Страхування технічних ризиків

Транспортне страхування.

Якщо під час будівництва об'єкта переважають (за обсягом та вартістю) будівельні ризики, то вибирають страхування будіве­льного підприємця від усіх ризиків. Якщо при технічному спору­дженні, в якому використовуються попередньо виготовлені або готові пристрої, наприклад верстати, переважають монтажні ри­зики, то укладаються договори страхування всіх монтажних ри­зиків. Страхування машин, а також електронних пристроїв відбу­вається вже у процесі експлуатації об'єкта.

Розглянемо зазначені види страхування докладніше.

А. Страхування будівельного підприємця від усіх ризиків. Страхування будівельного підприємця від усіх ризиків (страху­вання САR. — contractors and risks) є одним з основних і найпоши­реніших видів страхування технічних ризиків. Це страхування всіх видів будівельних об'єктів, у рамках якого надається страхо­вий захист як від збитків, завданих будівельному об'єкту, спору­дам на будівельному майданчику і/або будівельним машинам, так і від претензій третіх осіб внаслідок матеріального збитку або ті­лесного ушкодження, пов’язаних з будівництвом об'єкта.

Страхування САR було вперше здійснено у Великій Британії під час спорудження Ламбертського мосту через Темзу, а особ­ливого розвитку цей вид страхування набув після Другої світової війни, коли розроблялися грандіозні плани відновлення зруйно­ваного господарства. Згодом технічний прогрес, підвищення по­питу на всі види будівельних робіт, постійне зростання вартості окремих будівельних об'єктів і пов’язане з цим збільшення сту­пеня технічного та економічного ризиків будівництва зумовили в усьому світі підвищений попит на страхування САR.

Крім того, напружена конкурентна боротьба змушує будівель­ні фірми при розрахунках ціни пропозиції відмовлятися від до­статніх за розміром надбавок за ризик. Оскільки розмір страхової премії завжди менший за ризикову надбавку будівельного під­приємця, страхування САR сприяє зниженню вартості будівниц­тва та надає всім учасникам ефективний захист від фінансових збитків.

Нерідко забудовники, консультаційні інженерні бюро, архіте­ктори, кредитори та інші суб'єкти будівничої галузі при видачі замовлення наполягають на укладенні договору страхування бу­дівельного підприємця від усіх ризиків. А держава та муніципа­літет при видачі замовлень вже давно додержують правила, за яким до умов договору включено вимогу про страхування САR.

Страхувальники. Страхувальниками можуть бути:

• забудовники;

• будівельні підприємці, що здійснюють проект, включаючи підрядчиків.

Об'єкти страхування. У рамках страхування будівельного підприємця від усіх ризиків можуть бути застраховані будь-які об'єкти будівництва, наприклад:

• житлові будинки та конторські будівлі, лікарні, школи, театри;

• промислові споруди, електростанції;

• дорожні та залізничні об'єкти, аеропорти;

• мости, дамби, греблі, тунелі, іригаційні та дренажні спору­ди, канали, порти.

Зокрема, страховий захист поширюється ось на що.

• Будівельний об'єкт, а саме:

• усі роботи, які виконуються будівельним підприємством або його підрядчиками згідно з договором, включаючи підготовчі роботи на будівельному майданчику (виймання ґрунту, плану­вання роботи);

• допоміжні споруди (наприклад, тимчасові обвідні канали та захисні дамби);

• усі матеріали, що зберігаються на будівельному майданчику та необхідні для проведення будівельних робіт.

Обладнання будівельного майданчика (гуртожитки, склади, водопідготовчі станції, риштування, інженерні мережі і т. ін.).

Будівельні машини (землерийні машини, крани тощо, транспортні засоби, що використовуються на будівельному май­данчику, якщо вони не допущені до експлуатації на дорогах за­гального користування).

Витрати з розчищення території після страхового випадку.

