Організаційно-економічні умови розвитку ринку цінних паперів в Україні

Реферат на тему:

Організаційно-економічні умови розвитку ринку цінних паперів в Україні.

У сучасних умовах в Україні триває процес формування суб'єктів фондового ринку. Наприклад, станом на 1 січня 1994 р. у Міністерстві фінансів України зареєстровано випуски цінних паперів понад 300 емітентів з обсягом акціонерного капіталу понад 80 млрд грн. Торговцями цінними паперами були близько 180 структур.

Однак банки розміщували тільки власні цінні папери як торговці цінними паперами суто номінально внаслідок володіння відповідною ліцензією, бо для них операції з цінними паперами ще менш прибуткові, ніж кредитування. Більш-менш активно на фондовому ринку діяло близько 25 компаній. Емітентів, які були раніше державними підприємствами і розміщували свої акції у процесі приватизації, налічувалося ще менше. Держава як емітент цінних паперів не виявляла активності. Розроблені в деяких регіонах так звані проекти муніципальних позик реалізовувалися дуже повільно через непідготовленість місцевих органів влади. Такі фондові інструменти, як опціони і ф’ючерси, не існували, а вексель як універсальний цінний папір не застосовувався, хоча підприємства відчували гостру кризу платежів.

Нині ринок цінних паперів виявляється в небіржовій торгівлі. Порівняно з розміщенням цінних паперів на первинному ринку вторинний ринок поки що перебуває в зародковому стані. Становлення його визначатиметься насамперед рівнем приватизації, появою ліквідних цінних паперів і створенням інфраструктури фондового ринку — широкої мережі фінансових посередників, депозитаріїв і клірингових палат.

Процес формування фондового ринку має відбуватись водночас із процесом приватизації державної власності. Ці процеси взаємозалежні і взаємозумовлені. Отже, активізація процесу приватизації й акціонуван-ня підприємств — це невід'ємна умова розвитку фондового ринку. Приватизація є потужним поштовхом до формування фондового ринку через створення відкритих акціонерних товариств на базі середніх і великих промислових підприємств. Однак цей процес поки що не дістав розвитку. Водночас досить активно розвиваються орендні відносини. У цьому разі колективи підприємств велику частину майна викуповують за рахунок власних коштів.

Внаслідок розвитку орендних відносин в Україні відбувається масовий процес формування колективної або приватної форм власності, що може призвести до багаторічного затягування становлення фондового ринку. У цьому зв’язку поряд із прийняттям законів про корпоратизацію треба також прийняти положення, що обмежує «колективізацію» у промисловості.

Серед інших важливих причин, що стримують процес приватизації і як наслідок розвиток ринку цінних паперів, можна назвати такі:

• пасивність і приховану протидію вищих рівнів управління (міністерств, держкомітетів, корпорацій) процесу приватизації;

• відсутність законодавства для створення інфраструктури приватизації в особі різних фінансових посередників, зокрема інвестиційних фондів і компаній;

• відсутність гнучкої нормативної бази приватизації численних об'єднань, асоціацій, концернів, які включають кілька юридичних осіб, через систему холдингових компаній.

Найважливішою умовою розвитку ринку цінних паперів (РЦП) є створення його організаційно-функціональної структури. Для функціонування повноцінної інфраструктури РЦП в Україні необхідна наявність емітентів, заінтересованих у мобілізації вільних коштівінвесторів, що мають вільні кошти і шукають вигідного їх розміщенняпосередників, які забезпечують обмін зобов’язань (цінних паперів) емітентів на кошти інвесторів. Неодмінною умовою існування РЦП є наявність державного органу, що регулює обіг цінних паперів на РЦП і забезпечує належну нормативно-правову базу для його функціонування. Розглянемо докладніше складові інфраструктури РЦП.

