Страхування немайнових інтересів особи

Реферат на тему:

Страхування немайнових інтересів особи ПЛАН.

1. Змішане страхування життя.

2. Добровільне та обов’язкове страхування від нещасних випадків.

3. Побудова тарифів по страхуванню життя.

1. Змішане страхування життя

Змішане страхування життя застосовувалось ще в умовах монополії державного страхування. Воно має місце тоді, коли в одному договорі встановлюється де­кілька видів страхової відповідальності на випадок на­стання стількох же страхових випадків, яких виділяється три:

— дожиття застрахованого до закінчення строку стра­хування;

— втрата страхувальником здоров’я від нещасного ви­падку;

— смерть застрахованого.

Вже перелік страхових випадків показує, що по дого­вору змішаного страхування страхувальниками є лише фізичні особи.

Страхові організації при укладанні договорів цього виду страхування враховують такі обставини;

— стан здоров’я страхувальника;

— його вік;

— громадянство.

Звичайно, враховуються й інші фактори, зокрема, умови праці, життєдіяльності, генетичну спадковість, тощо. Все це в сукупності визначає рівень смертності страхувальників.

На страхування приймаються громадяни від 16 років і до того віку, який вважається середньою тривалістю життя. Хоч страхувальники повинні бути громадянами України, однак, договори можуть укладатися з громадянами інших країн та особами без громадянства, якщо вони постійно проживають в нашій країні. Застрахуватись не можуть лише непрацюючі інваліди першої групи.

По змішаному страхуванню життя застосовується різ­ний обсяг страхової відповідальності. Наприклад, при страхуванні на дожиття до закінчення строку страхуван­ня страховим випадком, за наслідки якого передбачена виплата страхової суми, вважається дожиття застрахованого до останнього дня дії договору. Іншими словами, він повинен мати законну силу на день дожиття, а значить, бути оплаченим повністю місячними чи одноразовими внесками. Страхувальник може одержати страхову суму на дожиття вже на слідуючий день після закінчення договору, причому, незалежно від того, одержав чи не одержував він страхову суму за наслідки нещасного ви­падку, який трапився. Це зумовлене тим, що страхові виплати по зазначених страхових випадках формуються за рахунок різних нетто-ставок як складових страхових тарифів. Після закінчення договору право страхуваль­ника одержати страхову суму зберігається на протязі трьох років.

Обсяг страхової відповідальності залежить також від втрати здоров’я страхувальником від нещасного випадку, який трапився на протязі періоду дії договору і зумовив обумовлені наслідки, пов’язані з одержанням травма­тичних чи інших пошкоджень організму. В такому разі виплачується частина чи повна страхова сума, що за­лежить від встановленого ступеня втрати здоров’я. За­значимо, що страхові виплати по страхуванню від нещасного випадку здійснюються незалежно від тих сум, які повинен одержати застрахований по державному соціальному страхуванню й пенсійному забезпеченню.

Страхова відповідальність в зв’язку з настанням смерті застрахованого в повному обсязі наступає, по­чинаючи з сьомого місяця дії договору. Це зумовлене тим, що договори страхування укладаються без попе­реднього медичного огляду та без медичних протипока­зань по відношенню до певних осіб. Тому необхідні обмеження страхової відповідальності в початковий період страхування, коли ще не нагромаджені страхові внески.

За згодою сторін договори по змішаному страхуван­ню укладаються на будь-яку суму. Вона залежить лише від матеріальних можливостей застрахованого, якому при більшій страховій сумі необхідно виплачувати більші обсяги страхових внесків.

Як правило, договори укладаються строком на 3, 5, 10, 15 та 20 років, але з умовою вибору застрахованим такого строку, щоб закінчення договору страхування не виходило за межі досягнення ним 80-річного віку.

