Розділ 2. Робота соціального педагога з малими неформальними групами

Поняття, структура, динаміка і класифікація малих неформальних груп

У ході людської діяльності виникають певні об'єднання людей. Ці об'єднання створюються для задоволення їхніх потреб та інтересів. Мала неформальна група грає важливу роль в життєдіяльності суспільства і конкретної людини являє собою відносно стійке об'єднання людей, що має загальні соціальні ознаки. Група має свою систему життєвих орієнтацій, норм поведінки, психологію, культурні і моральні цінності. У неформальних групах відносини внутрішньо організовуються, структуруються. Членство людини в групі визначає його статус і роль.

Формування неформальних груп має розглядатися крізь призму внутрішніх, зв’язків у ній. Група характеризується певною цілісністю і стійкістю, що обумовлюється її цілями і завданнями. Наявність спільних цілей і завдань стає фактором формування і розвитку структури групи.

Ознаками внутрішньої організованості групи є наявність в ній органів управління, системи контролю, а також розмежування функцій її членів. Важливою ознакою внутрішньої організованості групи є також елемент відокремлення. Члени цієї групи відокремлюють себе від інших, які для них «чужі» .

Неформальна група виникає, як правило, мимовільно (спонтанно), не має чітко визначеного статусу в суспільстві, не виконує однозначно описаних «обов'язків» перед іншими спільнотами. Якщо формальна організація створюється за заздалегідь продуманим планом, то неформальна є скоріше спонтанною реакцією на незадоволені індивідуальні потреби. Соціально-педагогічна діяльність як суб'єкта має численні формальні і неформальні групи, починаючи з класних колективів і закінчуючи контактними групами різної спрямованості, які характерні для підліткової субкультури. Самостійним напрямом цієї діяльності виступає використання можливостей групової діяльності в інтересах реабілітації, підтримки особистості. Усунення можливого конфлікту між формальною та неформальною організаціями, встановлення паритетних відносин в їх взаємодії, виконання неформальній спільністю тих завдань, які вирішує формальна організація — також один з напрямів роботи соціального педагога.

Неформальна група — мала група, стихійно склалася на основі міжособистісних відносин, спільних інтересів, взаємних симпатій і т.д. Така група характеризується: відносною незалежністю від соціальних структур; нечітко вираженою метою групової діяльності; неформальним контролем, заснованим на традиції і залежить від ступеня усвідомленості групового членства, виникає в рамках формальної соціальної організації на основі міжособистісних відносин, спільних інтересів, взаємних симпатій. [10].

Система взаємодій у групі передбачає орієнтацію не на окрему людину, а на всіх її членів, колектив. Тому особливе значення набувають у групі цінності соціальної солідарності. Солідарність передбачає визнання значущості групи, готовності індивіда підкоритися груповим нормам. Тим самим група визначає, а часом нав’язує певні зразки поведінки своїм членам. Якщо учасник малої неформальної групи сповідує інші погляди і орієнтований на інші цінності, він або змушений «підкоритися» групі або піти з неї.

Неформальні підгрупи є невід'ємним атрибутом переважної більшості малих груп, являють собою таке ж реальне явище, як і сама група. Вони виникають і грають важливу роль в різних типах малих груп, будь то групи дошкільнят або старшокласники. [18].

Вже в 60-і рр. предметом дослідження став вплив неформальних груп на розвиток особистості школяра. X. Лійметс і Е. Маркварт (1966) було виявлено, що неформальні групи в житті молоді відіграють істотну роль. 95% п’ятнадцятирічних входять в ту чи іншу неформальну групу. Ці групи грають переважно компенсаторну роль, задовольняючи ті потреби особистості, що розвивається, які недостатньо або взагалі не задовольняються школою або родиною. Можливості асоціальної розвитку спостерігалися серед членів тих неформальних груп, які були гетерогенними за віковою і статевою складу. Ці групи складалися переважно з учнів, які відкидалися у своєму шкільному класі. [21].

Крім волі адміністрації в кожному колективі складаються малі неформальні групи з трьох — семи чоловік. Потреба в спілкуванні може виникнути у зв’язку зі спільною навчанням, загальним хоббі і т.д. цілі малої групи можуть бути позитивними, тобто сприяти згуртованості колективу, нейтральними або негативними.

Неформальна група може створюватися усередині формальної, коли, наприклад, у шкільному класі виникають угруповання, що складаються з близьких друзів, об'єднаних якимось спільним інтересом, таким чином, всередині формальної групи переплітаються дві структури відносин. Але неформальна група може виникати і сама по собі, не всередині формальної групи, а поза нею. Іноді в рамках такої групи виникає спільна діяльність, і тоді група набуває деякі риси формальної групи. Практично було встановлено, що в реальній дійсності дуже важко виокремити суворо формальні і неформальні суворо групи, особливо в тих випадках, коли неформальні групи виникали в рамках формальних.

Незважаючи на велику кількість досліджень з соціальної психології організацій, досить чіткого поділу понять «організація» і «формальна група» до цих пір не існує. У ряді випадків мова йде саме про те, що будь-яка формальна група на відміну від неформальної має риси організації.

