Переваги і недоліки лізингових відносин в АПК України

Переваги і недоліки лізингових відносин в АПК України

Вступ В Україні наразі вельми гостро стоять питання поліпшення інвестиційного клімату в країні. Багато проблем не вирішуються через суперечності в законах, які регулюють інвестиційні потоки, слабкий захист прав власника й інвестора, бухгалтерської звітності, яка б сприяла виведенню з тіні значної частини бізнесу через відстежування фінансових потоків підприємств.

Використання лізингу для фінансування придбання і використання устаткування та технічних засобів дозволяє клієнтові користуватися майном без одноразового крупного вкладання власних коштів на їх закупівлю, що особливо важливо для дрібних і середніх підприємств. Останні за рахунок лізингу можуть уникнути втрат, пов’язаних з моральним старінням майна; забезпечити повне фінансування операції (тоді як звичайне кредитування передбачає, як правило, часткову оплату готівкою); погоджувати зручний порядок внесення лізингових платежів; зменшити частину оподатковуваного податком прибутку на суму лізингових платежів, які розглядаються як поточні витрати; при міжнародних лізингових «операціях отримувати податкові пільги країни-лізингодавця, що досягається зниженням лізингових ставок; користуватися іншими пільгами і перевагами, які випливають з факту перебування майна на балансі лізингової фірми.

Проте лізинговим операціям властивий і ряд недоліків: вартість майна отриманого в лізинг часто вища ніж якби воно було придбане за власні кошти. Лізингодавець ризикує не отримати лізингові платежі, а також морально застаріле майно важко другий раз передати в лізинг, чи продати без збитку. Не зважаючи на те, що лізингові платежі відносяться на собівартість продукції і тим самим зменшують оподаткування прибутку, у разі завищення цих платежів зростають ціни на товари, що випускаються, і знижується їх конкурентоспроможність.

Проте швидке зростання лізингових організацій і обсягів їх роботи пояснюється, зокрема, і наявністю ряду переваг, які лізинг несе в порівнянні з просто володінням майном.

Підприємству, наприклад, необхідно придбати автоматичну лінію для виробництва. Воно знайшло постачальника, але на даний момент не має в своєму розпорядженні вільних коштів. Тому воно звертається в лізингову компанію, яка після ретельного аналізу проекту укладає з підприємством договір. Згідно з ним, фірма повністю оплачує виробникові вартість обладнання і здає його в лізинг підприємству з правом викупу. Обладнання надходить одержувачеві безпосередньо із заводу-постачальника. У договорі зазначається, який відсоток підприємство повинно сплатити за цю своєрідну позику, визначається графік платежів, які забезпечать повернення лізинговій фірмі ціну обладнання і забезпечать їй певний дохід у вигляді лізингового відсотка.

Таким чином, для підприємства-лізингоодержувача великою перевагою є можливість використання необхідного обладнання й іншої техніки без одноразового витрачання власних коштів на їх придбання. У той час, коли придбання товарно-матеріальних цінностей відбувається з використанням банківського кредиту, то це завжди призводить до великого зростання заборгованості покупця.

Крім того, матеріальні цінності, використовувані лізингоодержувачем протягом всього терміну контракту, значиться на балансі лізингової компанії. Тому підприємство — клієнт компанії - отримує податкові пільги, оскільки частина прибутку, відповідна сума лізингових платежів, не оподатковується. Тобто, якщо підприємство платить 25% податку на прибуток, а прибуток отриманий у розмірі 200 млн. грн., то податки повинні становити 50 млн. грн. Якщо з 200 млн.грн. прибутку відняти платежі лізинговій компанії - 40 млн. грн., то оподатковуваний прибуток зменшиться до 160 млн.грн., 25% податку, з прибутку, що залишився складе 40 млн. грн. Таким чином, що стосується первинного прибутку, то податок підприємства буде зменшений і становитиме не 25%, а 20%, до того ж підприємство ще і придбало обладнання. Для багатьох підприємств, які не займаються експортом своєї продукції і не мають власної валюти, лізинг здатен надати привабливу перспективу прискорення інновацій імпортних засобів виробництва на компенсаційній основі. Західна лізингова компанія постачає для вітчизняних підприємств необхідне обладнання для виробництва певного виду продукції. При цьому лізингові платежі погашаються готовими виробами, котрі вироблені на імпортному обладнанні, якщо вони виявилися конкурентоспроможними на світовому ринку.

