Проблеми розвитку туризма в Україні та АР Крим

Проблеми розвитку туризма в Україні та АР Крим

Зміст Вступ Розділ I. Наукові основи туристичної діяльності

1.1 Сутність туристичної діяльності

1.2 Види туризму та їх особливості

Розділ II. Характеристика познавального та пляжного туризму АР Крим

2.1 Рекреаційні ресурси АР Крим

2.2 Пізнавальний туризм регіону

2.3 Курорти АР Крим

2.4 Проблеми розвитку туризму Висновок Список використаних джерел

Вступ Нині туризм посідає значне місце в житті світового суспільства. Перші подорожі та мандрівки, спровоковані утилітарними господарськими, адміністративними, суспільними потребами, одвічним тяжінням людини до нових знань і вражень, з плином часу самі перетворились на одну з найважливіших людських потреб, а в середині минулого століття викликали до життя цілу галузь економічної діяльності. Сучасний туризм — це потужна індустрія, яка має свої закони розвитку. Туризм давно став явищем, яке увійшло до життя багатьох мільйонів людей, поступово зайнявши перше місце серед провідних галузей світової економіки.

Актуальність роботи полягає в дослідженні географії пізнавального та пляжного туризму АР Крим, в дослідженні рекреаційних ресурсів регіону, їх використання в туристичній індустрії та пошуку нових перспектив, що сприятимуть підйому якості надання послуг туристичної бази національного туризму.

АРК — півострів з розвиненою туристичною інфраструктурою, що включає в себе велику кількість готелів з якісним обслуговуванням, густу мережу доріг тощо. Багато туристів обирають Крим для тривалого відпочинку: сюди приїздять у справах, у відрядження, не кажучи вже про довготривалий відпочинок на узбережжі моря.

Крім багатих природних ресурсів на території Криму знаходяться міста, які мають унікальну історію та безліч культурних пам’яток.

Зважаючи на те, що Автономна Республіка Крим вважається класичним регіоном туризму, автор вважає, що дослідження туристичних ресурсів в регіоні необхідне для подальшого розвитку туризму в Україні. Тому автор вибрала тему курсової роботи: «Географія пізнавального та пляжного туризму АР Крим» .

Основною метою курсової роботи є всебічне дослідження регіона, а конкретніше пізнавальний та пляжний туризм, курорти АР Крима та проблеми розвитку туризма в Україні та АР Крим.

Під час написання курсової роботи були використання наступні джерела: підручники, джерела інтернет, путівники.

Курсова робота складається з вступу, двох основних розділів, висновку та списку використаної літератури.

I РОЗДІЛ. Наукові основи туристичної діяльності

1.1 Сутність туристичної діяльності

Поняття «туризм» почало формуватися з початком масовості, тобто переміщень значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля, хоча можна з впевненістю стверджувати, що подорожування завжди було властиве людині перш за все як біологічній істоті, для якої рух є невід'ємною потребою організму, а з часів посилення урбанізаційних процесів спілкування з природним середовищем все більшою мірою стає психофізіологічною потребою.

Функція туристичної діяльності полягає в системі й формі використання вільного часу і за допомогою сфери послуг у подорожах, що поєднує відпочинок зі зміцненням здоров’я людини, підвищенням її загальної культури і освіти і справляє на неї виховний вплив, ефективний засіб пізнання, підвищення культурного рівня особистості.

У Законі України «Про туризм» записано: «Туризм — тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання з оздоровчою, пізнавальною або професійно-діловою метою без заняття оплачуваною діяльністю».

Туристична діяльність — діяльність з надання різноманітних туристичних послуг відповідно до вимог чинного законодавства. Іншими словами — це сфера праці, де виробляється і реалізовується туристичний продукт і організується його споживання — обслуговування туристів Суб'єкти туристичної діяльності є - підприємства, установи, організації (незалежно від форм власності), а також фізичні особи, що зареєстровані у встановленому порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов’язаної із наданням туристичних послуг.

Туристична фірма — суб'єкт підприємництва, що займається створенням, реалізацією та організацією споживаннятуристичного продукту і має ліцензію на таку діяльність Туристична індустрія — це сукупність виробництв різних галузей господарства, закладів культури, освіти та науки, щозабезпечують створення матеріальної бази туризму, підготовку кадрів, виробництво, збут і споживання туристичного продукту. Сюди входять туристичні фірми та фірми-перевізники, заклади розміщення і харчування, навчальні заклади, інформаційні та рекламні туристичні організації, орзани управління туризмом, пілприємства — виробники товарів турист ського попиту, будівельні компанії та ін.

Туристський продукт — попередньо розроблений комплекс туристських послуг, який поєднує не менш ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонуються для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристські послуги, не пов’язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Туристичні ресурси — сукупність природних і створених людиною предметів та явищ довкілля, що вмкористовуються в сфері туризму як об'єкти туристичного зацікавлення й компоненти для створення туристичного продукту. Поділяються на природно-кліматичні, історико-культурні та соціально-економічні.

Важливе значення має розуміння різниці між поняттями термінів в туристичній діяльності, а саме: «подорожуючий», «відвідувач», «турист» та «екскурсант»

Подорожуючий — будь-яка особа, яка здійснює подорож за межі середовища свого постійного проживання незалежно від мети подорожі та транспортного засобу, що використовується.

Відвідувач — це особа, яка здійснює подорож в будь-яке місце, що знаходиться поза межами звичного середовища перебування, на термін, не більше 12 місяців підряд, без зайняття оплачуваною діяльністю з джерел відвідуваної країни з будь-якою метою.

Це визначення охоплює дві категорії:

1) туристи — відвідувачі, які здійснюють не менш ніж одну ночівлю в колективних або індивідуальних засобах розміщення відвідуваної країни з будь-якою метою, крім зайняття оплачуваною діяльністю. Туристами також вважають екіпажі літаків та суден, які прибувають в країну та використовують засоби розміщення країни перебування;

2) одноденні відвідувачі (екскурсанти) — відвідувачі, які не здійснюють ночівлі в країні перебування. До них відносять: пасажирів круїзних суден, які ночують на борту, незалежно від часу зупинки; особи, що здійснюють подорож протягом одного дня; екіпажі, які залишаються в країні на один день для відпочинку, але не ночують; власники і пасажири яхт (якщо вони ночують на яхті).

