Педагогическая аксіологія і його сучасний навчально-виховний процесс

Н.В.СЕЛЕЗНЕВ, Е.Н.СЕЛЕЗНЕВ.

ПЕДАГОГІЧНА АКСИОЛОГИЯ.

І СОВРЕМЕНННЫЙ УЧЕБНО-ВОСПИТАТЕЛЬНЫЙ.

ПРОЦЕСС.

Тирасполь — 1998 г.

АННОТАЦИЯ.

Педагогічна аксіологія стала користуватися увагою дослідників лише останні роки. Ці у суспільстві зміни активізували пошуку нових, життєво важливих цінностей серед молоді, наукове їх обгрунтування, і навіть методики асиміляції їх сучасним учебновиховним процессам.

У статті розглядається і обгрунтовується комплекс найважливіших для сучасної школи пізнавальних моральних, естетичних та інших цінностей. Є рекомендації подальшого їхнього розроблення та впровадження в практику сучасної школи (0,8 п.л.).

Стаття адресована шкільним працівникам всіх рівнів, студентам, аспірантам, викладачам вузів гуманітарних дисциплин.

Педагогічний процес завжди пов’язані з освоєнням найважливіших для зростаючого людини цінностей. Вироблені людством ідеали та цінності, на думку В. О. Сухомлинського, за умов школи стають багатством особистості вихованців. «Я домагаюся того — писав Пауль, — щоб моральні цінності, створені і завойовані людством у минулому люди, отримавши розквіт в наші дні, стали духовним багатством кожного ребенка». 1.

Школа несе вихованцю комплекс найважливіших цінностей, з яких вона розмірковує, подає оцінне осмислення і який потім освоює. Від цінностей загальних до конкретних цінностям, їх широті і розмаїттям в досвіді школяра — саме це найсуттєвіше моментом в формуванні його личности.

З педагогічної погляду цінностями можна вважати те, що корисно життю школяра, що сприяє розвитку і вдосконаленню особи. «Цінністю може бути як явище зовнішнього світу (предмет, річ, подія, вчинок), і факт думки (ідея, образ, наукова концепция).2.

Весь навчально-виховний процес має бути проникнуть ідеєю корисності для учня, що цілком цілком узгоджується з думками, які у своє час висловив Я. А. Коменский: «Протиотрутою __________________________________________ 1. В. А. Сухомлинський. Избр.пед.соч.в 3-х тт., М: Педагогіка, 1979;81 рр., т.1, с. 216 2. Тугаринов В. П. Особистість й суспільство. — М.: Думка, 1965, с. 63 2 неуцтвом є освіту, що у школах би мало бути нагодовані душі молоді… Вона буде істинним, якщо викладаються і вивчаються предмети, лише корисні для жизни». 1 У зростає інтерес до цінності за рахунок зарплати, що він починають розуміти життєву потреба у ней.

Спрямованість особистості особи на одне ті чи інші цінності створюють йому цілком своєрідний образ. «Життя саме собою — ні благо, ні зло, — зауважує з цього приводу. М. Монтень, — вона вмістилище і блага, і зла, дивлячись у тій, у що ви самі перетворили ее». 2 На його думку, треба бачити передусім вічні, вічні цінності, якими жили в минуле і житимуть у майбутньому. «Якщо ви і прожили одне єдине день, ви бачили вже всі… це сонце, це місяць, це зірки, цей прилад всесвіту — усе це те, чого вкусили пращури ваші І що заронить ваших потомков». 3.

Про змістовний бік життєво важливих в людини цінностей здавна велися суперечки, цьому з перемінними успіхом перемогу брали представники найрізноманітніших та напрямів і поглядів. У найдавніші часи прибічниками «своїх» цінностей _________________________.

1. Каменський Я. А. Orbis senalium pictus. //Педагогіка, 1992, № 5−6, з. 90. 2. М. Монтень. Опыты-М: Голос, 1992, з. 99 3. Саме там, з. 99 3 були стоїки, епікурейці, спартанці, пізніші часи — представники різних релігійних вірувань, гедоністи, альтруїсти, мазохісти і т.д.

Іноді прихильність одних цінностям вела їх носіїв як до шаленого неприйняттю інших цінностей, а й суворої, непримиренну боротьбу з тими, хто їх проповідував. Переможені нерідко розплачувалися життям за незгоду жити цінностями победителей.

