Об одному вірші Бродського та її перекладі, виконаному автором

Об одному вірші Бродського та її перекладі, виконаному автором.

Сергей Николаев Посвящается світлої пам’яті блискучого лінгвіста, мого дорогого вчителя професора Томаса Григоровича Хазагерова Язык і слово для письменника — це те «матерія », з якої, зрештою, формується його індивідуальний стиль, манера викладу, де знаходить собі втілення його неповторний творчий метод. За такої підвищеній увазі і постійному професійному інтерес до мови автор часом відчуває явну брак тих можливостей, що надає йому рідний мову, і намагається однак вирватися межі конкретного національного мови, подолати його потужну «гравітаційну силу » , — в ім'я здобуття права зруйнувати старі, усталені літературні традиції, розширити власні композиційні можливості і дійти принципово новим творчим результатам.

Иноязычные елементи, якими може бути слова, словосполучення та великі фрагменти висловлювань, часто уводять у твір з метою надання тексту підвищеної оригінальності та промовистості, для характеристики промови персонажів, іноді до створення гумористичного ефекту (як у з так званими макаронічними віршами) тощо. Яскраву стилістичну забарвлення твору, особливо поетичному, може надати назва чи епіграф іноземною мовою — древньому чи сучасному.

История літератури знає випадки, коли прозаїки, поети і драматурги створювали свої твори як однією, рідному собі мові, але ще на якомусь іншому національному мові. Серед відомих двомовних авторів сучасності можна назвати ірландського романіста і драматурга Сем’юела Беккета (1906;1989), писав французькою й англійською мовами мовами, Володимира Набокова (1899−1977), сочинявшего російською й англійською мовами (пізній роман письменника «Ада «навіть називають «сумішшю російського, французької англійської «- «a medley of Russian, French, and English «[1].

Даже у його випадках, коли твори, створені на нерідному для автора мові, не призначалися друк і були опубліковані лише посмертно, критики не оспорюють достоїнств таких робіт, підкреслюючи їх особливе значення для кращого розуміння нащадками як образного світу автора, і його творчості цілому.

Основой для створення оригінальних творів на нерідному для автора мові може бути освіту, отримане письменником у дитинстві й молодості і у тому числі у собі глибоке вивчення іноземної мов, або ж довге перебування на нерідний мовної середовищі. У окремих випадках зазначені факти біографії можуть призвести до часткового чи повного переходу до творчості другою мові (порівн. творчість писателя-билингва В. Набокова).

Подчас буває отже автор — найчастіше через незадоволеності якістю наявних перекладів власних творів (див. цьому плані набоковский «Постскриптум до російського виданню «роману «Лоліта «- [2]) або ж через відкликання чимось іншим міркуваннями — вирішується сам, без допомоги професійних перекладачів, звернутися до перекладання свого твору на іншу мову. Зазвичай, такий автор вже має, крім хорошого знання другого мови, певним досвідом та навичками художнього перекладу (зазвичай з іноземного на рідна мова). Результатом такої роботи виявляється нове твір, яке, проти оригіналом, має цілу низку особливостей, обумовлених як граматичної специфікою нової мови, і новим «культурно-історичним тлом », не враховуючи якого створення твори іноземною мовою втрачає свою естетичну значимість. Такий переклад, традиційно що його автопереводом, надто відрізнятиметься від звичайного професійно виконаного художнього перекладу тим, що він можуть виникнути цілком нові стилістичні прийоми і кошти — стежки, постаті промови, идиоматически використовувані лексичні одиниці, і навіть образи, відтінки значень і навіть значення, яких немає виявляв оригінал. Слід пам’ятати, що в обговорюваному разі перекладач одночасно й автором твори, й тому він анітрохи не скований проблемою «порушення авторських прав «мали на той хід думок та ті емоційні схеми, укладених нині в оригіналі.

Качество традиційного перекладу завжди оцінюється, крім інших параметрів, у тій, наскільки знівельовано, прихована, «не видно «особистість перекладача. Творча індивідуальність перекладач у його праці, сутнісно, хоч як мене фігурує. Навпаки, що менше індивідуального вносить перекладач в результат перекладу, тим більша оцінка цього результату. У той самий час, як парадоксально, але справедливо стверджував Т. Сейвори, найважливішим принципом перекладу і те, що, з одного боку, він має передавати стиль оригіналу, і з інший мати та своїм власним стилем (див.: [3]. Тут і далі поняття «стиль «використовується нами наступного значенні: «Для говорить стиль — це … свідомий вибір лінгвістичних коштів, тоді як щодо тексту стиль — то окрема форма мови. Для читає чи слухача суб'єкта стиль є варіація (чи підтвердження) можливих очікувань, тобто. спостереження і інтерпретація лінгвістичної специфіки «- [4] (переклад наш — С.).

