Туристичні ресурси Львівської області

Міністерство освіти і науки України Харківський торговельно-економічний інститут Київського торгово-економічного університету Кафедра туризму і соціальних наук Курсова робота з курсу «Туристичні ресурси України»

«ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ»

Харків 2010

ЗМІСТ РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1.1 Загальні відомості

1.2 Географічне положення

1.3 Історія краю

1.4 Особливості природи

1.5 Населення

1.6 Економіка РОЗДІЛ ІІ ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Ресурси розвитку рекреаційного туризму

2.2 Ресурси розвитку пізнавально-екскурсійного туризму

2.3 Ресурси розвитку активного туризму

2.4 Ресурси розвитку подієвого туризму

2.5 Ресурси розвитку релігійного туризму

2.6 Ресурси розвитку зеленого туризму

2.7 Ресурси розвитку екологічнго туризму РОЗДІЛ ІІІ ТУРИСТИЧНА ІНДУСТРІЯ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3.1 Туристичний ринок

3.2 Санаторно-курортне господарство

3.3 Готельне господарство

3.4 Ресторанне господарство

3.5 Розважальні заклади

3.6 Транспортне забезпечення РОЗДІЛ ІV РОЗРОБКА ТУРИСТИЧНИХ ПРОПОЗИЦІЙ

4.1 Лікувально-оздоровчий тур

4.2 Пізнавальний тур

4.3 Активний тур

4.4 Романтичний тур ВИСНОВКИ ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

ДОДАТОК, А «Перелік усіх об'єктів природно-заповідного фонду»

ДОДАТОК Б «Перелік усіх історико-культурних пам’яток»

ДОДАТОК В «Перелік усіх об'єктів туристичної індустрії»

ВСТУП У процесі формування ринкового середовища в Україні значне місце відводиться реформуванню туристичної галузі. Визначення туризму провідним напрямком розвитку економіки, спрямування державної політики на стимулювання туристичної сфери дає змогу підприємствам туристичної галузі підвищувати ефективність господарювання, розширення ринкової пропозиції з урахуванням вимог вітчизняних та закордонних туристів. У цьому зв’язку практичне використання суб'єктами індустрії туризму сучасних методів менеджменту набуває особливої актуальності.

Об'єктом курсової роботи є туристичні ресурси Львівької області. Предметом курсової роботи є особливості формування і використання туристичних ресурсів Львівської області, їх географічне розповсюдження, потенційні запаси, сучасний та перспективний рівень використання.

Метою курсової роботи є аналіз та характеристика туристичних ресурсів Львівщини. Для досягнення мети визначено та розв’язано такі завдання:

1. Дати загальну характеристику Львівській області у контексті формування туристичних ресурсів регіону.

2. Виявити та охарактеризувати окремі види туристичних ресурсів Львівської області.

3. Дослідити сучасний розвиток індустрії туризму Львівщини.

4. Розробити інноваційні туристичні маршрути, які найповніше відображають туристичні особливості області.

Теоритичною та методологічною основою дослідження є наукові праці українських та зарубіжних авторів закони України, які мають відношення до галугі туризму, зокрема «Закон України про туризм», а також статистичні дані Головного управління статистики у Львівській області, какртографічні матеріали, періодична література, підручники і навчальні посібники тощо, в яких відображається характеристика Львівської області та ресурси інтернету. Особливого використання при написанні курсової роботи набув картографічний метод.

РОЗДІЛ I

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЛАСТІ

1.1 Загальні відомості

Львівська область розташована в західній частині України. Як адміністративна одиниця вона утворилася 4 грудня 1939 року у складі УРСР. Її площа складає 21,8 тисяч кв. км. (3,6% від загальної території України).

Чисельність населення — 2560 тис. осіб (5,4% від загального населення України), міського — 1548 тис. людина (60,8%), сільського — 1012 тис. осіб (39,2%). Щільність населення — 117 жит./км².

Символіка області

В адміністративному відношенні Львівська область поділяється на 20 районів і має 43 міста (в т.ч. 7 міст обласного підпорядкування), 34 селища міського типу й понад 1850 сільських населених пунктів.

Таблиця 1.1

«Адміністративно-територіальний устрій»

(за даними Головного управління статистики у Львівській області)

1.2 Географічне положення Львівська область розташована на крайньому заході країни. Область Межує: на півночі і північному сході — з Волинською і Ровенською областями, на заході і південному сході — з Тернопільською й Івано-Франківською областями, на півдні — із Закарпатською областю, на заході — з Польщею. Довжина області з півночі на південь складає 240 км, із заходу на схід — 210 км. [11]

Позитивним у географічному положенні Львівської області є те, що по її території пролягають міжнародні комунікації, які з'єднують Україну з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією. Північна частина області лежить у межах Волинської височини, Малого Полісся та Подільської височини, відокремлена долиною Дністра від Передкарпаття. На південному заході області розташовані хребти Українських Карпат. Північна частина області розташована в лісостеповій зоні. Має сприятливі умови для розвитку сільського та рекреаційного господарства. 13]

1.3 Історія краю

Історики припускають, що Львів був заснований князем Данилом Галицьким для Лева Даниловича, його сина. Перша письмова згадка про місто датована 1256 роком. Вона міститься у Галицько-Волинському літописі і фігурує в контексті опису пожежі в столиці Галицько-Волинської держави Холмі.

Після смерті Данила, князь Лев переніс до Львова столицю Галицько-Волинської держави. Згодом, у 1303 році, Львівська єпархія була перетворена в окрему митрополію Константинопольського патріархату.

У 1340 році Львів був завойований Королівством Польським, проте місцеві бояри скинули польську владу і утворили незалежну боярську республіку. У 1349 році Казимир III Великий знову бере владу над Львовом, давши місту статус столиці Руського королівства — автономної адміністративної одиниці Польщі. У 1356 році місту було дароване Маґдебурзьке право. У 1378 році Львів разом зі всією Галичиною перейшов під владу Угорщини. Угорська зверхність тривала 9 років, після чого польські війська під керівництвом королеви Ядвіґи знову захопили місто, яке стало адміністративним центром Руського воєводства У 1572 році до Львова переїхав першодрукар Іван Федоров, який надрукував тут перші в Україні книжки. Тим часом місто залишається оплотом православ’я — тут діє православне братство та греко-слов'янська школа. У 1661 році у місті було засновано Колегію Єзуїтів — матір Львівського університету. У першій половині XVII ст. Львів стає найбільшим містом України (з населенням 25−30 тис. чоловік) У цей період Львів пережив облогу військами Богдана Хмельницького, відкупився від турків у 1672 році, які тоді були союзниками Дорошенка, і був здобутий лише раз — шведськими війсками. Для налагодження спільних дій проти Карла XII у 1707 р. до Львова приїздив цар Петро I.