Знаючи ціннісних протиріччях, кращі уми завжди шукали розумний вихід із цієї, примирити ворогуючих, навчити людей жити у відповідність до вищої мудрістю і безстрасністю. Так народилася ідея вироблення єдиного підходи до з’ясуванню ціннісних сутності оточуючої дійсності, конкретної речі, явища, вчинку з погляду їх корисності чи марності для таких людей людини. «Якби чоловік був мудрий, він розцінював б будь-яку річ у залежність від того, наскільки вона корисна та росіян потрібний то жизни». 1.

Прихильником такий підхід до виявлення значимих в людини цінностей був Я. А. Коменський. «Справжня мудрість, — розмовляв, — у тому, щоб будувати висновки про речах справедливо, _______________________ 1. М. Монтень. Досліди., т. 2, з. 168.

4 щоб можна вважати кожну річ лише, якою вона є насправді, не йти до порожньому, начебто він був дорогоцінним, або відкидати дорогоцінного, приймаючи її за порожній, не гудити те, що заслуговує похвали і вихваляти вартого порицания". 1.

Сам Коменський завжди дбав про цінностях, які надавали б і людині, і суспільству більше «світла, порядку, світу та спокою». «Мета не буде досягнуто, -попереджає він, — якщо душі всіх ні підготовлені до всього, що потрібно у житті». Найважливішими для зростаючого людини у молодшому віці, на його думку, є такі старосвітські цінності: благочестя, поміркованість, охайність, шанобливість, запобігливість, прагнення право і справедливість, благодійність, працьовитість, терпіння, делікатність і готовність служити старшим, вміння тримати себе з гідністю. З іншого боку, ряд пізнавальних цінностей з фізики, оптики, астрономії, географії, історії, економіки, арифметики, граматики і др.наук.2.

У старшому віці для дитини важливі, на думку Кам’янського, такі старосвітські цінності як утримання, поміркованість, гігієна, слухняність, правдивість, гостинність, прагнення діяльності, ________________________ 1. Коменський Я. А. Избр.пед.соч.в 2-х тт. — М.: Педагогіка, т. 1, з. 405. 2. Саме там, т. 1, з. 210−213. 5 вміння мовчати, терпіння, послужливість, ввічливість, приязність, поняття у тому, що пристойним І що непристойним і др.1.

У Росії її вибору необхідні школи цінностей багато уваги приділяв К. Д. Ушинський. Сучасна школа, зазначав він, полягає в віджилих, схоластичних цінностях, «притупляющих» розумову діяльність школярів і «що спотворюють» їх моральність. Дитина як не розвивається, але скоріш в’яне від «мертвущого доторку» такий школи. Головна причина, по її думки, — формалізм як педагогічної науки, і педагогічної практики. «Невелика мудрість і велика праця написати: те-те вчити, те-те не вчити, але суттєво корисно, це ще даремно і навіть шкідливо у всіх можливих відносинах — розумовому, моральному, релігійному, естетичному, політичному тощо. Але написати, і наказати ще означає зробити справа: в продовженні останніх кілька разів змінювалися ми подібні розпорядження й скінчилося досконалої путаницей». 2.

Цінності, куди має орієнтуватися російська школа, підкреслює Ушинський, зобов’язані відбивати потреби ____________________________ 1. Саме там з. 299. 2. К. Д. Ушинський. Повне Зібр. Тв. У 9 балів тт. — М: АПН РРФСР, 1948, т. 3, з. 321. 6 народу, повинні бути як старанно продуманими, а й самобутніми. «Щоб повісті народне освіту прямим і правильним шляхом потрібно дивитися не так на те що треба для Німеччини, Франції, Англії й т. д…, але в те, що треба Росії у її сучасний стан, що до із перебігом її історії, з духом і потребами народу. Не одного кола науковців, одного стану, не однієї літературної чи певної партії, а народу від малого до велика». 1.

У дореволюційний період питання про зміст шкільних цінностей і ні вирішене. Плутанина і безладдя з цими цінностями триває й у перші післяреволюційні роки. «Радянське виховання, -пише О. С. Макаренка у ці роки, — технічно нескладне нічого ні революційного, ні радянського, ні просто навіть розумного… Наші педагоги не знають, що вони мають робити, як тримати себе, а наші вихованці просто живуть у наших дитячі будинки, то є їдять, сплять, хоч якось прибирають по собі. Картина дуже печальная». 2.