У лізинговій угоді існує цілий ряд переваг, з урахуванням яких формується позиція лізингоодержувача на переговорах. Говорячи про переваги, слід, у першу чергу, мати на увазі альтернативні форми фінансування і, перш за все, банківське кредитування. Іншим зіставленням може служити традиційна купівля-продаж. Перед підприємцем завжди стоїть питання: купити чи узяти по лізингу? З лізингової угоди лізингоодержувач здобуває одну або декілька переваг такого роду:

1) лізинг дає можливість лізингоодержувачу розширити виробництво і налагодити обслуговування обладнання без значних одноразових витрат і необхідного залучення позикових коштів. При цьому для лізингоодержувача питання придбання і фінансування майна вирішуються одночасно;

2) пом’якшується гострота проблеми обмеженості ліквідних засобів (при міжнародному лізингу — інвалютних засобів); витрати на придбання майна рівномірно розподіляються на весь термін дії договору і вивільняються засоби для вкладення в інші види активів;

3) не залучається позиковий капітал, що сприяє підтримці оптимального співвідношення власного і позикового капіталів у балансі організації;

4) тут діє принцип — «плати у міру того, як запрацював», тобто має місце ув’язка лізингових платежів з прибутковістю використання отриманої по лізингу техніки. Лізингоодержувач починає перераховувати лізингові платежі за рахунок коштів отриманих від реалізації продукції виробленої з допомогою техніки та обладнання отриманих в лізинг.

5) лізингові угоди можуть передбачати зобов’язання лізингодавця з проведення ремонту і техобслуговування обладнання, що особливо актуально при лізингу складного устаткування, яке потребує залучення персоналу для пуско-налагоджувальних робіт, ремонту й обслуговування. Практично на умовах лізингу можна отримати об'єкт лізингу «під ключ», надаючи здійснення всіх формальностей лізинговій компанії і зосереджуючи власні зусилля на вирішенні інших питань. При цьому необхідно враховувати, що всі витрати за послугами, що надаються лізинговою компанією, включаються до складу лізингових платежів;

6) лізинг дозволяє лізингоодердувачу періодично оновлювати морально старіюче устаткування без значних фінансових витрат і підвищувати рівень кваліфікації працівників;

7) податкові пільги й інші ринкові стимули по капіталовкладеннях на майно, що здається в лізинг у країнах з відкритою економікою, створюють сприятливі можливості для регулювання лізингових ставок, розмір яких іноді може опускатися нижче рівня поточного банківського відсотка. При міжнародному лізингу особливе значення представляють митні правила, які застосовуються в країні лізингоодержувача. Якщо, наприклад, митний збір стягується не з первинної, а із залишкової вартості об'єкта, то лізингоодержувач реалізує істотні пільги;

8) зважаючи на те, що лізингові платежі здійснюються за фіксованим графіком, організація-лізингоодержувач має більше можливостей для регулювання витрат на фінансування капітальних вкладень і надходжень від продажу продукції, що випускається, в порівнянні з купівлею-продажем майна. Усе це сприяє стабілізації фінансового становища лізингоодержувача;

9) у деяких лізингових операціях лізингоодержувачу надається право на пільгове, на відміну від інших покупців, придбання майна, що надається в лізинг, після закінчення контрактного терміну;

10) висока гнучкість лізингу дозволяє оперативно реагувати на ринкову кон’юнктуру, яка змінюється. Послуги, що надаються лізингодавцями забезпечують більшість потреб лізингоодержувачів в технічному обслуговуванні техніки отриманої в лізинг. Останній не тільки бере участь у процесі укладання угоди, а і спільно з лізинговою компанією визначає основні умови фінансування (термін лізингу, суму і періодичність лізингових платежів, фіксовану або плаваючу процентну ставку, порядок розрахунків) і закупівлі об'єкта лізингу в продавця (включаючи вид і комплектність, ціну і так далі);

