Предпринимательская таємниця

Предпринимательская тайна

Реферат по дисципліни «Основи підприємництва» виконав: студент третього курсу факультету управління у машинобудуванні Цыганков М.А.

Государственная академія управління ним. С. Орджоникидзе Кафедра предпринимательства.

1.

ВВЕДЕНИЕ

.

По думці західних теоретиков-экономистов, успішний розвиток підприємництво істотно залежить від тієї політико-економічної середовища (командно-адміністративної чи рыночно-конкурентной), у якій вона здійснює своєї діяльності. Звісно ж, що цей погляд, у області господарювання можна припустити за основоположний фактора.

Однако щонайменше важливий чинник, постійно супутнім певної економічному середовищі, є криміногенна й інша, ускладнює чи сводящая нанівець дії підприємця, обстановка. Наявність умов, у яких створюється реальна загроза заподіяння шкоди (шкоди) суб'єктом господарювання, ставить за ряд першочергових довгострокових завдань, потребують оперативного рішення, проблему забезпечення економічної безопасности.

Многие питання підприємницької діяльності регулюються і забезпечуються цивільним, адміністративним, трудовим, авторським, кримінальним та інших законодавством. Вести ж у тому, що з допомогою лише правовим регулюванням і охорони можна розв’язати проблеми, пов’язані із забезпеченням безпеки підприємництва, як передчасні, а й, як свідчить практика, не здійсненні у недалекому будущем.

В нових рыночно-конкурентных умовах постає безліч проблем, що стосуються забезпечення безпеки як фізичних юридичних осіб, їх майнової власності, а й підприємницької (комерційної) інформації, як виду інтелектуальної власності. Для захисту підприємницьких інформаційних потоків від різноманітних зазіхань використовують як правові, і спеціальні заходи, а необхідних випадках комплексне їх застосування.

Совокупность відомостей, які у підприємницької діяльності, з метою їх з’ясування, можна умовно згрупувати по направлениям:

1.Предпринимательская (комерційна) інформаційна система коштує (інформацію про стані економічної системи, чинниках, позитивно чи які впливають на сферу господарювання і комерції, де діє предприниматель);

2.Правовая інформаційна система коштує (інформацію про чинному законодавстві, регулюючому і котрий охороняє діяльність підприємницьких (комерційних) структур);

3.Специально-оперативная інформаційна система коштує (інформацію про засобах, сил і засобах забезпечення безпеки підприємницької інформації від доступу третіх лиц).

Первые дві інформаційні системи передбачається розглянути розділ «Загальні питання захисту підприємницької інформації», а третю — розділ «Спеціальні питання захисту підприємницької информации».

2. СПІЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ЗАХИСТУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ИНФОРМАЦИИ.

Предпринимательская (комерційна) діяльність тісно взаємозалежна із отриманням, накопиченням, зберіганням, опрацюванням і використанням різноманітних інформаційних потоків. Постає питання: вся ця інформація підлягає захисту або тільки окремі її групи? Якщо для захисту виокремлюється лише певна група інформації, то за якими критеріями (властивостями) ?

Отвечая на ці запитання, слід підкреслити, захисту підлягає не всю інформацію, а лише та, що представляє цінність для підприємця. При визначенні цінності підприємницької інформації необхідно керуватися такими критеріями (властивостями), як корисність, своєчасність і достовірність які поступили сведений.

Полезность інформації у тому, що вона створює суб'єкту вигідні умови для прийняття оперативного рішення й отримання ефективного результата.

В своє чергу, корисність інформації залежить від своєчасного їх доведення (отримання) до суб'єкта підприємництва. Наприклад, через несвоєчасне надходження корисних за змістом відомостей упускається можливість укласти вигідну торговельну чи іншу угоду. Результат — час втрачено, інформація втрачає свою полезность.

Критерии корисності і своєчасності тісно взаємозв'язані й взаємозалежні з критерієм достовірності оцінюваної інформації. Недостовірні відомості зводять до нульового ефекту своєчасність і що здається їх корисність для суб'єкта підприємництва. Причому факт (наприклад, бажання конкретної особи укласти договір купівлі-продажу) може існувати реально, тоді як відомості про неї містять викривлену подачу. Причини появи недостовірних відомостей різні: неправильне сприйняття (з помилки, недостатнього досвіду чи професійних знань) джерелам факту чи навмисне, з конкретною метою, спотворення про неї відомостей. Зазвичай, відомості, що привабливі для підприємця, і навіть джерело надходження енергоносіїв мають піддаватися перепроверке.

Можно послатися ще й такий критерій, як повнота інформації. Проте говорити у тому, наскільки сповнена інформацію про конкретному об'єкті (факті) і її межі, досить важко і, при цьому, малоефективно. У підприємницької діяльності цей критерій особливій ролі не играет.

В результаті, суб'єкт оцінки підприємницької інформації, її власник (власник), на підставі сукупності перелічених критеріїв, визначається цінність які поступили відомостей для свою господарську роботи і приймає із них оперативне решение.

Кстати, в зарубіжної економічної літературі підприємницька інформація розглядається над ролі засобів досягнення результату (прибутку), а передусім умови, що сприяє чи який перешкоджає його наступові. Особливо підкреслюється наявність вартісного чинника підприємницької інформації, тобто. в ролі предмета купівлі-продажу. Наприклад, окремі відомства командно-адміністративної системи досить професійно враховували й використовували чинник вартості інформації у интересах.

Определение вартості тих чи інших відомостей вимагає диференційованого підходу. У одних випадках, дешевше обійдеться метод власних спроб і помилок, за іншими ж, доцільніше отримати (купити) інформацію у тому, як уникнути подібних помилок, а по-третє, як зберегти цінну інформацію з доступу сторонніх осіб, ніж втратити вартість, отже, очікувану неї результативність. Факт просочування інформації безпосередньо пов’язані з падінням її цінності для особи, з володіння яку вона вышла.

Важное значення за умов розвитку різноманітних форм власності має питання визначення приналежності інформації на правах інтелектуальної власності конкретному суб'єкту підприємництва, й у результаті того що в нього правомочий їхньому защиту.

Закон РФ який регламентує підприємницьку діяльність передбачає, що власниками (власниками) підприємницької інформації, як інтелектуальної власності, може бути громадян Росії, громадяни інших держав, особи без громадянства, і навіть об'єднання громадян — колективних предпринимателей.

В області зовнішньоекономічної діяльності підприємництво здійснено у формі змішаних підприємств (СмП) — беруть участь підприємства двох і більше країн на пайовому формуванні капіталу; спільні підприємства біля Російської Федерації (СП) — беруть участь одне чи кілька вітчизняних підприємств і жодна чи кілька іноземних компаній. Передбачаються інші форми спільного підприємництва.

Обширны і напрями підприємницької діяльності. Це внутрішні і його зовнішні економічних сфер виробничої, посередницької, комерційної, науково-технічної, інвестиційної, сервісною деятельности.

Если підвести підсумок короткому аналізу, можна переконатися, що суб'єкти підприємництва, форми та напрями своєї діяльності далеко ще не рівнозначні, отже, і інформаційні потоки, що циркулюють у цих сферах, не равноценны.

Так, державні підприємства, які займаються підприємницькою діяльністю, може бути даними, определяемыми як державні чи службові секреты.

Информация державних режимних підприємств (установ), залежно від рівня важливості (цінності), підрозділяється на відомості, составляющие:

— государственную тайну;

— военную тайну;

— служебную тайну;

— иные відомості, не складові таємниці, але що привабливі для іноземних спецслужб.

