Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Стратегия мінімізації издержек

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Параметры |Стратегічна крива |Стратегічна крива — |кривою/ |1-го порядку |2-го порядку — |найменування — | — |кривою — | — |Відбивана |Залежність сукупних |Залежність ємності — |залежність |питомих витрат від |сегмента від ціни — | |обсягу реалізації |товару сегмента — |Складові |1. Залежність удельных|1. Емпірична — | |виробничих затрат|зависимость ємності — | |від обсягу виробництва |сегмента… Читати ще >

Стратегия мінімізації издержек (реферат, курсова, диплом, контрольна)

План Конкурентная стратегия Принцип стратегічних кривых Стратегия мінімізації издержек.

Переваги стратегії мінімізації издержек Недостатки стратегії мінімізації издержек Литература.

Конкурентна стратегия.

Основний одиницею конкуренції є галузь, тобто група конкурентів, які виробляють товари або ж послуги так і безпосередньо соперничающих між собою. Стратегічно значуща галузь включає у собі продукти з подібними джерелами конкурентної переваги, достигаемое з допомогою пропозиції споживачам вищої цінності. З іншого боку, може бути родинні галузі, у продукції яких — самі покупці, технологія виробництва чи канали збуту, але де вони пред’являють свої вимоги конкурентного перевазі. Насправді кордони між галузями завжди дуже расплывчаты.

Розробляючи конкурентну стратегію, фірми намагаються знайти та втілити спосіб вигідно державі й долговременно конкурувати у галузі. Універсальної конкурентної стратегії немає; лише стратегія, узгоджена з умовами конкретної галузі промисловості, навичками капітал, якими має конкретна фірма, може дати успех.

Вибір конкурентної стратегії визначають два головних момента:

1. Структура галузі, де діє фирма.

Суть конкуренції у різних галузях сильно різниться, і можливість довгострокового одержання прибутку у різних галузях неодинакова.

Наприклад, середня прибутковість у фармацевтичній в промисловості й виробництві косметики дуже високий, а випуску сталі та багатьох видів одягу — нет.

2. Позиція, яку фірма посідає у межах отрасли.

Деякі позиції вигідніші, ніж інші, незалежно середньої прибутковості галузі як таковой.

Кожен з цих моментів сам собою недостатній для вибору стратегії. Так, фірма на вельми прибутковою галузі може отримати грубі прибутки, якщо неправильно вибере позицію у галузі. І структура галузі, й яких у ній можуть змінюватися. Галузь може згодом ставати більш (чи менш) «привабливою «принаймні зміни умов створення цієї галузі інші елементи структури галузі. Позиція у галузі - відбиток нескінченною війни конкурентів. Фірма має значний вплив і структуру галузі, і позицію у її «табелі про ранги » .

Фірми, які мають справа не йде успішно, як реагують зміни «довкілля », а й намагаються самі змінити її для своєї вигоди. Істотне зміну розташування в конкурентної гонці тягне у себе зміни у структурі галузі поява нових основ для конкурентного переваги. Фірми однієї країни перехоплюють лідерство у фірм інший країни, якщо вони одержали понад здатні реагувати та такі изменения.

Принцип стратегічних кривых.

Поняття «глобальної стратегії конкуренції «можна застосувати до конкретним сферам бізнесу (галузям). А, аби зрозуміти сутність глобальних стратегій конкуренції організації у будь-якої сферу бізнесу, необхідно зіставити два факта:

1. Функція залежності удільної собівартості вироблену продукцію від обсягу випуску до певного значення величини обсягу випуску убуває, потім — зростає, тобто має мінімум. Ця залежність називається виробничим ефектом масштабу (рис. 1).

[pic].

Мал.1. Графічна інтерпретація виробничого ефекту масштаба.

Крім цього, питома собівартість може знижуватися зі збільшенням обсягу виготовленої продукції. Це — так званий виробничий ефект освоєння. На його описи используют.