У 1772 році Львів відійшов до складу Австрійської імперії, ставши столицею коронної землі — Королівства Галіції і Лодомерії. Австрійська влада знесла міські мури, чим спонукала місто до розвитку і розростання. Так, у Львові було винайдено гас і гасову лампу, було запущено першу в світі повітряну кулю на рідкому паливі, споруджено перший у Європі залізобетонний міст. Місто було центром українського та польського визвольних рухів.

Під час Першої світової війни Львів був окупований Російською імперією. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року у місті відбувся Листопадовий чин, що спричинив утворення Західноукраїнської народної республіки зі столицею у Львові. З перших днів існування новоутворена Друга Річ Посполита оголосила війну ЗУНР: Львів був захоплений польськими військами вже 21 листопада, місто стало адміністративним центром Львівського воєводства.

У 1939 році згідно пакту Молотова-Ріббентропа Львів увійшов до складу Радянського Союзу, а саме, Української Радянської Соціалістичної Республіки. Місто стало адміністративним центром Львівської області. У червні 1941 року Львів був окупований нацистськими військами Гітлера. 30 червня Організація Український Націоналістів (крило Бандери) проголосила у Львові Акт відновлення Української держави, проте ця ініціатива наразилася на невдоволення німецької адміністрації і її ініціатори були заарештовані. 27 липня 1944 року Червона Армія зайняла Львів.

Під час приналежності міста до Радянського Союзу тут діяв потужний національно-визвольний рух. У 1991 року Львів увійшов до складу Незалежної України.

1.4 Особливості природи Природні умови області різноманітні. Основна частина її території входить у зону лісостепу, на півночі розташована зона лісів, а на півдні - гори Карпати. Близько 80% території області рівнинна, зайнята розчленованою Волино-Подільською височиною, що поділяється на Волинське та Подільське плато. На території області беруть свій початок ряд важливих водних артерій Центрально-Східної Європи — Дністер, Західний Буг та Сян. Ґрунти — переважно темно-сірі підзолисті та лучні. Клімат помірно-континентальний. Природні умови області сприятливі для розвитку сільського та рекреаційного господарства.

На території області знаходяться родовища нафти і газу, поклади вугілля, великі запаси глини, піску, гіпсу, вапняку, пісковиків, піщано-гравійних сумішей; відкрито 4-й родовища лікувально-мінеральних вод типу «Нафтуся». Область відома курортами Трускавець, Моршин, Східниця.

Область складається з п’яти природних районів — гірські Карпати на півдні, прилегла до них Передкарпатська височина, Подільська височина (плато) — в центральній частині. Мале Полісся й Волинська височина — на півночі. Найвищими гірськими вершинами є гори Розлуч (935 м над рівнем моря), Парашка (1271 м), Пікуй (1406 м). [15, 13]

Середня висота рельєфу області сягає 376 м над рівнем моря.

Центральну частину території області площею понад 7000 км 2 займає Верхньобузько-Стирська рівнина, південніше лежить Подільська височина, на північ — Волинська височина у вигляді Сокальського пасма. Поверхня характеризується пологими, видовженими зі сходу на захід горбами.

На північний захід від Львова простягається Розточчя — дуже горбиста височина з окремими висотами понад 350 м над рівнем моря.

Надсяння — частина території, яка лежить у басейні р.Сян. Складається з Яворівської улоговини, пониженої до 250 м над рівнем моря і Сяно-Дністровської височини з висотами понад 320 м над рівнем моря.

Придністровська рівнина простяглась вздовж русла р. Дністер, місцями дуже заболочена.

Прикарпаття — вузька смуга вздовж Карпат, яка характеризується хвилясто-рівнинними формами рельєфу. Окремі висоти досягають тут 400 м .

Українські Карпати знаходяться у південній частині області.

Гірські хребти простягаються паралельними пасмами з північного заходу на південний схід до 60 км у довжину і 65 км у ширину.

Хребти розчленовані глибокими долинами рік Дністра, Стрия та їх приток.

Клімат області помірно-континентальний, що характеризується невеликими різницями температур літа і зими і високо відносною вологістю. Для клімату Львівщини характерні часті відлиги взимку, висока хмарність, обложні дощі, інтенсивність яких досягає 0,10−0,30 мм/хв., та викликані ними літньо-осінні паводки.

Кількість опадів перевищує величину випаровування.

Над територією області панівним є повітря помірних широт або полярне. Переважають вітри західних напрямків: у зимовий період — західні та південно-західні, влітку — західні та північно-західні.

Середньорічна швидкість вітру становить 4 м/сек., середньорічні температури повітря дорівнюють 5,2 — 8,00 С. Для усіх зимових місяців характерна велика мінливість температури повітря.

Середня температура на Львівщині складає 4 °C у січні і + 18 °C у червні. Річний рівень опадів — близько 660 мм, при відчутному дефіциті вологи протягом літніх місяців. Хмарність — 66% днів на рік.

Протягом 2006 року кількість опадів становила 827,9 мм, що на 24% більше за середньорічний рівень. Найбільша кількість опадів припадає на липень-серпень (90- 140 мм за місяць), найменша — на січень-лютий (24- 40 мм за місяць). Середньорічна кількість опадів складає 597 — 1070 мм.

Тривалість стійкого снігового покриву на території області коливається від 1,5 до 2,5 місяців, в горах — від 3 до 4 місяців. Висота снігового покриву на початку зими — 3- 5 см ., потім 6- 10 см ., збільшуючись у січні від 20 до 30 см, а в лютому до 31- 50 см. У другій половині березня територія області звільняється від снігового покриву.

Тривалість періоду сніготанення коливається в середньому від 20 до 30 діб.

1.5 Населення За даними Державного комітету статистики на 1 січня 2008 року в Львівської області проживало 2,5598 млн. чоловік, у тому числі 1,548 млн. чоловік міського і 1,0118 млн. сільського населення. У 2007 році Львівська область за загальною чисельністю населення знаходилася на 4-му місці, тоді як по кількості громадян, що мали право голосу, — на 21-му.

