Словотворчі властивості мезонімів та їх використання у суспільно–політичній лексиці

Зміст

Вступ Розділ 1. Загальна характеристика мезонімії в системі мови

1.1 Явище мезонімії в системі мови

1.2 Слова-мезоніми та їх класифікація Розділ 2. Словотворчі властивості мезонімів та їх використання у суспільно-політичній лексиці

2.1 Словотворення за допомоги мезонімів

2.2 Використання мезонімів у суспільно-політичній лексиці

Висновок Література

Вступ

Актуальність роботи обумовлена самою постановкою проблеми дослідження й необхідністю глибокого вивчення природа й специфіки лексичних категорій.

Мета роботи — розглянути словотворчий потенціал мезонімії в сучасній англійській мові.

У ході роботи, ціль якої - всебічне дослідження мезонімії на матеріалі сучасної російської мови, ставляться й вирішуються наступні завдання: I) визначити філософсько-логічну сутність мезонімії; 2) розглянути мезоніми як лексичну категорію; 3) вивчити семантичні потенції різних частин мови у вираженні значення «середнього»; 4) описати словотворчий механізм лексичної категорії мезонімії; 5) розглянути синтагматичні особливості мезонімів; 6) досліджувати словотворчі ресурси мезонімії з позицій контекстної семантики.

Саме комплексний і системний підхід до вивчення мезонімії дозволяє всебічно досліджувати об'єкт опису, представити його як єдине ціле, що припускає специфічні особливості в парадигматичному, синтагматичному й прагматичному планах.

У найрізноманітніших мовленнєвих утвореннях, які мають естетичну спрямованість, простежується й естетичне ставлення до власних імен. Тут маємо ім'я у проміжному між онімом та поетонімом стані. На його позначення пропонується використовувати термін мезонім Ю. О. Карпенка. (Вчений використовує це поняття на позначення перехідних станів між онімом та апелятивом). Відповідно, у нашому матеріалі ця низка «станів"онімогенезу може виглядати так: топонім — топомезонім — топопоетонім. Функціонування власних імен в естетичному сенсі неможливе без використання тих або інших стилістичних засобів. Тому естетично спрямоване мовлення водночас є стилістично маркованим. Тотальне перетворення мовлення через використання засобів виразності призводить до виникнення не лише нових форм, а й взагалі до формування нової мови.

Розділ 1. Загальна характеристика мезонімії в системі мови

1.1 Явище мезонімії в системі мови

Явище мезонімії властиве всім (крім числівників) самостійним частинам мови. У переважній більшості мезонімами є словами, однокореневими з антонімами. Між двома антонімами може бути не один, а кілька мезонімів які не лише морфем, будовою, а й семантично розчленовуються на дві групи: одні тяжіють до першого, а інші - до другого слова антонім, пари, наприклад: довгий — довгуватий — короткуватий — короткий. Рідше зустрічаються мезоніми різнокореневі з антонімами: білий — сірий — чорний. Ці мезоніми за своїм лексичним значенням є словами, рівновідцаленими від обох антонімів.

Мезоніми можуть деталізувати полярні просторові поняття (близькувато — далекувато), вказувати на неповноту вияву ознаки (світлуватий — темнуватий), передавати незавершеність, половинчастість дій або станів (напівстверджувати — напівзаперечувати), які виражаються антонімами. Мезонімія поширена переважно серед загальновживаних слів, хоча окремі мезоніми зустрічаються і серед наук, та суспільно-політичних термінів (легальний — напівлегальний — нелегальний). В усній мові мезоніми з елементом напів — іноді використовуються для творення склад, слів типу «напіврадісно — напівсумно».

Слова із середнім, проміжним значенням постійно пригортають увагу вітчизняних і закордонних лінгвістів. Відомі багаточисленні спроби термінувати одиниці подібного роду: проміжний зазор (И.В.Нікітін), проміжна градація (Е.Г.Белявська), проміжний середній член (Л.А.Новиков), нейтрального (Е.М. Вольф), нульовий член або третя ланка у двочленний опозиції — ((А.А. Уфимцева) н ін. У термінологічній плутанині автор дотримується найменування, запропонованого Н.Д. Андрєєвим, — мезонін (порівн. гр. Тезор — середина, опутаім'я).

Непряме згадування про можливість існування третього середнього елемента між двомя опозитивами ми зустрічаємо тільки в роботах з антонімів і конверенвам (Л.А.Новиков. Л. Ю. Максимов і ін.). Таким чином, ступінь вивченості проблеми знаходить своє відбиття у випливаючих моментах:

— відсутність постановки питання в цілому,

— термінологічна плутанина,

— стихійність і фрагментарність при описі окремих метонімічних одиниць.

Нарешті, відсутність чіткої методичної установки про філософію логічної сутності мезонімії є безпосереднім гальмом для створення самої лінгвістичної теорії, оскільки, слідом за Л. А. Новиковим, вважаємо, що «аналіз глибинних семантичних властивостей язикових одиниць доцільно починати з логічної основи останніх» .

Філософський зміст мезонімії становить вчення про тріаду (Платон. Гегель, Г. В. Плеханов. В.И. Ленін), відповідно до якого мезоніми є мовленевим засобом вираження діалектичної категорії заперечення, що відбиває наступність і діалектичний зв’язок двох протилежних понять.

Мезонімію варто розуміти не тільки як середню ланку між антонімами (теплий — гарячий/холодний), але й проміжний член градуальної ОПОЗИЦІЇ щодо двох неантонімів (холодний — прохолодний— теплий). Більше того, до мезонімії ми відносимо квантифікатори (північ, півдороги) і кваліфікатори (жовто-червоний, зубробізон) зі значенем «середнє». Примітно, що логічною передумовою кваліфікативних мезонімов виступає відношення об'єднання.