" коефіцієнт освоєння ", що складає, наскільки відсотків знижується питома собівартість при кожному подвоєнні обсягу виготовленої продукції (рис. 2). Цей ефект виникає внаслідок процесу навчання персоналу, доопрацювання технологічних процесів й інших чинників. Значення коефіцієнта освоєння зменшується зі збільшенням обсягу выпуска.

[pic].

Рис. 2. Графічна інтерпретація виробничого ефекту освоения.

Функція залежності питомих витрат за просування і збут від обсягу реалізації у випадку до певного значення величини обсягу реалізації убуває, потім зростає. Такий вид функції визначається фактом існування з так званого маркетингового ефекту масштабу. Існує й маркетинговий ефект освоєння, за своєю природою аналогічний виробничому ефекту освоения.

Сукупні удільні виробничі витрати й видатки просування і збут, далі - сукупні питомі витрати, як функція обсягу реалізованої продукції виходять у вигляді підсумовування відповідних статей витрат (рис. 3).

[pic].

Рис. 3. Графічна інтерпретація результуючої залежності удільної собівартості реалізованої продукции.

У таблиці 1 приведено класифікація ефектів масштабу і освоения.

Таблиця 1.

Класифікація ефектів масштабу і освоения.

|Название ефекту |Прояв ефекту | |1. |Питома собівартість виробленої | |Виробничий |продукції до певного значення | |ефект масштабу |величини обсягу випуску убуває, потім | | |-зростає, тобто функціональна | | |залежність має мінімум. | |2. |Питома собівартість виробленої | |Виробничий |продукції знижується зі збільшенням | |ефект освоєння |кумулятивного обсягу виготовленої | | |продукції через відкликання навчанням персоналу, | | |доопрацюванням технологічних процесів і | | |іншими чинниками; у своїй перша | | |похідна удільної собівартості по | | |кумулятивному обсягу є убутна | | |функція. | |3. Маркетинговий |Удільні видатки просування і збут | |ефект масштабу |продукції до певного значення | | |величини обсягу убувають, потім — | | |зростають, тобто функціональна | | |залежність має мінімум. | |4. Маркетинговий |Питома собівартість реалізованої | |ефект освоєння |продукції знижується зі збільшенням | | |кумулятивного обсягу реалізованої | | |продукції через відкликання навчанням персоналу, | | |удосконаленням процесів просування і| | |збуту, збільшенням популярності і | | |визнання торговельну марку та ін | | |чинниками; у своїй перша похідна | | |удільної собівартості по кумулятивному | | |обсягу є убутна функція. |.

2. Кожен ринок товару з певним функціональним призначенням то, можливо сегментований. У цьому для більшу частину сегментів справедливим є твердження: ємність сегмента зворотно пропорційна цене.

(коррелирующей із високою якістю) товару сегмента (рис. 4).

[pic].

Рис. 4. Графічна інтерпретація залежності ємності сегмента від ціни товару в сегменте.

На межах сегмента можуть відбуватися звані «крайові ефекти », які у зміні знака похідною ємності сегмента за ціною межах інтервалу. Їх економічний сенс у тому, що є товари, цінність яких знижується споживачам за умов зростання їхніх прибутків, навпаки, може різко зростати межах цінових інтервалів. Можна зауважити, що функція залежності сукупних питомих витрат від обсягу реалізації й третя функція залежності ємності сегмента від ціни товару сегмента мають подібний вид. Теоретично стратегічного управління, ці функції називаються стратегічними кривими 1-го і другого порядків відповідно (табл. 2).

Таблиця 2.

