Государственное регулювання діяльності бізнесу

Государственное регулювання діяльності малого бизнеса

Курсовая робота підготовлена студентом 205 грн. Ламыкиным И.А.

Московский Державний Університет імені М. В. Ломоносова Экономический факультет Кафедра «Політичною экономии».

Москва 1999.

Введение

.

Актуальность теми курсової роботи «Державне регулювання діяльності бізнесу» обумовлена тієї роллю, яку грає малий бізнес переважають у всіх економічно розвинених країн. Росія в цьому сенсі, оскільки розвиток бізнесу допоможе Росії вирішити деякі питання пов’язані із конкретним висновком економіки з кризи. Малий бізнес у Росії може виконувати різні функції, тому державним органів управління слід узяти він всі питання пов’язані з регулюванням діяльності бізнесу. Сюди відносяться такі питання, як допомогу дітям і підтримка бізнесу, і стимулювання його развития.

Необходимо відзначити, що практику нанесення державного регулювання економіки, зокрема й цілеспрямовані заходи підтримки малого бізнесу, реалізується як на федеральному, але й більш на регіональному уровне.

Важно і те, що за умови активних трансформаційних процесів у суспільстві та економіці практика державної МП як і його правова і институционально-инструментальная система, неспроможна мати застиглого характера.

Эта система повинна постійно розвиватись агресивно та вдосконалюватися, відбиваючи собою, як нові тенденції й потреби розвитку самих МП, і дедалі більше зрілий, сформований характеру самої ринкової системи господарювання і інтегрованих у ній важелів державного регулювання. Сказане повною мірою стосується й такого найважливішого важеля цієї політики, як система державних — федеральних і регіональних програм підтримки МП.

Предметом дослідження курсової роботи є підставою:

1. визначення критеріїв малих форм господарювання — МП — і напрями їх розвитку на сучасної ринкової экономике,.

2. пошук місця МП залишилася в процесі про ринкову трансформацію російської економіки та розгортанні процесів соціально-економічної стабілізації в стране,.

3. взаємодія федерального, регіонального та місцевого рівня реалізації цільових програм підтримки МП, Цель курсової роботи — показати можливості поліпшення фінансування й розширення джерела фінансування бізнесу, у цьому числі з допомогою ресурсів банковско-кредитной системи, вдосконалення форм і методів взаємодії програмних документів федеральних і регіонального уровня.

Курсовая робота складається з запровадження, двох глав, і списку використаної вітчизняної і закордонної литературы.

Глава 1. Характерні риси малого предпринимательства

Сфера діяльності бізнесу економіки России Характерными рисами малого середнього підприємництва є взаємозв'язок понять «виживання» і «нестійкості». У розвинутих країнах у перебігу п’ять років половина підприємств йде з ринку України і стільки ж ощасливлює. Малі підприємства мобільні і швидко заповнюють ніші в економіці з вищий рівень дохідності, ніж забезпечують швидке насичення платоспроможного попиту, необхідні структурні зрушення в экономике.

Поэтому треба дати свободу у розвиток підприємств бізнесу. Вони можуть дати Росії необхідну насиченість ринку, тенденцію до стійкості цін, середу конкуренції, якої так і не вистачало великим монополистам-гигантам, через чого страждало якість, а процес упровадження нових технологій він був заторможен.

Для самостійного аналізу бізнесу необхідно знайти метод підрозділи підприємств на малі й великі. Є багато способів. Часто виділяють поняття монополії, проте, що ні підходить під це визначення, належать до малому підприємництву. Розуміючи, що цього досить, порівнюють обертів коштів, обсяги прибутків і продажів. А в наш час підприємства класифікують за кількістю зайнятих у яких человек.

Малые предприятия:

промышленность — 100 людина,.

строительство — 60 людина,.

транспорт — 100 людина,.

сельское господарство — 60 людина,.

научно-техническая сфера — 60 людина,.

оптовая торгівля — 50 людина,.

розничная торгівля і побутове обслуговування населення — 30 человек По даних Держкомстату Росії, частка, виробленої на малих підприємствах становить 10% ВНП (порівнювати: США — 60% на початок 90-х). Кількість зареєстрованих підприємств із чисельністю до 200 людина становить приблизно млн. (з урахуванням кризи 17 серпня 1998 року у рентабельних підприємств безсумнівно скоротилося). Чисельність зайнятих в малому бізнесі з урахуванням які працюють у сумісництву, договорами тощо. становить 20 млн. людина, що становить близько третину економічно активного населення страны.

