Зіставне дослідження інфінітивів та інфінітивних конструкцій в англо-українському перекладі

РЕФЕРАТ Курсова робота — с., (с. основного тексту), літературних джерела, додаток.

Мета роботи полягає у з’ясуванні способів перекладу інфінітивів та інфінітивних конструкцій.

Досягнення мети дослідження передбачає реалізацію таких завдань:

— визначити сутність поняття «інфінітив «;

— виявити граматичні категорії інфінітиву та синтаксичні функції інфінітиву;

— з'ясувати походження інфінітиву та інфінітивних конструкцій в англійській мові;

— розкрити способи перекладу інфінітиву та інфінітивних конструкцій.

Об'єктом дослідження є інфінітив та інфінітивні конструкції в англійській мові ХХ ст.

Предметом аналізу виступають способи перекладу інфінітиву та інфінітивних конструкцій у романі Дена Брауна «Ангели та демони».

Інфінітив — найбільш абстрактна форма дієслова, в основному розряді активного стану, що тільки називає дію та відповідає на питання що робити?, що зробити?. Інфінітив може реалізуватися у формах виду і стану. У реченні виступає як підмет або будь-який інший член речення.

ДІЄСЛОВО, БЕЗОСОБОВА ФОРМА ДІЄСЛОВА, ІНФІНІТИВ, ВИД, СТАН, ГРАМАТИЧНА КАТЕГОРІЯ, ПЕРЕКЛАД

ВСТУП дієслово англійський мова переклад Курсова робота присвячена зіставному дослідженню інфінітивів та інфінітивних конструкцій в англо-українському перекладі.

Актуальність роботи. Інфінітив та інфінітивні конструкції вже упродовж тривалого часу залишаються предметом уваги багатьох учених таких, як М.А. Бєляєва, В.С. Слєповіч, Л. Ф. Кутузов, Я.І. Рецкер, Т. А. Зражевська та багатьох інших. Вони досліджували структурні особливості безособових форм дієслова, вживаність інфінітиву та інфінітивних конструкції, їх синтаксичні функції у реченні тощо. У своїй роботі я буду розглядати способи перекладу інфінітиву та інфінітивних конструкцій на матеріалі роману Дена Брауна «Ангели та демони». Способи перекладу в сучасній англійській мові ще недостатньо вивчені. Це засвідчує актуальність роботи, яка зумовлена зростаючим інтересом сучасного мовознавства до цієї теми.

Мета дослідження полягає у з’ясуванні способів перекладу інфінітиву та інфінітивних конструкцій.

Досягнення мети дослідження передбачає реалізацію таких завдань:

— розглянути сутність поняття «інфінітив «;

— з'ясувати особливості історії походження інфінітиву та інфінітивних конструкцій в англійській мові.

— виявити граматичні категорії та синтаксичні функції інфінітиву;

— розкрити способи перекладу інфінітиву та інфінітивних конструкцій.

Об'єктом дослідження є інфінітив та інфінітивні конструкції в сучасній англійській мові.

Предметом аналізу виступають способи перекладу інфінітиву та інфінітивних конструкцій на матеріалі роману Дена Брауна «Ангели та демони».

Матеріал дослідження — добірка речень з інфінітивом, які відібрані мною з роману Дена Брауна «Ангели та демони"[11, 12, 30].

Методи дослідження: описовий — для опису та систематизації мовних одиниць; метод кількісної обробки фактичного матеріалу — для визначення кількісних показників інфінітиву та інфінітивних конструкцій у романі Дена Брауна «Ангели та демони»; порівняльно-зіставний — для виявлення спільних та відмінних рис інфінітивів та інфінітивних конструкцій у англо-українському перекладі.

Теоретична значення дослідження полягає в тому, що внаслідок розглядання способів перекладу інфінітиву та інфінітивних конструкцій зроблено внесок у розуміння їх вживаності у сучасній художній літературі.

Практичне значення отриманих результатів визначається можливістю їх використання у теоретичних та практичних курсах з практики перекладу. Отримані результати дають змогу пояснити чим зумовлюються способи перекладу інфінітиву та інфінітивних конструкцій у конкретних випадках.

Cтруктура і обсяг роботи. Курсова робота загальним обсягом 42 сторінок (обсяг основного тексту — 39 сторінок) складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (30 позиції) та додатку.

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об'єкт і предмет дослідження, окреслено мету й конкретні завдання, описано його матеріал, методи дослідження, висвітлено теоретичне і практичне значення.

У першому розділі «Загальні властивості безособових форм дієслова в англійській мові «визначено особливості історичного розвитку безособових форм дієслова та їх властивості в сучасній англійській мові.

У другому розділі «Інфінітив в сучасній англійській мові «з'ясовані основні граматичні категорії інфінітиву, такі як стан, вид, синтаксичні функції та способи перекладу інфінітиву.

У третьому розділі «Інфінітивні конструкції в сучасній англійській мові «розглянуто особливості структури інфінітивних конструкцій, синтаксичні функції та способи перекладу інфінітивних конструкцій.

У четвертому розділі «Аналіз способів перекладу» розкрито способи перекладу інфінітиву та інфінітивних конструкцій на матеріалі книги Дена Брауна «Ангели та демони».

У висновках підсумовуються результати проведеного дослідження, окреслюються перспективи подальших досліджень з обраної проблематики.

У Додатку надаються вибірки речень до практичної частини курсової роботи.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ БЕЗОСОБОВИХ ФОРМ ДІЄСЛОВА В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

1.1 Історичний розвиток безособових форм дієслова

Існує періодизація історії англійської мови, яка була вивчена англійським лінгвістом Г. Суїтом. В основу своєї періодизації Суіт поклав морфологічний принцип — наявність системи словозмінних афіксів [1, с. 24 ]. Згідно цієї теорії, історію англійської мови слід поділити на три періоди: давньоанглійський, середньоанглійський, ново-англійський.

Давньоанглійска мова датується від початку письменності до ХІ століття. Зміни у мові були зумовлені завоюванням Англії норманами. У давньоанглійській мові існували форми Participle та Infinitive. Інфінітив мав категорію виду. Це вказує на те, що він походить від іменника. І.П. Іванова зазначає, що в цей період інфінітив втратив відмінкові закінчення. Збереглась ізольовано лише форма давального відмінку з закінченнямanne (-enne). Ця форма вживалась з прийменником to (to bindanne зв’язати, to etanne їсти). Більш розповсюдженою, але незмінною була форма інфінітиву з закінченнямan (bindan зв’язати, etan їсти)[15, с. 191]. Щодо морфологічної системи, то основною характеристикою цього періоду була наявність повних словозмінних афіксів. Наприклад: sunu — син, sin? an — співати.

