Реформы уряду Івана IV

Реформы уряду Івана IV.

Избранная Рада.

Плани перебудови Росії виношувала невеличка група людей котрі оточували тоді Івана IV. Однією з яких був метрополій Макарій, найосвіченіша людина свого часу, активно після участі у державній діяльності 40−50 років. Іншим наближеним став священик придворного Благовєщенського собору Сільвестр. Наблизив Іван IV й незнатного по походженню Олексія Адашева.

На початку 1549 року впливом геть царя Сільвестра та Адашева значно посилилося, і другий стає, власне, керівником уряду, названий у згодом «Вибраною Радой».

З ім'ям Олексія Адашева пов’язані всі наступні реформи, і навіть успіхи зовнішньої політики України Росії у середині ХVI века.

Крім лідерів в з розробки й проведенні реформ також учавствовали «думці» Захарьины, Андрій Кубский, И. В. Шереметьев і др.

Реформи кінця 40-х початку 50-х все років склали період царювання Івана IV Васильовича, урядова діяльність якого полягає йшла під впливом «обраної ради» і відрізнялася добрими властивостями. У цей перший період було завойована Казань (1552г.), зайнята Астрахань (1556г.) і було проведено серйозних реформ.

Уряд «Вибраною Ради» приділяло багато уваги зміцненню царського держапарату. У 1550-е роки вдосконалюється наказова система. У його основі лежали принципи нероздільної судової та адміністративної влади. Накази були функціональні, територіальні, палацеві і загальнодержавні. Кількість наказів — центральних госучереждений — стає дедалі більше у зв’язку з ускладненням функцій управління. До кінцю ХVI століття вже було 30 наказів.

Земский собор.

У 1549 року вперше у Росії скликано Земський собор — дорадчий орган, де було винесено аристократія, духовенство, служиві люди. Згодом в Земських соборах учавствовали представники купецтва та Київської міської верхівки. Земський собор — виборні що люди з всіх міст Російської землі. Московське держава вийшло шлях встановлення станово-представницької монархії. Земські собори не обмежували влади царя, а служили для ради і опори в проведенні внутрішньополітичних і зовнішньополітичних мероприятий.

На Земському соборі 1549 року було прийнято рішення та створення нової правового кодексу — Судебника.

Судебник 1550 года.

У 1550 году на основі попереднього судебника 1497 року, створеного Іваном III (дідом Івана Грозного), створили новий Судебник, більш розширений і від систематизований. Більшість його посвещена питань управління та суду. Зокрема дворяни було звільнено від підсудності бояр-наместников й за всіма судовим і адміністративних справах перейшли у провадження государства.

Судебник 1550 року включав у собі впорядковані статті щодо правил переходу селян (Юр'єв день), обмежив права намісників, посилив покарань «розбій», вводив статті про покарання за хабарництво, скасовував податные пільги монастирів і інші статьи.

Проте головні зміни у соціально-економічної сфері були спрямовані забезпечення землею служивих людей — дворян. Для проведення упорядкування земель робиться їх загальна перепис. У прцессе її здійснення старе подвірне податкове оподаткування замінялося поземельным. Ущемлялися інтереси церкви, селянина, зате в привілейованого становища виявилися помещики.

Розміри земельних володінь обумовлювалися і попередніми службами дворян. Кожен служилий людина мала право вимагати маєток щонайменше 100 чвертей землі (150 десятин), оскільки саме з такою земельної площі мав виходити на службу «осіб у коні й у доспехе повному». З перших 100 чвертей виходив сам землевласник, а з наступних — його збройні холопи. Вотчини щодо служби зрівнювалися з маєтками, а вотчинники мали нести службу за тими ж підставах, як і поміщики.

Собор Стоглава 1551 года.

Посилення держави, ослаблення позицій феодальної знаті поставило питання про місце церкви у державі і його стосунки з царської владою. Царська ж ця влада, зацікавлена підтримка духівництва, не могла залишатися осторонь від назрілих церковних преоразований. У 1551 року було зібрано церковний собор Стоглав, який одержав свою назву через те, що його постанови містили 100 глав. На соборі складеному з ініціативи Івана IV і митрополита Макарія, були присутні служиві люди. Собор на пропозицію царя, нуждавшегося підтримка церкви, схвалив Судебник й проведених реформы. На соборі було оформлено загальросіянин пантеон святих, вжиті заходи наведення порядку поведінці церковників. На соборі постало питання про церковному землеволодінні, але переважно церква зберегла свої землі. У водночас царська влада встановила контроль над зростанням церковного землеволодіння. Церква у вирішенні собору мала повернути власникам землі, одержані від них після 1533 року. Надалі воно могло отримувати й продавати землі лише з дозволу царя.

На Стоглавом соборі між церквою та царської владою уклали компромисс.

Військові преобразования.

З 1550 року в час військових походів обмежувалося місництво щодо призначення на командування військами, оскільки управління дворянським військом надзвичайно ускладнилося затяжними спорами про воєводстві. «З ким кого ні пошлють яким справа, інв будь-якої разместничается», — повелів Іван Грозний. Тому місництво до армій заборонялося і наказувалося несення військової служби «без місць». Принцип займати вищі пости у армії родовитими князями і боярами цим нарушался.

Водночас у Московському повіті було вирішено помістити 1070 дворян — «обрана тисяча», яка б стати опорою самодержавної влади царя і ядром дворянського ополчення. Проект остаточно ні реализован.

У тому ж 1550 року було створено і стрелецкое військо з 3000 людина, які були особисту охорону царя. Наприкінці ХVI століття постійному стрілецький війську вже налічувалося 25 тисяч жителів, які були найпотужнішої силою російської армии.

Другие реформы.

1550 рік — проведена реформа налогооблажения, оскільки розвиток держави вимагало грошей. Знову основываемые феодалами слободи у містах позбавлялися податных і судових льгот.

1552 рік — створена Дворова зошит — список членів держави двору (близько чотирьох тисяч людина), із котрих значилися при посаді у державі: воєначальники, міські воєводи, дипломати й другие.

1554 рік — було припинено уявлення податных і судових пільг світським феодалам.

1555−1556 року — скасування системи годівель. Раніше при боярськім управлінні на місцях і здійснення ними судебно-административных функцій, бояри отримували право збирати під свої потреби «корм» з підвладного населення (звідси «годівля»). За суттю це були надання права боярству брати собі на користь ренту-налог. Після скасування цією системою у прикордонних містах керувати військом призначалися служиві люди — воєводи, згодом отримали судебно-административную влада. В усіх життєвих інших містах вибиралися земські старости із селян і верхівки торгових людей. Земські старости займалися розкладкою податків і повинностей і вершили судові дела.

Ця реформа посилила централізацію управління на місцях, оскільки земські старости підпорядковувалися урядовим установам. Нагляд над діяльністю земських старост здійснювали губские старосты.

1556 рік — було прийнято «Покладання службу», регулировавшее службу дворян, які можуть служити з 15 років і Служба передавалася у спадок. За службу дборян наділяли землею, а як і платили їм жалование.

А до осені 1559 года реформаторська діяльність припинилася. Проведені у 50-ые роки реформи посилили центральну державну владу й її соціальну опору — служива дворянство.

У цьому закінчується період правління Івана IV, благодатний для народу і у цілому, що тривав 13 лет.

При підготовці даної роботи було використані матеріали з сайту internet.