Однако, слід зазначити, що реальні даних про реально функціонуючих підприємствах зібрати дуже складно, оскільки:

существует велика кількість неврахованих підприємств, які ніде офіційно незареєстровані не мають розрахункового рахунок у банку. Причому, це не так обов’язково кримінальні структури — це, звані, полутеневые підприємства, які за створенні сприятливих умов, готові розпочати легальну сферу, осложнен облік фінансової складової діяльності офіційно зареєстрованих підприємств через приховування прибутків з метою ухиляння від налогов, значительное число які пройшли реєстрацію підприємств, або не розпочинають господарську діяльність, або невдовзі ликвидируются, наличие нестабільної економічної обстановки країни (скоріш, цей пункт вважатимуться підбиттям результатів під вышесказанным).

По з розвитком малого підприємництва утворюються різноманітні форми організації приватних фірм. На цей час відомі три основні правові форми: одноосібні, партнерства і корпорации.

Фирма, яка перебуває у одноособовому володінні найбільш проста форма для малого бізнесу. Зазвичай відкриття такого підприємства варто лише отримати ліцензію від місцевої влади й зареєструвати торгове ім'я. Ділові партнерства представляють собою організацію з цих двох і більше осіб, між якими полягає контракт на спільне володіння підприємством. Партнерства може бути повним і обмеженими. Третій тип — корпорації. Це організаційна форма найбільш й у великого й середнього бізнесу, хоча від кількості всіх корпорацій, наприклад, у США, 98% - невеликі сімейні фірми. І хоча формально управління корпорацією має бути відокремлена від неї володіння, нерідко трапляється так, коли корпорацією володіє і керує один власник з допомогою підставних осіб, які реально не вкладають у неї кошти й не беруть участі у керування ею.

Но, звісно, малі підприємства як виникають, і розпадаються з багатьох причин. Наприклад, у Німеччині 1990 року понад 14 500 підприємств із числа малих невідворотно зазнали краху, причому 40% з них проіснували трохи більше 5 років. Частка банкрутів підприємствами бізнесу завжди вище, бо, йдучи з ризиком, підприємець вирішує складну проблему конкурентоспроможності своєї продукції. Адже початкова вартість ставить засновників фірми в невигідне становище проти діючої фірмою. Новачку у на самому початку проводити своєї роботи за більш високих витратах, ніж підприємцю діючої фірми. Тому починаюча фірма має вищу собівартість продукції. Найчастіші причини банкрутства підприємств — це невдачі у сфері збуту, і навіть недостатня компетентність і відсутність досвіду. І все-таки, попри що, кількість новостворених фірм перевершує число ліквідованих, що свідчить про абсолютному збільшенні кількості підприємств малого середнього бізнесу у экономике.

Причем досить важливо, що часто мале підприємство банкрутує в повному обсязі, а лише викуповується більшої фірмою або сама стає таковой.

Отсюда можна казати про трьох моделях розвитку:

консервация масштабів діяльності, зі наступним збереженням статус-кво, медленное розширення ділової активности, быстрое розвиток підприємств і перетворення в середні, та був й у великі компании.

По даним опитування власників підприємств (МП) в Німеччини 55% не планують розширення, 35% розробляють плани повільного стабільного зростання, і лише 10% - розвитку з допомогою виробництва нова продукція чи вступу налаштувалася на нові ринки, що свідчить про прагненні для збереження свого статус-кво, певне задовольняючого своїх владельцев.

Период, починаючи з 1994 року, характеризується появою цілого ряду нових, досить негативних тенденцій у розвитку російського МП. Насамперед, зростання кількості підприємств припинилася та протягом певного часу простежувалося зниження від кількості, тобто. динаміка малих підприємств придбала негативні значення. Не виявила себе довго очікувана тенденція структурні зміни, спрямована убік більшої залучення МП у производственно-инновационную діяльність. Хоча що намітився у малих бізнесі спад загалом подолано, породили його проблеми збереглися і можливості їхнього рішення ще попереду серйозно аналізувати. Останні наявні статистичні дані наприкінці 1997 р. свідчать, що протягом 1996;1997г. кількість МП (за порівнянним колу) збільшилося проти нижчою точкою спаду на 5−7%, склавши «на 1 жовтня 1997 р. 844 тисячі з чисельністю постійно зайнятих понад 6 млн. людина, а урахуванням сумісників, які працюють у договорами і фізичних осіб — підприємців — майже 12 млн. людина. Разом про те, нова «хвиля» кризи, виникла восени 1998 р. знову підтвердила загальну нестійкість соціально-економічної середовища розвитку російського бізнесу: за оцінками експертів, під час кризи з ринку «пішло» від 30% до 50% МП, вимушено які припинили чи які призупинили свою деятельность.