Середньоанглійський період триває від ХІ до ХV століття. У цей час Лондонський діалект проникає у віддалені частини Англії. Відбувається перехід англійської мови з синтетичної на аналітичну. З часом форму слова зinge (dyinge) почали сприймати як дієприкметник. У зв’язку з цим два варіанти закінченняinde іinge сприймалися як фонетичний варіант одного закінчення. З плином часу один варіант витіснився. Звідси й з’явилося сучасне закінченняing (singing, speaking). О.І. Смирницький вважає, що у результаті синтаксичного зміщення дієприкметник та іменник мали одне закінчення, хоча вони мали семантичну різницю. Ці дві форми стали омонімами. [22, с. 132] Також у цей час відбулося співпадіння двох форм інфінітиву. Давньоанглійський прийменниковий інфінітив являв собою форму з прийменником to, який мав значення мети, а в середньоанглійській він втрачає закінчення давньоанглійського давального відмінка і як результат співпадає з формою простого інфінітиву (to writenne > writan). Отже, після зникнення ненаголошеного закінчення ця форма сприймається як форма відмінка, а прийменник to починає набувати значення частки, яка вживається з інфінітивом (to drink, to bear, to speak).У цей час відбувається фонетичне послаблення словозмінних афіксів.

Новоанглійська мова починає своє існування у XV столітті і вживається до наших днів. Національна мова формується з появою новоанглійськой. Відбувається становлення фонетичного та граматичного складу мови. Основною характеристикою цього періоду є відсутність словозмінних афіксів. Наприклад: son — син, sing — співати. Існувало багато місцевих діалектів, але вони були менш вживані, тому що у цей період почали друкувати багато книжок та словників. Отже, люди почали вивчати літературний варіант мови.

Дуже важливо відзначити, що у сучасній англійській мові існує інфінітив та дієприкметник, а згодом з’явилася ще одна форма безособових дієслів — герундій, який не існував в давньоанглійській мові.

1.2 Безособові форми дієслова у сучасній англійській мові

На думку І.П. Іванової., М.А. Бєляєвої, Л. Г. Верби. на відміну від особових дієслів, безособові форми дієслова можуть виконувати ряд синтаксичних функцій, окрім функції простого присудка. Тобто не можуть буди присудком, але можуть виконувати функції інших членів речення. 16, с. 80; 6, с. 80; 8, с. 90].

До безособових форм дієслова належать інфінітив (Infinitive), герундій (Gerund) та дієприкметник (Participle). Вони поєднують у собі як дієслівні, так і іменні ознаки. Л. С. Бархударов вказує, що особові форми дієслова протиставлені безособовим як за морфологічними, так і за синтаксичними ознаками. З точки зору морфології безособові форми відрізняються від особових відсутністю таких граматичних категорій, як: категорія часу, способу дії, числа та особи. З точки зору синтаксису для особових форм дієслова характерно вживання лише у функції присудка, у той час коли безособові форми вживаються в будь-якій іншій синтаксичній функції [4, с. 106]. На думку І.П. Іванової, безособові форми дієслова з’явились у мові як іменні форми і лише згодом набували дієслівні категорії виду, стану та дієслівну комбінаторику[16, с. 80].

Англійський інфінітив відповідає неозначеній формі дієслова в українській мові, а Participle — українському дієприкметнику та дієприслівнику. Але форми, яка б відповідала формі англійського Gerund, українська мова не має. В рідній мові герундій передається іменником, який утворений від дієслова; неозначеною формою дієслова та іншими формами.

На думку К.О. Гузєєвої, безособові форми дієслова мають такі спільні риси: по-перше, крім дієслівних ознак безособові форми дієслова мають ще й ознаки якоїсь іншої частини мови. Наприклад, інфінітив та герундій мають ознаки дієслова та деякі ознаки іменника, а дієприкметник I та II — деякі ознаки прикметника та прислівника[9, с. 173].

По-друге, неперфектні безособові форми означають дію, одночасну з дією, яка виражена особовою формою дієслова-присудка. А перфектні безособові форми означають дію, яка сталася раніше та виражена особовою формою дієслова-присудка.

Відмінною рисою англійських безособових форм дієслова є їх здатність утворювати синтаксичні комплекси, тобто сполучення з іменниками, займенниками, які є еквівалентами підрядних речень. Вони виступають у ролі складного додатка, присудка, підмета, означення чи обставини. Наприклад, інфінітив може утворювати об'єктний інфінітивний зворот, суб'єктний інфінітивний зворот, незалежний інфінітивний зворот та інфінітивний зворот з прийменником for. Дієприкметник може утворювати ті ж форми, що і інфінітив, окрім звороту з прийменником for.

Більш детально інфінітивні звороти ми розглянемо у ІІ розділі.

Отже, у цьому розділі ми з’ясували, що існує три періоди розвитку англійської мови: давньоанглійський, середньоанглійський та новоанглійський. Ми з’ясували, що інфінітив існував вже в давньоанглійській мові та мав категорію виду. У цей час інфінітив втратив відмінкові закінчення, крім закінчення — anne (enne). У середньоанглійський період відбувався перехід англійської мови з синтетичної на аналітичну. В цей час прийменник to втрачає значення мети і стає формою простого інфінітиву. Також ми з’ясували, що безособові форми дієслова з’явились у мові як іменні форми, а згодом набули дієслівних ознак (категорію виду, стану та дієслівну комбінаторику).

РОЗДІЛ 2. ІНФІНІТИВ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

2.1 Інфінітив як форма англійського дієслова Дієслово — це повнозначна частина мови, що називає дію (to run бігти, to read читати, to speak говорити), стан (to be бути, to sleep спати), відчуття (to love любити, to feel відчувати, to smell пахнути), процеси мислення (to think думати, to consider вважати)[8, с. 7]. Всі англійські дієслова поділяються на правильні (regular) і неправильні (irregular).У реченні вони виступають у ролі присудка. Дієслово має граматичні категорії часу, особи, числа, стану, виду. Система часів дієслова поділяється на такі групи: Simple, Indefinite, Рrogressive (абоСontinuous), (Рerfect).