В даний час є велика кількість експериментальних досліджень, присвячених виявленню впливу певного співвідношення формальної та неформальної структур групи на її згуртованість, продуктивність і т.д. Особливе значення проблема має при дослідженні питання про управління і керівництво групою.

Таким чином, і друга з традиційно сформованих класифікацій малих груп не може вважатися суворої, хоча побудована на її основі класифікація структур є корисною для розвитку уявлень про природу груп.

Дослідники, вивчають особливості малих неформальних груп в науковому та молодіжному середовищі виділяють їх специфічні риси.

Професор С.А. Сергєєв пропонує наступну типологізацію молодіжних субкультур:

• — Романтико-ескапістський субкультури (хіппі, індіаністи, толкіністи, з відомими застереженнями байкери);
• — Гедонистическо-розважальні (мажори, рейвери, репери і т.п.);
• — Кримінальні (гопники, «любери»);
• — Анархо-нігілістичні (панки, екстремістські субкультури «лівого» і «правого» спрямування), які можна також назвати радикально-деструктивними.

З.В. Сікевич дає дещо іншу характеристику малих неформальних груп молоді з урахуванням того, що причетність до тієї чи іншої групи може бути пов’язана:

• 1) способом проведення часу — музичні і спортивні фанати, металісти, любери і навіть нацисти;
• 2) з соціальною позицією — екокультурние;
• 3) з образом життя — «системник» та їх численні відгалуження. [28]

Залишаються в тіні підліткові групи за місцем проживання, що виникають і існуючі заради задоволення своїх потреб, інтересів і підтримують напівлегальний статус. Їх діяльність, як і інших неформальних груп, не регламентована правовими документами, непідзвітна державним і громадським організаціям. Вони підкреслено розвивають свою субкультуру, для якої характерна замкнутість і альтернативність. Будучи проміжними між громадськими об'єднаннями, організаціями та нелегальними злочинними групами, ці об'єднання часто формують криміногенну субкультуру. Склад їх різноманітний: школярі, учні ПТУ, технікумів, студенти вузів, що працюють, не працюють і не вчаться.

Їх антисуспільна діяльність заснована на двох тенденціях:

• 1) інституціоналізації шляхом здійснення суспільно корисних устремлінь;
• 2) криміналізації через неможливість досягти мети легально.

По спрямованості інтересів М. Топалов так класифікує малі неформальні групи учнів:

• — Захоплення сучасної молодіжної музикою;
• — Устремління до правопорядковой діяльності;
• — Активно займаються певними видами спорту;
• — Філософсько-містичні.

За соціально-правовою ознакою виділяють:

• 1) просоціальние, або соціально-активні, з позитивною спрямованістю діяльності, наприклад, групи екологічного захисту, охорони пам’яток, навколишнього середовища;
• 2) асоціальні, або соціально-пасивні, діяльність яких нейтральна по відношенню до соціальних процесів, наприклад, музичні і спортивні фанати;
• 3) антисоціальні - хіпі, панки, злочинні угруповання, наркомани і т.п. [24]

Основними соціальними факторами, що сприяють виникненню неформальних молодіжних груп, є: неможливість самореалізації в колі сім'ї, в школі, інституті або формальних громадських організаціях, відсутність взаєморозуміння або розбіжність, розходження в поглядах з батьками та викладачами. Серед спонукають мотивів прагнення до відходу молоді в неформальні угруповання, об'єднання можна назвати такі, як прагнення знайти однодумців, опинитися у видовищній середовищі собі подібних, отримати можливість спілкування та взаєморозуміння, піти від самотності, заповнити свій вільний час, піти від постійного нагляду батьків, учителів, протиставити силі суспільства колективну силу об'єднання або групи. Соціологічні опитування показують, що при запереченні, неприйнятті форм дозвілля, пропонованих підліткам суспільством і державою, вони, підлітки, цілком задоволені своїм альтернативним, часто асоціальною, проведенням часу: дворовими, дискотечними, рок-тусовками, прогулянками по місту або переглядом гостросюжетних, позбавлених інтелектуального змісту бойовиків, супроводом «культових» музичних груп або спортивних команд і т.п. малий група педагогічний неформальний Прихильність до насильства формується, з одного боку, принципами групи, з іншого — тиском на підлітка з боку батька або матері. Це породжує схильність вирішувати конфлікти силою, готовність використовувати різне озброєння у боротьбі: «Щоб мати авторитет у своїй групі, потрібно вміти добре битися, бути фізично сильним, справедливим». А битися доводиться з незнайомими підлітками, з членами інших груп, зі знайомими з класу, з живуть поруч. У групі практично завжди є особи, в минулому засуджені або, що повернулися з місць позбавлення волі, які надають криміналізує вплив на оточуючих. Іноді неформальні групи, особливо організовуються за місцем проживання, поступово криміналізуємо, перетворюються у злочинні. Молодіжні неформальні об'єднання представляють собою форму альтернативної культури або контркультури. Це складне, багатопланове і динамічно змінюються явище, що має ряд специфічних рис і характерних особливостей. Перш за все, це критичне ставлення і прагнення до заперечення або перегляду традиційних цінностей, частковий або повний (іноді прихований, неусвідомлений, іноді демонстраційний) відмова від існуючої офіційної ідеології, негативне ставлення до офіційної культури, традиційного мистецтва, орієнтація на власні ідеали, цінності, спосіб життя, характерні даній субкультурі, об'єднання чи групі. Учасниками цих утворень стають молоді люди, що опинилися незатребуваними суспільством, викинуті державою на узбіччя життя. В останні роки в країні відбулися великі зміни, пов’язані із загальною атмосферою вседозволеності, що призвело до гострого зростання альтернативних субкультур. І зараз особливо актуальними є дослідження процесів, які відбуваються у цій сфері, прогнозування можливих соціокультурних ситуацій, вироблення стратегії і тактики соціальної реабілітації та культурного виховання молоді. Тільки цими засобами можливо об'єднаними зусиллями суспільства та держави впливати на розвиток неформальних рухів та молодіжних субкультур. А для цього необхідно, перш за все, відновлення існуючої до недавнього часу єдиної державної системи та мережі молодіжних освітніх, виховних та культурно-дозвіллєвих закладів, орієнтованих на роботу з підростаючим поколінням з самого раннього дитячого віку, підлітків, аж до повного становлення особистості. Перш ніж приступити до розгляду проблеми стану та розвитку молодіжних субкультур в умовах московського мегаполісу, необхідно визначитися з використовуваною в даному контексті термінологією. Який зміст ми вкладаємо в поняття «культура» і «субкультура». Тут і далі ми будемо мати на увазі під культурою властиву даному суспільству чи великої соціальної групи систему цінностей, уявлень про життя і поведінкових кодів, що визначають спосібжиття (і, додамо, життєвий стиль), тобто щось специфічне у способі самовираження індивіда, соціальної групи, народу. [19].

