Нормування учнівської праці і учбово-виробничих робіт

• Зміст

Вступ

1. Загальна частина «Нормування учнівської праці і учбово-виробничих робіт»

2. Спеціальна частина «План уроку виробничого навчання на тему «Розбирання і складання коробки передач» «

2.1 Організаційна частина

2.2 Вступний інструктаж

2.3 Поточний інструктаж

2.4 Заключний інструктаж

2.5 Критерії оцінювання Висновок Джерела інформації

Вступ

Майстер виробничого навчання повинен піклуватися не тільки про підвищення якості навчання і виховання учнів, але і про те, щоб навчання здійснювалося на базі продуктивної праці учнів, найефективніше з економічної точки зору. Цьому в значній мірі сприяє нормування навчально-виробничих робіт, яке ставить перед собою цілі:

— сприяти поступовому освоєнню учнями прийомів і методів роботи;

— виховувати у учнів ціну часу, що допомагає до кінця навчання освоїти норми, встановлені на базовому підприємстві і відповідати необхідному рівню кваліфікації;

— визначати початкові дані для правильного планування виробничого навчання і оптимального використання навчально-виробничої бази;

— сприяти найбільш об'єктивній оцінці успішності встановлених норм учнями з урахуванням виконання;

— сприяти виробленню навиків планування і самоконтролю своєї діяльності учнями, вдосконаленню професійної майстерності і поліпшенню якості професійно-технічної підготовки в цілому.

Нормування навчально-виробничих робіт рекомендується проводити в період, коли учні вже освоїли первинні уміння і навики і переходять до їх закріплення і вдосконалення під час виконання комплексних робіт. Найчастіше нормування учбово-виробничих робіт учнів-електромонтажників проводять починаючи з навчання на будівельно-монтажних об'єктах, тобто після навчання в учбових майстернях.

1. Загальна частина " Нормування учнівської праці і учбово-виробничих робіт"

Цілі нормування. Одним з найважливіших показників професійної майстерності майбутніх кваліфікованих робітників, формованого в процесі виробничого навчання, є продуктивність праці. Ефективним педагогічним засобом формування в учнів цієї якості є педагогічно правильно організоване нормування їх навчально-виробничої праці.

Вміле застосування нормування сприяє відповідальному ставленню учнів до виконання завдань, стимулює активність в процесі роботи, допомагає формуванню дуже важливого у виробничій діяльності вміння економно витрачати робочий час, спонукає освоювати високопродуктивні способи праці, виховує в учнів наполегливість у досягненні мети, розвиває творчі здібності.

Мета технічного нормування праці в навчальних майстернях — встановлення науково обґрунтованих витрат робочого часу на різні вироби, створення основ раціональної організації навчання, планування робіт, морального і матеріального стимулювання праці учнів. У професійних училищах норми часу встановлюють за прийнятою в країні методикою технічного нормування тобто сумарним, аналітичним і аналоговим (порівняльним) методами. За методом визначення норми часу підрозділяються на технічно обґрунтовані і дослідно-статистичні.

Сумарним методом визначають норми часу на операцію за допомогою хронометражу, фотографії робочого часу і фотохронометраж. Цим методом користуються в основному для визначення досвідчених норм в одиничному дрібносерійному і частково в серійному виробництві.

Аналітичний метод визначення норми часу дозволяє встановлювати обґрунтовані норми на підставі централізовано підготовлених нормативів. Такий метод рекомендований як основний Положенням про планування навчально-виробничої діяльності професійно-технічних навчальних закладів та нормуванні робіт учнів (1982 р.).

Аналоговий метод встановлення норм використовують, коли починається виробництво виробів, що випускалися на інших підприємствах. Цей метод може бути застосований в проф. училищах у виробництві виробів за замовленнями базового підприємства при подібній технології.

На основі розроблених робочих норм на навчально-виробничі роботи залежно від періоду навчання встановлюються учнівські норми.

Технічна та учнівська норми. Основою нормування навчально-виробничих робіт є технічне нормування. Однак норми часу на виконання навчально-виробничих завдань або норми виробітку, що встановлюються для учнів, протягом значної частини навчання відрізняються від технічних норм, за якими на підприємствах працюють кваліфіковані робітники. Ця різниця в нормах пояснюється наступними причинами.

При розрахунку технічних норм передбачається наявність у робітника необхідних професійних умінь і навичок, досить значного виробничого досвіду.