11) з погляду лізингоодержувача найважливішою перевагою лізингової операції є зацікавленість лізингової компанії в закупівлі майна у фірм-продавців за реальними ринковими цінами. Сенс подібної мотивації зводиться до того, що лізингоодержувач, будучи рядовою фірмою, має вельми слабкі важелі дії на фірму-продавця щодо пониження ціни на майно, яке поставляється, з метою його закупівлі за мінімальною вартістю. Лізингова ж компанія завдяки своїм сталим ринковим зв’язкам має більше можливостей для зниження контрактних цін, ніж лізингоодержувач.

Така ситуація пояснюється тим, що фірма-продавець розглядає лізингову фірму, на відміну від лізингоодержувача, не як разового покупця, а як своєрідний «місток» для виходу на нових покупців, виступаючи з первинною комерційною пропозицією щодо ціни. Відіграє роль і той факт, що лізингові фірми чудово обізнані з нюансами ринку майна, яке купується, як за родом своєї спеціалізації на операціях з певними видами майна, так і у зв’язку з тією обставиною, що багато з тих фірм, як правило, є дочірніми компаніями провідних банківських і промислових корпорацій і мають достовірну інформацію про фірмову структуру ринку.

Закупівля того чи іншого майна лізинговою компанією за мінімальними цінами не в останню чергу диктується також міркуваннями щодо забезпечення фінансової безпеки операції, оскільки у разі неплатоспроможності лізингоодержувача чи припинення операції з інших причин лізингодавець не зможе з вигодою для себе перепродавати це майно на ринку вживаних товарів або передати його в лізинг іншій фірмі. Зрештою вступає в дію правило, згідно з яким лізинговій фірмі набагато вигідніше фінансувати низьку вартість об'єкта під високий відсоток платежів, ніж чинити навпаки.

Проте чи завжди діє дане правило, коли лізингова фірма зацікавлена в постачанні об'єкта лізингу за мінімальною ціною? Відповідь на це питання не може бути однозначною. Якщо всі три учасники операції - продавець, лізингодавець і лізингоодержувач — незалежні у фінансових справах один від одного, не мають перехресного володіння акціями і не перебувають у відносинах «материнська компанія — дочірня фірма», то лізингодавець об'єктивно зацікавлений у закупівлі майна без переплати. В інших випадках (наприклад, лізингова компанія є дочірньою фірмою продавця) вірогідність того, що в операції можуть бути використані трансфертні (довільно встановлювані і, як правило, завищені) ціни вельми велика. Те ж саме стосується і ситуації, коли лізингоодержувач перебуває у фінансовій залежності від лізингодавця. Наприклад, варіант з лізинговими операціями, в яких лізингоодержувачем виступає організація з іноземними інвестиціями, а лізингодавцем є іноземна фірма-співзасновник.

До очевидних переваг лізингу можна віднести той факт, що лізинг не погіршує платіжну позицію країни на світовому ринку. За правилами міжнародного валютного фонду всі зобов’язання, що випливають з лізингу, не включаються в показники зовнішньої заборгованості. Величина витрат є головним чинником у більшості випадків, коли лізингоодержувач ухвалює рішення про вибір форми операції.

лізинг україна

Таблиця 1. Взаємозв'язок переваг лізингових відносин в АПК Розглядаючи мотивацію поведінки лізингоодержувача в лізинговій операції, не можна не звернути увагу на окремі недоліки які нерідко супроводжують договір лізингу. У ряді випадків лізинг кумулятивний може бути дорожчим, ніж купівля в рахунок банківської позики. Наприклад, у Швеції ставки за кредит банківських установ у 2003 році були нижчі, ніж плата за лізинг. Кілька років тому в Швеції відмінності між платежами у вигляді лізингових виплат і сплати за кредитами банку були незначними, але потім вони виросли і становили близько 2,5%. Лізинг майна, особливо короткостроковий, при несприятливій кон’юнктурі ринку може виявитися збитковим для лізингоодержувача і він не може розпоряджатися майном, так як вона знаходиться на балансі і у власності лізингодавця. Зрештою реальна ринкова ціна майна після закінчення терміну лізингу може виявитися нижче зафіксованої в контракті його залишкової вартості. Відзначені недоліки лізингу стосовно лізингоодержувача цілком можуть бути подолані за умови грамотної структуризації операцій.