Ценность і винятковість явища автоперевода простежується й у тому, що з дотриманням усіх традиційних вимог, що висуваються до літературному перекладу (а не враховуючи таких він нічого очікувати іменуватися перекладом), такий текст демонструє ще одне найважливішу риску — якого є авторським твором, настільки ж унікальним і неповторним, як та її прототип. Адже «хоча перед перекладачем загалом і переводчикомавтором стоять, начебто, одні й такі завдання і труднощі, в автоперекладі дозвіл їх набуває іншій характер, інше напрям, інший зміст, ніж у перекладі звичайному «[5].

Новое твір належатиме іншої національної культури і, що особливо важливо, бракуватиме жорстко регламентованим, лімітованим чи скутою текстом оригіналу, але натхненним їм.

Одним з сучасних закордонних авторів, регулярно що крутився-обертався у творчості до іноземним (найчастіше до англійської) мовам, був Йосип Олександрович Бродський. Російський поет, драматург і есеїст, Й. Бродський народився Ленінграді 1940 р.; довгий час мешкав там; в 1987 р. нагородили Нобелівської премією з літератури; помер Нью-Йорку, США, 1996 р. Значення творчості Бродського не обмежується російської національної літературою; його доробок, і передусім поезія, органічно входить у контекст світової літератури та — ширше — культури сучасності. У межах своїх ліричних і елегійних віршах поет звертається до тем глибоко особистого характеру, трактуючи такі загальнолюдські універсалії, як і смерть, любов, сенс людського існування, з допомогою ускладнених, побудованих на несподіваних культурних асоціаціях образів і ремінісценцій.

О практиці листи на нерідному мові сам Бродський говорив таке: «Коли письменник звертається до рідної мови іншому, ніж його рідний, він ставить це частина або по необхідності, як Конрад, або через пекучого честолюбства, як Набоков, чи задля досягнення більшої відчуженості, як Беккет «([6], переклад наш — С.). Сам поет, крім численних перекладів з іноземних мов (польського, чеського, литовського, грецького, італійського, англійського, німецького), залишив низку прозових і поетичних робіт англійською, у тому числі кілька перекладів англійською мовою творів російської поезії Срібного віку, і навіть авопереводов.

Для більш докладного розгляду у справжньої статті ми вибрали невеличке оригінальне поетичне твір Бродського «Те не Муза води здобуває рот… «та її автоперевод англійською під заголовком FOLK TUNE). Обидва тексту, датованих 1980 роком, наводяться цілком і для простоти сприйняття розташовані паралельно одна одній (цитується з видання: [7]). Обидва варіанта не виявляють великих формальних розбіжностей чи серйозних licentia poetica автора-переводчика. Звернення до стихотворному тексту в як ілюстрацію не випадково: із усіх жанрів, що відносяться до функціональному стилю красного письменства (епос, лірика, драма), найбільшу складність під час перекладу представляє саме поезія. Недарма серед теоретиків переводоведения існує думка у тому, що переклад віршів — тому, що не цей термін вживається стосовно прозі - навряд чи можливий, і правомірно вести лише про поетичне перекладенні (явище, якому відповідав би німецьке поняття Nachdichtung).

М.Б.

То не Муза води здобуває рот.

То, має, міцний сон молодці бере.

И махнувшая слідом блакитним хусткою.

Наезжает на груди паровим котком.

И не стати ні на рак, ні так словами,.

как у осиковий лад дровам.

И очима по наволочці обличчя.

Растекается, як у сковорідці яйце.

Горячей чи тобі під сукном шести.

одеял у цьому садці, де — Господь пробач ;

точно риба — повітря, сирої губою.

я хапав що було тоді тобою?

Я б заячі вуха пришив до обличчя,.

Наглотался б в лісах за тебе свинцю,.

но й у чорному ставку з поганих корчів.

я б спливло перед тобою, як і зміг «Варяг » .

Но, швидше за все, не доля, і пора року не ті.

И вже сивина соромно мовити — де.

Больше довгих жив, ніж їм різної крові,.

да і думки мертвих кущів кривей.

Навсегда розлучаємося з тобою, дружок.

Нарисуй на папері простий гурток.

Это буду я: нічого всередині.