Відповідальність (претензії третіх осіб, які виникли в ре­зультаті матеріального збитку або тілесного ушкодження у зв’язку з виконанням будівельних робіт, за що, згідно із законо­давством, страхувальник може нести відповідальність).

Об'єкти, які доручені страхувальникові або перебувають у нього на зберіганні і на яких чи біля яких виконуються роботи.

Страхові випадки. Страхування будівельного підприємця від усіх ризиків дає досить широкий страховий захист. Відшкоду­ванню підлягають усі збитки, завдані застрахованим предметам протягом дії договору страхування внаслідок аварійної події, тобто раптово й несподівано, якщо лише ці збитки не пов’язані з винятками, зазначеними в умовах страхування чи в полісі.

До страхових ризиків, як правило, належать:

• пожежа, вибух, удар блискавки, падіння літальних апаратів, збитки, до яких призвела дія води або інших засобів, що викори­стовувались для гасіння пожежі;

• паводок, повінь, затоплення, дощ, сніг, лавина, підводний землетрус;

• бурі всіх видів;

• землетрус, опускання ґрунту, зсув, обвал;

• злом, крадіжка;

• будь-який брак внаслідок халатності, необачності, необере­жності, злого наміру.

Винятки. Міжнародною практикою страхування будівельного підприємця від усіх ризиків передбачено такі винятки зі страхо­вих випадків:

• пошкодження внаслідок воєнних чи подібних до війни подій, суспільних хвилювань, арешту майна будь-яким органом влади;

• пошкодження внаслідок страйків чи заколотів (іноді після ретельної перевірки обставин події страхове відшкодування мо­же виплачуватися);

• пошкодження, спричинені впливом ядерної енергії;

• пошкодження, завдані з наміром чи в результаті грубої не­обачності страхувальника або його представника;

• внутрішні пошкодження будівельних машин, тобто пошко­дження, до яких призвели не зовнішні фактори;

• ліквідація недоліків виконання будівельних робіт (наприк­лад, використання дефектного чи непридатного матеріалу);

• претензії за неустойками та недоліками наданих послуг.

Термін страхування. Страховий захист починається в момент по­чатку будівельних робіт або після вивантаження застрахованих пре­дметів на будівельному майданчику і закінчується прийманням чи пуском в експлуатацію споруди. Відповідальність за обладнання бу­дівельного майданчика та будівельні машини починається після їх вивантаження на будівельному майданчику й закінчується в момент вивезення з цього майданчика. Поряд з цим є можливість поширити страховий захист і на період технічного обслуговування.

Страхова сума. Страховою сумою, на яку страхуються буді­вельні роботи, є договірна вартість будівництва, включаючи вар­тість наданих забудовником будівельних матеріалів і/або вико­наних ним робіт. Наприкінці строку страхування перевіряють відповідність розміру страхових сум вартості об'єкта. При по­требі доплачується частина остаточної премії.

Особливі страхові суми встановлюються, як правило, на такі об'єкти:

* обладнання будівельного майданчика та будівельні машини (на момент укладання договору страхування страхові суми мають відповідати відновлювальній вартості, включаючи фрахт, витра­ти з монтажу та мито);

* витрати з розчищення території (розмір суми має бути до­статнім).

Щодо відповідальності перед третіми особами встановлюєть­ся певний ліміт відшкодування за кожним випадком спричинення шкоди.

Страхові тарифи. У страхуванні САК відсутні загальноприй­няті тарифи твердих ставок премій, оскільки кожний будівельний об'єкт слід оцінювати з урахуванням технічних та місцевих умов, які в кожному окремому випадку різні. Оцінюючи ризик будіве­льного об'єкта, насамперед слід ураховувати такі чинники:

* характер будівельного майданчика та ступінь його нараження на ризик (кліматичні та тектонічні умови, наприклад ступінь небезпеки настання землетрусу, повені, затоплення);

* конструктивні особливості об'єкта та властивості будівель­них матеріалів;

* методи будівництва та заходи, що забезпечують виконання робіт;

* ризики, які впливають на виконання графіка робіт, тощо. Крім того, для визначення розміру страхового тарифу страхо­вик має ознайомитися з підрядним договором на виконання будівельних робіт, кресленнями, описом будівельного об'єкта, планами-графіками, кошторисами витрат та іншими документами, потрібними йому для оцінки. Повна документація дає змогу як­найточніше оцінити ризик і якомога точно розрахувати страхову премію.

