Синтетичний та аналітичний облік короткострокових і довгострокових кредитів банку

Банківський кредит видається банками у вигляді грошових позик на умовах суворого дотримання принципів поворотності, терміновості, платності і під забезпечення, передбачені чинним законодавством і погоджені сторонами. Всі питання, пов’язані з видачею і погашенням кредитів, регламентуються правилами банків і кредитними договорами, пов’язаними між підприємствами і банками, якими визначаються об'єкти кредитування, умови отримання і оплати кредиту, відсоткова ставка за кредит, зобов’язання підприємства по заставі цінностей, що кредитуються, джерела погашення позики та інші умови кредитування. Кредитний договір за короткотерміновими позиками за звичай укладається на рік.

Перш ніж звернутися в банк за кредитом, підприємство повинне ретельно зважити доцільність його отримання і можливість повернення, оцінити і зіставити умови надання і погашення кредиту різними комерційними банками з погляду, на які цілі надається кредит, розмірів відсоткових ставок та інших вимог. У свою чергу банк ретельно аналізує платоспроможність і ліквідність підприємства, оцінюючи його можливості своєчасно повернути кредит і сплатити відсотки. Для цього він має право запросити баланс та іншу звітність підприємства, здійснити перевірку забезпечення кредиту відповідними товарно-матеріальними цінностями, ознайомитися з документами, звітами та ін.

Для отримання кредиту підприємство подає банку заяву з додатком копій засновницьких документів, розрахунків, бухгалтерських і статистичних звітів, підтверджуючих забезпеченість кредиту і реальність його повернення.

Отримані короткострокові позики відображаються по кредиту і рахунку 60 «Короткострокові позики». На цьому рахунку ведеться облік розрахунків у національній та іноземній валюті, термін повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, і з позик, термін погашення яких закінчився.

Поточна заборгованість, яка відображається на рахунку 60 «Короткострокові позики», має такі субрахунки:

• 601 «Короткострокові кредити банків в національній валюті»
• 602 «'Короткострокові кредити банків в іноземній валюті»
• 603 «Відстрочені короткострокові кредити банків в національній валюті»
• 604 «Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті»
• 605 «Прострочені позики в національній валюті
• 606 «Прострочені позики в іноземній валюті» .

Отримані короткострокові позики в національній валюті відображаються по кредиту рахунку 60 «Короткострокові позики», субрахунок 601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті» в кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів і розрахунків, це рахунки ЗО, ЗІ, 37, 61, 62. 63, 64, 65 та ін. Ці позики підприємства погашають за рахунок коштів, що надійшли на поточний рахунок. Погашення позик відображається по дебету рахунку 60 і кредиту рахунків грошових коштів.

Якщо підприємство є збитковим, то воно переводиться на особливий режим кредитування і розрахунків, при цьому отримані кредити стягаються достроково і подальше кредитування підприємства припиняється.

Погашення кредиту здійснюється підприємством або установою банку шляхом списання грошових коштів з поточного рахунку підприємства на рахунок установи банку.

Аналітичний облік короткострокових позик і кредитів банку ведеться за кредиторами (банками) у розрізі кожного кредиту (позики) окремо, а також за термінами Їх погашення. Окремо обліковуються кредити, не погашені в строк. Витрати зі сплати відсотків за користування кредитами відносяться на витрати виробництва, а також покриваються за рахунок доходу, що залишається у розпорядженні підприємства (за простроченими позиками, за позиками, використаними не за цільовим призначенням).

На субрахунку 602 «Короткострокові кредити банків і іноземній валюті» ведеться облік розрахунків в іноземних валютах за кредитами банків, термін повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, і за позиками, термін погашенім яких закінчився.

На кредиті цього субрахунку відображаються суми отриманих кредитів (позик), на дебеті відображається сума їх погашення і переведення в довгострокові зобов’язання в разі відстрочки (пролонгування) кредитів (позик).

Аналітичний облік по субрахунку 602 ведеться в розрізі кожного кредиту за термінами їх погашення.

Для узагальнення інформації кредитних операцій в різних валютах у бухгалтерському обліку проводиться перерахунок іноземної валюти в національну валюту України (в гривні) за курсом на дату оформлення розрахунково-платіжних документів. Такою датою вважається дата виписування платіжних доручень на перерахування іноземної валюти.

Особливість організації бухгалтерського обліку валютних операцій полягає в тому, що необхідно відображати облік короткострокових кредитів банків одночасно у двох валютах: національній валюті України та іноземній.