Класифікація стратегічних кривых.

|Параметры |Стратегічна крива |Стратегічна крива | |кривою/ |1-го порядку |2-го порядку | |найменування | | | |кривою | | | |Відбивана |Залежність сукупних |Залежність ємності | |залежність |питомих витрат від |сегмента від ціни | | |обсягу реалізації |товару сегмента | |Складові |1. Залежність удельных|1. Емпірична | | |виробничих затрат|зависимость ємності | | |від обсягу виробництва |сегмента від ціни | | |(виробничий |товару сегмента | | |ефект масштабу і | | | |освоєння) | | | |2. Залежність питомих| | | |витрат за просування і| | | |збут від обсягу | | | |реалізації | | | |(маркетинговий ефект | | | |масштабу та освоєння) | | |Теоретичне |Є теоретичної |Є теоретичної| |значення в |базою для классификации|базой для | |стратегическом|глобальных стратегій |класифікації | |управлінні |конкуренції, описи |глобальних стратегій | | |окремих |конкуренції, описи | | |функціональних |окремих | | |стратегій |функціональних | | | |стратегій | |Практичне |Знання галузевих |Знання галузевих | |значення |кривих 1-го порядку |кривих 2-го порядку | | |є основою |є основою | | |галузевого |галузевого | | |прогнозування |прогнозування |.

З одного боку, їх аргументи між собою не корелюють, з іншого — вони забезпечують внутрішню логіку функціонування ринків. У зв’язку з цим, соціальній та зв’язку з їхнім виняткової важливістю для теорії та практики стратегічного управління, дані емпіричні закономірності, висловлені кривими 1-го і другого порядків, називаються принципом стратегічних кривых.

Застосування принципу стратегічних кривих дозволяє провести класифікацію глобальних стратегій конкуренции:

1. Стратегія мінімізації витрат передбачає вибір такий «робочої точки «на кривою галузі 1-го порядку, у якій значення функції минимально.

2. Стратегія фокусування передбачає роботу у такий робочої точці на кривою галузі 2-го порядку, в которой:

— ж не працюють інші галузеві організації, або їх кількість мало;

— ємність сегмента має можливість досить велике значение.

3. Стратегія диференціації передбачає вибір таких робочих точок, які близько розташовані друг до друга на галузевої кривою 2-го порядка.

4. Стратегія інновації передбачає зміна параметрів стратегічних кривих і далі - вибір робочих точек.

5. Стратегія оперативного реагування передбачає оперативне зміна положень робочих точок за зміни параметрів стратегічних кривих 1-го і другого порядков.

Стратегія мінімізації издержек.

Основним джерелом мінімізації витрат є вибір оптимальної робочої крапки над кривою галузі 1-го порядку, т. е. встановлення оптимального значення обсягу виробництва (виробничий ефект масштабу), просування і збуту (маркетинговий ефект масштабу). Тому такі заходи, як зниження витрат за НДДКР чи перехід більш дешевше, а низькоякісне сировину у рамках вже існуючих технологій неможливо знайти віднесено до способів реалізації стратегії мінімізації издержек.

Зазвичай, у багатьох галузях обсяги виробництва, у якому досягається мінімальна питома собівартість продукції, великий, тому лише щодо великі організації можуть одержати доступом до переваг ефектів масштабу, організовуючи серійне виробництво і «масове просування і збут. Однак необхідно відзначити, що технологічні інновації обох типів (радикальні й покращують) можуть істотно проводити параметри стратегічної кривою галузі 1-го порядку, наприклад, зрушувати екстремум ближче до початку координат.

Нижче перераховані чинники, сприятливі застосуванню стратегії мінімізації витрат, які є наслідком джерел мінімізації издержек:

— галузь виробляє достатньо стандартизований товар й можливості диференціації ограничены;

— попит еластичний по цене;

— ймовірність перемикання споживачів товару інші велика.

Переваги стратегії мінімізації издержек.

Розглянемо переваги стратегії мінімізації витрат у світлі моделі п’яти сил конкуренції, запропонованої Майклом Портером (рис. 5):

1. Конкуренція із боку клиентов;

2. Конкуренція із боку товаров-заменителей;

3. Конкуренція із боку поставщиков;

4. Конкуренція між галузевими организациями;

5. Конкуренція організаціями з деяких інших отраслей.