Наряду із режимними заходами, безпеку державних таємниць забезпечується також нормами кримінального закона.

Кримінальна відповідальність за зазіхання за державні та інші засоби передбачена: ст. 64, 65, 75, 76−1, 259(кроме п."д") КК РРФСР. (Тут і далі розглядається нині чинний — «старий» — Кримінальним кодексом, оскільки «новий» Кримінальним кодексом входить у дію з початку 1997 года).

Защита державної секретної інформації покладено на співробітників режимних служб і правоохоронних органів (ст. 126 КПК РСФСР).

Обеспечение безпеки державної інтелектуальної власності під грифом «сов. таємно», «таємно» немає безпосередньо до захисту приватної підприємницької інформації. Проте слід зазначити певні винятку. Що стосується, якщо спецслужба іноземної держави проявить інтерес для отримання певної підприємницької інформації, то поряд з іншими заходами надавати їй протидія буде менше і контррозвідка. Під захист спеціальних органів держави бути узята підприємницька інформація, оцінена як особливо важлива як на її приватного власника, але держави, коли цілком можливо, що до неї може виявляти цікавість іноземна спецслужба. Питання як і захисту необхідно вирішувати на договірній основі між підприємцем і органом федеральної безпеки із визначенням меж та зняття функцій професійної діяльності последних.

Что стосується основної маси підприємницької інформації, вона як і кримінально-правової, оперативно-следовательной і режимної захистом не має і не пользуется.

В цивільному законодавстві, тим щонайменше, зроблено спробу узаконити підприємницьку (комерційну) інформацію як защищаемой.

Воспроизведем статтю 139 частини першої Цивільного кодексу Російської Федерації, яка називається: «Службовий і комерційна тайна»:

«1. Інформація становить службову чи комерційну таємницю у разі, коли така інформація має справжню чи потенційну комерційну цінність з невідомості її третіх осіб, до неї немає вільного доступу на законних підставах і грамотний власник інформації вживає заходів до охорони її конфіденційності. Дані, які можуть становити службову чи комерційну таємницю, визначаються законом й іншими правовими актами.

2. Інформація, складова службову чи комерційну таємницю, захищається способами, передбаченими справжнім Кодексом та інші законами.

Лица, незаконними методами отримали інформацію, що становить службову чи комерційну таємницю, зобов’язані відшкодувати завдані збитки. Така сама обов’язок доручається працівників, разгласивших службову чи комерційну таємницю всупереч трудовому договору, зокрема контракту, і контрагентів, зробили це всупереч гражданско — правоввому договору".

По суті на п. 1 вищевикладеної статті законодавець дав визначення поняття «комерційна тайна».

Подводя підсумки викладеного, можна зробити такі висновки:

— субъектом оцінки підприємницької (комерційної) інформації є його власник (собственник);

— поступившие відома і їх джерело підлягають обов’язкової перепроверке;

— ценность інформації визначається за допомогою таких критеріїв (властивостей), як корисність, своєчасність і достоверность;

— предпринимательская інформація залежно від цінності має власну стоимость;

— информация підлягає захисту за умови, що цінність інформації залежить від схоронності в таємниці третіх осіб, доступом до інформації закритий на законних підставах, володар інформації приймає належних заходів з її охране;

— использование правової системи дозволяє підприємцю правильно відокремлювати приватну інформацію з відомостей, складових державні таємниці, і допустити конфлікту із чинним кримінальним правом.

3. Спеціальні питання захисту підприємницької информации.

Приступая до розгляду третьої групи відомостей, які стосуються специально-оперативной (тобто. наявності здібності швидко щось здійснити практично) інформаційної системі, треба сказати, що спрямована право на захист не всієї підприємницької інформації, як вже вище, лише особливо виділеним, цінним сведениям.

Предпринимательская інформація, циркулююча в рыночно-конкурентной у сфері діяльності, підрозділяється на технічну, організаційну, комерційну, фінансову, рекламну, про попиті-пропозиції, конкурентів, кримінальної обстановці й ін. Перш ніж вживати заходів до захисту повну інформацію, слід уточнити такі вопросы:

1.Какие відомості не можна приховувати, захищати від доступу до них (від кого?);

2.Какие відомості невигідно приховувати (почему?);

3.Какие відомості підлягають охороні (хто, і від когось ?).

Ответ перший питання дало російський уряд у своєму постанові «Про перелік відомостей, які можуть становити комерційну таємницю». До них относятся:

— организационные відомості (статут і установчі документи підприємства, реєстраційні посвідчення, ліцензії, патенты);

— финансовые відомості (документи про обчисленні і сплаті податків, інших платежів, передбачені законами, документи про стан платежеспособности);

— сведения про штаті і промислових умовах діяльності (число і склад працюючих, їх вести, наявність вільних місць, вплив виробництва на довкілля, реалізація продукції, причиняющей шкода здоров’ю населення, участь посадових осіб, у підприємницької діяльності, порушення антимонопольного законодательства);

— сведения про власності (розмірах майна, грошових засобах, вкладеннях платежів до цінних паперів, облігації, позики, в статутні фонди спільних предприятий).

не цілком певним залишається питання, кому підприємець зобов’язаний пред’являти по вимозі перелічені відомості? Разом про те, з характеристики інформації, можна припустити, що на ознайомлення з тими даними можуть у межах своєї компетенции:

— прокурор в порядку нагляду та інших випадках, наданих йому законом;

— правоохранительные органи з порушеною карному делу;

— налоговые служби (управления);

— аудиторские фірми (на прохання самого владельца);

— профсоюзы;

— государственные підприємства (учреждения);

— санэпидемстанции;

— экологические организации;

— предпринимательские підприємства міста і приватні особи, котрі вступають із ним сделку.

Данный перелік перестав бути исчерпывающим.

Указанные відомості є предметом захисту після ознайомлення із нею третіх осіб, але це виключає їхнє охорони від загальнокримінальних преступлений.

Вторая група відомостей характеризується тим, що її невигідно приховувати від самому підприємцю. Ідеться передусім рекламної інформації. Без реклами в господарську діяльність важко домогтися ефективного результату, особливо у умовах жорсткій конкуренції. Практично реклама широко починає укладати життя. Проте пропаганда та широке поширення реклами мають як позитивну, а й негативний бік для підприємця. Суть у цьому, що рекламна інформація стає надбанням як законослухняних громадян (у яких вона й розрахована), а й злочинних елементів. Підприємницька інформація, рекламируемая в газетах, у товстих часописах, з питань телебачення, радіо допомагає злочинцям виходити об'єкт майбутнього зазіхання, вивчити її слабкі (уразливі, наприклад, для закону окремі види діяльності, різноманітних махінації) боку, та був прийняти зважене рішення, як саме отримати собі від цього выгоду.

Предприниматель, рекламирующий своєї діяльності, повинен бути готовий до можливого зазіханню і своєму відповідному дії. Деякі їх, у таких ситуаціях, намагаються знайти захисту від злочинців таким ж злочинців, але з іншої угруповання. У результаті, заплутавшись з злочинним світом, потрапляють під сумнів їхню повне вплив, а іноді позбавляються своїх підприємств (фирм).

Целесообразнее все-таки захист не в тих самих злочинців, а службах боротьби з організованою злочинністю (міліції чи держбезпеки), приватних пошукових организациях.

Что стосується підприємництва розшукової у сфері діяльності, вона починає отримувати достатнє висвітлення пресі, включаючи окремих співробітників про які надають послугах (кого і у яких случаях).

