Виклад основного матеріалу дослідження

Учитель фізичної культури — це фахівець у галузі фізичної культури і спорту, який організовує та здійснює навчально-виховну роботу з учнями загальноосвітніх навчальних закладів. Діяльність учителя фізичної культури має свої особливості, адже відбувається в незвичних умовах, порівняно з діяльністю інших педагогів. Насамперед це специфіка проведення уроків, які проходять не у навчальному кабінеті, а у спортивному залі або на майданчику з використанням спеціального або нестандартного спортивного обладнання та інвентарю.

Суттєвою відмінністю професійної діяльності вчителя фізичної культури є руховий компонент (необхідність демонстрації фізичних вправ, виконання рухових дій разом із групою, страховка учнів під час виконання вправи), тобто всебічна підготовленість учителя з видів спорту, передбачених шкільною програмою.

Специфічні особливості має мовленнєвий компонент діяльності вчителя фізичної культури, оскільки відбувається значне навантаження на голосові зв’язки, оскільки команди подаються чітко, «командним голосом», на фоні дитячого галасу. Відомо, що мовлення на уроці фізичної культури впливає не лише на свідомість, а й на відчуття школярів. Умілою подачею команди вчитель може підкреслити характер руху (м'який, плавний, різкий), за допомогою тону її звучання (наказовий, переконливий тощо) регулюватися рівень фізичних зусиль і викликати тим самим зворотну реакцію дітей. Для того, щоб на уроці досягти певного емоційного стану, вчитель повинен змінювати мовлення. Він може бути святковим, урочистим (при підведенні підсумків змагань, на спортивних вечорах, святах), задушевним (при індивідуальних бесідах), радісним або сумним (після перемоги або поразки), обуреним (при різних порушеннях).

Безсумнівний інтерес має праця М. В. Карченкової [3, с. 15], де представлені специфічні особливості роботи вчителя фізичної культури. Аналіз літературних джерел дозволив нам виокремити специфічні особливості роботи вчителя фізичної культури, а саме:

• — велика, у порівнянні з навчальним кабінетом площа (спортивний зал, ігровий майданчик тощо);
• — керівництво учнівським колективом, який активно переміщується по місцю проведення заняття (залу, стадіону, ігровому майданчику) протягом усього уроку, що вимагає значної концентрації уваги;
• — організація роботи спортивних секцій, тренування збірних шкільних команд з різних видів спорту;
• — різноманітні і складні обставини під час проведення занять з окремих розділів навчальної програми;
• — контроль за високою руховою активністю школярів на уроці;
• — постійне візуальне спостереження за правильністю виконання завдань з метою запобігання травмам і перевантаженням;
• — раціональне використання часу, відведене для занять за будь-яких погодних умов;
• — одночасне керівництво і контроль за роботою декількох підгруп на різних спортивних снарядах;
• — своєчасне забезпечення страховки і допомоги при виконанні складних фізичних вправ;
• — використання численного спортивного інвентарю і обладнання без ризику для здоров’я дітей;
• — робота з різними віковими групами дітей в один день послідовно (урочна форма роботи) або одночасно (позакласні та позашкільні заходи);
• — підбір фізичного навантаження з урахуванням індивідуального й вікового рівнів розвитку дітей, стану їхнього здоров’я, особливостей психофізичного розвитку, а також рівня фізичної підготовленості;
• — відповідальність за здоров’я та життя учнів;
• — наявність вольового, командного голосу, володіння спеціальною термінологією тощо [3, с. 15].

На підставі аналізу спеціальної літератури дослідниця М. В. Карченкова зазначила, що організаторська діяльність вчителя фізичної культури спрямована на організацію учнівського колективу, його об'єднання та спрямування на виконання навчальних завдань; уміння керувати темпом уроку, підтримувати дисципліну; уміння своєчасно оцінити педагогічну ситуацію і прийняти правильне рішення; матеріально-технічне забезпечення навчального процесу (розміщення інвентарю й устаткування в спортивному залі); організацію власної діяльності та поведінки під час безпосередньої взаємодії з учнями на уроках і позаурочних заняттях (розподіл навчального часу, інструктаж, контроль, дозування навантажень). Важливо, що організаторська діяльність протягом уроку фізичної культури виявляється по-різному. По-перше, вона реалізується в передачі навчальної інформації вчителем (визначення завдань уроку, пояснення і показ техніки фізичних вправ). По-друге, організаторська діяльність проявляється у поведінці вчителя при виборі оптимального місця для проведення уроку, в ефективності пересувань по залу з метою керівництва класом, контролю за виконанням завдань, своєчасному наданні допомоги і страховки, дотримання правил безпеки. По-третє, вона реалізується в управлінні діяльністю учнів при шикуванні та перешикуванні на місці і в русі. Нарешті, учитель повинен передбачати основні прийоми активізації учнів для збільшення моторної щільності уроку, попередження травм, оптимального співвідношення й органічної єдності застосування репродуктивних і продуктивних методів навчання, оздоровчого та виховного впливу наступного уроку [3, с. 22].