До категорії туристів не включають і відповідно не враховують у статистиці туризму:

— осіб, які працюють у країні перебування і отримують за це грошову винагороду — іноземних робітників;

— мігрантів, в тому числі утриманців і супроводжуючих;

— осіб, які прибувають з метою навчання на строк понад шість місяців;

— військовослужбовців, їх утриманців та членів сімей, за винятком прибуття з метою туризму;

— працівників дипломатичних служб, а також утриманців, членів сімей, обслугу працівників дипломатичних служб;

— біженців і кочовиків, примусових переселенців;

— мешканців прикордонних територій, які постійно мігрують з метою пошуку роботи;

— осіб, які залишаються на постійне проживання у країні перебування;

— осіб, які здійснюють подорожі з метою державної служби (державні діячі, члени делегацій, дипломатії, торговельні місії, військовослужбовці та ін.);

— учасників наукових експедицій;

— осіб, які в юридичному значенні не в'їхали до країни (наприклад, пасажири авіалайнерів, які не залишають транзитної зони аеропорту) — транзитні подорожуючі;

— учасників подорожі транспортним засобом (потягом, автобусом тощо), які ночують в транспортному засобі;

— члени екіпажів морських та повітряних суден, залізничних потягів, які ночують на судні або у вагоні потягу, або не проводять ніч в місці відвідування;

— подорожуючі, які проїжджають через країну без зупинки, навіть якщо їхня подорож триває понад 24 години.

Класифікація туристичної діяльності полягає у групуванні його за окремими однорідними ознаками, які залежать від певних практичних цілей.

В залежності від напрямку туристичних потоків туризм поділяється на два великі класи: внутрішній і міжнародний.

До внутрішнього туризму відносяться подорожі мешканців якої-небудь країни по території цієї країни. У міжнародному туризмі виділяють дві його форми — в'їздний і виїзний, які розрізняються по напрямку туристського потоку. Один і той же турист може бути класифікований як в'їзжаючий і виїзжаючий одночасно в залежності від того, відносно якої країни описується його переміщення.

До в'їзного туризму відносяться подорожі по якій-небудь країні осіб, які не є її мешканцями. До виїзного туризму відносяться подорожі мешканців якої-небудь країни до іншої країни.

Внутрішній, в'їздний і виїзний туризм можуть по-різному поєднюватися, утворюючи, крім міжнародного, національний туризм і туризм у межах країни.

Національний туризм включає внутрішній і виїзний туризм і співвідноситься з категорією національного виробництва (валового національного продукту).

Туризм у межах країни охоплює внутрішній і в'їздний туризм і відповідає сукупному внутрішньому туристському споживанню, тобто сумарним витратам внутрішніх і іноземних туристів.

Постійне розширення міжнародного туристського обміну зумовило потребу його міжнародно-правової регламентації і створення спеціалізованих міжнародних туристських організацій. Туристські обміни пов’язані з перетинанням державних кордонів, а перебування туристів на території іноземної держави і переміщення нею, з позицій єдиного підходу, повинно регулювати міжнародне право.

Міжнародне регулювання — це міжнародна система впливу і комплекс заходів, спрямованих на ефективне керування певними видами міжнародної діяльності відповідно до визначених міжнародних принципів, норм і стандартів.

Міжнародне регулювання має на меті впровадження заходів націлених на підтримку стабільності, упорядкування та розвиток певних явищ і процесів.

Українська туристична діяльність відіграє надзвичайно важливу роль у соціально-економічному житті країни. Прийнятий Верховною Радою України 15 вересня 1995 року Закон «Про туризм» констатує: «Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності.»

Головною соціальною функцією туристичної діяльності є оздоровча, або рекреаційна. Суть її в тому, щоб відновлювати сили й внутрішні ресурси людини, витрачені під час праці та виконання повсякденних побутових обов’язків. При чому оздоровчий ефект поділяється на лікувальний і профілактичний.

1.2 Види туризму та їх особливості

В туристичній діяльності в центрі уваги знаходяться різні форми планомірних і організованих туристичних походів, вело туризм, подорожей на лодках і лижних походів, тощо. Крім того, туризм пов’язаний з культурними цінностями.

Різні форми туризму віддають перевагу засобам організації раціонального дозвілля, активного відпочинку і проявлення здорового способу життя для широких верст населення і різних за віком.

Можна виділити наступні види туризму.

Екскурсійний туризм — подорож у пізнавальних цілях. Це одна з найбільш розповсюджених форм туризму.

Рекреаційний туризм — подорож для відпочинку і лікування. Цей вид туризму є дуже розповсюдженим в усьому світі. У деяких країнах він виділяється в самостійну галузь економіки і функціонує паралельно з іншими видами туризму.

Діловий туризм — поїздки, зв’язаний з виконанням професійний обов’язків. Поїздки відбуваються з метою відвідування об'єкутів, що належать фірмі, чи представляють для неї особливий інтерес; для проведення переговорів, для пошуку додаткових каналів чи постачання збуту і т.д.

Крім того, до сфери ділового туризму відноситься організація різних конференцій, семінарів, симпозіумів і т.д. У таких випадках великого значення набувають спорудження при готельних комплексах спеціальних залів, установка устаткування для зв’язку і т.д.

Етнічний туризм — вид туризму, який здійснюється людьми на місця свого історичного проживання. Учасники етнічного туризму — в основному люди похилого віку, що раніше проживали в цій місцевості. Основна частина програм і мета приїзду — індивідуальне (або невеликими сімейними групами) відвідування різних селищ і поселень. Етнічний туризм набув масового характеру (відвідування родичів, хуторів тощо).

Спортивний туризм — поїздки для участі в спортивних заходах. До послуг туристських фірм звертаються у цьому випадку як керівники спортивних команд, організатори змагань, так і болільники і просто бажаючі бути присутніми на змаганні.

Цільовий туризм являє собою поїздки на різні масові заходи.

Релігійний туризм — подорож, що має метою виконання яких-небудь релігійних процедур, місій.

Караванінг — подорож у невеликих мобільних будиночках на колесах.

Пригодницький (екстремальний) туризм — туризм, зв’язаний з фізичними навантаженнями, а іноді з небезпекою для життя.

Водяний туризм — поїздки на теплоході, яхті й інших річкових й морських суднах по річках, каналах, озерах, морях. Географічно і за часом цей туризм дуже різноманітний: від годинних і одноденних маршрутів до багатотижневих круїзів по морях і океанах.

