Горький Максим

Горький Максим

(1868—1936)

Настоящие його ім'я та прізвище — Олексій Максимович Пєшков. Дитинство і юність Олексія Пєшкова були дуже важкими. Саме тому, ставши письменником, він узяв таку псевдонім.

Отец його помер рано, і хлопчик був у домі діда. Дід став вчити онука з 6-ї років грамоті. Потім Альоша продовжив вчення в Нижегородському слобідському училище, але незабаром дід розорився і віддав її «в люди». Альоша няньчив хазяйських дітей, за останні гроші замість хліба купував тогочасні книги й вночі, при свічці, читав таємно, кожну хвилину очікуючи покарання. Потім вона працював у шевця, мив посуд пароплавом. З книжок Альоша знав про різних країнах, про розумних, гордих і працьовитих людях, про тому, що потрібно боротися, щоб у Землі всі були щасливі. І дав собі клятву завжди допомагати людям.

Прошли роки, повні поневірянь Росією. Це був поневірянь, а й час пізнання життя. Воно сформувало позицію молодого Горького, що у ряди тих, які захищали інтереси простого народу. Тоді ж в нього проявився талант письменника. Двотомний збірник нарисів і оповідань, що вийшов 1898 р., приніс йому широку популярність. Для творчості молодого Горького характерні наполегливі пошуки героїчного у житті: «Стара Ізергіль», «Пісня про Соколі», «Пісня про Буревісника», поема «Людина». Віра на людину, здатного на вище самопожертву, становить одне з найважливіших властивостей гуманізму письменника.

С інтересом читаються романи Горького «Фома Гордєєв», «Річ Артамоновых», «Життя Клима Самгіна», постійно роблять сцені п'єси «На дні», «Міщани», «Дачники» та інших. Про собі письменник правдиво й із яскраво розповів в трилогії «Дитинство», «У людях», «Мої університети».

Долгие роки була під забороною книга Горького «Невчасні думки», і нещодавно вона побачила світ. Це мужня, щира, чесна книга, яка ввібрала його «нотатки революцію та культури» 1917—1918 рр.

Писал Горький і для хлопців. Він ніби написав казку «Воробьишко» — про птенчике Пудике, який слухав маму і ледь не в лапах кішки. І «Випадок із Евсейкой» — про хлопчика, що у сні потрапив у дно моря, до рибам; про своє дитинство, про мандруваннях діда Архипа і Леньки. Розповів Горький і веселому паливоді Пепе («Казки про Італії»).

Алексей Максимович був редактором першого радянського журналу для дітей «Північне сяйво», прагнув, щоб діти могли прочитати кращі книжки радянських зарубіжних письменників, докладав усіх зусиль, щоб авторами дитячих книжок стали кращі письменники нашої країни й інших країн. Горький не зустрічався з хлопцями, відповідав з їхньої листи, радив їм, як дружити, що читати, як писати книжки, як збирати марки, що робити пионеры.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.