Кстати, у Великій Британії приватним детективним службам забороняється рекламувати надані ними послуг у засобах масової інформації. Єдиним джерелом, які рекламують їх діяльність, є, спеціально друкований у тих цілях, справочник.*.

Итак, підприємець, рекламирующий своєї діяльності, повинен знати, з якими перешкодами він може зіштовхнутися, і він зможе їх перебороти у своїй конкретної історичної ситуації. Не вихід із даного стану та конспірація підприємницької діяльності, як намагаються це робити деякі фірми. Без клієнтури, залежно від видів господарювання, вона буде мати необхідної прибутку. Вихід один — забезпечити безпеку з допомогою державні й приватні форм защиты.

К третьої групі відомостей ставляться ті, які мають господарську цінність для підприємця, і не поширюється законний доступ третіх осіб. З поняттям цінної інформації ми сьогодні вже визначилися. Проблема у цьому, хто й як і має забезпечити схоронність информации.

Если звернутися до законодавчих актів, то них піднімає безпосередньо під свій захист даний вид власності. Якщо припустити, що ця норма була б, наприклад, у кримінальній кодексі, це ще говорило б у тому, що підприємницька інформація надійно заборонена. Наявність норми передбачає, у разі порушення що міститься у ній заборони, винний понесе відповідне покарання. Позитивним у плані попередження цього злочину служив б ще сам собою факт наявності такий норми, тобто. заборона вчинення зазначеного дії, бо для неї настане відповідальність. Чинне законодавство таких умов доки создает.

4. Порядок віднесення відомостей до комерційну таємницю предприятия.

В даному розділі ми вживати тільки термін «комерційна таємниця», оскільки чинне законодавство оперує саме їм і згадує терміна «підприємницька тайна».

Первым питанням, яке необхідно вирішити з організацією охорони комерційної таємниці, є визначення кола відомостей, складових комерційну таємницю, і навіть можливе розподіл їх за категоріям важливості залежно від своїх цінності підприємствам, характеру та розміру шкоди, що може бути завдано підприємству при розголошенні цих відомостей. До рішення цієї проблеми слід підходити особливо ретельно. Якщо будь-які дані, прямі чи непрямі, будуть згаяні з уваги, то ми все вжиті заходи може стати неефективними. З іншого боку, зайві заходи з обмеження доступу до інформації ускладнять роботи й приведуть до невиправданим економічним недоліків. Правильна організація виділення, тож захисту комерційної таємниці повинна як не заважати роботі підприємства, і навіть сприяти його прибутковою діяльності.

При цьому відомості, складові комерційну таємницю підприємства, позначаються на «Переліку відомостей, складових комерційну таємницю підприємства» (далі Перелік), затверджуваному керівником підприємства. Під час розробки Переліку необхідно враховувати вимоги постанови Уряди Російської Федерації від 5.12.91г. № 35 «Про передачі відомостей, які можуть становити комерційну тайну».

Практика показує, що питання краще вирішувати колегіально. На розробку Переліку наказом керівника підприємства створюється комісія із найбільш кваліфікованих і компетентних фахівців основних підрозділів, і представників служби безпеки (чи РСО).

Для підготовки переліку відомостей, які стосуються комерційну таємницю підприємства, доцільно залучити найкомпетентніших фахівців, знайомих і з діяльністю підприємства у цілому, і з роботою окремих підрозділів. Складається група у складі трохи більше 4−5 людина, у якому бажано включить:

— фахівця, володіє фінансовими питаннями, кон’юнктурою ринку України і даними щодо конкуруючих фирм;

— специалиста, повністю що становить систему роботи підприємства, її особенности;

— специалиста, зв’язків із іншими підприємствами, і навіть з питань укладання контрактів, договоров;

— фахівця, який володіє усіма відомостей про своєї продукції, технологічному циклі її практикования і виробництва, про проходженні всіх видів інформації (усній, документальної, як зразків, вузлів, блоків, готової продукции).

Если підприємство дуже багато чи вироблена продукція має різнорідний характер, можна створити кілька такі групи: одну — головну, з метою координування й узагальнення результатів роботи, інші залежно від необхідності в кожному окремому участку.

С інший боку, цілком можливо, що це підприємство може полягати лише з кількох людина, особливо у перших етапах. Тоді, справді, зазначену завдання здатний вирішити один керівник, за умови, що він володіти перерахованій вище інформацією. І все-таки, щоб уникнути суб'єктивних помилок, краще розглядати опікується цими питаннями принаймні вдвоем.

Как вже сказано, групи повинні прагнути бути керівні фахівці, які мають повним обсягом даних, які можна віднесено до комерційну таємницю. Але це не означає, що можна обов’язково знайомити всіх залучуваних експертів з конкретними даними, що можуть представляти комерційну таємницю, адже раніше вони ці дані було невідомо. Найчастіше досить, якщо хоча б тільки їх інформований докладно по окремому оскільки він розглядався питання, інші ж уявляють собі загальний характер. Такий їхній підхід зробить роботу групи більш раціональної і виключить на першому етапі можливі передумова необґрунтованого поширенню комерційної таємниці.

Далее, перед групою експертів потрібно поставити комплекс питань у наступній последовательности:

а) виділити все види діяльності підприємства, які дають прибуток даний момент;

б) з наявних даних про ринок збуту, оцінити перевищує чи рівень прибутку для цього виду діяльності аналогічні показники в інших предприятий;

в) визначити ймовірну перспективу рентабельності вирощування цієї деятельности.

Если з економічної погляду вид діяльності влаштовує підприємство у даний початок і у найближчій перспективі, а прибуток вище, ніж в конкуруючих фірм, то підприємство має конкретної комерційної таємної поліції і необхідно продовжити анализ.

В цьому випадку експерти повинні визначити, що у даному виді діяльності дозволяє отримувати прибуток. Приклади можуть бути дуже различными.

Так, для відомостей наукового характеру — це, як правило:

— идеи, винаходи, открытия;

— отдельные формулы;

— новые технічні проекты;

— новые методи організації праці та производства;

— программное забезпечення ЭВМ;

— результаты наукових исследований.

Для відомостей технологічного характера:

— конструкторская документація, креслення, схеми, записи;

— описания технологічних испытаний;

-«ноу-хау»;

— точные знання конструкційних характеристик створюваних виробів і оптимальні параметри розроблюваних технологічних процесів (розміри, обьемы, конфігурація, відсоткове зміст компонентів, температура, тиск, час і др.);

— сведения про матеріалах, у тому числі виготовлені окремі деталі, умовах експериментів і устаткуванні, де вони проводилися, і т.д.;

— используемые підприємством окремі нові, або унікальні вимірювальні комплекси і прилади, верстати, оборудование.

Для відомостей ділового характера:

— сведения про ув’язнених чи планованих контрактах;

— данные про постачальників і клиентах;

— обзоры ринку, маркетингові исследования;

— информация про конфіденційних переговорах;

— калькуляция витрат виробництва підприємства, структури цін, рівень прибыли;

— планы розвитку підприємства його инвестиций.

Если в виділенні вузлових відомостей й виникають проблеми, можна вивчити аналізований вид діяльності з окремим технологічним етапах, по логічному алгоритму дій, по тимчасовим відрізкам. У кожному разі корисними будуть аналогічні приклади організації захисту секретів західними фирмами.