Тем щонайменше, як і соціально-економічне становище приблизно п’яту частину населення Росії (25−27 млн. людина) однак пов’язані з малим бізнесом. «Економічний вагу» бізнесу в народному господарстві Росії характеризується такими даними. У 1997 р. частку малих підприємств доводилося 12% ВВП Росії і близько 10% чисельності які працюють на підприємствах країни. Лише з основному виду діяльність у 1997 р. малими підприємствами було виконано продукції обсязі 7−8% від обсягу наданих послуг чи вироблену продукцію (зокрема, більш 20% обсягу підрядних будівельних робіт). МП дають 7% всієї прибутку на промисловості Росії. Важливе значення має тут внесок бізнесу в пожвавлення інвестиційного процесу у країні. У 1997 р. інвестиції підприємств в основний капітал перевищили 25 трлн. крб. У тому числі 67% довелося на приватних інвестицій. У цілому це 7% інвестицій у основний капітал у російській економіці. Саме динамічний розвиток бізнесу прискорило деяке збільшення обсягу промислового виробництва, у Росії у 1997 р. проти аналогічним періодом 1996 р. Малий бізнес грає винятково важливу роль «підживлення» бюджетів всіх рівнів, особливо регіональної та місцевої. У 1996 р. бюджети всіх рівнів отримали від МП доходів у сумі 36,7 трлн. крб., зокрема федеральний бюджет — 15,4 трлн. крб. Збируваність податків по МП значно вища, ніж у цілому в усім категоріям російських предприятий.

И все-таки нинішні тенденції розвитку російських МП більш правильним було характеризувати як стагнацію, ніж як пожвавлення чи, тим більш, впевнений підйом. Частка МП залишилася в ВВП Росії залишається помітно нижча за аналогічний показник для країн із розвинену систему ринкового господарювання. Росія істотно поступається країн із розвиненою ринковою економіки та за рівнем «насиченості» МП, зокрема, на 1 тис. жителів. Вкрай негативно видається і картина розподілу МП за регіонами — суб'єктам Російської Федерації. Поруч із кількома регионами-лидерами (Москва, З. Петербург, М. Новгород й інших) є дуже багато територій, де розвиток і самої МП, і систем його державної влади і громадської підтримки перебуває у зародковому безпечному стані й не надає практично ніякого впливу процеси стабілізації виробництва та зайнятості, і навіть регіонального соціально-економічного розвитку на целом.

Преобладающая частка російських МП функціонує у досить вузької господарської ніші (переважно, торгово-посередницька діяльність), саму природу якої обмежує повне розкриття переваг малих форм підприємництва і виробництва. У 1996;1997 рр. спостерігалося деяке випередження за темпами розвитку МП сфери в промисловості й будівництва, проте ці темпи структурні зміни неможливо знайти визнані задовільними, тобто. відповідними завданню різкого посилення ролі малого бізнесу у процесах соціально-економічної стабілізації і підйому виробництва в стране.

Сказанное вище свідчить про недостатньою ефективності діючу пенсійну систему зараз у російської економіці системи державної влади і громадської підтримки МП. Фактично, попри відомі концептуальні та інституціональні просування, цю систему не змогла піднятися вище методів діяльності, що склалися на початкових етапах реформування і розвитку російського приватного підприємництва, зокрема, сфери бізнесу. Продовжують домінувати форми і навіть інструменти політики підтримки, характерні для «стартового» етапу реформ, коли принципове значення мало розширення «поля бізнесу» (тобто. числа МП), а чи не їх якісні показники своєї діяльності (ступінь господарської зрілості, виробнича і інноваційна активність, втягнутість до системи производственно-кооперационных зв’язків, зокрема. і з великим бізнесом тощо.). У здійснюваних заходи державної як і спостерігається негативну тенденцію «самоізоляції» бізнесу і проблематики її інтересів від загального контексту економічних та соціальних реформ. Недостатньо розуміння те, що довгострокове розвиток цієї сфери МП, тим паче, у реальному секторі, можливе лише за умови загального оздоровлення російської економіки та її основи як великих підприємств, які, своєю чергою, маємо отримати стимули активного коопераційного й іншого взаємодії малим бизнесом.