Слід вважати, що для реалізації намічених планів щодо організації своєї роботи, вчитель фізичної культури повинен оволодіти спеціальними знаннями, уміннями і навичками, необхідними для організації фізкультурно-спортивної роботи у загальноосвітньому навчальному закладі, які можна поділити на теоретичні, практичні та методичні.

Теоретичні — базуються на знаннях із циклу дисциплін природничо-наукової (фундаментальної), професійно-орієнтованої, професійної та практичної підготовки, дисциплін самостійного вибору навчального закладу, дисциплін вільного вибору студента. Передбачають різнопланові знання доцільного використання засобів, методів та принципів фізичного виховання у залежності від поставлених завдань; теорії і методики організації професійної діяльності, методики організації і проведення різних форм фізкультурно-спортивних заходів; суддівства змагань, знання правил змагань з видів спорту; основ експлуатації фізкультурно-спортивних споруд і обладнання; техніки безпеки занять, надання першої медичної допомоги, нормативні документи, ведення технічної документації і т. п.

Практичні — окрім досвіду елементарних рухових умінь та навичок, достатнього рівня розвитку фізичних якостей, передбачають володіння техніко-тактичними діями з видів спорту, передбачених шкільною програмою, а саме: волейболу, баскетболу, гандболу, футболу, легкої атлетики, гімнастики, настільного тенісу, лижної підготовки і туризму. Звідси виходить, що вчитель фізичної культури повинен володіти широким діапазоном рухових умінь та навичок. Це забезпечують дисципліни професійно — орієнтованої підготовки, а також заняття зі спортивної спеціалізації.

Методичні — полягають у використанні в навчально-виховному процесі набутих знань і вмінь, передбачають володіння методиками організації та проведення різних форм фізкультурно-спортивної роботи, методиками навчання учнів техніко-тактичним діям з різних видів спорту. Засвоєння методичних знань і вмінь відбувається у процесі вивчення дисциплін професійно-орієнтованої підготовки, деяких дисциплін професійної та практичної підготовки, а також під час педагогічних практик.

Виходячи із вищезазначеного, ми виділили такі етапи діяльності вчителя фізичної культури як організатора фізкультурно-спортивної роботи:

• 1. Підготовка до фізкультурно-спортивної роботи. Цей вид діяльності охоплює загальне планування фізкультурно-спортивної роботи у загальноосвітньому навчальному закладі, планування навчального процесу на рік, чверть, складання конспекту на урок, складання плану роботи спортивних секцій та розробку відповідної документації кожного заходу. Розглядаючи сутність процесу планування навчальної роботи, Б. А. Максимчук наголошує, що «…план — це документ, котрим визначається вся подальша фізкультурно-оздоровча і спортивно-масова робота. Планування полягає у передбачені її результатів, встановленні порядку й послідовності в опануванні учнями всього обсягу знань, умінь та навичок, передбачених програмою з фізичного виховання для відповідного класу. Воно повинно відповідати таким вимогам: реальність плану, відповідність можливостям школи і колективу вчителів фізичної культури, узгодженість із навчальною роботою як за змістом, так і календарними термінами. Планом якнайповніше має передбачатися тісний зв’язок діяльності фізкультурного колективу із навчально-виховною роботою школи» [4, с. 66].
• 2. Організація та проведення фізкультурно-спортивних заходів, пов’язана з реалізацією запланованої роботи, для втілення якої необхідним є матеріально-технічне забезпечення занять, а саме: підготовка місць занять (створення санітарно-гігієнічних умов, організація безпеки місць занять); наявність обладнання та інвентарю в належному стані і необхідній кількості відповідно до виду діяльності, що дозволить вирішити сукупність завдань при оптимальній щільності заняття. Це вимагає від учителя фізичної культури окрім самоорганізації, організацію діяльності учнів та педагогічного колективу.

