Семантичні характеристики метаінтертексту (на матеріалі парламентського дискурсу ФРН)

Семантичні характеристики метаінтертексту (на матеріалі парламентського дискурсу ФРН)

Останнім часом у лінгвістиці спостерігається перехід від вивчення окремих мовних одиниць до аналізу текстів і дискурсів, та взаємозв'язків між ними. Вивчення взаємозв'язків між текстами відбувається шляхом дослідження інтертекстуальності, що у своїх найрізноманітніших виявах є важливим засобом діалогічності й досягнення порозуміння між учасниками комунікації, а також передачі та поширення інформації.

Починаючи з кінця 60-х років XX століття інтертекстуальність є об'єктом численних наукових досліджень. На сьогодні інтертекст вивчається представниками багатьох галузей, зокрема й лінгвістами [4]. Значна кількість підходів до розгляду інтертекстуальності зумовила різноманіття тлумачень цього терміна та його розмитість [6, с. 21−22].

Широке розуміння Ю. Крістєвою та іншими постструктуралістами поняття «інтертекстуальність» і складність практичного виокремлення інтертексту змусила представників лінгвістики тексту вдатися до уточнення цього терміна й спонукала їх до формування такого його розуміння, яке б уможливило практичне виокремлення інтертексту з текстів різних дискурсів та його подальший аналіз. Необхідність пошуку лінгвістичних підходів до аналізу інтертекстуальності зумовлює актуальність цієї статті.

У межах лінгвістики тексту на сьогодні сформувалася низка підходів до розуміння інтертекстуальності та методів її вивчення. Так, німецька дослідниця Єва — Марія Якобс дотримується вузького тлумачення терміна «інтертекстуальність» і розглядає її як марковані взаємозв'язки одних текстів з іншими [6, с. 198].

На непридатність поняття інтертекстуальності Ю. Крістєвої для лінгвістичного аналізу вказує Сюзанне Гольтіус, пропонуючи натомість використовувати поняття «локальної інтертекстуальності» [Цит. за: 6, с. 8].

Лінгвістичне дослідження інтертексту можливе із застосуванням різних методів. При цьому виокремлюють аналіз окремих текстів у синхронії (нім. Einzeltextperspektive), розгляд багатьох текстів у синхронії (нім. synchronische Perspektive) та дослідження інтертекстуальності в діахронії (нім. diachronische Perspektive) [6, с. 10].

Об'єктивне виокремлення інтертексту в синхронії можливе лише за умови наявності експліцитних маркерів інтертекстуальності. У разі проведення діахронного дослідження можливим є науково достовірне виявлення імпліцитних інтертекстуальних включень. Але при цьому дослідження має охоплювати великий корпус текстів, у якому можна було б відстежити походження певного фрагменту тексту. У такий спосіб можливе виокремлення зокрема крилатих слів, походження яких може бути невідомим самому мовцю.

Загалом, розгляд інтертекстуальності з позицій лінгвістики тексту неминуче веде до необхідності аналізу тих фрагментів тексту, які вказують на використання мовцем інтертексту. Такі фрагменти містять у собі маркери інтертекстуальності і є «текстом про текст у тексті» [1, с. 39]. Слідом за А. Гавенком назвемо їх метаінтертекстом.

Метаінтертекст досі лишається недослідженим, а сам термін не є усталеним у лінгвістиці тексту. Певним підґрунтям для вивчення метаінтертексту є роботи, присвячені проблемі маркерів інтертекстуальності [наприклад, 2, 5]. Водночас розгляд метаінтертексту є вкрай важливим для вивчення самого інтертексту.

По-перше, він указує на те, що мовець має намір вдатися до використання інтертексту, тобто містить маркери інтертекстуальності, а також може надавати інформацію про джерело інтертексту: його автора, тип тексту тощо. Безумовно, ця інформація за можливості має перевірятися дослідником стосовно відповідності оригіналу (відсутності перекручень).

По-друге, метаінтертекст може допомогти зрозуміти комунікативну інтенцію, яка зумовлює використання мовцем інтертексту.

Метаінтертекст має семіотичну природу. З одного боку, як і кожен текст, він є складним (інтегративним) знаком. З іншого — знакова природа метаінтертексту полягає в тому, що він є сигналом про появу інтертексту.