За січень-серпень 2009 року населення Львівщини зменшилось на 2897 осіб і на 1 вересня його кількість становила 2550,0 тис. осіб.

Зменшення населення відбулося як за рахунок природного скорочення — 1,7 тис. осіб так і за рахунок міграційного — 1,2 тис. осіб.

Природне скорочення населення порівняно із січнем-серпнем 2008 року зменшилося на 3,2 тис. осіб, або з 2,9 до 1,0 особи на 1000 населення. Природний приріст населення зафіксовано у м. Дрогобич (48 осіб), м. Новий Розділ (52 особи), м. Стрий (1 особа), м. Трускавець (19 осіб), м. Червоноград (36 осіб), Жовківському (41 особа), Пустомитівському (17 осіб) та Яворівському районах (250 осіб). 3]

Рис 1.3. Динаміка кількості населення тис. осіб (за даними головного управління статистики у Львівській області)

Зменшення населення відбулося як за рахунок природного скорочення — 1,7 тис. осіб так і за рахунок міграційного — 1,2 тис. осіб.

Природне скорочення населення порівняно із січнем-серпнем 2008 року зменшилося на 3,2 тис. осіб, або з 2,9 до 1,0 особи на 1000 населення. Природний приріст населення зафіксовано у м. Дрогобич (48 осіб), м. Новий Розділ (52 особи), м. Стрий (1 особа), м. Трускавець (19 осіб), м. Червоноград (36 осіб), Жовківському (41 особа), Пустомитівському (17 осіб) та Яворівському районах (250 осіб).

За січень-серпень 2009 року в області народилось 20 073 дитини, що на 1274 особи більше порівняно з відповідним періодом 2008 року. Найвищий рівень народжуваності у Турківському районі (15,3 особи на 1000 населення), найнижчий — у м.Дрогобич. [2]

Львівська область є другою в країні по кількості міст. Міське населення складає 58,9%, сільське — 41,1% всього населення області. За 2007 рік міграційне скорочення населення Львівської області складало 1 197 чоловік. Львівська область — найбільш урбанізована територія на заході України, але в той же час вона є лідером серед всіх регіонів України за абсолютною чисельністю сільського населення. Область належить до числа найбільш щільно заселених на Україні. Середня щільність населення складає понад 120 чол/кв. км., середня щільність сільського населення — понад 50 чол/кв. км. Найбільш щільно заселені території — це власне Львів і прилегла до нього місцевість, а також райони в межиріччі Дністра і Стрия. Найбільш низька щільність населення спостерігається в гірських районах, а також в північно-східних районах області. Найбільше місто області — Львів утворює довкола себе центральну міську агломерацію області, в якій проживає 35% населення всього регіону. На півдні області виділяється Дрогобицько-Бориславська міська агломерація, ядро якої утворюють міста Дрогобич, Борислав, Трускавець і Стебник. Це міста рекреаційної зони, в них, окрім промислового виробництва, велика доля зайнятих у сфері обслуговування. На півночі області, на території Сокальського району сформувався комплекс населених пунктів, орієнтованих на видобуток і збагачення вугілля, у складі Червонограда, райцентру — міста Сокаль, міст Сосновка, Великі Мости, Белз і двох суміжних селищ.

По національному складу населення є однорідним. Понад 90% населення області складають українці, проте в регіоні проживають близько 250 тисяч чоловік інших національностей. Найбільш багато чисельною меншістю є росіяни (близько 200 тис.), абсолютна більшість яких проживають у великих містах області, а половина — в Львові. Крім того, в області живуть поляки (в основному — Львів, Самбір, Мостіський район), євреї (Львів).

Населення Львівської області характеризується дуже високим рівнем релігійної активності, що встановлювалося соціологічними дослідженнями ще в радянський період. В 2007 році в Львівської області налічувалася найбільша кількість релігійних общин серед всіх областей України — 2734, серед них УГКЦ — 1468 (1-е місце серед інших областей), УПЦ (КП) — 429 (перше місце), УАПЦ — 361 (перше місце), Римсько-католицька церква — 129 (перше місце), п’ятидесятники — 79, баптисти — 76, УПЦ — 57, свідки Єгови — 55, адвентисти сьомого дня — 22, християни віри євангельської — 10, іудеї — 6, мусульмани — 1 [1−2].

Процес спаду населення Львівської області визначається як природним скороченням населення, так і міграційним відтоком населення. Віковий склад населення, як і в цілому по західних регіонах, відрізняється підвищеною долею осіб молодших за працездатний вік. У 2007 році в області зареєстровано 21 823 шлюбів і 6 558 розлучень. Рівні шлюбності і розлученості, відповідно, складали 8,5 і 2,6 проміле. У міських поселеннях рівень шлюбності вищий, чим в сільській місцевості — відповідно 9,6 і 6,8 одиниць на 1 000 чоловік. У січні-серпні 2009 року зареєстровано шлюбів на 0,3% більше порівняно з аналогічним періодом минулого року. А кількість розлучень зменшилась — на 2,8%. Середня кількість народжених дітей на одну жінку в 2007 році склала 1,4. Середня тривалість життя (розрахована в 2006—2007 роках) склала 70,7 років, при цьому 65,09 років для чоловіків і 76,6 років для жінок. У 2007 році в області народилося 27,5 тис. чоловік, померло — 34,9 тис. чоловік. Смертність населення зменшується. Порівняно із січнем-серпнем 2008 року кількість померлих знизилась на 8,2% і становила 21,8 тис. осіб. На 100 випадків смертей припадає 92 живонароджені дитини. Найвищий рівень смертності у Перемишлянському районі, найнижчий — у м. Новий Розділ (відповідно 19,2 та 8,5 померлих на 1000 населення). Зменшується інтенсивність міграції населення. У січні-серпні 2009 року відносно аналогічного періоду попереднього року кількість прибулих в область та вибулих зменшилась відповідно на 253 та 638 осіб. Найбільша кількість смертей викликана хворобами системи кровообігу — 22 137 особа (63,4%), новоутвореннями — 3960 (11,3%), зовнішніми причинами захворюваності і смертності — 2298 (6,6%), хворобами органів дихання — 1 468 (4,2%), хворобами органів травлення — 1 268 (3,6%), деякими інфекційними і паразитарними хворобами — 607 (1,7%)

1.6 Економіка В останні роки в області відбуваються позитивні зміни, закріплюються тенденції економічного зростання, підвищується конкурентоспроможність економіки. Частка області в загальнодержавному обсязі промислового виробництва становить майже 3%. За цим показником Львівщина займає 9 місце серед областей України. За темпами приросту обсягів продукції промисловості область займає 3місце в цілому по Україні.