Розмірковуючи у тому, що став саме має стати змістом життя вихованців, Макаренка зазначає необхідність формування в них вірного ставлення до всього комплексу __________________________ 1. Саме там, з. 322 2. О. С. Макаренка. Пед.соч. в 8-місячного тт. — М: Педагогіка, 1983;86 рр., т. 1, з. 225. 7 життєво важливих цінностей, дозволяють «прожити якомога довше як і можна радісніше. Треба вміти бачити принадність сьогоднішнього і завтрашнього дня і житимемо цієї принадністю. У цьому полягає мудрість жизни…». 1.

Усі найважливіші цінності О. С. Макаренка об'єднує загальним поняттям «людської культури», куди на його думку, неодмінно мають ввійти освіченість, дисципліна, відчуття обов’язку, поняття про честь, ввічливість, доброта, вміння володіти собою, проводити інших, вміння бути веселим, бадьорим, підтягнутим, здатним боротись і будувати, здатним жити і любити…, бути счастливым.2 Перенесення уваги з цінностей формальних на цінності «здоровим глуздом» — дисципліни, порядку, практичного справи стало значним досягненням виховної системи О. С. Макаренко.

Ефективність методики Макаренка міцно пов’язана з систематичним ціннісним дослідженням особистості кожного вихованця. У характеристиках, написаних рукою Макаренка на вихованців, ми нарахували близько 90 відсотків необхідних, на його думку, для особистості випускника цінностей. У тому числі на місці - працездатність, культура поведінки, чесність, _________________________ 2. Саме там, т. 8, з. 80 3. Саме там, т. 1, з. 138. 4. Саме там, т. 1, з. 195 8 такі: ліньки, грубість, відсутність певної виховної мети у житті, погані здібності, малокультурность, небажання вчитися і ще др.

Як свідчать дослідження, переважно сучасних робіт з педагогіці питання шкільних цінностях є також під увагою авторів. На думку багатьох з яких, головне завдання школи є розвиток у вихованців як правильного ставлення до всіх найважливіших їм цінностей, які входять у поняття «культура людства», але і вмілого освоєння тих, що є основу їх личности.

У зв’язку з що відбуваються соціально-політичними змінами у країні, питання ціннісному змісті навчально-виховного процесу у особливості загострився. Засобами масової інформації по цій проблемі з’явилася чимало висловлювань, минуло кілька дискусій, відбулися круглі столи з участю провідних педагогів країни У центрі уваги усе той ж ми вирішене питання розумному, науково обгрунтованому відборі цінностей для школярів, і навіть пов’язані з ним питання, щоб ці цінності «вбудувати до школи, довести їх до кожного вчителя, та був і кожного ученика». 1.

Як кажуть, у шкільництві, що постала порозі великих змін, __________________________ 1. Молодь й суспільство // Радянська педагогіка — 1990 — 12, с. 5 9 по сьогодні зберігається повна неясність, виходячи з чого став і як перебудовувати педагогічний процес. «Вже перші спроби вийти з вульгарно-классового, пролеткультовского підходи до загальнолюдським цінностям сприяли сум’яттю переважають у всіх програмах виховання. Якщо тут діяти непродумано, відбудеться чергове шарахання з крайності в крайность». 1.

Учасники однієї з круглих столів, визначаючи, що з вже вироблених людством цінностей головне для сучасної школи, назвали: соціальну справедливість, доброту, порядність, совісність (Г.Н. Филонов), боротьбу світ, працю, сім'ю (О.С. Капто), здоровий спосіб життя, прагнення довголіття, милосердя, моральне і фізичне досконалість, турботу про навколишнє і оточуючих (Г.В. Куцев), культ предків, побожне ставлення поваги минулому (Е.А. Ямбург) і др.2.

Вважаємо, що що питання наповнення шкільних програм конкретними цінностями необхідно вирішувати ні з погляду їхнього простий історичну значущість для таких людей, і з погляду сучасної, продиктованої самої життям потреби школяра у яких. У саме слово «цінність» покладено ідею її сьогоднішньої корисності для зростаючого людини. Цінним йому __________________________ 1. Молодь і общество//Советская педагогіка — 1990 — 12, з п’ятьма 2. Саме там, з. 3−18. 10 ставати усе те, що може стати життєво важливих капіталом його нинішньої та перспективи подальшої жизни.

У зв’язку з цим необхідний більш продуманий підхід до відбору цінностей як і змістовному і кількісному плані. Ідея корисності дозволяє найкраще наповнити навчальні плани, предметні програми, підручники такими цінностями, які апробовані багаторічної шкільної практикою, доповнити їх такими, яких до цього часу був, але у яких потребує сучасний ученик.