При цьому, варто розрізняти два види якісного мезоніма коли: I) при «об'єднанні» кількох понять утворяться метоніми які «врівноважують» два протилежних момента, які виражають «щось середнє» (день: гарний — нормальний — поганий) (див. мал. 1);

Малюнок 1

2) при об'єднанні двох еквівалентних ПОНЯТЬ загального родовою обсягу утворяться мезоніми, які позначають якісно новий предмет, явище, ознаку й т.п., що виникла в результаті діалектичного заперечення двох інших (бестер — білуга + стерлядь, дитсадок — ясла).

Метонімічні значення можливо, як альтернатива, внаслідок подвійною запереченні антонімів (порівн. «…говорив Чичиков ні голосно, ні тихо, а зовсім так, як треба» (Н.В.Гоголь).

Парадигматичний аспект розгляду дозволяє зробити наступні узагальнення:

I. Лінгвістичну сутність мезонімиї виражає раніше невідомий тип внутришньопарних відносин — мезонімичний або спадкоємний, виступаючий як діалектичне заперечення й зв’язок двох моментів розвитку.

При цьому, елементарна структура мезонімічної категоріальної одиниці припускає наявність мінімум трьох одиниць: Х-М-В, де безпосереднім носієм значення «середнього» є проміжний елемент «М» .

Мезоніми завжди виступають, як момент дихотомічного членування, диференціації й. у той же час, діалектичного зв’язку: I) антонімів або членів градуальної опозиції (- маленький — середній великий): 2) двох або більше еквівалентних понять, що утворять кваліфікатор (X і В > М, лісостеп; X — В, диван-ліжко: X і В, і сміх, і гріх).

Особливий інтерес представляє мезонімичний квантифікатор, що виражає середину «членування» у певній і невизначеній кількісній оцінках (М — Х/2, півметра).

Крім того, мезоніми в тексті виконують і інші функції:

1) уточнення, реалізовану в межах одного речення при близькому, контактному розташуванні слів («Сам по собі панотець був ні товстий, ні тонкий, а так собі — серединка на половині» (Д. Мамин-Сибиряк);

2) координатні укази на проміжні координати предмета в часі й просторі («У середині серпня Смоковикови разом з Латей переїхали в Петербург. свою більшу квартиру на Пантелеймоновской» (А.Н. Толстой). «Маслова з Федосієй перебували в середині колони, що складає більш, ніж зі ста жінок, що вийшли із всіх камер» (Л.Н. Толстой);

3) стилістичні.

Виходячи із критеріїв визначення лексичної категорії, розроблених Л. Л. Новиковим, можна укласти, що з погляду загальностій специфіки значення, структури й семантичних функцій мезонімія є лексичною категорією й виражає узагальнені, типізовані властивості мовленевих одиниць зі значенням «середнього», що виражаються формально одним словом або словосполученням, що реалізує в тексті функції дихотомічного членування й діалектичного зв’язку, уточнюючу й координативну стилістичні.

II. Лексична категорія мезонімії має форми вираження у всіх граматичних класах слів (середина, півдюжини, напівзакрити, відкрити; нейтральний, червоно-жовтогарячий, напівкруглий; нормально, напівголосно н т.п.).

Дослідження семантичних потенцій ратних частин мови у вираженні значення «середнього» дозволили визначити ЛСГ метонімічних іменників, дієслів, прислівнику, прикметниках, займенників, числівників і прийменників. [5,c.68]

III. Семантичне поле метонімії відрізняється полісимантичністю. Ядро семантичного поля мезонімії становить значення домінанти — поняття «середнього» н. складові його семантичні варіанти — формуюче поняття; проміжність: середньостатистичність; середина, половина; стилістична маркованість поняття «середнього''.

До периферії ми віднесемо сюди конкретизуючі значення семантичних варіантів домінанти. Наприклад, середнє, як підсумовуюче поняття, при найменуванні: 1) одягу (платье-халат); 2) предметів побуту (ковдра-грілка, диван-ліжко): 3) транскравців засобів (спортроллер, мопед); 4) хімічній сполуці, сплавов, природних матеріалів (кермеги, премикс); 5) установ і організацій (дитсадок-ясла, смешторг); 6) професій і спеціальностей (маляр-штукатур, тесля-бетонник): 7) нових видів спорту (парлайт, фрістайл): 8) міфологічних, казкових істот (Гієна. Кентавр, русалка); 9) предметів, явищ, що стосується духовної життя суспільства (рустон, трагифарс); 10) біологічно схрещених тварин або рослин; 11) багатокомпонентного або багатофункціональні ознаки (військово-спортивний, агропромисловий); 12) своєрідний колірний: .1 і ми. неоднорідного кольору (ніжно-зелений. маренго): 13) досягнень науки і техніки (магнітола, комп’ютер);

14) дії або результату змішування у фізичному, хімічному, або соціальному аспектах (какофонія, двовладдя, помісь);

15) паталогічного відхилення від норми (гермафродитизм); універсальности (амфібія).