Система законодавчих актів, вкладених у розвиток малого предпринимательства Важное місце у роботі займає блок питань, що стосуються сучасної ролі програмно-цільового методу управління і державної регулювання соціально-економічних процесів і перспективи її використання у політиці державної МП на федеральному і регіональному рівнях. Зазначений метод широковідомий і має багаторічне використання у світової економічної практиці. У додатку до сфери МП програмно-цільовий метод державного регулювання передбачає, передусім, виявлення стратегічного потенціалу малих форм господарювання у вирішенні ключових питань соціально-економічного розвитку, зокрема і регіональному рівні. Цільовий метод вимагає чіткого визначення пріоритетів державної політики і, кожної із програм, що у аналізованому колі проблем концентрується утворенні умов найповнішого розкриття потенціалу МП, забезпечує стале зростання й структурне вдосконалення даного сектору економіки, підвищення його ефективності, конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості й, звісно, максимального внеску до економічне зростання у целом.

При розробці цільової програми необхідно максимально використовувати системних протиріч і взаємодії: між короткостроковими і довгостроковими цілями, соціальними цілями і метою структурної політики, між кількісними і якісними параметрами, між прагненням до вирівнювання рівнів розвитку регіонів і метою досягнення максимальної прибутковості при мінімальному ризик, прагнення самоокупності системи державної підтримки МП і необхідності реалізації соціально значущих «витратних» заходів, між необхідними витратами реалізацію заходів підтримки і гострої обмеженістю реальних ресурсів. Метод цільового програмування, у якому мають грунтуватися програми підтримки МП, передбачає точне виконання кожного заходи програми в встановлених термінів, тобто. інтегрує необхідні елементи обов’язковість та навіть директивности. З іншого боку, в програмі би мало бути є такі кількісні параметри і оцінки ступеня виконання включених у ній заходів, їх економічного та високого соціального эффекта.

В господарське практиці економічно розвинутих країн для програм подібного типу зазвичай передбачається неминучим деяке відхилення від «абсолютного» виконання, але з понад 5−10%. Однак у Росії широкомасштабна практика недофінансування таких програм не рідкістю виконання лише на 10%. Це відбувається попри прийняття рішень, номінально які гарантують повне фінансове забезпечення виконання всіх програмних заходів, які у результаті залишаються «на папері». Через війну такі програми практично виявляються не директивно-целевыми, а суто індикативними, куди входять у собі набір правильних, але декларативних положень. Цим підривається і дискредитується сам програмно-цільовий підхід до здійсненню заходів підтримки МП.

Программно-целевой метод вимагає максимального обліку регіональну специфіку при реалізації конкретних заходів. У цьому сама програма дії області МП має бути якнайретельніше ув’язана з іншими цільовими програмами, безпосередньо чи опосередковано що стосуються колу порушених соціально-економічних відносин, у разі - до сфери малого підприємництва.

В час програмно-цільовий метод практичного вжиття заходів державної МП представлений двома формально завершеними федеральними програмами (1994;1995 рр., 1996;1997 рр., створена аналогічна програма на 1998;1999 рр.), і навіть значним числом регіональних програм лише на рівні суб'єктів Федерації. По останніх даних, такі програми має приблизно 70 суб'єктів Російської Федерації. У багатьох регіонів Росії, мають міцні економічно-правові основи місцевого самоврядування, апробуються можливості розробки аналогічних програм на місцевому рівні (наприклад, лише на рівні адміністративних округів р. Москви). Зазначені програми не покривають собою всю сукупність заходів державної підтримки МП (наприклад, встановлені законом податкові й інші пільги для МП діють незалежно від якихось програм, хоча програми часто інтегрують в себе зобов’язання обгрунтування й винесення в руки відповідних органів влади й управління пропозицій з удосконалення податкової й інший політики щодо бізнесу). Однак можна припустити, що незадовільний характер заходів державної МП на федеральному і, особливо, на регіональному рівнях — сьогодні це 2/3 проблема недосконалості відповідних цільових програм, тож, зокрема, їх межуровневого взаимодействия.