Спонтанні групи існують завжди і скрізь. У залежності від спрямованості вони можуть бути як доповненням організованих колективів, так і їх антиподом.

А.Н Сухов виділяє різні спонтанні групи (компанії) за характером соціального спрямування: просоціальние (соціально позитивні), асоціальні, стоять осторонь від основних соціальних проблем, і антисоціальні (соціально негативні).

Просоціальние компанії, що сприяють розвитку у своїх членів позитивних соціально-моральних якостей, відрізняються широтою діапазону спільної діяльності і обговорюваних питань, високим моральним рівнем особистих взаємин. Члени такої компанії не тільки спільно розважаються, але й мріють, сперечаються, обговорюють світоглядні питання, спільно шукають рішення життєвих проблем.

Асоціальні компанії формуються головним чином на базі спільних розваг. Міжособистісні контакти в такій компанії, будучи емоційно значимими, обмежені за змістом і тому залишаються поверхневими. Якість спільного проведення часу може бути різним, але часто невисоко. Таких компаній, на жаль, багато, причому деякі з них переростають в антисоціальні (від випадкової випивки — до пияцтва, від веселого пустощів — до хуліганства).

Антисоціальні компанії також пов’язані з розвагою і спілкуванням, але в основі їх лежить діяльність, спрямована на шкоду суспільству: пияцтво, хуліганство, правопорушення. Молодіжна злочинність є, як правило, груповий, і витоки її часто лежать саме в бездоглядності вуличних компаній, лідерами яких стають так звані важкі підлітки чи дорослі правопорушники. Здорова юнацька тяга до колективності перероджується тут в небезпечний груповий егоїзм, некритичну гіпер-ідентифікацію з групою та її лідером, в невміння та небажання свідомо зважити і оцінити приватні групові норми і цінності у світлі більш загальних соціальних і моральних критеріїв. У більшості випадків спостерігалося, що спрямованість антисоціальної групи створюється в основному за рахунок характеру особистості лідера, тобто тут більшою мірою впливає лідер на групу, ніж група на лідера. У малих неформальних групах учнів існують свої лідери. Лідер ініціює цікаві форми спільної діяльності, планує шляху досягнення мети, впливає на розподіл функцій членів групи, в значній мірі сприяє встановленню певної емоційної атмосфери в групі, розвиває суспільну активність групи. Лідер повинен гостро відчувати відносини в групі, мати здатність формулювати не усвідомлену іншими потреба групи. Великі товариські угруповання, в першу чергу хлоп’ячі, взагалі характерні для даних віків. Досить часто вони охоплюють представників різних класів. Таким товариським і дружнім спільнотам не слід заважати формуватися, якщо, звичайно, основою їх створення не є погані справи, прагнення до ізоляції і протиставлення класу. Але нерідко буває, що неформальний лідер затверджує свій авторитет серед учнів грубими порушеннями дисципліни на уроці, починає свідомо протидіяти вчителям: поводиться з ними зухвало, заважає проведенню навчальних занять, провокує непослух і пустощі інших учнів. Активність такого неформального лідера О. М. Сухов рекомендує не придушувати, а спрямовувати на розумні цілі, залучати його до організації добрих справ. [8] Малі неформальні групи — це явище масове. Заради яких тільки інтересів не об'єднуються люди: діти, підлітки. У залежності від того, які інтереси людей покладено в основу об'єднання, з’являються і різні типи об'єднань. Останнім часом у великих містах країни, шукаючи можливості реалізації своїх потреб, і не завжди знаходячи їх у рамках існуючих організацій, молодь стала об'єднуватись у так звані «неформальні» угрупування, які було б правильніше назвати «самодіяльними аматорськими об'єднаннями молоді». 25].