При цьому показують в чисельнику вартісні показники в іноземній валюті, а в знаменнику — еквівалент цих вартісних показників у національній валюті за курсом Національного банку України на дату, яка затверджена для перерахунку операцій і операцій в іноземній валюті.

На субрахунку 603 «Відстрочені короткострокові кредити банків у національній валюті» і на субрахунку 604 «Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті» ведеться облік короткострокових кредитів банку, з яких здійснене переведення короткострокових зобов’язань у відстрочені короткострокові кредити.

На субрахунку 605 «Прострочені позики в національній валюті» і 606 «Прострочені позики в іноземній валюті» ведеться облік прострочених позик як в національній, так і в іноземній валютах.

Якщо короткострокові кредити банку після закінчення терміну видачі кредитів не повернені і не проведена відстрочка кредитів на певний час, такі короткострокові кредити банків переводяться до складу прострочених позик. На суму прострочених кредитів банку нараховується пеня — як на основну суму кредиту, так і на відсотки за кредит.

Синтетичний облік операцій на рахунку 60 ведеться в Журналі-ордері 4 с.-г. та аналітичних таблицях до нього. Так як, на досліджуваному підприємстві автоматизована форма обліку, то Журнал-ордер замінює машинограма (додаток 12).

Для успішного функціонування в нинішніх умовах господарювання сільськогосподарські підприємства використовують довгострокові кредити.

Довгострокові кредити надаються банком для технічного переозброєння, реконструкції і розширення діючих підприємств, а також для будівництва і придбання нових об'єктів основних засобів. Видаються довгострокові кредити з погашенням через 5 -б років, але можливий і більш тривалий термін погашення. При залученні кредитів між установами банку і підприємством складається Кредитний договір, в якому визначені об'єкти кредитування. умови отримання кредиту і терміни погашення, відсоткова ставка за кредит та ін.

Кредити комерційними банками видаються на умовах поворотності, терміновості, платності і під забезпечення, що передбачено чинним законодавством та узгоджено сторонами. Для отримання кредиту сільськогосподарське підприємство-позичальник представляє установі банку Заяву установленої форми з додатком копій засновницьких та інших документів (статут підприємства, свідоцтво про реєстрацію, бухгалтерську звітність, а іноді і бізнес-план або технічне обґрунтування), що підтверджують забезпеченість повернення кредиту.

Для обліку довгострокових кредитів Планом рахунків передбачені рахунки класу 5 «Довгострокові зобов’язання» .

Рахунок 50 «Довгострокові позики» призначений для обліку і узагальнення інформації про заборгованість сільськогосподарського підприємства за отриманими у банках кредитами, які не є поточним зобов’язанням (заборгованість, яка не підлягає погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу) та іншими залученими у інших осіб позиковими коштами, які не є поточним зобов’язанням.

За кредитом рахунку 50 «Довгострокові позики» відображаються суми отриманих довгострокових позик, а також переведення короткострокових (відстрочених), за дебетом погашення заборгованості та переведення її частини, що підлягає сплаті у поточному періоді до складу поточної заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями.

Рахунок 50 «Довгострокові позики» має такі субрахунки:

• 501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті» ;
• 502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті» ;
• 503 «Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті» ;
• 504 «Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті» .

На субрахунках 503, 504 відображаються суми відстроченої заборгованості банкам за кредит, термін погашення якого відстрочений, відповідно в національній та іноземній валютах.

• 505 «Інші довгострокові позики в національній валюті» ;
• 506 «Інші поточні позики в іноземній валюті» .

Аналітичний облік банківських кредитів ведеться за видами кредитів банків, що надали їх, термінах їх погашення. Окремо обліковуються кредити, не погашені в строк. Втрати зі сплати відсотків за користування кредитами визнаються в тому звітному періоді, в якому виникли й існували зобов’язання по кредиту, незалежно від того. а якому періоді по умовах кредитного договору він повинен бути повернений, і відносяться на витрати виробництва, а також покриваються за рахунок доходу, що залишається в розпорядженні підприємства (по прострочених позиках, по позиках, використовуваних не за цільовим призначенням).

Сума щорічних платежів за довгостроковими позиками розраховується, виходячи з величини позики з урахуванням терміну, на який він одержаний.

Відсотки за отримані позики та інші залучені засоби виплачуються боржником при поверненні наданих позик, за рахунок зменшення доходу, що залишився у розпорядженні підприємства.

