Тобольск — історія та жителі

Тобольск — історія та жители.

В. Сидоров Кто не знає дитинства казку П. П. Єршова «Горбоконик»? Знайомі кожному імена композитора А. А. Аляб'єва, художника У. Р. Перова, хіміка Д. І. Менделєєва. А чи ви. що прийом усіх цих чудових людей дав Батьківщині маленький Тобольск? В Сибіру немає міста, що у минулому було б так увінчаний славой…

Третьи добу ведуть перестук колеса поїзда. Позаду світлі переліски Підмосков'я, роздольні пейзажі серединної Росії, хіба що нахмурений Урал. Уранці тягнеться в протилежні боки пласка місцевість: лісу, болота… Надзвичайно гостро, фізично майже відчуваєш, як неосяжна Отчизна) А потім про інше замислишся. Ось сидимо собі, дивимося у вікно, чай п'ємо так ремствуємо: який шлях довгий! А колеса тим часом крутяться, і, куди потрібно, все ближче. Ну й люди заклали його? У ті місця вони прийшли, коли лише залізної — ніколи ніяких доріг не было…

ПЕРВОПРОХОДЦЫ. Сибір манила російських людей давно. Ще ХІ ст на ладьях-ушкуях пливли сюди новгородці великими і малими ріками, пробиралися лісовими хащами, щоб обміняти в місцевих жителів російські вироби на дорогоцінну пушнину.

Но справжнє освоєння краю почалося 400 років тому я, коли кордону Московського держави впритулприсунулись до Уралу. Правителем Сибірського ханства був тоді хитрий і вкрай жорстокий Кучум. Підпорядкувавши собі місцеві племена, він нацьковував їх на Русь. На листах до Івана Грозному присягався у дружбе.

Охрану східних кордонів цар доручив багатим купцям Строгановым, яким на Уралі належали соляні промисли і ріллі. Аби захистити свої володіння від набігів, вони покликали на службу вільних волзьких козаків на чолі з Єрмаком. Особистістю отаман був непересічної. Один із літописів каже: «Велми мужній і розумний і людяний і мудрості будь-якої доволен».

1 вересня 1581 року невеличке загін виступив з Чусовського містечка: з річки на річку погнали козаки свої струги Схід. 14 місяців просувалися вони з боями вглиб Сибірського ханства. Вирішальний двобій сталося 23 жовтня 1582 року в березі Іртиша неподалік гирла Тобола.

Численно Кучумово військо у кілька разів перевершувало дружину Єрмака. Перемога далася нелегко: близько 100 російських воїнів залишилися лежати під крутим Чувашским мисом. Відійшовши за широкий луг, загін встав табором на сусідньому Троїцькому мису… У цьому місці п’ять років і заклали град Тобольск.

СТРОИТЕЛИ. Місце козаки вибрали навдивовижу вдале. Розташований при злитті двох річок, Тобольск був і з багатим хутровим звіром північчю, і з хлебородным півднем. І невдовзі став столицею «заочній государевої вотчини» — Сибіру. У першому гербі міста зображені два що стоять на задніх лапах соболі, а з-поміж них — стріла. Зрозуміло, чому. Звідси йшов схід «провідувати нові земельки» загони казаков.

А назустріч текла ріка «м'якої мізерії» — хутра. Місто швидко ріс і богател.

На високому бугрі над Иртышом піднявся обнесений стіною посад: кілька церков, казенні і житлові будинки. Під горою зросла слобода, в якому мешкав торговельний і ремісничий люд. Одне лихо: як і всі дерев’яні міста, Тобольск постійно страждав від пожеж. Кілька разів він вигорав буквально дотла. Нарешті 1686 року на горі, праворуч від крутого Прямского взвоза, соединявшего верхній і нижній посади, звели перше місце у Сибіру кам’яне будинок — пятиглавый Софійський собор. Будували його московські і устюжские каменярі, а керували роботою спеціально надіслані зі столиці молоді зодчі Герасим Шарыпин і Гаврило Тютин.

Простой і величний храм поставив Тобольску зовсім нове масштаб, підтриманий в інших спорудах. Неподалік поставили архієрейський будинок, Святі ворота, високу дзвіницю. До того ж самі майстра почали будувати кам’яну стіну з вежами. Оперезавши вершину пагорба, як у багату оправу уклала вона, проте колишні будівлі. Отак виникло дивовижне за красою архітектурний ансамбль Софійського двора.