Учні про процес навчання недостатньо володіють ним (особливо в перші періоди), виробничий досвід їх вкрай обмежений. Тому вони не можуть ще виконувати роботи з технічним нормам, прийнятим для кваліфікованих робітників.

Слід також враховувати, що учні ще недостатньо фізично і психічно пристосовані до виконання робіт, які вимагають значного напруження протягом тривалого часу.

Третя причина — це значні відмінності в організації праці і технології виробництва у навчальних майстернях в порівнянні з відповідними підприємствами.

Враховується й те, що учні витрачають значно більше часу, ніж робітники на виробництві, на отримання інструктажу в процесі виконання навчального завдання, на аналіз ходу і результатів роботи.

Зазначені обставини пояснюють, чому для учнів на початкових стадіях навчання встановлюється більша норма часу (або знижується норма виробітку) на виконання навчально-виробничих робіт порівняно з кваліфікованими робітниками. Поступово, у міру зростання виробничих умінь і досвіду учнів, норми підвищуються і до часу закінчення навчального закладу доводяться до норм, встановлених на підприємстві для відповідних робіт.

При визначенні норми для учнів в першу чергу потрібно розрахувати технічну норму на задану роботу. Якщо навчальний завдання виконується за технологією, яка не вирізняється від технології, встановленої на підприємстві, то можна скористатися розрахунково-технічними нормами підприємства. Коли ж технологічний процес, застосовуваний в училищі, відрізняється від технологічного процесу підприємства (по обладнанню, за способами і послідовності виконання тощо), необхідно самостійно, користуючись нормативами, підрахувати технічну норму стосовно до виробничих умов училища.

Перекладні коефіцієнти. Для визначення учнівської норми часу розрахунково-технічна норма повинна бути скоригована стосовно навчальним вимогам з урахуванням зростання продуктивності праці учнів на різних стадіях навчання. Для цього застосовуються поправочні (переказні) коефіцієнти для переходу від технічних норм до учнівським. Величини перекладних коефіцієнтів, на які можна орієнтуватися при розрахунку учнівських норм часу, наведені в таблиці.

Ці коефіцієнти визначені дослідним шляхом на основі багаторічної практики навчальних закладів з нормування навчально-виробничих робіт учнів, їх слід розглядати як орієнтовні. При встановленні величини перекладних коефіцієнтів враховувалися особливості підготовки робітників за різними професіями. Викликано це тим, що час формування умінь і навичок за різними групами професій (насамперед — ручних і машинно-ручних) різна, бо істотно різний сам зміст роботи.

Таблиця 1

При ручному характері праці учні вчаться змінювати форму, зовнішній вигляд предмета, характер з'єднань його частин і т. п. за допомогою ручних інструментів перш за все. Освоєння трудових дій, формування умінь при цьому на початкових стадіях навчання відбувається, як правило, більш повільно, ніж при обслуговуванні машинного технологічного процесу, де освоєння способів регулювання, управління, виконання розрахунків і т. п. відбувається значно швидше. Надалі відпрацювання ручних способів виконання технологічних процесів (на базі спочатку освоєних прийомів і способів) відбувається швидше, ніж для машинних, де успішність роботи більше залежить від порівняно обмежених можливостей машини (верстата, агрегату) і менше — від особистої вмілості працюючого. Це відображено в характері величин перекладних коефіцієнтів для різних періодів навчання і різного ступеня складності робіт.

Такий загальний підхід до визначення коефіцієнтів. Питання про конкретну величину перекладних коефіцієнтів для різних професій вивчений ще недостатньо.

У процесі повсякденної навчальної роботи майстра училищ повинні вивчати дійсне співвідношення між розрахунково-технічними нормами і практично складаються нормами на виконання навчально-виробничих робіт, прагнути до скорочення розриву між ними і домагатися підвищення продуктивності праці учнів. Цього можна досягти з найбільшим успіхом, якщо майстер навчає і привчає учнів до застосування передових технологічних процесів, надає їм можливість проявляти самостійність у роботі, навчає у виконання складних навчально-виробничих робіт, виховує відповідальність, постійно розвиває вміння раціонально використовувати робочий час.

Технічне нормування у навчальних майстернях здійснюється головним чином аналітично-розрахунковим шляхом.