Емітенти. Для існування розвинутого РЦП на ньому має бути достатня кількість емітентів цінних паперів. Нині в Україні їх налічується близько 350, більшість із них — комерційні банки, інвестиційні та страхові компанії, біржі. Частка акцій виробників незначна, тому що більшість цих підприємств перебувають у державній власності, а приватизація відбувається дуже повільно. Тільки з посиленням приватизації можлива поява на ринку достатньої кількості емітентів, що сприятиме пожвавленню фондового ринку (ФР). Потрібно активно впливати на державні органи з метою прискорення процесів приватизації, створення передумов для виходу акцій приватизованих підприємств на ФР.

Зазначимо, що державні органи як емітенти поки що не представлені на ФР, що ще більшою мірою обмежує можливості потенційних інвесторів на РЦП.

Інвестори. Нині цінні папери не можна вважати привабливим об'єктом для інвестування через високий рівень інфляції, що знецінює дивіденди і збільшує курсову вартість, а також через практично нульовий рівень ліквідності. Тому більшість акцій розповсюджують серед співзас-новників. Фізичні особи купують папери, щоб бодай частково зберегти свої заощадження від знецінення.

Серед великих інвесторів на РЦП країн із розвиненою інфраструктурою ФР — такі інститути, як інвестиційні та пенсійні фонди, холдингові компанії, які в Україні через відсутність необхідної законодавчої бази не дістали відповідного поширення. У цьому зв’язку гостро стоїть проблема розвитку цих суб'єктів на ФР України.

Система регулювання. Регулювання РЦП, що його здійснює управління грошового обігу і цінних паперів Міністерства фінансів України, не забезпечує ефективного державного впливу на цей ринок. Тому доцільно створити спеціальний державний орган для регулювання РЦП, основними завданнями якого мають бути такі:

• створення законодавчої і нормативної бази для функціонування РЦП;

• здійснення ефективного контролю над учасниками РЦП;

• підготовка проектів законів та інших документів для створення розвиненої інфраструктури РЦП.

Важливу роль у формуванні РЦП України покликана відіграти Асоціація торговців цінними паперами (АТЦП), створена в Україні в 1993 р.

Вона має бути сполучною ланкою між інститутами з правом законодавчої ініціативи, громадськими організаціями і безпосередньо торговцями цінними паперами, виконувати роль каталізатора щодо РЦП. Своєю діяльністю АТЦП має сприяти створенню єдиних, погоджених «правил гри» для всіх торговців цінними паперами і формуванню системи взаємовідносин з урядом з метою доведення до нього позицій АТЦП з питань законодавчого і правового регулювання.

Ринок цінних паперів складається з первинного і вторинного ринків, тому тільки за наявності цих двох складових і їх органічного взаємозв'язку забезпечується створення реально діючого ФР.

Розміщення цінних паперів. Розміщенням цінних паперів на ФР повинні займатися спеціалізовані інститути — професійні учасники РЦП — інвестиційні компанії, брокерські фірми тощо. Кількість фірм-торговців цінними паперами постійно збільшується і наближається до 400, але через те що здебільшого вони створювалися під приватизацію, багато з них на ФР не працюють.

Перед ФР України стоїть завдання: створити дієздатні механізми для проведення акціонування державних підприємств. Тому важливо знайти найефективніші шляхи розміщення акцій приватизованих підприємств, що сприяють розвитку ФР України. Первинне їх розміщення може здійснюватись через підписку, відкритий продаж або аукціон. Як один з варіантів розміщення акцій доцільно розглянути можливість використання комп’ютерно-комунікаційної мережі акціонерного товариства «Центральний депозитарій», створеної групою торговців цінними паперами для проведення аукціонного продажу акцій приватизованих підприємств. За допомогою цієї мережі можна створити єдиний простір для реалізації акцій у межах України, швидкого здійснення операцій з купівлі-продажу цінних паперів без їх випуску в готівковій формі. Ця система дає також можливість створити основу для обігу акцій приватизованих підприємств на вторинному ринку.