Усі ці види туризму найчастіше тісно переплітаються між собою, і їх найчастіше важко виділити в чистому вигляді.

У практиці туризму також сполучаються кілька видів туризму в одному поході (наприклад, частина походу учні пливуть на байдарках, а частина маршруту проходять на велосипедах). Такий змішаний вид туризму називається комбінованим (велобайдарочний). З усього різноманіття видів туризму найбільш доступні для учнів пішохідний і лижний.

Піші походи і подорожі не вимагають додаткових засобів пересування (лижний, водяний, велосипедний і т.д.), спеціального спорядження (гірський і спелеологічний) і відбуваються в основному в безсніжні періоди року.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про туризм», залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їхніх цілей, об'єктів, що використовуються або відвідуються, чи інших ознак існують такі види туризму: — дитячий;- молодіжний;- сімейний;- для осіб похилого віку;- для інвалідів;- культурно-пізнавальний;- лікувально-оздоровчий;- спортивний;

— релігійний;- екологічний (зелений);- сільський;- підводний;- гірський;

— пригодницький;- мисливський;- автомобільний;- самодіяльний тощо.

Види міжнародного туризму класифікуються в залежності від мети поїздки, термінів, засобів пересування і розміщення, вартості поїздки, вікового складу, сезону та інших ознак. В залежності від цих критеріїв туризм поділяється на декілька видів.

За метою поїздкирекреаційний, пізнавальний, науковий, діловий.

Рекреаційний туризм — це туризм з метою відпочинку, оздоровлення і лікування.

Пізнавальний або культурний туризм — це подорож з метою ознайомлення з історико-культурними цінностями й унікальними природними об'єктами.

Науковий туризм — це знайомство з досягненнями науки й техніки, промисловості, сільського господарства, участь в конгресах, симпозіумах, наукових семінарах і т.п.

Діловий туризм — поїздки з метою встановлення ділових контактів, проведення ділових переговорів.

За методом проведення туризм поділяється на організований і неорганізований.

Подорож одного туриста чи групи туристів за точним маршрутом і регламентом, встановленим туристичним агентством, називається організованим туризмом. Організовані туристи пов’язані з туристичним агентством взаємними обов’язками, забезпечуються комплексом туристичних послуг за раніше придбаною путівкою на певний період.

Подорож окремого туриста чи групи туристів, не пов’язаних ніякими взаємними обов’язками з туристичним агентством, називається самодіяльним (неорганізованим) туризмом. Подорож туристом організовується самостійно.

За чисельністю розрізняють індивідуальний і груповий туризм. Подорож одної людини за своїм планом називається індивідуальним туризмом, а подорож групи людей (в тому числі сім'ї) за власним планом називається груповим туризмом.

За тривалістю подорожі виділяють короткочасний і тривалий туризм. Короткочасний — це такий туризм, коли тривалість подорожі не перевищує 3-х діб. Тривалий — це туризм, термін подорожі при якому більше 3-х діб.

В залежності від віку туристів, розрізняють дитячий, молодіжний і зрілий туризм.

В залежності від засобів пересування розрізняють туризм з використанням особистого і громадського транспорту, що належить тур фірмі або орендується нею. Виходячи з цього, туризм поділяється на такі види: автотуризм, караванний круїз, морський і річний круїз та ін. За методом розміщення туризм ділиться на стаціонарний і рухомий. Стаціонарний туризм пов’язаний з постійним місцем розміщення туриста на весь період путівки. Рухомий туризм — це туризм, пов’язаний з подорожуванням (круїзи, тури і т.д.).

За інтенсивністю туристичних путівок розрізняють туризм постійний і сезонний. Постійний туризм — це круглорічне і більш-менш рівномірне відвідання туристичних місць (міст, курортів і т.п.). Сезонний туризм пов’язаний з відвіданням туристичних місць тільки в певну пору року.

В останні роки в практиці міжнародного туризму швидкими темпами розвиваються нові види туризму, такі як парадорес, таймшер, сільський туризм і т.д.

РОЗДІЛ II. Характеристика пізнавального та туристичного АР Крим

2.1 Рекреаційні ресурси АР Крим Відпочинок людини у спеціальній літературі називають рекреацією, а її поведінка, направлена на задоволення своїх потреб у відпочинку, лікуванні, компенсації життєвої енергії - рекреаційною діяльності.

Туристично-рекреаційні ресурси Криму — це надзвичайно сприятливі кліматичні умови (особливо на Південному березі), мальовничі ландшафти, тепле море з піщаними і гальковими пляжами (загальною довжиною 450 км, тривалий купальний сезон (понад 4 місяці), джерела мінеральних вод і лікувальні грязі солоних озер. Освоєння в курортно-рекреаційних цілях двох останніх розпочато з середини XIX ст. Сьогодні в Криму налічується понад 700 лікувально-оздоров-чих закладів, у тому числі 128 санаторіїв. В Криму зосереджено 36% санаторно-курортного фонду, понад 30% будинків відпочинку, близько 20% туристських закладів України.

Кримський рекреаційний регіон включає Євпаторійський, Феодосійський, Ялтинський рекреаційні райони.

Рекреаційні ресурси регіону ефективні при лікуванні захворювань дихальних шляхів, легенів, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, функціональні порушення нервової системи.

Рекреаційні ресурси пляжів відіграють важливу роль у роботі курортів на дерезі морів, річок, озер. Так у Криму є штучні та природні лікувальні пляжі. Територіальна структура рекреаційного комплексу Криму складається з багатьох ланок. Державною ланкою цього комплексу є санаторії, пансіонати, будинки і бази відпочинку, туристичні бази. Окремо розміщені санаторії, пансіонати, бази створюють рекреаційні пункти. Населений пункт з кількома рекреаційними пунктами називається курортом. Сукупність рекреаційних пунктів і курортів, що використовують означену територію і розміщену на ній інфраструктуру утворюють рекреаційний район (як то Кримський).

Ресурси Криму дуже різноманітні. У приморських передгірних районах клімат середземноморського типу, що характеризується недостатньою вологістю влітку і м’якою зимою. Це один з головних курортів районів: він розташований на причорноморській смузі вздовж узбережжя Чорного моря від мису Асія (на заході) до Семидвір'я — на сході. До нього належать: Батиламан — Ласпі, Форс-Мелас, Оливи, Кастрополь, Блакитна затока, Алупка, Місхор, Ялта, Гурзуф, Карабах, Алушта.