Так, найбільші у світі виробники прохолоджувальних напоїв фірми «Кока-Кола» і «Пепсі-Кола» виділяють як головних секретів спеціальні добавки в концентрат, з якого виготовляються напої. Американські машинобудівні і приборостроительные фірми, широко рекламуючи високі якісні характеристики своєї продукції, тримають у глибокому секреті технологічні особливості виготовлення основних вузлів, визначальних дані характеристики.

Следует врахувати інші чинники. Наприклад, підприємство може застосовувати славнозвісні методи організації виробництва, технологічні прийоми, обладнання та т.п. і за цьому досягати високого прибутку. Попри загальнодоступність таких даних, сам факт їх застосування може бути комерційної тайной.

Некоторые підприємства отримують прибуток з допомогою монопольного становища над ринком, тобто. відсутності виробників такої ж виду товару у цьому регіоні. Не рухається у цьому випадку нехтувати своєчасними заходами щодо захисту комерційну таємницю, т.к., використовуючи вільний доступом до необхідним даним, навіть невеличке підприємство здатне швидко організувати аналогічне виробництво та конкуренцию.

Нельзя використовувати віднесення будь-яких відомостей до категорії комерційної таємниці в цілях ухиляння від сплати податків, приховування фактів заподіяння шкоди здоров’ю людей, і навіть інших протизаконних действий.

Результатом роботи експертів має стати перелік відомостей, складових комерційну таємницю предприятия.

Вполне природно, що в міру необхідності цей перелік повинен переглядатися, змінюватися і доповнюватися. У Переліку, якщо можливо, бажано вказати конкретний термін, який ті чи інші відомості віднесено до комерційної тайне.

Перечень доводиться до структурних підрозділів, і соисполнителей у частині їх що стосується, керівництво у роботі і приведення у відповідність із ним грифа робіт (доцільно застосовувати гриф «комерційна таємниця»), документів і майже изделий.

Исполнитель і керівник, підписує документ, оцінюють під час підготовки що містяться у ньому відомості, складові комерційну таємницю предприятия.

При наявності такі відомості першою, титулі у правому верхньому розі може бути поставлений гриф. Наприклад, «комерційна тайна».

Исключение відомостей з категорії складових комерційну таємницю підприємства виробляється після закінчення контрольного терміну, який вона встановлювалася чи раніше, в зв’язку з настанням для певних обставин (поява нового зразка, витік інформації до конкурентові і т.п.).

Решение про дострокове виключення відомостей з категорії складових комерційну таємницю підприємства проводиться у разі закінченні контрольного терміну, який вона встановлювалася чи раніше, у зв’язку з настанням для певних обставин (поява нового зразка, витік інформації до конкурентові тощо. п.).

Решение про дострокове виключення відомостей з категорії, складових комерційну таємницю, приймаються тими самими особами, які затвердили Перечень.

В основі цієї системи має лежати зацікавленість виконавців робіт як і виявленні нових об'єктів захисту, і у визначенні оптимального моменту зняття обмежень розповсюдження раніше защищаемой информации.

В тому випадку, коли публікація необхідна закріплення пріоритету чи підтримки престижу радянської науки, замість конкретних наводяться відомості загальнішого характеру. Наприклад, точні значення характеристик і параметрів можуть бути на діапазони, у яких находятся.

При відкритому опублікуванні відомостей рекомендується приділяти більше уваги рекламної привабливості її результати, щоб зацікавити у використанні потенційних споживачів усередині країни та там. Разом про те обсяг публікованих даних ні бути достатнім для самостійного впровадження без додаткової інформації розробника, який саме і підлягає защите.

5. РЕЖИМНІ ЗАХОДИ, СПРЯМОВАНІ НА ЗАПОБІГАННЯ УТЕЧКИ ВІДОМОСТЕЙ, СКЛАДОВИХ ПІДПРИЄМНИЦЬКУ (КОМЕРЦІЙНУ) ТАЙНУ.

Основным чинником, що його захисту інформації, залишаються тут поки режимні. тобто. спеціальні заходи, створені задля запобігання витоку конкретних відомостей. Чим більший до них то, можливо виявлено або вже фіксувався інтерес, тим оперативнішою мають бути прийняті для недопущення його удовлетворения.

Принятие спеціальних заходів, вкладених у захист інтелектуальної власності, залежить передовсім від власника (власників) інформації, що складається у середовищі діяльності конкурентної обстановки, цінності, якою є їм виробнича чи комерційна інформація, та інших факторов.

Безусловно, зберігати секрет його власника, коли він більше нікому ніхто не знає, не представляє великої складності і витрат за його охорону. Вона сама ні допустити нього третіх осіб. У цьому же не бути балакучим, довірливим. Носій інформації (документ, дискета, предмет) повинен мати відповідне місце зберігання (не парта, а сейф чи інший недоступне й інших осіб місце). Кілька ускладнюється охорона цих відомостей, коли про її наявності стає відомо зацікавленим особам. Постає і необхідність обмежувати доступ сторонніх осіб доречно зберігання секретних материалов.

Предприятия, фірми, об'єднання, де є чимало власник інформації, а кілька, до до того ж працюють співробітники, не допущені на виробничі (комерційним) секретів, є складніший об'єкт захисту. Постає питання про необхідність забезпечення зовнішньою і внутрішньою безпеки структурних об'єднань підприємництва. На його рішення можна використовувати приватні підприємницькі фірми, приватні служби безпеки (тобто. які функціонують самостійно, приймаючи замовлення від клієнтів), власні служби безопасности.

Качественное ж виконання замовлення недержавними детективними службами великою мірою залежить від умов, які створюються їм органами влади. Наприклад, Санкт-Петербурзька мерія своїм рішенням заборонила біля міста діяльність приватних підприємницьких фірм, які займалися також наданням послуг за захисту комерційних таємниць. Здійснення цих приватних функцій ставиться за провину державним правоохоронних органів. І це дивлячись те що, як показує закордонний досвід, що приватне підприємництво охороняє приватне детективне суспільство. А державним правоохоронних органів, попри їх бажанні й можливостях, з цим завданням повному обсязі не справиться.

Это один питання. Другий стосується вивчення самої приватної фірми до того, як звернутися до неї по медичну допомогу. Чому? Є дані, деякі приватні детективні освіти, натомість, щоб діяти у відповідності зі своїм статутом, займаються здирством, шантажем представники інших підприємницьких фірм. У принципі так тут обопільна перевірка замовника і клієнта до того, як укласти договір. Ігнорування цим підходом можуть призвести до серйозних ошибкам.

Специальные заходи, здійснювані при захисту інформації, можна підрозділити на зовнішні і внутренние.

К зовнішнім заходам ставляться такі. Вивчення партнерів, клієнтів, із якими доводиться вести господарську, комерційної діяльності, збирати інформацію про їхнє надійності, платоспроможності та інші дані. За необхідності виробляється вивчення зв’язків співробітників приватної фірми. З’ясовуються особи, виявляють інтерес до фірми, її діяльність, співробітникам, не чи належать вони до конкуруючої фірмі або до про злочинну групу. У разі встановлення, що це особи допустили щось протизаконне дії, необхідно інформувати відповідний правоохоронний орган. Тим самим було припиняється злочинна діяльність й, зокрема, інтерес до приватної фірмі. За можливості бажано встановити, у яких суть цього інтересу й кому знадобилася та чи інша інформація. Не повториться він у майбутньому, тобто. що очікується від конкурента (цілком можливо і злочинних элементов).