Посмотри нею — і потім зітри.

FOLK TUNE.

It «p.s not that the Muse feels like clamming up,.

It «p.s more like high time for the lad «p.s last nap.

And the scarf-waving lass who wished him the best.

Drives a steamroller across his chest.

And the words won «t rise either like that rod.

Or like logs to rejoin their old grove «p.s sweet rot,.

And, like eggs in the frying pan, the face.

Spills its eyes all over the pillowcase.

Are you warm tonight under those six veils.

In that basin of yours whose strung bottom wails;

Where like fish that gasp at the foreign blue.

My raw lip was catching what then meant you?

I would have hare «p.s ears sewn to my bald head,.

In thick woods for your sake I «d gulp drops of lead,.

And from black gnarled snags in the oil-smooth pond.

I «d bob up to your face as some Tirpitz won «t.

But it «p.s not on the cards or the waiter «p.s tray,.

And it pains to say where one «p.s hair turns gray.

There are more blue veins than the blood to swell.

Their dried web, let alone some remote brain cell.

We are parting for good, little friend, that «p.s that.

Draw an empty circle on your yellow pad.

This will be me: no insides in thrall.

Stare at it a while, then erase the scrawl.

Анализируемое вірш природно розпадається на чотиривірші (станси), причому кожне їх — це семантично і емоційно завершений сегмент твори, композиційно подготавливающий читача до сприйняття наступній його частини. Уважне ознайомлення з змістовної стороною російського народу та англійського текстів свідчить у тому, і нами жагучий монолог поета на кшталт «скорботній елегії «, трьома головними темами якого є: а) гіркі думки автора щодо пережитого їм творчої кризи в (строфи 1 і 2), пов’язаного у свідомості поета з б) втратою коханої (строфи 3 і 4), й у) нарікання щодо минулої юності (строфа 5). У емоційному відношенні все вірш побудовано на стрімкої зміні контрастирующих друг з одним настроїв і переживань героя.

По-видимому, не буде помилкою, якщо на вихідний, оригінальний текст нами приймуть російський варіант, а й за його переклад — англійський.

Соответственно языком-источником вважатимемо російський, а мовою перекладу — англійський. При розборі лінгвістичних особливостей обох варіантів звертатимемо особливе увагу до ті фрагменти, які надаються найважливішими з місця зору семантики і стилістики твори. Спочатку зупинимося у формальних відповідностей між двома текстами. Російське вірш написано чотиристопним анапестом із застосуванням суміжних чоловічих рим. У цілому нині, ці риси витримані й у автоперекладі.

Особо слід обумовити рифмовку перекладу. Якщо російському варіанті бачимо точні й огрядні в фонетичному відношенні рими, то іншу картину спостерігаємо у перекладі. Вже перша пара рядків демонструє неточну риму, доволі подану у сучасній англомовної поезії і іменовану у ній «pararhyme «(up — nap). До того ж, наступний англійський текст також укладає у собі низку неточних рим, обнаруживающих розбіжності кінцевих згодних за ознакою звонкости-глухости (rod — rot; pond — won «t; that — pad), невідповідність початкових згодних букв/звуков (veils — wails), і навіть зближення подібних звучанням, але з ідентичних одна одній стислого гласного і дифтонга (pond — won «t). Про відношення поета явищем рими каже висловлювання однієї з перекладачів і дослідників його творчості: «Бродський англійською завжди казав по-своєму, не «comme il faut », як і уїдливо сказав про нинішньому англійському поетичному говорі … Він був переконаний у необхідності …, у тому чи іншого формі, рими, що гарантує велику обов’язковість тексту, та Ющенка надзвичайно рідко звертався до верлібру — і по-російському, англійською «[8]. Зрозуміло, ми допускаємо думки, що Бродський, безсумнівний знавець класичну і сучасну англомовної поезії, зумів використати неточні рими в автоперекладі по недбалості. Найімовірніше, це свідомо, із єдиною метою внести велику «розкутість «в англійський текст, «демократизувати «фонетично сувору, «консервативну «проти російської поезією англійську рифмовку.

Косвенным доказом цієї гіпотези то, можливо очевидна «типологія.

ошибок «як у вірші англійських рим. Річ у тім, що.

показанные особливості - нерозрізнення на слух низки англійських гласних і.

согласных звуків у складі показаних, оглушування дзвінких згодних на.

концах слів — характерні саме осіб, які говорять російській мові як.

на рідному. Тож поета, пише англійською і.

тем більш переводящего вірш із російської, вони.