Згідно з Порядком визначення вартості будівництва, що здій­снюється на території України, до договірної ціни будівництва можуть включатися витрати зі страхування ризиків, які виника­ють під час виконання будівельно-монтажних робіт у розмірах, що визначені замовником, але не більш як 2% від вартості буді­вництва.

Б. Страхування всіх монтажних ризиків. Страхування всіх монтажних ризиків (страхування ЕАRerection all risks), як і страхування будівельного підприємця від усіх ризиків, є досить поширеним видом страхування технічних ризиків. В основу цьо­го виду страхування покладено ідею забезпечення страхувальни­кові необхідного і якомога повнішого страхового покриття всіх ризиків, які виникають при монтажі машин та механізмів, а та­кож при зведенні сталевих конструкцій.

До впровадження страхування всіх монтажних ризиків стра­хувальникам, які бажали застрахувати основні ризики, що вини­кають при виконанні монтажних робіт, необхідно було укладати цілий ряд страхових договорів, щоб отримати захист від таких ризиків, як пожежа, буря, повінь, злам, крадіжка, а також відпо­відальність перед третіми особами. При цьому загальна страхова премія була непомірне високою, а отримане таким чином страхо­ве покриття не було достатнім, оскільки не покривалися технічні ризики. Крім того, часто дублювалися окремі види страхування, через що при настанні страхового випадку виникали небажані ускладнення: подвійне страхування, регреси тощо.

З розвитком промисловості економічна роль страхування мон­тажних ризиків дедалі зростала, і нині в усіх розвинених країнах цей вид страхування став фактично незамінним. Ризики, що ви­никають при виконанні великих замовлень для монтажних орга­нізацій і для самого замовника, наприклад спорудження мостів чи комплектних промислових підприємств, можуть бути покриті лише за рахунок страхування всіх монтажних ризиків. Тому бан­ки та інші кредитні установи наполягають на укладанні договорів страхування всіх монтажних ризиків, щоб надані ними фінансові кошти були якомога повніше захищені від ризиків. Коли органи державної або муніципальної влади проводять конкурс з видачі замовлень, вони часто вимагають укладання договору страхуван­ня ЕАR.

Страхувальники. Страхувальниками можуть бути всі сторони, для яких монтаж об'єкта пов’язаний з ризиком, наприклад:

• виробник чи постачальник монтажного об'єкта, якщо мон­тажні роботи виконуються ним самим або під його відповідаль­ність;

• фірми, яким доручено виконати монтаж- ,.

• покупець монтажного об'єкта;

• кредитор.

Об'єкти страхування. Страхуються, як правило, монтаж та пробний пуск усіх видів машин, механізмів та конструкцій, на­приклад:

• турбін, генераторів, парових котлів, компресорів двигунів внутрішнього згоряння, електродвигунів, трансформаторів, ви­прямлячів, комутаційних пристроїв;

• верстатів, насосів, підйомників, кранів, транспортерів, кана­тних доріг;

• сталевих мостів, повітряних ліній, трубопроводів, ємностей, посудин, друкарських, паперовиробних машин, текстильних вер­статів, цехів.

Крім того, страховий захист надається для монтажу та проб­ного пуску силових установок і фабрик, до складу яких входять такі об'єкти, як електростанції, сталеплавильні заводи, хімічні установки, доменні печі, паперові фабрики, текстильні фабрики, а також установки для виробництва інших споживчих товарів.