Виділяють такі основні ознаки неформалів:

• 1) Неформальні колективи не мають офіційного статусу;
• 2) Слабо виражена внутрішня структура;
• 3) Більшість об'єднань має слабко виражені інтереси;
• 4) Слабкі внутрішні зв’язки;
• 5) Дуже складно виділити лідера;
• 6) Не мають програми діяльності;
• 7) Діють з ініціативи невеликої групи зі сторони;
• 8) Представляють альтернативу державним структурам;
• 9) Дуже важко піддаються впорядкованої класифікації. [28]

Говорячи про самодіяльних об'єднаннях та їх взаємному зв’язку з державними і громадськими інститутами, необхідно відзначити три ситуації за їх значимістю:

• 1. Співпраця;
• 2. Опонування і критика;
• 3. Опозиція і боротьба.

Це був свого роду протест частини молоді проти формалізму в громадських організаціях, незадовільну організацію дозвілля, проте це процес прийняв спотворені, часто соціально небезпечні форми: виклик суспільству, протест; виклик сім'ї, нерозуміння в сім'ї; небажання бути як усі; бажання утвердиться в новому середовищі; привернути до себе увагу, не розвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні, копіювання західних структур, течій, культури; релігійні ідейні переконання; данина моді; відсутність мети в житті, вплив кримінальних структур, хуліганство; вікові захоплення. [18.

Об'єднання неформалів ніде не зареєстровані, свого статуту або положення не мають. Умови членства в них не обумовлені, чисельність угруповань коливається. Проте неформали існують.

Асоціальні - стоять осторонь від соціальних проблем, але не загрожують суспільства. В основному виконують рекреаційні функції. Ці молоді люди часто привертають увагу перехожих. Хто екстравагантної зачіскою, хто розмальованої джинсового курткою, хто сережкою у вусі, а часом і не однієї;

Антисоціальні - яскраво виражений агресивний характер, прагнення утвердити себе за рахунок інших, моральна глухота;

Просоціальние неформальні клуби чи об'єднання — це соціально-позитивні, які приносять користь суспільству. Ці об'єднання вирішують соціальні проблеми культурно-захисного характеру (захист пам’яток, реставрація храмів, екологічні проблеми …).

Головною функцією будь-якого об'єднання, будь то самодіяльне рух або контркультурна неформальна група, є одна — прагнення до самореалізації, суб'єктним втілення (іншими словами, чимось виправдати своє перебування в цьому світі).

Функцію самореалізації доповнюють дві інші, характерні для діяльності будь-якої самодіяльної групи:

Інструментальна: Кожне об'єднання, клуб, група, переслідують певну мету. У будь-якому випадку група є інструмент для досягнення свідомих чи неусвідомлених, але цілком конкретних результатів.

Компенсаторна функція: У навчальному колективі, навіть у сім'ї особистість нерідко відчуває себе замкнутої, обмеженої рамками обов’язків і соціальних очікувань, залежною від викладача, батьків або начальника. У цьому випадку участь у діяльності (особливо неформальній) самодіяльної групи компенсує відсутність особистої незалежності й свободи в традиційних структурах. Інша справа, що людина залишиться в залежності від ватажка, лідера, певних правил поведінки в новій для нього спільності, тобто незалежність може бути уявною, відносною, але самовідчуття її виникає. 1].

Молодіжна субкультура постійно змінюється, включає всі нові компоненти, характерні для культури часу. Ось деякі з них:

Мажори — радянська золота молодь періоду «розвиненого соціалізму». У соціальному відношенні близькі до «яппі» і «когяру». З’явилися в кінці 1970;х — початку 1980;х і сприймалися як антипод субкультури «гопників». Незважаючи на зникнення низки знакових моментів і що відбулися зміни суспільного ладу, цей вислів, як і раніше залишається актуальним і використовується в розмовній мові. «Мажор» 1970;1980х років — це молода людина (дівчина), що має високопоставлених і / або багатих батьків (партійних діячів, працівників міністерств, помітних чинів міліції, КДБ, військово-промислового комплексу, керівниківпідприємств, великих наукових працівників, успішних спортсменів, діячів культури і так далі) і користується завдяки цьому можливостями, недоступними більшості його однолітків.