Клімат тут надзвичайно сприятливий. Період з tо>10оС — 7 місяців. Алушта — один з найгарніших куточків Криму. Він оточений пасмом грі, проте вони недостатньо захищають його. Через перевали пн. вітри прориваються до Алуштинської долини. Тому весна і зима тут трохи холодні, ніж у Ялті, літо — меш жарке. Є природі пляжі.

Ялта розташована на березі морської затоки. Частина головного пасма Кримських гір утворила навкруги Ялти амфітеатр, що опускається до моря. Гірські схили над Ялтою вкриті віковими соснами та виноградником, На території курорту багато парків, скверів, квітників, протікають річки. Завдяки географічному положенню Ялти клімат тут належить до теплого морського. За 3 км. на підведений захід від Ялти, на східному схилі гори Монаді, розташований курорт Лвадія. Його привадою та одним із лікувальних фактів є Лівадійський парк. Основною архітектурною пам’яткою Місхорського узбережжя є мис із Ластівчином Гріном. Окрасою курорту Місхор є також парк. Пляжні й кліматичні природні ресурси лягли в основу курорту Кастрополь. Курорти пд. берегу Криму та Гірського Криму спеціалізуються на лікуванні хворих із неспецифічними захворюваннями дихальної та нервової систем.

Отже Крим має потужний рекреаційний комплекс, проте розвиток комплексу стримується низкою проблем, як-от збільшення пропускної здатності рекреаційного господарства, нерівномірному використанню рекреаційного господарства, тобто сезонність тощо.

Проблема в забруднені грунтів також не може не торкатись рекреаційного комплексу. У грунтово-рослинному покриві гір проявляється висотна поясність.Так Перед гір'я вкрите степовою рослинністю на щебенистих чорноземах, що чергуються з дубовими лісами на дубово-карбонатних грнутах. На пд. березі Криму поширені сухі ліси і чагарники на коричневих грунтах. Схили гір вкриті переважно дубовими і буковими лісами на бурих гірських грунтах. На вершинах (яблах) поширена лужно-степова рослинність. Але неправильне використання отрутохімікатів зменшує придатність всіх типі грунтів та зменшує видовид рослин.

Рекреаційний комплекс АР Крим є районотворним елементом, галуззю спеціалізації. Він представлений переважно галузями лікування, відповідну, туризму. Його розвитку сприяли природні умови (тривалість сонячного сяйва, теплий клімат, морське узбережжя, мальовничі ландшафти Криму), та наявність природних ресурсів (лікувальні грязі й ропа лиманів, мінеральні джерела). Для курортного господарювання умови є практично скрізь, так як район базується на унікальному субтропічному кліматі, мальовничих гірських ландшафтах. Морських пляжах, лікувальних грязях.

Але мають місце і негативні прояви людської діяльності. Так за останні десятиріччя майже зруйнована екологічна система АР Крим; особливо забруднені Чорне й Азовське моря. Це призводить до збитків у рекреаційному господарстві, зменшує приплив туристів, негативно впливає на здоров’я мешканців. Проблема має бути вирішеною за рахунок технологічного переобладнання промислових підприємств і спорудження ефективних очисних споруд.

Що ж необхідно робити, для відновлення нормальної екосистеми? Для початку не допустити переосушення, засолення, отруєння хімікатами грунтів можна при умові постійного контролю за їхнім станом, точного дотримання норм поливу, внесення добрив тощо. Зберегти води і повітря від забруднення можна, використовуючи очисні споруди і пристосування. У майбутньому всі виробництва мають стати безвідходними. Адже відходи — це хімічні сполуки, які поки що не використовуються людиною. Досягнення сучасної науки дозволяє звести до мінімуму шкідливі викиди, ввести замкнутий цикл використання води, тобто використовувати очисні стоки, не беручи нової води з річок чи озер. У нас поки що дуже погано налагоджена справа з очищенням шкідливих викидів у води і атмосферу. Частка вловлювання рідких і газоподібних речовин становить лише 30%. Але на багатьох підприємствах не встановлені навіть примітивні очисні споруди. Тому гранично допустимі концентрації вмісті окремих сполук у повітрі та воді перевищують у десятки разів норми, тобто ту кількість, яка не є шкідливою для людини та інших живих організмів.

2.2 Пізнавальний туризм регіону

Історико-культурна спадщина Кримського півострова — це найдавніші міста, це перехрестя культур та цивілізацій, поєднання історії далекої та недавньої. Але Крим — це також заповідні ліси, вихід до двох морів, мальовничі Кримські гори та цілющі мінеральні води. Саме тому на протязі останніх десятків років переважаючий розвиток курортно-лікувального туризму обумовлював другорядність вивчення історико-культурного потенціалу Криму.

Кримський півострів знаменитий багатим історичним минулим. Древня земля Таврики стала домом різних народів: войовничим кіммерійцям і скіфам, вмілим містобудівникам грекам, заповзятливим Генуї, кочівникам татарам. Їх культури та вірування переплелися, взаємно збагативши одна одну. Збереглися численні історичні та культурні пам’ятки, а також місця, які стали святинями для представників різних релігій: мусульман, іудеїв і християн. Самобутніми пам’ятниками середньовічної культури є численні печерні міста Південно-Західного Криму — Мангуп, Чуфут Кале, Ескі-Кермен, Тепе-Кермен та інші. У цих місцях є житла і монастирі, які вражають своєю неповторною розписом. Стиль і розпис середньовічних замків знайшли втілення у численних палацово-паркових ансамблях. Це палаци Воронцова в Сімферополі і Алупці, Голіциної в Гаспрі, Ластівчине гніздо, палац Гагаріна в Утьосі, палацово-паркові ансамблі в Лівадії і Массандрі.

Крим — один з найдивовижніших та найпрекрасніших куточків нашої землі. «Орденом на карті світу» назвав його чилійський поет Пабло Неруда. «Природним музеєм, що зберігають таємниці тисячоліть — О. С. Грибоєдов.

