Цінність освіти. 
Цінність освіти

Залежно від відповіді, який дається людиною або — більш широко — сусп.

ільством про сенс людського існування, формується і уявлення про цінність освіти як одного з дієвих способів передати майбутнім поколінням своє розуміння сенсу людського життя. Говорячи про цінності освіти, необхідно враховувати три «пласта» цінностей:

• — Цінності освіти як цінності держави,
• — Як цінності суспільства,
• — Як цінності особистості.

Перші дві цінності освіти відображають колективну, групову значущість цього культурного феномена, і в радянський період вітчизняної освіти саме вони виступали в багатьох педагогічних концепціях на перший план. Останнім часом пріоритет віддається особистісній цінності освіти, індивідуально мотивованого, упередженого ставлення людини до рівня і якості своєї освіти.

Мабуть, існує тісний зв’язок між визнанням особистісно-орієнтованої цінності освіти і тенденцією до розуміння освіти як безперервного процесу, що протікає протягом всього життя людини. Освіта здатна не тільки підтримувати на належному рівні цінності суспільства, цінності соціуму, а й збагачувати, розвивати їх.

Побачити тісний зв’язок освіти і пріоритетних цінностей суспільства можна на прикладі «культури корисності» і «культури гідності» , — понять, введених відомим психологом О. Г. Асмоловим [1]. Культура корисності або культура, орієнтована на корисність як базову цінність суспільства, має «єдину мету … — відтворення самого себе без будь-яких змін … утворенню відводиться роль соціального сироти, якого терплять остільки, оскільки доводиться витрачати час на дрессуру, підготовку людини до виконання корисних службових функцій». На його думку, опозицією такій культурі, такому ладу суспільства представляє новий тип культури, орієнтованої на гідність. «У такій культурі провідною цінністю є цінність особистості людини, незалежно від того, чи можна що-небудь отримати від цієї особистості для виконання тієї чи іншої справи чи ні». Очевидно, що культура гідності вимагає нової парадигми освіти — освіти, орієнтованого на виховання почуття власної гідності людини, почуття свободи, професійної та загальноосвітньої (загальнокультурної) компетентності. Це вимагає докорінної зміни змісту та організаційних форм всієї освітньої системи, зміни цінностей освіти як соціального та культурного явища. Справжній період часу характеризується деідеологізацією суспільства, переосмисленням і зміною системи цінностей, в тому числі і цінностей освіти, і визначається рядом вчених як «аксіологічна революція». Соціально-економічні реформи, бурхливий темп життя, економічна криза, перехід до ринкової економіки в одну мить скинули те, що ще недавно здавалося немислимим. «Старі» цінності, ще недавно здавалися неспростовними, замінюються «новими», чужими попередньої практиці ціннісними орієнтаціями.