Мажор не цікавиться звичайними побутовими проблемами, оскільки всі такі проблеми для нього вирішені батьками. Він не відчуває нестачі в кишенькових грошах. Він носить дефіцитну одяг і взуття, може їздити на власному (зазвичай новому, рідше — на приналежному комусь із батьків) автомобілі (для СРСРописуваного періоду, де дорослі, працюючі люди, навіть маючи гроші, могли купити автомобіль, лише кілька років відстоявши в черзі - небувала розкіш), володіє аудіо-і відеоапаратурою закордонного виробництва і, взагалі, атрибутами закордонного побуту. Він може проводити час на службовій дачі батьків, якщо така належить їм по чину. Деякі мають можливість виїжджати за кордон, у тому числі в капіталістичні держави, і жити там з батьками. У середовищі мажорів котирується становище батьків у суспільстві та пов’язані з ним перспективи власного життя та кар'єри. Однак, цінується і високий рівень успішності в школі і ВНЗ. Ставлення до однолітків з «простих» сімей — заступницьке, поблажливе або презирливе, хоча частіше — байдуже. Мажор набагато менш уразливий для різних життєвих неприємностей, його захищає авторитет і влада батьків. Він може не дуже старатися у навчанні (хоча відвертим ледарем і двієчником, швидше за все, не буде), дозволяти собі дрібні правопорушення. Майбутнє мажору безхмарно і не викликає жодних тривог. Він не піде в армію (якщо тільки батьки — не військові і його самого не хочуть зробити високопоставленим військовим), або буде служити в тепличних умовах, звичайно — за кордоном. Завдяки родинним зв’язкам, він буде «по блату» влаштований до ВНЗ, рівень якого визначається рівнем влади та зв’язками батьків. Після закінчення ВУЗу він не буде розподілений куди-небудь «у глибинку», його приймуть на роботу в солідну організацію, де він зможе рости на посаді і швидко зайняти високе положення, можливо, підтримуваний працюють тут же батьками. Найбільш престижні «мажорні» ВНЗ 1970;1980 рр. — Це МДІМВ, філологічний факультет МДУ (для дівчат), факультет журналістики МГУ, Інститут іноземних мов. Після таких ВНЗ випускник мав реальні шанси на отримання роботи, пов’язаної з систематичними закордонними відрядженнями, яка вважалася в СРСР ознакою безумовного життєвого успіху.

Готи — представники готичної субкультури, що зародилася в кінці 70-х років 20-го століття на хвилі пост-панку. Готична субкультура різноманітна і неоднорідна, завдяки тому, що культивує індивідуальність, тим не менш, виділяються багато загальні для неї риси, такі як любов до готичної музики (готик-року, дез-року, дарквейву), похмурий імідж, інтерес до містицизму і езотеріки, декадансу, любов до хоррор-літератури та фільмів.

Ранні готи відрізнялися від панків лише чорним домінуючим кольором одягу і волосся (з вставками білого, червоного, синього або пурпурного) і срібними прикрасами. Вони носили рвану одяг і навіть ірокези, хоча у готів ірокез був зазвичай чорним і набагато ширше, ніж у панків (поголений тільки довкола, на скронях). Також готи часто використовували в одязі сітку (як правило, рукави у чоловіків) і мали оригінальний стиль «мейк-апу»: дуже біле обличчя з великою кількістю чорного підведення для очей (і чоловіки і жінки). Волосся зазвичай були закручені і начесані. Спочатку у чоловіків були короткі і начесане волосся, але ближче до кінця 80-х довге чорне волосся стали краще, і тепер збритого по сторонах і стирчать догори волосся у готів можна зустріти значно рідше, ніж довгі спадаючі. Мейк-ап залишився частиною іміджу, але одяг разнообразилась: тепер деякі носять одяг з впливом 18-го або початку 19-го століття, інші носять вініл, шкіру і сітку. А деякі з них носять і те й інше, хоча рідко одночасно. Чорний і білий залишаються домінуючими кольорами, хоча іноді ще з’являються червоний, синій, пурпуровий або зелений (частіше у кібер-готів). Найбільш використовуваними матеріалами залишаються шовк, м’ятий оксамит, шкіра, вініл і сітка. Так само дуже популярний фіолетовий, синій або темно-зелений колір волосся. Готи мають свій імідж, який за останній час зазнав значні зміни. Як би не розвивалася готика, залишаються два незмінні основні елементи: завжди тільки чорний колір одягу (іноді з елементами інших кольорів), а також виключно срібні прикраси (як знак презирства до золота, символу звичайних, побитих цінностей, кольору безглуздо пролитої людської крові, а також кольору сонця, срібло — колір місяця). У дівчат яскравий, виразний стиль «Вамп» — щільна чорна косметика, підводки, спектр кольорів помади і нігтів — від яскраво-червоного (кривавого) до чорного. Всі помітне, сексуальне і строге. Дівчина-гот (готесса) кожен день виглядає як спокуслива черниця або середньовічна королева або як-небудь ще. У готовий, що працюють у середовищі, де не можна собі дозволити екстремальний або індивідуальний підхід до іміджу, виробився стиль «корпоративний гот» (Slave Goth або Corporate Slave Goth): чорна діловий одяг, непомітні прикраси. Хоча в готичній одязі і переважають похмурі кольори, у своїх проявах вона досить різноманітна: починаючи від звичайної шкіряній спідниці для дівчини і закінчуючи блазнівським нарядом арлекіна для юнака. Загальний контекст об'єднує безліч стилів і фасонів одягу, хоча шкіра залишається найбільш поширеним і використовуваним матеріалом. І чоловік, і жінка-гот можуть одягатися майже однаково, — чорні плащі або камзоли з широким піднятим коміром, а-ля граф Дракула прийнятні і для тих, і для інших. Дівчата частіше за все носять корсети і довгі сукні. Романтичні елементи минулих століть часто фігурують в готичному образі: мережива, жабо, оксамит, корсети і тд. По роботах фотографа Віона Йелегемс добре видно різні напрями в цьому стилі. B іміджі готовий обох статей зачіска грає дуже важливу роль. Це можуть бути просто прямі довге волосся, або ж їх піднімають гелем або збирають у великі пучки, часто волосся фарбують у червоний, чорний з білими пасмами кольору. Але все ж мейк-ап залишається одним з головних ознак приналежності до субкультури: щільний шар білої пудри на обличчі, чорна підводка очей і губ. Готична естетика вкрай еклектична за набором часто використовуваних символів, тут можна зустріти і єгипетську, і християнську і кельтську символіку. Основним символом готичної субкультури є - анкх, єгипетський символ вічного життя. Анкх увійшов до субкультуру після виходу на екрани фільму «Голод» (з Девідом Боуі). Також часто використовуються й інші єгипетські символи-такі як «Око Ра». Ці елементи носяться і як традиційні прикраси, і як нашивки на одяг або в макіяжі. Християнськасимволіка використовується рідше, здебільшого у вигляді звичайних розп’ять (тільки в більш «стильному» виконанні). Широко використовуються кельтськіхрести, різні кельтські орнаменти. Досить широко представлена?? окультна символіка — використовуються пентаграми (як звичайні, так і перевернуті), перевернуті хрести, восьмикінечні зірки (символи хаосу). Також використовується безліч різних символів смерті-прикраси з труни, черепами, і тому подібні; часто декларується тафофілія — ??любов до кладовищ, надгробиям і похоронним ритуалам. До чисто готичним символів можна віднести кажанів, — безліч різних їх зображень (зв'язок з вампірами і з готами очевидна) поміщені на сотнях пов’язаних з готами сторінок в інтернеті або ж служать прикрасою самим готам. Яких то певних, котрі використовуються всіма знаків або символів не існує, тут визначальним є естетичний аспект, а також прагнення до всього незвичайного (звідси часто і відбувається захоплення різного роду «похмурою» символікою). Прикраси в основному срібні або з іншого білого металу. Серед цієї субкультури можна часто знайти багато спільного з культурою БДСМ, хоча причастя до однієї абсолютно не означає будь-яку участь в іншій. Фетиш елементи особливо поширені серед кібер-готів.

