Він чесний, правдивий та демократ до кінчиків нігтів.

" Вiн чесний, правдивий та демократ до кiнчикiв нiгтiв…" .

" Любий друже, я вмираю,.

Вiд того, що був я чесним,.

Проте рiдному краю.

Певно буду я вiдомим" .

/ Добролюбов /.

Роман Тургенєва «Батьки та дiти» побачив свiт 1862 року. З того часу продовжує захоплювати читачiв своїми художнiми якостями, а полiтичнi, фiлософськi та естетичнi проблеми, якi зрушив письменник на його сторiнках, продовжують викликати безсумнiвну зацiкавленiсть. Причиною останнього є те, що Тургенєву як великому митцевi вдалося вiдбити у романi кiлька яскравих епiзодiв iдейної боротьби мiж основними суспiльними силами в Росiї кiнця 50-х рокiв ХIХ столiття.

Головним героєм роману є рiзночинець-демократ Базаров. Вiн — ворог абстрактної науки, вiдiрваної вiд життя. Герой Тургенєва виступає за науку прикладну, за конкретнi ремесла, якi могли бути засвоєнi народом.

Базаров — працiвник науки. Вiн невтомний у своїх експериментах, цiлком закоханий в улюблену професiю.

Дивлячись на людей зверху вниз, вiн ховає навiть своє напiвпрезир ливе, напiвпоблажливе ставлення до тих людей, якi його ненавидять, i до тих, якi його слухаються. Базаров нiчого не любитьне розриваючи iснуючих зв’язкiв i стосункiв, вiн в той же час не робить жодного кроку для того, щоб знову зав’язати або пiдтримати цi стосунки.

Проте тургенєвський герой не залишається таким протягом усього роману. Письменник у другiй половинi «Батькiв та дiтей» змiнює образ Базарова, приводить героя до песимiзму, позбавляє його вiри в народ, у майбутнє Росiї, тобто робить його не схожим на революцiйних демократiв, фiлософiя яких мала високi iдеали. Як помiркований лiберал, прихильник поступового реформiстського перетворення Росiї, Тургенєв не мiг покладати надiї на революцiонерiв-демократiв. А якщо це так, то революцiонери-демократи здавалися письменнику трагiчними одинаками. Ось чому i свого Базарова вiн зробив трагiчним героєм, позбавив його вiри в яснi iдеали та змусив загинути вiд випадкового порiзу пальця.

Вибiр Тургенєва можна пояснити рiзними причинами: особистiсть людини, яка нещадно та з упевненiстю заперечує усе, що iншi визнають високим та прекраснимлюдина мiцнiє та полишає юнацьку мрiйливiсть, позбавляється слiзної чуттєвостiпрацюючи, мрiяти не можна тому, що увага зосереджена на дiлiа пiсля роботи потрiбен вiдпочинок, необхiдно дiйсне задоволення фiзичних потреб, i мрiї не йдуть на розум. На мрiю людина звикає дивитися як на щось подiбне до барського бездiлля та розбещеностiморальнi страждання вiн починає вважати мрiйливимиморальнi прагнення та подвиги — вигадкою та безглуздям. Для нього, людини працi, iснує тiльки одна турбота: сьогоднi треба думати про те, щоб не бути голодним завтра. Ця проста, але суттєва турбота заступає усi iншi турботи життяу порiвняннi з нею, йому здаються дрiбними, штучно створеними, рiзнi невирiшенi питання, нез’ясованi сумнiви, невизначенi стосунки, якi отруюють життя людей забезпечених.

Плебей та демократ Базаров, незважаючи на його рiзкiсть та нез-грабнiсть, притягував аристократа Тургенєва своїм просвiтництвом, палким бажанням боротися проти неосвiченостi та забобонiв народних, за справжню науку, збудовану на експериментах. Тому, створюючи образ демократа-рiзночинця 60-х рокiв, Тургенєв звернув увагу на його реальнi риси, такi як захоплення природничими науками та матерiалiзмом.

Наприкiнцi роману Тургенєв змушує неоптимiстично настроєного Базарова сказати фразу: «Я потрiбен Росiї… Нi, певно, не потрiбен». У фiналi роману «грiховному, бунтарському серцю» Базарова Тургенєв протиставляє «великий спокiй» природи, «вiчне примирення та життя нескiнченне» .