Розрахункові (технічні) норми часу визначаються за формулою:

Tшт = tосн + tвсп + tобсл + Tест +t ,

де tшт — час, що витрачається, на виготовлення одного виробу (операцію);

tвсп — допоміжний час (встановлення та зняття заготовок, деталей, вимірювання, пуск і зупинка обладнання);

tобсл-час обслуговування робочого місця (регулювання, змащування обладнання, зняття інструменту і т.п.);

Tест — час, що витрачається на відпочинок і природні потреби;

n — 3 — підготовчо-заключний час;

z — кількість виробів (робіт).

При виконанні замовлень підприємств за подібною з училищем технології використовуються діючі на підприємстві норми часу.

Учнівська норма визначається шляхом множення технічної норми на коефіцієнт, визначений з урахуванням періоду навчання та складності навчально-виробничої роботи.

Учнівська норма часу розраховується за формулою Нуч = Тшт * К, де: ТШТ — технічно розрахункова норма часу;

К — перекладної (поправочний) коефіцієнт.

На кожну роботу (виріб), виконувану учням або бригадою, майстер, починаючи з періоду комплексних робіт, виписує наряд, в якому вказує норму часу і розцінку. Розрахунок бригадних нарядів проводиться за методикою, наближеною до виробничої, приймається з урахуванням коефіцієнта трудової участі (КТУ).

При виготовленні партії деталей першу з них учень повинен пред’явити майстру для контролю і потім продовжувати обробку.

Якість виконаних робіт перевіряє майстер, зазначає терміни їх початку і завершення і підраховує фактичне виконання встановленої учнівської норми (Hфакт)у відсотках за формулою:

Hфакт =

де Tнорм — норма часу в годинах;

Tфакт — фактичний час виготовлення виробу (роботи).

Практика роботи училищ дає багато прикладів того, як, прагнучи виконати і перевиконати встановлені для них норми, учні вдосконалюють технологічний процес, інструменти і пристосування, покращують прийоми і способи роботи.

Виконання норм часу служить одним з об'єктивних показників при визначенні оцінки учнів за виконані роботи.

В нормуванні розглядаються два етапи.

Перший — у операційний період навчання при освоєнні прийомів найбільш доцільного виконання операцій. Увага майстрів при цьому спрямовується на якісні, а не кількісні показники, і повідомляти учням норми часу недоцільно, оскільки вони служать в цей період довідковим матеріалом для планування.

Другий — у період комплексних робіт, формування умінь і навичок. Роботи учнів нормуються із застосуванням перекладних коефіцієнтів для перекладу робочих норм в учнівські норми часу.

Такі загально-педагогічні підходи до нормування навчально-виробничої праці учнів. У той же час на практиці багато майстрів нормують навчально-виробничі роботи на більш пізніх етапах виробничого навчання, вже в період вивчення операцій, коли учні придбають певний досвід. Наприклад, при навчанні слюсарів нормуються навчально-виробничі роботи, що виконуються учнями при вивченні теми «Розпилювання і припасовка». До цього учні вже освоїли всі основні прийоми і різновиди обпилювання плоских і криволінійних поверхонь, і вивчення теми «Розпилювання і припасовка» фактично є вдосконаленням та закріпленням цих прийомів.

Таким чином, практику розумного нормування операційних робіт на більш пізніх етапах навчання слід вважати цілком виправданою. Тут все залежить від реальних умов процесу виробничого навчання.

Планування виробничої діяльності групи:

Вихідні положення. Таке планування має на меті встановити конкретний зміст навчально-виробничих завдань для групи учнів, послідовність та організацію їх виконання. Планування виробничої діяльності групи є складовою частиною загального планування виробничої діяльності училища. Плани виробничої діяльності груп повинні бути скоординовані один з одним і з загальним планом училища як за змістом і кількістю навчально-виробничих робіт, так і за термінами.

Вихідними даними для планування навчально-виробничої діяльності групи і училища в цілому є:

— навчальні програми виробничого навчання;

— переліки навчально-виробничих робіт з професій;

— забезпеченість матеріалами, інструментами, пристосуваннями і другий оснащенням;

— можливості училища: підготовлювані професії, кількість учнів, наявність основного і допоміжного обладнання, наявність і кваліфікація виробничих робітників і т. п.;

— наявність необхідної навчально-технічної документації для виконання навчально-виробничих робіт та організації виробничого процесу.