1.2 Слова мезоніми та їх класифікація

Мезоніми (від грец. mesos — проміжний, середній) — слова, які за своїм значенням знаходяться на семантичній осі між двома антонімами. Поняття семантичної осі, на нашу думку, потребує роз’яснення: слова­антоніми по­різному маркують семантичний простір — явища, стани та відносини об'єктивного світу, напр.: температура, колір, час, простір, естетична та етична оцінка та інші. Д. А. Крузе стверджує, що ці якості можуть концептуалізуватись в межах «більше» чи «менше», утворюючи цим певну шкалу, яка накладається на семантичну вісь. Ця шкала має нульову відмітку, яка відповідає відсутності ознаки, та простягається в більшій чи меншій мірі в напрямку більшого прояву ознаки. Один із членів антонімічної пари буде схилятись до нуля, але ніколи його не досягає, в той час як інший навпаки. Слова­антоніми розміщуються на краях проміжної частини шкали, де не може бути семантично локалізований ні один із членів пари [5, c. 204­205], проте може знаходитись мезонім. Отже, можна стверджувати, що мезонім може бути присутній у парах, які піддаються градації - яка припускає різний ступінь прояву якості (ознаки), регулярну можливість порівняння [3, c. 53]. Градуальність в більшій мірі характерна для прикметників та прислівників, хоча й існують також іменники та дієслова (to love: to hate, to like: to dislike). Існує думка в традиційній лінгвістиці, що комплементарні прикметники не піддаються градації, і це в більшій чи менші мірі вірно. Проте Д. А. Крузе слушно зауважує, що один із антонімів пари може піддаватись біль­шій градації ніж інший, напр.: wide open, moderately open, more open than before є семантично вірніші, ніж slightly shut, moderately shut, more shut than before [5, c. 202]. Тим не менше, питання про співвідношення різних типів градації є досить суперечливим. Г. Джексон розглядаючи дану проблему навіть пише: «будь­який не градуйований прикметник може бути градуйованим» [6, c. 76]. Резюмуючи все вище сказане, слід вважати, що основною характеристикою мезонімів є градуальність.

Проте це явище так не завжди проявляється. Виділення проміжного члена антонімічної пари інколи викликає складності та призводить до антонімічної тріади чи ряду, наприклад в типовому комплементарному протиставленні male — female (чоловік — жінка) можна також виділити таке проміжне поняття, як hermaphrodite (гермафродит) sexless (види черв’яків та бактерій) чи homosexual (гомосексуаліст), що можна підтвердити існуванням операцій по зміні статі та досліджень у галузі хромосом. Запропонований ан­тонімічний ряд malehomosexual — female (чоловік — жінка), призводить до іншого протиставлення homosexual — heterosexual.

В структурі мови існує досить велика кількість подібних антонімічних пар які відзначаються присутністю мезоніма. На нашу думку, суттєвим є не факт присутності такого мезоніма, а функції, які він може виконувати в різних терміносистемах та національних мовних картинах світу. В весь навколишній світ зітканий з контрастів, а людська здатність дихотимі­ зувати семантичний простір призводить до утворення слів­антонімів.

Проте дана поляризація інколи проходить по­різному. В більшості випадках мезонімічні характеристики антонімів однакові у майже всіх мовах, пор.: укр. світло — сутінки — темрява; рос. свет — сумерки — темнота; англ. light — twilight — darkness; нім.: das Licht — die Dдmmerung — die

Dunkelheit; укр. мир — перемир’я — війна; рос. мир — перемирие — темно­та; англ. peace — truce — war; нім.: der Frieden — der Waffenstillstand — der

Krieg; укр. перемога — нічия — поразка; рос. победа — ничья — поражение;

англ. victory — draw — defeat; нім.: der Gewinn — das Unentschieden — die

Niederlage. Такі опозити є прототипними — володіють міцним асоціатив­ним зв’язком та автоматично відтворються при узусі одного з них. Мезоніми ж в таких випадках такою функцією не володіють, та можуть бути виділені в складі антонімічної пари в основному тільки при детальнішому аналізові. Так, мезонім в протиставленні black — white (чорний — білий) в поняттєвій сфері кольорової гами виділити важко, оскільки немає наукових пояснень, чому саме дані два кольори протилежні, вони, за номенклатурою логіки, несумісні. Вже при перенесенні даної опозиції на расове розподілення (така категорізація є більш виправдана в науковому плані) можливе включення третього члена антонімічного ряду: black — Mongoloid — white (чорношкірий — монголоїд — білошкірий). В даному випадку проблематично стверджувати, чому поняття Mongoloid є мезонімом, оскільки в даний ряд можуть бути включені й інші поняття, напр.: Australoids (австралоїди), Bushmen (бушмени), Polynesian (полінезійці). Це може бути пояснене тим, що black — white в обох випадках є прототипною антонімією, а існування середнього члена залежить певною мірою від енциклопедичної компетенції мовця.

Дещо інші мезонімічні характеристики знаходимо в іншому типі контрарного протиставлення, напр.: dead — alive (живий — мертвий), де можна виділити наступні мезоніми: zombie (зомбі), vampire (вампір), ghost (привид) та ін [5, c. 200]. З погляду денотативного значення дані мезоніми слід охарактеризувати як частину ймовірних світів (термін за­пропонований Г. В. Лейбніцем для позначення модальних стверджень як можливих та необхідних). Так, запропоновані мезоніми є несумісними з реальним світом згідно фізичних та духовних законів, а денотати мезонімів можуть існувати тільки в ймовірному світі. Варто також звернути увагу на те, що дана антонімічна пара піддається градації, про що свідчить наступна компаративна конструкція: He staggered into the «Coach and Horses» more dead than alive, and flung his portmanteau down (H. G. Wells), проте даний факт не має ніякого відношення до існування вище згаданих мезонімів, оскільки протиставлення dead — alive представляє в даному випадку дещо іншу шкалу на відміну від контрадикторної опози­ції типу cold — hot (холодно — жарко), пор.:

Протиставлення полярних значень членів антонімічних пар залежно від їх розміщення від осі симетрії, яка існує реально чи уявно може бути симетричним чи асиметричним. «По обидва боки цієї осі симетричні чи асиметричні за значенням антоніми можуть розташовуватися (знаходитися) відповідно симетрично чи асиметрично за відстанню від неї, тобто на однаковій чи неоднаковій віддалі на осі симетрії цих значень» [3, c. 15]. Що стосується семантичної віддаленості мезоніма до країв шкали, то в структурі контрадикторних антонімів він буде в більшості випадках займати центр осі, на однаковій відстані від країв шкали, оскільки такі пари мають тільки один мезонім. Вісь комплементарних антонімів значно відрізняється від контрадикторних, перш за все тим, що відстані між членами антонімічного ряду менші, а дана шкала не є кінцевою, на ній можуть бути локалізовані ще й інші мезоніми, напр.: chilly, warm та ін., при цьому семантичні відстані будуть уже коротші, ніж в даному випад­ку. Це наводить на думку, що деякі антонімічні пари можуть мати декілька мезонімів, напр.: укр. білий — білуватий — сіруватий — сірий — чорнуватий — чорний; англ. white — whitish — grayish — blackish — black; нім.: weiЯ — weiЯlich — grдulich — grau — schwдrzlich — schwarz. Опозиція ж кольорів в мові демонструє нам різноманітні семантичні характеристики.

