Лікування невропатії лицьового нерва

Підхід до лікування невропатії лицьового нерва має бути диференційованим залежно від періоду захворювання: гострий, ранній відновний (10−30 днів від початку захворювання), пізній відновний (30 днів — 6 місяців), період стійких резидуальних змін (понад 6 місяців), а також від початку лікування.

У гострому періоді необхідно досягнути усунення набряку нерва й у такий спосіб його компресії в каналі. Із цією метою застосовують сечогінні препарати, нестероїдні протизапальні середники та кортикостероїди, а також препарати, що впливають на судинну ланку запалення (нікотинова кислота, но-шпа, еуфілін, галідор, кавінтон) та покращують мікроциркуляцію (актовегін). На ділянку виходу лицьового нерва можна призначати аплікацію димексиду, здатного проникати глибоко в тканини й справляти протинабрякову, протизапальну й судинорозширюючу дію [9]. У гострому періоді з немедикаментозних засобів найбільш ефективні УВЧ, ЛФК, голкорефлексотерапія, гіпербарична оксигенація [26, 27].

У ранньому відновному періоді продовжується терапія, спрямована на зменшення набряку, відновлення регіонарного кровотоку, а також на покращання провідності по нерву. Покращання регіонарного кровотоку досягається призначенням актовегіну, ефективність якого була підтверджена даними клінічних та електронейроміографічних досліджень, згідно з якими вона зростала при ранньому призначенні й проявлялася скороченням термінів повного відновлення до 7−10 днів, що зумовлено антигіпоксантною, антиоксидантною діями, нормалізацією ендотелійзалежних реакцій і зниженням периферичного судинного опору, збільшенням вироблення ендотелієм власних антикоагулянтів та антиагрегантів [28]. Із метою відновлення провідності по нерву використовують вітаміни групи В, антихолінестеразні препарати, масаж, ЛФК, рефлексотерапію. Є дані про ефективність включення до схеми лікування препарату альфа-ліпоєвої кислоти — берлітіону [2]. Стосовно антихолінестеразних препаратів єдиної точки зору немає, проте від застосування прозерину поступово відмовляються, оскільки цей препарат спричинює формування локальних гіпертонусів мімічних м’язів і, як наслідок, постпаралітичну контрактуру. За даними інших дослідників, прозерин, навпаки, сприяє усуненню нервово-м'язового блоку [29]. Результатом таких розбіжностей літературних даних стало подальше клінічне вивчення ефективності застосування при невропатії лицьового нерва нейромідину — представника групи антихолінестеразних препаратів. У ході дослідження було встановлено, що застосування нейромідину в комплексному лікуванні невропатії лицьового нерва прискорює відновлення рухових функцій удвічі, а в поєднанні з антиоксидантною терапією — у 2,5 раза. До того ж на відміну від прозерину нейромідин не призводить до розвитку контрактур [7]. Починаючи з кінця гострого періоду протягом усього відновного періоду доцільним є застосування моніторингової електростимуляції мімічного нейромоторного апарата, оскільки це зумовлює виражену позитивну динаміку денерваційно-ренерваційних процесів як за даними клініко-неврологічного обстеження, так і за ЕНМГ-даними і не супроводжується появою патологічних синкінезій [30].

У пізньому відновному періоді нерідко перебіг невропатії лицьового нерва ускладнюється розвитком постпаралітичної контрактури, частота виникнення якої становить 16−32% випадків [11]. Тому важливим є пошук методики лікування, що, з одного боку, не викликає переродження тканин обличчя, з іншого — дає достатній лікувальний ефект при ускладненому перебігу невропатії лицьового нерва. Такою методикою є поєднане застосування низькоінтенсивного інфрачервоного випромінювання, що покращує мікроциркуляцію і стимулює репаративні процеси в тканинах, і локальної гіпотермії за типом кріомасажу, що має знеболюючий, протизапальний і вазотропний ефекти. При цьому для виявлення початкових ознак контрактури мімічних м’язів можна використовувати метод термографії обличчя [31].

Найважчим у нейрореабілітації є період резидуальних змін, оскільки можливості відновлення функції нерва в цьому періоді практично вичерпані, тому рекомендовані оперативне усунення косметичного дефекту при повній відсутності ефекту відновного лікування або реабілітація за індивідуальною відновною програмою при частковому відновленні, що розрахована в середньому на 14 днів і включає препарати групи міорелаксантів (мідокалм, баклофен), карбамазепін, а також немедикаментозні методи лікування, зокрема тренування методом електроміографічного зворотного зв’язку, лазеромагнітну терапію, постізометричну релаксацію за методом Г. А. Іваничева. Слід відзначити, що в гострому періоді відновлення відбувається за рахунок покращання провідності імпульса по нерву, а в періоді резидуальних змін — за рахунок покращання кровопостачання мімічних м’язів, зниження збудливості м’язових рецепторів, що призводить до зменшення м’язових контрактур [26].

Що стосується фізіотерапевтичних методів, які є невід'ємною складовою відновного лікування невропатії лицьового нерва, то їх застосовують із 7−10-го дня захворювання: УВЧ у нетеплових і слаботеплових дозуваннях на завушну ділянку, електромагнітні коливання, магнітотерапію змінним і постійним магнітним полем, лазеротерапію, електростимуляцію, масаж. При ранніх клінічних ознаках формування контрактури стимулюючі види фізіотерапії відміняють, крім електрофорезу із міорелаксантами. На санаторно-курортному етапі рекомендують грязі та бальнеопроцедури із міцними хлоридно-натрієвими, йодобромними та радоновими водами [9]. Погляди на використання електростимуляції також не є однозначними, це стосується як термінів її застосування, так і можливого її впливу на розвиток контрактури. Проте дослідження останніх років все ж доводять, що застосування диференційованої електростимуляції в комплексному лікуванні НЛН є патогенетично обгрунтованим й ефективним методом відновлення рухових функцій на основі стимуляції регенерації та ремієлінізації нервових волокон лицьового нерва, відновлення провідності по нервових волокнах та електрозбудливості нейром’язового апарата, покращання тканинної трофіки та кровообігу [8]. Є також дані про застосування динамічної електронейростимуляції в лікуванні НЛН у дітей курсом від 5 до 8−10 днів, що дозволило скоротити середню тривалість лікування, причому чим раніше був розпочатий курс, тим раніше вдавалося досягти позитивної динаміки [4].

Рефлексотерапію можна застосовувати на різних етапах лікування і поєднувати з більшістю інших методів. Її суттєвою перевагою є можливість застосування в гострому періоді. Висока ефективність даного методу зумовлена позитивним впливом на розлади мікроциркуляції, ішемію, гіпоксію нерва, порушення тканинного метаболізму, а також міорелаксуючою, міотонізуючою, анальгезуючою, седативною, імуномодулюючою дією [9].

Протягом останніх кількох років з’явилися нові напрацювання щодо використання в лікуванні невропатії лицьового нерва препарату ботулотоксину з метою усунення контрактур на ураженій ділянці та гіпертонусу м’язів обличчя на здоровій стороні, оскільки останні посилюють асиметрію обличчя [32].