Оцінювання результатів фізкультурно-спортивної роботи передбачає спостереження, аналіз й оцінювання здійсненої діяльності, виявлення переваг та недоліків з метою усунення помилок й покращення навчально-виховного процесу в майбутньому.4. Управління у сфері фізичної культури і спорту полягає у вирішені актуальних питань з розвитку фізичної культури і спорту в школі; підтримання зв’язку із фізкультурно-спортивними організаціями та об'єднаннями, колективами вчителів фізичної культури інших шкіл; управління педагогічним процесом, злагодженість дій усього педагогічного колективу.

Педагогічна діяльність пов’язана з розпізнаванням, перетворенням і формуванням особистих якостей учнів. Педагог формує особистість, удосконалюючи її свідомість, поведінку, а також тілесність. Знаряддям праці педагога є безпосередньо якості його особистості: інтелект, мова, пам’ять, мислення, воля. Діяльність педагога іноді розглядається занадто вузько, як управління заняттям або тренуванням, не відображає всієї структури його діяльності, що реально має багатофакторний характер і здійснюється в рамках певної педагогічної системи. Педагогічна система — це сукупність структурних і функціональних компонентів, підпорядкованих педагогічним цілям.

До структурних компонентів, що дозволяють аналізувати педагогічну систему, відносять мету, зміст навчальної інформації, засоби педагогічного впливу. Професійні функції вчителя фізичної культури відображаються у таких компонентах його діяльності.

Проектувальний і структурний компоненти педагогічної діяльності. Значна частина педагогічної діяльності безпосередньо полягає в її плануванні й прогнозуванні. Це відбивається в побудові перспективних планів, постановці завдань, проектуванні якостей, які повинні бути сформовані, установленні обсягу й змісту видів спортивної діяльності. Безпосереднім проявом конструктивної діяльності є система планування навчально-виховної і спортивно-масової роботи.

Організаторський компонент педагогічної діяльності. Діяльність вчителя — це управління діяльністю учня. Педагог, організовуючи учнів, допомагає їм створювати середовище власної діяльності, в результаті якої учень стає її суб'єктом — ставить свої завдання, знаходить засоби їх вирішення, активно взаємодії з однолітками та вчителями. Однак, щоб ці механізми включити, необхідно враховувати мотиви й потреби самого учня.

Комунікативний компонент педагогічної діяльності. Проявляється у здатності педагога встановлювати педагогічно-доречні відносини з учнями та їхніми батьками. Вміло створений емоційний клімат, налагоджена комунікація та відносини забезпечують виконання всіх інших функцій і компонентів діяльності. У процесі спільної діяльності можуть виникати два типи відносин і ставлення педагога до учня. Перший тип відносин — це ставлення до учня як об'єкта своєї діяльності. Це суб'єктоб'єктні відносини, за яких головними визначаються показники учня й звужуються можливості вивчення й формування його особистісних якостей. Увага педагога переміщується на продукт діяльності і не враховуються ті якості особистості, які потрібно при цьому формувати.

Другий тип відносин — суб'єкт-суб'єктні, за яких формується ставлення до людей, з якими здійснюється діяльність. Передбачається встановлення співробітництва з урахуванням потреб, мотивів, інтересів, цілей діяльності, взаємних інтересів і симпатії. Даний тип ставлення до учня формує особистісно орієнтований стиль фізичного виховання. За такого підходу забезпечується творча продуктивна діяльність, розширення кола мотивів, формування моральних цінностей, тобто формування учня як особистості.

Пізнавальний компонент педагогічної діяльності. Проявляється в постійному прагненні до вдосконалення своєї діяльності, її аналізу й самоосвіти. Даний компонент допускає вивчення й аналіз: а) суб'єкта діяльності (особистості й колективу), його стану (згуртованості, спрацьованості, цілей тощо), змін, які в ньому відбуваються. Оскільки учень і колектив постійно змінюють свої характеристики, то у процесі роботи у вчителя виникають протиріччя між ставленням до учня, що сформувалося раніше, й новими фактами його поведінки та діяльності; б) умов, засобів, форм, методів фізкультурно-спортивної та виховної роботи; в) переваг і недоліків у розвитку особистості самого педагога.