Внешняя політика СРСР 1985-1991 гг

Внешняя політика СРСР 1985 — 1991 гг.

Із початком перебудови в зовнішній політиці СРСР сталися серйозні зміни. У його основу лягла философско-политическая концепція, названа нового политическогомышления. Ця концепція проголошувала відмови від классово-идеологической конфронтації, струменіла з тези різноманітному, але взаємозалежному і цілісному світі. У системі взаємозалежних держав все глобальні проблеми: ядерного роззброєння, екології, медицини тощо. можна було визначити лише спільно, з признания: а) пріоритету її загальнолюдських цінностей перед классовыми;б) переходу від конфронтації до діалогу, як основний формі міжнародних отношений. в) деідеологізації міжнародних отношений;г) суворого поваги права кожного народу вільний вибір своєї судьбы;д) розуміння неможливості воєнного шляху розв’язання міждержавних суперечок й пошуку балансу интересов.

В заяві М. С. Горбачева від 15 січня 1986 року, в підписаній їм Делийской декларації (листопад 1986 року), у телевізійному виступі на нещодавніх XXVII з'їзді КПРС підкреслювалося визнання радянським керівництвом пріоритету її загальнолюдських цінностей над класовими, відданість новому політичному мисленню, мирному вирішенню конфліктів, роззброєння.

Найважливішими подіями стали висновок радянських військ Східної Європи, припинення війни" та висновок радянських військ з Афганістану. Центральним стрижнем радянської зовнішньої політики України продовжували залишатися советско-американские відносини. За роки відбулося кілька зустрічей президента М. С. Горбачева з президентами США Р. Рейганом і Дж.Бушем. У 1987 року підписаний договір про ліквідацію ракет середній і меншою дальності. Влітку 1991 року підписано угоду про значне зменшення стратегічних наступальних озброєнь. За кілька місяців боку обмінялися новими ініціативами у сфері разоружения.

В березні 1989 року під час відвідин М. С. Горбачева в Китайську Народну Республіку були нормалізовані советско-китайские відносини. На початку 1991 року в часи війни Перській затоці СРСР разом із країнами країн світу засудив дії Іраку. За багато десятиліть це був першим випадок, коли СРСР виступив за країнах світу проти своїх колишніх союзників, хоча й взяв участь у військових дій. Влітку 1991 року вперше на щорічну традиційну зустріч лідерів семи країнах був і радянський Президент. Під час зустрічі обговорювалися заходи для надання допомоги СРСР з подоланню економічної кризи і переходу до ринкової економіки. Погіршення внутрішньоекономічного становища змусило радянське керівництво на великі, часто односторонні, поступки Заходу з думкою домогтися економічної допомогу й політичної поддержки.

Кризис у державі, ослаблення його економічної та військовою мощи, отказ від колишніх приоритетов, таких як допомогу дітям і підтримка комуністичному, робочому і національно — визвольному руху, дедалі більше пристраивание до політиці капіталістичних держав Заходу викликали зміни і колишньою союзниками. Після того, как з кінця січня 1991 року Радянський Союз перед встановив торгово-економічні відносини з країнами Ради Економічною Взаємодопомоги на валютно — доларової основі, економічні, та був і політичні зв’язку стали швидко руйнуватися. У тому 1991 року припинила своє існування військова організація Варшавського Договору, завершив своєї діяльності Рада Економічною Взаимопомощи.

Конец 80-х-начало 90-х разом із важливими змінами у системі Радянського Союзу призвів до такого роду змін у соціалістичний країнах Східної Європи. За цей період там здобули владу демократичні уряду, тяжіємо до демократичного заходу, комуністичних партій втратили свій вплив та ведучу роль. У 1990 року НДР увійшла до складу ФРН. У багатонаціональної Югославії почалися міжнаціональні конфлікти. Політичний ландшафт і стрій у Європі докорінно изменились.

С ліквідацією Ради Економічною Взаємодопомоги значно скоротився обсяг зовнішньої торгівлі. Припинилися надходження товарів легкої і харчової промисловості від європейських соціалістичних країн, які становлять значну частину внутрішнього товарообігу СРСР. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі збільшилася 1990 року у 2,9 разу проти 1989 роком. Гуманітарна допомогу продуктами і медикаментами, що склала 26 тыс.т. до січня 1991 року, окремо не змогла врятувати становище. Поруч із позитивними процесами, «перебудова «у зовнішньополітичній сферах призвела до розриву зв’язку з колишніми союзниками з соціалістичних і звільнених країн, до згортання економічних пріоритетів і торгових відносин із ними, що ще більше збільшило внутрішні труднощі, сприяло поглиблення економічної і політичного кризиса.

Прекращение «холодної громадянської війни «разом із руйнацією Берлінського муру і ліквідацією Організації Варшавського Договору не дали бажаного усеосяжному світу з урахуванням «нової політичної мислення ». Військово-політичний блок НАТО, створений для війни з СРСР, як ні розпущений, але ще більше зміцнився. Усередині країни почалися збройні конфлікти. Військово-політична обстановка осложнилась.