В ході здійснення внутрішніх заходів щодо забезпечення безпеки вирішуються такі питання. Підбір, перевірка осіб, бажаючих опанувати роботу у приватне підприємство. Вивчаються їх анкетні дані, поведінка за місцем проживання та колишньої роботи, особисті та ділові якості, позитивні й негативні боку досліджуваного особи, міжособистісні стосунки. Знаходився у конфлікті з законом (судимість, адміністративні затримання, зв’язку з злочинним світом). У процесі проведення аналізу зібраних матеріалів з’ясовується, чи немає будь-яких у яких протиріч. Додатково можна проводити тестування особи для з’ясування моральних чи інших рис. Звертається увагу до можливу роботу у конкуруючої фірми й причини догляду. Після цього роблять висновок про придатності кандидата до роботі у даної фірмі. Аналізуючи цей етап вивчення співробітника інтерес до нього закінчується. Періодично чи залежність від поведінки продовжують вивчатися і аналізуватися його вчинки, які заторкують інтерес (секрети) фірми. Не виключено, що конкурент може спеціально направити своїх людей для устрою працювати в цікавить підприємство для одержання про неї цінних сведений.

Как показує зарубіжна практика роботи приватних фірм, витік інформації найчастіше відбувається з ініціативи їхні ж співробітників. У мотиваційної основі скоєних вчинків лежить корысть (получить велику суму грошей) чи месть (не виключаючи і матеріальний зиск), наприклад, із боку звільненого працівника, що мав доступом до підприємницької інформації. У цьому, доцільно звертати увагу до осіб, які у процесі господарської чи іншого діяльності виявляють необгрунтований інтерес до інформаційним сховищам, ймовірним угодам і партнерам. У разі серйозних підозри у недобросовісності співробітника стосовно фірмі, краще з нею расстаться.

Компьютеризация підприємницьких структур, накопичення з її допомогою різноманітної інформації приваблює як конкурентів, і злочинців. Найчастіше особи, бажаючі скористатися можливостями цієї інформацією, перебувають серед обслуговуючого персоналу, а це вже питання внутрішній безпеці. Завдання служби безпеки своєчасно виявити серед обслуговуючого персоналу тих співробітників, які виношують наміри вживати наявні у них відомості для продажу іншим особам або використати бодай у особистих цілях щоб одержати вигоди. Крім дії інтересах конкурента, можуть відбутися і дії, переслідувані згідно із законом: шахрайство, саботаж, ушкодження ЭВМ.

Если виходити з закордонного досвіду, те з хвилею комп’ютерних злочинів, поки нам нових вперше і не обсязі, поки врегульованих на законодавчому рівні, нам доведеться зіштовхнутися у майбутньому. Суб'єктами цих злочинів, як правило є високоосвічені фахівці, мають доступу до секретним програмам, шифрам, кодам. У банківських системах, наприклад, відбувається шахрайство (знімаються кошти з рахунків клієнтів вигаданим обличчям, займаються спекуляцією, використовуючи банківський капітал, на валютних біржах, оплачують власні рахунки тощо. буд.). Розвитку цього виду злочинів сприяє і те, що фірми і банки не прагнуть оголошувати факти комп’ютерних крадіжок, ніж відстрахати клієнтів. Злочинці, знаючи таке становище, шантажують власників банків, загрожують розкрити секретні коди і шифри, що може спричинити мільйони витрат їхнього заміни. Лише на самій розслідування державними, приватними службами комп’ютерних помилок банків доводиться близько 20 млрд. доларів на год.

Предприятия, що володіють цінної інформацією, повинні зберігати його у спеціальних неспалених шафах чи сейфах, недопущення втрати ключів від нього передача за зберігання іншим особам, навіть з-поміж особливо доверенных.

Зарубежные фірми, наприклад, використовують із зберігання секретної інформації сейфи (шафи), открываемые з допомогою спеціальної магнітної карти чи інших сигнальних електронних пристроїв. Слід зазначити, що ця міра значно утрудняє до них доступ. Особливо за наявності комплексу захисних (фізичних і технічних) заходів будинку, де міститься сейф, інше хранилище.

Осуществление спеціальних внутрішніх та зовнішніх заходів захисту цінних інформаційних систем має покладатися на спеціально підготовлених осіб. У цьому, підприємцю доцільно звертатися по допомогу до приватним детективним фірмам, що спеціалізуються на розшуку й охороні власності. Можуть створюватися і власні служби безпеки. Тут підприємець сама вирішує, що він вигідніше: миритися з «відпливом інформації, або залучати приватні служби безпеки до її захисту. Питання у цьому, який із збитків менший: при відпливу секретів чи його охране.

Зарубежные великі й заможні фірми вводять у свій штат додаткову посаду — співробітника, що займається протидією розкрадання цінної інформації. Інші фірми постійно чи періодично користуються послугами приватних служб, які спеціалізуються на розшуку і охорони. Штатна чисельність вони мають налічує десятки тисяч співробітників. Тенденція зростання їх рядів не скорочується. У діях приватних служб та поліції виникають протиріччя, та їх намагаються залагодити з допомогою закону чи на паритетних засадах. Існує домовленість про обмін інформацією, якби що охороняється відбувається преступление.

В Російської Федерації ухвалено закон «Про приватної детективної і охоронною діяльність у Російської Федерації», який містить положення про розшукової й охоронної приватної діяльності. Оцінюючи цей закон з критичних позицій, слід зазначити і такі становища, що заслуговували уваги, як надання детективами на возмездной договірній основі допомоги громадянам і організаціям незалежно від своїх форм власності. Перераховуються види дозволених і запрещаемых послуг, які можуть опинитися надавати суб'єкти недержавної детективної і охоронною діяльності: сищики і охранники.

В частковості, Законом передбачена можливість створення акціонерними товариствами власних служб безпеки, які, сре6ди інші завдання, покликані вести «…вивчення ринку, збирати інформацію для ділових переговорів виявлення некредитоспособных чи ненадійних ділових партнеров;…установление обстоятельств… недобросовестной конкуренції…, і навіть розголошення відомостей, складових комерційну таємницю…». (ст. 3.).

Подводя підсумки, треба сказати, що захист спеціальними заходами цінної інформації повинна здійснюватися як проти конкурентів, і злочинних елементів, які намагаються опанувати нею. Заходи захисту залежить від тих засобів і прийомів, які застосовують викрадачі. Використання за захистом секретів приватних фірм найскладніших електронних пристроїв дозволяє тільки стримувати їх відплив, але з зупиняти цей вид діяльності, широко що у у світовій практиці назва промисловий (комерційний) шпигунство. У фундаменті економічної літературі, досліджуючи розвиток підприємницької діяльності, звертає уваги на підтримку етики чесної комерційної діяльності. У результаті ж конкурентної боротьби як невід'ємного елемента ринкового господарювання використання промислового шпигунства не можна зарахувати до етичним видам ділових взаємовідносин підприємців. Проте рыночно-конкурентная діяльність немислима, як показує зарубіжна практика, без економічного, виробничого, науково-технічного та інших видів шпигунства. Найбільш сприятливий суспільно-економічний клімат у розвиток підприємництва зможе запобігти банкрутства, тоді як результаті вдалою шпигунської акції будуть викрадено секретні для фірми (компанії) відомості. Шпигунство — це тінь рыночно-конкурентной діяльності, двигун кого фірм і гальмо для других.

6. КОМЕРЦІЙНИЙ ШПИОНАЖ.