Страховий захист може поширюватися й на такі об'єкти:

• машини, пристрої та обладнання для проведення монтажу, наприклад крани, щогли, лебідки, зварювальні апарати, компре­сори;

• предмети, що перебувають на монтажному майданчику та взяті на зберігання страхувальником- «витрати з розчищення території;

• додаткові витрати з оплати наднормових робіт, робіт у вихі­дні та святкові дні, перевезення великих за масою вантажів, а в особливих випадках — перевезення вантажу повітряним транс­портом (але всі ці витрати мають бути безпосередньо пов’язані з ліквідацією збитку, що підлягає відшкодуванню);

• відповідальність, тобто претензії третіх осіб, що виникли в результаті матеріального збитку або тілесного ушкодження, пов’язаних з виконанням монтажних робіт, за які страхувальник згідно із законодавством може нести відповідальність. Претензії робітників та службовців, зайнятих монтажними роботами, не приймаються (вони регулюються в рамках страхування від неща­сних випадків).

Страхові випадки. Страхування всіх монтажних ризиків за­безпечує досить повне страхове покриття. Усі збитки, що спри­чинюються застрахованим предметам протягом дії договору страхування внаслідок аварійної (несподіваної") події, підлягають відшкодуванню, якщо лише вони не пов’язані з винятками, за­значеними в полісі. До страхових ризиків, як правило, належать:

• пожежа, вибух, удар блискавки, падіння літальних апаратів, збитки, до яких призвела дія води або інших засобів, що викори­стовувалася для гасіння пожежі;

• паводок, повінь, затоплення, дощ, сніг, лавина, підводний землетрус- ^.

• бурі всіх видів;

• землетрус, опускання ґрунту, зсув, обвал;

• злом, крадіжка;

• помилки під час монтажу;

• халатність, необачність, необережність, злий намір;

• коротке замикання, надмірна напруга, електричні дуги;

• підвищений і знижений тиск, пошкодження внаслідок дії відцентрової сили;

• інші аварійні події, наприклад пошкодження частинами, що обвалюються чи падають, проникнення чужорідних частинок, збитки, до яких призвели перевезення на монтажному майданчи­ку, тощо.

Винятки. Міжнародною практикою страхування ЕАЯ перед­бачені такі винятки з страхових випадків:

• пошкодження внаслідок воєнних чи подібних до війни подій, суспільних хвилювань, арешту майна будь-яким органом влади;

• пошкодження внаслідок страйків чи заколотів (іноді після ретельної перевірки обставин події страхове відшкодування мо­же виплачуватися);

• пошкодження, спричинені впливом ядерної енергії;

• пошкодження завдані з наміром чи в результаті грубої нео­бачності страхувальника або його представника;

• збитки, що виникли через недоліки в конструкції, дефекти матеріалу чи помилки при виготовленні;

• несправність машин та пристроїв внаслідок експлуатації монтажного обладнання (тобто пошкодження, спричинені не зо­внішніми факторами);

• претензії за неустойками та недоліками наданих послуг.

Термін страхування. Термін дії страхування всіх монтажних ризиків починається, як правило, після вивантаження матеріалу на монтажному майданчику та закінчується в момент завершення всіх робіт з монтажу об'єкта та пробного його пуску. Отже, цей вид страхування охоплює ризик зберігання під час монтажу та пробний пуск, котрий здебільшого обмежується чотиритижневим строком. Поряд з цим є можливість поширити страховий захист і на період технічного обслуговування.

Страхова сума. Страховою сумою є вартість установок згідно з договором про постачання, включаючи витрати з перевезення, митний збір, інші збори та витрати з монтажу. Якщо в разі на­стання страхового випадку страхова сума виявиться заниженою (що можливо при зростанні цін і підвищенні заробітної плати), то при відшкодуванні збитку враховується факт неповного страху­вання. Тому про зміни у страховій сумі рекомендується негайно повідомляти страховика.