Дієслово також має функціональну класифікацію. І.П. Іванова вважає, що функціональна класифікація — це класифікація дієслів за здатністю виступати у різних типах присудків [16, с. 48]. Отже, за цим розгалуженням дієслова можуть бути: повнозначні, які самостійно виражають дію або стан; службові (допоміжні, дієслова-зв'язки), які виконують граматичну роль у реченні; модальні, які передають причетність до дії.

І.В. Корунець зазначає, що завдяки лексико-граматичним властивостям дієслово в реченні виступає в ролі предиката та може входити до складу таких комбінацій а) з іменними частинами мови, передаючи функції суб'єкта або об'єкта (The student passed his examinations); б) з іншими дієсловами (to want to know, to want to read); в) з прийменниками (to depend on) та сполучниками (neither read nor write) [18, с. 231].

Як вже згадувалося у попередньому розділі, дієслово має як особові, так і безособові форми. До безособових форм належать: інфінітив, герундій, дієприкметник.

У цьому розділі ми більш детально розглянемо інфінітив.

Інфінітив — це безособова форма дієслова, яка в українській мові відповідає неозначеній формі дієслова та відповідає на питання «що робити?», «що зробити?». Інфінітив тільки називає дію або стан, не вказуючи на особу та число. Він є формою дієслова, тому має такі ознаки дієслова: прямий додаток (I would like to settle the matter. — Мені б хотілося залагодити справу.); визначатись прислівником (I asked him to speak slowly. — Я попросив його говорити повільніше.). Роль інфінітиву визначається тим фактом, що парадигма являє собою фактичну підставу для виведення всіх форм правильних дієслів. Тому саме він використовується для введення дієслівної словникової статті.

Суть полягає у тому, що інфінітив може виконувати ті ж функції, що і іменник, і має категорії виду (Common, Continuous) та стану (Active, Passive), як дієслово.

Формальним показником інфінітиву є частка to. Але, як зазначає Б. С. Хаймович, цей показник не відноситься до частки як частини мови, не має лексичного значення та поєднується лише з інфінітивом [24, с. 188]. Але саме частка to відрізняє інфінітив від особових форм дієслова, які є омонімічними формами. Між ними є відмінність. Показником особової форми є будь-який тип співвіднесеного з нею підмета, у тому ж числі й інфінітиву. Інколи частка to передає сам інфінітив. Найчастіше це явище використовується у розмовній мові, коли інфінітивна частка to закінчує фразу. Наприклад, I’m not going to play the fool just because you tell me to. Здебільшого інфінітив вживається з часткою, але якщо у реченні використовується два інфінітиви, з'єднані сполучниками and або or, то частка to перед другим інфінітивом не ставиться. Наприклад: I would like to lie down and go to sleep.

К.О. Гузєєва вказує, що інфінітив може вживатися без частки to у таких випадках: після дієслів чуттєвого сприйняття (to feel, to see, to watch, to observe); дієслів, що виражають спонукання до дії або дозвіл (to let); після виразів з but, cannot but, nothing but; у речення, які починаються з why not…; після допоміжних дієслів у Present, Past, Future Indefinite; якщо два інфінітиви зв’язані сполучниками and, except, than; після модальних дієслів (за винятком have to, be to, ought tо. Після цих модальних дієслів частка вживається обов’язково!) [9, с. 174].

Як зазначає Т.М. Жималєнкова, є особливий випадок вживання частки to. Це структура Split Infinitive, в якій між часткою to та дієсловом вживається прислівник. Наприклад: He began to slowly get up off the floor. — Він почав повільно підводитись з підлоги[13, с. 131].

У XIX столітті англійські вчені вважали, що структура Split Infinitive не є правильною з граматичної точки зору. Свої висновки вони ґрунтували на правилах латинської мови, в якій немає форми інфінітиву, що складалась би з двох слів, тому розчепити інфінітив неможливо. Але сучасні вчені не дотримуються цієї точки зору. Завдяки структурі Split Infinitive можна уникнути не правильного трактування змісту тексту. Порівняємо два речення: Steve decided to quickly feed Amy’s cats. Стів вирішив скоріше нагодувати котів Емі. Steve decided quickly to feed Amy’s cats. Стів швидко вирішив нагодувати котів Емі.

2.2 Граматичні категорії інфінітиву Граматична категорія — одне із головних понять будь-якої мови. Це сукупність однорідних, протиставлених одне одному граматичних значень. В.Д. Аракін вважає, що є два поняття «граматична категорія». З одного боку — це загальне граматичне поняття, яке існує в даній мові і виражає найбільш характерні ознаки або властивості даної мови як системи. З іншого боку — це відокремлений клас слів, який має ці граматичні ознаки[2, с. 90].

Граматична категорія містить у собі не менш ніж два протиставлені граматичні значення та повинна мати граматичні показники. Наприклад, граматичні значення однини і множини в сукупності утворюють граматичну категорію числа; граматичні значення теперішнього, минулого і майбутнього часів — граматичну категорію часу. В лінгвістичній літературі граматична категорія має ширше поняття, ніж граматичне значення або граматична форма.

А.О. Худяков зазначає, що даний термін використовується широко стосовно будь-якого класифікаційного об'єкту граматики, наприклад «категорія імені», «категорія дієслова» та інші. Але більш звичним є трактування граматичних категорій як позначення конкретних змістовних параметрів морфології та синтаксису — категорій числа, відмінку, виду та інших [25, с. 18].

Граматична категорія виявляється в граматичних опозиціях, що складаються з двох (бінарна) або більше членів (багаточленна). Наприклад: категорія числа. Однинаcat, множина — cats. Перший член цієї опозиції є немаркований, а другий — маркований, бо має граматичний показник.

Як було вже сказано, інфінітив має категорії виду (Common, Continuous), стану (Active, Passive) та категорію часової віднесеності.

Зараз ми розглянемо ці питання більш детально.

2.2.1 Стан (Voice)

Б.А. Ільїш вказує, що існує дві думки щодо категорії стану. У першій теорії стверджується, що категорія стану виражає відношення між суб'єктом та дією. У другій, що категорія стану виражає відношення між суб'єктом та об'єктом дії[17, с. 114].

