Нові аспекти роботи з текстом на уроці читання
Після проробленої роботи, описаної вище, читач в цілому запам’ятав текст, хоч і не ставив перед собою такого завдання: спочатку він хотів зрозуміти матеріал і відібрати потрібне для запам’ятовування. Тепер він свідомо орієнтує себе на те, щоб запам’ятати відібране. До цього часу у нього є підкреслення, виписки, план і схеми. Цей арсенал засобів полегшує запам’ятовування, подальше повторення і… Читати ще >
Нові аспекти роботи з текстом на уроці читання (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Реферат на тему:
Нові аспекти роботи з текстом на уроці читання В ході уроків і в післяурочний час учитель повинен довести до відома учнів, переконати їх в тому, що уміння самостійно працювати з підручником і будь-якою іншою книжкою необхідні не тільки тоді, коли дитина сидить за партою: здобувати знання необхідно все життя.
З чого складаються ці уміння?
1. Уміння добре читати вголос і мовчки.
2. Засвоєння тексту (зрозуміти і запам’ятати його).
Запам’ятання тексту легко перевірити: переказав зміст сюжету — значить запам’ятав.
Розуміти текст — значно складніше!
Як же потрібно працювати над текстом, щоб глибоко зрозуміти те, що написав автор, і те, що він залишив між рядками, сподіваючись на догадливого читача?
Якою має бути послідовність роботи з текстом?
Науковцями і практиками вже вироблена певна система.
Найперше треба поставити перед собою навчальне завдання: спочатку зрозуміти зміст, потім виділити в ньому суттєву інформацію і після цього запам’ятати її. Робота з розуміння і запам’ятовування тексту умовно ділиться на три етапи:
I. Робота до початку читання тексту.
II. Робота під час читання тексту.
IIІ. Робота над текстом після його читання.
Перший етап
1. Активне включення в роботу: передбачає внутрішній настрій до процесу читання і зацікавлене сприймання тексту. Якщо читач неуважно, бездумно і пасивно ковтає плоди чужої розумової праці і не докладає зусиль до переварювання і засвоєння, то про таких читачів німецький письменник Г. Ліхтенберг писав: «Якщо при зіштовхуванні книжки з головою роздається пустий звук, то в цьому не завжди винна книжка». Отже, робота з книжкою має бути чітко організована.
2. Робота із заголовком. Бесіда з книжним оповіданням чи параграфом книжки розпочинається із знайомства із заголовком. Після прочитування заголовка (назви книжки) читач повинен запитати себе: про що тут піде мова? Про що мені належить дізнатись? Що я вже чув (знаю) про це? Навіть сухий діловий заголовок навчального тексту дає великі можливості для включення нових знань у ті, що у вас є, і для передбачення того, про що піде мова. Отже, «зупинка» при читанні заголовка є попередня робота, з якої починається читання.
Другий етап
Цей етап роботи стрижневий, його умовно називають «Діалог з текстом». Щоб «Діалог з текстом» був повноцінною змістовною бесідою, треба навчитись у ході читання здійснювати різноманітну розумову працю: у думаючого читача повинні виникати питання до тексту і пропозиції про подальший його зміст. Читаючи, такий учень перевіряє, чи збігаються вони з тим, про що піде далі мова.
А чи не легше просто прочитати текст? Безумовно, легше. Але думку, навіть добре зрозумілу з чужих слів, людина ніколи не засвоїть так усвідомлено і міцно: «готові» знання, що «пересаджені» в голову з книжки, не стануть такими діяльними, як добуті самостійно.
Виписки й підкреслювання
Велику допомогу під час читання, осмислення і запам’ятовування тексту учням можуть надати виписки і підкреслювання. «Хто записує, той читає двічі», — говорить приказка, що дійшла до нас із стародавнього Риму. Робити підкреслювання або помітки на полях можна тільки у власних книжках простим олівцем марки 2 М. Значну допомогу можуть надати також закладки, які вкладаються в книжку в потрібних місцях, на них можна робити помітки, як на полях сторінки тексту, але ручкою чи фломастером.
Третій етап
— Виділення в тексті головного, важливого.
— Складання плану всього тексту.
— Читаючий виступає у ролі учителя і задає собі самому запитання, котрі можна очікувати від педагога.
Виділення головного
У будь-якому тексті інформація неоднакова за ступенем важливості, після діалогу з текстом читач обґрунтовує матеріал і відбирає (записує) найбільш значуще, виділяє головну думку, правило, закон, Розуміння головного може відбутися внаслідок роздумів за такими варіантами: а) дуже коротке формулювання суті змісту текстуб) аналіз тексту з метою зрозуміти, де головна думка, а де пояснення до неїв.) відкидання непотрібної інформації.
Виділення головної думки — одне з основ розумової культури при роботі з текстом. «Вибирати найкорисніше, — писав великий чеський педагог Я. А. Коменський, — справа такої важливості, що розумний читач не можливий без уміння вибирати корисне. Не виділити з тексту нічого — значить все пропустити».
План
План — це шлях через текст від факту до факту, від думки до думки. Хороший план чітко виражає головну думку тексту і робить його легко оглядовим і компактним, зручним для збереження в пам’яті. Для того щоб скласти план, читач подумки ділить текст на частини, кожна з яких вміщує повідомлення про якийсь момент розвитку сюжету.
Ця робота має привести читача до створення пунктів плану, обміркувати їх порядок і зв’язок між ними. Складання плану — не тільки спосіб, що допомагає зрозуміти текст, але й результат розуміння: не зрозумівши тексту, навіть ідеальний читач не зуміє скласти план.
Схеми, малюнки, таблиці
Важливим засобом розуміння тексту поряд з планом є самостійне складання схем, креслень, таблиць, що відображають зміст тексту. В початкових класах дуже важливо записувати і обмірковувати ті схеми, котрі дані в підручниках, особливо з мови, математики.
Подальше обмірковування тексту
Обмірковування тексту завжди продовжується для тих, хто намагається якомога більше дізнатись про тему, що, вивчається, і якомога глибше зрозуміти її. «Читається трояким способом, — писав російський драматург Я. Б. Княжин: -. перший — читати і не розумітидругий — читати і розумітитретій — читати і розуміти навіть те, що не написано». А це вже не учнівське, а справжнє зріле читання, котре книгознавець Н. А. Рубакін охарактеризував так: «Читання є створення власних думок за допомогою думок інших людей».
Запам’ятовування
Після проробленої роботи, описаної вище, читач в цілому запам’ятав текст, хоч і не ставив перед собою такого завдання: спочатку він хотів зрозуміти матеріал і відібрати потрібне для запам’ятовування. Тепер він свідомо орієнтує себе на те, щоб запам’ятати відібране. До цього часу у нього є підкреслення, виписки, план і схеми. Цей арсенал засобів полегшує запам’ятовування, подальше повторення і відтворення матеріалу. Щоб запам’ятати, учень використовує спеціальні прийоми: переказування за планом з перевіркою повноти і правильності відтворення змісту тексту підручника, дає відповіді на питання учителя та підручника.