Репродуктивна система людського організму

РЕФЕРАТ

на тему:

" Репродуктивна система людського організму"

Великі й важливі зміни відбуваються в організмі людини в період статевого дозрівання і проявляються вони в змінах зовнішності, самопочуття і настрою, а також в інтенсив­ності розвитку і формування органів репродуктивної системи. Вивчення анатомічної будови і функцій свого організму допомо­же краще зрозуміти й оцінити цей важливий період у житті кож­ної людини.

Чоловічі статеві органи включають такі анатомічні еле­менти: внутрішні - яєчка (чоловічі статеві залози), їх протоки, придаткові статеві залози та зовнішні - мошонка та статевий член (пеніс).

Сім'яники (яєчка) являють собою дві залози округлої форми, у яких виробляються сперматозоїди і синтезуються чоловічі ста­теві гормони (андроген і тестостерон). Вони розташовані в мо­шонці, яка виконує захисну функцію. Чоловічий статевий орган (пеніс) знаходиться в нижній частині лобкової частини. Утворе­ний губчатою тканиною, що омивається кров’ю двох великих артерій і має здатність при збудженні заповнюватися кров’ю, збільшувати пеніс у розмірах, змінюючи кут нахилу (ерекція). Пеніс має тіло і голівку, покриту складкою шкіри і слизовою оболонкою, яку називають «крайньою плоттю».

Уретра, або сечівник, — це тонка трубка, що з'єднується із сечовим міхуром і сім'явиносними протоками яєчок. Через неї сеча і сперма виводяться назовні.

Сім'явиносні протоки-дві тоненькі трубки, по яких сперматозоїди, попадають з яєчок в сім'яні пухирці, де вони накопичу­ються і дозрівають.

Простата, або передміхурова залоза, — м’язовий орган, у якому виробляється рідина білого кольору, яка, змішуючись зі сперматозоїдами, утворює сперму. При скороченні м’язів про­стати сперма виштовхується назовні через уретру. Це називаєть­ся еяколяцією.

Жіночі статеві органи включають такі анатомічні елемен­ти: внутрішні - яєчники, маткові або фалопієві труби, матку, піхву — і зовнішні - малі та великі статеві губи, клітор, гімен (дівоча пліва).

Яєчники-дві залози, що нагадують за формою і розмірами велику квасолю. Вони розташовані по обидва боки матки в нижній частині черевної порожнини жінки. У яєчниках розвива­ються жіночі статеві клітини — яйцеклітини — і синтезуються жіночі статеві гормони-естрогени. Яйцеклітина дозріває в ма­ленькому пухирці яєчника 24−30 днів, після чого пухирець роз­ривається, і яйцеклітина виходить у маткові труби. Це називаєть­ся овуляцією.

Маткові труби з'єднують порожнину матки з яєчниками. У фалопієвих трубах відбувається запліднення яйцеклітини спер­матозоїдом.

Матка — це порожнистий м’язовий орган, вистелений зсе­редини слизовою оболонкою.

Матка з'єднується з фалопієвими трубами та піхвою. Коли запліднена яйцеклітина потрапляє до матки, вона занурюється в слизову оболонку, прикріплюючись до стінки матки. Тут і розвивається зародок, а пізніше плід. Незапліднена яйцекліти­на виходить з організму жінки разом з частинами слизової оболонки матки і невеликою кількістю крові. Це називається менструацією.

Нижня тоненька частина матки називається шийкою. Шийка матки і піхва утворюють у вагітних жінок родовий канал, через який при народженні плід виходить з порожнини матки назовні.

Малі статеві губи (вульва) — це складки шкіри, які закрива­ють зовнішній вхід піхви й уретри. Тут розташований клітор, у якому знаходиться багато нервових рецепторів. З боків малих губ розташовані великі статеві губи.

У дівчаток, що не мали статевого контакту (коїтусу), зовнішній вхід у піхву закритий тонкою з'єднувально-тканинною мембра­ною, що називається гімен, або дівоча пліва.