Внутрішньополітичні, національні і зовнішньополітичні події до середини 1991 року підійшли до критичного рубежу. Головною, визначальною проблемою було збереження союзної держави. Відцентрові тенденції стали домінуючими. Вони поглиблювалися дедалі більшим розколом відносин між керівництвом Союзу і Російської Федерації. Два Президента, перебувають у Москві, відкрито висловлювали ворожість друг до друга. Без взаємності діяли і державні органи: Верховні Ради СРСР і ВЦВК РСФРР, уряду СРСР і Росії. Хоча союзне керівництво вживало зусилля повертати втрачений авторитет, спроби були малоэффективными. Весной-летом 1991 року у підмосковній резиденції Президента СРСР Ново-Огареве проходили наради глав республік. У результаті було досягнуто згоди «9+1 », тобто дев’яти республік і центру, яке регулювала відносини між сторонами з урахуванням конфедерації. Підписання договору було намічено 20 серпня. Однак у оточенні Президента СРСР на той час сформувалася група, поставивши за мету у будь-який спосіб змінити ситуацию.

18 серпня Президент СРСР М. С. Горбачев під час своєї відпустки був ізольований дачі у Криму. Віце-президент Г. И. Янаев видав указ про свій вступ на посаду Президента СРСР. У ніч із 18 на 19 серпня створили Державний комітет із надзвичайному становищу (ГКЧП), куди ввійшли Г. И. Янаев, голова уряду В. С. Павлов, міністр оборони Д. Т. Язов, голова КДБ В. А. Крючков, заступник. голови Ради оборони О. Д. Бакланов, міністр внутрішніх справ Б. К. Пуго, голова селянського Союзу СРСР В. А. Стародубцев, президент Асоціації державних підприємств А. И. Тизяков. ГКЧП оголосив запровадження у провідних окремих районах країни надзвичайного стану, про розформування структур влади, діючих всупереч Конституції СРСР 1977 року, призупинив діяльність опозиційних партій та рухів, заборонив мітинги і насторожуючі демонстрації, встановив жорсткий за засобами інформації, ввів військ у Москву.

Сопротивление путчистам очолило керівництво Росії. Вранці 19 серпня, було передано звернення на громадян Росії, у дії ГКЧП оцінювалися як правий, реакційний, антиконституційний переворот, а сам ГКЧП і його рішення з’являлися незаконними. Десятки тисяч москвичів зайняли оборону навколо Білого дому. Путчисти розгубилися. 21 серпня була скликана надзвичайна сесія Верховної Ради Росії, підтримала керівництво республіки. У цей ж дня до Крим відбули уповноважені нею керівники на чолі з віце-президентом РРФСР А. В. Руцким і головою Ради міністрів И. С. Силаевым, які звільнили М. С. Горбачева.

Дальнейшие події розгорталися стрімко. Члени ГКЧП заарештували як державні злочинці. Президент СРСР М. С. Горбачев відмежувався від своїх колишніх сподвижников.24 серпня М. С. Горбачев склав із себе повноваження Генерального секретаря цк кпрс і оголосив про саморозпуск партії. У цей самий дня підписав Указ про ліквідації политорганов і партійних організацій Збройних Силах.

24 серпня Рада міністрів РРФСР взяв він повноваження кабінету міністрів СРСР. Одночасно Б. Н. Ельцин підписав указ про про заборону діяльності КПРС"), і РКП біля России.

После подій Союз радянських республік став швидко розпадатися. 26 серпня Україна проголосила на своїй незалежності і підпорядкувала собі три військових округу: Київський, Одеський і Прикарпатський і Чорноморський флот. 2 вересня розпочав роботу V позачерговий з'їзд народних депутатів СРСР, який запропонував всім бажаючим республікам підписати договору про Союзі суверенних держав з урахуванням конфедерації. 6 вересня було визнано незалежність Литви, Латвії і Естонії. 9 вересня проголосила незалежність Чеченська республіка. Протягом вересня-жовтня про незалежність оголосили інші союзних республік.

У грудні 1991 року у Мінську зустрілися лідери Росії, України та Білорусі, які стверджували про яке припинення дії Союзного Договору 1922 року, про намір створити Співдружність Незалежних держав (СНД). СНД об'єднало 11 союзних республік (без Грузії держав Прибалтики). Верховні Ради Росії, України та Білорусі ратифікували прийняті главами держав угоди. 25 грудня Президент СРСР М. С. Горбачев подав у відставку, склав із себе повноваження Верховного Головнокомандуючого. Над Великим Кремлівським палацом спустили прапор СРСР і висаджено прапор Російської Федерації. Радянський Союз перед припинив своє существование.

Что означали події серпня 1991 роки долі страны?

Во-первых, це був великий політичну кризу., криза влади. Керівники, котрі обіймали провідні державні посади, виступили проти глави держави ви, спробували переворота.

Во-вторых, основною причиною кризи стало протиборство між союзними структурами влади й що вийшли з подконтроля республіками передусім Російської Федерацією. Результатом з’явився подальший розпад союзної держави, ліквідація СССР. В-третьих, у серпні 1991 року стався ліберально-демократичний державний переворот, який ознаменувався приходом до партії влади ліберально-демократичних сил, тих, хто шлях капіталістичної ориентации.

В-четвертых, було ліквідовано вже підірвана партійно-державна система. з урахуванням керівництва Комуністичної партії, почалося становлення нової політичної системи з західноєвропейському образцу.

В-пятых, серпень 1991 року знаменував собою початок нової історичної періоду. у країни, переходу від соціалізму до капіталізму, до створення рыночно-капиталистической економіки, відповідних громадських взаємин держави і політичної структуры.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.