До числа переваг, які реалізуються через лізинг лізингодавцем і які стають основою його мотивації до здійснення лізингових операцій, входять такі положення:

1. Лізинг служить додатковим інструментом фінансування інвестицій, що особливо важливо для банків та їх дочірніх лізингових організацій у плані активізації і диверсифікації діяльності та вишукування нових сфер прибуткового вкладання капіталу. У той же час необхідно підкреслити, що банки й інші кредитні установи змушені займатися лізингом, оскільки його розвиток створює їм серйозну конкуренцію і до певної міри сприяє зниженню банківського відсотка;

2. Лізингове фінансування пов’язане з меншим ризиком, ніж надання банківських позик;

3. Податкові пільги (якщо такі є) частково реалізуються і лізингодавцем;

4. Позабалансовий облік — лізинг не збільшує борг в балансі компанії і не зачіпає фінансових співвідношень і позикових засобів. Таким чином, можливість фірми щодо отримання позик зростає. Останній з вищеперерахованих пунктів, загальновідомий як «забалансовий облік», піддається різкій критиці. Наприклад, баланс фірми «Чарт Хаус, Інк» (США) показував довгостроковий борг у 127 млн. доларів і загальний акціонерний капітал у 88 млн. доларів. Таким чином, співвідношення власних і позикових засобів становило 1:1,4. Але компанія також мала ряд зобов’язань по лізингу, в основному по лізингу землі. Обсяг цієї заборгованості (майбутні лізингові платежі) становив 125 млн. доларів. Якщо капіталізуємо (врахуємо) ці зобов’язання як довгостроковий борг, то співвідношення власних і позикових засобів становитиме вже 1:2 [1, c.19].

5. Тісніші контакти з виробниками майна відкривають перед лізингодавцями нові можливості для ділової співпраці і партнерства;

6. Для лізингу характерне простіше і прискорене за часом документування операцій, ніж при банківському кредитуванні.

Для продавця переваги в усіх відношеннях зводяться до розширення ринку збуту продукції і збільшення надходжень наявних платежів. Узагальнимо переваги лізингу для продавця:

1) лізинг — це засіб активного маркетингу. Для організацій, які прагнуть забезпечити додаткові канали збуту своєї продукції, лізинг представляє безперечний інтерес. Для них лізинг є інструментом ринкової експансії, з допомогою лізингу вони охоплюють більший сегмент ринку за рахунок споживачів, які не потребують постійного володіння технікою, не можуть придбати її у власність, або хочуть випробувати техніку на ділі. Підприємства, що використовують лізинг для збуту своїй продукції, отримують додатковий прибуток від реалізації за рахунок розстрочки платежів. Як показує світовий досвід, ціни на лізингову продукцію вище роздрібних. Амплітуда їх коливань залежить від ряду причин: виду лізингових послуг, типу продукції, терміну договору і багато інших. Так, наприклад, по оргтехніці й ЕОМ ця різниця в середньому становить 15%. А щоб купити в Україні в лізинг зернозбиральний комбайн роздрібною вартістю 540 тис. грн., протягом дії договору необхідно виплатити близько 660 тис. грн.

