Акцентуації характеру

1.

Введение

…3стр.

2. Типи й види акцентуаций…5стр.

3. Причини появи акцентуаций…13стр.

4.

Заключение

…15стр.

5. Використана литература…16стр.

У період становлення характеру, їх типологічні особливості, який був ще згладжені і затушовані життєвим досвідом, виявляються настільки яскраво, іноді нагадують психопатію, т. е. патологічні аномалії характеру. З дорослішанням риси акцентуаций зазвичай згладжуються. Це дало змогу казати про «минущих підліткових акцентуаціях характера».

Найбільшу славу отримав термін До. Леонгарда -«акцентуированная особистість». Личко А.Є. уточнила цей термін, оскільки особистість, по її думці, поняття складне, скоріш підходящі для психопатій. Вона запропонувала називати це явище акцентуацией характера.

Акцентуації характеру — це крайні варіанти норми, при яких окремі риси характеру надмірно посилені, чому можна знайти виборча вразливість щодо певного роду психогенных впливів при хорошої техніки й навіть підвищеної опірності другим.

Типи акцентуаций характеру дуже схожі й частково збігаються з типами психопатій. Але акцентуації - це крайній варіант норми, а психопатію — патологічні аномалії характеру. Відмінності між акцентуациями характеру і психопатиями грунтуються на діагностичних критеріях П. Б. Ганнушкина — Про. У. Кербикова.

Психопатію — це такі аномалії характеру, які «визначають весь психічний образ індивідуума, накладаючи все його душевний склад свій владний відбиток», «протягом… не піддаються скільки-небудь різких змін» і «заважають… пристосовуватися до оточуючої среде».

При акцентуаціях характеру може бути жодного з цих ознак: ні відносної стабільності характеру протягом життя, ні тотальності його проявів завжди, ні соціальною дезадаптації зі слідства тяжкості аномалії характеру. Принаймні, будь-коли буває відповідності всього цього трьом ознаками психопатію відразу. Особливості характеру при акцентуаціях виявлятися не постійно, а лише деяких ситуаціях, у певному обстановці, і майже виявлятися в умовах. Соціальна дезадаптація при акцентуаціях або взагалі відсутня, або буває нетривалої. При акцентуаціях порушення виникають лише за певного роду психічних травмах, у деяких важких ситуаціях, саме: буде лише тоді, що вони адресуються до «місцеві найменшого опору», до «слабкій ланці» такого типу характеру. Інші труднощі й потрясіння, не задевающие цієї ахіллесовою п’яти, не призводять до порушень і переносяться непохитно. При кожному типі акцентуації є властиві йому які від інших типів, «слабкі места».

Типи й види акцентуаций.

Акцентуація завжди, загалом, передбачає посилення ступеня певної риси. Ця риса особистості, в такий спосіб, стає акцентуйованої. Акцентуйовані риси не така численні, як варьирующие індивідуальні. Акцентуація — це, по суті, самі індивідуальні риси, але які мають тенденцією переходити в патологічне стан. При більшої виразності вони накладають відбиток на особистість як таку і, нарешті, можуть купувати патологічний характер, руйнуючи структуру личности.

Типи акцентуаций.

Є дві класифікації типів акцентуаций характеру. Перша запропонована K. Леонгардом й інша — А. Є. Личко.

|Тип акцентуйованої |Тип акцентуації характеру, | |особистості, по До. Леонгарду |по А. Є. Личко | |Лабильный |Лабильный циклоид | |Сверхподвижный |Лабильный | |Эмотивный | | |Демонстративний |Истероидный | |Сверхпунктуальный |Психастенический | |Ригидно-аффективный |Эпилептоидный | |Некерована | | |Интравертный |Шизоїдний | |Боязкий |Сензитивний | |Неконцентрированный чи |Астено-невротический | |неврастенічній | | |Экстравертный |Конформний | |Слабовільний |Хитливий | |— |Гипертимный | | |Циклоидный |.

Типи акцентуаций характеру у підлітків (Личко А.Е.).

1. Гипертимный тип.

Такі підлітки відрізняються майже завжди хорошим, навіть трохи підвищеним настроєм, високим життєвим тонусом, брызжущей енергією, нестримної активністю, постійним прагненням до лідерства, притому неформальному. Хороше почуття нового узгоджується з нестійкістю інтересів, а велика товариськість з нерозбірливістю у виборі знайомств. Легко освоюються у незнайомій обстановці, але погано переносять самотність, розмірений режим, суворо регламентовану дисципліну, одноманітну обстановку, монотонний і вимагає дріб'язкової акуратності працю, вимушене неробство. Чи схильні до переоцінці своїх і до надмірно оптимістичним планам у майбутнє. Прагнення оточуючих придушити їх активність і лідерські тенденції нерідко веде до бурхливим, але коротким вибухів роздратування. Самооцінка нерідко непогана, але часто намагаються себе показати більш конформными, чому це є самому деле.