В англійській мові існує два стани (активний та пасивний), але деякі вчені стверджують, що їх три, додаючи до цих двох ще й зворотний стан [16, с. 74].

Стан можна розглядати з двох сторін: як форму і як зміст. Щодо першої сторони, то стан — це категорія морфологічна, оскільки вона виражена дієслівними формами. Щодо другої сторони, то це категорія синтаксична, оскільки стан (на відміну від категорії особи, числа, часу та виду) вказує на зв’язок між членами речення [10, с. 147].

М.А. Блох вказує, що категорія стану посідає особливе місце у системі дієслівних категорій, тому і відображає керування процесу по відношенню до учасників і визначає синтаксичну конструкцію [7, с. 170].

Дієслово зв’язане з носієм дії (слово, що позначає предмет). Носієм дії може виступати як особа, яка виконує дію, так і особа, яка приймає цю дію на себе.

Активний стан виражає дію, яка надходить від референта підмета. Він не має специфічних показників.

В активному стані інфінітив має чотири форми. Наприклад: tо write (Active Indefinite Infinitive), to be writing (Active Continuous Infinitive), to have written (Active Perfect Infinitive), to have been written (Active Perfect Continuous Infinitive).

У пасивному стані інфінітив має дві форми. Наприклад: to be read (Passive Indefinite Infinitive), to have been read (Passive Perfect Infinitive).

У європейських мовах форма пасивного стану притаманна перехідним дієсловам. Розглянемо поняття перехідності детальніше. «Перехідність — це лексико-граматична характеристика дієслова, його здатність показувати дію, яка націлена на об'єкт, або неспроможність передавати таке об'єктно-орієнтовану дію і, як наслідок, неспроможність з'єднуватися з прямим додатком, який виражає об'єкт дії «[16, с. 75].

Форма пасивного стану аналітична. Роль допоміжного дієслова полягає у вираженні граматичних значень (Особи, числа, виду, часу).

В англійській та українській мовах форми дійсного стану вживаються частіше, ніж пасивні.

2.2.2 Вид (Aspect)

Категорія виду характеризує перебіг дії у часі. В англійській мові ця граматична категорія виражається у формах Non-Continuous та Continuous.

О.І. Смирницький вказує, що обидві форми можуть вживатися для позначення як короткочасної дії, так і тривалої, але форма Continuous, незалежно від тривалості процесу в дійсності, підкреслює момент її розвитку, а форма Non-Continuous, навіть позначаючи дуже тривалий період дії, підкреслює не дію, а її зміст, сам факт дії в цілому [23, с. 322].

Категоріальна форма нетривалого виду немаркована. Категоріальна форма тривалого виду — маркована, аналітична, характеризується морфемою be +ing. Л. С. Бархударов вказує, що не всі дієслова мають протиставлення форм тривалого та нетривалого виду. Немаркована форма нетривалого виду є в усіх дієслів, а форма тривалого виду у деяких відсутня. Наприклад у дієслів: consist, belong, know. Або вживається дуже рідко. Наприклад у дієсловах: be, hear, see, resemble [4, с. 114].

Як зазначає Л. Г Верба, в англійській мові інфінітив має одну просту форму та п’ять складних. Інфінітив перехідних дієслів має категорії виду та стану, а неперехідних — лише виду [8, с. 91]. Дещо відрізняється думка М. А. Блоха. Він вказує, що існує сім форм англійського інфінітиву, додаючи форму Continuous Passive [7, с. 108] (Дивитись таблицю1).

Таблиця 1

О.І. Смирницький вказує, що «…перфект и неперфект створюють у співвідношенні один з одним особливу граматичну категорію дієслова, яка відрізняється від часу та виду — категорію часової віднесеності…» [23, с. 314]. Перфект тісно зв’язаний з категоріями виду та часу, але він не може розглядатися як одна з форм цих категорій. Перфектні форми можуть бути Continuous та Non-Continuous, але й різнитись за граматичними часам як і неперфектні форми, а також бути поза часом (gone, written). Можна зробити висновок, що перфект — це особлива граматична категорія.

Зараз ми розглянемо кожну форму більш детально.

Indefinite Infinitive є простою формою інфінітиву та виражає одночасну дію, яка виражається дієсловом-присудком. Наприклад: The function of a transmitter is to propagate radio-waves. — Функція передавача полягає у тому, щоб поширювати радіохвилі.

Continuous Indefinite виражає дію у процесі її виконання, також виражену дієсловом-присудком. Наприклад: We know the velocity of the particle to be continuously changing. — Ми знаємо, що швидкість частини постійно змінюється.

Perfect Infinitive вживається для: вираження дії, що відбулася до тієї дії, що виражена дієсловом-присудком у реченні (I seem to have promised that I’d take you into my laboratory. — Мені здається, я обіцяв взяти Вас із собою до лабораторії.); для вираження можливості або ймовірності дії, яка належить до минулого, у поєднанні з модальними дієсловами must і may (What he saw in that room must have frightened him terribly. — Те, що він побачив у цій кімнаті, мабуть, дуже його злякало.); для вираження невиконаної дії, яка мала або могла відбутися у минулому, у поєднанні з модальними дієсловами should, ought, might, could, was (Youshould (ough tto) have kept your promise. — Вам слід було стримати свою обіцянку.); для вираження невиконаної дії після таких дієслів у формі минулого часу: to hope, to except, to intend, to mean, to want (I intended (meant) to have left the next day. — Я збирався виїхати наступного дня.).

Perfect Continuous Infinitive вживається для вираження дії, що продовжується впродовж певного відрізку часу і відбулася до тієї дії, яка виражена дієсловом-присудком у реченні. Наприклад: «The wind seems to have been howling all the night long,», she said. — «Вітер, здається, вирував усю ніч», сказала вона.

Дуже рідко у формі тривалого часу використовуються дієслова сприйняття та відчуттів (tosee, tohear, tofeel, tolike, totolove), мозкової діяльності (tothink, tounderstand, tobelieve). Як правило, ці дієслова використовуються у формі загального виду.

2.3 Синтаксичні функції інфінітиву Спочатку розглянемо поняття «синтаксична функція». Л. С. Бархударов дає чітке визначення цього поняття: " …синтаксичною функцією слова або групи слів називається той безпосередній синтаксичний зв’язок, завдяки якому дане слово або група слів приєднується до речення…" [5, с. 32].