2) лізинг допомагає встановленню каналу зворотного зв’язку. В ході короткочасного використання обладнання виявляються конструктивні недоліки, і вся інформація такого роду передається підприємствам-виробникам для вживання заходів щодо їх усуненню;

3) лізинг дозволяє форсувати темпи оновлення продукції. Маючи такий канал збуту, як лізинг, промислові компанії можуть прискорювати зміну моделей і на цій підставі завойовувати нові ринки. Американські фірми ІВМ і Хеrох від здачі техніки в лізинг отримують 50−70% доходів;

4) лізинг надає можливість на якийсь час позбуватися невживаного майна. У цьому разі лізинг стає просто незамінний;

5) зручність розрахунку. Лізингова фірма забезпечує стовідсоткове її фінансування;

6) лізинг знімає ризик можливого неплатежу. Оскільки фінансування лізингової операції й оплата за об'єкт операції продавцеві є функцією лізингової фірми, то вона ж вирішує і проблему гарантій;

7) Лізинг дає можливість отримати кошти, не вдаючись до послуг фінансово-кредитних організацій;

8) лізинг — це ефективна реклама. Покупці на власному досвіді (як лізингоодержувачі), а також на досвіді інших лізингоодержувачів можуть переконатися в можливостях пропонованого майна на ділі - в експлуатації.

Лізинг збільшує обсяги продажу за рахунок підвищення попиту на допоміжне обладнання. Розширення лізингових відносин може викликати збільшення попиту, а отже, і продажу допоміжного обладнання, приладів, устаткування, оснащення й інструменту, використовуваних при експлуатації майна, що реалізовується по каналах лізингу.

Наявність чи відсутність вищепойменованих переваг у конкретних угодах залежить більшою мірою від класу майна, мети його використання, періоду часу, фінансового стану компанії, майбутніх податкових і економічних умов. Таким чином, рішення, купувати майно чи брати його в лізинг, має ухвалюватися після ретельного аналізу кожного конкретного випадку.

Перелічені вище причини, що мають суто адресний характер і пояснюють позитивні риси лізингу для виробника конкретної продукції, лізінгодавця, комерційного банку, лізингоодержувача, й обумовлюють значне поширення лізингових відносин (що є для одних — каналом збуту продукції, для інших — кредитною операцією, для третіх — способом фінансування капіталовкладень у прилади, устаткування, транспортні засоби і тому подібне) у багатьох країнах світу.

Як видно з таблиці 2.11, лізингові операції в усьому світі мають багатомільярдні обсяги. Крім того, лізинг набуває все більшої питомої ваги в інвестиціях, що направляються, у першу чергу, на розвиток реальної економіки. Обидва дані параметри поки що незначні в Україні, це, на наш погляд, можна пояснити тільки початком становлення ринку лізингових послуг. Крім того, не всі з перерахованих вище аспектів сприяють розвитку лізингу в наший країні, але думається, що із часом становище почне змінюватися.

Таблиця 2. Організація лізингу в різних країнах світу в 2006 році

За даними Європейської федерації асоціацій лізингових компаній Європи.

Щодо відсутності в необхідному обсязі коштів у підприємств, то цей чинник діє вже достатньо тривалий період і останнім часом ця тенденція лише посилилася. Концентрація інвестиційних ресурсів на підприємствах іде набагато повільніше, ніж це диктується потребами економіки.

Окрім економічних причин, що пояснюють зростання кількості лізингових контрактів, відзначимо і причини, характерні для конкретних галузей, згідно з якими, наприклад, у пасажирському і вантажному транспорті, науково-технічній сфері застосування лізингу відповідає специфіці виробництва .

Рис. 1 Розподіл ринку лізингових послуг за галузями економіки Україниу 2008 році, %

На сьогодні в Україні більшість лізингових угод укладається на придбання транспортних засобів, будівельної техніки, техніки та обладнання для сільського господарства та машинобудування (табл.3).

Таблиця 3. Вартісний розподіл діючих договорів фінансового лізингу за галузями господарства %.

На даний момент в Україні операції лізингу серед споживачів — приватних осіб в класичному розумінні цього терміну зустрічаються досить рідко. Перш за все слід створити умови для розвитку цього напрямку лізингу. При фінансовому лізингу, що супроводжується викупом об'єкта, функції страхування, обслуговування і ремонту покладаються на лізингоодержувача, який із часом стане повноправним власником, що зацікавлює його в точному виконанні цих обов’язків. Одночасно слід звести обов’язки лізингоодержувача до ретельного утримання і збереження лізингового майна і по допуску представника лізингодавця для його огляду і контролю.