Більше половини промислового виробництва області забезпечують харчова промисловість, переробка сільськогосподарської продукції, машинобудування, виробництво та розподілення (транспортування) енергоносіїв.

За даними Головного управління статистики Львівської області за об'ємом валовій доданій вартості область в 2008 році знаходилася на 8 місці серед областей України, а з розрахунку на 1 жителя займала 12 місце.

1.6.1 Первинний сектор До первинного сектору економіки відноситься: сільське господарство, лісове господарство, добувна промисловість та рибне господарство.

Сільське господарство, яке спеціалізується на вирощуванні цукрових буряків, льону-довгунця, зернових культур та виробництві яловичини, м’яса птиці. В галузевій структурі сільського господарства області переважає тваринництво (близько 60% валової продукції сільського господарства).На сьогоднішній день в області створено і функціонує 1317 селянських (фермерських) господарств, які мають у користуванні 23,4 тис. га землі (пересічний розмір фермерського господарства становить близько 18 га сільськогосподарських угідь). У приватному секторі АПК регіону виробляється понад 82% всієї валової продукції. Основними зерновими культурами регіону є озима пшениця (20% посівних площ), ярий ячмінь, технічні культури — цукровий буряк, льон-довгунець. На значних площах вирощують картоплю. Тваринництву Львівської області притаманний молочно-м'ясний напрямок. Найбільш поширеними і розвиненими галузями тваринництва є скотарство, свинарство. Допоміжними галузями є птахівництво, вівчарство, бджільництво, ставкове рибальство, шовківництво. За січень-травень 2009р. в усіх категоріях господарств вироблено 54,7 тис. т м’яса (реалізовано худоби і птиці на забій у живій вазі), 249,0 тис. т молока, 256,3 млн. шт. яєць від птиці усіх видів. Відносно січня-травня 2008р. зросло виробництво м’яса (на 4,2%) та яєць (на 4,8%), проте скоротилося виробництво молока (на 6,0%). Станом на 1 червня 2009р. у сільськогосподарських підприємствах було в наявності кормів усіх видів 18,4 тис. т кормових одиниць, що на 20,9% більше, ніж на 1 червня 2008р. У розрахунку на одну умовну голову великої худоби припало по 1,6 ц кормових одиниць кормів усіх видів (на початок червня 2008р. — 1,5 ц кормових одиниць).

Лісопромисловий комплекс Львівської області охоплює лісове господарство, лісозаготівельну, деревообробну і целюлозно-паперову промисловість, які базуються, в основному, на лісових ресурсах області (крім целюлозно-паперової). Підприємства деревообробної, у тому числі меблевої, промисловості зосереджені у Львові, Дрогобичі, Бориславі, Добромилі, Старому Самборі, Стрию, Самборі, Сколе, Кам’янці-Бузькій; целюлозно-паперової - у Жидачеві; Гніздичеві; Львові.

На Львівщині вирубують щороку 1,2 млн. кубометрів деревини, що становить 43% від її річного приросту. Натомість у Швеції, Польщі та Австрі цей показник становить 72%

Львівська область багата на лісові ресурси. Показник лісистості області становить 25%, в той час як середній по Україні - 14%. Основними лісоутворюючими породами є сосна (23% площі лісів), ялина (20%), бук (17%), дуб (16%).

З червня 2008 року в області місяць у місяць уповільнялися темпи зростання добувного виробництва. У ІІІ і ІV кварталах не було досягнуто відповідного рівня 2007 року. В результаті обсяг промислового виробництва у 2008 році проти попереднього року зріс лише на 0,8% (у 2007 році приріст склав 12,9%). У січні-серпні 2009р. відносно січня-серпня 2008р. випуск промислової продукції у Львівській області зменшився на 24,8%. Зниження випуску продукції зафіксовано в усіх основних видах промислової діяльності. Частка добувної промисловості у загальнопромисловому обсязі реалізації становила 5,2%. 21,22]

Рибна промисловість в області не розвинена.

1.6.2 Вторинний сектор До вторинного сектору економіки відноситься: промисловість, будівництво та виробничий транспорт.

Транспорт: транспортна система Львівської області представлена залізничним, автомобільним, трубопровідним, повітряним і річковим транспортом. Довжина залізничних колій загального користування становить близько 1310 км, середня густота залізничної сітки в регіоні - 60 км на 1000 км². Львівську область перетинає 5 основних залізничних магістралей: Київ — Львів — Стрий — Чоп, Львів — Самбір — Ужгород. Найбільшими залізничними вузлами є Львів, Красне, Стрий, Червоноград, Самбір.

Вантажні перевезення. За вісім місяців 2008 року усіма видами транспорту перевезено (відправлено) 21,8 млн. т вантажів, що на 0,2% більше обсягу січня-серпня 2007 року. [4]

Відправлення вантажів Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» за вісім місяців 2008 року становили 16,5 млн. т і зменшились порівняно з аналогічним періодом 2007 року на 4,3%. Зросли обсяги відправлення зерна і продуктів перемолу, хімічних і мінеральних добрив, брухту чорних металів, цементу, кам’яного вугілля, чорних металів. Водночас менше було відправлено лісових вантажів, коксу, будівельних матеріалів, нафти і нафтопродуктів.

Автотранспортом області (з урахуванням перевезень, виконаних підприємцями-фізичними особами) за вісім місяців 2008 року перевезено 5,2 млн. т вантажів, що на 17,7% більше відносно аналогічного періоду 2007 року.

Пасажирські перевезення. За вісім місяців 2008 року транспортними підприємствами перевезено (відправлено) 252,8 млн. пасажирів (на 6,1% більше обсягу відповідного періоду 2007 року).

Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» відправлено 44,5 млн. пасажирів, що на 1,2% більше, ніж за вісім місяців 2007 року. Автопідприємства, які здійснюють пасажирські перевезення (з урахуванням перевезень, виконаних підприємцями-фізичними особами), перевезли за вісім місяців 2008 року 149,4 млн. пасажирів, що більше на 9,8%, ніж за відповідний період 2007 року.