Необхідною умовою існування ФР є створення вторинного ринку, який забезпечує ліквідність цінних паперів, що випускаються.

У формуванні вторинного ринку цінних паперів важливе місце належить позабіржовому ринку.

Одним з напрямів розвитку позабіржового ринку, основою його організаційної структури може стати Центральна торгова дилерська система (ЦТДС), створена на основі єдиної мережі незалежних локальних депозитаріїв торговців цінними паперами, що забезпечує конфіденційність.

і захист інформації від несанкціонованого доступу. Ця система повинна охоплювати систему депозитарного обліку, розрахункову та торгову (клірингову).

Найважливішою передумовою формування в Україні ринку цінних паперів є участь у його діяльності такого потужного сектора економіки України, як агропромисловий комплекс (АПК). У Національному інституті аграрної економіки підготовлено робочу концепцію виходу АПК України на РЦП.

Ринок цінних паперів управляє фінансовими потоками, спрямовуючи їх у найперспективніші виробництва або вилучаючи ресурси з галузей, що працюють неефективно.

Цінні папери системи АПК з цього погляду мають перевагу, пов’язану з тим, що їх основна маса значною мірою забезпечується вартістю землі і нерухомого майна, тобто АПК володіє найнадійнішою з усіх видів заставою, під яку випускаються цінні папери або беруться кредити.

З огляду на зазначене треба створити такі умови, щоб інвестори мали цілковиту впевненість і гарантії того, що цінні папери, випущені емітентами АПК України, як і акції найбільших банків і компаній, також котируються на світовому ринку цінних паперів.

Створення таких умов передбачає передавання якомога більшої частини землі та майна суб'єктів господарювання у приватну і кооперативну власність. Тільки якщо земля і майно стануть заставою в угоді з потенційним інвестором, можна очікувати інтенсивне залучення інвестицій у цей сектор економіки.

Необхідною соціально-економічною передумовою створення і розвитку РЦП є наявність у системі АПК власників землі, майна, грошових заощаджень, під які можуть бути видані тимчасово або постійно вільні ресурси для залучення їх в економічний оборот.

Економічні, соціальні та правові передумови мають бути реалізовані державою за допомогою створення інфраструктури РЦП в економіці АПК. Основні її суб'єкти і компоненти наведено на рис. 20. Розглянемо докладніше структуру РЦП.

Завданнями формування первинного РЦП в АПК є акціонування колгоспів і радгоспів, створення акціонерних товариств через приватизацію переробної промисловості, агросервісних підприємств, інших суб'єктів господарювання АПКорганізація випуску цінних паперів (акцій, облігацій) великими суб'єктами господарювання АПК і їх котирування на ФР України.

Основне завдання діяльності аграрного інвестиційного фонду полягає в інвестуванні АПК (через придбання цінних паперів АПК) за допомогою мобілізації вільних фінансових ресурсів юридичних і фізичних осіб.

У процесі приватизації аграрний інвестиційний фонд є посередником у розміщенні приватизаційних паперів населення в майно (акції) державних підприємств АПК.

Потенційним покупцям цінних паперів АПК доцільно мати справу не з безліччю торговців, а з Національним аграрним інвестиційним фондом, який виручені від реалізації своїх акцій кошти вкладає в АПК за допомогою придбання його цінних паперів.

Найважливішим завданням розвитку РЦП є формування банківської підсистеми, що обслуговує АПК. У цій підсистемі першочергове значення має створення Селянського банку на кооперативних (акціонерних) засадах. По суті це не комерційний банк, а централізовано-організаційне кредитне товариство аграрників, основна мета якого полягає в пільговому кредитуванні своїх пайовиків (акціонерів), випуску і придбанні цінних паперів.

З розвитком товарних відносин в АПК, визнанням землі повноцінним товаром і закріпленням права приватної власності на володіння і розпорядження нею постане потреба у створенні Земельного й Іпотечного банків.

