Социально–экономическое і політичний більш розвинутою є Росії у 18 в

Социально — економічне обґрунтування та політичне розвиненіша Росії у 18 в.

Наприкінці ХУ11 початку ХУ111 ст. початку складатися абсолютна монархія, коли він верховна владу у державі цілком і безроздільно належить монарху. Влада сягає найвищого ступеня централізації. Абсолютний монарх править, спираючись на чиновницько-бюрократичний апарат, постійну армію і поліцію, йому підпорядковуються та церква як ідеологічна сила. У Росії її абсолютна монархія усталилася у ході петровських реформ. Боязкі спроби початку нових форм організації роботи влади простежуються з середини ХУ11 в. Тоді вперше з’явилося слово «самодержець Росії»". Вперше вжито щодо наказовій системи: кілька наказів підпорядковувалися одній особі. Зміни вносилися до системи управління на місцях. З метою централізації влади сусідні повіти були об'єднують у «розряди» — прообрази петровських губерній. Було скасовано місництво (обій-мання посад залежно від знатності походження і службового походження предків). «Розрядні книжки», у яких фіксувалися родовідні та призначення при посаді, були урочисто спалені; став висуватися принцип службового відповідності. Було проведено часткова реорганізація армії. Стався конфлікт між керівництвом церкві та державою. Патріарх Никон стверджував, що церква вище царства. Він домігся титулу «великого государя», що ставило їх у однакову ситуація з царем (Олексій Мих.). Соборний звід уложень в 1649 р. дозволивши обмін вотчин на маєтки і навпаки, поклало початок злиттю бояр і дворян до одного клас — стан. В1674 р. черносошным (кр-не, які жили у громадах, платили податі і що несли повинності на користь д-ви) селянам було заборонено записуватися в дворянство. Було введене подвірне оподаткування. Одиницею стягування податків становит селянський чи посадский двір. Усі спроби перетворень мали місце до петровських реформ. У 1682 р. по смерті царя Федора, престол мав успадковувати його брат Іван. Він мав 15 років, він був слабкий здоров’ям, напівсліпим мало годився для ролі царя. Бояри і патріарх запланували на Кремлі й вирішили, що царем слід проголосити сина другий дружини Олексія Мих. 10-річного Петра, який був здоровий, тямущий. За вимогою стрільців першим царем проголосили Іван, другим — Петро. До їх повноліття призначалася регентша Софія (сестра Івана) З дитинства Петро виявив схильність до військовій справі. Для ігор було створено «потішні полки», які потім перетворилися на Преображенський і Семенівський гвардійські полки, які є значній військової силою. Іншим улюбленою справою Петра став флот. Спочатку на Яузі, потім на Плещеевом озері закладався майбутній російський флот. Петро, обдарований від природи, був допитливий, жадав самоосвіти, став. Однією з освічених людей того времени.

В 1695 р. за поразку під Азовом Петро вирішив будувати флот. Вибудували 2 кораблі та за рік Азов блокували з моря, російські війська оволоділи містом. Була вибудувана фортеця Таганрог. Петро організував «велике посольство». У 1697 р. 250 людина вирушило до Голландії, вчитися флотському справі. За урядника перебував сам Петро. Він вивчав кораблебудування, ходив на верфі, мануфактури, монетних дворів, фортеці, театри, музеї, обсерваторії. Сам працював теслею і отримав диплом плотника-корабела. Займався реорганізацією армії у ході Північної війни: створювалися нові полки, національні офіцерські кадри, укріплювалися міста, відроджувалася артилерія /переплавку йшли навіть церковні дзвони/. Реформи проводились протягом всього правління Петра 1. Нерідко траплялося отже нові міркування й однозначні приписи скасовували недавно вироблене і не выдержавшее перевірки часом. І спеціального плану проведення реформ. Найбільші зміни припадають на області промисловості. Збільшилася кількість мануфактури з 30 до 100 (за деякими даними до 200). Мануфактура — це перше капіталістичне підприємство у якому приймається працю вільних людей поділом праці, поки ще ручного. Але російські мануфактури мали ряд особливостей: вони були казенними, ними використовувався примусову працю, тобто там працювали приписні селяни. Поруч із Москвою і прилеглими до неї губерніями складалися дві нові промислових района6 Урал і Петербург. Швидко розвивалася металургія. Згідно з указом Петра населенню дозволяли займатися пошуком корисних копалин і «проголошувала гірську свободу». Розвивалася текстильна промисловість, яка у основному для армію — Московський сукняний двір, Ярославська мануфактура тощо. Виникли нові галузі производства6 суднобудування, прядіння, скляне і порцелянове справа, папір. У 1722 р. виданий Указ з приводу створення ремісничих цехів у російських містах. Російська промисловість розвивалася в умовах панування кріпацтва. На підприємствах працювали за наймом іноземні майстра, солдати, швидкі селяни і посадські люди, бродяги, каторжники. У 1721 р. було видано указу, разрешавший заводчикам — недворянам купувати селян переселяти їх у заводи. Потім указом куплені селяни закріплювалися навічно за власником і могли продатися тільки з заводом. З початку будівництва мануфактури, за браку робочих рук, особливо у Уралі й у Карелії, до заводам стали приписувати селян, які свої податі державі платили не грошима, а відпрацьовували за встановленими розцінками. Т.обр. російська мануфактура в галузях як металургія, сукняна промыш-ть, зближалась з фортечної вотчиною.