І ця ідея дозволяє покласти край переобтяженості шкільних програм, тож підручників другорядним, непотрібним, щось значущою для розвитку особистості учня материалом.

Корисність повинна поєднуватися за розумної обсягом цінності, який встановлюється з урахуванням вікових і індивідуальних можливостей, особливостей учнів. Вони повинні відповідати вимогам доступності та посильності для школьника.

Реалізації необхідного комплексу цінностей на навчально-виховному процесі сприятиме науково обгрунтована систематизація їх, що поки належним чином не замислювалися ні педагогічна наука, ні шкільна практика. Систематизація будується з урахуванням ясних і суворих критеріїв, що допоможе виключити розрізненість цінностей, стати їм учнів на протязі всього навчання у школі обгрунтованим мінімумом 11 світової культуры.

Треба чітко уявити, кожен шкільний предметце, сутнісно, лише деякі з цінностей від України всього комплексу вже створених человечествам наукових, художніх, етичних, естетичних та інших цінностей і виходити регулярно працюють з учнем саме від цього, не дозволяючи гіпертрофувати значимість одним і недооцінку інших предметів. Усі вони у основі своїй взаємопов'язані гуманістичним початком і передано на формування в школяра всебічного життєвого досвіду, високої культури, порозуміння коїться з іншими людьми. Л. Н. Толстой у зв’язку з цим справедливо помічає: «З усіх наук, які то вона може і має знати, найголовніша є наука у тому, як, роблячи якнайменше зла і якомога більше добра». 1.

Не треба уточнювати, яку величезну роль цьому процесі зіграє творчий підхід до вчителя до діла. Саме творчий підхід до допоможе йому навчитися з’ясовувати суть і актуальність цінностей на життя, в програмах і підручниках, давати їм необхідне оцінне обгрунтування. Така робота цілком можна мислячому, та найбільший винуватець успіху справи учителю.

Опановуючи цінність, учень у тому мірою сам стає ________________________ 1. З листа до Р. Роланові 12 комплексної цінністю, що також вимагає педагогічно доцільного осмислення, оцінки з погляду обсягу, глибини та інших показників наявності цінності у його особистості. Ціннісне зміст особистості учня має бути турботою всіх причетним до справі виховання людей: батьків, вчителів, наставників, вихователів. На жаль, як свідчать спостереження, ця сама уразливе місце педагогічного процесу. Традиційно тут усе зводиться тільки в оцінці знань, про життєвої значимості яких учень часом немає жодного уявлення. Якщо виявлення рівня досягнень учня не співвідноситься до конкретної цінністю чи цінностями, то розмова про ці досягненнях завжди буде суб'єктивним та расплывчатым. Знання, не перетворені зусиллями до цінності й не освоєні учнем саме як цінності, легко забуваються будь-коли стають сенсоутворювальним фактором.

Розмова про цінностях повинен бути складовою частиною кожного етапу роботи з вихованцем. Не можна забути над словами відомого американського філософа Лео Ворда: «Щойно знищуємо цінності, ми знищуємо виховання». На його думку, сама «життя є полем вибору ценностей». 1 Невизначеність цінностей, їхнього обсягу і характеру споживання учнем на руку лише _________________________ 1. Ward Leo R. Philosophy of Education. Chicago, 1963. P. 152. 13 недостатньо підготовленого педагогові. За цих умов то здобуває негласну можливість (і майже завжди користується такий можливістю) «підправляти» зміст навчального і виховного матеріалу під свій рівень ціннісного розвитку. Тлумачення матеріалу, оцінне його осмислення ведеться таким наставником з урахуванням свого «смаку», своїх пристрастей, симпатій чогось чи, навпаки, яскраво виражених антипатий.

По справжньому осмислена цінність і, і законодавців береться учнем набагато швидше. У зростає інтерес до неї завдяки тому, що він починають розуміти життєву потреба у ній. Про це у 18-ти в. Говорив Феофан Прокопович. Учень, на його думку, повинен добре розуміти, чого можна «досягти через це чи інше вчення». Треба, «щоб учні бачили берег, якого пливуть, і кращу полювання б мали, і зазнали б повсякденну прибуток свою, також і недостатки». 1.