представляют собою, як б «несуттєву вільність », «дозволене.

отклонение «від який утвердився канону.

Теперь проаналізуємо вихідний і переклад построфно і.

построчно, затримуючи увагу до передачу перекладі як змісту.

исходного тексту, а й закладеною у ньому эмоционально-оценочной.

информации.

Первое, що впадає правді в очі, — це наявність заголовка в автоперекладі за його відсутність оригіналі. Річ у тім, що вірш Бродського стилізовано у сфері усного народного твори, що випливає з початкових рядків російського варіанта. Так, строфа 1 нагадує класичний заспів (зачин), про що свідчать кошти, застосовані в рядку 2 (міцний сон … бере; молодець — типова лексика народної словесності). Передати «народний «характер адекватними засобами англійської навряд чи можливий, хоча спроби і робляться поетом (слова lad і lass викликають асоціацію з полуустойчивым вираженням «lads and lasses «- «хлопці та дівчата »). З цієї причини у англійському варіанті вірші автор вирішує зняти присвята, про ніж не говорящее західному читачеві, і введення назва FOLK TUNE («народна мелодія »), що ж налаштовує читача на необхідний поетичний лад.

Другая важлива особливість строфи 1 криється у її першої рядку. Безсумнівно, вона становить собою алюзію античного епічного початку із традиційною зверненням до Музі, яким є, скажімо, початковий епізод поеми Гомера «Одіссея «(порівн.: «Муза, скажи мені у тому великодосвідченому чоловіка, який… », переклад В. А. Жуковского — [9]; порівн. також: «Tell me, Muse, of te man of many ways, wo was driven… », переклад Ричмонда Латтимора — [10]. Однак це стилістичний прийом тут вживається іронічно. Російське стійке вираз з відтінком просторечности і значенням пейоративности «набрати до рота води «вдало передано стилістично адекватним англійським фразовым дієсловом «to clam up «- «проковтнути мову ». У третій рядку вперше виникає мотив розлучення (І махнувшая слідом блакитним хусткою…), збережений й у перекладі (And te scarf-waving lass wo wished him the best…).

Рассуждая про строфі 1, треба сказати наступний факт, що становить особливий інтерес для справжнього дослідження. У англійському варіанті вірші читач знаходить такі значення, які відсутні або ж приховані у російському оригіналі. Так, англійське визначення last («останній ») при существительном nap («сон, дрімання ») конкретизує, що саме «сон «долає «молодці «(у російському варіанті - міцний). Очевидно, що це натяк на останній, смертельний сон, метафорична передача ідеї творчого безсилля, сприйманого поетом як власна смерть (зрозуміло, за умови, що «молодцем «автор іронічно іменує себе самої).

Строки 3 і 4 російського вірші є просте пропозицію зі складною підлягає, синтаксичним центром якого є дійсне причастя жіночого роду махнувшая. Вживання причетного обороту як що підлягає може істотно утруднити розуміння даного фрагмента російськомовним читачем, роблячи аналізовані рядки «темним місцем «вірші. Тим паче незрозумілим сенс рядки залишиться, скажімо, для перекладача чи исследователя-иностранца. У той самий час відповідний англійський епізод також використовують у ролі що підлягає словосполучення (the scarf-waving lass — «дівчина, машущая/махнувшая хусткою »), але за цьому, завдяки більшої синтаксичної визначеності англійського пропозиції взагалі, відрізняється повної семантичної ясністю: його синтаксичним центром виступає іменник lass.

В строфі 2 російського варіанта, рядку 1, як дієслівної метафори (персоніфікації) вживається грубо-просторечное вираз «стати на рак «з запереченням «не », передавальне досаду поета на «незговірливість слів », їх небажання підкоритися волі автора, інакше кажучи, на «опір матеріалу ». У англійському перекладі ця стилістична сниженность лексики відсутня за збереження загальної метафоричності і предметної образності висловлювання. Дві останні рядки цієї строфи укладають у собі образ «растекающегося особи », що символічно передає думка про буквально фізично суттєвих наслідки творчого застою, — втрати визначеності зовнішніх форм, обрисів, свого власного обличчя, особистості творця. У англійському тексті виявляємо майже дослівний переклад цих рядків, до точної передачі зовнішньої атрибутики: сковорода — frying pan; наволочка — pillowcase.