Подальший розвиток готичної музики — розвиток гот року, тому що Того ж дез-рок залишився більш консервативний. В кінці 90-х, на піку популярності готики, стали з’являтися музичні колективи, які намагалися вдавати під гот музику. Починаючи від пост індустріальщіков, які ставали більш попсовими, мелодійними та романтичними, і до металістів, які так само приділяли більше мелодиці. Дана музика стала чимось новим, що, естесвенно, привертала до неї меломанів, однак до готик-музиці і субкульутре це вже не мало ніякого відношення. Щорічно близько 25 000 слідчих субкультури з'їжджаються до Лейпциг на найбільший готичний фестиваль Wave Gotik Treffen — WGT.

Хакери і юзера — молоді люди, дуже добре розбираються в комп’ютерах. Живуть у ірреальному світі комп’ютерів, вважаючи їх верхи досконалості. Як правило, вчаться на математичних факультетах. До гуманітаріям ставляться з презирством, вважаючи, що від них немає користі. Музику і мистецтво відсувають на задній план. Але нічого людське їм не чуже. [16].

Існує досить багато типологій (класифікацій) спрямованості діяльності груп. Зупинимося на двох з них.

Одна з найбільш поширених типологій передбачає розподіл існуючого різноманіття груп на: просоціальние групи, спрямованість яких узгоджується з заохочуваними суспільством цінностями і установками. Позитивні групові норми привносяться з соціального середовища, формуються і зміцнюються в процесі соціально значущої навчальної, трудової та громадської спільної діяльності; асоціальні групи, спрямованість яких не узгоджується з усталеними в суспільстві цінностями і нормами. Члени цих груп ведуть спільний асоціально-кримінальний спосіб життя і скоюють різні правопорушення. Спільна асоціально-кримінальна діяльність характеризується в цих групах соціальним відчуженням, відокремленням, протистоянням; при відповідному рівні розвитку і організованості асоціально-кримінальної діяльності асоціальні групи можуть скоювати злочини, і тоді вони перетворюються на криміногенні, або злочинні, групи, які характеризуються більшою замкнутістю, круговою порукою, злочинною діяльністю, вираженим протиставленням себе іншим групам. Міжособистісні відносини в таких групах опосередковуються асоціальними або антигромадськими цінностями і ведуть до деперсоналізації особистості.

Відповідно до класифікації, запропонованої І. Ю. Сундіевим можна виділити: Групи агресивної самодіяльності. Спортивні «фанати», мета об'єднання яких — емоційна розрядка в процесі «вболівання» на матчах і після матчевих ходів, прагнення виділитися з навколишнього мікросередовища, продемонструвати за допомогою стилізованого одягу свою приналежність до улюбленій команді. Спорт і спортивні заходи — лише привід до спільних дій. Основний контингент цих груп — підлітки 12 — 17 років.