Крим приваблює сотні тисяч туристів винятковою різноманітністю дивовижних по красі і самобутності місць, які не тільки радують погляд, вражають уяву, але і володіють цілющими силами. Тут родючі степи і мляві солончаки, дивовижні за красою Кримські гори і зелені передгірні долини. Особливою популярністю користується смужка кримської землі з цілющим субтропічним кліматом, що іменується Південним берегом Криму.

Кримська земля зберігає безліч чудових пам’ятників історії і культури. З незапам’ятних часів тут селилися люди, жили численні народи та народи, народжувалися і вмирали держави, виникали і стиралися з лиця землі міста й села. Протягом багатьох століть взаємовплив античної (грецької та візантійської), мусульманської і юдаїські, давньослов’янської, вірменської та інших культур і традицій народів, що населяли цей дивовижний край, перетворило Крим в унікальний історико-культурний заповідник, рівного якому, мабуть, немає у світі. Одних тільки пам’яток історії, археології та культури в Криму налічується більше 4 тисяч, багато з яких мають світове значення.

Популярними об'єктами туризму є пам’ятки різних етносів, які в різний час населяли кримську землю. Наприклад, в Севастополі збереглися залишки давньогрецького міста Херсонеса. Руїни житлових будівель, храмів, мощьних оборонних стін свідчать про драматичну історію міста, який протягом багатьох століть вів виснажливу боротьбу з ворожими сусідніми народами. У Керчі зберігся підземний склеп Деметри, на вершині гори Мітрідат розташовувався стародавній акрополь. Фрагменти штучних терас, підтримуваних підпірними стінами, залишки жител, фрагменти стародавніх фортець Мирмекія, Тірітака, Німфея та інших свідчать про могутність Боспорського античної держави. Розкопки величних курганів, що піднімаються над Вижену сонцем землею, дозволяють оцінити яскраві зразки самобутньої кримської античної культури, в якій грецька культура переплелася з мистецтвом кіммерійців, скіфів, сарматів, таврів та інших етносів.

Античним пам’ятників згодом наслідували архітектори XIX і XX століть. Особливо багато стилізованих пам’ятників у той час було створено в Севастополі - це і Графська пристань, і Петропавлівський собор, і пам’ятник Затопленим кораблям, і багато інших. Античні архітектурні твори також служили зразками при створенні Володимирського собору у Херсонесі, Воскресенської церкви у Форосі. На Південному березі зводилися вілли, дачі, палаци, особняки з глухими масивними стінами, на тлі яких і сьогодні виділяються витончені портики з колонами або каріатидами. Всередині ж (наприклад, в Лівадійському палаці) влаштовувалися затишні дворики в оточенні тінистих дерев.

Самобутніми пам’ятниками середньовічної культури є численні печерні міста Південно-Західного Криму — Мангуп, Чуфут Кале, Ескі-Кермен, Тепе-Кермен та інші. У цих місцях є житла і монастирі, які вражають своєю неповторною розписом. У смутні часи тут ховалися від варварських набігів місцеві жителі. Крім укріпних стін, оборонних башт, монастирів і фортець тут можна бачити численні висічені в кам’яних масивах приміщення виробничого, господарського і військового призначення. У цих місцях є житла і монастирі, які вражають своєю неповторною розписом. Таємничі історії та легенди постійно привертають сюди не лише археологів, а й численних мандрівників. Стиль і розпис середньовічних замків знайшли втілення у численних палацово-паркових ансамблях. Це палаци Воронцова в Сімферополі і Алупці, Голіциної в Гаспрі, Ластівчине гніздо, палац Гагаріна в Утьосі, палацово-паркові ансамблі в Лівадії і Массандрі. Виділяється на тлі скелястих гір конусоподібний силует Вірменської церкви в Ялті - абрис іншої культури. Подібні будівлі є в Євпаторії, у Старому Криму та в інших місцях Криму. Монастирський комплекс Сурб-Хач (Святий хрест) поблизу Старого Криму являє собою прекрасний пам’ятник вірменської архітектури, що відрізняється найвищою якістю стенорезная робіт, тонкою узгодженістю об'єктів і просторової чіткістю їх розташування. Монастир заснований в першій половині XIV століття, архітектурний ансамбль створювався змінювали один одного зодчими аж до кінця XVI століття. Приміщення і фонтани монастиря прикрашені різьбленими кам’яними плитами з нескінченним розмаїттям малюнків.

У багатоколірну етнічну палітру кримського середньовіччя вплетені колоритні візерунки кримськотатарської культури. Це Бахчисарай з його мечетями і мінаретами, банями і медресе, це Білогірськ з його караван-сараями і дюрбе.

Бахчисарайський ханський палац — історико-архітектурний пам’ятник, що створювався в XVI-XVIII століттях. Комплекс споруд включає кілька палацових корпусів, гарем, сади, соколине вежу, Дюбрей Діляри-бікеч, фонтан сліз, мечеті і цвинтар династії Гіреїв. До будівництва палацу залучалися майстри з Ірану, Туреччини, Русі, Італії. Середньовічна східна екзотика та пам’ятники старовини Бахчисарая надихали творчість багатьох поетів і художників. Пушкін і Міцкевич, Бунін і Ахматова присвячували свої твори Бахчисараю, ханського палацу та мальовничих околицях міста.

На тлі великовагових кам’яних стін виділяються тонким різьбленням візерункові решітки галерей і балконів. Це Бахчисарайський палац з його дивним Фонтаном сліз, це пам’ятники кримськотатарської середньовічної культури в Старому Криму (Солхат), Білогірську (Карасубазар), Феодосії (Кафе), Євпаторії (Гезлев), Сімферополі (Ак-Мечеть) і інших селищах. Яскраві та самобутні пам’ятки мусульманської архітектури в поєднанні з елементами архітектури епохи Ренесансу приваблюють туристів своєю екзотикою і несподіваним рішенням у віллах Сімеїзу і Меласю, палаці бухарського еміра в Ялті і дачі «Кічкіне», в палацово-парковий ансамбль «Дюльбер» у Місхорі.

Не можна не сказати про історію караїмів, нащадків хозар, які в силу міграційних процесів переселилися до Литви, Польщі і західні регіони України, залишивши в Криму памятнікісвоей культури. Культові будівлі караїмів для проведення юдаїські обрядів — кенаси, побудовані в Чуфут-Кале і Євпаторії, багато в чому наслідували традиції Ближньої Азії. Вони і зараз приваблюють своєю вишуканістю, геометричною чіткістю і декоративним оформленням інтер'єрів.