Тарифні ставки встановлюються з певної частки стра­хової суми і прямо пов’язуються з віком страхувальника на день укладання договору. Величини тарифних ставок знаходяться в зворотній залежності від строку страхуван­ня. Для спрощення практики застосування тарифних ставок вік застрахованого визначається в повних роках як різниця між роком заключення договору і роком його народження. Щоб обчислити розмір страхового внеску, необхідно величину тарифної ставки помножити на число сотень страхової суми. Можливе і укладання договорів, умови яких передбачають виплату одноразового страхового внеску наперед за весь строк. При звичайних умовах договорів страхувальники повинні виплачувати страхові внески щомісяця. У випадку несплати чергового страхового внеску дія договору припиняється через три місяці після сплати попереднього платежу.

Специфічною формою страхування на дожиття є страхування додаткової пенсії. Цей вид добровільного страхування сприяє підвищенню державних пенсій всім категоріям громадян після настання пенсійного віку. Тим страхувальникам, що досягли його, виплачується довічна додаткова пенсія.

Страхувальниками по цьому виду страхування висту­пають всі категорії працюючих, в тому числі військово­службовці, а також домогосподарки, якщо вони виховують двох і більше дітей у віці до 16 років. Застра­хуватись можуть чоловіки від 25 до 65 років, жінки — від 20 до 60 років. Виходячи з того, що застрахувати можна лише майбутню додаткову пенсію, страхувальник в одній особі є й застрахованим. Стан здоров’я їх при цьому до уваги не береться.

Певні особливості страхування характерні для стра­хування дітей, весільного страхування, страхування ви­хованців дитячих будинків та інтернатів, страхування на випадок смерті та втрати здоров’я, які в даній роботі не розглядаються.

2. Добровільне та обов’язкове страхування від нещасних випадків

Принципи, викладені при розгляді змішаного страху­вання життя, зберігають свою силу і в разі страхування від нещасних випадків. Йдеться, насамперед, про обме­ження обсягу страхової відповідальності дише обумов­леними наслідками страхового випадку, що викликав втрату здоров’я страхувальника в період дії договору.

Саме таке обмеження сприяє встановленню доступних страхових тарифів навіть для людей з незначними дохо­дами, суттєво доповнюючи можливості соціального стра­хування.

Добровільне індивідуальне страхування від нещасних випадків є найбільш розповсюдженим. Згідно його умов, застрахувати можна лише самого себе. В число страху­вальників входять ті ж особи, що й при змішаному страхуванні життя, вікові межі майже аналогічні: від 16 років до середнього періоду тривалості життя, але з умовою, щоб договір страхування закінчувався через рік після верхньої межі. Стан здоров’я страхувальника в цьому виді страхування до уваги не приймається, за виключенням непрацюючих інвалідів першої групи.

Обсяг страхової відповідальності встановлюється аналогічно до страхової відповідальності по змішаному страхуванню життя. Страхова сума виплачується тоді, коли відбувся нещасний випадок з застрахованим в період дії договору, що зумовив втрату ним здоров’я або смерть. У зв’язку з смертю страхова сума виплачується, якщо вона наступила на протязі одного року з дня нещасного випадку.

Аналогічно змішаному страхуванню, за обумовлені наслідки від настання нещасного випадку виплачується стільки відсотків від страхової суми, на скільки відсотків страхувальник втратив своє здоров’я. Але по індивіду­альному страхуванню від нещасних випадків всі виплати не можуть перевищувати величину однієї страхової суми, на яку укладено договір. Разом з тим, для збільшення страхової суми страхувальник має право заключати де­кілька договорів одночасно. По кожному з них страхова сума встановлюється за згодою сторін, але не нижчою певного мінімуму.

За умовами індивідуального страхування від не­щасних випадків передбачена можливість пропорційного зменшення страхової суми в разі, якщо страхувальник добровільно заплатив більший внесок, ніж вимагає ступінь ризику його професії. Разом з тим, враховуючи, що обсяг страхової суми є однією з найважливіших умов страхування, зміна її в період дії договору можлива лише за згодою сторін. В приведеній ситуації страхувальник має право тільки на перерахунок страхових внесків.