Страхові тарифи У страхуванні всіх монтажних ризиків ви­користовуються лише посібники з тарифікації, які при проведен­ні масових страхових операцій передбачають звичайні ризики, ступінь яких не збільшений. Немає змоги встановити тверді став­ки премій за всіма видами монтажних робіт та ризиків. Тому премію з кожного конкретного ризику доводиться обчислювати окремо з урахуванням особливих умов відповідного випадку. При цьому береться до уваги така інформація: технічний опис спору­джуваного об'єкта, його вартість, виробничий процес, план роз­ташування, геологічні, гідрологічні та метеорологічні дані про місце монтажу, наявність охорони, засобів пожежегасіння, досвід монтажної фірми з монтажу аналогічних об'єктів і т. ін.

В. Страхування машин. Цей вид страхування технічних ри­зиків є досить динамічним напрямком страхування, розвиток якого пов’язаний з розвитком технологій. Страхування машин набуло поширення у зв’язку з потребою надати підприємствам можливість ефективно захистити дорогі машини, механічне об­ладнання та установки.

Крім первинного завдання, яке полягає в тому, щоб прийняти від страхувальника ризик, пов’язаний із виникненням непередба­ченого чи раптового збитку, страхування машин дає змогу заст­рахованому підприємству відмовитися від створення резервів на випадок виникнення збитків. Адже для цього воно мало б вилу­чити з обігу ліквідні кошти, які в будь-який момент мають бути в розпорядженні підприємства. Але тоді неможливо було б вико­ристати їх як працюючий капітал для ефективного функціону­вання та розвитку підприємства. Що ж до страхування, то на ньо­го спрямовуються значно менші кошти, і це дає змогу розвивати виробничий процес.

Страхувальники. Страхування машин має велике значення для кожного, хто їх експлуатує. І це стосується не лише промислових підприємств, на яких працюють великі машини чи повністю ав­томатизовані виробничі установки. Вирішальне значення страху­вання машин має саме для середніх та невеликих підприємств, де пошкодження машин може потягти за собою фінансові та еконо­мічні збитки.

Об'єкти страхування. У рамках страхування машин можуть бути застраховані всі машини, апарати, механічне обладнання й установки, наприклад:

* машини, що виробляють енергію (парові котли, турбіни, ге­нератори);

* машини й установки для розподілу енергії (трансформатори, високой низьковольтні установки);

* усі виробничі й допоміжні машини (верстати, мішалки, насо­си, компресори, ємності, апарати, трубопроводи тощо).

Не підлягають страхуванню, як правило, лише деякі предмети, термін служби яких порівняно з терміном служби всього об'єкта невеликий. Здебільшого до них належать такі предмети:

* усі види змінного інструменту;

* пуансони, матриці, троси, ланцюги, ремені, стрічки, сита;

* вироби зі скла, кераміки, деревини, а також шини;

* матеріали виробничого призначення всіх видів (наприклад, паливо, газ, засоби охолодження, каталізатори, рідини, мастила).

Страхові випадки. Цей вид страхування покриває збитки аварійного характеру, тобто такі, що виникли несподівано й непередбачено, призвівши до ремонту чи заміни застрахова­ного майна.

Машини страхуються від пошкодження чи знищення з таких причин:

* помилки в конструкціях та розрахунках, помилки під час монтажу, дефекти лиття та матеріалу;

* помилки в обслуговуванні, недбалість, необережність, злий намір- .

* дії відцентрової сили;

* коротке замикання та інші електричні ризики;

* нестача води в парогенераторах;

* фізичний вибух;

* буря, мороз, льодохід.