В принципі, основні вимоги державних програмам підтримки МП викладені у ст. 7 Федерального закону «Про державну підтримці малого підприємництва Російської Федерації». Тут міститься такий важливий, але з суті не реалізоване вимога, як внесення Урядом РФ даної федеральної програми в руки Федерального зборів перед поданням федерального бюджету на рік. Законом встановлено низку дуже важливих вимог державних програмам підтримки МП. Такі повинні содержать:

меры із формування інфраструктури розвитку та підтримки МП на відповідному програмі уровне, приоритетные види й перспективні напрями діяльності МП, предложения зі зміни действующих/установлению нових податкових пільг МП, і навіть із виділення коштів відповідних бюджетів на підтримку малого предпринимательства, меры щодо забезпечення передачі суб'єктам МП незавершених будівництвом і пустинних об'єктів, потужностей нерентабельних і збиткових предприятий, меры по масовому залучення людей підприємницьку діяльність, зокрема, б із особливим акцентом розширення зазначених можливостей для социально-незащищенных верств населення Криму і багато другое.

Однако такі установки носять надзвичайно загальний характер. У результаті, сьогодні не склалося цілісного ставлення до необхідному змісті і, формах взаємодії державних федеральних і регіональних програм підтримки МП наразі немає. Формальним є і отсылка закону до обов’язковості фінансування названих програм, нескінченна коригування яких за критерію їхньої реальної фінансування деструктивно впливає на всієї системи взаємодії області державної МП на федеральному і регіональному уровне.

Необходимо, мій погляд, розповісти й про щодо новому ПОСТАНОВА від 3 липня 1998 р. N 697 Про ФЕДЕРАЛЬНОЇ ПРОГРАМІ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА У РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ НА 1998 — 1999 РОКИ уряду РФ. Деякі дані про программе:

Наименование Програми — Федеральна програма державної малого підприємництва Російської Федерації на 1998 — 1999 годы.

Наименование рішення про — Федеральний закон «Про державної розробці Програми підтримці малого підприємництва Російської Федерації «.

Государственный замовник — Державного комітету Російської Програми Федерації із підтримки та розвитку малого предпринимательства.

Основные розробники — Державного комітету Російської Програми Федерації із підтримки та розвитку малого підприємництва Федеральний фонд підтримки малого підприємництва Міністерство економіки Російської Федерації Міністерство фінансів Російської Федерації Міністерство праці та соціального розвитку Російської Федерації Державний антимонопольний комітет Російської Федерации.

Цель Програми — створення сприятливих умов стійкою діяльності підприємств шляхом удосконалювання нормативно — правова база, розвитку підтримки, освоєння нових форм і механізмів фінансової підтримки малого предпринимательства.

Задачи Програми — подолання адміністративних бар'єрів, максимальна легалізація діяльності суб'єктів малого підприємництва, прискорення освоєння нових кредитно — інвестиційних механізмів, створення регіональних центрів підтримки підприємництва, розвиток міжнародного співробітництва Києва та експортного орієнтування підприємств, зміцнення соціального статусу, підвищення престижу та безпеки предпринимателей.

Сроки реалізації - 1998 — 1999 годы.

Глава 2. Методи державної малого предпринимательства.

Фонды підтримки малого підприємництва і системи його налогообложения.

Фондом підтримки малого підприємництва є некомерційна організація, створювана з фінансування програм, проектів, заходів, вкладених у підтримку та розвитку малого підприємництва, шляхом акумулювання коштів, які від приватизації державного устрою і муніципального майна, доходів від власної діяльності, добровільних пожертв фізичних юридичних осіб, зокрема іноземних, доходів випуску і розміщення цінних паперів, і навіть доходів, одержуваних за відсотками від пільгових кредитів, виділених на основі суб'єктам малого предпринимательства.