Страхування від нещасних випадків використовує до­говори на строк в цілих роках від 1 до 5 років, але най­більше розповсюдженим с однорічний період. З метою зацікавлення страхувальників в укладанні договорів на довший строк передбачені, скидки при страховині на 3 роки — 5, на 4 роки — 10, на 5 років — 15% з нарахованої суми страхового внеску.

В основу побудови тарифів покладено критерій виробничого ризику, їх диференціація можлива і по територіальному принципу.

Крім індивідуального добровільного страхування від нещасних випадків, існує ще й страхування від них робітників та службовців за рахунок підприємств, орга­нізацій, установ, в яких зайняті працівники з найбільш небезпечними для здоров’я й життя умовами праці. Ці працівники виступають як застраховані, а страхові внески виплачують підприємства, де вони працюють. Перелік працівників, що підлягають страхуванню «рахунок організацій, встановлює Міністерство фінансів України на основі подання відповідних міністерств і відомств.

Специфічною формою обов’язкового страхування від нещасних випадків є страхування пасажирів. На відміну від обов’язкового майнового страхування принцип авто­матичності обов’язкового страхування пасажирів розпов­сюджується на час знаходження їх в дорозі. Джерелом страхових виплат є страхові внески, включені в ціну проїздних документів. У випадку відсутності цих умов постраждалий (наприклад, безбілетний пасажир) не має права на страхове відшкодування. Зазначимо, що обо­в'язкове страхування пасажирів повністю діє на по­вітряному транспорті, а також на інших видах транспорту дальнього слідування.

Для посилення соціального захисту військовослуж­бовців та військовозобов'язаних під час знаходження їх на зборах введено обов’язкове страхування здоров’я та життя вказаних громадян. Страхувальниками тут висту­пають відповідні військові та інші відомства, що мають свої війська й контингенти військовослужбовців.

Певні особливості є в медичному страхуванні на випадок втрати здоров’я від будь-якої причини, в тому числі від хвороби та настання нещасного випадку. В нашій країні таке страхування є частиною державного обов’язкового соціального страхування, яке проводиться за рахунок коштів підприємств та організацій. Стра­ховиками тут є страхові медичні організації, що мають ліцензії на право займатися медичним страхуванням. По обов’язковому медичному страхуванню страхувальника­ми, що виплачують страхові внески, є:

— для непрацюючих громадян — органи влади облас­тей та республіки Крим;

— для працюючих — їх підприємства, організації та установи.

Страхові внески виплачуються:

— підприємствами всіх форм господарювання за раху­нок своїх доходів (прибутку);

— закладами невиробничої сфери за рахунок кош­торисних асигнувань з відповідних бюджетів.

3. Побудова тарифів по страхуванню життя

Враховуючи специфічність страхових випадків в страхуванні життя, розрахунок страхових тарифів опи­рається на інші принципи, ніж в майновому страхуванні. Найважливіші з них такі:

— широке використання методів демографічної ста­тистики і теорії ймовірності;

— застосування довгострокових фінансових обчис­лень.

Структура нетто-ставок включає декілька елементів, кожен з яких є джерелом формування страхового фонду по конкретному виду страхової відповідальності, що включені в договори страхування.

Якраз необхідність розрахунку тарифних ставок і резерву внесків по страхуванню життя на основі зазна­чених принципів зумовили появу особливої наукової галузі - георії актуарних розрахунків. Змістом їх є сис­тема математичних й статистичних методів, які дозволя­ють встановити фінансові права й обов’язки сторін у довгостроковому страхуванні життя.

Тарифна ставка використовується для того, щоб вста­новити обсяг грошової суми, яку кожний з страхуваль­ників зобов’язаний з одиниці страхової суми внести в загальний страховий фонд. Загальна величина зібраних внесків, обчислених на основі тарифної ставки, повинна бути достатньою для встановлених страхових виплат.

