Гармонiя мелодiї i слова (вiрш Максима Рильського «Шопен»)

Гармонiя мелодiї i слова (вiрш Максима Рильського «Шопен»).

За значенням свого художнього внеску Максим Рильський посiв в українськiй поезiї одне з перших мiсць пiсля I. Франка та Лесi Українки. В iсторiю української лiтератури вiн увiйшов як неперевершений майстер художнього перекладу, дослiдник фольклору, мистецтвознавець, мовознавець.

Та головною цариною творчого самовигляду М. Рильського є його поетична лiрика з її найрiзноманiтнiшими жанрами й формами. Проголосивши найвищими цiнностями у своєму свiтоглядному кредо культуру, мистецтво, красу, мрiю, поет залишався вiрним йому майже шiстдесят рокiв творчої дiяльностi.

Максим Тадейович завжди обстоював справжню красу мистецтва, не минаючи, звичайно, й музики, яка вiдповiдає iдеалам часу. У низцi статей М. Рильський пiдкреслює значення мистецтва, наголошуючи на тому, що воно може розвиватися тiльки за умови критичного використання класичної спадщини.

Полонений музикою Шопена, його чудовими вальсами, поет створює вiрш «Шопен». На перший погляд менi здалося дивним, чому саме образ коня, що мчить заснiженою рiвниною, i саней, якi несуть кохану, уявлялися поетовi у вальсi композитора. Але потiм зрозумiла: вiн вiдчував у творi поривчатий подих, нетерпiння, бачив мовби крилату погоню за коханням i мрiєю.

У вiршi «Шопен» звучить вальс, через який, менi здається, «матерiалi зується» схвильована лiрична розповiдь про великого польського композитора:

Пане Фредерiку…

Нехай вам Польща чи Жорж Занд ;

Коханки двi, однаково жорстокi! ;

Навiяли той нiжний вихор звукiв…

Рядки вiрша це лiричнi асоцiацiї, що виникли пiд час гри на фортепiано. Про свою фантазiю, задум говорить сам поет, звертаючись до композитора:

…Я знаю, що нi вiтру, нi саней,.

Анi коня немає в вашiм вальсi,.

Що все це — тiльки вигадка моя…

Музика, враження вiд неї лежать в основi емоцiй, якi поет намагається передати словесною iнтонацiєю. На початку вiрша вiн дає естетичну оцiнку вальсам Шопена, вказує на головну їх принаду — простоту, яснiсть, художню наснагу — i для слухачiв, i для виконавцiв.

Друга строфа розпочинається, як i перша, повтором слiв «Шопена вальс» i розповiдає про силу впливу музики на поета, якого вона надихає на творчий пошук. Першi двi строфи нагадують менi музичний вступ, далi йде основна тема. Тут поета приваблює образ жiнки, її загадкова краса. Саме ця частина твору менi найбiльше сподобалась, бо викликає, кажучи словами поета «нiжний вихор звукiв», коли душевнi переживання особливо трепетнi.

Ми бачимо лiричного героя у погонi за щастям, любов’ю, але, на жаль, це тiльки мрiї, до того ж безнадiйнi. Тому так драматично звучать рядки цiєї строфи, що передають лiричну схвильованiсть. В останнiй строфi герой, захоплений красою жiнки, сприймає навколишнiй свiт у сонячних, спiвучих тонах. Потiм звуки вальсу нiби затихають, i на змiну їм постає розмова поета з композитором, що музикою пробудив неабияку красу:

…А сьогоднi я.

Люблю свiй сон i вас люблю за нього,.

Примхливий, худорлявий музиканте…

Свою любов передає М. Рильський i нам, читачам, навчає мислити, слухаючи музичнi твори, заглиблюватися у свiт музики, вiдчути її майже фiзично. Якщо глибоко пройнятися змiстом вiрша «Шопен», його настроєм, поетичним ладом, то думаю, досягти цього не важко.