Винятки. Страхове відшкодування не виплачується, якщо шкоду майну завдано з таких причин:

* воєнні чи подібні до них події, усі види громадського без­ладдя, а також дії страйкарів чи робітників і службовців, що під­падають під локаут;

* намір чи груба необережність страхувальника або його пред­ставника;

* ризики, страхування яких передбачено іншими видами стра­хування (наприклад, вогонь, блискавка, вибух, спричинений хі­мічною реакцією, крадіжка, злом та крадіжка зі зломом);

* затоплення, повінь, землетрус, просідання ґрунту, зсув;

* дії наземних, водних та повітряних транспортних засобів;

* спрацювання внаслідок звичайного використання чи експлу­атації, а також дія кавітації, ерозії, корозії та накипу;

* помилки або несправності, що існували на момент укладання договору страхування і про які страхувальник знав чи мав знати;

* помилки чи недостачі, за які несе відповідальність поста­чальник (у рамкам гарантійних зобов’язань).

Страхова сума. Страхова сума у страхуванні машин завжди встановлюється відповідно до нової відновлювальної вартості машин, яка містить вартість нової машини, митний збір, а також витрати на транспорт та монтаж. Це пов’язано з тим, що страху­вальникові відшкодовуються всі витрати на ремонт без ураху­вання фактичного зносу. Якщо змінюється страхова вартість, на­приклад за рахунок підвищення цін, то страхувальник зобов’язаний повідомити про це страховика, щоб уникнути непо­вного страхування.

Страхова премія. Ставки премій у страхуванні машин визна­чаються окремо за кожним типом машин. Порівняно з іншими видами страхування (наприклад, із вогневим страхуванням), пре­мії можуть здаватися високими, що зумовлюється підвищеною частотою страхових випадків у цій галузі.

Г. Страхування електронних пристроїв. Розвиток страху­вання електронних пристроїв бере свій початок у першій полови­ні XX століття. У 20-х роках у багатьох країнах світу, особливо в Німеччині, поширилось страхування слабкострумових установок. На той час страхувалися майже виключно засоби зв’язку, напри­клад телефон і телетайп.

У 50-ті роки застосування слабкострумових установок спо­стерігалось особливо бурхливо (зокрема в таких галузях, як промислова електроніка, електромедицина та техніка зв’язку) завдяки можливостям техніки напівпровідників, що характе­ризується різнобічністю та економічністю. У сфері промисло­вої електроніки особливо прогресивним стало на той час за­стосування ЕОМ для обробки даних, страхування яких було новим для страховиків.

Після 1980 року поступовий розвиток електронних систем ви­явився вирішальним для страхування ЕОМ у рамках цієї галузі страхування. Цей розвиток знайшов своє відображення в пе­рейменуванні страхування слабкострумових установок на стра­хування електронних пристроїв, що згодом перетворилося на окремий вид у галузі страхування технічних ризиків.

Страхувальники. Страхувальниками електронних пристроїв можуть бути власники або наймачі електронних систем.

Власник може бути страхувальником:

* як експлуатаційник — від майнових збитків лише в разі, якщо виробник не несе відповідальності за своїми гарантійними зобов’язаннями;

* як наймодавець установок — від майнових збитків, якщо немає підстав для пред’явлення претензій до орендатора у зв’язку з його звільненням від відповідальності;

* як фірма, що обслуговує застраховану установку — від май­нових збитків, зумовлених роботою обслуговуючого персоналу на застрахованій установці.

* Наймач може застрахуватися від майнових збитків, за які він згідно з договором про найм чи згідно із законодавством несе відповідальність.

Об'єкти страхування. У рамках майнового страхування елек­тронних пристроїв можуть бути застраховані всі електронні сис­теми. До них належать:

* ЕОМ для обробки даних (ЕОМ, які використовуються в га­лузі наукових досліджень, у комерційних обчислювальних цент­рах і промисловості);

* електронні та ядерні медичні апарати (рентгенівські апарати для діагностики та терапії, випромінювачі типу бетатрон, гамма-трон, великогабаритні стерилізатори, апарати «залізні легені» тощо, тобто всі електронні та ядерні апарати, що використовую­ться в лікарнях, лікарняних та стоматологічних кабінетах, медич­них лабораторіях);