У Криму з його багатим історичним минулим, насиченим культурним та етнічним спадщиною, яскравою сторінкою історії художніх культур і стилів стала епоха класицизму і ампіру, що виразилася в плануванні Сімферополя, Севастополя, Керчі та інших міст. Про це свідчить яскрава і святкова архітектура центральних районів міст, ошатні форми прибуткових будинків з магазинами та кафе, готелів і ресторанів на набережних Ялти, Феодосії, Євпаторії.

Поступь століть і десятиліть становлять нерозривний ланцюг епох, зримо втілену у творах античності та середньовіччя, минулого і сьогодення. Крим з його культурною спадщиною, екологією та туристично-рекреаційним потенціалом має перетворитися на цілісний культурно-історичний і унікальний природний національний парк.

Популярністю користуються багато музеї та картинні галереї півострова. Сьогодні музейні установи є у кожному місті. Вони мають великі цікавими колекціями.

Найстаршим в Криму музеєм є Феодосійський краєзнавчий музей, заснований ще в 1811 році. Його експозиція розповідає про більш ніж двотисячолітній історії міста. Феодосійська картинна галерея — перший в Криму художній музей. Галерея була заснована в 1880 році І.К. Айвазовським, побудував для неї спеціальний будинок, і Заповідаючи їм рідного міста. У галереї зберігається більше двох тисяч полотен, акварелей, малюнків.

Музеї А.С. Гріна у Феодосії та Старому Криму, де жив письменник-романтик кілька останніх і найбільш плідних років свого життя, дозволяють зануритися в світ героїв його творів.

У Коктебелі знаходиться будинок-музей поета, художника, літературного критика Максиміліана Волошина.

У буяє білими плямами історії кримського середньовіччя яскравий слід залишило князівство Феодоро, яке лягло жертвою завойовників понад п’ятсот років тому. Вже відкрито багато таємниць цієї фортеці, поповнюються експозиції музеїв. Саме місце розташування Феодоро ставить перед археологами все нові і нові дослідні завдання.

Крим — це колиска християнства. Тут, у Херсонесі, князь Володимир прийняв християнську віру. У цьому сенсі Крим можна порівняти хіба що з Єрусалимом.

Кримські лимани — ще один унікальний туристичний ресурс. Ще в V столітті до нашої ери «батько історії» Геродот згадував про цілющі властивості озер з брудом при використанні «єгипетського» методу лікування. Нею покривають хворого, а після висихання бруду на сонці омивають солоною водою.

Крим багатий різноманітними мінеральними й термальними (теплими і гарячими) джерелами з цінних йодобромні складом. Захоплення викликають каньйони й водоспади, мальовничі береги численних річок і озер Криму. А таких дивовижних по красі карстових печер, як в Криму, мабуть, ніде в світі не зустрінеш. Крижані джерела і водоспади, красиві підземні річки — все це прекрасний підземний світ Криму.

У Криму проводяться рок-фестивалі, фестивалі бардівської пісні, фестиваль електронної музики KaZaнтіп, джазові фестивалі, кінофестивалі та фестивалі гумору, фестивалі та змагання повітроплавців. На Донузлаві можна відвідати підводний музей скульптур.

Рекреаційно-курортний та туристично-екскурсійний потенціал Криму величезний. У будь-який час року, навесні і влітку, взимку та восени, кримчани порадують Вас свім гостепрімством. Всіх хто бажає провести свою відпустку або канікули, ділові зустрічі або наукові семінари та конференції, поєднуючи активний та здоровий відпочинок, цілюще кримське повітря з домашнім затишком, багатогранною екскурсійної програмою, — всіх чекає дивовижний край, який зветься Крим.

2.3 Курорти Криму Курорти Криму приймають гостей круглий рік. Курорти Криму розташовані по всій території півострова: у Великій Ялті, у Великій Алушті, на Східному та Західному березі. Всі вони готові до прийняття гостей в будь-який час, незалежно від сезону.

Відпочиваючим пропонується широкий спектр послуг для оздоровлення, здравниці мають можливості для кваліфікованого лікування, є закриті басейни та інше. М’який кримський клімат, повітря, насичений солями, унікальні бруду створюють оптимальні умови для поправки здоров’я і повноцінного відпочинку.

Крім лікувального повітря і клімату, Крим має в своєму розпорядженні цілющими грязями в Євпаторії та соляними печерами в здравницях на Південному Березі. Кожен санаторій має свою спеціалізацію. Приміром, в Саках і Євпаторії розташовані переважно дитячі здравниці. Південний Берег Криму займається лікуванням бронхолегеневих захворювань. Мінеральна вода Криму лікує захворювання, пов’язані з шлунково-кишковим трактом. Сімейний відпочинок і заняття дайвінгом надають санаторії та пансіонати Західного узбережжя Криму: Чорноморське і Тарханкут. Для любителів веселого відпочинку та драйву — пансіонати Алушти і популярні курорти в селищах.

Основні курорти АР Крим:

— Курорт Алушта — кліматичний приморський передгірний курорт в Криму. Кліматична характеристика: жарке літо, тепла осінь, м’яка зима, середньорічна температура повітря 12 °C. Сезон купання в морі з травня по вересень. Морські пляжі - галькові і піщані. Відмічається сприятливе поєднання морського повітря і повітря гірських лісів. Показання для направлення на курорт: хвороби системи кровообігу, дихання, нервової системи, порушення обміну речовин, хвороби шкіри.

— Курорт Євпаторія — старий приморський бальнеогрязьовий і кліматичний курорт. Знаходиться на березі Каламітської затоки Чорного моря. Кліматична характеристика: тривале жарке літо, суха тепла осінь, велика кількість сонячних днів (до 257), відсутні різкі коливання температури повітря. Характерні морські бризи, поєднання теплого морського і степового клімату, цілюще повітря лиманів. Пляжі - піщані, морське дно — піщане. Сезон купання в морі - з травня по вересень.