Авіатранспортом області перевезено пасажирів на 42,3% менше, ніж за вісім місяців 2007 року. 3]

Електротранспортом області перевезено 58,9 млн. пасажирів (на 1,4% більше, ніж у січні-серпні 2007 року), зокрема тролейбусами перевезено 25,1 млн. осіб (на 5,9% більше), трамваями — 33,8 млн. осіб (на 1,7% менше). [2]

Промисловість: у Львівський економічній зоні виділяються три райони: Передкарпатський (Дрогобич — машинобудування, деревообробка, легка промисловість; Стрий — машинобудування, харчова і деревообробна промисловість; Борислав — нафтовидобувна, легка і хімічна промисловість; Новий розділ і Яворів виробництво сірки), Північний (Червоноград — видобуток вугілля, легка промисловість; Сокаль — хімічна промиловість, Добротвір — електроенергетика); Львівський (машинобудування, харчова, легка промисловість).

У структурі промислового виробництва регіону найбільш питому вагу мають харчова, паливна промисловості, машинобудування і металообробка, електроенергетика. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів становить 65%. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 728 промислових підприємств, функціонує 1679 малих промислових підприємств. Головні економічні центри області: Львів, Дрогобич, Стрий, Борислав, Новий Розділ, Червоноград, Сокаль. Для економіки області характерна складна галузева і територіальна структура Будівництво: У 2007 році житловий фонд з розрахунку на одного мешканця становив 209 мІ, було введено у експлуатацію 18,3 тис. мІ житла, а обсяг інвестицій у житлове будівнийтво становив 457,4 тис. грн.

Ціна оренди житла у Львові становить 5−8 євро в місяць за мІ, ціна купівлі/продажу 1 мІ житла становить 700—1500 євро. Офісні приміщення здають в оренду за 9−17 євро за місяць за 1 мІ, а продають/купують за 1400—1800 євро за мІ. 21]

У період з січня 2008 року по січень 2009 року на Львівщині відбулося значне падіння у галузі будівництва — 50%

1.6.3 Третинний сектор До третинного сектору економіки відноситься: сфера торгівлі, сфера послуг, система освіти, охорони здоров’я, туризм, культура, фінанси, сфера інформаційних та комунікативних технологій.

Сфера послуг Львівської області представлена побутовими послугами, послугами у галузі міського транспорту та зв’язку, послуг житлово-комунального господарства.

Обсяг платних послуг на душу населення рівний аналогічному показникові на загальнодержавному рівні і становить 96 грн. на душу населення. Слід відзначити, що сфера послуг є єдиною областю господарської діяльності, в якій не відбулося спаду виробництва, навпаки, абсолютні обсяги її виробництва постійно зростали.

Туризм: ця галузь економіки є дуже важливою для Львівської області, оскільки область багата на туристично-рекреаційні ресурси, що приносять значні прибутки до обласного бюджету.

Культура: за даними Головного управління статистики Львівської області в 2008 році займала серед регіонів України третє місце по кількості театрів (після міста Києва і Дніпропетровської області), четверте місце — по кількості вищих учбових закладів (після Київської, Донецької, Харківської областей) і по кількістю студентів на 10 тисяч чоловік населення (після Києва, Харківської області і Севастополя). У 2008 році в області за даними управління статистики діяли наступні установи культури: 17 музеїв, 11 театрів, 1374 бібліотеки, 1397 установ клубного типа, 13 концертних організацій. З освітніх установ в 2008 році в області функціонували: 53 вищих заклади утворення I—IV рівнів акредитації, 1469 загальноосвітніх учбових заклади 62 професійно-технічний заклад та 487 дошкільних установ.

Львів є одним найважливіших центрів освіти України. У Львові розташовано Наукове товариство імені Шевченка, 8 інститутів Національної Академії Наук України, понад 40 науково-дослідних та проектно-конструкторських інститутів, 29 вищих навчальних закладів, 100 середніх навчальних закладів (серед яких 7 шкіл-інтернатів), 8 музичних і 26 спортивних шкіл.

Сфера комунікаційних технологій: у Львівській області налічується понад 355 тис. телефонних апаратів загального користування (4,5% від наявних апаратів загального користування в Україні), в тому числі 302 тис. апаратів у міських поселеннях. Доцільним буде зазначити, що забезпеченість населення області основним домашніми телефонними апаратами зросла із 31 на 100 сімей у 1997 р. до 36 на 100 сімей у 2001 році. Та, не дивлячись на це, в регіоні налічується понад 134 тис. незадоволених заяв на встановлення домашніх телефонних апаратів .

Досить розвиненою у Львівській області є сфера курортних і екскурсійно-туристських послуг. Так, в регіоні діє 62 санаторії та пансіонати з лікуванням («Каштан», «Янтар», «Рубін», «Кришталевий палац» у Трускавці), численні бази відпочинку. Функціонує три турбази, туристські готелі, туристичні кемпінги. Діють Львівське обласне туристичне виробниче об'єднання, 6 бюро подорожей та екскурсій. Територією області проходять 14 туристичних маршрутів загальнодержавного значення.

В області також є добре розвиненою фінансова галузь. На Львівщині функціонує біля ста різних представників банківських організацій не рахуючи їхні філії. Також у 1991 році у Львові було створено Створено Клуб банкірів і фінансистів. Головною метою створення Клубу стало створення належних умов для розвитку банківської системи в регіоні, консолідація, співпраця банків, їх взаємодія з регіональними органами державної та виконавчої влади, НБУ, Асоціацією українських банків та іншими громадськими організаціями, інтереси яких перехрещуються з інтересами банків. Всього до списку Клубу увійшло 31 банківська установа. Зокрема, такі банки, як Львівське облуправління Ощадбанку, Управління НБУ у Львівській обл., Львівська філія АКБ «Укрсоцбанк».

За 9 місяців 2009 року обсяг операцій з купівлі та продажу іноземної валюти банківськими установами області становив у еквіваленті (відповідно) 2,4 млрд. доларів США (з них 307 млн. доларів США — готівка), та 751 млн. доларів (в тому числі 194 млн. доларів США — готівка), — повідомили Західну інформаційну корпорацію у Львівському обласному управлінні НБУ.

Порівняно з попередніми роками простежується тенденція до зростання обсягів операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. На готівковому ринку обсяг купівлі основних валют істотно перевищував обсяг її продажу, на безготівковомутільки щодо долара США.