На підприємствах національна валюта (гривня) обов’язкова, але не єдина грошова одиниця, що використовується в обліку. Паралельно із записами в гривнях грошові кошти на валютних рахунках і операції в іноземних валютах відображаються також у валюті розрахунків і платежів за ЇЇ номіналом. Для нього облікові записи в регістрах ведуться через дріб: в чисельнику облікові дані в іноземній валюті, а в знаменнику в національній валюті - в гривнях.

Аналітичний і синтетичний облік стану заборгованості на сільськогосподарських підприємствах, що використовують довгострокові кредити банків, ведеться у Журналіордері ф.4 с,-г. за кожним кредитом окремо.

Облік поточної заборгованості за довгостроковими зобов`язаннями. Під поточною заборгованістю за довгостроковими зобов’язаннями мають на увазі ті довгострокові зобов’язання, за якими настають терміни погашення протягом майбутніх дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями відображається на рахунку 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями», який має такі субрахунки.

• 611 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в національній валюті» ;
• 612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в іноземній валюті» .

За кредитом рахунку 61 відображається та частина довгострокових зобов’язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, за дебетом — погашення поточної заборгованості, її списання та ін.

Аналітичний облік ведеться за кредиторами і видами заборгованості. Якщо підприємство отримало довгостроковий кредит в банку на три роки і за умовами договору погашення отриманого кредиту буде здійснюватися щорічно рівними частинами, в цьому випадку робиться бухгалтерська проводка за дебетом субрахунку 501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті» на суму, що підлягає поверненню в кінці першого року використання кредиту, тобто протягом майбутніх дванадцяти місяців з дати балансу і кредитом субрахунку 611 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в національній валюті» .

При поверненні кредиту в кінці першого терміну робиться проводка за дебетом субрахунку 611 і кредитом субрахунку 311 «Поточний рахунок у національній валюті» .

Аналогічно роблять бухгалтерські проводки при використанні субрахунку 612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в іноземній валюті» .

Облік поточної заборгованості на рахунку 61 ведеться в одному з розділів Журналу-ордеру та відомості аналітичного обліку ф. 8 с.-г.

Облік сплати відсотків по кредиту. Бувають різні причини, що підштовхують підприємства позичати гроші: від нестачі коштів для погашення податкових зобов`язань до фінансування великомасштабних інвестиційних проектів. Але сьогодні мало хто погодиться дати гроші задарма. Тому, крім повернення основної суми, потрібно платити ще й відсотки за їх використання.

Відсотки — доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.

Розрахунки за нарахованими відсотками відображаються на рахунку 68 «Розрахунки за ін. операціями» (де ведеться облік розрахунків, що не можуть бути відображені на рахунках 63−67), а саме на субрахунку 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками». На цьому субрахунку ведеться облік нарахованих відсотків за:

• — використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;
• — використання майна, отриманого в користування (орендні, лізингові операції тощо;
• — ін. операціями.

Облік розрахунків за нарахованими відсотками ведеться в Журналі-ордері та відомості аналітичного обліку ф.8 с.-г.

Субрахунок 684 кореспондує з рахунком 95 «Фінансові витрати» (де веднться облік витрат, процентів та ін. витрат підприємства, пов`язаних із залученням позикового капіталу), а саме з субрахунком 951 «Відсотки за кредит». На цьому субрахунку ведеться облік витрат, пов`язаних з нарахуванням та сплатою відсотків, процентів тощо за користування кредитами банків. За дебетом субрахунку відображається сума визнаних відсотків, за кредитом — списання на рахунок 79 «Фінансові результати» .

На основі Журналів-ордерів складається Головна книга. Вона використовується для узагальнення даних Журналів-ордерів, взаємної перевірки правильності проведених записів за окремими синтетичними рахунками і складання бухгалтерського балансу за місяць, квартал і рік. У Головній книзі відображують залишки за рахунками, на яких вони були на початок місяця, поточні обороти і залишки на кінець місяця за відповідними синтетичними рахунками. Записи оборотів в Головну книгу є одночасно і реєстрацією облікових даних, що відображені в Журналах-ордерах.

У Головній книзі записи за місяць виконують, як правило, за синтетичними рахунками, тому що необхідні дані в розрізі субрахунків і аналітичних рахунків знайшли уже відображення у відповідних реєстрах. Обороти за кредитом відповідного синтетичного рахунка відображують одним підсумковим записом із кожного Журналу-ордера, а за дебетом — із декількох Журналів-ордерів за кореспондуючими рахунками з виведенням після цього кінцевого підсумку.