* пристрої передавання інформації (телетайпи, центральні те­лефонні станції (комутатори) та засоби зв’язку, установки спря­мованого радіозв'язку, радіолокаційні установки, пристрої в не­земних станціях авіанавігації та супутникового зв’язку, радіоі телепередавачі, великі антенні пристрої, системи телевідеотекс-ту, факсимільні апарати тощо);

інші пристрої, а саме:

* телевізійні пристрої, які використовуються у виробничих ці­лях, апаратно-студійні блоки для кіноі телестудій, аналізатори, електронні мікроскопи, кліхографи, годинникові пристрої, викликальні та розмовні пристрої, пристрої управління дорожнім рухом, тоталізатори і т. ін.;

* конторські машини, наприклад адресодрукувальні, бухгал­терські, фактурні автомати, автоматичні друкарські машинки й настільні калькулятори;

* диктофони, копіювальні машини, пристрої мікрофільмуван­ня, множильна техніка.

Крім того, можуть бути застраховані носії даних та додаткові витрати, які пов’язані з виходом із ладу ЕОМ для обробки даних.

Страхові випадки. За своєю природою страхування елект­ронних пристроїв є «страхуванням від аварій» на базі страхуван­ня від усіх ризиків. Воно покриває всі збитки, що виникають рап­тово й несподівано, тягнучи за собою необхідність ремонту чи заміни застрахованого майна.

До страхових ризиків, як правило, належать:

* пожежа, вибух, удар блискавки, падіння літальних апаратів;

* скупчення диму, сажі, газів;

* дія води, вологи (якщо вона не спричинена атмосферними опадами чи не зумовлена умовами виробництва);

* коротке замикання та інші аварійні ситуації, пов’язані з дією електроенергії;

* помилки в конструкціях та розрахунках, помилки вироб­ника, помилки при виготовленні та монтажі, дефекти лиття й матеріалу;

* помилки в обслуговуванні, недбалість, необережність;

* злий намір та зазіхання третіх осіб;

* град, мороз, буря;

* опускання ґрунту, зсув, обвал, лавини.

Крім стандартного обсягу покриття страховий захист може охопити деякі додаткові ризики: землетрус, виверження вулкану, тайфун, ураган, циклонстрайк і хвилюванняризики при транс­портуваннікрадіжкадодаткові витрати.

Винятки. Основні причини, з яких збиток не відшкодовується, такі:

* воєнні дії та всі види суспільних хвилювань;

* пошкодження, зумовлені впливом ядерної енергії- «пошкодження, завдані з наміром чи в результаті грубої нео­бачності страхувальника або його представника;

* спрацювання у процесі експлуатації, а також через корозію;

* помилки чи несправності, за які на підставі договору або за законом несе відповідальність третя особа;

* несправності, які зумовлені виходом з ладу чи перериванням системи постачання газом, водою чи електроенергією;

* витрати на виконання робіт з технічного обслуговування;

* суто зовнішні недоліки (подряпини на лакованих чи поліро­ваних поверхнях).

Страхова сума. Страховою сумою у страхуванні електронних пристроїв, як і у страхуванні машин, є вартість відновлення при­строїв, що включає відновлювальну вартість, митний збір, а та­кож витрати на транспорт та монтаж. Якщо змінюється страхова вартість (наприклад, за рахунок підвищення цін), то страхуваль­ник зобов’язаний повідомити про це страховика, щоб уникнути неповного страхування.

Страхові тарифи. При встановленні розміру премій страхо­вики користуються нормативами, якими враховуються звичайні (не підвищені) ризики. Спеціальні пристрої або пристрої, які вперше з’являються на ринку, тарифікують з урахуванням спе­цифічних особливостей ризику.

Ми торкнулися основних аспектів страхування технічних ри­зиків і показали, які види страхування можуть запропонувати страхові компанії своїм клієнтам з метою забезпечення їх широ­кого захисту від матеріальних збитків.