Екстремістські неонацистські групи правого і лівого толку. Праві, як правило, нечисленні групи. Їх основний час витрачається на копіювання зовнішньої атрибутики, створення таємних документів, привласнення один одному звань і т.п. Групи мають складну систему посвячення, куди можуть входитикримінальну «братання кров’ю», протиправні дії, тортури з елементами садизму. Проповідуються ідеї антигуманізм, насильства. Практикується вживання алкоголю, куріння. Своїх поглядів не приховують, активно вступають у дискусії. Ліві («ремонтники», «любери», «консерватори», «контролери», «законники», «чистильники», «чисті», «комісари» і т.п.) об'єднуються для боротьби з іншими неформальними об'єднаннями, в першу чергу неофашистськими. Діють лише проти тих груп, які активно критикуються засобами масової інформації. Якщо неформальній групі дається позитивна оцінка або ж вона десь реєструється, виступи проти неї припиняються. У групах «лівих» найбільшою популярністю користуються фізично розвинені агресивні підлітки («качки»). Члени груп демонструють крайню нетерпимість до будь-яких проявів західній ідеології і зовнішніми ознаками західної культури. На словах підтримуючи держава і загальнолюдські цінності, на практиці демонструють поведінку, подібну до поведінкою тих груп, з якими борються. Діапазон форм діяльності - від демагогічних міркувань про користь соціально-економічних реформ до систематичного насильства на межі садизму.

Групи епатажної самодіяльності. Метою об'єднання підлітків у такі групи служить як підтвердження належності до елітарної групи, так і претензія на утворення «нової еліти». Найбільш характерні представники — панки. Одяг, манера поведінки, словниковий запас, сленг химерно грубі і принизливі. Демонструється крайнє повагу до дівчат. Відкрито пропагується секс, вживання наркотичних і токсичних речовин. Спілкування примітивно: в основному обговорення епатажних акцій. Демонстративна епатаж досить часто обертається протиправними вчинками: бійками, наругою над особистістю, пам’ятниками, могилами, грабежами, скоріше, з метою приниження особистої гідності, ніж для задоволення матеріальних потреб. До цього типу відносяться також мажори (в їх групах прийнято носити речі якої-небудь однієї західної країни — «псевдоамеріканци», «псевдонемци» тощо; проповідується активний, діловий, сильний чоловік), рокери (їх відмінна риса — пристрасть до мотоперегонів, можливі угони мототехніки; наркоманія і токсикоманія в даних групах не розвинені, але поширені випадкові сексуальні контакти), попер (зараховують себе до «еліті» суспільства; проповідують насолоду тими умовами, які є, байдужість до негативного в житті; підкреслено зневажливо до оточуючих, прагнуть до викликає респектабельності; активно бойкотують будь-яку громадську діяльність). [27].

Групи культурної самодіяльності. Вони спрямовані не стільки на створення нових художніх цінностей, скільки на створення «культури для себе», культури, щовідповідає насущним потребам конкретної особистості, групи. Найбільшого поширення набули рокери, серед яких виділяються біт-ламається, ньювейвщікі (шанувальники «Нової хвилі»), рокабілі і мракобілі (шанувальники рок-н-ролу), хардрокери (шанувальники важкого року), металісти (шанувальники одного з напрямів «важкого металу»), лохи (несправжні металісти, поверхнево розуміються на музичному течії, але відрізняються підвищеною агресивністю, хуліганськими витівками на захист «істинного металу»), брейкери (шанувальники брейк-дансу). Найбільш оригінальними представниками неформальних груп культурної самодіяльності є хіпі. Однією з принципово неформальних груп можна вважати групи «комп'ютерної самодіяльності», де основним інструментом творчості є комп’ютер.

Групи економічної самодіяльності. Діяльність таких груп спрямована на створення і реалізацію матеріальних благ для себе, своєї групи або інших груп. В останні роки даний напрямок активно розвивається, переважають групи кооперативно-підприємницької спрямованості.

Групи соціальної самодіяльності. Діяльність цих груп спрямована на вирішення конкретних соціальних проблем. В даний час найбільш відомі екологісти (захист навколишнього середовища, відновлення природних цінностей), екокультурние групи (захист культурного середовища), етнокультурні групи (відродження або збереження культурно-історичної спадщини риз особистих етнічних спільнот; в числі подібних груп можливі і екстремістськи налаштовані, наприклад «Пам'ять «та ін), групи інтернаціоналістів (акції героїко-патріотичного інтернаціонального характеру), групи взаємної підтримки (утворюються особами, які зазнали подібні адаптаційні складності), групи» Милосердя «(добровільна допомога людям, м її потребують) і т.п.

Групи політичної самодіяльності. Діяльність такт груп спрямована на зміну політичної ситуації і політичних умов у країні відповідно до їх ідеями. Виділяю групи на захист і підтримку соціально-економічних реформ, альтернативні політичні рухи, правозахисний рух, рух політичної самоосвіти.

Знання цих та подібних типологій, основних ознак приналежності до тієї чи іншої групи, провідних напрямків саме реалізації та можливих проявів асоціальної ікримінальної поведінки дає можливість соціальному педагогу в ситуаціях діагностики конкретної групи максимально точно провести ідентифікацію, спрогнозувати можливі наслідки членства в даній групі для неповнолітнього. Існує, принаймні, два способи виникнення асоціальних груп: вони складаються на основі об'єднання неповнолітніх, соціалізація та особистісний розвиток яких порушені низкою об'єктивних і суб'єктивних причин, або в надрах соціально корисних груп внаслідок накопичилися де формацій в соціальних стосунках і спілкуванні.