Отже, в Головній книзі записи здійснюють за дебетом рахунків у кореспонденції з кредитованими рахунками, в той час як в Журналах-ордерах записи роблять за кредитом у кореспонденції з рахунками, котрі дебетуються, що забезпечує взаємний контроль показників.

Перевірку правильності записів до Головної книги здійснюють шляхом підсумку сум оборотів і залишків за усіма рахунками. Суми дебетових і кредитових оборотів та залишків повинні бути відповідно рівними (додаток 13).

Для перевірки, повноти та правильності записів на рахунках бухгалтерського обліку, складання економічної звітності, а також загального ознайомлення із станом і змінами господарських активів, їх джерел дані поточного бухгалтерського обліку за звітний період необхідно узагальнювати. Одним із способів такого узагальнення є складання оборотних відомостей (додаток 14).

Оборотні відомості складають як за синтетичними, так і аналітичними рахунками. У них показують обороти на рахунках за звітний період, а також стан господарських активів та їх джерел на початок і кінець звітного періоду.

Оборотна відомість за синтетичними рахунками будується у вигляді багатографної таблиці, в першій графі якої записують назву рахунків, а в наступних — дебетові та кредитові залишки на початок звітного періоду, дебетові та кредитові обороти рахунків за звітний період, а також залишки на кінець звітного періоду. У кінці оборотної відомості по кожній із граф визначають підсумки.

Оборотна відомість рахунків синтетичного обліку має виняткове контрольне значення для перевірки правильності та повноти записів на рахунках. Вона ґрунтується на трьох парах рівних підсумків:

• — рівність підсумків дебетових і кредитових залишків на початок звітного періоду;
• — рівність підсумків дебетових і кредитових оборотів за звітний період;
• — рівність підсумків дебетових і кредитових залишків на кінець звітного періоду.

Рівність дебетових і кредитових залишків на початок звітного періоду зумовлена рівністю підсумків активу і пасиву балансу, який є основою для запису початкових залишків на активних і пасивних рахунках.

Рівність підсумків другої пари граф, тобто оборотів по дебету і кредиту, зумовлена подвійним записом операцій, згідно з яким по кожній операції на дебет і кредит різних рахунків записують однакові суми.

Третя рівність (сума кінцевих залишків по дебету і кредиту рахунків) зумовлена двома попередніми різностями. Якщо на початок звітного періоду суми дебетових і кредитових залишків усіх синтетичних рахунків рівні між собою, а також рівні суми оборотів по дебету та кредиту за звітний період, то суми залишків активних і пасивних рахунків на кінець звітного періоду також повинні бути рівними.

Порушення цих рівностей свідчить про помилки, які допущені в бухгалтерських записах або при складанні оборотної відомості. Оборотну відомість за синтетичними рахунками використовують для складання балансу на наступну звітну дату. Отже, оборотна відомість за синтетичними рахунками є способом узагальнення даних поточного обліку з метою перевірки правильності й повноти записів та складання балансу, а також загального ознайомлення зі станом і змінами активів і пасивів господарства.

На основі оборотної відомості складається баланс на кінець року, де зазначаються дані на початок та кінець року (додаток 2). Бухгалтерський баланс — це спосіб економічного групування і узагальненого відображення в грошовій оцінці стану господарських активів за складом і розміщенням та за джерелами їх утворення і цільовим призначенням на певну дату. Для роздільного відображення господарських активів та джерел їх утворення бухгалтерський баланс будується у вигляді двох частин. У верхній частині балансу, що називається активом відображається склад, розміщення і використання господарських активів; у нижній, що називається пасивом — джерела утворення господарських активів і їх цільове призначення.

Загальні підсумки активу і пасиву балансу дорівнювати один одному. Це обов’язкова умова правильності його складання. Рівність підсумків активу і пасиву балансу зумовлена тим, то в обох його частинах відображені в грошовому виразі одні й ті ж господарські активи, але ж згруповані за різними ознаками: в активі - із складом і розміщенням, в пасиві - за джерелами їх утворення і цільовим призначенням. Суму активу і пасиву прийнято називати валютою балансу. Підсумок активу не може бути більшим або меншим за підсумок пасиву, оскільки загальна сума активів у певному господарстві повинна завжди дорівнювати сумі тих джерел, за рахунок яких вони утворені. На цьому й ґрунтується поняття «баланс», що означає рівність.