Починаючи із середини вересня населення почало масово скуповувати готівкову іноземну валюту. Задля зниження ажіотажного попиту НБУ почав здійснювати активні заходи, серед яких зміна з 1 жовтня рівня обов’язкового резервування, продаж банкам готівкової іноземної валюти, щоденні перевірки пунктів обміну іноземної валюти та операційних кас банків, в тому числі із залученням правоохоронних органів, роз’яснювальна робота через засоби масової інформації про тимчасовість зазначеного явища.

Рівень комп’ютеризації: на 1 січня 2009 року на балансі підприємств, установ та організацій Львівської області нараховувалось майже 129 тис. одиниць комп’ютерної техніки, що на 13 тис. більше кількості комп’ютерів на 1 січня 2008 року. Третина комп’ютерів мали доступ до мережі INTERNET

Майже чверть техніки перебувала на балансі освітніх закладів, 15% - у державних установах, по 10% - на підприємствах промисловості, торгівлі, транспорту та зв’язку, оренди, інжинірингу та підприємствах, що надають послуги підприємцям, 9% - у фінансових установах.

Найбільш забезпеченими комп’ютерною технікою були фінансові установи — у середньому по 82 одиниці техніки на 1 підприємство, підприємства транспорту і зв’язку — по 33, освітні заклади — по 25, державні установи — по 16 одиниць комп’ютерної техніки; найменш забезпеченими були підприємства сільського і рибного господарства — у середньому по 4 одиниці техніки у розрахунку на 1 підприємство.

Найбільші газети у Львові за тиражами — це «Високий Замок», «Експрес», «Львівська газета», «Ратуша», «Суботня пошта», «Новий погляд», «Газета по-львівьки», «Поступ» та інші. У місті видаються часописи «Четвер» та культовий «Ї». Поляки міста продовжують традицію видання найдавнішої, що виходить по сьогодні газети в Україні та Польщі — «Gazety Lwowskiej».

Львівська обласна телекомпанія транслює власне мовлення на телеканалі «12 канал». Приватним телебаченням у Львові є ТРК «Люкс» та «НТА».

Найпопулярнішими радіо у місті є «Львівська хвиля», «Наше радіо», «Радіо Люкс FM» й «Еко-FM».

Серед інформаційних агенцій у Львові працюють «Західна інформаційна корпорація» (ЗІК), «Zaxid.net», «Гал-info», «Львівський портал» та «Об'єктивно».

Рис. 1.4. Адміністративно-територіальний поділ Львівської області

РОЗДІЛ II

ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ОБЛАСТІ

2.1 Ресурси розвитку рекреаційного туризму За наявністю рекреаційних ресурсів Львівська область займає одне з провідній місць в державі. Природні рекреаційні ресурси Львівщини представлені лікувальними мінеральними водами, лікувальними грязями, озокеритом, кліматичними, водними, лісовими. Частка природно-рекреаційного потенціалу Львівщини у сумарному природно-ресурсному потенціалі України складає 5.377%о. Серед карпатських областей за сумарним потенціалом природних рекреаційних ресурсів вона поступається лише Закарпаттю (7,036%о). 9 структурі рекреаційних ресурсів області 70% припадає на ресурси відпочинку і туризму і 30% - на ресурси санаторно-курортного лікування. У сумарному природно-ресурсному потенціалі Львівської області природні рекреаційні ресурси становлять 14 3%, що значно вище відповідного показника по Україні (9,5%).

Провідне місце в структурі рекреаційного потенціалу області займають лікувальні мінеральні води. З восьми типів мінеральних вод, що застосовуються з бальнеології, на Львівщині відомо сім, які виділяються у чотири зони їх поширення.

В зоні поширення мінеральних неспецифічних вод типу «Нафтуся» розташовані курорти Трускавець (добовий дебіт родовища складає 47,2 .м3, добу), Східниця (64,6 м3/добу), Верхньосинєвидненське родовище та близько 40 інших проявів джерел «Нафтусі» із загальними розвіданими та прогнозними ресурсами понад 5000 м3/добу.

В зоні поширення лікувальних розсолів з підвищеним вмістом сульфатів розташований курорт Моршин (79,0 м3/добу). Сумарні розвідані та прогнозні ресурси лікувальних розсолів складають понад 600 м3/добу, з яких на даний час використовується лише приблизно 1 м3/добу.

На базі мінеральних сульфатних вод функціонують курорти Великий Любінь (запаси вод — 57,6 м³. добу), Немирів (320 м3/добу), Шкло (5,0 м3/добу). Загальні та прогнозні запаси даного типу вод сягають декількох тисяч м3/добу. В даний час використовується лише приблизно 250 м3/добу.

Найбільш відомі родовища мінеральних вод без специфічних компонентів і властивостей розташовані в смт. Одеську (220 м3/добу), с. Балучині (158 м3/' добу), смт. Новому Милятині (138 м'/добу), с. Солуки (86 м3/добу). Загальні прогнозні їхні запаси складають близько 27 000 м'/добу.

В області виявлено також вуглекислі мінеральні води (с. Климець, с. Боберка).

Лікувальні торф’яні грязі Львівщини, представлені Немирівським, Велико-Любінським, Моршинським родовищами та родовищем Щкло із загальними запасами 462 тис. м3, повністю забезпечують теперішні і перспективні потреби функціонування на їх базі санаторно-курортних установ.

На Львівщині розташоване найбільше в Україні родовище озокериту — Бориславське. Прояви озокериту є також в смт. Стара Сіль.

Крім бальнеологічних ресурсів Львівщина має інші природні рекреаційні Ресурси (ландшафтні, лісові, водні та ін.). Серед них особливий інтерес представляють гірські місцевості, придатні для гірськолижного спорту, зокрема, Славське, Тисовець, Розлуч, Турка та деякі інші.

З лісових ресурсів для розвитку рекреації та туризму найбільш придатні ліси «ерщої групи, які в області займають 271,1 тис. га, з них: ліси зелених зон — 137,7 тис. га, курортні ліси — 11,1 тис. га, ліси спеціального цільового призначення —.6 тис. га, заповідні ліси — 2,1 тис. га та інші.

Природно-заповідний фонд області станом на 1.01.2002 р. складався з 335 об'єктів загальною площею 112,9 тис. га (5,2% території області) і представлений всіма категоріями заповідності. Найціннішими з них є заповідник «Розточчя», національні природні парки «Яворівський» та «Сколівські Бескиди» .

Для водних видів відпочинку, оздоровлення і туризму найбільш придатними є ріки: Дністер, Стрий, Свіча, Західний Буг, окремі штучні водойми в околицях Львова та Яворівському районі.