Зародження асоціальних груп відбувається за такою схемою:

Деформації у сімейних відносинах, недоліки у навчально-виховній роботі установ, підприємств, організацій;

Порушення нормальної взаємодії підлітків з соціальним середовищем, поява первинних форм дезадаптації та девіації, відсутність у підлітків твердих моральних поглядів і переконань;

Перенесення суспільно-організаторської та комунікативної активності підлітків у сферу вільного спілкування, яке носить пошуковий характер, і в зв’язку з цим збільшення у них неформальної, стихійно виникає, неорганізованої асоціальної діяльності та відносин; поступове відчуження підлітків від первинних соціально корисних груп (сім'ї, класу, навчальної групи, виробничого колективу);

Поява в рамках соціально корисних груп перших ознак асоціальної групи, які виражаються в аморальних і поглядах, нормах та цінностях, які вступають у протиріччя з установками офіційної організації; наявність за межами соціально корисних груп асоціальних відчужених осіб, схильних до антигромадської поведінки, і груп асоціальної спрямованості. Дуже часто, не бачачи підтримки й розуміння будинку, у близьких людей, підлітки біжать в неформали. Це свого роду протест проти дорослих: «Я не хочу жити так, як ви!». Звідси бунтарство. Саме тому нам потрібно знати про молодіжні неформальних угрупованнях. Знати, щоб визначити «групу ризику» і відразу ж почати працювати з такими учнями.

Як правило, в умовах школи паралельно існує кілька типів дружніх спільнот учнів: досить великі (від 4 і більше осіб) стійкі групи школярів, які формуються навколо своєрідного центру (один популярний у класі учень або згуртована діада з 2 популярних учнів), Особливість такої компанії - її члени вважають за краще свій зв’язок з центром, в той же час зв’язку між собою носять не дружній, а приятельський характер; групи, в яких привабливо не спілкування з лідером, а спілкування між собою, тобто з групою в цілому; · новачки, аутсайдери та учні, друзі яких змінили місце навчання. Це або стійкі діади, або «осколкові» групи, які утворюються тільки тому, що з іншими однокласниками дружба не зав’язується.

У будь-якій ситуації певна частина учнів виявляється як би відтісненою на периферію групи. Ці школярі, які мають у класі низьким соціальним статусом, не можуть ані впливати на своїх товаришів по навчанню, ні повноцінно брати участь в житті класу. Такий підліток починає пошук інших спільнот, членство в яких дозволило б йому компенсувати свої особистісні невдачі в учнівському групі, при цьому значимість класу для нього падає. Одночасно різко знижується для такого підлітка інтерес до спілкування з ще недавно значущими дорослими, причому цей процес відбувається дуже швидко. Дослідження показують, що благополучні школярі-підлітки у 3 рази частіше, ніж нізкостатусние члени класу, використовують думку дорослих (в першу чергу батьків і вчителів) в якості певного орієнтиру при оцінки морально-етичного боку своїх вчинків. Це означає, що норми і цінності нової референтної групи не просто не збігаються із загальноприйнятими нормами і цінностями, а й прямо суперечать їм. Виникає так званий підлітковий «кодекс честі», що спирається на уявлення про верховенство групових норм над загальнолюдськими і про другорядність моральних принципів у порівнянні з принципами приятельства. У ранньому юнацькому віці починається підкреслена увага до особистості іншої (на відміну від груп підліткового віку, коли оцінка однокласників дається за мінімальною, часом поверхової інформації, по першому враженню, яке далі додумується до цільного образу — ефект ореолу). Другим фактором зміни внутрішньогрупової ситуації в старших класах є природне перекомплектованіе на рубежі 9 і 10 років навчання. [29; 32].

Існує думка, що оптимальна ситуація, коли зберігається кістяк класу, а знову формуються класи мають поганий прогноз з навчальної успішності. У той же час дослідження показують, що насправді це не так, а в навчальному плані може виникнути і зворотна ситуація. Крім того, збереження складу класу на рубежі 9 — 10 роки навчання може призвести до затримки, як особистісного розвитку окремих членів класу, так і класу як групи в цілому. Зберігати має сенс тільки той клас, який досяг рівня колективу; в переважній більшості загальноосвітніх середніх шкіл це не так. Найгірша ситуація — коли в класі відбувається оновлення не більше ніж на 25% при збереженні старого класного керівника. У цьому випадку старожили самостверджуються за рахунок нізкостатусних новачків. У той же час, якщо змінено не менше 75% класу, протягом всього 10 класу інтенсивно йдуть групо формуючі процеси; колишні лідери змушені доводити свої позиції, в той же час новачки, навіть нізкостатусние в колишньому класі, мають можливість проявити себе повною мірою і навіть зайняти лідируюче становище. Відзначимо, що така ситуація, звичайно, важка для педагога, але корисна для учнів.

Ще одна особливість неформальної структури в старших класах це перехід від одностатевих до різностатевим компаніям і діадем, поява об'єднань за професійним намірам або актуальним інтересам. У підлітковому віці саме міжособистісні відносини багато в чому визначають вибір майбутньої професії. У старших класах спостерігається зворотна ситуація, причому неформальні об'єднання учнів за професійними інтересами, як було експериментально показано, за рівнем соціально-психологічного розвитку перевершують клас в цілому. [32].