Інтереси лізингової фірми полягають в отриманні (у складі лізингових платежів) відсотків за надане на умовах лізингу майно, плати за ризик, компенсації за моральне застарівання обладнання. Разом із тим, багато що залежатиме від того, який буде механізм підтримки лізингодавців. Так, надаються митні пільги при тимчасовому ввезенні товарів, використовуваних у лізингових операціях. Проте незрозуміло, що мається на увазі під «тимчасовим ввезенням»; операції фінансового лізингу пов’язані з практично повною виплатою вартості лізингового майна і його викупом, тому його повернення тут зазвичай не відбувається. Окрім цього, разом з установленням митних пільг, слід було б вирішити питання і про звільнення лізингодавців від сплати податку на додану вартість. Як відомо, наразі операції банківських установ зі здачі в оренду майна, зокрема за договором лізингу, оподатковуються даним податком, а операції з видачі позик від податку звільняються, з урахуванням суті лізингу як способу інвестиційного кредитування, його значення в підтримці підприємництва і роль банків у цій операції було б доцільно звільнити лізингодавців від сплати податку на додану вартість.

Далі, беручи до уваги, що у якості лізингодавця, разом з банками, можуть виступати і лізингові фірми, слід було б розповсюдити на них пільгу, надану банкам і кредитним установам, за якою прибуток останніх, отриманий від надання цільових інвестиційних (на здійснення капітальних вкладень підприємств по розвитку їх власної виробничої бази) кредитів на термін три роки і більше, звільнявся від оподаткування.

Іншим важливим елементом підтримки лізингодавців є амортизаційні пільги. Стосовно лізингових операцій (зокрема, фінансовому лізингу) метод прискореної амортизації може мати свої особливості: наприклад, з метою скорочення термінів лізингу можна збільшити коефіцієнт «прискорення» до 3 і використати для розрахунку не термін служби об'єкту лізингу, а термін лізингового контракту. Такий підхід дозволить лізингоотримувачу набагато швидше повернути вкладені кошти. Разом з тим, разом з амортизаційними, податковими і митними пільгами, для комерційних банків, що займаються довгостроковим інвестуванням в лізингове майно, слід було б знижувати вимоги до об'єму резервованих в Національному Банку України коштів, тобто зменшувати їх до нижчого рівня.

При аналізі інфраструктури вітчизняного лізингового ринку, що формується, необхідно враховувати зарубіжний досвід. На даний час в світовій господарській практиці виділяють три основні організаційні форми управління лізингом. Уся діяльність по підготовці і проведенню лізингових операцій при першій формі зосереджена в підрозділах або службах підприємства, що займаються виробничими питаннями; при другій — сконцентрована в службах маркетингу і збуту і, нарешті, при третій формі виділена в спеціально для цього створювані самостійні інститути (фінансові або спеціалізовані компанії, кредитні установи і так далі).

Більшість лізингових компаній в Україні закупають техніку та обладнання для подальшої передачі лізингоодержувачам використовуючи зовнішні джерела фінансування в основному банківські кредити. Ця обставина повною мірою підтверджується зарубіжним досвідом, але не сприяє розвитку лізингових відносин. Так, за кордоном для здійснення своїх операцій лізингові компанії переважно використовують позикові засоби За кордоном держава, як правило, прагне створити сприятливі умови для використання лізинговими компаніями позикових засобів.

Використання лізинговими компаніями в широких масштабах для успішної діяльності позикових коштів свідчить про тісний взаємозв'язок банківського кредиту, що видається лізинговим компаніям в грошовій формі, і лізингу, що є свого роду особливою формою кредиту лізингоотримувачам в товарній формі; по суті справи відбувається трансформація однієї форми кредиту в іншу. В умовах залучення позикових коштів лізингові компанії стають залежними від банків і діяльність їх цілком залежить від діяльності банків, коливань банківських відсотків та інших обставин, які зумовлені політикою банків. Американський економіст Х. Хеймел відзначав, що «лізингова компанія діє як рука банку, який не може або вважає за краще не брати участь в прямому лізинговому кредитуванні» .