2. Циклоидный тип.

При циклоидной акцентуації фази гипертимности і субдепрессии виражені не різко, зазвичай короткочасні (1−2 тижня) і може перемежовуватися тривалими интермиссиями. У субдепрессивной фазі падає працездатність, до всього втрачається інтерес, підлітки стають млявими домоседами, уникають компанії. Невдачі і незначні негаразди важко переживаються Серйозні нарікання, особливо принижують самолюбство, здатні навести на думку про власної меншовартості, і непотрібності й підштовхнути до суицидальному поведінці. У субдепрессивной фазі також погано переноситься крута ламка стереотипу життя (переїзд, зміна навчального закладу та т.п.). У гипертимной фазі циклоидные підлітки немає від гипертимов. Самооцінка формується поступово із накопиченням досвіду «хороших «і «поганих «періодів. У підлітків вона часто буває ще неточной.

3. Лабильный тип.

Головна риса цього — крайня мінливість настрої, змінюючись занадто вони часто й надмірно круто від незначних і навіть непомітних для оточуючих приводів. Від настрої моменту залежить сон, і апетит, і працездатність, і товариськість. Почуття й прихильності щирі і глибокі, особливо до тих особам, хто самі до них виявляють любов, увага фахівців і турботу. Велика потреба у сопереживании.

Тонко відчувають ставлення себе оточуючих навіть за поверхневому контакті. Будь-якого роду ексцесів уникають. До лідерству не стремятся.

Важко переносять втрату чи емоційне відкидання із боку знайомих осіб Самооцінка відрізняється щирістю й умінням правильно підмітити риси свого характера.

4. Астено-невротический тип.

Головними рисами є підвищена стомлюваність, дратівливість і схильність до іпохондрії. Стомлюваність особливо проявляється при розумових заняттях й у обстановці змагань. При стомленні афективні спалахи виникають сумніви з нікчемному приводу. Самооцінка зазвичай відбиває ипохондрические установки.

5. Сензитивний тип.

Це типу головні риси — велика вразливість і відчуття власної неповноцінності. У собі бачать чимало вад, особливо у області якостей морально-етичних і вольових. Замкненість, несміливість та сором’язливість виступають серед сторонніх й у незвичній обстановці. З незнайомими важкі навіть дуже поверхневі формальні контакти, але з тими, кого звикли, бувають досить товариські і відверті. Ні алкоголизации, ні з делинквентности схильності не виявляють. Непосильним виявляється ситуація, де підліток виявляється об'єктом неблагожелательного уваги оточення, коли з його репутацію падає тінь чи що вона піддається несправедливим обвинуваченням. Самооцінка відрізняється високий рівень объективности.

6. Психастенический тип.

Головними рисами є нерішучість, схильність до рассуждательству, тривожна помисливість як побоювань за майбутнє - своє своїх близьких, схильність до самоаналізу і легкість виникнення навязчивостей. Риси характеру зазвичай виявляються початкових класах школи — за першого вимоги до почуттю відповідальності. Відповідати за себе і особливо за інших буває найважчим завданням. Захист від постійної тривоги щодо уявних прикрощів і нещасть служать вигадані прикмети і ритуали. Нерішучість особливо проявляється, коли потрібно зробити самостійний вибір. Алкоголізація і делинквентность невластиві. У самооцінці зустрічається тенденція знаходити в собі риси різних типів, включаючи цілком несвойственные.

7. Шизоїдний тип.

Головними рисами є замкнутість і брак інтуїції в процесі спілкування. Важко встановлювати неформальні, емоційні контакти — ця нездатність нерідко важко переживається. Швидка виснаженість в контакті спонукає до ще більшого догляду у собі. Недолік інтуїції проявляється невмінням зрозуміти чужі переживання, вгадати бажання інших, здогадатися про невысказанном вголос. Сюди ж прилягає недолік співпереживання. Внутрішній світ майже завжди закритий й інших і заповнений захопленнями і фантазіями, призначених лише усолодження себе, служать розраді честолюбства або мають еротичний характер. Захоплення відрізняються силою, сталістю і часто незвичайністю, вишуканістю. Багаті еротичні фантазії поєднуються із зовнішнього асексуальностью. Алкоголізація і делинквентное поведінка зустрічаються нечасто. Найважче переносяться ситуації, де потрібна швидко встановити неформальні емоційні контакти, і навіть насильницьке вторгнення сторонніх у внутрішній світ. Самооцінка зазвичай — неповна: добре констатується замкнутість, труднощі контактів, нерозуміння оточуючих, інші особливості подмечаются гірше. У самооцінці іноді підкреслюється нонконформизм.