Фонд підтримки малого підприємництва є юридичною особою. Основних напрямів діяльності фонду підтримки малого підприємництва являются:

содействие у формуванні ринкових відносин з урахуванням державної малого підприємництва та розвитку конкуренції шляхом залучення й ефективне використання фінансових ресурсів для реалізації цільових програм, проектів і заходів у області малого предпринимательства, участие з розробки, проведенні експертизи й конкурсному відборі, соціальній та реалізації федеральних, регіональних (міжрегіональних), галузевих (міжгалузевих) і муніципальних програм розвитку та підтримки малого підприємництва, демонополізації економіки, розвитку конкуренції, насичення товарного ринку, створення нових робочих мест, участие у формуванні інфраструктури ринку, які забезпечують рівні й вони змогу здійснення діяльність у області малого предпринимательства, поддержка інноваційної діяльності підприємницьких структур, стимулювання розробки і виробництва принципово нових видів продукції, сприяння освоєнні нових технологій і изобретений, содействие залучення вітчизняних і закордонних інвестицій для реалізації пріоритетних напрямів діяльності з створенню конкурентного середовища й розвитку малого предпринимательства, организация консультацій із питань оподаткування нафтопереробки і застосування норм законодательства.

Порядок оподаткування, звільнення суб'єктів малого підприємництва від податків, відстрочки і розстрочки їх сплати встановлюється відповідно до податковим законодавством. Якщо ж зміни податкового законодавства створюють менш сприятливі умови для суб'єктів малого підприємництва проти раніше що діяли умовами, то протягом перших чотирьох років своєї діяльності зазначені суб'єкти підлягають оподаткуванню у тому порядку, котрий діяв на даний момент державної регистрации.

Законами Російської Федерації і законами суб'єктів Російської Федерації встановлюються пільги з оподаткування суб'єктів малого підприємництва, фондів підтримки малого підприємництва, інвестиційних та лізингових компаній, кредитних і страхових організацій, і навіть підприємств, установ і закупівельних організацій, створюваних з метою виконання для суб'єктів малого підприємництва і надання їм услуг.

Существуют загальні пільги всім підприємств і спеціальні для певної категорії малих предприятий.

Для всіх малих підприємств встановлено такі податкові пільги :

— відповідно до п. 7 постанови Радміну РРФСР від 18 червня 1991 р. N 406 «Про заходи з підтримки та розвитку підприємств в РРФСР «малі підприємства у перший рік тривають експлуатації можуть списувати додатково як амортизаційні відрахування до 50 відсотків від превоначальной вартості основних фондів яка відслужила вже понад 3 років, і навіть проводити прискорену амортизацію активною частиною виробничих фондів. — податку додану вартість сплачується малими підприємствами щокварталу вчасно не пізніше 20-го числа місяці, наступного за звітним кварталом.

— вони звільняються й від сплати авансових внесків податку прибуток у протягом кварталу. Суми податку вносяться по квартальним розрахунках в 5-денний термін від дня, встановленого надання квартального бухгалтерської отчетности.

В умовах інфляції дана пільга надає певні переваги. З іншого боку, полегшується ведення бухгалтерського учета,.

— сплачені малими підприємствами на придбання основних засобів і нематеріальних активів відповідно до п. 50 Інструкції ГНС РФ N 1 «Про ПДВ «Суми ПДВ віднімаються в обсязі при введення в експлуатацію основних засобів і нематеріальних активов,.

— відповідно до Законом РРФСР від 20 грудня 1991 р. «Про інвестиційний податковому кредиті «малі підприємства заслуговують отримати інвестиційний до податкового кредиту. Під інвестиційним податковим кредитом, розуміється відстрочка податкового платежу, надана органами государственнми органами структурі державної влади чи податковими органами.

Помимо перелічених загальних раніше пільг, діючих для всіх підприємств, законодавством представлена спеціальна пільга, застосовуючи яку зумовлено наявністю певних критеріїв, що висуваються до малим предприятиям.

Согласно п. 22 Інструкції ГНС РФ N 4 «Про єдиний податок з прибутку «у перших двох років звільняються й від сплати прибуток новостворені малі підприємства відповідальні наступним требованиям.

Во-первых, осуществляющие:

— виробництво і переробку сільськогосподарської продукции,.

— виробництво продовольчих товаров,.

— виробництво товарів народного споживання (при віднесення промислової та сільськогосподарської продукції товарів народного споживання слід керуватися Методичними рекомендаціями по віднесенню промислової та сільськогосподарської продукції товарів народного споживання, утв. Мінекономіки РФ і Держкомстатом РФ від 27.07.1993 г.),.