Отже, інфінітив у реченні може виконувати усі синтаксичні функції, що виконує іменник, крім функції прийменникового додатка і деяких обставин. Таким чином, інфінітив може виступати у ролі підмета, частини іменного присудка, додатка, означення, обставини мети та наслідку. Крім цього, інфінітив використовується як частина дієслівного присудка. Інфінітив може використовуватися ізольовано та у поєднанні зі словами (додатками та обставинами)[28].

Зараз ми розглянемо синтаксичні функції інфінітиву більш детально.

Інфінітив, який виступає у ролі підмета, як правило, ставиться на початку речення. Наприклад: To walk in the garden was very pleasant. — Гуляти по парку було дуже приємно. Інколи інфінітив у якості підмета ставиться після присудка. У цьому разі речення починається з формального підмета it.

Інфінітив може виступати в якості обставини мети (ставиться після присудка або на початку речення), наслідку (як правило, використовується з прислівниками too, enough, sufficient), способу дії (вживається з сполучниками as, if, asthough) та обставини. Наприклад: I came here saw her. — Я прийшов сюди, щоб побачити її.; He was too young to give me a wise advice. — Він був надто молодим, щоб дати мені мудру пораду. Як вказує М.А.Бєляєва, перед інфінітивом у функції обставини мети часто вживається сполучник in order, який на українську мову перекладається «для того, щоб» [6, с. 158].

У ролі іменної частини складеного іменного присудка інфінітив вживається у поєднанні з дієсловом-зв'язкою to be. Наприклад: To prolong this discussion is to waste time. — Продовжувати це обговорення — марно витрачати час.

Також інфінітив може виступати у ролі частини складеного дієслівного присудка. У цій функції інфінітив вживається з: модальними дієсловами (can (could), may (might), must, should, would) а також з дієсловами to have та to be у модальному значенні; з дієсловами to begin, to start, to continue, to end, to stop, to want, to decide, to intend, to try, які не мають закінченого значення без інфінітиву.

В якості додатка інфінітив вживається після перехідних дієслів, що виражають прохання, спонукання до дії (to help, to assist, to like, to prefer, to forget, to ask, to beg, to promise, to recommend). Наприклад: I promised him to do it. — Я обіцяла його зробити це. Інфінітив може бути частиною складного додатку. Наприклад: Everyone watched him walk across the garden. — усі дивились, як він йшов через садок.

Як зазначає Л. С. Бархударов, інфінітив вживається у таких словосполученнях (як залежний компонент): дієслівних began to read; ад'єктивних ready to go; субстантивних, а book to read; як об'єктивно-предикативний член в трьохчленній дієслівній конструкції to see somebody run[3, с. 212].

2.4 Переклад інфінітиву Н.В. Батіщєва зазначає: «…при перекладі значну роль відіграють такі вимоги: по-перше, передача змісту з елементами його первісної форми. Значення цих елементів визначається по зв’язку зі змістом та направляє вибір засобів; по-друге, вимоги мови перекладу…».

Синтаксична функція інфінітиву впливає на спосіб його перекладу. Невідповідність в граматичній системі двох мов та неможливість точно передати значення тієї чи іншої граматичної форми компенсується за допомогою лексико-граматичних трансформацій. Зараз ми розглянемо способи перекладу інфінітиву більш детально.

Інфінітив в якості підмета перекладається на українську мову інфінітивом або іменником. Наприклад: To read English books is very important. — Читати книжки на англійській мові - дуже важливо. Читання англійських книжок — дуже важливе. Переклад речень, які починаються з формального підмета it, на українську мову виконується без перекладу формального підмета. Наприклад: It is strange to speak to him about it. — Незвично говорити з ним про це.

Інфінітив, який виступає у ролі частини присудка, перекладається іменником, неозначеною формою дієслова або особовою формою дієслова. Як частина дієслівного присудка інфінітив вживається:

— в поєднанні з модальними дієсловами та з дієсловами, які наближені за змістом до модальних (передають сумніви та невпевненість). Наприклад: He seems to have read this book. — Він, здається, читав цю книжку.

Як частина складеного іменного присудка інфінітив перекладається на українську мову неозначеною формою дієслова або іменником. Наприклад: His greatest wish was to turn his native town into a health resort.- Його найбільшим бажанням було перетворити рідне місто на курорт.

Я.І. Рецкер вважає, що інфінітив у ролі складного присудка може перекладатись як неозначеною формою дієслова, так і модально-вставними словами"як повідомляють", «як передають» та іншими. Наприклад: Like other things, it (the football) is sometimes said to have been introduced by the Romans.- Футбол, як інколи стверджують, як і інші нововведення, був привезений до Англії римлянами [20, с. 33].

Інфінітив, який вживається в якості додатка, перекладається на українську мову неозначеною формою дієслова. А інфінітив, який вживається як частина складного додатка, перекладається дієсловом, що виконує функцію присудка підрядного речення. Наприклад: We don’t want them to be late.- Ми не хочемо, щоб вони запізнились.

При вживанні інфінітиву у якості означення в англійській мові на українську мову інфінітив перекладається означальним підрядним реченням, у якому присудок має відтінок можливості, бажання, обов’язковості або майбутнього часу. Показником функціонування інфінітива, як означення, є його положення у реченні після: іменника; неозначеного займенника (somebody, anybody, nobody, everybody, someone, anyone); порядкового числівника, займенників, що виражають кількість (much, little, enough, agreatdeal, alot, plenty). Наприклад: The issue to consider next deals with our company.- Питання, що буде розглядатись далі, стосується нашої компанії. У разі якщо інфінітив вживається з прийменником, то переклад інфінітиву потрібно починати з прийменника. Наприклад: The things that you see here, are things to be seen and not to be spoken of. — Речі, які ви бачите тут, є речами, які можна бачити, але про які не можна говорити.

Інфінітив у функції обставини також перекладається за допомогою неозначеної форми дієслова та іменника, рідше — за допомогою дієприслівника. Як обставина мети інфінітив може знаходитись як спочатку, так і у кінці речення. Інколи перед ним може бути союз in order. Приклад: To know English well you must work hard. — Для того, щоб добре знати англійську мову, ви повинні багато працювати. Як обставина наслідку інфінітив має модальний відтінок можливості. З прислівниками too, enough, sufficiently інфінітив перекладається неозначеною формою дієслова з союзом «для того, щоб»; «щоб». Наприклад: He is too young to make such decisions. — Він занадто молодий, щоб приймати такі рішення.