Так, red (червоний) не має прототипного (автоматично відтворюваного) антоніма, за виключенням певних контектсів. В теоретичному плані red може мати два антоніми: для пігментів green (зелений) та для світла cyan (блакитний) [7, c. 28]. Якщо розглядати даний колір у виноробній про­мисловості, то будемо мати наступне протиставлення red wine (червоне вино) — white wine (біле вино). Мезонімію в парадигмі кольорових спек­трів знаходимо при розгляді семіотичної системи світлофора, де в проти­ставленні red — green проміжним членом (кольором) буде yellow. Мезонімічні характеристики також знаходимо й у назвах на позначення смаку, напр.: укр. солодкий — солодкуватий — гіркуватий — гіркий; англ.: sweet — sweetish — bitterish — bitter; нім.: sьЯ — sьЯlich — bitterlich — bitter. Полімезонімічність в даних випадках зумовлена перш за все можливістю градації ознаки та морфологічними й словотвірними мовними засобами, яким володіє певна мова. Що стосується такого морфологічного класу як дієсло­во, то дана частина мови також представлена мезонімами у складі антонімічних рядів, напр.: to start — to keep on — to stop; to learn — to remember — to forget; to earn — to save — to spend та ін. За лінгвістичною номенклатурою дані пари є конверсійними (векторними) — виражають протилежну спрямованість або взаємну зворотність дій чи ознак [4, c. 31], при цьому їх склад характеризується мономезонімічністю.

Мезонімію також можна споглядати в різних терміносистемах — упорядкованих сукупностей термінів, головних носіїв фахової інформації.

Зазвичай терміни вживаються для позначення наукових понять, а терміни антоніми мають пряме номінативне значення і називають відповідні протилежні поняття. Вони виконують функцію номінації, а їхня семантика зазвичай не містить елементів оцінки й образності, відповідно для них характерна моносемія [1, c. 150]. Основним способом надходження до мови спеціальної лексики є надання статусу термінів загальновживаним лексичним одиницям, отже з впевненістю можна вважати, що основний масив термінів­антонімів є запозичений із загальновживаної лексики. Ось чому мезонімія також широко спостерігається в термінології, напр.: англ.: conductor — semiconductor — nonconductor; укр.: провідник — напівпровідник — непровідник. Варто також звернути увагу на те, що мезонімія не однаково проявляється в термінологічній та загальновживаній лексиці, пор. загальновживане positive — neutral — negative та дане проти­ставлення у фотосправі positive — negative, де проміжний член відсутній.

Поняття антонімії невід'ємно пов’язане із поляризацією навколиш­нього світу. Людське мислення неможливе без поляризації об'єктів.

Нова інформація та об'єкти мислення підсвідомо поляризуються. Не буде поляризації - не буде і самих процесів мислення. Так будь­яке слово чи інформація співвідноситься з «позитивним» та «негативним», а мовні одиниці які позначають дані аксіологічні категорії будуть антонімами. Розподілення процесів та об'єктів навколишнього середовища є невід'ємною частиною мовної картину світу — специфічного бачення реального світу й усього, що привносить в нього людське мислення. Людське мислення поляризує існування на birth (життя) та death (смерть), дані концепти входить до складу всіх мовних картин, проте в деяких ви­падках можливий ще і третій член даної поляризації, напр.: reincarnation (реінкарнація) — перевтілення безсмертної сутності з одного тіла в інше.

Даний концепт, який є в даному випадку виконує функції мезоніма, є основним поняттям індуїзма, а тріада birth — death — reincarnation моделює свідомість мовця дещо іншим чином, ніж дихотиомія birth — death.

Розглядаючи вже інше протиставлення hell (пекло) — paradise (рай) у структрі релігійного світогляду, ми виділили мезонім purgatory (чистилище). Дане поняття є складовою частиною римо­католицьких уявлень, в той час як в деяких віросповіданнях було відхилено під час реформації.

Мезонімія, як факультативний компонент антонімічного ряду, є одним із способів сегментування семантичного простору та додатковою характеристикою вербальної поляризації. Завдяки своїй здатності марку­вати семантичну вісь, мезонімія відіграє важливі парадигматичні функції вже всередині антонімічного ряду як в загальновживаній мові так і в термінології, а наявність чи відсутність мезонімії у складі антонімічного ряду може виступати контрастивною характеристикою різних національних мовних картин світу.

Мезоніни можуть бути:

1)З точки зору семантики — — прямими (абсолютними* — квантифікатори й кваліфікатори зі значенням «середнього» (півтижня — 6 днів, тритикале — гібрид пшениці й жита);

— логічними (відносними) — середня ланка між антонімами або член градуальної опозиції (понеділок — вівторок — сретак — четвер…);

— циркулярними — мезонім сам може стати однієї із протилежностей, щодо якої з’явиться новий мезонім, наприклад, чергування пір року, місяців:

а) оборотними — де циркулярний мезонім — член замкнутої це-бруньки (північ — схід — південь — захід — північ — …);

б)циркулярний мезонім — член незамкнутої це-бруньки (хлопчик — підліток — юнак — чоловік — старий).

2) Згідно філософсько-логічному аспекту — кількісними (півсеанса, перемир’я, півшляху) і якісними (полігибрид).