Лицо, що побажала зайнятися підприємництвом, зазвичай, вже певні знання з обраній сфері, а разі недостатності може їх одержати з великого асортименту вітчизняної і закордонної літератури. Підприємництво тісно взаємопов'язано з конкуренцією. Здійснення останньої може приймати найрізноманітніші форми, зокрема і ті, як розкрадання чи то збирання чужій інформації, що носить загальновідоме назва шпигунство. Про цю галузі в більшості людей склалося досить стереотипне уявлення, заснований на художньої літератури, кіноі телефільмах. Не виникало потреби у глибшому вивченні цього явища. Проте підходи до такого громадському явища, як шпигунство, за умов рыночно-конкурентной діяльності різко змінюються, бо особам, які займаються підприємництвом, вже припадає, бо особам, які займаються підприємництвом, вже припадає мати справу з цієї проблемою. З одного боку, змушені захищати свої таємниці (цінну інформацію), з другого — намагатися заволодіти секретами конкурента, щоб вижити у ринковому протиборстві. Мета цього розділу, хоча в дуже короткої формі, викласти деякі питання, що характеризують поняття шпигунства, його види й засоби здійснення і тим самим надати практичне сприяння особам, прямо чи опосередковано причетний до підприємницької деятельности.

Термин «шпигунство» (з прикметниками: «економічний», «промисловий», «комерційний», «науково-технічний») означає активних дій, створені задля збір чи розкрадання цінної інформації, закритою для доступу сторонніх лиц.

Экономический шпигунство ширше поняття, що охоплює і такі його підвиди, як промисловий, виробничий, науково-технічний, комерційний шпигунство. Володіння таємницею однією особою викликає до неї інтерес іншої особи, задоволення якого відбуваються дії, створені задля заволодіння нею зі метою отримати певну матеріальну або ту вигоду. Обличчя, використовується у цій діяльності, має загальновідоме назва «шпигун». У підприємництво конкурентна боротьба неможлива без отримання. Прагнення отримати відомості за умов закритого до них доступу законним шляхом породжує неминуче несумлінну конкуренцію, тобто. об'єктивну потреба шпигувати за конкурентом. Без володіння інформацією щодо діях конкурента, плановане попиті продукції, перспективних наукових розробках важко, а де й неможливо бути конкурентоспроможним. Виникає два тісно взаємозалежних обстоятельства:

1. Підприємець змушений в ролі захисника своїх секретів (цінної информации);

2. Підприємець змушений з метою конкуренції добувати (красти, купувати) чужі захищені секрети. Те, що ні захищається, особливої цінності в аналізованому плані не имеет.

Возникает питання, як розглядати промисловий (комерційний) шпигунство з позицій чинного законодавства. У літературі про промисловому шпигунстві там відзначається, що розглянута діяльність зовсім не від вважається злочинної і тягне кримінальної відповідальності. Якщо у процесі розкрадання секретної інформації підприємству, установі чи працівникам причиняется збитки, то карному покаранню винну особу валиться за останнє діяння, а чи не за сам факт розкрадання найцінніших відомостей. Загалом, такий похід є правильною, оскільки сам підприємець незацікавлений у цьому, що він буде здійснювати розкрадання матеріалів, а робити це він мусить з ринкової діяльності, він перебувати під загрозою застосування щодо нього кримінального покарання. Краще звернути увагу до охорону своїх таємниць, ніж вдаватися до кримінально-правової защите.

В цих цілях докладніше розглянемо ознаки, що характеризують промисловий шпигунство. До них относятся:

— субъект (хто може займатися даним виглядом деятельности);

— предмет (на що посягается промисловий й інший шпионаж);

— способ, засіб (дії, з допомогою яких здійснюється оволодіння закритими сведениями);

— адресат (хто виступає заказчиком).

Субъектами промислового (комерційного) шпигунства може бути громадян Росії, іноземні громадяни, особи без громадянства, що стосуються і які стосуються співробітникам підприємницьких підприємств, установ, фірм. Виконавцем шпигунства може виступати безпосередньо підприємець, співробітники власної служби безпеки, приватних детективних пошукових фірм чи окремі особи, діючі приватно. Пошук оволодіння промислової, комерційної інформацією здійснюється, тільки в випадках, за завданням замовника, за іншими — по власної ініціативи для наступної її продажу зацікавленим лицам.

Анализ зарубіжної практики показує, що з приватних служб безпеки, що спеціалізуються з розкраданні чужих секретів, є значна за кількістю клієнтура замовників і покупців. Наприклад, у Великій Британії одна з приватних пошукових агентств, поруч із розслідуванням фактів про промисловому шпигунстві, забезпеченням безпеки підприємств і фірм, працює також над добуванням (розкраданням) інформації про конкурентних приватних підприємствах. Такі фірми не прагнуть особливо конспірувати, приховувати своєї діяльності. Їх координати є у спеціальних довідниках. Нині у країнах ринкової економіки діють сотні й тисячі агенцій і десятки тисяч промислових шпионов.

Подобные агентства починають утворюватися і продовжує діяти на території Російської Федерації. Проте різке зростання таких служб можна очікувати лише за умов яка склалася рыночно-конкурентной економіки, аналогічної західним странам.

По цілком зрозумілих причин видати секрети можуть бути співробітники фірми. Якщо особам, не працюючим для підприємства, необхідно долати фізичні і технічні перепони на шляху проникнення до, то працівникам фірми непотрібен докладати подібні зусилля. Таємної інформацією вони вже мають або мають можливості зібрати її. Мотивацією таких дій можуть бути користь, помста тощо. Тому, за формуванні колективу співробітників необхідно враховувати, хто з них довіряти свої таємниці, а до кого ні. Вирішують самі питання підприємці. Так, співробітники загальновідомого АНТа зі сторінок газет досить докладно діляться інформацією, як він займався внутрішньої безпекою свого кооперативу. Спочатку приймали себе працювати лише тих, кого знали особисто могли їм довіряти. Розширення штату співробітників збільшувала небезпека просочування інформації. Тому керівництвом АНТа приймається рішення про створення спеціального підрозділи — департаменту перевірці людей, надходили до них працювати. На кандидатів заводилися досьє, у яких концентрувалися результати вивчення і перевірок. Проверяемые могли ознайомитися з досьє він. Важко поки говорити у тому, що кожен підприємець може мати такі ж можливості або створити їх. Але підхід до захисту своїх секретів вони мали правильний і можна використовувати іншими фірмами з урахуванням своїх і потребностей.

Следующим ознакою, що характеризує шпигунство, є предмет зазіхання, тобто. інформація, що представляє цінність на її володаря і закрита до доступу сторонніх осіб. Носії такий інформації найрізноманітніші: документи, креслення, схеми, патенти, дискети, касети, які містять наукові дослідження. бухгалтерські матеріали, контракти, плани і рішення керівництва підприємницьких фірм. Предметом промислового шпигунства може бути лише інформація підприємницьких фірм, а й державних підприємств і учреждений.

Определенные складно щодо промислової таємниці підприємств, фірм, компаній із змішаним капіталом. Наприклад, окремий і державний капітал; державний та іноземний приватний капітал; вітчизняний та іноземний приватний капітал. Неминуче зіткнення інтересів нашого законодавства й іноземного власника як між собою, і із державою. У разі необхідно враховувати наявність державної (військової) таємниці, службової таємниці, інших відомостей, визначених кримінальним законом, і навіть промислову таємницю. Дані, складові державні таємниці, перераховані у спеціальних нормативні акти, затверджуваних Російським урядом. На підставі видаються відомчі акти, що визначають види секретів, які підлягають охороні. Промислова ж таємниця може входитимуть у переліки державних таємниць, і може і ставитися до них. Посягання на секрети державних підприємств і установ переслідується кримінальним законом, тоді як підприємницькі секрети кримінальним законом незахищеними. Наприклад, спосіб виробництва та заварки чаю державі технічно нескладне цінності, а підприємця — це фірмовий секрет, у якому тримається усі його предприятие.