Інфінітив, що вживається в якості вставного члена речення завжди виділяється комою чи тире та може перекладатись: дієприслівниковим зворотом; неозначеною формою дієслова з союзом «якщо «; самостійним реченням з присудком у наказовому способі або дійсного способу першої особи множини. Наприклад: То anticipate a little, these data prove that thе devise works good. Забігаючи на перед, зауважимо, що ці данні доводять, що прилад працює добре.

Отже, у ІІ розділі ми розглянули поняття інфінітиву, його граматичні категорії, синтаксичні функції та способи перекладу. Ми можемо зробити висновок, що інфінітив — це безособова форма дієслова, яка в українській мові відповідає неозначеній формі дієслова. Інфінітив має категорії виду (Common, Continuous), стану (Active, Passive) та категорію часової віднесеності. У реченні він може виступати у ролі підмета, частини іменного присудка, додатка, означення, обставини мети та наслідку, використовується як частина дієслівного присудка. При перекладі слід звертати увагу на функцію слова у контексті та на однозначність у розкритті терміну.

РОЗДІЛ 3. ІНФІНІТИВНІ КОНСТРУКЦІЇ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

3.1 Структура інфінітивних конструкцій Як згадувалось раніше, інфінітив може утворювати синтаксичні комплекси, тобто утворювати об'єктний інфінітивний зворот, суб'єктний інфінітивний зворот, незалежний інфінітивний зворот та інфінітивний зворот з прийменником for.

Об'єктний інфінітивний зворот складається з іменника або займенника, які вказують на предмет чи особу, яка підлягає дії, що виражена інфінітивом. Об'єктний інфінітивний зворот вживається після дієслів, що виражають: відчуття (to see, to feel, to hear); бажання або намір (to wish, to desire, to like); надію або припущення (to consider, to believe); наказ або прохання (to order, to ask). Приклад: I saw him pass the paper to the secretary. — Я бачив, як він передав документ секретарю.

О.В. Васильєв вказує, що в об'єктному інфінітивному звороті інфінітив вживається з часткою to після дієслів, що виражають: бажання, відчуття, намір; мислення; спонукання до дії. Наприклад: I hate her to use these words. Мені не подобається, що вона вживає такі слова. Без частки to інфінітив вживається після дієслів, що виражають: дозвіл, необхідність; дієслів, що позначають чуттєве сприйняття. Наприклад: I felt somebody touch my shoulder. Я відчув, що хтось доторкнувся до мого плеча.

Суб'єктний інфінітивний зворот складається з інфінітиву, який зв’язаний з підметом, і позначає дію, що виконується відносно підмета або стан, в якому він знаходиться. Зворот використовується після дієслів, що виражають: мислення або очікування (to think, to suppose); сприйняття за допомогою органів відчуття (to hear, to watch); наказ або прохання (to order, to ask). А також з дієсловами: to say, to report, to seem, to appear, to happen, to be sure, to be likely та багато інших. Приклад: They are known (were reported) to have won. — Вони, як відомо, перемогли.

Як зазначає Л. Ф. Кутузов, незалежний інфінітивний зворот майже не вживається у мовленні. Найчастіше він використовується у науковій, комерційній або юридичній літературі. Зворот завжди ставиться у кінці речення та виділяється комою [19, с. 101]. Приклад: The claims should be forwarded by a registered letter, the text to be written in English. -Претензії висилаються листом на замовлення, при цьому текст повинен бути на англійській мові.

Інфінітивний зворот з прийменником for складається з прийменника, іменника та інфінітиву. Цей зворот використовується тоді, коли дія виражена інфінітивом не відноситься до особи чи предмету, яка виступає підметом. Інфінітив знаходиться у предикативному відношенні до іменника або займенника, який стоїть перед прийменником for та може вживатися у дійсному та умовному способі дії. Наприклад: I solaced myself by thinking that it would be useful for me to find out what I could about Strickland’s state of mind. — Я заспокоював себе думкою, що для мене було б краще розібратись зі станом душі Стрикленда.

3.2 Синтаксичні функції інфінітивних конструкцій Об'єктний інфінітивний звороту реченні виконує функцію складного додатка. Розглянемо синтаксичну функцію цієї інфінітивної конструкцій на прикладі: We know gravity to pull one very particle of a body. — Ми знаємо, що земне тяжіння діє на кожну частинку тіла. У цьому реченні додатком до присудка є зворот gravity to pull, бо відповідає на головне питання речення (Що ми знаємо?). Отже, цей зворот є неподільним і відноситься до присудка як складний додаток. Розглянемо ще один приклад. У реченні I like Helen to sing this song (Мені подобається, як Олена співає цю пісню.) інфінітив to sing виражає дію, яка здійснюється особою, що виражена у реченні іменником та стоїть перед інфінітивом — Helen, тобто інфінітив відноситься до іменника подібно до тог, як присудок до підмета. Отже, Helen to sing — це єдиний синтаксичний комплекс, який у реченні виконує функцію складного додатку.

Як зазначає Л. Г Верба, зворот з прийменником for може виступати у реченні: підметом (For me to see you is the happiest minute in my life. — Для мене побачитись з тобою — це найщасливіша хвилина у моєму житті.), додатком (He waited for her to speak. — Він чекав, коли вона заговорить.), означенням (There is nobody here for him to play with. — Тут нема нікого, з ким йому можна пограти), обставиною мети або наслідку (The teacher gave several examples for the pupils to understand the rule better. — Вчитель навів декілька прикладів, щоб учні краще зрозуміли правило. It was too dark for her to see him. — було надто темно, щоб вона змогла побачити його.), іменною частиною складного іменного присудка (That's for you to think on. — Про це треба тобі поміркувати.) [8, с. 104 ].

У реченні суб'єктний інфінітивний зворот виступає у ролі складеного дієслівного присудка та може вживатися після дієслів у активному та пасивному станах. Приклад: Their team seems to have won.- Здається, їх команда одержала перемогу.