В сільське господарство зміни були незначні. Освоювалися нові землі. Розширювалися посіви технічних культур (льон, коноплі, тютюн, виноград). Розлучалися продуктивніші породи худоби, Конярство давало коней для кавалерії. Посилювався фортечної гне, повинності встановлював сам поміщик. Торгівля. Розвивалася зовнішня й внутрішня соціальність торгівля, завдяки виходу до Балтийскому морю. Поліпшилися шляхи сполучення: побудований канал, який з'єднав Волгу з Невою. Посилився обмін товарами між окремими частинами країни. Величезну роль цьому грали ярмарки, т. е. У дивовижній країні тривав процес формування всеросійського ринку. Центром зовнішньої торгівлі став Петербург. Уряд Петра справляло постійну підтримку російським купцям і промисловцям (політика протекціонізму). Купці об'єднувалися під час першого і другу гільдії. У 1724 р. запроваджено перший торговий тариф, поощрявший вивезення зарубіжних країн російських товарів. До 1726 р. ввезення товарів був у вдвічі нижча, чес вивезення. Петро розумів, що торгівля зміцнює міць держави. У 1714 р. було видано указ про єдиноспадкуванні, яким дворянське маєток уравнивалось прав з боярської вотчиною. Два стану феодалів зливалося у єдиний клас. З цього часу світських феодалів почали називати дворянами. Указ про єдиноспадкуванні наказував передавати вотчину чи маєток про одного з синів. Інші двірні мали нести обов’язкову службу до армій, на флоті чи органах держ. влади. Табель про Ранги розділив військову, громадянську і придворну служби. Усього 14 рангів і цивільні - і військові. Досягнувши чиновники 8 рангу можна давалися потомствене дворянство. Так панівний клас укріплювався з допомогою талановитих представників ін. станів. Було проведено подушна перепис чоловічого населення 1718−24 рр. Одиницею оподаткування замість селянського двору стала «душа чоловічої статі». І це мала платити грошовий податок — подушну подати. Тоді, у Росії налічувалося 15 млн. чол. Петро 1 видав наказ в 1724 р., який забороняє селянам відійти від поміщиків на заробітки без письмового дозволу. І так було належить початок паспортної системи у Росії. Тоді була і проведена спроба викоренити жебрання у Росії. Усіх з онкозахворюваннями та калік велено було переписати і спрямувати у богадільні при монастирях, а працездатних повернути до попереднє місце проживання. Реформа органів центральної і реконструкція місцевої влади. У 1721 р. Петра проголосили імператором, що означає подальше посилення влади самого царя. У 1711 р. замість Боярської сумніви й Ради Міністрів було засновано Сенат. До нього ввійшли 9 найближчих Петру сановників. Сенат займався розробкою нових законів, стежив за фінансами країни, контролював діяльність адміністрації. Керував сенатом генерал-прокурор. Присягу сенаторам написав Петро 1. Замість наказів, чиї функції частково збігалися не мали чітких кордонів, було засновано 10 перших колегій. Синод чи духовна колегія очолювалася обер-прокурором (гос.чиновник). Посада патріархаглави російської церкви було скасовано, було скасовано таємниця сповіді. Були затверджені штати церковнослужителе / 150 дворів на 1 священик. Церква ще більше підкорилася державі. Усю країну розділили на 8 губерній. Губернії ділилися на провінції, їх було 50. Провінції ділилися на повіти Т.обр. склалася єдина для країни, централізована адміністративно-бюрократична систему управління. Значно зросла кількість чиновників. Збільшилися й Витрати зміст управлінського апарату. При Петра 1 російська армія і флот став одним із найсильніших у Європі. З 1705 р. було запроваджено рекрутская повинність. У 1722 р. Петро видав Статут про успадкування престолу, яким імператор сам міг призначити собі спадкоємця, виходили з інтересів суспільства. / Його син від першого шлюбу не зумів стати соратником батька. Був ледачий, мав злий і впертий норов, я не приймав справ свого батька. Втік до Австрії, потім зізнавався у змові на батька і він засуджений на страту, але помер немає від страти, як від страху, через 2 дні після оголошення вироку./ Від другий дружини було 11 дітей. На момент смерті Петра залишився тільки 3 дочки. Питання зі наступнику престолу ні вирішене. Петро створив дворянську імперію, яка проіснувала до 1917 р. Петро 1 — видатний полководець і державний деятель.

Повстання на Дону під проводом Булавіна в 1707—1708. Причина — в посилення кріпосного гніту (зростання податків у через відкликання війнами, запровадження рекрутської повинності). Спочатку Булавін виступав з вимогою збереження донський вольності й старих порядків на Дону. Але виступаючи направили свій гнів проти козацької верхівки. І повстання набуло характеру боротьби з кріпосницького гніту. Він заявив про, що відбувається «на Русь бити бояр». Закликав чинити розправу над владою та встановлювати самоврядування життя й на зразок козацької вольниці. Повстання охопило широку територію. Булавін проголосили отаманом Дона.

Зажиточные козаки організували змова і Булавін був убитий свій дім. Остаточно повстання на Дону був пригнічений урядовими військами в 1708 р, іншій терені Росії лише у 1710 г.

При підготовці даної праці були використані матеріали з сайту internet.