3) З погляду структури неїіроизводными (мул. фаза, суміш) і похідними (середньорічний, південний захід). До похідних мезонинам нерідко ставляться окказіоналізми: «Нам була потрібно ідеальна істота, троянда без шипів, ангел без крил, нам потрібний був якийсь складний гібрид.

4) Відповідно до рівнів мови — морфемними, де носієм метонімічного значення виступає словотворчий формант (міжряддя, пригальмувати,

5) По словотворі — однокорінними (культурний — малокультурний — некультурний) і різнокореневими (початок — середина — кінець).

6) Відповідно до сфери поширення загального й обмеженого вживання — діалектними (балкап (Кузб.) — межа між лісом і нагір'ям; термінологічними — напівпровідник (фіз.). нейфальна лексика (лингв.); професійними— «вікно», як проміжок у розкладі між уроками й лекціями.

7) З погляду частоти вживання по даним частотного словаря Л. Н. Часорнной — стабільними (міжнародний, півроку) і нестабільними (півстакана, півшляху).

8) Відповідно до інтенсивності вживання — активними (помірнийный, проміжок) і пасивними: архаїзмами (середь — середина, полоина — половина

9) З погляду закріпленості в мові — загальномовленевими (двомовний), контекстуальними

10) Відповідно до експресивно-стилістичної оцінки міжстильовим

11) З погляду походження — однорідними (помірнаале, полокоть — половина):

Синтагматичний аспект дослідження мезонімії дасть підстави укласти:

Мезоніми повторюють дистрибуцію антонімів або членів градуальної опозиції (висока середня — низька успішність, швидкість, ціна, температура).

Складні кваліфікативні мезоніми утворюють сполучуваність складових їхніх слів (коляска сумка везти коляску, навантажити сумку). [7]

Розділ 2. Словотворчі властивості мезонімів та їх використання у суспільно — політичній лексиці

2.1 Словотворення за допомоги мезонімів

мезонім словотворчий семантичний

Нові слова (так само, як і нові значення слів) з’являються тоді, коли виникає необхідність назвати нові предмети або висловити дещо інше ставлення до вже відомих предметів або якось інакше охарактеризувати їх. Нові слова створюються з існуючих елементів мови (слів, основ, словотворчих афіксів) за існуючими моделями в результаті дії звичних способів словотворення. Наприклад, D — day (Decimal day)-слово, створене в період підготовки Англії до переходу на нову грошову систему, створено за зразком раніше існували в мові слів V — day (H — bomb, G — man). Порівняно недавно з’явилися абревіатури OPEC (Organisation ofPetroleum Producing Countries), SALT (Strategic Arms Limitation Talks), VAT (value added tax) повторюють звичну модель типу USA і ВПС. Коли в розпал енергетичної кризи в капіталістичних країнах почали пропагувати велосипед, з’явилося нове скорочення АСВ (All Change to Bicycle). Скорочення утворене з початкових літер слів, складових пропозицію, так само як SOS (Save our souls — сигнал лиха на морі), SNAFU (Situation normal. All fouled up .- вираз, популярне у військовому жаргоні під час другої світової війни, приблизними перекладом якого є Все в нормі. Кругом повна плутанина.). Дієслово decolonise, що з’явився в період масового завоювання незалежності колишніми колоніями, повторює структуру дієслів decode, decipher, demilitarise, demobilise, decompose.

Порівняно нові похідні іменники draftee, conscriptee, evacuee, promisee, licencee, selectee, insuree і ін. створені по моделі: to address — an addressee, to refer — a referee. Складноскорочені іменник petro — war створено основосложеніем, тобто тим же способом, що і раніше існували в мові слова psycho — war, psycho — therapy, electro — magnetism.

Новоутворення можуть бути створені на базі будь-якого слова, яке сприймається як структурно-похідне і морфологічну будову якого може бути осмислений, хоча і не завжди правильно, з етимологічної точки зору. Так, загальновідомо, що іменник boycott сходить до імені власного (прізвища людини, якого пов’язують з цим видом протесту) і є за структурою простим непохідним словом. Але осмислення компонента boy як основи дало можливість утворити жартівливе слово ladycott — протест (бойкот) жінок-домогосподарок, які відмовляються купувати продукти, в якомусь певному магазині через непомірною дорожнечу. 'You know what a' ladycott 'is? According to the New York Times it’s a new word which has been coined to describe the American housewives 'boycott of supermarkets' (MorningStar).Елемент — gram, виокремлені з слів telegram і cablogram і осмислений як морфема зі значенням посилається по телеграфу, увійшов до новоутворення candygram —телеграма з доданою до неї коробкою цукерок. Наприклад: Send your friends a candy — gram. (Advertisement). Цікаво походження. іменників beefburger і cheeseburger. Слова створені за зразком hamburger (Рубаний біфштекс), осмисленого не як похідне слово (від Hamburg), а як складне з основою ham -. Компонент — mat, як би сконцентрував у собі значення іменника automat і вичленовування з слів automat, mailomat, включений як морфеми в новоутворення laundromat (Пральня самообслуговування).

Не всі новоутворення входять у мову в якості нових словникових одиниць. Нові слова, вжиті окремими особами, але не є узуальнимі, тобто звичними для решти говорять даному мовою людей і не зустрічаються в їхній мові, називають окказіональнимі словами. Окказіональние слова створюються за існуючими в мові моделями в результаті дії продуктивних способів словотворення. Наприклад: бандитизм на екрані — про фільми за участю Джеймса Бонда (Літературна газета), времяход (В. Бахнов), уконторіть (Д. Гранін). What a garbage-brained fellow! (A. Christie). I am uncled and mother-in-lawed in Texas. (J. Steinbeck). Some of the developments of today are: cinerama, 3-D, and even smellovision. There was a poster advertising the technique: 'First they moved (1893), then they talked (1927), now they smell (1959)' (N. Tucker). Indispensable for seasiders! (Advertisement). The candle is wiltless and dripless. (Advertisement).

