Обгрунтування концепції медичного страхування

Обгрунтування концепції медичного страхування Держава — це історична спільність людей, об'єднана відповідною територією, мовою спілкування, традиціями в співіснуванні та структурою по забезпеченню норм сумісного життя і безпеки в суспільстві. Життєздатність держави обумовлюється можливістю її впливу на благополуччя населення, його виробничий потенціал та захист вкрай важливих інтересів, що в свою чергу, прямо пропорційно залежності від умов життя і праці кожного громадянина, а тому повинна володіти контрольним пакетом акцій у створенні цих умов, до яких належать здоров’я, освіта, культура та інші складові благополуччя людини, необхідні для виробництва матеріальних благ.

Виходячи із встановлених закономірностей виробничого циклу подальша схема системи охорони здоров’я (ОЗ) — у досягненні гармонійності здоров’я -> направлення його на ринок праці виробництво національного продукту -> ринкова реалізація.

-> вкладення необхідних коштів у виробничі сили та виробництво продукту. Значить здоров’я населення як виробничих сил є невід'ємною частиною виробничого циклу, що є основою розвитку держави, а тому державність системи ОЗ є очевидною у виборі оптимальної моделі.

Це підтверджується міжнародною практикою на прикладі найбільш економічно розвинутих країн і відповідно із кращим станом здоров’я населення. Частка державного фінансування в загальних витратах на 03 становить: в США — 52%, Греції - 58%, Португалії - 60%, Італії, Ізраїлі, Австрії - 73%, Канаді - 74%, Німеччині - 78%, у Великій Британії - 86%,.

Оскільки в даний час держава не може забезпечити вагомий фінансовий вплив на стан здоров’я свого населення, то як перехідний і тимчасовий захід вимушено може бути прийнятим запропонований один із варіантів моделі, Міністерством 03 розробляються заходи для належного стану здоров’я (в забезпеченні безпечних умов життя і праці) людини, сформульовані на рівні Законів України. Рівень медичної допомоги встановлюється як гарантований мінімум відповідно стандартам, а в залежності від можливостей вишукуються інші джерела, серед них і особисті кошти громадян, підприємств, зовнішні інвестиції тощо. Незважаючи на те, що в даний час державне забезпечення може бути реальним в межах 40−50%, стан здоров’я населення буде значно керованішим, ніж у хаосі виживання. Наявні кошти спрямовуються на забезпечення окремих складових Програми — гарантованої заробітної плати медичних працівників, мінімальних умов медичної допомоги. Використання внутрішніх і зовнішніх інвестицій вбачається доцільним направити на масштабні проблеми соціального значення — здоров’я підростаючого покоління, проблему туберкульозу та Інші соціально-обумовлені. Для прикладу, допомога Всесвітнього Байку надається більше як 70 країнам і в 1995 p. перевищила суму 1 млрд. дол. США, а її частка в економічному забезпеченні охорони здоров’я досягає в деяких країнах 50%.

В цих умовах обов’язкове медичне страхування, з одного боку, повинно виступати гарантом фінансування вкрай необхідної допомоги, а з іншого, і найголовнішого, як ефективний економічний стимул зацікавленості у збереженні здоров’я кожним громадянином, зокрема, з умовою збереження його коштів на відповідному персоніфікованому рахунку.

При наявності вкрай низького рівня благополуччя основної частини населення в умовах економічної кризи і відсутності реальної можливості забезпечення охорони здоров’я на державному рівні, вважається неприпустимим перекладати тягар лише на кошти обов’язкового медичного страхування, які за розрахунками зможуть задовольнити 10−15% мінімальних необхідних асигнувань на проблеми здоров’я. Такий шлях приведе до компрометації ідеї взагалі та до небезпечної соціальної напруженості в суспільстві, незважаючи на те, що джерелами страхування будуть не тільки робітники, але і роботодавці.

За показником витрат на 03 в розрахунку на одного жителя, Україна займає 111-те місце серед 191 країни світу та восьме — серед країн СНД (пропустивши вперед не лише країни Балтії і Білорусь, а й Молдову). У 2000 році вони становили $ 15 на рік, в той час як у США — $ 3750 Проведений розрахунок показав, що для забезпечення необхідної медичної допомоги в межах рівня 1990 року ($ 150 в рік на З. жителя), виникає потреба щорічного фінансування в сумі не менше $ 7,5 млрд., тобто у 7,5 рази більше.

Стаціонарна допомога є найбільш значимою в затратах, вимогливою в забезпеченні умов, складною за морально-психологічним впливом, а тому потребує диференційованого підходу. В різних країнах її обсяг має свої відмінності. В той час як частка витрат на стаціонарну допомогу в загальних на. 03 в Німеччині становить 36.1%, Великій Британії 13.9%, Франції - 44.4%, Фінляндії - 44.7%, Швеції - 49.5%, — в Україні - в межах 70−75%. За оцінкою експертів ВООЗ більше 50% приводить до недієздатності 03 в цілому. При зазначених $ 10 — витратах України, стаціонарна допомога в Швеції - $ 1062, Фінляндії, Франції - $ 815, Німеччині - $ 682, Великобританії" $ 508.

Отже, для покращання рівня здоров’я, продовження тривалості життя та економічного зміцнення України необхідна оптимізація системи ОЗ із чітко визначеними джерелами фінансування, як пріоритет державної політики.