Як ми вже зазначали, незалежний інфінітивний зворот майже не вживається у мовленні. Т. А. Зражевська вважає, що у реченні зворот виступає у ролі обставини та виділяється комою, яка передає модальне значення необхідності. Приклад: The sellers offered the buyers 5,000 tons of oil, delivery to be made in October. — Постачальник запропонував покупцям 5.000 тонн нафти, при цьому поставка повинна бути здійснена у жовтні [14, с. 17].

3.3 Переклад інфінітивних конструкцій Переклад речення з суб'єктним інфінітивним зворотом слід починати з присудка. Він перекладається на українську мову неозначено-особовим зворотом, який виступає головним реченням у складнопідрядному реченні. Інфінітив перекладається дієсловом-присудком. Підрядне речення приєднується до головного за допомогою сполучника «що». Приклад: Не is known to come tomorrow. — Відомо, що він прийде завтра. Залежно від виду інфінітиву при перекладі присудок виступає у минулому, теперішньому чи майбутньому часі.

Як зазначає М.А. Бєляєва «…речення з суб'єктним інфінітивним зворотом можна перекласти простим реченням, у якому цей зворот буде вживатися як вставне речення…"[6, с. 162]. Наприклад: Her mother seems to have cried. — Її мати, схоже, плакала.

У реченні з об'єктним інфінітивним зворотом іменник (займенник) визначає особу (предмет), яка виконує дію або підлягає дії, виражений інфінітивом. Цей зворот перекладається на українську мову підрядним додатковим реченням з сполучниками: що, щоб, як. Підмет додаткового підрядного речення — це іменник (займенник) звороту, який ми перекладаємо, а присудок — це інфінітив цього звороту. Наприклад: We know elections to travel from the cathode to the anode. — Ми знаємо, що електрони переходять від катоду до аноду. Інфінітив у реченні з об'єктним інфінітивним зворотом може вживатись у пасивному стані. Наприклад: She did not want him to be laughed. — Вона не хотіла, щоб з нього сміялись.

В.С. Слєповіч вважає, що якщо у реченні з об'єктним зворотом є інфінітив to be у складному додатку, то при перекладі на українську мову він не вживається. У цьому випадку речення на українській мові буде простим [21, с. 101]. Наприклад: We considered this decision to be the best one. — Ми вважаємо це рішення найкращим.

Зворот з прийменником for може перекладатися на українську мову безособовою формою дієслова. Також цей зворот може перекладатися підрядним реченням, при цьому прийменник не вживається; інфінітив виступає у ролі присудка підрядного речення, а іменник, який стоїть перед інфінітивом — підметом. Приклад: Не stepped aside for my mother to pass. — Він відійшов, щоб моя мати змогла пройти.

Характерним для англійської мови є те, що зворот з прийменником for вживається з дієсловами, які не поєднуються з цим прийменником. Наприклад: Не listened for the bell to ring below. (to listen to) — Він почув дзвін, який лунав знизу.

Як зазначає Л. Ф. Кутузов, у англійських реченнях з незалежним інфінітивним зворотом існують «два підмети» (один з присудком, а інший з інфінітивом). При цьому дія, визначена інфінітивом, є другорядною по відношенню до дії, що визначена присудком. Звідси ми робимо висновок, що іменник (займенник), який відноситься до інфінітиву, також є другорядним підметом [19, с. 101]. Тому незалежний інфінітивний зворот перекладається на українську мову підрядним реченням, яке приєднуються до головного за допомогою сполучників: до того (ж), крім того, при цьому і багато інших. Наприклад: The seller undertakes to replace efective goods free of charge with in the minimum possible time, the Agent to pay the cost of transportation and insurance. — Продавець забов’язується замінити пошкоджені вироби безкоштовно і мінімальний термін, при цьому транспортні витрати і оплату страхування бере на себе Агент.

Отже, у III розділі ми розглянули структуру інфінітивних конструкцій, їх синтаксичні функції та способи перекладу. Ми з’ясували, що об'єктний інфінітивний зворот у реченні виконує функцію складного додатка та перекладається підрядним додатковим реченням з сполучниками: «що «, «щоб «, як. Суб'єктний інфінітивний зворот виступає у ролі складеного дієслівного присудка та перекладається неозначено-особовим зворотом або простим реченням. Зворот з прийменником for може виступати у реченні: підметом, додатком, означенням, обставиною мети або способу дії, іменною частиною складного іменного присудка та перекладається безособовою формою дієслова. Незалежний інфінітивний зворот виступає у ролі обставини та перекладається на українську мову підрядним реченням, яке приєднуються до головного за допомогою сполучників: до того (ж), крім того, при цьому і багато інших.

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ СПОСОБІВ ПЕРЕКЛАДУ

4.1 Загальні відомості про автора та книгу Для практичної частини були взяті вибірки речень з інфінітивом та інфінітивними конструкціями (див. Додаток А). Були використані книги Дена Брауна «Ангели та демони» трьома мовами [11, 12, 30].

Ден Браун — американський письменник, журналіст, музикант, народився 22 червня 1964 у місті Ексетер, штат Нью Гемпшир. Він цікавиться філософією, історією, релігією, криптографією та таємними товариствами. Тому його романи написані у стилях інтелектуального роману та трилеру. Книга «Ангели та демони» видана у 2000 році та екранізована у 2009 році Роном Говардом. У ній розповідається про пригоди професора з символіки, Роберта Ленгдона, у Римі. Професор допомагає розкрити загадкові злочини, що пов’язані з викраденням контейнера з антиматерією. Події розгортаються протягом однієї доби. У 2003 році Ден Браун видає книгу «Код да Вінчі», що є продовженням пригод професора Ленгдона.

На російську мову книга була переведена Глібом Борисовичем Косовим (18.08.1931;20.08.2009) у 2006 році. Він закінчив у 1956 році західний факультет Московського державного інституту міжнародних відносин Міністерства іноземних справ СРСР за спеціальністю «Міжнародні відносини». Працював у секретаріаті ООН у США. Останні роки свого життя він працював в ІНІОН РАН завідуючим аспірантурою. За все життя переклав більше 40 книг.

На українську мову книгу переклала у 2007 році Анжела Богданівна Кам’янець, кандидат філологічних наук, доцент кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка.

З кожної книги взято по двісті речень з інфінітивами та інфінітивними конструкціями. Загалом у вибірках ми розглянули 626 інфінітивів. 109 з них належать до слів автора, а 91 до діалогічної мови.