Окказіональние слова в словниках не фіксуються. Для розуміння їх слід встановити, яким способом і за якою структурної моделі створено дане новоутворення, і переводити його, виходячи із значення утворюють його основ і словотворчих афіксів, а в разі конверсії - із значення вихідного слова. Новоутворення, використовувані більшістю говорять даному мовою людей, але що з’явилися в мові порівняно недавно, називають неологізмами. Однак, оскільки час, протягом якого новоутворення вважається неологізмом, у лінгвістичній літературі ніде не уточнено, поняття «неологізм» є досить невизначеним. [3]

У сучасній англійській мові діють, самостійно або в поєднанні один з одним, такі основні види словотворення: конверсія, афіксація, компресія, основосложеніе, абревіація, дезаффіксація, відокремлення значення.

2.2 Використання мезонімів у суспільно — політичній лексиці

Контекстуальний аналіз матеріалу дав змогу виявити випадки в яких антоніми реалізують свій стилістичний потенціал, а саме: в різних видах антитез, епітетів, конотативно забарвлених одиниць та евфемізмів.

Найчастіше антоніми в структурі фахового тексту знаходять своє вираження в антитезі (58%), під якою ми розуміємо мовну фігуру, що полягає в протиставленні або зіставленні порівнюваних понять, явищ, ситуацій шляхом поєднання їх позначень в одному контексті для досягнення певного виражально-зображального ефекту (увиразнення протилежності, підкреслення несумісності або, навпаки, діалектичне співіснування контрастних понять у межах певного цілого і т. ін.)" [5, с. 26]. Лексичною базою антитези виступає антонімія, тоді як граматичною — паралелізм синтаксичних конструкцій [7]. За нашими спостереженнями антонімія найкраще реалізується в додатковому антонімічному контексті [8, c. 45], на що існують безумовні причини: в такому синтаксичному контексті використовується паралелізм для досягнення контрастного ефекту між поняттями та явищами, напр.: In pure economic theory, competition should not need to be regulated because market forces should operate so that competitive entities flourish while the uncompetitive go out of business (Sanson M. «Essential InternationalTrade Law»). У даній антитезі спостерігаємо увиразнення опозиції competitive entities — uncompetitive entities за допомогою їх поєднання в одній синтаксичній одиниці, що ґрунтується на тотожності синтаксичної будови. Паралелізм, щоправда, не є завжди обов’язковим компонентом антитези, приміром: A general partner is a partner in the fullest sense, while a limited partner is one who takes no part in the management of the firm and whose liability is limited to the amount of their capital investment (Barker D.L.A. «Law Made Simple»), де стилістичний ефект на основі протилежності досягається завдяки тлумаченню двох протилежностей.

Крім того, у фахових юридичних текстах засвідчено різноманітні види антитези, як акротеза, амфітеза та діатеза. Акротеза (від гр. акро — верх) вживається для підкресленого стверджування однієї з ознак, дій або одного з явищ об'єктивної дійсності через заперечення протилежних [2, с. 424]. Даний стилістичний ефект знаходить своє вираження в заперечному АК. Такі синтаксичні моделі містять елемент X not Y,

наприклад: An important point to emphasis is that the standard is objective not subjective (Owens K. «Law for non-law Students»). В даній ілюстрації заперечна частка not нівелює значення опозита subjective й тим самим підсилює семантику іншого складника objective. Крім акротези, побудованої на підкресленні одного з компонентів протиставлення, виділяють ще амфітезу як різновид антитези, яка охоплює не два компоненти протиставлення, а більше, що становлять сурядний ряд словоформ [6, с. 57], напр.: The Occupiers' Liability Act 1957 states that a common duty of care is owed by an occupier to all visitors, except insofar as he has extended, restricted, excluded or modified his duty (OwenR. «Essential Tort Law»). У запропонованій ілюстрації ядро опозиції складає не пара антонімів, як у більшості антонімічних контекстів, а цілий синонімічно-антонімічний блок. Сумісне використання синонімів та антонімів в одному смисловому цілому дає змогу відобразити все різноманіття процесів та явищ.

Існують також поодинокі випадки, коли антонімічний триплет містить мезонім, приміром: Under the new system, the county court will hear small claims track, fast track and straightforward multi-track cases (Owens K. «Law for non-law Students»), деstraightforward multi-track cases є середнім членом протиставлення small claims track — fast track. One child goes out of the room. A button or other small object is placed in plain sight by another child. The one who was sent out is then guided to the object by the clapping of the children, soft clapping for cold, and louder for warm.

One of the party, called the Fox, goes to one end of the room, and the rest of the children arrange themselves in a ring, one behind the other, the tallest first and the smallest last. The first one is called Mother Goose. The game begins by a conversation between the Fox and Mother Goose. What are you after this fine morning? says she. Taking a walk, the Fox answers. What for? To get an appetite for breakfast. What will you have for breakfast? A nice fat goose. Where will you get it? Well, as your geese are so handy, I will take one of them. Catch one if you can.

Mother Goose then stretches out her arms to protect her geese and not let the Fox catch one. The Fox tries to dodge under, right and left, until he is able to catch the last of the string. Of course, the brood must try and keep out of reach of the Fox. As the geese are caught they must go over to the den of the Fox, and the game continues until all are caught.

Завдяки своїй здатності маркувати семантичну вісь, мезонімія відіграє важливі парадигматичні функції вже всередині антонімічного ряду, оскільки вона виступає додатковою характеристикою вербальної поляризації. Ще одним різновидом антитези є діатеза — сутність якої полягає у ствердженні середнього ступеня вияву ознаки, дії тощо через заперечення протилежних властивостей, дій та ін. Такий стилістичний ефект антонімії реалізується за допомогою типової моделі neither X nor Y, що відноситься до узгодженого антонімічного, приміром: … Amnesty has also reported these incidents but admits that itcan neither confirm nor deny these charges (McCarthy-Arnolds «Angola — Prospects for Peace Seem Brighter»).