Цінність можна знайти тоді, коли ставиться завдання виявити його. Для цього потрібна вдумлива, аналітична робота вчителя. Зміст досліджуваного матеріалу слід співвіднести про те, що це дозволить вихованцю і чи це простим йому проведенням часу. Поступово треба __________________________________ 3. Антологія педагогічної думки Росії XVII в. — М.: Педагогіка, 1986, з. 48. 14 розвивати в собі навички стрімкого відмінності цінностей на будь-якому навчальному матеріалі, хоч би яким абстрактним і важким він здавався б перший взгляд.

Співпрацюючи з учнем, слід також домагатися здобуття права освоювана цінність високо цінувалася їм; лише цього разі вона переходить у його потреба. Якщо у дитини не сформувалося позитивне ставлення до цінності, в нього немає бажання присвоювати її. Незацікавлене ставлення до суті усваиваемого, а то й повне відсутність жодного стосунку — таки головною причиною низької технологічної ефективності процесу творення. Оцінна позиція які у цьому випадку — це позиція невіри в життєву значимість засвоюваних цінностей, у тому тісну зв’язку з дійсністю. «Тоді й з’являється саме те, що прийнято називати формалізмом знаний». 1.

Відсутність в багатьох учнів високої оцінки засвоюваних цінностей є важливим недоліком сучасного педагогічного процесу. Говорити про успішному присвоєння школярем пізнавальних цінностей у тому підставі, що він знав про них, немає смысла.

На жаль, школа, як й раніше, продовжує орієнтуватимуться лише на знання учня, але ще не так на ___________________________ 1. Хрестоматія з вікової і педагогічною психології. — м.: МДУ, 1980, з. 284. 15 всебічне збагачення особи життєво важливими йому цінностями. «Залишивши осторонь древо життя, ми безладно тягнемося одному древу познания». 1.

Актуальною завданням сучасної школи залишається завдання точного визначення того поіменного низки шкільних цінностей, що необхідні розвитку і удосконалення особистості вихованця. Відштовхуватися у своїй необхідно від основних, історично сформованих груп цінностей: матеріальних цінностей — усе те, що має сама школа, довкілля, сім'я, суспільство, у целом.

Формування у учнів розумного ставлення до них — одну з найважливіших завдань сучасної школи. Не випадково останніми роками в учебновиховний процес запроваджені такі курси як «економічне, екологічне, сімейне виховання, що передбачають формування в школярів правильного відносини насамперед до цінностям матеріальної культури; моральні цінності - духовну спадщину, яка затверджує землі піднесені ідеали добра та справедливості яких, про яких старанно піклувалися педагоги від А. Я. Коменського до В. А. Сухомлинського. __________________________ 1. А. Я. Коменский. Избр.пед.соч.в 2-х тт., М.: Педагогіка, 1982, т. 1, з. 301. 16.

Якщо на час закінчення школи, вивчивши безліч предметів, учень не навчився розрізняти, що є добро і зло, що таке добре І що таке погано, то поза всяким сумнівом, поставлена школою мета по формуванню моральних чеснот особистості не досягнуто; науково-пізнавальні цінності - усе те, що пов’язані з пізнанням істини, формуванням правильних оціночних уявлень про навколишній світ, іншу людину, собі. художественно-эстетические цінності - група цінностей відомих людству давніх часів, пов’язаних лише з образним сприйняттям навколишнього, а й розвитком в людини з урахуванням катарсису потреби жити за законами краси. цінності фізичної культури та гігієни — усе те, що передбачає фізичне досконалість людини її здоров’я, вміння підтримувати і зберігати у здоровому тілі здоровий дух.

Педагогічна аксіологія значною мірою змінює характер співробітництва вчителя з учнем. У центрі уваги виявляються непросто знання, вміння, навички чи формування якихось звичок в учня, а цілий комплексу життєво важливих цінностей, формування в нього потреби присвоювати їх, жити ними. Школа починає безпосередньо вчити вихованця вмінню впевнено орієнтуватися у навколишній світ, досконало розрізняти якісну, зокрема, ціннісну його 17 неоднорідність. Ступінь розвитку в школяра такого вміння стає одним з найважливіших показників рівня її воспитанности.

Ціннісна зрілість самого педагога визначає ефективність співробітництва з учнями лідера в освоєнні необхідних ним вартостей, бажання чи небажання брати з педагога, цілеспрямовано працюватимуть з себе. Управління зусиллями та можливостями вихованців залишається до рук вмілого, добре підготовленого аксиологическом відношенні наставника. І це має стати на сучасному педагогічному процесі невипадковим, а систематичним і цілеспрямованим делом.