Довговічність насіння. 
Перевезення зернових культур

Життєздатність насіння найдовше зберігається у сухих і прохолодних сховищах. Розрізняють біологічну й господарську довговічність насіння.

Біологічна довговічність характеризується тривалістю періоду, протягом якого зберігається схожість принаймні поодиноких насінин. Вона важлива при зберіганні зерна в колекції, для селекційної роботи.

Господарська довговічність — здатність насіння зберігати кондиційну схожість за оптимальних умов зберігання. Вона має практичне значення під час створення перехідних і страхових насінних фондів.

З польових культур найдовговічніше насіння вівса, ячменю, пшениці, буряку, ріпаку, гірчиці, квасолі, тютюну. Дещо менш довговічне насіння кукурудзи, а ще менше — жита, проса, соняшнику, конопель, сої. За низьких температур і вологості у сховищах насіння зберігає кондиційну схожість понад п’ять і більше років.

У колекції Інституту рослинництва ім. М. І. Вавилова (Росія) насіння жита зберігало господарську довговічність упродовж 2—5 років, насіння пшениці, ячменю, вівса — 5—10, а біологічну довговічність—15—30 років. Навіть незначне пошкодження насінної оболонки спричинює зменшення довговічності насіння. У виробничих умовах висока схожість насіння зернобобових, вівса зберігається впродовж 5—10 років, пшениці — 3—4, жита — 2—3 років.