При організації кредитних відносин з лізинговими фірмами комерційні банки можуть скористатися загальноприйнятим порядком кредитування і розглядати ці кредитні операції як звичайні активні операції по видачі позик клієнтам. Але може бути розроблений і особливий механізм видачі і погашення кредитів для цього типу позичальників, виділені специфічні принципи ціноутворення на позикові засоби і визначені нові підходи до встановлення платоспроможності лізингових підприємств.

У той самий час в умовах високих темпів інфляції будь-які банківські операції, що носять середньостроковий і довгостроковий характер (а саме до таких відносяться операції фінансового лізингу), стають для комерційних банків дуже ризикованими і лізингу на довгостроковій основі (більше 5−7 років) в нашій країні майже немає. Комерційні банки, які займаються лізинговою діяльністю передають техніку та обладнання в лізинг на строки, які рідко перевищують 12 місяців.

На наш погляд можна виділити ряд проблем, основними передумовами яких є не тільки недосконалість нормативно-законодавчої бази лізингу, але і загальна економічна ситуація в Україні.

Перша з проблем — мала кількість «надійних» лізингоотримувачів. Тут можна сказати про дві складових проблеми:

1. Якісна експертиза лізингових інвестиційних проектів і поточного фінансового стану ініціатора проекту. Особливо важкою є оцінка фінансового стану приватних підприємців. Це пояснюється прийнятою фінансовою звітністю, використанням в розрахунках наявних грошових коштів, і як наслідок цього заховання частини виручки і штучне зменшення обороту грошових коштів, що представляються податковим органам.

2. Недостатнє розуміння суті лізингу широким колом підприємців з погляду його переваг. В основному в компанію звертаються підприємства, що випробовують фінансові ускладнення і, що намагаються на цьому фоні провести диверсифікацію свого виробництва. У керівників успішно працюючих підприємств, достатньо засобів, що мають, для розширення і оновлення виробничих потужностей, украй рідко виникає думка скористатися послугами лізингу.

Друга проблема витікає з першої. За попередніми розрахунками, навіть невеликій лізинговій компанії, для отримання достатньої рентабельності необхідно укладати близько 10 лізингових договорів на рік на загальну суму 1,5−2,0 млн. гривень. Причому вигідно укладати договори на тривалі терміни (2−3 року), що дає більший дохід компанії, заснований на тому, що лізингові компанії мають основну статтю доходів від відсотків отриманих від операцій довгострокового кредитування і зменшує величину накладних витрат на кожний договір.

Третя проблема стосується оподаткування. Однією з переваг лізингу, що часто вказується в літературі з даного питання, є теза про те, що лізингоодержувач не повинен платити податок на майно протягом терміну дії договору лізингу [6, c.122]. Це вірно лише на перший погляд. Дійсно, обладнання числиться на балансі лізингодавця, у лізингоодержувача лізингові платежі відбиваються як витрати. У період дії договору лізингу податок на майно платить лізингодавець. Природно, суму податку він включає в суму основного боргу за лізинговим проектом, і перекладає її потім на плечі лізингоодержувача. Крім того, за надання цієї послуги лізингодавець стягує з лізингоодержувача лізинговий відсоток. Виходить, що лізингоодержувач платить податок на майно в період дії договору лізингу, не в явній формі, а у складі лізингових платежів.

Наступним етапом аналізу даного питання слідує рішення питання про сплату податку на майно з моменту передачі обладнання з балансу лізингодавця на баланс лізингоодержувача. З цієї миті лізингоодержувача платить податок самостійно. Саме з цієї миті і починає виявлятися суть пільги по сплаті податку на майно; у той період, поки устаткування стояло на балансі лізингової компанії воно в значній мірі, якщо не повністю замортизувалося, за рахунок передбаченої законодавством прискореної амортизації по лізингових проектах, і лізингоодержувач ставить до себе на баланс майно або з дуже низькою, або з нульовою залишковою вартістю. Отже, база оподаткування по податку на майно буде дуже мала.

