Вступ. 
Соціальна-економічна та культуро-духовна політика Мазепи

Актуальність теми дослідження. Постать Івана Мазепи, гетьмана України у 1687−1709 рр. до останнього часу була проскрибованою в російській та підколоніальній українській історіографії. Тільки з часу відродження незалежної Української держави у 1991 р. ситуація кардинально змінилася. Однак, незважаючи на появу численних книг і статей, присвячених Мазепі, вони були переважно популярного змісту. Ненабагато кращим був стан в українській еміграційній історіографії з огляду на складні умови її існування, але там принаймі була можливість видати цінні розвідки Теодора Мацьківа (США-ФРН), Бориса Крупницького, Олександра Мезька-Оглоблина (США), Ореста Субтельного (Канада), причому останній опублікував 54 листи Мазепи до коронного гетьмана Речі Посполитої Адама Сенявського.

Петро I зі своїм оточенням не могли ніколи пробачити ні Мазепі, ні його прибічникам прагнення звільнити Україну від московських кайданів, тому намагалися не тільки фізично, але й морально знищити своїх опонентів, зацькувати й упослідити саму ідею незалежної Української держави. Саме для цього вони перетворили прізвище Мазепи на синонім зрадництва і запроданства, намагалися через сотні тисяч прокльонів і церковних анафем втовкмачити цю брехливу пропаганду в розум і серця багатьох поколінь фукраїнців. Проте даремно!

О.Апанович наголошує: «Жодне прокляття не в змозі було знищити велику ідею Івана Мазепи про вільну, незалежну, самостійну Україну. Історичний досвід незаперечно переконує, що вільна незалежна держава як історична структура, що забезпечує народу економічний і культурний розвиток, сприяє поступу, прогресу країни, її рівноправній участі в розвитку цивілізації. Панування чужоземної держави, особливо імперського характеру, в економічному відношенні є по суті панщиною на державному рівні. Народ вимушений віддавати свої матеріальні й духовні здобутки, а народне господарство тим часом занепадає. В духовному ж відношенні соціальна деградація призводить до зникнення народу, знищення його мови, культури. Тому ідея державної суверенності, незалежності має загальнолюдське значення і забезпечує нормальне існування кожного народу, кожної нації, зберігає етнофонд людства». [4, с. 132].

Усім відомий вагомий внесок Івана Мазепи в розбудову національно-культурного життя Гетьманщини в останній чверті XVII — на початку XVIIІ ст., але існує думка, що це був не просто вияв набожності, альтруїзму і філантропії поважного вітчизняного можновладця, а творення незалежницьких, державотворчих засад козацької України.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є становище українських земель в кінці XVII на початку XVIIІ ст.

Предмет дослідження — основні напрямки соціально-економічної політики І. Мазепи.

Метою курсової роботи є дослідження основних напрямків соціально-економічної політики І. Мазепи.

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань:

• -дослідити особливості соціально-економічної політики І, Мазепи;
• -охарактеризувати господарство України тих часів;
• -дослідити особливості соціальних відносин;
• -висвітлити діяльність гетьмана І. Мазепи щодо культурного розвитку України.

Структура курсової роботи складається з вступу, трьох роздлів, висновку і літератури.

мазепа політика селянство.