Природні лікувальні чинники: сприятливі кліматичні умови чорноморського курорту, мулові пелоїди, ропа Мойнакського озера, мінеральні термальні хлоридно-гідрокарбонатні натрієві води, бромисті хлоридні натрієві води високої мінералізації, гідрокарбонатно-хлоридна натрієва борна, гідрокарбонатна хлоридна натрієва мінеральна вода. Є міський бювет мінеральної води, свердловина № 13. Окрім санаторно-курортного лікування дітей і підлітків, широко організоване їх оздоровлення. Функціонують 37 санаторіїв, в т. ч. 10 спеціалізованих дитячих санаторіїв МОЗ України і МОЗ АР Крим, санаторії для дітей з батьками, дитячі оздоровчі центри, санаторні дитячі садки для дошкільнят.

Показання для направлення на курорт: захворювання опорно-рухового апарату, нервової, серцево-судинної, дихальної систем, сечостатевої, ендокринної, системи травлення, порушення обмінних процесів, шкіри, наслідків радіаційної дії.

— Курорт Саки — Місто Саки, районний центр з населенням понад 35 тисяч осіб, є найстарішим бальнеологічним курортом. Місто розташоване на березі Сакського озера, лікувальні грязі якого мають світову славу. Тут 150 років тому був заснований перший в Криму грязьовий курорт. Площа Сакського озера, звідки надходить у здравниці лікувальна грязь, — 1085 гектарів, глибина — до одного метра. Популярним лікувальним засобом є також мінеральна вода «Кримська» (типу «Єсентуки-4»), джерела якої знаходяться поблизу міста. Морські пляжі курорту розташовані за містом, на Сакської пересипу, в 11 км від Сак.

— Курорт Феодосія — це курортний і промисловий цент Східного Криму. Місто розташоване на побережьеобшірного Феодосійської затоки.

Поблизу Феодосії є озера з лікувальними грязями і джерела питної слабомінералізованої води, яка застосовується в санаторіях міста й далеко за його межами.

Місто Феодосія — досить відокремлений, але давно освоєний курор. де для успішного лікування є практично все: цілющі грязі, мінеральні води, ласкаве море, золотистий пісок, сухий і жаркий клімат.

Судакська курортний район утворений порівняно недавно. Особливий «кімерійскій пейзаж», велика кількість пам’яток природи та історії, неабияк присмачене відмінними фруктами та винами. Місто розташоване в широкій долині на березі моря, є другим за величиною курортом Феодосійської зони.

— Велика Ялта: Лівадія, Гурзуф, Ялта, Місхор, Кореїз, Гаспра, Алупка, Симеїз, Форос — є найпопулярнішим курортом України, відомим у всьому світі. Центр курортної зони Велика Ялта, що протягнулася уподовж моря більш ніж на 70 км — від Гурзуфа до Фороса. Велика Ялта включає близько 170 санаторно-курортних і туристичних установ — від скромних профспілкових здравниць до елітних готелів і дач, що відрізняються високим рівнем сервісу і, природно, вартістю. Ялта розташувалася на березі відкритої з моря бухти, заповнивши обширний амфітеатр, прикритий гірськими масивами. Гори надійно оберігають курорти Південного берегу від холодних північних вітрів, і тому клімат тут майже не відрізняється від клімату відомих середземноморських курортів Італії, Франції, Іспанії. У липні, найтеплішому місяці, середня температура + 24С, середня температура лютого, найхолоднішого місяця +4,1С. Сніг випадає зрідка і то, ледве встигнувши здивувати і порадувати відпочиваючих. Зате на Ай-Петрі і в березні - зима. У весняні дні, вдосталь накатавшись на гірських лижах, ви, спустившись на побережжя, знов опинитеся серед квітучого мигдалю і квітів. Ялта — місто сонячне: сонце сяє тут в середньому 2250 годин в році - це приблизно стільки ж, скільки в Ніцці, Каннах, Сан-Ремо і інших середземноморських курортах, і більше, ніж в Сочі (1980), Кисловодську (2106). Разом з тим тут немає виснажливої жари, властивої, наприклад, курортам Туреччини. Вдень повітря освіжають морські бризи, насичуючи повітря чудодійними морськими солями, а вночі внизу, на узбережжі, віють легкі гірські вітри. Ще одна корисна особливість кримських курортів — помірна вологість повітря: влітку 56−64%, тоді, як, наприклад, в Сочі - 70−75%. Опади в Ялті випадають в основному глибокою осінню і зимою. Велика Ялта це тепле море, поєднання цілющого повітря гірських лісів з морським повітрям, а також дивовижної краси ландшафти, якими не може похвалитися жоден із знаменитих курортів, і є основний лікувальний чинник, що повертає людям здоров’я. Купальний сезон починається на початку червня і триває до жовтня. Особливо хороші тут осінні дні, коли море все ще тепле, а сонце вже не так безжально пече.

Таким чином на всіх курортах АР Крим відпочиваючим пропонується широкий спектр послуг для оздоровлення, здравниці мають можливості для кваліфікованого лікування, є закриті басейни та інше. М’який кримський клімат, повітря, насичений солями, унікальні бруду створюють оптимальні умови для поправки здоров’я і повноцінного відпочинку.

2.4 Проблеми розвитку туризму Основною проблемою розвитку туризму в Україні є неефективне та нераціональне використання природних ресурсів, а також відсутність чіткої стратегії розвитку індустрії туризму та чіткого його регулювання. Недостатньо розвинена інфраструктура, а також система транспортного обслуговування туристів та населення стають на заваді швидкому піднесенню та поширенню туристичної слави країни, часто ставлять охочих відпочити перед вибором. Тому розвиток туристичної інфраструктури та транспортних шляхів сполучення є одним із першочергових завдань.

Не менш важливим та болючим питанням залишається якість надання туристичних послуг. За цим показником Україна значно відстає від багатьох держав із подібним рекреаційно-туристичним потенціалом. Внаслідок цього багато наших співвітчизників надають перевагу іноземним курортам, отримуючи фактично за ті самі гроші набагато вищий рівень обслуговування та комфорту та стаючи при цьому інвесторами в економіку іноземних держав. Підняття рівня якості вітчизняних туристичних послуг до європейських стандартів значно прискорило б розвиток туризму в Україні та привабило б більше охочих відпочити з України та близького зарубіжжя.

Серед інших проблем туристичної сфери можна назвати недостатню поінформованість населення про готелі, інші заклади відпочинку, тури по країні, туристичні послуги, а також відчутний податковий тягар для об'єктів туристичної діяльності.

Стратегія розвитку туристичної індустрії в Україні полягає у виробленні державної політики в галузі туризму як одного із пріоритетних напрямків розвитку національної культури та економіки.

