Йоганнес Бехер

Иоганнес Бехер

И. Анісімов.

Бехер Йоганнес Р. (Johannes Becher, R., 1891-) — німецький письменник, комуніст. Перша книга віршів «Verfall und Triumph» (Розпад і торжество) вийшла 1914. Творчий шлях Б. складний: відстань, що відділяє перші вірші Б. з його передостаннього збірника «Hungrige Stadt» (Голодний місто, 1927) — величезна і показує, з якими утрудненнями пов’язаний був творчий зростання найбільшого революційного поета сучасній Німеччині. Б. почав як типовий поет великого міста, як яскравий виразник настроїв декласованої богеми.

В віршах, які стосуються 1912−1916 (крім названої вже книжки «Verfall und Triumph» вони ввійшли й у збірники «Päan gegen die Zeit» (Пісня проти сучасності) і «An Europa» (До Європі)), ми зустрічаємо тонкого витонченого лірика, настрої якої дуже помітно вирізняються впливом богемної середовища, і навіть чудово яскравого изобразителя міського пейзажу і побуту, сприйнятого у тому ж обмеженому розрізі сприйняття художника-богемы. Бехер — великий майстер; яскравість і гострота образу характеризують його урбаністичні вірші. Буржуазну дійсність поет оцінює негативно вже в початку творчого шляху, та його обурення розряджається крикливою і безплідною бравадою; від смутного, хоча й болючого невдоволення до революційного повстання проти буржуазної дійсності ще далеко. Б. переживає болісну смугу богошукання; у збірнику «Um Gott» (В ім'я бога, 1921 — друга частина книжки — відома агитпьеса «Arbeiter, Bauern, Soldaten»), отразившем цей період, зібрані вірші, які свідчать, з яким пристрасністю як і трагически-слепо поет шукав в релігійних мотиви дозволу хворих протиріч дійсності.

Характерно, що це богоискательский містицизм утримується тривалий час вже по тому, як Б. приєднався до руху пролетаріату — нову революційну тематику Б. обробляє явно невідповідним чином (як приклад можна вказати гімни до страти Рози Люксембург чи Є. Левине, просякнуті екстатичної релігійністю). Прийшовши до революції, поет приніс з собою важкий вантаж старих навичок, яких йому потрібно було звільнитися. Б. дійшов революційному пролетаріату стихійно: коли революційна хвиля панувала підйомі, серед буржуазної інтелігенції сильною потяг до пролетариату-победителю.

Поражение німецької революції створило цілу плеяду інтелігентських ренегатств, недавні попутники поспішали відмовитися від своєї революційного захоплення і перекинутися у ворожий табір. Б. залишився остаточно вірний пролетаріату, і можна сказати, що криза революції змусив його з більшою серйозністю поставитися до нових перспективам своєї творчості. Він починає уперту глибоку роботу з себе, очищаючи свою творчість від лушпиння старого світогляду. Справжній революційний поет у сутності тільки тепер починає формуватися. Роботу по переоснащення Б. робить із надзвичайної рішучістю. Він прагне можливої простоті поетичного мови, до ідеологічної виразності і агітаційної переконливості власних творів. Б. виростає в яскравого і створення потужного революційного художника. Поема «Біля домовини Леніна» (Am Grabe Lenins, 1924) була першим великим досягненням Б. на новому шляху. Річ ця справді монументальна, її трагічна патетика розкрито в разюче природних, суворих і найпростіших обрисах.

В 1925 Б. виступив із книгою віршів «Труп на троні» (Der Leichnahm auf dem Thron), яка складалася переважно присвячена гнівною, бичуючої критиці буржуазної Німеччини. Багато речей цієї збірки зроблено як політичних памфлети, агітаційна спрямованість нових віршів Б. оголена. Поет викриває буржуазну республіку, очолювану «трупом на троні» — Гінденбургом, поєднуючи своє блискуче, запліднений новими досягненнями поетичне майстерність з роллю політичного агітатора. Стиль Б. стає плакатним. Книжка так вірно била у ціль, що її поспішили конфіскувати, а автора віддали під суд. Прагнення нової, широко доступною, чіткої, вражаючою формі (це завдання неминуче ставить собі кожен пролетарський революційний художник) привело Б. до тимчасовому відходу від віршованій форми, до спроби утвердитися у сфері прози.

Две книжки характеризують цей період. Роман «Єдине справедлива війна» (Der einzig gerechte Krieg, 1926) і повість «Банкір на полі битви» (Der Bankier reitet über das Schlachtfeld, 1926). Остання представляє нещадну сатиру на повоєнну буржуазію, пожинающую плоди військових прибутків (фабула повісті: буржуазія веселиться з полів недавніх боїв, перетворених на місце розважальних прогулянок). Роман «Єдине справедлива війна», є одночасно побутової річчю, развертывающей картини сучасній Німеччині, науково аргументованим дослідженням про сучасні можливості газової війни, і фантастичним твором, рисующим жахи газової війни майбутнього, має у основі переконливо доведене становище: лише не революційне постання пролетаріату може звільнити світ від небезпеки війни. Це — обнаженно агітаційна річ, але з тим — справжнє, хвилюючий твір мистецтва. І це книга привела Б. на лаві підсудних.

«Демократическое» правосуддя із надзвичайною пильністю стежить ріст революційного митця і закріплює своїм обвинувальним вироком кожен помітний його успіх. Передостання книга Б. — збірку віршів «Голодний місто» — є великим досягненням революційного поета. Тут як знаходять своє вираз наполегливі пошуки Б. у сфері яскравої та популярної форми, доступною робочої масі, але й великий чіткістю вирішено проблеми тематики. Збірник знає основному робочому побуті; тоді як ранню пору творчості Б. сприймав великий капіталістичний місто як місто нічних ресторанів, повій, волоцюг, в світлі упадочной романтики зайвих людей, нині він віддає увагу робочим кварталами, розповідає про голод та безробіттю, оголює класові протиріччя сучасного міста. Є у збірнику кілька віршів, присвячених історичним епізодам робітничого руху останніх — страйку англійських вуглекопів, шанхайським подій. Усю книжку відрізняє зосереджена проста ясність мови, відповідність і єдність всіх елементів стилю, здорова, повнокровна конкретність образів. «Голодний місто» свідчить у тому, яких великих коштів і яскравих досягнень можна очікувати від Б.

Советский що читачеві відомо Б. лише для його прозаїчним речам («Єдине справедлива війна», X., 1926 та інших. вид. і «Банкір», Л., 1926) неодноразово переводившимся. Жодного збірки поезій Б. у російському перекладі немає. Окремі твори поміщалися у товстих часописах, газетах і альманахах.

Список литературы

I. Росіяни переклади вірш. Б., крім згаданих, див. «Західні збірники», вип. I, М., 1923. Окремо видана поема «У могили Леніна», М., 1924.

II. Фріче У. М., Західно-європейська література у її найголовніших творах, М. — Л., 1925.

Рейх Б., Про І. Б., «Преса й революція», № 6, 1926.

Запровская А., І. Б., «На літературному посаді», 1926, кн. 4.

Цинговатов А., І. Б., «Молода гвардія», кн. 11, 1926.

Запровская А., І. Б., «Новий світ», 1927, кн. 12.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.