Строфы 3 і 4 є звернення поета до далекої улюбленої. І тут відзначимо явне розбіжність коннотативных елементів тексту. Так було в російському варіанті натяк на інтимні стосунки жінки з новими коханим (шість ковдр, садок як метафора ліжку), як і такі для цього спогади (у цьому садці - in that basin of yours) подібні відносинах поета та його улюбленою в рядках 3 і 4, як завуалированы, цнотливо що приховані від очей читача. У англійському ж тексті інформація, яка містить семи сексуальності, подається набагато відвертіші, хоча також метафорично, алегорично, тобто неявно (basin … whose strung bottom wails — літер. «садок, чиє натягнуте дно вопит/стонет/скрипит »). Строфу 4 можна вважати емоційним епіцентром твори, найвищої його точкою, у якій поєднуються семи розпачу поета і сподівання ще можливі відносини з коханою. Граматично строфа в обох текстах є складносурядна пропозицію із низкою сказуемых в сослагательном нахиленні (б … пришив — I would have … sewn; наковтався б… — I «d gulp…; б спливло… — I «d bob up…). Загальна сюрреалістична образність і фантастична символіка епізоду, відображена у перекладі з разючою влучністю і віртуозністю, підкріплюється завершальній його російської історичної реалією «Варяг » .

Передача цієї лексичній одиниці з допомогою слова Tirpitz може спочатку викликати в читача подив. Занесемо необхідні пояснення. Як відоме кожному культурному жителю Росії, «Варягами «називався російський крейсер, героїчно котра вела бої і затоплений власної командою у роки російсько-японської війни. Доречно зазначити, що, за свідченням «Великого енциклопедичного словника », «цьому подвигу присвячено кілька пісень «[11]. Графико-фонетический перенесення (транскрипція) російського власної назви в англійський текст у разі чи відбивав б усю трагізм і надрив образу поета, автори і героя вірші, який би порівняв себе з історично реальним затонулим судном. Тому, прагнучи максимально адекватному переносу до тексту перекладу всіх стилістичних конотацій та потужного естетичного потенціалу одиниці, уживаної в оригіналі металогически, Бродський (тепер вже як перекладач) відкидає навіть традиційне у такі випадки прийом транслітерації і знаходить відповідну лексему, що у поданні західного (англоговорящего) читача наділена настільки ж «історичним тлом », як і українське слово «Варяг ». Такий одиницею, на думку автора, може служити найменування найбільшого лінкора часів Другої Першої світової, котре складалося на озброєнні німецького флоту, — «Тирпиц ». Це судно неодноразово атаковалось і це остаточно затоплено 12 листопада 1944 року (див., звідси, напр., [12]). Ім'я Альфреда фон Тірпиця, німецького адмірала і творця німецького військово-морського флоту у роки, попередні першої світової війні, використовується тут як назва історично реального судна і, антоно-мастически, як позначення будь-якого затонулого бойового корабля взагалі - порівн. вживання невизначеного займенника some («якийсь ») в англійському тексті.

Строфа 5 вірші містить у собі різкий емоційний спад,.

что підкріплюється лексично (порівн. точний, «словниковий «переклад.

фразеологизма не доля — not on te cards). Тут наполегливо заявляє про.

себе тема що насувається старості поета (рядки 1, 2 й наступні). Проте.

английский варіант вірші, проти російським, демонструє.

большее розмаїтість образних коштів. Так було в перший рядок запроваджено образ,.

отсутствующий в російському прототипі: it «p.s not … on te waiter «p.s tray ;

букв. «на таці офіціанта цього немає «. Очевидно, значення несподіваною.

радости, подарунка долі, приємного сюрпризу (порівн. попередню строфу) буде.

лучше сприйнято іноземним читачем через образ офіціанта, раптово.

возникшего перед героєм вірші з підносом, у якому лежить лист.

или записка від улюбленої.

Две останні рядки цієї строфи використовують «фізіологічну «образність при описі старіючу організму поета. Цікаво, що порівняння думок автора з кущами у «англійському тексті знаходить образне собі втілення у метафоричної картині «жив (вен) », які нагадують павутиння (blue veins … teir dried web), причому зазначена «физиологичность «англійського варіанту знаходить продовження й у рядку 4: let alone some remote brain cell — літер. «а про який-небудь віддаленій клітині мозку ». Через війну семам кривизни, мертвости кущів в мові-джерелі відповідають семи изломанности і «высушенности », якими автор наділяє «павутиння вен «у мові перекладу.