Для мобілізації фінансових ресурсів у складі РЦП держава створює Українську фондову біржу як місце торгівлі цінними паперами. Це некомерційний фінансовий інститут, що обслуговує всіх потенційних емітентів цінних паперів, включаючи й державу. Фондова біржа випускає власні акції і торгує ними, держава надає їй допомогу і водночас керує роботою цього механізму.

Поява цінних паперів АПК на вторинному ринку (продаж на біржах) неможлива без посередників, які знають правову, податкову, організаційну, страхову й інші фінансові основи діяльності на ринку. Тому мають бути створені спеціалізовані брокерсько-дилерські фірми для надання допомоги суб'єктам господарювання АПК під час виходу їх на ринок цінних паперів, а також аудиторські фірми для надання консультативних послуг у процесі приватизації й акціонування державного сектору АПК.

Одна з особливостей цінного паперу-ризик. Отже, будь-яка пов’язана з операціями на ринку цінних паперів угода має бути застрахована. Для цього створюються страхові компанії, які є потужними фінансовими інститутами в системі РЦП.

Однією з причин повільного розвитку РЦП є недосконалість нормативно-правової бази, законодавчого і підзаконного регулювання. Основою правового регулювання РЦП мають бути насамперед економічний і правовий захист інтересів інвесторів, формування інфраструктури фондового ринку. До чинних законодавчих і нормативних актів необхідно внести зміни.

У зв’язку з приватизацією постала потреба у прийнятті законів про інвестиційні фонди й інвестиційні компанії, пенсійні фонди, холдинги та інші суб'єкти ФР, а також у розробці нормативних актів, що регулюють їх діяльність.

Список використаної літератури.

1. 1.Федоренко В. Г. і К°. Інвестування. Зайнятість. Освіта. — К.: Науковий Світ, 2002.

2. 2.Федоренко В. Г. і К°. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в Україні.: — К.: Науковий Світ, 2003.

3. 3.Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент. -К.: МАУП, 1999.

4. 4.Федоренко В. Г. Інвестиції і капітальне будівництво в ринкових умовах. — К.: Міжнар. фінанс. агенція, 1998.

5. 5.Федоренко В. Г. Перспективи розвитку капітального будівництва за ринкових умов // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1997. — № 2.

6. 6.Федоренко В. Г. Створення промислово-фінансових груп і проблеми управління корпоративними правами // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — № 2.

7. 7.Федоренко В. Г., Бондаренко Е. В. Будівництво та інвестиції в Україні. — К: Знання, 1998.

8. 8.Федоренко С. В. Проблеми залучення іноземних інвестицій і розвиток економіки України // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — № 2.

9. 9.Федотова М. А. Доходи предпринимателя. — М.: Финансьі и статистика, 1993.-96 с.

10. 10.Чернявский А. Д. Организация управления в условиях рыночных отношений. -К.:МЗУУП, 1994.

11. 11.Чернявский А. Д. Современные тенденции развития организационных форм управлення в Украине // Персонал. — 1997. -№ 4. — С. 3−7.

12. 12.Чернявский А. Д. Трансформация организационных форм управления в процессе развития рыночных отношений // Персонал. — 1996. -№ 2. — С. 22−36.

13. 13.Шевчук В. Я. Умови ефективного інвестування в будівництві. — К.: Будівельник, 1991. -112 с.

14. 14.Шпек Р. Іноземні інвестиції в Україні // Уряд, кур'єр. — 1996. — № 62. — 2 квіт. — С. 5.

15. 15.Щекин Г. В. К разработке концепции управления современным обществом // Персонал. — 1999. — № 1. — С. 1−23.

16. 16.ЩукінБ. М. Інвестиційна діяльність. — К.: МАУП, 1998.

17. 17.Эклунд К. Эффективная экономика — шведская модель. — М.: Экономика, 1991. -349 с.

18. 18.ЯкушинЛ. С. Строительство инвестиции//экономика стрва. -1991. — № 4. — С. 59−62.