Основу державної політики в галузі туризму повинні складати такі чинники: рекреаційний туризм крим курорт

— державне стимулювання внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму, в тому числі через удосконалення системи оподаткування;

— забезпечення внутрішньої конвертованості туристичних послуг шляхом підвищення їх якості та розширення асортименту, поліпшення умов обслуговування туристів;

— поетапна приватизація туристичних об'єктів з їх інфраструктурою;

— будівництво нових, реконструкція та модернізація діючих туристичних об'єктів;

— державне фінансування відновлення пам’яток архітектури, культури, історії України;

— залучення коштів підприємницьких структур, суб'єктів туристичної діяльності для розвитку інфраструктури туризму (шляхи, пункти пропуску, системи водопостачання та каналізації, зв’язок, служби сервісу тощо);

— організація приміських зон короткочасного відпочинку, створення нових рекреаційних зон загальнодержавного та місцевого значення;

— сприяння організації виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції для забезпечення потреб туристів і відпочиваючих у високоякісних продуктах харчування;

— залучення приватного сектора, особливо у сільській місцевості, до рекреаційно-туристичного підприємництва та підсобної діяльності у сфері туризму (сільського зеленого туризму);

— створення сприятливих умов для розвитку активних видів туризму (оздоровчо-спортивного, екологічного, пригодницького тощо);

— державне сприяння просуванню на міжнародний ринок туристичного продукту України через міждержавні угоди та програми;

— створення сучасної інформаційно-маркетингової служби у сфері туристичного бізнесу;

— проведення науково-дослідних, проектних і пошукових робіт з актуальних проблем розвитку рекреаційно-туристичних господарств, використання природного та історико-культурного потенціалу країни, створення геоінформаційної системи «Туризм в Україні» тощо.

Разом із цим необхідно реалізувати низку науково-організаційних програм з метою забезпечення екологічно допустимих масштабів і темпів розвитку рекреаційно-туристичних зон, зокрема:

— провести комплексні ландшафтно-екологічні та історико-культурні дослідження території України, встановити диференційовані норми туристичного навантаження на довкілля;

— переглянути природо-та пам’яткоохоронні нормативно-правові акти з метою посилення відповідальності за їх порушення;

— обґрунтувати на основі норм антропогенного навантаження гранично допустимі межі сумарної місткості об'єктів, розміщених у туристичних центрах.

Першочерговими практичними кроками у контексті реалізації Основних напрямів слід вважати:

— розроблення нормативно-правової бази з питань туризму, здійснення за участю Державного комітету України по туризму експертиз проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів у цій галузі;

— розроблення стандартів на послуги, що надаються туристам і екскурсантам;

— проведення сертифікації туристичних послуг;

— здійснення паспортизації туристичних підприємств і організацій;

— удосконалення порядку ліцензування суб'єктів туристичного підприємства;

— запровадження пільгових умов для стимулювання організацій відпочинку й оздоровлення дітей та молоді, насамперед, дітей-сиріт, дітей-інвалідів, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших соціально незахищених груп населення;

— облаштування туристичної інфраструктури у мережі міжнародних транспортних коридорів, що пролягають через територію України;

— налагодження потужної реклами вітчизняного туристичного продукту;

— випуск високоякісного інформаційно-довідкового матеріалу, створення спеціалізованих видань туристичного профілю (газет, журналів, законодавчих збірників, методичних рекомендацій, тематичних монографій, навчальних посібників, підручників тощо), постійних радіота телепрограм;

— забезпечення регулярного проведення в Україні міжнародних і національних туристичних виставок, салонів, бірж, ярмарків, фестивалів, конкурсів тощо, організацію участі вітчизняних виробників туристичного продукту в аналогічних заходах за межами України з метою залучення в Україну найбільшого числа іноземних туристів;

— створення сприятливих умов для збільшення туристичних потоків шляхом спрощення, згідно з міжнародною практикою, візових, митних і прикордонних формальностей;

— формування мережі туристичних представників України за кордоном;

— створення тематичних програм, у яких всебічно, повно та правдиво висвітлюються вітчизняна історія, життя і діяльність видатних українських політичних і військових діячів, народних героїв, митців;

— проведення науково-практичних, методичних конференцій, семінарів та інших заходів для визначення науково обґрунтованих напрямів туризму;

— підготовку кваліфікованих кадрів у сфері туризму.

Підсумовуючи все вищевикладене, можна зробити висновок, що інтенсивний розвиток туризму в Україні сприятиме зміцненню її економіки та її утвердженню як туристичної держави.

ВИСНОВОК Продаж послуг курортів і туризму — пріоритетний напрямок соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим. Крим є одним з найбільших курортних регіонів на території колишнього СРСР, що приваблює мільйони відпочиваючих із країн СНД і далекого зарубіжжя. Значення Криму як курорту визначається його унікальними природними ресурсами, цікавими визначними пам’ятками, розвитою транспортною і санаторно-курортною інфраструктурою. Щосезонно в Криму відпочиває близько 3−3.5 млн. осіб країн СНД і ряду європейських держав. Деякі здравниці Південного Узбережжя Криму і Євпаторії пропонують також цілий рік відпочинок і лікування.

Особливості географічного положення Криму: його близькість до Росії, Малої Азії і Південно-Східної Європи, створюють сприятливі умови для розвитку транспорту і транспортної мережі. Крим доступний для відвідування туристами будь-якої країни. По розвитку транспортної інфраструктури Крим займає одне з провідних місць в Україні. Міжнародний аеропорт «Сімферополь» спроможний приймати повітряні судна будь-якого класу. Основну роль у перевезенні відпочиваючих відіграють залізничний і автомобільний транспорт. Морські порти Севастополя, Ялти, Феодосії, Керчі зв’язують півострів з південними регіонами України, Росії, Грузією, іншими країнами Причорномор’я, а через протоки Босфор і Дарданелли — з більшістю країн світу. Транспортна мережа усередині півострова робить легко доступним для туристів будь-який його куточок. У Криму функціонує найпротяжніша в Європі високогірна міжміська тролейбусна траса, що зв’язує Сімферополь з Алуштою і Ялтою.

Кримський курортний комплекс надає послуги готелів різного класу, пансіонатів, баз відпочинку.

В теперішній час туристсько-рекреаційний потенціал Кримського півострова можна оцінити таким чином: