Літературні джерела фільму «Тіні забутих предків»

Гуцули — оригінальний народ, з багатою фантазією, зі своєрідною психологією. Глибокий язичник-гуцул все своє життя, до смерті проводить у боротьбі зі злими духами, що населяють ліси, гори і води.

М. Коцюбинський [4; 622].

«Тіні забутих предків» — екранізація повісті українського письменника М. Коцюбинського, «останнього в Російській імперії революційного демократа» і друга Максима Горького. Безпосереднім поштовхом до створення книги послужив побачений письменником похоронний обряд гуцулів — з несамовитими танцями, з використанням тіла небіжчика в якості ритуального манекена.

Повертаючись з Італії, де перебував на лікуванні, М. Коцюбинський на кілька днів зупинився в селі Криворівня на Гуцульщині, яке вразило його своєю незвичайною красою й самобутністю. За рік, 1911 року, письменник знову їде до Криворівні, тепер уже не для відпочинку: він збирє матеріал для свого майбутнього твору.

Відвідавши Карпати, Михайло Коцюбинський був зачарований їх величною красою, самобутніми звичаями та віруваннями гуцулів. Письменник починає ретельно вивчати життя й побут гуцулів, їхні звичаї, знайомиться з фольклором, записує говірку, назви рослин. У листі до Євгена Чикаленка Михайло Коцюбинський писав про свої враження: «Якби ви знали, яка тут велична природа, який цікавий народ гуцули, з багатою своєрідною психікою, з буйною фантазією, дивними звичаями і мовою» [5; 44]. Письменника надзвичайно захопила самобутність і неповторність цієї чарівної гілки на дереві життя українського народу.

М.Коцюбинський. як і Ю. Федькович, О. Кобилянська, оспівав у повісті красу гірської природи і гуцульської душі. Однак зробив це по-своєму. Спираючись на народні вірування, гуцульський фольклор, він відтворив у «Тінях забутих предків» багатий фантастичний світ, у якому живуть люди поруч з добрими і злими, веселими і сумними силами природи.

У повісті Гуцульщина вимальовується перед нами такою, якою сприймали і бачили її самі гуцули, котрі вірили в те, що природа одухотворена, жива, діюча, населена добрими і злими духами.

Саме ця одухотвореність мертвої, з матеріалістичної точки зору, природи й привернула увагу мрійника й філософа Сергія Параджанова, і він створив кіношедевр, який прославив не лише його, але й привернув увагу культурної громадськості до раніш не читаного на Заході самобутнього українського письменника рубежу ХІХ-ХХ століть М.Коцюбинського.

І це — перше чудо преображення, яке відбулось завдяки генію Параджанова.