8. Эпилептоидный тип.

Головною рисою є схильність до станам злобно-тоскливого настрої з поступово накипающим роздратуванням шукатиме й об'єкта, на якому було б зірвати зло. У цими станами зазвичай пов’язана афектована вибуховість. Афекти як сильні, а й тривалі. Великим напругою відрізняється інстинктивна життя. Любов майже завжди забарвлена ревнощами. Алкогольні сп’яніння часто протікають важко — з гнівом і агресією. Лідерство проявляється прагненням панувати над однолітками. Непогано адаптуються за умов суворого дисциплінарного режиму, де намагаються прилеститися до начальства показною ретельністю і заволодіти становищем, що дає владу іншими підлітками. Інертність, тугоподвижность, в’язкість накладають відбиток протягом усього психіку — від моторики і емоцій до мислення та особистісних цінностей. Дріб'язкова акуратність, скрупульозність, допитливе дотримання правил, на шкоду справі, допекающий оточуючих педантизм зазвичай розглядаються як компенсація власної інертності. Самооцінка зазвичай однобока: відзначається відданість ладу і акуратності, нелюбов до порожнім марень і перевагу жити реальної життям; загалом зазвичай уявляють себе значно більше конформными, чим є на деле.

9. Истероидный тип.

Головними рисами є безмежний егоцентризм, ненаситна жага уваги зі своєю особі, захоплення, подиву, вшанування, співчуття. Решта особливості харчуються цим. Облуда і фантазування повністю служать прикрашання своєї особи. Зовнішні прояви емоційності на справі обертаються відсутністю глибоких почуттів за великої виразності, театральності переживань, схильність до рисовке і позерства. Нездатність до завзятій праці узгоджується з високими претензіями щодо майбутньої професії. Вигадуючи, легко вживаються в роль, майстерною грою вводять у оману довірливих людей. Серед однолітків претендують на першість чи виняткове становище. Намагаються піднятися у тому числі вигадками про своє удачах і пригоди. Товариші невдовзі розпізнають їх вигадки і ненадійність, тому часто змінюють компанії. Самооцінка далекою від об'єктивності. Зазвичай уявляють себе такими, якими в момент найлегше зробити впечатление.

10. Хитливий тип.

Головна риса — небажання трудитися — ні працювати, ані вчитися, стала сильний потяг до розвагам, удовольствиям, ледарства. При суворому й безупинному контролі знехотя підпорядковуються, але завжди шукають випадок сачкувати від будь-якої праці. Повне безвольність можна знайти, коли стосується виконання обов’язків, досягнення мети, які ставлять перед ними рідні, суспільство загалом. З бажанням розважитися пов’язані делинквентность і рання алкоголізація. Тягнуться до вуличним компаніям. Через боягузтві і недостатньою ініціативності виявляються там підлеглому становищі. Контакти завжди поверхневі. Романтична закоханість невластива, сексуальне життя служить лише джерелом насолод. До свого майбутнього байдужі, планів не будують, живуть справжнім. Від будь-яких труднощів і намагаються втекти і думати скоріш про них. Нерішучість і боягузливість дозволяють утримувати в умовах суворої дисциплінарного режиму. Безнадзорность швидко надає згубне дію. Самооцінка зазвичай зрадлива — легко приписують собі гипертимные чи конформні черты.

11. Конформний тип.

Головна риса — стала надмірна конформність до звичному оточенню, до свого середовища. Живуть за правилом: думати «й усе », надходити «й усе », намагатися, щоб усе вони мали «як усіх «- від одягу до суджень по животрепетним питанням. Стають повністю продуктом свого оточення: на добрих умовах старанно навчаються і працюють, в поганий середовищі згодом міцно засвоюють звичаї, звички, поводження. Тому «за компанію «легко спиваються. Конформність узгоджується з разючою некритичностью, істиною вважають те, що надходить через звичний канал інформації. У цій додається консерватизм: нове не люблять оскільки що неспроможні щодо нього швидко пристосуватися, важко освоюються у незвичному обстановці. Нелюбов до нового легко проявляється ворожістю чужинців. З найбільшим успіхом працюють, коли потрібно особистої ініціативи. Погано переносять круту ломку життєвого стереотипу, позбавлення звичного суспільства. Самооцінка то, можливо неплохой.