— виробництво медичної техніки, лікарських засобів і виробів медичного назначения,.

— технічних засобів профілактики та реабілітації инвалидов,.

— будівництво об'єктів житлового, виробничого, соціального і природоохоронного призначення (включаючи ремонтно-будівничі работы).

Во-вторых, прибуток від зазначених видів діяльності повинна перевищувати 70% загального обсягу виручки від продукції (робіт, услуг).

В-третьих, в разі припинення малими підприємствами діяльності, в через відкликання якої йому надали податкові пільги, до закінчення п’ятирічного терміну (починаючи з дні його державної реєстрації речових) сума прибуток підлягає внесення до бюджету РФ у розмірі за період деятельности.

В третій і протягом чотирьох років роботи малі підприємства сплачують податок у вигляді 25% і 50% основної ставки, якщо виручка від перелічених видів діяльності становить понад 90 відсотків загального обсягу виручки від реалізації ними продукції (робіт, услуг).

Льготы за зазначеними малим підприємствам у частині зниження податкових ставок застосовуються підприємствами за результатами своєї діяльності, починаючи із першого січня 1994 р. Перерахунок сум податку до 1 січня 1994 р. не производится.

Настоящая пільга не поширюється підприємств, створені з урахуванням ліквідованих (реорганізованих) підприємств, їх філій і структурних підрозділів, зокрема створених у результаті приватизації державних підприємств і муніципальних підприємств. Пільга не поширюється на малі підприємства, в статутний капітал яких частка державної, муніципальної власності громадських об'єднань є становить понад 25 процентов.

При визначенні частки виручки від зазначених видів діяльність у загальній сумі виручки від продукції суму не включається виручка за видами діяльності, прибутки від якої оподатковуються відповідно до положеннями, передбаченими розділ 6 Інструкції ГНС РФ «Про податок прибуток підприємств і закупівельних організацій », а також виручка, отримана від продажу основних фондів й іншого майна. До доходах котрим встановлено особливий порядок оподаткування, ставляться :

дивиденды, відсотки, отримані з акціям, облігаціях і іншим цінних паперів, що належить предприятиям, доходы про дольової участі за іншими підприємствах, створених біля РФ, доходы (включаючи прибутки від оренди — і інших видів використання) казино, інших гральних закладів й іншого грального бизнеса, доходы відеосалонів (від видеопоказа) від прокату відеота аудіокасет й записи на них.

Малые підприємства, крім прибуток, сплачують податки з перелічених видів доходів (за встановленими ставками, відмінними від загальноустановлених) незалежно від цього, мають вони пільгу з податку прибуток або немає, оскільки чинне законодавство не встановлює спеціальної пільги при оподаткуванні даних видів доходов.

Проблемы розвитку бізнесу в России

Сложность ситуації у цьому, що принципи управління, властиві державі федеративного типу, звісно, неможливо Центру диктувати суб'єктам Федерації що й які закони приймати. Проте, можливі заходи іншого властивості. Так, неодноразово пропонувалося вдатися до згортання чи помітне скорочення всіх форм федеральної допомоги регіонам у реалізації їх програм підтримки МП, тоді як зазначених регіонах відсутні відповідні закони, чітко які позначають правничий та відповідальність регіональних органів державної влади управління у справі розвитку та державної МП. Зрозуміло, настільки жорсткі заходи доцільно було б підкріпити включенням в федеральну програму пункту про розробку силами експертів і фахівців якогось «модельного варіанта» закону суб'єкта РФ «Про розвиток і досягнення державної підтримки МП» і його апробації у кількох республіках і регіонах нашої Росії.