4.2 Аналіз способів перекладу інфінітиву При перекладі інфінітиви у вибраних реченнях передавалися неозначеною формою дієслова, означеною формою дієслова, безособовою формою дієслова, іменником, дієприслівником та вставним словом. Згідно такого поділу проводився підрахунок частотності вживання різних способів перекладу інфінітивів.

Ми можемо зауважити, що найчастіше при перекладі інфінітиви передавались неозначеною формою дієслова. Їх кількість складає 252 (119 у російському перекладі та 133 в українському). Наприклад: Too exhausted to be annoyed, Langdon forced a tired chuckle. Разозлиться как следует сил у него не хватило, и он лишь хохотнул, устало и совсем не весело. Сердитися він не мав сили, тож тільки втомлено хмикнув. Іншим вдали прикладом перекладу інфінітиву неозначеною формою дієслова є речення: Modern symbologists had tried for years to forge the word «Illuminati» into a perfectly symmetrical style, but they had failed miserably. Современные ученые потратили многие годы, пытаясь придать слову «Иллюминати» абсолютно симметричное написание, однако все их усилия оказались тщетными. Сучасні символоги довгий час намагалися написати слово «ілюмінати» так, щоб воно було повністю симетричним, але всі їхні зусилля виявилися марними. Слід відзначити майстерність перекладача з Росії, який додав вираз «к вашему сведению» у переклад речення «Not to disappoint you, sir, but I study religious symbologyI’m an academic, not a priest. Боюсь разочаровать вас, сэр, однако я исследую религиозную символику, так что я, к вашему сведению, ученый, а не священник», щоб підкреслити емоціональний стан героя роману. А ось український варіант перекладу речення «Although his people did not celebrate Christmas, he imagined that this is what it must feel like to be a Christian child, sitting before a stack of Christmas presents, about to discover the miracles inside. Хоч на його вітчизні не святкують Різдва, він подумав, що так само, мабуть, почувається дитина, коли бачить перед собою гору різдвяних подарунків і збирається подивитися, що за дива сховані там під обгортками.» можна передати дещо інакше, щоб переклад був більш точний. Наприклад: Хоч на його вітчизні не святкують Різдва, він подумав, що, мабуть, так само почувається дитина, коли бачить перед собою мішок з різдвяними подарунками та хоче дізнатись, що за дива сховані там.

Рідше інфінітиви перекладались означеною формою дієслова, їх 118 (67 у російському перекладі та 51 в українському). Наприклад: Although a tough teacher and strict disciplinarian, Langdon was the first to embrace what he hailed as the «lost art of good clean fun.» Хотя как преподаватель Лэнгдон и был приверженцем строгих правил и жесткой дисциплины, он первым среди профессуры ввел в практику то, что сам называл «забытым искусством доброй невинной забавы». Ленґдон був строгим викладачем і неухильно вимагав дисципліни, однак завжди першим підтримував те, що сам називав «забутим мистецтвом доброї невинної забави». Іншим вдали прикладом перекладу інфінітиву означеною формою дієслова є речення: As a scientist I have come to learn that information is only as valuable as its source. Видите ли, как ученый я пришел к убеждению, что ценность информации определяется ее источником. Як науковець, я розумію, що цінність інформації зумовлюється її джерелом. Однак переклад інфінітиву «to register» як «дошел та дійшов «у реченні «The word took a long moment to register. Потребовалось некоторое время, чтобы до Лэнгдона дошел весь смысл услышанного. Зміст останніх слів пілота дійшов до Ленґдона не відразу.» не відповідає стилістиці тексту. Тому це речення можна перекласти як: Ленгдон не сразу понял о чем идет речь. Зміст останніх слів пілота Ленгдон зрозумів не відразу. Не повним е російський переклад речення «Langdon studied CERN’s director, still trying to process the bizarre surroundings. Лэнгдон недоверчиво посмотрел на директора центра». Його можна доповнити за допомогою збереження вислову з інфінітивом «to process the bizarre surroundings». Наприклад: Лэнгдон недоверчиво посмотрел на директора центра и продолжил рассматривать необычный кабинет.

Перекладачі передали інфінітиви іменниками 14 разів (10 у російському перекладі та 4 в українському). Наприклад: His ancestors had formed a small but deadly army to defend themselves. The army became famous across the land as protectors—skilled executioners who wandered the countryside slaughtering any of the enemy they could find. Для отпора захватчикам его предки собрали небольшую, но грозную армию, и очень скоро ее бойцы получили славное имя «защитников». Щоб дати відсіч загарбникам, його предки створили невеличку, однак грізну армію, бійці якої незабаром стали відомі всюди як захисники. Іншим вдалим прикладом перекладу інфінітиву іменником є речення «Of course scientists did not appreciate having their discoveries used by the church to promote religion, so they immediately mathematicized the Big Bang Theory, removed all religious overtones, and claimed it as their own. — Ученым, естественно, пришлось не по вкусу то, что церковь использовала их открытия для пропаганды религии, и они тут же облекли теорию Большого взрыва в математическую форму, устранив из нее тем самым все религиозное звучание. — Звісно, науковці були, не в захваті від того, що Церква використовує їхні відкриття для пропаганди релігії. Тому вони швидко математизували теорію великого вибуху, позбавили її всього релігійного підтексту і присвоїли.». В обох випадках англійський інфінітив «to promote» перекладений словом «пропаганда».

Спосіб перекладу інфінітивів безособовою формою дієслова було використано 12 разів (3 у російському перекладі та 9 в українському). Наприклад: Something that no one has ever had the technology to do." Он решил сделать нечто такое, для чего до настоящего времени даже не существовало технических решений. Щось таке, для чого досі не існувало навіть технологій. Іншим вдалим прикладом перекладу є речення «Not knowing what to expect he had donned his usual classroom attire—a pair of chinos, a turtleneck, and a Harris tweed suit jacket.», яке перекладачі переклали як: Не зная, что его ждет, он выбрал одежду, которую обычно надевал на занятия, — прочные хлопчатобумажные брюки, свитер и пиджак из мягкого твида. Не знаючи, що на нього чекає, він убрався так, як зазвичай одягався в університет — бавовняні штани, светр із гольфом і твідовий піджак.