2. Спеціальна частина " План уроку виробничого навчання на тему " Розбирання і складання коробки передач" «

Тема уроку: «Розбирання і складання коробки передач»

Мета уроку:

— Навчальна: формування умінь і навичок з розбирання і складання коробки передач.

— Виховна: виховання поваги до праці, культури навчального процесу, моральних якостей учня як особистості, дисципліни, сумлінності, відповідальності, ініціативи.

— Розвиваюча: розвивання уваги, спостережливості, креативного, аналітичного та логічного мислення, звички планувати та контролювати свою працю, раціонального мислення та творчості, вміння та навички самовдосконалення в обраній професії, пізнавальної активності та самостійності.

Оснащення уроку: викрутки (дві), змінні голівки на 13, на 17, подовжувач, комірець, ключі на 10, на 13 (два), на 17, на 19, на 27, ударна викрутка, знімач стопорних кілець, молоток, універсальні знімачі;

Наочність: презентації, відео, плакати, стенди.

Тип уроку: урок відпрацювання прийомів та операції.

Міжпредметні зв’язки: фізика, ремонт автомобілів, основи безпеки життєдіяльності.

2.1 Організаційна частина

нормування учбовий виробничий інструктаж

1. Доповідь чергового про готовність учнів та майстерні до уроку.

2. Перевірка наявності спецодягу згідно з охорони праці та санітарно-гігієнічних вимог.

2.2 Вступний інструктаж

1. Доповідь чергового про готовність учнів та майстерні до уроку.

2. Перевірка наявності спецодягу згідно з охорони праці та санітарно-гігієнічних вимог;

3. Повідомлення теми та мети уроку;

4. В цій темі учні ознайомляться з розбиранням та складанням коробки передач;

5. Актуалізація знань учнів з уроку теоретичного навчання та попереднього уроку виробничого навчання;

Питання з минулої теми:

— Для чого роблять притирання клапанів?

— Що роблять при зносі стрижнів клапанів?

— Чим виконують заміри діаметра стрижня клапана?

— Назвіть основні несправності розподільного валу.

— Яке допустиме биття стержня клапану?

— Як ремонтують пружини?

Відповіді:

— Для кращого прилягання робочої фаски клапана до фаски на сідлі.

— Їх заміняють.

— Мікрометром.

— Основними несправностями є знос опорних шийок валу, знос і задираки кулачків і вигин вала.

— 0,015 мм на довжині 100 мм.

— Термомеханічним або електромеханічним способом або замінюють новими.

6. Пояснення характеру і призначення запланованої на уроці роботи;

7. Пояснення нової теоретичної навчальної інформації:

— Ознайомлення учнів с матеріалами, інструментами і приладами, які вперше використовуються на уроці;

— Ознайомлення з правилами охорони праці при роботі з інструментами та приладами;

Інструктаж з охорони праці:

Різьбові з'єднання знімачів не повинні мати зірваних ниток, болти — зім'ятих головок, корпусу і важелі - тріщин, погнутостей і т.п.

Підвищену небезпеку представляють операції зняття й установки пружин, оскільки в них накопичується значна енергія. Ці операції необхідно виконувати на спеціальних стендах або за допомогою пристосувань, що забезпечують безпечну роботу.

Гідравлічні та пневматичні пристрої повинні бути обладнані запобіжними і пропускними клапанами. Робочий інструмент повинен перебувати у справному стані. Молотки повинні бути міцно насаджені на рукоятки. Ключі, що мають збільшені зазори між зевом і гайкою, з деформованими площинами зіву застосовувати не можна.

При роботі з електрифікованим інструментом чи обладнанням необхідно стежити за справністю заземлення та електропроводки, потрібно застосовувати гумові килимки і рукавички. Агрегати й деталі масою більше 20 кг необхідно знімати, транспортувати і встановлювати за допомогою підйомно-транспортних засобів. Робочі місця повинні бути освітлені відповідно до існуючих норм. Робітники повинні працювати в спецодязі (комбінезонах), а при використанні електрифікованого інструменту — надягати гумові рукавички.

Палити в майстерні забороняється.

