Методи оцінки конкурентоспроможності підприємств ресторанного господарства

Реферат на тему:

Методи оцінки конкурентоспроможності підприємств ресторанного господарства Курс на побудову ринкової економіки об'єктивно потребує створення конкурентного середовища в країні, що, у свою чергу, породжує необхідність досягнення конкурентоспроможності суб'єктами господарювання, у тому числі й закладами ресторанного господарства.

Конкуренція в ресторанному господарстві має певні особливості:

1. Заклади ресторанного господарства, як правило, орієнтовані на територіально обмежений ринок, розміри якого залежать від місцезнаходження підприємства, транспортної доступності його для споживачів.

2. Частина закладів ресторанного господарства, зокрема кращі ресторани, можуть конкурувати між собою у загальноміському масш­табі на сегменті ринку по обслуговуванню святкових заходів, ділових зустрічей, туристів тощо.

3. Загальнодоступні заклади ресторанного господарства, як пра­вило, працюють в умовах досконалої конкуренції, для якої харак­терно:

• аявність великої кількості закладів ресторанного господарства різних типів, що вирішують широкий чи вузький (спеціалізований) асортимент продукції на однорідному сегменті ринку, задовольняючи різнобічні потреби населення в харчуванні;

• ожливий вхід на ринок (вихід з ринку) при незначних обсягах капіталу (низькому рівні витрат).

4. Особливий характер конкуренції, пов’язаний з виконанням закладами ресторанного господарства функцій виробництва продук­ції, її реалізації і організації споживання. Це вимагає, з одного боку, врахування можливостей виробництва певного обсягу продукції, за­безпечення її якості, а з іншого, запитів споживачів, їх платоспро­можність та інші.

Основними способами конкурентної боротьби є цінова і нецінова конкуренція. Перша пов’язана зі зниженням цін у цілому, у певні проміжки часу, чи на певні види продукції. Підставою для таких дій є зниження витрат виробництва і обігу, пільги, що надаються при орга­нізації харчування для певних категорій споживачів. Часто це пов’я­зано зі значними обсягами випуску продукції, а також тоді, коли під­приємець свідомо йде на втрату частини прибутку для розширення або завоювання частки ринку.

Нецінова конкуренція займає більш вигідне поло­ження на ринку завдяки високій якості продукції і послуг, вигідному розміщенню підприємства, особливому його іміджу тощо.

Показник конкурентоспроможності підприємств харчування включає два критерії оцінки: критерій, що відображає ступінь задоволення споживачів якістю продукції та послуг і критерій ефективності функціонування господарюючої системи, які вимірюються за допомогою двох комплексних показників.

Перший показник характеризує рівень конкурентоспроможності продукції і послуг підприємства харчування (товарної маси) і визначається шляхом співвідношення фактичної оцінки якості продукції і послуг по даному підприємству до найкращої оцінки цього показника по даній сукупності.

Другий показник характеризує рівень ефективності функціонування господарчої системи і визначається шляхом співвідношення фактичної оцінки ефективності функціонування господарчої системи даного підприємства харчування до найкращої оцінки цього показника по даній сукупності.

Чим ближчий є показник конкурентоспроможності підприємства до одиниці, тим вища його конкурентоспроможність і навпаки.

Конкуренція має як позитивні, так і негативні наслідки. До пози­тивних належать: гнучке пристосування до попиту, підвищення якості продукції і послуг, висока продуктивність праці, мінімізація витрат виробництва та обігу, активізація інноваційних процесів.

Посилення конкурентної боротьби призводить до банкрутства підприємств, які неспроможні протистояти своїм конкурентам.

Для оцінки конкурентоспроможності закладів ресторанного господарства застосовують наступні методи: рангів, балів, різниць, оцінки досягнення рівноваги, еталону (графічний). Найбільш доступний для оцінки показників якості продукції і послуг в підприємствах харчування є метод балів.

При визначенні якості різноманітних показників ми використовували комплексний метод, що виражається в оцінці рівня одним числом, який складається у результаті об'єднання одиничних показників в один комплексний показник.

Ієрархічна структура показників якості продукції і послуг для підприємств харчування включає:

1. Якість продукції: органолептичні показники, мікробіологічні показники, фізико-хімічні показники, різноманітність асортименту.

2. Культура обслуговування: культура взаємовідносин обслуговуючого персоналу зі споживачами, техніка обслуговування, дотримання правил міжнародного етикету, техніки і специфіки обслуговування іноземних споживачів, володіння іноземними мовами.

3. Стан приміщень для споживачів: унікальний внутрішній і зовнішній дизайн приміщення, створення атмосфери, сприятливої для дозвілля і відпочинку за допомогою декоративного озеленіння, художніх композицій, кольорової гамми, освітлювання, наявність естрадного і (або) танцювального майданчика, меблі підвищеної комфортності, інтер'єр приміщень.

4. Комплексність обслуговування: рівень сервісу, наявність живої музики та додаткові послуги.

Дослідження конкурентоспроможності по визначеним показникам проводились в ресторанах «Golden Lion», «Текіла-Бум», «Мілленіум». У табл.1 наведені вихідні дані для оцінки якості продукції і послуг, які одержані в результаті опитування споживачів і експертної оцінки спеціалістів, а також коефіцієнти вагомості групових показників якості, загальна сума яких рівна 1.

У табл.2 приведені результати розрахунку узагальнюючого показника якості продукції і послуг по кожному закладу ресторанного господарства. Ресторан «Мілленіум» набрав найбільшу суму балів — зайняв перше місце, 2 — «Текіла — Бум», 3 — «Golden Lion».

Таблиця 1. Вихідні дані для оцінки якості продукції та послуг досліджуваних.

ресторанів-конкурентів.

Таблиця 2. Оцінка якості з урахуванням вагомості об'єктів (5-бальна система).

Таким чином, застосування методу балів дозволяє дати узагальнюючу кількісну оцінку підприємств, визначити місце досліджуваного підприємства серед конкурентів. А для оцінки ступеня наближення його до найбільш конкурентоспроможного підприємства необхідно також провести й аналіз конкурентоспроможності закладів ресторанного господарства згідно з ефективністю функціонування господарчої системи.