При Петра Першому Тобольск став осередком величезної Сибірській губернії. З Москви були отримано розпорядження: негайно уявити проект «кам'яного міста», упорядкування якого дома «знайти доброго знає человека».

Таковой знайшовся: корінний тоболяк Семен Ульянович Ремезів. Таких, як і, називали служивими людьми. Їх справа — далекі поїздки селами за оброком, небезпечні походи за захистом поселень від «ворожих людей». Природні обдарування, помножені на роки самоосвіти, дали стрімкі плоди. Простий козак став видатним ученим, письменником, архітектором. Широкої популярності Ремезів здобув як автор «креслення всього Сибіру» — чудових карт, якими світ вперше впізнавав цю загадкову землю. І ось нова відповідальна комиссия.

В травні 1700 року заклали перший будинок кремля — Приказную палату. Робота закипіла. Архітектора бачили те в пристані, то, на цегельні, то, на будівельних риштуваннях. Цікаві його будівництва та насамперед скарбниця — монументальне будова, перекинене з допомогою двох арок через Прямской взвоз. Захоплення гідна сама думку зодчего—зданием рентереи з'єднати Софійський двір і «кам'яний місто» у єдиний ансамбль.

Кремль додав Тобольску неповторний образ. Хай ширяючий над неозорими обширами, Тобольский кремль з його грізними баштами й грандіозним собором став, за словами академіка А. П. Окладникова, зримим вираженням величі Російського держави, конкретним свідченням нерозривний зв’язок Сибіру з Москвой.

И ще одну особу є в Тобольська. Погляньте від кремлівської стіни на посад під горою, на заиртышские дали. Скільки простору, свіжості, блакиті! І чому внизу постійно відчувається море. Дахи — хвилі. А дивовижні по силуету, бездоганні по пропорціям барочні храми здаються кораблями, зачерпнувшими в вітрила свіжого вітру. Звідки надуло його — ні з петровській чи Балтики? Чи, можливо, звідси вже видно Тихий океан?

Очень то, можливо! У 1582 року від цього бугра у сибірські дали Єрмак. На 1652 року російські землепроходцы вийшли до Охотському морю. Усього сім десятиліть знадобилося російському людині, аби пережити Сибір наскрізь! Ну, за Урал йшли якомога енергійніші — ті, кому звичайна життя здавалося недостатньо «просторій». Сибір вразила їх, але вони вразили корінних жителів своїми подвигами, заповзятістю, суто російським розмахом. За всього цього вгадувалася якась сила, яку хотілося обпертися. Не тут чи однією причиною фантастично швидкого приєднання Сибири?

ЗЕМЛЯКИ. У Тобольську все перше. Перша у Сибіру школа, перший театр, перша друкарня. Наприкінці XVIII століття тут видавався перший Сибіру журнал «Іртиш, перетворюється на Ипокрену». Тут колиска сибірської культури. Недарма звідси вийшло стільки чудових людей, що прославили Отчизну.

Показательна доля Єршова — автора знаменитого «Ковзана-горбунка». Навчаючись у Петербурзі, він був входить у знамениті літературні салони. І все-таки після університету повернувся до Тобольська. Працював учителем гімназії, директором. Скількох людей вивів в життя!.. У студентські роки у розмові з Пушкіним запально сказав, що воліє столиці своє місто. «Вас і мушу любити Сибіру, — відповів співрозмовник. — По-перше, вона ваша батьківщина, а по-друге, країна розумних людей».

Кого мав на оці великий поет: самородків на кшталт Ремезова? Чи, можливо, декабристів, які відбували в Тобольську заслання? Блискуче освічених людей, вони були душею суспільства. Будинки їхніх, збережені донині, стали своєрідними клубами, де влаштовувалися філософські диспути, музичні вечора. З ініціативи засланців відкрилася школа, де б вчитися дівчат із простих сімей. Сім декабристів назавжди залишилися у Тобольську… на Завальном цвинтарі. У тому числі ліцейський друг Пушкіна Кюхля — Вільгельм Кюхельбекер… Так, цю сторінку історії похмура. Через тобольский тюремний замок пройшли революціонери всіх поколінь від Радищева до більшовиків, письменники Ф. М. Достоєвський, М. Р. Чернишевський, В. Г. Короленко.