Досить часто зустрічаються змішані акцентуації. Проте чи все поєднання названих вище типів можливі. Практично не поєднуються такі типи: Гипертимный — з лабильным, астено-невротическим, сенситивним, психастеническим, шизоидным, эпилептоидным; Циклоидный — з усіма типами, крім гипертимного і лабильного; Лабильный — з гипертимным, психастеническим, шизоидным, эпилептоидным; Сензитивний — з гипертимным, циклоидным, лабильным, эпилептоидным, истероидным, хистким; Психастенический — з гипертимным, циклоидным, лабильным, эпилептоидным, истероидным, хистким; Шизоїдний — з гипертимным, циклоидным, лабильным, астено-невротическим; Эпилептоидный — з гипертимным, циклоидным, лабильным, астено-невротическим, сенситивним, психастеническим; Истероидный — з циклоидным, сенситивним, психастеническим; Хитливий — з циклоидным, сенситивним, психастеническим.

Змішані типи бывают:

1. Промежуточные.

Ці поєднання обумовлені ендогенними, передусім генетичними чинниками, і навіть, можливо, особливостями розвитку на ранньому дитинстві. До них належать лабильно-циклоидный і конформно-гипертимный типи, поєднання лабильного типу з астено-невротическим і сенситивним, останніх друг з одним і з психастеническим. Проміжними можуть бути і такі типи як шизоидно-сенситивный, шизоидно-психастенический, шизоидноэпилептоидный, шизоидно-истероидный, эпилептоидно-истероидный. З огляду на ендогенних закономірностей із віком можлива трансформація гипертимного типу в циклоидный.

2. Амальгамные.

Ці змішані типи формуються протягом як наслідок нашарування чорт одного типу на эндогенное ядро іншого з неправильного виховання чи інших довготривалих несприятливих чинників. На гипертимное ядро можуть нашаровуватися риси хитання й невизначеності истероидности, до лабільності приєднуватися сенситивность чи истероидность. Нестійкість може також нашаровуватися на шизоидное, эпилептоидное, истероидное і лабильное ядро. Під впливом асоціальної середовища з конформного типу може розвинутися хитливий. У разі жорстких взаємин у оточенні эпилептоидные риси легко нашаровуються на конформне ядро.

Види акцентуаций.

Явна акцентуація — ця ступінь належить до крайнім варіантів норми. Проте виразність чорт певного типу звичайно перешкоджає соціальної адаптації. Займане становище, зазвичай, відповідає схильностям і можливостям. З яким віком особливості характеру або залишаються досить вираженими, але компенсуються і заважають адаптації, або настільки згладжуються, що явна акцентуація перетворюється на скрытую.

Прихована акцентуація — ця ступінь належить немає крайнім, а до звичайних варіантів норми. У повсякденних, звичних умовах риси будь-якого типу характеру виражені слабко або виявляються зовсім. Навіть якби тривалому спостереженні, при різнобічних контактах і детальному знайомстві буває важко скласти уявлення про певний тип. Проте риси цього можуть зненацька і яскраво проявитися під впливом тих ситуацій і психічних травм, які адресовані доречно найменшого сопротивления.

Найсприятливіший прогноз спостерігається при гипертимической акцентуації, найгірший прогноз — в разі явної нестійкою акцентуации.

Розрізняють декілька тисяч видів щодо стійких изменений:

— перехід явною акцентуації в приховану, коли із віком акцентуйовані риси стираються чи компенсуються, т. е. замінюються іншими та тільки під впливом деяких чинників, адресованих уразливому місцеві, риси цього вже прихованого, замаскованого, раптом проявляться несподівано, раптово у повній силе;

— формування грунті акцентуаций психопатичних розвитків, роль відіграють середовища і цього можна спостерігати предболезненное стан, а іноді заболевание;

— трансформація видів акцентуаций характеру, приєднання до основному типу близьких, сумісних з цей тип інших акцентуаций.

У окремих випадках, риси нових акцентуаций можуть і домінувати над основний, іноді риси однієї акцентуації можуть «витіснити», «заступити» риси інших акцентуаций.

Причини появи акцентуаций.

За підсумками систематики формування психопатій П. Б. Ганнушкина, можна систематизувати чинники, що впливають виникнення та розвитку акцентуаций характеру у підлітків, кому надалі, можливо, і поява психопатий.

Среди біологічних чинників, що призводять до акцентуациям характеру, выделяют:

1. Дії пренатальних, натальных і ранніх постнатальных шкідливостей на що формується в ранньому онтогенезі мозок. До таких вредностям можна віднести важкі токсикози вагітності, родові травми, внутрішньоутробні і ранні мозкові інфекції, важкі истощающие соматичні заболевания.

