Саянов Віссаріон

Саянов Віссаріон

И. Грінберг.

Саянов Віссаріон Михайлович (1903—) — поет, прозаїк. Р. у ній засланців у Сибіру. Там ж, провів дитинство. Був Червоній армії, на радянської роботі; навчався у Ленінградському ун-те. Багато їздив по Уралу, Казакстану і Сибіру. З. — активний учасник пролетарського літературного руху, входив до правління РАПП і ЛАПП; засновник ленінградської літературної групи «Зміна», член редколегій низки журналів.

С., з перших і великих комсомольських поетів, від початку виступає переважно як лірик. Герой З. побував на фронті громадянської війни й повернувся на рідний завод («Фартовые року»). На перших віршах З. позначилося захоплення «блатний» лексикою. Характерніша для З. прагнення розширити свою ліричну тему шляхом історичних, гол. обр. історико-революційних зіставлень. Тому віршем, що склали збірник «Фартовые року», локальні деталі, що характеризують ліричного героя, поєднуються з перспективної, хоч і абстрактно вираженої окресленням революційної доби цілому.

Два плану — побутової і авторитетний суспільний, эпохиальный — спочатку дано у З. у плетиві. Умовний «блатний жаргон» своєю чергою переплітається із високим пафосній лірикою. Надалі розвитку творчості З. виділяється і перемагає інтерес до громадської тематиці. Розкриваючи тему для пролетарської революції, З. захоплюється аналогіями, ремінісценціями, відступами до минулого. Вірші З. — патетичні й те водночас кілька абстрактні.

Практическая творча діяльність З. доповнювалася теоретичним осмисленням принципів роботи над віршем. З. виступив із низкою статей поезію, гол. обр. у питанні про використанні класичного спадщини. Він вніс ряд уточнень в суперечки «реалізмі, романтизмі, натуралізмі» і поезії. Цінні його роботи про символізмі і акмеїзмі.

С. прагнув свідомо використовувати елементи символістської, акмеистической і футуристичною поетики з нового синтезі. Захоплення експериментом згубно вдарило по творчості З.: невдала вийшла наскрізь умовна поема «Картонажна Америка». Загальна культурність обернулася книжністю і літературністю; емоційність — емоційної заумом; патетика — алогической риторикою. Не позбавлені цих чорт і вірші, які становлять цикл «Сімейна хроніка». У цьому циклі З. дав картину зміни поколінь полурабочей, полумелкобуржуазной сім'ї у тісного зв’язку з розвитком революційного руху.

Следующий цикл, що становить книжку «Золота Олёкма» (1933) в портретах, в піснях, і романсах, в ліричних, притаманних З. віршах, об'єднаний темою Сибіру: старої — капіталістичної, хижацької, каторжній, й «нову — соціалістичної, індустріальної. Тут вірш З. звільняється з книжності, псевдокультурности, проривається до живої темі. Борючись за велику поетичну форму, З. працює над використанням фольклору, гол. обр. епічного. З 1930 З. виступає як і прозаїк, але проза його значно слабше, ніж поезія, хоч і відрізняється розмаїттям та актуальністю своїх тим. Найбільш значний з прозових творів З. роман перші російських авіаторів «Небо і Земля», позитивно оцінений радянської критикою.

Список літератури

I. Віршовані збірники: Фартовые року, Гіз, Л., 1926.

вид. 2, «Прибій», Л., (1927).

Комсомольські вірші, вид. «Московський робочий», М. — Л., (1928).

Сучасники, Л., 1929.

Картонажна Америка, Поема, вид. «Прибій», (Л.), 1929.

Сучасники. Обрані вірші, вид. «Червона газета», (Л.), 1929.

Обрані вірші, ГИХЛ, Л. — М., 1931.

Збори віршів, т. I. Вірші 1925—1930, ГИХЛ, Л., 1931.

Сімейна хроніка, Вид-во письменників в Ленінграді, Л., (1931).

Обрані комсомольські вірші, вид. «Молода гвардія», Л. — М., 1933.

Золота Олекма, Вид-во письменників у Ленінграді, (Л., 1934).

Обрані вірші, Гослитиздат, (М.), 1934. Проза: Подруга вірна моя, Повість, вид. «Прибій», Л., 1930.

Острів Мадагаскар, Повість, Вид-во письменників в Ленінграді, Л., (1933).

Олегов щит, (Повість), идз. «Радянський письменник», М., 1934.

Небо і Земля, кн. 1, Гослитиздат, Л., 1935.

Витоки літератури: Сучасні літературні угруповання, вид. «Прибій», (Л.), 1928.

вид. 3, Л. — М., 1931.

Від класиків до сучасності, вид. «Прибій», Л., 1929.

Нариси з історії російської поезії XX в., вид. «Червона газета», Л., 1929.

Почала вірша, вид. те, Л., 1930.

II. Виноградов І., Віссаріон Саянов, «На літературному посаді», 1930, № 4.

А його, Про художньому методі У. Саянова, «Ленінград», 1932, № 2. Відгуки: Обрадович З., «Червона новина», 1926, № 6.

Асєєв М., «Преса й революція», 1926, № 4.

А його, «Новий світ», 1926, № 10.

Поступальський І., «Червона новина», 1927, № 10.

Светлов М., «Жовтень», 1928, № 9—10.

Поступальський І., «Преса й революція», 1929, № 2—3.

Зенкевич М., «Новий світ», 1929, № 6.

Бескин Про., «Червона новина», 1929, № 10.

Левін Л., Зворотний бік романтика, «Літературна газета», 1931, № 3, 14 янв.

Мессер Р., «Зірка», 1931, № 1.

Ростовська М., «Книжка — будівельникам соціалізму (Худ. література)», 1932, № 6—7.

Решетов А., «Зірка», 1934, № 4.

Мустангова Є., «Літературний сучасник», 1934, № 9.

Тарасенков А., «Літературна газета», 1934, № 28.

Македонов А. «Літературна газета», 1931, № 54.

А його, «Пролетарська література», 1931, № 5—6.

Мустангова Є., «Літературний сучасник», 1934, № 9.

Гнедина М., «Художня література», 1934, № 4.

Тарасенков Ан., «Художня література», 1935, № 5.

III. Владиславлев І. У., Література великого десятиліття (1917—1927), т. I, Москва — Ленінград, 1928.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.