[pic].

Рис. 5. Модель п’яти сил конкуренции.

Стосовно прямим галузевим конкурентам організація, має мінімальні витрати, за інших рівних умов має як високу рентабельність продажів. У разі, якщо вона організація немає максимальну у галузі ринкову частку в неї є завоювати за рахунок більшої рентабельности.

Стосовно покупцям така організація також має сильні позиції, адже ніхто попри неї на не може запропонувати нижчі ціни на довгостроковому периоде.

Нічого конкретного щодо постачальників у межах моделі сказати не можна, позаяк у окремих випадках мінімальні витрати можуть у значною мірою досягатися з допомогою сприятливих відносин із постачальниками; з іншого боку, організація може від нього сильно залежати, оскільки останні усвідомлюють, що у значною мірою визначають успіх обраної організацією стратегії мінімізації витрат. Проте, якщо частка організації значно перевищує такі інших галузевих організацій, вони можуть до певної міри диктувати постачальникам свої условия.

Стосовно потенційним конкурентам такі організації мають сильні позиції з силу свого становища, однак вони можуть значно ослабнути, якщо конкуренти увійдуть до галузь із новими, ефективнішими технологиями.

Стосовно товарам-заменителям статус організації з мінімальними витратами це не дає відчутно виражених переваг, крім випадків, коли конкурентоспроможність товаров-заменителей порівняти з зарплати организации.

Організації, зробила ставку стратегію мінімізації витрат, необхідно старанно відстежувати зміни у галузевих технологіях, перевагах споживачів, і «бути готової до прийнятного термін здійснити необхідну модернізацію і навіть повну заміну виробничих потужностей, чи внести які повинні корективи до номенклатури готової продукції; в іншому разі вона ризикує потерпіти неудачу.

Найбільш уразливі організації, зробили ставку стратегію мінімізації витрат до величині завантаження потужностей. Зазвичай вважається, що оптимальної є 95% завантаження від максимальної. При більшої завантаженні непропорційно зростає темп зносу устаткування, при меншою — різко зростає собівартість продукції, обумовлена фактичним змертвінням частини капіталу, вкладеного до цього устаткування, і зростанням частки питомих постійних експлуатаційних издержек.

Недоліки стратегії мінімізації издержек.

Недоліки, властиві стратегії мінімізації витрат, може бути частково чи цілком усунуті шляхом значного підвищення гнучкості производства.

Основний слабкістю стратегії мінімізації витрат є його відносне протиріччя зі стратегією диференціації, тобто виробництвом безлічі модифікацій продукції, що порозуміються тим, що найповніше гідності виробничого ефекту масштабу досягаються за досить значних обсягах виробництва. Тобто, при у виробника сильно диверсифікованої продуктової лінії, не зможе досягти мінімальних питомих витрат. Дане протиріччя частково нівелюється при застосуванні гнучкого виробництва, предполагающего:

1) низькі витрати перебудови й переналагодження виробничих потужностей під час виробництва різних модифікацій продукции;

2) досягнення максимальності прояви виробничого ефекту масштабу при відносно невеликих обсягах производства.

1) Юданов А. Ю. Конкуренція: теорія і практика, -М.: Вид-во «АКАЛИС»,.

1996, -272 с.

2) Портер М. Міжнародна конкуренція. -М.: Междунар. Відносини, 1993,.

-896 с.

3) Забєлін П.В., Моїсєєва М. К. Основи стратегічного управління: Учеб. посібник. -- М.: ИВЦ «Маркетинг», 1998. -195 с.

4) Котлер Ф., Армстронг Р., та інших. Основи маркетингу: Пер. з анг. -2-ге європ. вид. -До.; М; СПб.: Издат. Будинок «Вільямс », 1998. -1056 с.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою