Виникнення природознавства.
Розвиток природознавства
Саме у XVII ст. відбулося те, що дало змогу говорити про наукову революцію — радикальну зміну основних компонентів змістовної структури науки, утворенні нових принципів пізнання, категорій, методів. Я б хотіла розглянути найпоширенішу версію виникнення науки більш детально. Отже, наука не могла виникнути на пустому місті. Німецький філософ К. Ясперс говорить про 2 етапи становлення науки… Читати ще >
Виникнення природознавства. Розвиток природознавства (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Через те, що існування людства історичне, тобто еволюціонувало від простіших станів до більш складних і удосконалених, то й наука пройшла такий самий шлях еволюції.
Існує декілька точок зору про час виникнення науки:
як доведений вид знання, відмінний від міфологічного мислення, наука виникла в Древній Греції в V ст. до н.е.
наука виникла в період пізньої середньовічної культури, коли була упізнане велике значення дослідного знання в творчості таких діячів церкви в Англії, як Р. Гросетст, Р. Бекон.
Найпоширеніша точка зору, наука виникла в XVI-XVII ст., коли з`явилися праці Кеплера, Й. Гюйгенса, Г. Галілея, І. Ньютона та інших вчених. Ознаками науки виступають: побудова математичних моделей об`єктів, емпіричні результати дослідного рівня. До цієї епохи відносяться і виникнення Королівського суспільства, Паризької академії наук.
Існує і така точка зору: час виникнення науки — кінець першої третини XIX ст., коли було суміщення дослідницької діяльності і вищої освіти, об`єднаних на основі дослід-но-наукової програми. Творці науки — В. Гумбольд, Ю. Лібіх.
Становлення науки:
Я б хотіла розглянути найпоширенішу версію виникнення науки більш детально. Отже, наука не могла виникнути на пустому місті. Німецький філософ К. Ясперс говорить про 2 етапи становлення науки:
«Становлення логічної і методично упізнаної науки — грецька наука і паралельно задатки наукового пізнання світу у Китаї та Індії».
«Виникнення сучасної науки, що виростає з кінця середньовіччя, рішуче утверджується з XVIII ст. і розгортається у всю свою ширину з XIX ст. (К. Ясперс. Смысл и назначение истории. — М., 1994.-стр. 100).
Саме у XVII ст. відбулося те, що дало змогу говорити про наукову революцію — радикальну зміну основних компонентів змістовної структури науки, утворенні нових принципів пізнання, категорій, методів.
Соціальним стимулом розвитку природознавства стало зростаюче капіталістичне виробництво.
Грецька наука була умоглядним дослідженням, мало зв`язаним з практичними задачами. Цього Древня Греція не потребувала, бо всі тяжкі роботи виконували раби. Орієнтація на практику вважалася непотрібною, непристойною.
Тільки у XVII ст. наука стала розглядатися як спосіб збільшення добробуту населення і забезпечення господарювання людини над природою. Ф. Бекон пропагандував експеримент як головний метод наукового дослідження.