Як і кожен знак, інтертекст може бути проаналізований у межах семіотичного підходу. Відповідно, можемо виокремити синтаксичний, семантичний та прагматичний аспекти метаінтертексту.

Мета статті - з’ясувати семантичні характеристики метаінтертексту, виявити компоненти значення, які були б специфічними саме для нього.

Дослідження здійснене на матеріалі парламентського дискурсу ФРН. Парламентські тексти містять велику кількість різноманітних інтертекстуальних включень і пропонують багатий матеріал для аналізу метаінтертексту.

Розгляд семантичного аспекту метаінтертексту передбачає визначення компонентів значення, що несуть інформацію про інтертекст.

Проілюструємо це таким прикладом з парламентського дискурсу ФРН:

Vizeprasident Peter Hintze: Wir kommen zur Frage 2 der Abgeordneten Lisa Paus: «Welche Mafinahmen hat die Bundesregierung unternommen, um Loyalitatskonflikte des Staatsministers a. D. Eckart von Klaeden im direkten dienstlichen

Kontakt zu Christoph Brand von der Investmentbank Goldman Sachs zu verhindern" [7, с. 120]?

Метаінтертекст «Wir kommen zur Frage 2 der Abgeordneten Lisa Paus» містить 4 лексичні одиниці, які є носіями інформації про інтертекст: Frage, Abgeordnete, Lisa та Paus. Кожна з цих лексичних одиниць містить семантичний компонент, який несе інформацію про інтертекст: тип тексту — Frage, соціальну роль автора інтертексту — Abgeordnete, ім'я та прізвище автора інтертексту — Lisa та Paus.

Такі семантичні компоненти повторюються в багатьох випадках у складі метаінтертексту і завдяки ним формується сам метаінтертекст.

Аналіз метаінтертексту в парламентському дискурсі ФРН дозволив виокремити такі повторювані семантичні компоненти, за допомогою яких описується інтертекст: тип інтертексту, автор інтертексту, жанр (тип тексту) інтертексту, форма (усна чи письмова) тексту-попередника, час та місце появи тексту — попередника, позитивне / негативне ставлення автора тексту до інтертексту.

Розглянемо кожен із них.

1. Тип інтертексту (наприклад, цитата).

У парламентських текстах ФРН спостерігається експліцитне маркування типу інтертексту. Зокрема цитування маркується за допомогою іменника Zitat або дієслова zitieren.

Norbert Lammert (Prasident des Bundestages): Zitat Andreas Vofikuhle: «Der Bundestag ist und bleibt der Ort, an dem die wesentlichen Entscheidungen fur unser Gemeinwesen getroffen werden mussen». Ende des Zitats [7, с. 7].

Тут мовець указує на те, що буде використана цитата, а також маркує кінець цитування.

Вказівка на непряму мову здійснюється за допомогою дієслів sagen, fragen, empfehlen, raten тощо.

Altersprasident Dr. Heinz Riesenhuber: Meine sehr verehrten Damen und Herren, damit kommen wir gemdfi altem Brauch zu einer kleinen Rede des Altersprasidenten, wobei mir mein Fraktionsvorsitzender dringend empfohlen hat, die Nahe des Mikrofons nicht zu verlassen [7, с. 2].

2. Автор інтертексту.

Важливе місце в метаінтертексті відіграє вказівка на автора інтертексту. У парламентському дискурсі автор інтертексту найчастіше виражений поєднанням двох іменників — ім'я та прізвища автора.

Gregor Gysi (Die Linke): Es gibt einen sehr schonen Satz von Christa Wolf in ihrem Roman Kassandra. Dort heifit es: «Das alte Lied:… Und dass wir lieber den bestrafen, der die Tat benennt, als den, der sie begeht» [7, с. 48].

Тут указується ім'я та прізвище автора, а також назва роману, з якого взято цитату.

Для вказівки на автора інтертексту можуть бути використані особові займенники. У цьому разі інформацію про автора можна отримати з попередніх фрагментів тексту.

Hans-Christian Strobele Bundnis 90 / Die Grunen): Mich interessiert: Was haben Ihre Emissare, die Sie dort hingeschickt haben, die Prasidenten der Geheimdienste, ihren Kollegen eigentlich dazu gesagt, dass sie so reingelegt worden sind, dass sie namlich nach ihrer Ruckkehr nach Deutschland gesagt haben: «Es ist uberhaupt nichts gewesen; die halten sich selbstverstandlich an Gesetz und Recht» [7, с. 51]?