— Пояснення та показ способів раціональної організації робочих місць учнів при виконанні завдань;

— Демонстрація нових операцій і прийомів трудової діяльності;

— Вивчення інструкційно-технічної (технологічної) документації;

Таблиця 2. Інструкційно-технологічна картка

Розбирання

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

Збирання

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

— Інформація про типові помилки та способи їх попередження;

Таблиця 3. Карта дефектів

8. Опитування учнів та пробне виконання ними нових прийомів роботи з метою перевірки засвоєння матеріалу вступного інструктажу та інструктажу з охорони праці;

Питання з охорони праці:

— Чим повинні бути обладнані гідравлічні та пневматичні пристрої?

— Які ключі не можна застосовувати?

— Що необхідно застосовувати при роботі з електрифікованим інструментом?

— Чи можна знімати агрегати масою більше 20 кг в ручну?

Відповіді з охорони праці:

— Гідравлічні та пневматичні пристрої повинні бути обладнані запобіжними і пропускними клапанами.

— Що мають збільшені зазори між зевом і гайкою, з деформованими площинами зіву.

— Потрібно застосовувати гумові килимки і рукавички.

— Ні.

Питання з розбирання та складання коробки передач:

— Що необхідно зробити зо початку розбирання коробки передач?

— Для чого необхідно повертати кришку коробки передач?

— Як закріплена задня кришка коробки передач?

— Для чого необхідно ввімкнути одночасно дві передачі?

— Чому синхронізатор необхідно знімати обережно

Відповіді з розбирання та складання коробки передач:

— Злити мастило з картеру коробки передач.

— Повертати кришку коробки передач необхідно, щоб виключити її зачіпання за блок шестерень заднього ходу і V передачі.

— Задня кришка коробки передач закріплена п’ятьма гайками зовні і одній — з внутрішньої сторони (одна гайка розташована під кронштейном приймальної труби глушника системи випуску відпрацьованих газів).

— Для запобігання провертання валів при наступних роботах з розбирання коробки передач.

— Кульки синхронізатора можуть розсипатися.

9. Відповіді на запитання учнів.

2.3 Поточний інструктаж

1. Проведення цільових обходів з метою перевірки:

— Організації робочих місць та раціональності робочих поз;

— Дотримання правил безпечних умов праці в майстерні;

— Виконання робіт згідно технологічної послідовності;

— Дефектів і помилок, які можуть виконати при роботі;

— Прийомів користування інструментами та обладнанням;

— Прийомів самоконтролю;

— Якості виконання робіт між операціями;

— Правильності виконання технологічних інструкцій;

— Рівня самостійності виконання вправ;

2. Провести індивідуальний додатковий інструктаж з відстаючими учнями.

3. Звернути увагу на використання передових методів праці.

2.4 Заключний інструктаж

— Повідомити учням про досягнення мети уроку.

— Вказати на типові помилки та дефекти, які були допущені учнями при виконанні завдання.

— Аналіз дотримання учнями правил з охорони праці, організації праці та робочих місць, використання робочого часу.

— Продемонструвати кращі роботи.

— Повідомити оцінки.

— Повідомити тему наступного уроку.

— Оголосити домашнє завдання.

2.5 Критерії оцінювання

Висновок

Одним з найважливіших показників професійної майстерності майбутніх кваліфікованих робітників, формованого в процесі виробничого навчання, є продуктивність праці. Ефективним педагогічним засобом формування в учнів цієї якості є педагогічно правильно організоване нормування їх навчально-виробничої праці.

Вміле застосування нормування сприяє відповідальному ставленню учнів до виконання завдань, стимулює активність в процесі роботи, допомагає формуванню дуже важливого у виробничій діяльності вміння економно витрачати робочий час, спонукає освоювати високопродуктивні способи праці, виховує в учнів наполегливість у досягненні мети, розвиває творчі здібності.

Мета технічного нормування праці в навчальних майстернях — встановлення науково обґрунтованих витрат робочого часу на різні вироби, створення основ раціональної організації навчання, планування робіт, морального і матеріального стимулювання праці учнів. У професійних училищах норми часу встановлюють за прийнятою в країні методикою технічного нормування тобто сумарним, аналітичним і аналоговим (порівняльним) методами. За методом визначення норми часу підрозділяються на технічно обґрунтовані і дослідно-статистичні.

Джерела інформації

1) http://osvarke.info.

2) http://lancer-micubisi.narod.ru.

3) Бухалков М. И. Нормирование учебно-производственных работ / М.: ИНФРА-М, 2008.

4) Кострыкин М. И., Лукашин Т. Д., Дубинский И. М. Слесарное и электромонтажное дело. — М.: Высшая школа, 1974.