Слід зупинитися на ще одному важливому моменті. При викупі обладнання сільськогосподарськими підприємствами за залишковою вартістю лізингові компанії зобов’язані виставляти ПДВ, оскільки продаж основних засобів в кінці договору лізингу не є лізинговим платежем. Податок на додану вартість, сплачений при покупці обладнання, вже один раз включений у вартість обладнання. Тепер, при реалізації, в кінці договору лізингу, об'єкт повторно оподатковується на додану вартість.

На даному етапі можна зробити тільки один висновок відносно врегулювання оподаткування лізингових операцій на додану вартість — воно є украй незадовільним.

Наступна проблема — труднощі із стягненням лізингодавцем майна при недотриманні лізингоодержувачем умов договору. Не існує абсолютного права на відновлення у володінні узятого в лізинг майна. Рішення даного питання можливе через арбітраж, але це може зайняти шість і більше місяців. За цей період лізингодавець втратить багато грошей через припинення лізингових платежів. Необхідне більше роз’яснення юридичного права на автоматичне повернення відносин володіння і користування лізингодавцю на майно передане в лізинг.

ВИСНОВОК У цілому можна виділити наступні проблеми, що негативно впливають на розвиток лізингових відносин, керівники лізингових компаній називають: податкову політику держави, нормативну базу, митну політику.

Проте лізингові відносини повинні стати однією з найважливіших складових інвестиційної політики держави. Темпи зростання лізингових операцій, як правило, випереджають темпи зростання основних макроекономічних показників. Однак для функціонального використання лізингових відношень необхідно визначити їх економічну реалізацію: умови відшкодування, платності терміновості, проаналізувати фактори ризику.

На нашу думку, основними недоліками і перешкодою в розвитку лізингових відносини є неврегулювання оподаткування лізингових операцій на додану вартість, труднощі із стягненням лізингодавцем майна при недотриманні лізингоотримувачем умов договору, оскільки не існує абсолютного права на відновлення у володінні узятого в лізинг майна.

ЛІТЕРАТУРА

1. Стан та перспективи розвитку матеріально-технічного забезпечення аграрного виробництва — К.: ІАЕ УААН, 2003. — 48 с.

2. Стародубцев В. В. Спас ли ленд-лиз Россию / В. В. Стародубцев // Российский экономический журнал (ЭКО). — 1995. — № 6. — С. 167−172.

3. Тадарков Д. Лизинг в деловом сотрудничестве Восток-Запад / Д. Тадарков // Проблемы теории и практики. — 1990. — № 6. — С. 68−73.

4. Танклевська Н. С. Проблеми розвитку лізингу регіональних АПК / Н. С. Танклевська // Економіка АПК. — 2007. — № 3. — С. 58−61.

5. Тканка Л. Я. Система інноваційно-інвестиційних фондів в Україні / Л. Я. Тканка // Фінанси України. — 1999. — № 1. — С. 31−33.

6. Ткаченко В. Г. Про деякі проблеми матеріально-технічної бази АПК / В. Г. Ткаченко // Формування і реалізація державної політики розвитку матеріально-технічної бази агропромислового комплексу України. — К., 2003. — С. 374−376.

7. Трегобчук В. Інноваційно-інвестиційний розвиток національного АПК: проблеми, напрями і механізми / В. Трегобчук // Економіка України. — 2006. — № 2. — С. 4−13.

8. Україна. Президент. Про додаткові заходи щодо дальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки: Указ Президента України від 23 лют. 2001 р. № 111/2001 // Голос України. — 2001. — 2 берез. (№ 40).

9. Цымбаленко С. Лизинг сельхозтехники в Ставрополе / С. Цымбаленко // Экономика сельского хозяйства России. — 1998. — № 9. — С. 6.