К середині уже минулого століття Тобольск перестав бути адміністративним і культурним центром Сибіру. Виросли нові міста. Старі торгові шляху втратили своє значення. З будівництвом ж Транссибірській магістралі, що пройшов південніше, велика історія та зовсім відвернулася від знаменитого колись града.

МЫ. Важко сказати, як склалася його доля, але Жовтнева революція… Наприкінці ХІХ століття в підгірської частини міста з’явилося дерев’яне будинок театру, побудованого не без претензій, в модному тоді псевдорусском стилі. Але мистецтво народних різьбярів буквально перетворило його. Немов ввібравши тепло їх рук, театр став на казковий терем, став одним із головних визначних пам’яток Тобольська… Тут 9 квітня 1918 року й була проголошена Радянська владу у місті й повіті. Життя потекла у новій руслу.

Внешне Тобольск посутньо не змінився — довгі рік він ще залишався тихим, скромним містечком. Не завжди імена його мешканців вимовляли на радіо, але завжди вони робили потрібне Батьківщині справа. Працювали, ростили дітей, любили отчий край… Коли розпочалася війна з фашистами, маленький Тобольск дав країні 23 тисячі воїнів. Багато боролися під прапорами прославлених сибірських частин. Шестеро стали Героями Радянського Союза…

Десять років тому у місто нарешті прийшла залізниця, яка пов’язала Тюмень з нефтеносным Північчю. Майже водночас прийнято рішення щодо будівництва Тобольську великого нафтохімічного комплексу. Воно оголошено Всесоюзній ударної комсомольської будівництвом. Місто знову бурхливо зростає. Збуваються пророчі слова Менделєєва: «Тут історично й сама природа заклала скоплены долі всієї Західної Сибіру. Тільки тоді, коли дійде залізниця від центру Росії до Тобольська, рідний мені місто матиме можливість висловити своє превосходнейшее ситуацію і наполегливу підприємливість своїх жителей».

Значит це, колишня слава Тобольська большє нє хвилює нас? Звісно, немає. Місто включений у Всесоюзний туристичний маршрут, в кремлі постійно працюють реставратори. Та загалом зроблено ще прикро мало. Вікна величного Софійського собору забиті: там звалище. А міг бути концертний чи виставкова зала. Багато першокласні пам’ятники архітектури перебувають у руїнах. Експозиція надзвичайно багатого по фондам краєзнавчого музею міг стати значно більше захоплюючій (та й привлекательной)…

Замечательным історико-архітектурним пам’яткам Тобольська — жити. І служити людям. Вони потрібні нам саме зараз потрібно, коли відбувається хіба що друге освоєння Сибіру. Сьогодні нам особливо доріг духовний досвід її першопрохідників і перших зодчих — працьовитих, мужніх, відданих Вітчизні людей. Воно й присутній у прекрасних будинках, у самому образі древнього міста. Втратити його — отже закреслити щось дуже важливе у історії Батьківщини, а й у самих себе.

Несколько років тому у Тобольську пройшла Всеросійська конференція з охорони пам’ятників історії держави та культури Сибіру та Далекого Сходу. Багато казали тоді і необхідності зберегти в усій красі «справжню перлину сибірської культури» — Тобольск. Справа ця державної ваги, осторонь нього, здається, не мають бути і школярі. Відшукати у сімейному архіві фотографію нині напівзруйнованого будинку, записати цікаву історію чи легенду, пов’язану з його долею, організувати виставку, присвячену визначних пам’яток краю, створення у шкільному музеї відповідний розділ — ці та багатьох інших справи цілком можна юним краеведам.

А юні художники? Нехай займаються улюбленою справою — малюють. Будівників комплексу, кораблі на Іртишеві, вулиці Тобольська. Тільки забувайте: вашому місту скоро виповниться 400 років. нехай у альбомі залишаться, й чарівні силуети кремля, і разюче точні пропорції купецького особняка, і соковитий візерунок різьбленого ставня. Крім користі, це дасть: руці, оку, душі. І город—его люди, його історія та краса житимуть у ваших работах.

Совет цей не одним тоболякам. У дивовижній країні ми багато чудових міст України з дивовижною долею. Тобольск лише з них. Далеко він з Москви. А який близкий!

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.