2. Несприятлива спадковість, що включає у собі певний тип ВНД, алкоголізм батьків, предопределяющий тип акцентуації характера.

3. Органічні ушкодження мозку, тобто. черепно-мозкові травми, мозкові інфекції і т.п.

4. «Пубертатний криз», обумовлений нерівномірністю розвитку серцево-судинної і кістково-м'язової системи, обтяжений фізичним самопочуттям, підвищеної активністю ендокринної системи та «гормональної бурею». До соціально-психологічним чинникам слід отнести:

1. Порушення виховання підлітка у ній. Вплив сімейної середовища формування особистості є найважливішим в силу те, що сім'я є основним громадським інститутом соціалізації особистості (Співвідношення між акцентуациями характеру і найбільш несприятливими типами сімейного виховання розкриють у розділі 4 «Діагностична і коррекционная работа»).

2. Шкільну дезадаптацію. У такому віці падає інтерес до навчання у силу зміни ведучого виду (відповідно до теорії вікової періодизації Д.Б.Эльконина).

У психології були спроби виділення специфічних шкільних труднощів. З погляду однієї з дослідників цієї проблеми Д. Скотта, «…характер дезадаптації дитини на школі можна визначити формою дезадаптированного поведінки, саме: по депресивному стану, по проявам неспокою та ворожості стосовно дорослою і одноліткам, за рівнем емоційної напруги, по отклонениям в фізичному, розумовому і сексуальному розвитку, і навіть по проявам асоциальности під впливом несприятливі погодні умови среды».

3. Підлітковий кризис.

Дванадцятирічним -14 років у психологічному розвитку настає переломний момент — «підлітковий криза». Це пік «затяжного перехідного періоду від дитинства до дорослості». Відповідно до Еге. Еріксону, відбувається «криза ідентичності - розпад дитячого «Я» і почав синтезу нового дорослого «Я». У цей час процесу пізнання себе надається всеподавляющее значення. Саме це процес, а чи не чинники довкілля, розглядаються як першоджерело все труднощів всіх порушень у підлітків. Але вони розвивається самосвідомість, прагнення самоствердження; їх влаштовує ставлення себе як до дітям, що зумовлює аффективным вибухів і конфліктів, які можна як міжособистісними, і внутриличностными.

4. Психічну травму.

Психосоціальну дезадаптацію можуть викликати окремі психічні стану, спровоковані різними психотравмуючими обставинами (конфлікти з батьками, друзями, вчителями, неконтрольоване емоційний стан, викликане закоханістю, переживанням сімейних розладів і т.п.).

Заключение

.

Будучи крайніми варіантами норми, акцентуації характеру самі в не можуть бути клінічним діагнозом. Вони є лише грунтом, преморбидным тлом, предрасполагающим чинником у розвиток психогенных розладів (гострих афективних реакцій, неврозів, ситуативно обумовлених патологічних порушень поведінки, психопатичних розвитків, реактивних і эндореактивных психозів). У таких випадках від типу акцентуації залежить як виборча чутливість до певного роду психогенним чинникам, і особливостям клінічної картины.

При ендогенних психозах деякі типи акцентуаций, певне, також можуть зайняти позицію предрасполагающего чи підвищує ризик захворювання чинника (шизоидная і сенситивная акцептуации щодо кволо плинучої шизофренії, циклоидная — щодо маніакально-депресивного і шизоаффективного психозів). Причинами патологічного зміни особистості підлітка є соціальні й біологічні чинники, що діють не ізольовано, а тісно взаимодействуют.

На відміну від психопатій уявлення про «акцентуйованої особистості «і про «акцентуаціях характеру «залишалися досі як про щось дуже статичному, назавжди і безповоротно даному. Лише за останні останні роки були вжито катамнестические і лонгитюдные дослідження акцентуаций характеру деяких типів — нестійкого, гипертимного, емоційнолабильного, конформного.

Використана литература:

1. Личко А.Є. Психопатію і акцентуації характеру у підлітків. Ленинград:

«Медицина», 1983 г.

2. Леонгард До. Акцентуйовані особистості. — Ростов-на-Дону: Феникс,.

1997 г.

3. Юстицкий У. У. Застосування математичних методів у дослідженні процесу навчання. // Співвідношення структури та основних типів акцентуаций особистості системах Личко і Леонгарда. — Вільнюс, 1977 г.

4. Л. Д. Столяренка. Основи психології - Ростов-на-Дону: Издательство.

«Фенікс», 1997.