Василь Дроник – співає нашого краю

Реферат на тему:

Василь Дроник — поет нашого краю.

ПРО АВТОРА Народився 22 листопада 1957 р. у с. Винограді Городенківського р-ну Івано-Франківської області в селянській родинні. Проживає в Коломиї. По закінченні Коломийського педагогічного училища (музичне відділення) учителював у школах Сарненського і Рокитнівського районів Рівненської області. Навчається заочно у Коломийському педагогічному інституті Прикарпатського національного університету їм. Василя Стефаника на музичному факультеті. Вірші поета вміщено в колективних збірках «Лірична Коломия», «Коломийська хвиля». Автор багатьох публікацій в районних, обласних та республіканських газетах, поетичних збірок «Монолог долі» (2000р.), «Ми не спимо на трояндах» (2001 p.), гумор «Номенклатурна одиниця» (2001 р,). Пише вірші і музику на власні тексти, а також на тексти інших поетів. Автор музики пісень «Наймиліша в світі українка» сл. Василя Лящовського", «Подаруй мені сонце весняне», «Летять лелеки у вирій» слова Володимира Паранюка та інших «Чом заплакала хмаринка» нова поетична збірочка для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Член спілки літераторів Коломийщини «Суцвіття». Лі­тературно-мистецького об'єднання «Коломийка». Двічі дипломант поетичного конкурси «Виявляємо духовність нашу» (1996.1998рр.). Нагороджений грамотою Коломийського міськрайонного товариства «Просвіта», за активну участь у відзначені 120-річчя з дня народження покутського письменника Леся Гринюка.

Кожен із нас колись відкривав для себе світ. Це було в дитинстві, тоді, коли на Небі взагалі не буває жодної хмаринки. А якщо вона і є, то усміхається, як у вірші «Чом заплакала хмаринка?» однойменної збірочки Василя Дроника.

Як народилася ця збірка?

Може, із бажання відкрити дітям ще одне віконечко у світ прекрасного, в котрому усі друзі: зайчик і лисичка, квочка з курчатами і гусенята, жабка і дівчинка — помічниця.

Темою дружби об'єднані майже всі поезії збірки.

Як приємно читати вірш «Новорічне свято», в котрому у дружньому колі ведмежата, зайченята, вовчики і козенята.

Цікаво, що герої книжечки щасливо уникають небезпек. Але ж допомагає їм у цьому не лише власна спритність. А хто ж?

Того Помічника можна назвати Сонечком (є у добірці вірш із такою назвою). Воно хоч і ховається увечері, ніколи не зникає зовсім, а ніби спостерігає за нами з-під щільного покривала ночі. Тому і не журиться маленька дівчинка, чекаючи пробудження Сонця.

Може, це Сонце пробуджується не лише на Небі? Може, автор прагнув, щоб Сонце пробудилося в серці кожної дитини і стало для неї справжнім Другом.

А хіба не можна дружити і з Сонечком, і з Добром, і з Любов’ю? Можна!

СОНЕЧКО Каже мамі донечка:

• -.Де поділось сонечко?

• -.В морі сонечко скупалось,.

• -.За хмарини заховалось,.

Не журися, донечко, Завтра вийде сонечко.

ДРУЖИЛОЧКА

Дружить місяць із зірками, Дружить річка з берегами, Дружить хмарка із вітрами, Дружить музика з словами.

Дружить ластівка із літом,.

Із весною дружать квіти, Дружать — рибки із водою, А ми дружимо з тобою.

Василь Дроник Хай щедрим колоссям шумлять Вам літа В роздолі пшеничного поля,.

І квітне весною душа золота, Завжди усміхається доля.

Хай Бог береже Вас усіх від біди, Горе в житті обминає,.

І цвітом буяють вишневі сади.

А щастя зоря не згасає.

В.Дроник.