Цікавими є випадки, коли автор інтертексту, заявлений за допомогою метаінтертексту, і справжній автор інтертексту є різними.

Michael Grosse-Bromer (CDU/CSU): Meinen Sie nicht auch, dass es ein humanitares Gebot ist — weil Russland Herrn Snowden nur fur begrenzte Zeit Aufenthalt gewahrt und Russland eine Diktatur ist — dass wir als Land der Freiheit und Partner der Vereinigten Staaten sagen: «In einem solchen Fall nehmen wir den auf» [7, с. 54]?

У цьому прикладі справжнім автором інтертексту є депутат фракції ХДС/ХСС Міхаель Ґроссе-Брьомер.

Автор інтертексту може лишатися неідентифікованим. У цьому разі в німецькій мові використовується неозначено — особовий займенник man:

Michael Grosse-Bromer (CDU/CSU): Wurden Sie bitte zur Kenntnis nehmen, dass man fur diese Aufnahme sein kann und trotzdem als Transatlantiker sagen kann: «Uns verbindet gerade mit den Vereinigten Staaten eine Wertegemeinschaft fur Rechtsstaatlichkeit und Menschenrechte. (…)» [7, с. 54]?

Окрім безпосередньої вказівки на автора інтертексту, метаінтертекст може надавати додаткову інформацію про нього. У парламентському дискурсі такою додатковою інформацією найчастіше є соціальна роль чи партійна належність:

Vizeprasident Peter Hintze: Ich rufe Frage 3 der Kollegin Annette Groth von der Linken auf: «Welche konkreten Schritte wird die Bundesregierung unternehmen, damit die Offentlichkeit und der Deutsche Bundestag uber den Stand der Verhandlungen uber das geplante Freihandelsabkommen USA — EU informiert werden» [7, с. 121]?

Тут слово Kollegin указує на те, що автором інтертексту є депутат парламенту, а також указано, до якої партії належить цей депутат.

3. Жанр (тип тексту) інтертексту.

Іще одним семантичним компонентом, що часто спостерігається в метаінтертексті, є жанр (тип тексту) інтертексту.

Norbert Lammert (Prdsident des Bundestages): Ich rufe den Tagesordnungspunkt 5 auf: «Festlegung der Zahl der Stellvertreter des Prasidenten» [7, с. 9].

У цьому прикладі метаінтертекст містить вказівку на те, що мовець цитує парламентський документ — порядок денний пленарного засідання парламенту. Тут за допомогою метаінтертексту та контексту стає зрозуміло не лише, до якого типу належить текст, який цитується, але й про який саме текст йдеться — порядок денний актуального пленарного засідання німецького парламенту.

У метаінтертексті не завжди міститься конкретна вказівка на те, звідки саме взято інтертекст.

Prdsident Dr. Norbert Lammert: «Zur

Verantwortungsubernahme durch das Parlament gibt es keine uberzeugende Alternative". So hat es der Prdsident des Bundesverfassungsgerichts, den Heinz Riesenhuber schon auf der Tribune begrufit hat, nicht nur in Interviews immer wieder festgehalten, sondern auch in einschlagigen Urteilen des Bundesverfassungsgerichts ist das so oder ahnlich nachzulesen [7, с. 7].

Тут автор указує на те, що інтертекст взято або з інтерв'ю, або з текстів судових рішень.

4. Усна / письмова форма інтертексту.

За умови, якщо в метаінтертексті відсутній семантичний компонент «жанр інтертексту», часто можна визначити принаймні, чи він є усним, чи письмовим.

Britta Hafielmann (Bundnis 90 / Die Grunen): Wenn ich ein Argument wie «Augenhohe mit der CDU/CSU» lese, denke ich, das ist doch keine sachliche Begrundung [7, с. 13].

У цьому прикладі відсутня вказівка на те, з якого саме тексту взятий інтертекст або до якого типу тексту він належить, але дієслово lesen вказує на те, що цей текст-попередник має письмову форму. Аналогічно усна форма тексту-попередника найчастіше маркується за допомогою дієслова sagen.

5. Час та місце появи тексту-попередника.