Розрахунок починається з встановлення повної та­рифної ставки або брутто-ставки. Структурно вона скла­дається з двох основних елементів — нетто-ставки, що є джерелом забезпечення виплат страхових сум, і наванта­ження, яке повинно бути достатнім для компенсації витрат по проведенню страхових операцій. Нетто-ставка гарантує виконання фінансових зобов’язань страховика по договорах страхування.

Особливе місце в розрахунку тарифних ставок займа­ють так звані таблиці смертності, які використовують всі страхові організації. Зазначимо також, що внески, які акумулюються страховиком, можуть використовуватись як кредитні ресурси і приносити йому процентні гроші. Це дозволяє враховувати їх для зниження тарифних ста­вок перед їх встановленням.

Тарифні ставки встановлюються одноразові й річні. Використання перших означає виплату внеску на почат­ку дії договору страхування. Страхові відносини в цьому випадку опираються на так званий принцип нуля, у відповідності з яким передбачається рівність фінан­сових зобов’язань страховика й страхувальника один перед одним. Одноразовий внесок означає, що страху­вальник зразу ж на початку дії договору погашає всі свої зобов’язання перед страховиком.

В разі застосування річної ставки відбувається посту­пове погашення фінансових зобов’язань страхувальника щорічно, на протязі дії договору страхування.

Порівнюючи можливості застосування одноразової й річної ставок, зазначимо, що, виплачуючи страховий внесок одноразово, страхувальник витрачає менше кош­тів, ніж при виплаті внесків на протязі декількох років. Це зумовлено тим, що в разі одноразової виплати відповідна грошова сума поступає в господарський обо­рот, і на неї нараховуються проценти. При річних же внесках частина доходу у вигляді процентів втрачається. Тому величина річних ставок не може бути попередньо зменшена в такому ж розмірі, як і одноразової. Важливо і те, що при одноразовому внеску всі страхувальники виплачують свої платежі. Якщо ж мають місце річні виплати, то не по всіх договорах внески будуть виплачені в повному обсязі, бо частина застрахованих вмирає до закінчення дії договору.

Таким чином, при обчисленні розміру річної нетто-ставки не можна обмежитись лише діленням одноразової ставки на число років дії договору страхування. Потрібний особливий розрахунок для того, щоб річні ставки встановлювались як з врахуванням втрати про­центного доходу, так і приймали до уваги зменшення кількості застрахованих внаслідок їх смертності.

Від одноразової нетто-ставки до річної можна пе­рейти шляхом застосування коефіцієнтів розстрочки.

Вони виражають собою вартість внесків в розмірі певної грошової одиниці, які здійснюються на протязі відпо­відного строку в кінці або на початку кожного страхового року.

Як розрахувати річні ставки? Одноразова нетто-став­ка дорівнює сучасній вартості фінансових зобов’язань страхової організації й страхувальника. У випадку засто­сування цієї ставки страхувальник весь обсяг своїх фінансових зобов’язань виконує в момент укладання договору. При річних внесках страхувальник виконує свої зобов’язання перед страховиком поступово. Однак, загальна величина річних внесків повинна бути по своїй цінності еквівалентною одноразовому внеску. Очевидно, що шляхом арифметичного сумування цих внесків до­сягти еквівалентності неможливо. Адже на протязі стро­ку дії договору при одноразовому внеску на нього буде нарощуватись доход у вигляді процентів. Слід врахову­вати і неминучість смерті частини страхувальників, внаслідок чого вони не зможуть повністю розплатитися зі страховою організацією. Можна вважати, що однора­зова нетто-ставка є теперішньою вартістю (по цінності) величини річних внесків, тобто, це розстрочені фінансові зобов’язання страхувальника.