К числу значимих методологічних проблем і посилення комплексного характеру здійснюваних заходів підтримки бізнесу системою государственых програм. У даному разі подолання ситуації, коли підтримка не комплексно, «однобоко» як і слідство, — дуже часто малорезультативне. Наприклад, значні кошти — як у федеральному, і на регіональному рівнях — витрачалися і досі витрачаються навчання підприємців. Проте часто таких зусиль не дають належної віддачі, т.к. діючі програми підтримки не містять ідеї «автоматичного» підкріплення отриманих знань підприємців необхідним їм мінімумом «стартового капіталу», можливістю отримання лізингових послуг чи придбання франчайзи, можливістю досить пільгової оренди производственного/торгового приміщення тощо. Реалізація комплексного характеру підтримки вимагає якісно нового підходи до збалансованості і взаимоувязке різних блоків державних програм з урахуванням реальної потреби тих чи інших категорій малих підприємців — як діючих, і потенційних — у тих чи інших заходи (формах) підтримки. У цьому, адже раніше пріоритет незмінно віддавався пошуку стартового капіталу, нині дедалі більше актуалізується проблема так званої «майнової підтримки» МП шляхом виділення їм нежилих приміщень, перерозподілу територій і приміщень підприємств з допомогою розукрупнення чи реструктуризації фактично бездіяльних підприємств чи підприємств-банкрутів, конверсійних підприємств, з допомогою з їхньої основі спеціальних виробничих баз і технопарків і пр.

Организационно-институциональные проблеми державних програм підтримки МП породжені відсутністю нині єдиної повноважної та відповідальної виконавчої вертикалі здійснення державної політики щодо бізнесу, зокрема і щодо реалізації цільових програм підтримки МП. Сьогодні структура органів влади й управління, які забезпечують державну підтримку і зміцнити взаємодію з МП залишилася в різних Росії дуже неоднакова. У системі виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації б цими питаннями займає безліч органів з різними статусом, функціями, повноваженнями і відповідальністю. Більше того, ці органи формально представляють різні напрями соціально-економічної діяльності (саме, міністерства, комітети, департаменти, управління, відділи тощо.). Це спричиняє невизначеності на місцях статусу заказчика/исполнителя регіональних програм розвитку та підтримки МП, і навіть негативно впливає можливості взаємодії спеціалізованих федеральних і регіональних органів підтримки МП, зокрема, у процесі узгодження та взаємодії відповідних федеральних і регіональних програм. Приблизно така ситуація складається з юридичним (организационно-правовым) статусом регіональних фондів підтримки МП (спеціалізовані регіональні фонди нині є приблизно ¾ всіх суб'єктів Федерації), що утруднює їхню робоче взаємодію Космосу з Федеральним фондом підтримки, і навіть місцевими фінансово-кредитними інститутами, котрі чи інакше що діють у інтересах малого бизнеса.

Особой проблемою у фінансовому аспекті реалізації цільових державних програм підтримки МП є посилення ролі банківських інститутів. Йдеться про їхню у фінансуванні (точніше — софинансировании) державних програм підтримки МП із загальною перспективою заміщення «фондовій» моделі финансово-операционного забезпечення зазначених програм (розрахованої переважно на бюджетну «підживлення» програм, а цілому — лише з є початковим етапом формування всієї практики державної підтримки бізнесу) переважної роллю спеціалізованих банків. А нинішнє взаємодія МП з банковско-кредитным сектором економіки слід розцінити як незадовільний. Це взаємодія банків «заморозилось» на рівні переважаючого значення короткострокового кредитування, причому переважно сфери торгово-посреднеческих операцій МП. Роль банків як джерела інвестиційної діяльності МП, їхню реструктуризацію незначна. Це з причинами, лежать як у боці банків, і поза их.

Ряд цікавих можливостей полягає у посиленні взаємного кредитування підприємств бізнесу, у яких активно діють у багатьох регіонах России.

На мій, поки що не професійний погляд, допомогу уряду малого бізнесу, має стати невід'ємною частиною його роботи. Стан бізнесу мені здається чимось на кшталт індикатора економіки країни загалом, будучи однієї з найбільш незахищених частин економіки, малий бізнес найважче переносить кризи, які в країні походять з дивовижною постійністю й підтримка держави просто необходима.

Список литературы

Мартьянов В. А. Федеральний фонд — не мішок з грішми, а інструмент реалізацію програми розвитку бізнесу у Росії. — «Бізнес для всіх», 1995, N 14.

Малый бізнес у Росії (довідник), 1994.

Ткаченко «Великий малий бізнес: сили притяжения».

Форд Генрі «Сьогодні й завтра».

Хокен Пол «Я починаю своє дело».

Васильев В.І. «Досвід створений діяльністю малих акціонерів та середніх підприємств у розвинених капіталістичних странах».

Кодацкий В.П. «Ваша прибуток у умовах рынка».

Власова В.М. «Основи підприємницької деятельности».

Робертс Елізабет «Щоденник молодого бизнесмена».