Спостерігається використання в метаінтертексті лексичних одиниць із темпоральною чи локальною семантикою, що вказують на час або місце появи тексту-попередника, який цитується.

Matthias W. Birkwald (Die Linke): Sie hat gestern gesagt — ich zitiere: «Die Erwerbsminderungsrentner durfen von CDU/ CSU und SPD nicht weiterhin mit der Beibehaltung der Abschlage bestraft werden. Sie mussen gestrichen werden!» Recht hat Frau Mascher [7, с. 100]!

Тут маємо лексему gestern, яка вказує на відносний час, тобто те, що інтертекст з' явився на день раніше від тексту, у якому його цитують.

Heike Hansel (Die Linke): In diesem Interview sagt der Journalist Christian Fuchs, dass er im Rahmen seiner Ermittlungen bezuglich der NSA-Einrichtungenauf diesen US-Militarbasen, unter anderem in Ramstein, einen Anruf von der deutschen Polizei erhalten hat. Am Ende des Gesprachs sei der Satz gefallen: «Passen Sie auf, was Sie tun. In Guantanamo ist immer noch ein Platz frei» [7, с. 133].

У цьому фрагменті в метаінтертексті вказано можливе місце перебування одного зі співрозмовників під час телефонної розмови, яка цитується.

6. Позитивне / негативне ставлення автора до інтертексту.

Метаінтертекст може виражати ставлення автора тексту до інтертексту, а також до його автора, містячи оцінні семантичні компоненти. Вивчення цього аспекту є важливим для з’ясування прагматичних характеристик самого інтертексту, його значення в парламентському дискурсі.

Hans-Christian Strobele (Bundnis 90 / Die Grunen): Falsch war auch, was Herr Pofalla erklart hat: Die Vorwurfe sind «vom Tisch» [7, с. 51].

У цьому прикладі метаінтертекст містить негативну оцінку інтертексту, виражену за допомогою прикметника falsch.

Підсумовуючи, зазначимо, що метаінтертекст із семантичної точки зору вирізняється наявністю специфічних семантичних компонентів, таких як «тип інтертексту», «автор інтертексту», «жанр інтертексту», «час та місце появи інтертексту», «усна / письмова форма інтертексту», а також оцінних сем «позитивне / негативне ставлення автора тексту до інтертексту». Наявність хоча б одного з цих компонентів є обов’язковою умовою формування метаінтертексту.

Окрім розгляду семантики метаінтертексту, здійсненому в цій статті, у межах семіотичного підходу необхідним є дослідження синтагматичних та прагматичних характеристик метаінтертексту. Водночас розгляд метаінтертексту створює підґрунтя для лінгвістичного аналізу експіцитного інтертексту в різних галузях людського спілкування.

Література

метаінтертекст парламентський дискурс семантичний.

• 1. Гавенко А. С. Метаинтертекстуальность в художественном тексте (на материале русских рассказов 80-х годов XX—XXI вв.еков) / А. С. Гавенко // Филология и человек. — Барнаул: Издательство Алтайского государственного университета, 2011. — № 2. — С. 36−48.
• 2. Шаповал М. Система координат: типологія міжтекстової взаємодії та маркери інтертекстуальності / Мар’яна Шаповал // Вісник Львівського університету. — Серія філологічна. — Л.: Видавництво Львівського університету, 2008. — Вип. 44. — Ч. 1. — 316 с.
• 3. Colilli P. Texts: Semiotic Theory / P. Colilli // Encyclopedia of Language and Linguistics. — Amsterdam: Elsevier, 2006. — Vol. 13. — P. 630−642.
• 4. Hermann K. Intertextualitat: Perspektiven auf ein interdisziplinares Arbeitsfeld / Karin Hermann, Sandra Hubenthal (Hg.). — Aachen: Shaker, 2007. — 228 S.
• 5. Jacobmeyer H. Ever After: a Study in Intertextuality [Електронний ресурс] / Hannah Jacobmeyer. — EESE 8/98. — Режим доступу: http://webdoc.sub.gwdg.de/edoc/ia/eese/artic98/ jacobm/jaco3.html.
• 6. Klein J. Linguistische und literaturwissenschaftliche Beitrage zur Intertextualitat / Josef Klein, Ulla Fix (Hg.). — Tubingen: Stauffenburg-Verl., 1997. — 402 S.