Нетто-ставка по змішаному страхуванню життя скла­дається з трьох частин: на дожиття, на випадок смерті, на випадок втрати здоров’я і повинна бути достатньою для виплати страхових сум. Разом з тим страховик повинен ще мати кошти на оплату праці штатних працівників і агентів, що працюють за сумісництвом, компенсувати витрати на утримання приміщень, рекламу, управлінські витрати, тощо. Оскільки страхові послуги надаються за рахунок самих страхувальників, то кошти для їх здійснення також беруться з внесків страхувальників шляхом додавання до нетто-ставки навантаження.

Згідно умов змішаного страхування життя, звичайно­го та весільного страхування дітей передбачена виплата страхової суми в зв’язку з дожиттям страхувальника до закінчення строку дії договору, до повноліття, до вступу в шлюб. Зазначені виплати здійснюються :за рахунок нетто-ставок на дожиття і нетто-ставки до надходження певного строку, що закладені в страхових тарифах. Звер­немо увагу на те, що виплата страхових внесків, яка включає названі нетто-ставки, здійснюється на протязі всього періоду дії договору, а повернення страхових сум — після закінчення його терміну. Тому в страховому фонді утворюються тимчасово вільні кошти, які зарахо­вуються в резерв внесків по страхуванню життя.

По своїй природі нетто-ставки на дожиття і до пев­ного строку є основою формування резерву внесків. Разом з тим, до нього зараховується і частина нетто-ста­вок, що виплачуються на випадок смерті для забезпечен­ня виплат страхових сум в умовах підвищення смертності серед застрахованих. Основне призначення резерву внесків — забезпечити фінансову стійкість страховиків. Страхові суми по дожиттю виплачуються із накопичених резервних страхових внесків. Якщо договір страхування достроково припиняється, страхувальнику повертаються резервні кошти у формі викупної суми.

Можлива і ситуація, коли виплати страхових сум по всіх нетто-ставках співпадають з рівнем, врахованими тарифах. В цьому разі сформований резерв внесків можна вважати теоретичним. Він встановлюється по кожному договору страхування життя, беручи до уваги, що між страховою організацією і застрахованим існує рівність взаємних фінансових зобов’язань, яка за­фіксована на момент його укладання.

Теперішня вартість (цінність) зобов’язань страху­вальника по мірі виплати ним страхових внесків змен­шується, в той час як зобов’язання страховика відповідно зростають. Утворений резерв внесків і складає різницю між теперішніми вартостями фінансових зобов’язань страховика та страхувальника на кожну дату дії договору страхування. Вказана різниця особливо значна у випадку одноразової виплати внесків, тому що тоді вся сума нетто-ставок зразу ж резервується.

Вся величина сукупного резерву внесків по діючих договорах страхування обчислюється шляхом інвента­ризації особистих рахунків, що проводиться періодично. В ході проведення такої інвентаризації особисті рахунки групуються залежно від тривалості договорів страхуван­ня, їх видів. Такс групування необхідне для застосування коефіцієнтів розрахунку резерву для однорідних груп договорів.

По своїй функціональній ролі резерв внесків по стра­хуванню життя принципово інший, ніж запасні фонди в майновому страхуванні, їх мета — гарантувати коли­вання в обсягах збитку, що зумовлюються проявом сти­хійного лиха в різні роки. Резерв же внесків утворюється внаслідок довгострокового характеру страхування життя і. використовується для виплати страхових сум, необ­хідність в чому наступить через певний час.

Основним принципом формування резерву внесків є його належність страхувальникам. Це означає, що у ви­падку дожиття до закінчення строку договору або обу­мовленої в ньому події страхова сума виплачується лише застрахованому або його спадкоємцям. Індивідуальне на­громадження майбутньої страхової суми відбувається поступово по кожному договору. Страхувальник має право, розірвавши його, одержати належну йому викупну суму, джерелом якої є утворений резерв внесків. Лише незначна його частина утримується страховиком як санкція за дострокове розторгнення договору. Якщо страхувальник на протязі дії договору змінює страхову суму, то величина утвореного резерву використовується для перерахунку обсягу внесків.