Анализ вірші А. Т. Твардовського «Я убитий під Ржевом»

Анализ вірші А. Т. Твардовського «Я убитий під Ржевом»

Вы мали, брати,.

Устоять, як стіна…

А. Т. Твардовський.

Александр Трифонович Твардовський знав про війну чимало, пройшов важкими її шляхами багато сотень кілометрів, тож і вірші його, правдиві і суворі, сповнені історичного оптимізму, віри в неминучу перемогу російського зброї.

Одно з найкращих віршів Олександра Трифоновича «Я убитий під Ржевом» написаний формі монологу колишнього вояка, поваленого за свободу батьківщини, від того має право спілкуватися з живими відверто, без зайвої слізливості і пафосу.

Я убитий під Ржевом,.

В безіменному болоті,.

В п’ятої роті, лівому.

При жорстокому нальоті.

Я — де коріння сліпі.

Ищут корми у пітьмі;

Я — де з купкою пилу.

Ходит жито на пагорбі.

Поэту вдалося створити збірний образ покоління, що залишився з полів боїв, чесно виконав свій обов’язок остаточно. Так, їм хотілося жити і любити, ростити хліб, і дітей, але прийшла сувора година війни, і стали живим щитом і злякалися, а пішли — лише мертвими.

Наши очі померкли.

Пламень серця згаснув,.

На землі по перевірці.

Выкликают не нас.

Вы мали, брати,.

Устоять, як стіна,.

Ибо мертвих прокляття —.

Эта кара страшна.

Автор зумів знайти межу, між життям і смертю, пам’яттю і забуттям, яку не перейти, її можуть зрозуміти й передбачити лише талановитими поета. Він висловлює думку, яка володіла умами всіх, чого прагнули «живі й мертві»:

Нам досить знати,.

Что була, безсумнівно,.

Та остання п’ядь.

На дорозі військової.

Та остання п’ядь,.

Что що якщо залишити,.

То шагнувшую назад.

Ногу нікуди ставити.

Стихотворение Твардовського сприймається є заповітним всіх полеглих, не що дожив до Святий Перемоги, тим, хто, здійснив, добив фашизм у його «лігвищі». І це попередження всім наступних поколінь, ніж допустили повторення кривавої бойні, бо зупинити війну складніше, ніж недопущення її. Зі свого «далека» поет розмовляє з нащадками, щоб пам’ятали тих, хто заплатила перемогу безмірну ціну — своє життя.

Завещаю у тому життя.

Вам щасливими бути.

И рідної вітчизні.

С честю далі служити.

И берегти її свято,.

Братья, щастя своє —.

В пам’ять воина-брата,.

Что загинув за неї.

Читатель і зауважив, як розповідь перейшло від героя вірші до автора, лише змінився буденний ритм на патетичний, з’явився пафос, виправданий великим подвигом народу, який оборонив світ землі.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.