Следующим ознакою промислового шпигунства є спосіб його здійснення. Дії по завладению інформацією проходять таємно (таємно) від, шляхом їх розкрадання, збору, купівлі, видачі. Не виключається і знищення, спотворення чи саботування з використання інформації. Мета — не дати власнику можливості використовувати її щоб одержати вигоди, бути конкурентоспроможним.

К засобам отримання секретів ставляться різні технічні системи. Якщо поки основними власниками розвідувальних технічних засобів є спеціальні державні органи (служби), то, на Заході їх застосовують перебувають у користуванні і приватних осіб. Це дозволяє підприємцям широко використовувати наявні кошти електронної розвідки отриманні необхідної інформації. Зняття її з телефонних переговорів, ЕОМ, приміщень, де працюють секретні розмови, тощо. Застосування тих чи інших коштів залежить від інформації, яку має намір отримати суб'єкт. Один вид інформації то, можливо викрадений, інший прослуханий, третій — сфотографований чи зроблено замальовки, четвертий записано магнітофон, п’ятий — знято кінокамерою тощо. Іноді використовується комплекс спеціальних заходів для її отриманню. Залежно від виду отримання приймаються відповідних заходів захисту. Наприклад, існують прилади, з допомогою яких з відстані до 500 м лазерним променем знімати мовну інформацію з допомогою вібрації вікон. У відповідь, задля унеможливлення просочування інформації таким способом, німецька фірма Сіменс початку випуск спеціальних віконних рам, які ослаблюють на 110дБ проникнення електромагнітних випромінювань у певних диапазонах.

Адресатами (замовниками) отримання промислової (комерційної) інформації виступають підприємці малого великого бізнесу, керівники державних підприємств, і навіть уряди іноземних держав. Захист секретів промислових і численних комерційних фірм також проникнення до них є двома сторонами однієї медалі. Проти них однаковій мірі цікавляться як приватні особи, і співробітники державних служб.

Один з керівників американської розвідки, виступаючи у 1990 р. у Національному прес-клубі, заявив, що «економічна міць є ключем до панування і влади в світі.» У промові цього керівника, виголошеної Американському університеті, пролунало, що «наступними роками ми станемо свідками різкого зростання напруженості у міжнародних економічні відносини. Об'єктивна інформація про економіку інших держав стане практично важливою, і розвідка зобов’язана її добувати». У світі вважають, що ні менш важливе завдання лягає на його плечі контррозвідувальних підрозділів, зобов’язаних припиняти всі спроби іноземних спецслужб, зокрема й дружні, здійснювати політичний, промисловий й економічна шпигунство проти США.

В нашої періодичної преси також з’являються нотатки у тому, що вітчизняна розвідка (розвідки) перенацілює свої зусилля для збирання торгово-економічної информации.

Как бачимо, новим пріоритетом у сучасних умовах розвідувальних і контррозвідувальних співтовариств стають відомості економічного характеру. Тому й напрошується висновок у тому, що цікавість до певних видах приватної й Управлінням державної економічної інформації біля Російської Федерації (включаючи діяльність наших фірм за кордоном) підвищуватиметься як із боку приватних служб безпеки, а й іноземних спецслужб (разведок).

Может чи приватний підприємець протистояти зазіханням спеціальних державних служб? Важко щось стверджувати у цих умовах, скоріш всього немає. До того ж пряма захист підприємницьких структур цього не належить до функцій контррозвідувальних служб. Західні фірми витрачають право на захист своєї інформації 15% свої доходи. В Україні вести розмови про такий захисту поки що зарано. Разом про те наш підприємець рветься у разі потреби звертатися державних правоохоронним органам.

Попытаемся зупинитися на проблемі відмінності промислового (комерційного) шпигунства від державних таємниць та інших відомостей, які перебувають під охороною кримінального закону. Як основи розмежування цих понять і відповідальність державно-владних чи інших рішень лежать ознаки, що характеризують промисловий шпигунство, і навіть ознаки, що характеризують склади злочинів, містять заборони на заволодіння державними структурами.

Итак, зазіхання на приватну інформацію може бути із боку суб'єктів приватного підприємництва і спецслужб іноземного государства.

1.Проникновение до приватним секретів фірми, підприємства з боку конкуруючої приватної фірми (співробітники приватного детективного агентства, власної розвідувальної служби) запобігається самотужки безпеки і технічними засобами. Обличчя, затримане у приміщенні (будинку), то, можливо притягнуто до кримінальної відповідальності за безпосередньо завдані збитки: розбій; навмисне чи необережне знищення чи ушкодження особистого майна громадян або як зазіхання проти власності об'єд-нань і організацій; злочин проти життя і здоров’я личности.

Завладение промисловим (комерційним) секретом здійснюється також за допомогою підкупу співробітників фірми-конкурента, їх шантажу, загроз тощо. Якщо з’ясується, що витік секрету відбулася з вини свого ж таки працівника, то підприємець зможе лише звільнити, щоб уникнути видачу інформацією будущем.

В такі випадки краще всього для підприємця не допустити відпливу інформації, створивши надійний захист, ніж витрачати сили й засоби до пошуку шпигуна, котрий викрав секретні материалы.

2.Частный детектив, діючи у сфері вітчизняної підприємницької фірми, зазіхає на інформацію державного підприємницького підприємства. У цій ситуації може бути кілька решений.

Если приватне обличчя оволодіває цінної інформацією, що належить до даними, що становить державну чи службову таємницю, то кримінальної відповідальності по КК РРФСР при цьому діяння не предусмотрена.

Похищенные відомості становлять державну таємницю. У разі теж вбачається склад злочину. По-перше, якщо розглядати за ознаками складу розголошення державних таємниць, то приватна особа може бути суб'єктом цього злочину. Дані їй немає довірялися і могли стати відомими службовими щаблями чи роботі, оскільки не працював цьому підприємстві, учреждении.

Не потрапляє це дію й під ознаки складів, які передбачають зраду Батьківщини формі шпигунства чи шпигунство. По об'єктивної боці цих особливо небезпечних державних злочинів адресатами збирання й передачі виступають іноземне держава, іноземна організація чи його агентура. Але тут адресатом виступає вітчизняна підприємницька фирма.

Отсутствует склад злочину за діях приватного обличчя і тоді, коли відомості, складові державну таємницю, він обов’язково дістане від працівників режимного підприємства обманним шляхом, підслуховуванням їх розмов тощо. У той самий час у поведінці працівників, допустивших відплив довіреною їм (стала відомою по службі або роботі) секретної інформації, є ознаки складу розголошення державних таємниць (необережна форма вины).

— У діях приватного особи, який знайшов втрачені матеріали, містять державну таємницю, що передав їх нашою приватної фірмі, теж міститься складу преступления.

— Сотрудник режимного підприємства робить із приватна особа угоду, продає йому за гроші державну таємницю. У цьому усвідомлює, що покупцем є вітчизняна підприємницька фирма.

Лицо, продавшее секретні матеріали, має нести кримінальну відповідальність розголошення державних таємниць. Обличчя, купившее ці дані, кримінальної відповідальності не несет.