Наконец, заключна, 6 строфа вірші з погляду своїм мовного втілення, і семантики — це найбільш відвертий і простий, до примітивності, епізод твори; у ній звучать песимістичні ноти, зумовлені остаточним рішенням попрощатися (назавжди розстаємося — we are parting for good) і неможливістю повернути втрачену любов (that «p.s that — «так ось; такі-то справи; ради; отож, отже », а також: «по всьому; у цьому точка »). Цей станс демонструє найбільший емоційний спад усього твору. По форми і змісту воно схоже на дитячі віршики — nursery rhymes (порівн. звернення дружок — little friend, спрощену вкрай лексику разом із чином невмілого дитячого малюнка, яким бачить себе минаючий поет, тощо.). Ключове поняття всієї строфи буде концепція порожнечі, присутня імпліцитно у російському варіанті (простий гурток; нічого всередині; зітри) і заявлена ясно у «англійському перекладі (an empty circle — літер. «порожній коло »).

Из проведеного нами аналізу можна зробити такі висновки: Текст перекладу вірші загалом відрізняється дуже високою ступенем лінгвістичної (граматичної і лексичній) точності.

Текст перекладу слід за оригіналом у цьому, стосовно емоційної і оцінної конотацій текста-прототипа.

Текст перекладу виявляє прагнення перекладача передавати стилістичні кошти оригіналу відповідними засобами іноземних мов.

Наряду з цим, текст перекладу укладає у собі низку особливостей, відсутніх в оригіналі, саме:

а) загальна жанрова тональність твори, передана в оригіналі засобами лексики, фразеології, синтаксису, у перекладі позначена прийомом, винесеним межі тексту — його заголовком;

б) деякі образи, застосовувані поэтом-переводчиком в обох варіантах, знаходять у перекладі велику конкретність і визначеність;

в) ряд одиниць висловлювання на перекладі втрачає свою грубо-просторечную забарвлення;

г) одиниця, потребує від російського читача «фонових знань «в галузі минуле й культури конкретної держави, замінена адекватної одиницею, розуміння якої можливе лише за включенні аналогічних «фонових знань «в галузі відчуття історії і культури іншого держави;

д) до тексту перекладу вводяться відсутні в оригіналі образи, більш звичні, близькі і тому зрозумілі західному читачеві.

Основную мета перекладу розглянутої твори його автор-переводчик бачив й не так у передачі на іноземному мові формальних і навіть змістовних характеристик оригіналу, як у збереженні його загальної емоційно-естетичної цінності.

Сопоставительный лінгвістичний аналіз автопереводов має певну значимість як при розборі прихованих смислів твори, проведеному теоретиком-литературоведом чи лектором на занять із історії культуру тієї чи іншого народу. Такий аналіз актуальним з погляду суто практичної: фахівець, займається літературним перекладом і поставив перед собою завдання передачі всіх складних взаємин держави і асоціацій, якими оперує у цьому творі чи в усій її творчості конкретний автор, зобов’язаний користуватися тими надзвичайно рідкісними можливостями, які надаються то автопереводах. Вони повинні звертатися до попереднього аналізу методів, прийомів і коштів, яких сам звертався автор, виступаючи у ролі перекладача власних творів.

Список литературы

[1] «Nabokov, Vladimir ». Britannica CD. Version 97. Encyclopaedia Britannica, Inc., 1997.

[2]Владимир Набоков. Марійка. Камера-обскура. Лоліта. Ростов-на-Дону, 1990. Сс. 573−575.

[3]Savory, Th. The Art of Translation. London, 1957. P.50.

[4]Routledge Dictionary of Language and Linguistics. London and New York, 1996. P.459.

[5]Финкель А. М. Про автоперекладі (на матеріалі авторських перекладів Г. Ф.Квитки-Основьяненко). — У кн.: Теорія і критика перекладу. Л., 1962. С. 104.

[6]Brodsky, Joseph. To Please a Shadow. — У кн.: Less Than One. Selected Essays. London, 1986. P.357.

[7]Сочинения Йосипа Бродського. Том III. Санкт-Петербург, 1994, с.12; переклад див. там-таки, с. 380.

[8]Александр Сумеркин. «Тому подібне ». — «Російська думка «№ 4155. 26 грудня 1996 — 1 січня 1997. С. 12.

[9]В.А.Жуковский. Повне зібрання творів. Т.VI. СПб, 1902. С. 58.

[10]The Iliad and The Odyssey of Homer. Harper and Row. 1993.

[11]Большой енциклопедичний словник. М., 1997. С. 181.

[12]Типпельскирх, Курт. Історія Другої світової війни. Том II. СПб, 1994. Сс. 170−171.