Таким чином, природний рекреаційний потенціал області є досить великий, проте використовується він далеко неефективно. Особливо це стосується бальнеологічних ресурсів, які навіть в Трускавці використовуються на 50%, в інших курортах — на 2−10%. Лікувальні мінеральні води інших родовищ в кращому випадку використовуються для розливу (Солуки, Олеська, Надбужанська та інші).

Історико-культурні рекреаційні ресурси. Область є найбільшою в Україні за кількістю, різноманітністю і ступенем збереження архітектурно-містобудівної спадщини, яка представлена всіма типами будівель широкого хронологічного періоду — від Княжої доби до середини XX століття.

Пам’ятки архітектури — найбільш цінні туристичні об'єкти. Всього в області взято під охорону 3965 споруд ХІ1-ХХ століть (25% від усієї кількості в Україні), у тому числі 512 — загальнодержавного значення. Основна частина об'єктів -2313 — зосереджена у Львові, який за їх кількістю та різноманітністю займає перше місце в державі.

На базі комплексів історико-культурної та містобудівної спадщини в області створено 5 заповідників: державні історико-архітектурні заповідники у містах Львові та Жовкві, «Нагуєвичі» в Дрогобицькому районі, «Тустань» у Сколівському районі, державний музей-заповідник «Одеський замок» в Буському районі. На основі збережених архітектурних пам’яток в Старому Селі, Свіржі, Уневі, Золочеві, Підгірцях, Одеську, Жовкві, Крехові створений туристичний маршрут «Золота підкова» .

Заклади відпочинку Львівської області представлені пансіонатами, базами та установами 1−2 денного перебування. З трьох наявних в області пансіонатів відпочинку на 74 місця у 2001 р. діяв один, у якому відпочили та оздоровились понад 2 тис., осіб. У цьому ж році у ЗО діючих базах та інших закладах відпочинку на 2.3 тис. місць відпочило 9,2 тис. осіб та у 20 закладах 1−2 денного перебування 3,4 тис. осіб.

Все більшого розвитку набувають альтернативні форми туризму: екстремальний, конгресовий, елітарний, зелений. Найбільшу популярність серед них у Львівській області отримав зелений туризм, який розвивається у традиційних туристичних зонах — Карпати, Передкарпаття, Розточчя. В області діє Львівський осередок спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Згідно його даних, на Львівщині нараховується понад 200 власників агроосель. [11, 18]

2.2 Ресурси розвитку пізнавально-екскурсійного туризму Кожен історичний регіон може похвалитися своїми особливими легендами, архітектурними пам’ятками, ландшафтно-містобудівним ладом. Кожне з них має також свої особливі дати, пов’язані з найвидатнішими подіями.

Пріоритетним видом туризму на Львівщині є пізнавально-екскурсійні подорожі. Розроблено та впроваджено уніфіковані туристичні маршрути: «Золота Підкова Львівщини «та «Сакральний шлях «у Буському та Пустомитівському районах; «Сакральний шлях «у Сокальському районі; «Фортеці Львівщини «в Мостиському районі; «Місцями партизанської слави воїнів УПА «в Дргобицькому та Старосамбірському районах; по річці Дністер; для автомобілів з підвищеною прохідністю у Львівській області «Туризм 4×4 «; «Шляхом бравого вояки Швейка» та ін. Розробляється уніфікований туристичний маршрут «Транскордонний шлях» (Рава-Руська-Угнів-Белз-Варяж-Сокаль).

Загальна кількість пам’яток історії, археології, містобудування, і архітектури, монументального мистецтва в області налічують 3934.

У Львівській області знаходяться велика кількість музеїв, декілька театрів, картинні галереї та органний зал. Найвідомішими музеями є Національний музей, Музей-заповідник «Личаківський цвинтар» (один з найстаріших в Європі. Личаківський цвинтар виник у 1786 році. Кладовище призначалось для Середмістя і IV дільниці Львова. Оскільки в Середмісті мешкали найбільш заможні львівські міщани, а віддаленість цвинтаря від регулярної забудови забезпечувала можливість постійного розширення, то нове кладовище отримало статус репрезентаційного головного некрополя Львова, який зберігся до наших днів), Львівський історичний музей, Львівська державна картинна галерея, Музей народної архітектури та побуту України, музей етнографії та художнього промислу, літературно-меморіальний музей І. Франка. З близько десяти професійних та самодіяльних театрів найбільш знаними є Львівський державний академічний театр опери та балету ім. Івана Франка, Львівський драматичний театр ім. М. Заньковецької, духовний театр «Воскресіння». 8]

До найважливіших об'єктів туризму належать Львівський державний історико-архітектурний заповідник, Державний музей-заповідник «Олеський замок», Державний історико-культурний заповідник «Тустань"(залишки наскельної фортеці ІХ-ХІV ст., Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі», філія Львівського історичного заповідника у Жовкві, монастирський комплекс у Крехові, давньоруські городища Х-ХІІІ ст. у Звенигороді та Стільському; Олеський замок ХІІІ-ХVІІ ст.; найдавніші архітектурні пам’ятки Львова — Високий замок, Миколаївська церква, Вірменський собор, пам’ятки в стилі готики, бароко — костьоли кармеліток босих 1644 р. та ін. В області є: 5 театрів, створено 14 державних музеїв, більшість яких — у місті Львові.

Місто Львів Львівської області займає перше місце в Україні за кількістю історико-архітектурних пам’яток. Львів завжди виділявся не лише серед міст України, але й усієї Центрально-Східної Європи свою неповторною красою, унікальними пам’ятками, мозаїкою архітектурних стилів. Центральна частина міста внесена до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Місто Лева завжди славилося своїми парками. Окрасою міста є Стрийський парк, пам’ятка садово-паркового мистецтва національного значення, закладена у 1880−1890 рр. та 10 парків — пам’яток місцевого значення: парк Високий Замок, парк. ім Б. Хмельницького, парк Залізна Вода та ін.