В ідеальному стані термін не повинен містити конотативний елемент в своєму значенні, проте на практиці (в юридичному тексті) це не заважає йому виконувати стилістичну роль епітета — стилістичної фігури, що характеризується високою емотивно-експресивною зарядженістю, оцінністю й образністю [3, с. 153]. В тексті епітети вживаються рідко (34%). Вони покликані підкреслювати ознаку (колір, розмір, форму, якість, властивість тощо) описуваного, найхарактернішу щодо певної життєвої ситуації або художньої мети мовця [5, с. 175].

Особливо показовим є використання як загальновживаних, так й термінологічних антонімів у якості епітетів в одному контексті: A stepchild of any person is treated as the stepparents’child and an illegitimate person is treated as the legitimate child of the mother and reputed father (Owen R. «Essential Tort Law»), де терміни-антоніми legitimate — illegitimate, які зазнали метафоризації при переході в термінологічний обіг із загальновживаного фонду, в даному контексті функціонують як епітети. Протиставлення child — person є нетермінологічним, хоча й в даному контексті вони імплікують фахову опозицію minor — adult. Така подвійна опозиція, що виступає ядром контрасту речення, використовується за наведеним прикладом для того, щоб підкреслити різницю між двома віковими групами в правовому полі.

Інший аспект стилістичного використання антонімів полягає в їх використанні як засобу вираження конотації - відтінками оцінки, емоційності, експресивності, функціонально-стилістичної забарвленості. Таке явище не є частотним (8%) в юридичній термінології, але попри вимоги стилістичної нейтральності та відсутності конатацій в термінів, такі випадки зустрічаються. Фахове протиставлення bastard — legitimate child слугує ілюстрацією, в якій спостерігається негативна конотація одного складника протиставлення (bastard) та позитивна іншого (legitimate child). Лексико-семантичним прототипом правничого терміна bastard є відповідна загальновживана одиниця з негативною конотацією в предметно-логічному змісті: a person born of unmarried parents; a vicious, despicable, or thoroughly disliked person [9, c. 351]. Що стосується його термінологізованого варіанта, то в ньому також наявне негативне забарвлення, оскільки існує постійний зв’язок між лексиконом загальновживаного та термінологічного регістру.

Щоправда, термін bastard є застарілим та небажаним й замість нього в юридичній лексиці використовується евфемізм illegitimate child,

напр.: A legitimate child takes the domicile of the father; an illegitimate child that of its mother (Owens K. «Law for non-lawStudents»). Термінологічне вживання терміна bastard все ж таки спостерігається, але тільки в метафоричному ужитку: The perspective of political philosophy thus allows one to see the totalitarian danger in a new light: as both a bastard child of democratic modernity and its radical negation (Mahoney D.J. «In the Truth of Our Political Nature»).

Black, white and grey are three colors that can work well together to bring style into your home. The monochromatic color scheme is appropriate for a bedroom, kitchen, living room or even a bathroom. Stick to the monochromatic color scheme, or bring in a few accent pieces and give the room a more colorful feel.

Variations of black, white and grey hues give you a lot of creative leeway with the decorating. Soft black has a muted tone, while glossy black can act like a reflective surface, bouncing light around the space. Grey can be a pale almost pastel shade, but it can also be a deeper and richer shade such as powdercoat steel, which is almost black. White offers as many options: natural white is pure and light, while eggshell white is more off-white color, similar to cream. When designing a black and white room, use your furniture as the foundation of the room. For a bedroom, opt for an upholstered headboard covered in black satin. The shiny surface of the satin keeps the black from overwhelming the room. No matter what room you’re working on, use furniture with a variety of textures and tones to keep one specific shade from taking over the room. Use a leather chair, a satin chair, wood tables, and cotton linens in compatible, but slightly different shades of the same color.

Patterned fabrics in black, white and grey break up the colors and give the room more texture or dimension. Look for simple ways to bring patterns into the room, such as patterned curtains or flooring. A black and white plaid rug added to the floor works with the colors of the room without being too heavy. Black and white damask curtains pull attention to the windows and keep one color from dominating the room.

Bring in a few bright pops of color to break up the color scheme. Bright colors like lime green or citrus orange become an immediate focal point in the room. Opt for a few brightly colored throw pillows tossed on a black or white couch. For a bedroom, add a lipstick-red chair in one corner of the room.

Як бачимо, незважаючи на стилістичну нейтральність, як одну із вимог до терміна, все ж таки простежується тенденція до використання термінів у стилістичних цілях. Це зумовлено тим, що термін, попри всі лексико-семантичні перетворення під час термінологізації, залишається одиницею мови й виконує ті ж самі функції, що й одиниці загальновживаного лексикону. Ось чому стилістичні фігури є невід'ємною частиною фахової термінології.

Висновок

Наявність мезонимов, тобто проміжних структур між полісемією й омонімією, кваліфікує лексико-семантичний спосіб словотвору як синхронний. Цей факт дозволяє вважати семантическе словоттворення закономірним, повноцінним і відкриваючим широкий шлях поповнення лексичного запасу мови як синхронного (а не тільки диахронного) словотворчого явища.

Беручи до уваги той факт, що семантичне похідне експресивно-образних слів ґрунтується на семантичному зрушенні, що відбувається в результаті перейменування, розглянемо, які саме семантичні зрушення характерні для мезонімів, що дозволяє їм відтворювати й зображувати перехідні проміжні моменти навколишньої дійсності жваво, наочно й барвисто. Матеріалом для дослідження послужило як художня, так і не художнє мовлення, тому що всі функціональні стилі використовують запозичену в художнього мовлення образність, «пристосовуючи її до своїх потреб» .