Дозрівання статевих клітин. Процес формування чоловічих і жіночих статевих клітин називають гаметогенезом, що відбуваєть­ся в статевих залозах і складається з чотирьох періодів: розмно­ження, росту, дозрівання і формування. Підчас розмноження пер­винні статеві клітини — гаметогонії (сперматозоїди або яйцеклі­тини) кілька разів поділяються шляхом мітозу. У період росту вони збільшуються в розмірах, готуючись до наступного періоду. У пе­ріод дозрівання, у процесі мейозу, відбувається зменшення кількості хромосом, утворюються жіночі й чоловічі статеві клітини з гаплоїдним набором хромосом. Останні, не поділяючись, всту­пають у період формування і перетворюються в дозрілі чоловічі статеві клітини-сперматозоїди та жіночі-яйцеклітини.

Продовження роду.

Біосоціальна основа сім'ї

У кожної нормальної людини є дана природою по­треба в продовженні роду. Однак на відміну від тварин у людини прояв цієї потреби, діяльність, спрямована на її задоволення, втрачають свій винятково біологічний характер і набувають ве­ликого соціального змісту та значення.

Відомо, що функція продовження роду — єдина з функцій, організму, що має парний характер. Тому при її здійсненні дуже важливий соціальний характер взаємин між чоловіком та жінкою, і на рівні «чистої» фізіології ця функція не залишається.

Ставлення чоловіка до жінки є одним із найважливіших по­казників того, якою мірою кожна конкретна людина може розглядатися як повноцінна соціальна істота. На основі цього ставлення можна судити про ступінь загальної культури людини. У міру розвитку людини як особистості її духовне збагачення домінує над біологічними потребами, її інтерес до протилежної статі базується не тільки на біологічній потребі, а й на потребі духовного зближення. Між людьми виникає таке високе почуття, як кохання.

Кохання розглядається як форма ставлення людини до чого-небудь (не тільки до іншої людини), вибіркове тяжіння і вибірко­ве зосередження щиросердечних сил, психічної активності, кон­центрація їх на одному об'єкті, що захоплює особистість цілком, прагнення зробити для нього максимум гарного. Саме тому ко­хання є однією з найбільших цінностей, а здатність кохати — однією з найважливіших якостей людини.

У підлітковому віці увага однієї статі до іншої проявляється в звичайному спілкуванні, що часто переходить у дружбу і далі, можливо, у кохання. Потреба в дружбі з протилежною статтю може бути ознакою кохання. Взаємини дружби і кохання в юності є складною проблемою, і провести чітку межу між ними не завж­ди можливо. Ці почуття в юнаків та дівчат, так само як і в дорос­лих, індивідуальні та багатогранні.

Дружба — це форма взаємин. Вона відрізняється від кохання цілим рядом важливих властивостей: по-перше, дружба має спрямованість на іншу людину, яку можна кохати, можна з нею дружити, а може бути і те, й інше разом (не можна дружити з яким-небудь предметом, річчю, але любити його можна). Друга відмінність: дружба обов’язково припускає взаємність, а кохан­ня — зовсім необов’язково. Наприклад, не можна сказати: «Я дружу з ним (нею), а він (вона) зі мною не дружить», але можна сказати: «Я кохаю його (її), а він (вона) мене не кохає».

Третя відмінність: дружба припускає наявність певної дис­танції. Для кохання ж це зовсім необов’язково. Саме тому друж­ба-завжди явний прояв, а любов може бути і таємницею.

Поєднання кохання і дружби відіграє велику роль у міцності шлюбу. Коли для стосунків між подружжям властиві і кохання, і дружба, то ці два почуття взаємно доповнюють і зміцнюють одне одного, хоча вони дуже цінні й кожне окремо.

Підготовка до створення сім'ї починається в підлітковому віці у процесі спілкування хлопчиків і дівчаток. Тривале спільне жит­тя в сім'ї можливе, якщо чоловік і дружина вміють доброзичливо й уважно ставитися одне до одного, вважають на звички і харак­тер один одного, прагнуть підтримати в будь-яких складних си­туаціях. 14 якості формуються в дружніх стосунках хлопчиків і дівча­ток. Якщо дівчинка і хлопчик допомагають одне одному, уміють щиро радіти чи сумувати разом, погоджуються з інтересами свого товариша, у майбутньому їм легко встановити стосунки повного взаєморозуміння в сім'ї.

Створення сім'ї - відповідальний етап у житті людини і підійти до нього треба з добрими знаннями біологічного та соці­ального характеру і повною відповідальністю за завтрашній день, за життя наступних поколінь.