Жовківщина багата пам’ятками історії, архітектури та культури. За кількістю пам’яток вона займає друге місце в області після Львова. Всього у районі: археологічних пам’яток — 27, пам’яток архітектури — 49, історичних — 82. Серед Жовківських пам’яток найбільш видатними є ансамбль костелу і монастиря домініканців у стилі барокко (1653р.), Парафіяльний костел св. Лаврентія «Фара» (1606р.), Жовківський замок (1594−1606рр.), ренесансна синагога (1692−1700рр.). дерев’яна Святотроїцька церква, дерев’яна церква Параскеви (1723р.), у Крехові, ансамбль Крехівського монастиря (17−18 ст.), найдавніша на Галичині дерев’яна церква Св. Духа (1502р.) у с. Потеличі. Усі ці архітектурні пам’ятки мають загальноєвропейське значення, що робить їх об'єктами не тільки вітчизняного, а й міжнародного туризму. 7]

В архітектурне обличчя нинішнього Золочева органічно вписуються пам’ятки старовини. Це замковий комплекс, Золочівський двір (поч. XV cт), — церкви: Воскресенська (1624−1627) та Миколаївська (кінець 16 ст., перебудова 1765 р.), костел (1730р.)

Перемишлянський район має значні ресурси: оздоровчі, спортивні та екскурсійно — туристичні. Об'єктами туризму є пам’ятки архітектури XV ст.: костел Станіслава у с. Дунаїв, замок у с. Свірж, пам’ятка оборонної архітектури XVXIХ ст. — монастир — фортеця.

Область обiймає iсторичнi терени Галичини i є найбiльшою в Українi за кiлькiстю, рiзноманiтнiстю i ступенем збереження архiтектурно-мiстобудiвної спадщини. Вона представлена всiма типами будiвель широкого хронологiчного засягу — вiд Княжої доби до середини XX століття:

1). Державний iсторико-культурний заповiдник «Тустань» Сколiвського району — створений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 5 жовтня 1994 року на базi видатної пам’ятки iсторiї, археологiї й мiстобудування — наскельного оборонного комплексу мiста-фортецi Тустань IХ — ХIII ст. Пiдпорядкований Управлiнню культури Львiвської облдержадмiнiстрацiї.

2). Державний музей-заповiдник «Олеський замок» Буського району створено рiшенням Львiвського облвиконкому вiд 19 сiчня 1989 року на базi музею «Олеський замок» — вiддiлу Львiвської картинної галереї (вiдкритого 1975 р. пiсля завершення реставрацiї замку). В iнтер'єрах замку ХIII — XVIII столiть експонуються твори середньовiчного мистецтва (понад 500 одиниць зберiгання). На територiї довкола замку вiдтворено парк XVII — XVIII столiть, водойми, парковi споруди, влаштовано парк скульптур. Розмiщений бiля пiднiжжя замку монастир капуцинiв (1739 р.) використовується як фондосховище з вiдкритими фондами, у яких демонструється, зокрема, батальне полотно М. Альтамонте «Битва пiд Вiднем». Пiдпорядкований Львiвськiй картиннiй галереї.

3). Державний iсторико-архiтектурний заповiдник у м. Жовквi — створений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 10 серпня 1994 року на базi ренесансних пам’яток iсторичного середмiстя. Площа заповiдника 27 га. Включає понад 40 пам’яток мiстобудування, архiтектури, iсторiї та монументального мистецтва, з яких 25 мають національне значення, зокрема замок Жолкевських-Собеських (1592−1674 рр.) — один з найвеличнiших в Європi, костел св. Лаврентiя (1604−1618 рр.), двi дерев’янi церкви (поч. XVIII ст.), синагогу (1692 р.). Заповiдник пiдпорядкований Львiвськiй облдержадмiнiстрацiї.

4). Золочівський замок — унікальний зразок ренесансного фортифікаційного будівництва. Відроджується завдяки реставрації. Цікавий якого розпочато створення японського саду. В недалекому майбутньому тут презентуватимуть відвідувачам чайну церемонію зі всіма належними атрибутами.

5). Замок в Підгірцях — вважався одним з найгарніших замків у міжвоєнній Польщі. Чудовий силует та добре збережені фортифікаційні мури. Гарне довкілля із залишками старого саду, старовинною бароковою каплицею. В зв’язку з реставрацією передбачено лише огляд замку ззовні та прогулянка по внутрішньому подвір'ю і відкритій галереї.

6). Замок у с. Свірж — найбільш романтичний із «Золотого кільця». Розташований над мальоничим озером з чудовими краєвидами довкола. Добре збережений перекидний міст через рів додає колориту старовинним замковим мурам. Саме тут знімали фільм «Д'Артаньян і три мушкетери» (епізод з отруєнням Констанци Буанасьє).

Львівська область має дуже багату історико-культурну спадщину, яка зберігається в музеях області. Серед музеїв та музейних комплексів Львівської області працюють наступні: Львівський історичний музей (м. Львів, пл. Ринок, 6) з його філіалами, Музей «Дрогобиччина» (м. Дрогобич, вул. Гоголя, 42) з його філіалами.

2.3 Ресурси розвитку активного туризму Львівська область відзначається різноманітністю природних умов і багатством природних ресурсів що дає змогу для розвитку майже всіх видів активного туризму, а саме: пішохідний (можливий як гірський так і рівнинни), лижний, водний, велосипедний, автомобільний, конний та повітряний. Вийняток становить лише вітрильний вид активного туризму, так як область не має виходу до моря, а ріки, які течуть через область не достатньо повноводні.

Рельєф області на південь гірський, далі на північ знімаються на височинний у Передкарпатті, горбогірний на Подільській височині, низовинний на Малому Поліссі і Верхньосанській рівнині та знову на височинний у межах Волинської височини. Рівнина Малого Полісся плоскорівнина в центральній частині і слабохвиляста на окраїнах, оточена виразними уступами. Подільська височина розчленована річками та ярами, має плосковерхні вододіли, круті схили, значні (60 — 120 м.) перевищення висот надають височині горбогірного характеру. Найбільш підвищені її частини в межах Львівської області: Розточчя (до 397 м.), Гологори з найвищою вершиною рівнинної частини області - г. Камулою (471м.) та Вороняки (до 440 м.). На Львівському плато розвинуті карстові форми рельєфу. На Передкарпатті, відокремленому долиною р. Дністра від Українських Карпат, значні площі займають тарасові поверхні. Найменш розчленована Дрогобицька височина. На південному — заході простягаються Українські Карпати. Їхню зовнішню смугу становлять Бескиди, що складаються з паралельних хребтів і долин. Пересічна висота Верхньодністровських Бескид 750 м. та Сколівських Бескид — 1200 — 1360 м. Внутрішню смугу утворює Вододільний хребет з г. Пікуй (1480м.) — найвищою точкою Львівської області. 5]