3.Частное обличчя у сфері підприємства змішаного типу (окремий і державний вітчизняний капітал) зазіхає на промислову (комерційну) таємницю аналогічно на кшталт підприємства. Тут можуть бути різні підходи вирішення питання відповідальності. Зокрема, викрадач інформацією інтересах вітчизняного СмП не потрапляє під ознаки відповідних норм КК РСФСР.

В той час за наявності державній чи службової таємниці виникає запитання про відповідальності співробітників цього підприємства, якщо буде встановлено, що вони продали, видали (розголосили) приватній особі секретні відомості. У тому поведінці є, залежно від предмета зазіхання, ознаки складу розголошення державних таємниць. Розголошення ж службової таємниці перестав бути предметом цього злочину. Відсутні тут ще й ознаки іншого подібного злочину — передачі іноземним організаціям відомостей, складових службову таємницю. Ні адресата, який передбачено складом злочину, а саме: іноземної організації, їхніх представників. Проте, якщо вказані дії робить посадова особа, діє всупереч інтересам підприємства, воно може нести кримінальну відповідальність зловживання владою або службовим положением.

4.Частное обличчя зазіхає на інформацію підприємств змішаного типу (вітчизняний та іноземний капітал) у сфері вітчизняного предприятия.

В його діях відсутні ознаки складів злочину, окрім тих випадків, як у процесі розкрадання нічого очікувати скоєно інше злочин (вбивство чи приченение тілесних ушкоджень охоронцю або іншими особам, знищення чи ушкодження майна, і т.п.).

5.Частное обличчя чи діє у інтересах іноземної приватної чи державної фірми, філії якої містяться як у території Російської Федерації, і там, проти вітчизняних приватних і запровадження державних підприємницьких структур.

При зазіхання на промислову (комерційну) інформацію приватного підприємства ознаки складу якихось злочинів відсутні. Певний зовнішню схожість дана діяльність з придбання інформації має з ознаками складу передачі іноземним організаціям відомостей, складових службову таємницю. Проте службова таємниця визначається нормативними актами лише державних підприємств і для державних підприємств. Отже, немає у аналізованому діянні такий ознака, як злочину — службова тайна.

Несколько іншу кримінально-правову оцінку отримують дії приватного особи (нашого громадянина, іноземного громадянина або особи без громадянства) у сфері іноземної організації (державні - установи, органи, організації, тобто. які стосуються урядової структурі; негосударственно-посреднические, комерційні, промислові, страхові та інші, які стосуються малого й крупнофирменному підприємництву, і навіть компанії промисловців, різні суспільні організації) у разі заволодіти даними, складовими службову таємницю державних предприятий.

Уголовная відповідальність винного настає за передачу іноземним організаціям відомостей, складових службову таємницю. У цьому відповідальні за це як особи, котрі видають службову таємницю (працівники підприємства), і особи, котрі збирають (вивідування, розкрадання, купівля) з передачі іноземним державною мовою і недержавним організаціям чи його представителям.

Под дію цієї статті можуть потрапляти дії працівників приватних детективних фірм, котрі займаються здобиччю чужих секретів, за умови, що адресатам передачі відомостей, складових службову таємницю, виступають іноземні організації.

Сотрудники недержавних детективних фірм, котрі хочуть надавати послуг у зборі повну інформацію з ініціативи замовника чи з власної, із єдиною метою продажу зацікавленому адресата, повинні з’ясовувати собі, щоб не розпочати конфлікт за законом, хто є замовником чи який адресат її приобретает.

Нельзя виключати і цій ситуації, коли послугами приватних детективів захочуть скористатися іноземні спецслужби. Приватним бізнесом рухають гроші, а такі послуги щедро можуть оплачиваться.

Сознательное виконання приватним детективом, наприклад, замовлень представника іноземного держави (співробітника органів розвідки, дипломата чи іноземної недержавної організації), вкладених у отримання відомостей, складових державну (військову) таємницю, чи інших відомостей (економічного, науково-технічного, військового чи іншого характеру), як складових секрети, не які стосуються ним, але особливо цікавлять адресата, має оцінюватися і кваліфікуватися як шпигунство чи зрада Батьківщина у вигляді шпигунства (залежно від громадянства детектива).

Деятельность ж біля Російської Федерації приватного особи щоб зібрати відомості про третіх державах (роботі посольства, іноземних організацій корисною і громадян) не потрапляє під ознаки шпионажа.

6.Деятельность представників спецслужб інших держав зі збирання промислової (комерційної) інформації вітчизняних приватних підприємницьких підприємств, установ, фірм повинна кваліфікуватися як протизаконна, тобто. шпигунство. Предметом складу шпигунства (зради Батьківщини формі шпигунства), у разі, є відомості, хоча й складові державну (військову) таємницю, але що привабливі для іноземного адресата. Частнопредпринимательская інформація, з урахуванням суб'єкта зазіхання, потрапляє під кримінальноправову захист. Особи, займаються її збиранням і передачею адресата, повинні нести кримінальну відповідальність шпионаж.

7.Частная іноземна фірма (компанія, акціонерне товариство і т.д.) через своїх представників збирає відомості, складові промислову (комерційну) таємницю вітчизняного приватнопідприємницького підприємства (установи, фирмы).

В цьому разі слід підкреслити, що активізація діяльності іноземних підприємств на терені Росії може торкатися й інтереси національної стратегії безпеки. Розвідки інших держав до 80% розвідувальної інформації отримую з відкритих джерел — газет, журналів, наукової політичної та економічної літератури, тобто. з допомогою висококваліфікованої аналітичної роботи. Одержати ж у такий спосіб промислову (комерційну) інформацію видається можливим. Секрети приватних фірм шпальти відкритого друкування і той загальнодоступною літератури не потрапляють. Тож у сфері промислового шпигунства діють не розвідники аналітики, а розвідники, завдання яких своїм дією опанувати одноразово даними, складовими таємницю, а чи не збирати їх тривалий час з крупинок. Хоча підготовчу роботу може і охопити певне время.

Уголовно-правовая оцінка такий діяльності, зі позицій чинного законодавства дозволяє дійти невтішного висновку у тому, що вона протизаконна. Адресат, бажаючий отримати інформації і предмет — інші відомості, у яких зацікавлений, є, поряд з іншими, ознаками шпигунства, протягом якого передбачено кримінальну ответственность.

Краткое розгляд меж можливої захисту та збору промислової (комерційної) інформації свідчить про недостатньою поки правової опрацюванні даної проблеми. Проте значення обліку у підприємницькій діяльності чинного законодавства дозволяють уникнути серйозних помилок, і не вступати в конфлікт за законом.

Список литературы

1.Долгополов Ю. Б.,"Предпринимательство і безопасность","Универсум", М., 1991 г.

2.Казакевич О. Ю. та інших. «Підприємець у небезпеці: засоби захисту (практичне керівництво для підприємців та бізнесменів)», Об'єднання УППИКС, М, 1992 г.

3.Кавеладзе І.Т., «Практика захисту комерційної таємниці США (посібник з захисту вашої ділової інформації)», «ЭКО-консалтинг», М., 1992 г.

4.Раевский Р. «Погрози економічній безпеці підприємства міста і завдання служби безпеки по їх нейтралізації», журнал «Приватний розшук» № 4, «Ось-89», М., 1994.

5."Гражданский кодекс Російської Федерації", частина перша (діє з початку 1995 р.), «ИНФРА-М», М, 1995 г.