Аналізовані слова ставляться до неузуальної лексики, являють собою різновид мовленевих інновацій, виступаючи в якості окказіональних слів у широкому їхньому розумінні. Вони ставляться до мовних новоутворень; є не відтвореними одиницями, а створюваними; створені продуктивним різновидом семантичного словотвору — онімізацієй; цей процес досить розповсюджений у мові; мають чітко виражену внутрішню форму;

З одного боку, у семантичних структурах даних онімів актуалізуються семи «одиничність», «уніфікація», «конкретність». А це значить, їм властиве основна якість СИ: позначати унікальний, єдиний у своєму роді об'єкт.

З іншого боку, ці оніми в силу своєї специфіки мають чітко виражену внутрішню форму (певною внутрішньою організацією СИ, що сприяє розумінню того, як дане ім'я було утворено), а це явно суперечить основній властивості власного ім'я, що не зв’язане безпосередньо з поняттям.

Отже, окказіональні оніми являють собою синтез ознак загальних і власних імен в одній мовній одиниці, виявляються на периферії ономастичного простору й навіть на границі власних і загальних імен.

У подібного роду контамінованих одиницях завжди співіснують у відомому змісті опозитивні ознаки: номінація й предикація, денотат і сигнифікат, предметно-логічне й коннотативне значення.

Мотиваційні відносини в кореляції апелятив — окказіональний онім представлені послідовним семантичним зв’язком.

Мотиваційні відносини в даній кореляції реалізують модифікаційнийтип значення. У структурі модифікаційних похідних семантичні зміни зводяться до заміни на денотативному рівні сем «групове», «загальне» на семи «індивідуальне» і «конкретне». До мутаційного можуть бути віднесені похідні, які характеризуються актуалізацією контекстуальних сем, що з’явилися в результаті метафоричних переосмислень виробляючих лексем.

З погляду лексико-семантичного способу утворення аналізовані слова є мезонімами, тому що процес онімізації супроводжується утворенням нового слова, у якому зберігаються понятійні ознаки виробляючого апеллятива.

Література

1. Виноградов В. В. Русский язык: Грамматическое учение о слове.М.: Высшая школа, 1972. 613 с.

2. Воробьева И. А. К вопросу о переходе имен нарицательных в собственные (на материале топонимии Западной Сибири) // Актуальные проблемы лексикологии: Тезисы докладов лингвистической конференции. — Новосибирск, 1967.-С. 124−126.

3. Воробьева И. А. К вопросу о лексическом значении имен собственных // Актуальные проблемы лексикологии: Доклады лингвистической конференции. Ч. 1. -Томск, 1971. С. 1−9.

4. Вороничев O.E. К вопросу об омонимии и смежных явлениях // РЯШ. 1999. — № 4. — С.71−77.

5. Гайсина Р. М. Семантическая категория отношения // Исследования по семантике. -Уфа, 1996.

6. Гак В. Г. К диалектике семантических отношений в языке // Принципы и методы семасиологических исследований. -М., 1976. С. 73−92.

7. Галкина-Федорук Е. М. Слово и понятие. М., 1955.

8. Гинзбург E.Л. Одноименность однокоренных производных // Проблемы структурной лингвистики. 1976. -М., 1978.-С.34−130.

9. Есперсен О. Философия грамматики. М.: Издательство иностранной литературы, 1958. 404 с.

10. Жаботинская С. А. Когнитивные и номинативные аспекты класса числительных. М.: ИЯ РАН, 1992. 216 с.

11. Комиссаров В. Н. Проблема определения антонима // Вопросы языкознания. — 1957. — № 2. — С. 49­58.

12. Кошевая И. Г. Стилистика современного английского языка. М.: Академия, 2011. 352 с.

13. М.: РИЦ МГГУ им. М. А. Шолохова, 2013. С. 101−104.

14. Новиков Л. А. Антонимия в русском языке. — М.: МГУ, 1973. — 290 с.

15. Панфилов В. З. Категория количества в мышлении и языке // Философские проблемы языкознания. М.: Наука, 1977. 288 с.

16. Сruse D. A. Lexical Semantics. — Cambridge: CUP, 1997. — 314 p.

17. Свиридова Л. К. К унификации анализа различных текстовых жанров // Теоретические и прикладные аспекты лингвистики: сборник материалов международной научно-практической конференции молодых исследователей.

18. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. — Полтава: Довкілля­К, 2006. — 716 с.

19. Соколова Н. Л. К проблеме определения и классификации антонимов и их стилистического использования / Н. Л. Соколова // Науч. докл. высш. шк. филол. науки. — 1977. — № 6 — С. 67.

20. Українська мова: Енциклопедія. Видання 2-ге, виправлене та доповнене./ В.М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк та ін. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с.: іл.

21. Фомина И. Н. Мезонимия как лексическая категория и ее стилистические ресурсы Дис., 1991, Днепропетровск

22. Щербаков А. В. Антитеза / А. В. Щербаков // Культура русской речи: Энциклопедический словарь-справочник / Под ред. Л. Ю. Иванова, А. П. Сковородникова, Е. Н. Ширяева и др. — М.: Флинта; Наука, 2003. — С. 56−58.

23. Crystal D. Language Play / D. Crystal. — Chicago: The University of Chicago Press, 1998. — 249 p.

24. Jackson H. Words and their Meaning. — London: Longman, 1988. — 280 p.

25. Jones S. Antonymy: A Corpus-based Perspective / S. Jones. — London; New York: Routledge, 2002. — xvi, 193 p.

26. Murphy M. L. Semantic relations and the lexicon. — Cambridge: CUP, 2003. — 304 p.

27. Oxford Dictionary of Law / ed. by J.E.A. Martin. — 5-th edition. — Oxford, 2003. — 551 p.

28. Webster’s New Dictionary of Synonyms. — Springfield: Merriam­Webster