Сни Чанга. І.А.Бунін

Сны Чанга. И.А.Бунин

«Не однаково, про кого говорити? Заслуговує того кожен із жили землі».

Шесть років відбулося з того часу, як Чанг дізнався світ образу і капітана, свого хазяїна. «Надворі, у місті Одесі, зима. Чанг старий, п’яниця — він усе дрімає. За років Чанг з капітаном стали старими, хоча капітану що й сорока немає, і щаслива доля їх грубо змінилася». Капітан большє нє плаває, живе на горищі п’ятиповерхового вдома, спить на продавленої ліжка. Чи жили вони з Чангом колись! «Було колись дві правди у світі, постійно сменявших одне одного: перша та, що таке життя неймовірно прекрасна, іншу — що таке життя мислима лише для божевільних. Тепер капітан стверджує, що є, був і повік буде лише одне щоправда, остання, щоправда єврея Іова, щоправда мудреця з невідомого племені, Екклезіаста».

Опять настає ранок, і капітан з Чангом, прокинувшись, дрімають. І бачить Чанг, як молодий капітан пароплава, зауваживши на човні у китайця рудого цуценя, купив би його. І того ж дня Чанг поплив з новими господарем у Росію безкультурну й спочатку три тижня мучився морською хворобою. Однак сон Чанга обривається.

Капитан постає з достели, бере з комода розпочату пляшку горілки, п'є безпосередньо з шийки, потім наливає в плошку для Чанга. Вони знову дрімають. Сниться Чангу, як колись він раптом зрозумів, що прекрасний, і, побачивши капітана, благоухающего свіжістю одеколону, з сяючим поглядом пильних очей, в усьому тугому і білосніжному, радісно кинувся йому на груди. Капітан розповів Чангу про свою дочка, яку любить найбільше світлі. «Моторошно жити у світі, Чанг, — сказав капітан, — дуже добре, а моторошно, і особливо таких як я! Так сильно жадібний до щастя надто вже часто збиваюся: темний і зол цей Шлях або ж зовсім, зовсім навпаки? — І, помовчавши, ще додав: — Головна штука либонь у ніж? Коли кого любиш, ніякими силами хто б змусить тебе вірити, що може любити тебе той, кого ти любиш».

Но тут знову переривається сон Чанга. Ви вже двох років, день у день, Чанг з капітаном те роблять, що ходять завітайте в ресторани. Чанг лежить під ногами капітана, на підлозі. А капітан сидить, курить і п'є. Звичайно мовчить, а часом, зустрівши когось із колишніх друзів, весь день каже безупинно про незначності життя. Так і сьогодні — вони домовилися поснідати з однією старим приятелем капітана, з художником в циліндрі. І знову капітан палко запевняє художника, що є лише одне щоправда у світі — зла і низька. Починає грати музика, «душа Чанга тремтить від незрозумілого захоплення, від якийсь солодкої борошна, від спраги чогось, — вже не розбирає Чанг, уві сні він чи наяву». Був шторм, і капітан навів Чанга на свій каюту. На шухляді стола стояли два фотографічних портрета: гарненька сердита дівчинка в локонах і молода дама, струнка, тонка, чарівна і сумна, як грузинська царівна. І капітан сказав: «Не буде, Чанг, любити нас тобою ця жінка. Є, брат, жіночі душі, які завжди нудяться якийсь сумної жагою кохання, і які від цього від самого ніколи нікого не люблять». Капітан розповідає Чангу, як дружина вперше повернулася додому під ранок з яхт-клубу і він усе зрозумів тоді.

Так, одноманітно, минають дні і однієї ночі Чанга. Але одного ранку його вразила велика тиша, яка панує у кімнаті. Капітан мертвий… Потім приходять і йдуть люди… Чанг хіба що кам’яніє. Вона не відчуває дажеужаса. Вона лежить на підлозі, мордою у куток, міцно закривши очі, ніж бачити світу, щоб забути про ньому. Приходить до нього входить вже в паперті, на дверях костьолу. Він сидить із опущеною головою, лише весь тремтить дрібної тремтінням. До нього підходить художник. Торкнувшись задрожавшей рукою голови Чанга, він нахиляється щодо нього — й очі їх, повні сліз, зустрічаються у такому любові друг до друга, що це істота Чанга беззвучно кричить всьому світу: ох, немає, немає — є землі якась, мені невідома, третя щоправда. Цього дня Чанг переселяється до будинку свого третього хазяїна.

«Кто-то теж лежить тепер — там, за огорожею цвинтаря, у цьому, що називається склепом, могилою. Але це хтось не капітан, немає. Якщо Чанг любить вухами й відчуває капітана, бачить його поглядом пам’яті, того божественного, чого хто б розуміє, отже, ще з нею капітан; у цьому безпочатковому і нескінченному світі, що не доступний Смерті. У цьому має бути лише одна щоправда — третя, — а якою вона — про то знає той останній Хазяїн, якого вже незабаром повинен повернутися і Чанг».

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.