Развитие і ефективність колективних форм організації труда

РАЗВИТИЕ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ КОЛЕКТИВНИХ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ ТРУДА.

Під упливом нової, більш досконалої техніки відбувається усуспільнення праці, різко змінюються форми його поділу праці й кооперації. Чим більший поглиблюється розчленовування технологічних процесів, тим настійніше стає необхідність об'єднання окремих їх частин. Виготовлення будь-якого вироби чи виконання будь-який роботи меншою мірою виявляється плодом рук окремого працівника, в дедалі більшому мері зростає значення колективних зусиль працівників. Кожна робота, з якої здійснюється певна технологічна операція, стає частиною колективних трудових витрат, націлених на виготовлення будь-якого вироби. Справжнім виробником тієї чи іншої продукту виступає не окремий, одиничний, а сукупний работник.

При переході від індивідуальних форм організації праці до колективним безпосередній зв’язок між як окремі поодинокими працівниками формується з урахуванням об'єднання первинних трудових колективів нового типу. Результатом такого об'єднання є корінну зміну змісту і організації труда.

Колективний працю за правильної осередку сприяє якомога повному використанню устаткування, потребує матеріальних та трудових ресурсів, підвищення якості вьь пускаемой продукції. Відзначаючи переваги колективної організації праці, К. Маркс писав, що кількість робочих, об'єднаних в колективи, «…завжди менш від кількості тих робочих, які, працюючи самотужки, справили протягом того самого часу те саме работу».

На розширення сфери застосування колективної праці впливають як науково-технічний прогрес, а й об'єктивні вимоги створення колективної зацікавленості у поліпшенні кінцевих результатів виробництва. В усіх життєвих ланках виробництва (незалежно від рівня механізації), де за виготовленні одному й тому ж продукції бере участь велика кількість працівників, як організацію праці, і його стимулювання практично доцільно здійснювати на колективної основі. У умовах оцінка результатів праці окремих працівників стає чи недостатньою, чи навіть неможливою. Для поширення колективної форми організації праці є й і соціальні передумови. Бригада (ділянку) — це первинну ланку управління виробництвом, у якому найповніше виявляються такі властивості людини, як колективізм, взаємовідповідальність, взаємодопомога, взаємоконтроль, творча активність. З метою розширення області застосування колективних форм організації праці цк кпрс ухвалила спеціальну постанову «Про подальший розвиток і підвищення ефективності бригадній форми організації та стимулювання праці промисловості» (грудень 1983 р.), у якому бригадна форма організації та стимулювання праці було визнано як найважливіша форма, котра стимулює підвищення ефективності й інтенсифікації виробництва, широке залучення трудящих у керування виробництвом. Протягом років одинадцятої і дванадцятої п’ятирічок бригадна форма організації та стимулювання праці отримала стала вельми поширеною у промисловості (табл.1). У разі корінний перебудови господарського механізму стає необхідним розвиток колективних форм організації та стимулювання праці. На XXVII з'їзді КПРС зазначалося: «Розширення прав підприємств дасть должную.

Таблиця 1.

Чисельність робочих, охоплених бригадній формою організації та стимулювання праці промисловості (наприкінці року) «(в %).

1980 р. 1985 р. 1987 г.

1. Чисельність робітників у бригадах в % до спільної чисельності робочих … 2. Чисельність робітників у бригадах — всього. .. До того ж в комплексних … 3. З-поміж загальної кількості робітників у бригадах: працюють у умовах госпрозрахунку … працюють у підрядних бригадах … працюють у бригадах зі сплатою з єдиного поряд (нормированному завданням) … їх із оплатою по кінцевим результатам праці працюють у бригадах, у яких сдельный приробіток і цьогорічної премії розподіляються з урахуванням КТУ … |43,|74,0|76,| |0 | |0 | |100|100 |100| |48,|60,2|59,| |0 | |8* | |— |36,7|44,| |— |4,2 |6 | | | |9,7| |48,|85,3|83,| |2 |70,0|3* | | | | | | | |69,| | | |0* |.

63,6 66,3*.

отдачу лише тому випадку, якщо його принципи будуть пронизувати все ланки виробництва, до бригади і робочого місця. Це органічної ув’язування господарського розрахунку об'єд-нань і підприємств із розвитком підрядній форми організації та оплати праці. Тим самим було відкриється великий простір творчості полягає і ініціативи мас, ускладнюватимуться колективістські початку з виробництва, ще більше утвердиться у свідомості людей їх причетність до спільного справі" «. На сучасному розвитку економіки нашої країни потрібно широко поширювати принципи колективного підряду на діяльність об'єд-нань і підприємств, створювати укрупнені комплексні госпрозрахункові бригади, підрядні і орендні колективи у крупних виробничих підрозділах (ділянках, цехах), націлені на кінцеві результати виробництва. Бригада є організаційнотехнологічне і соціально-економічне об'єднання працівників однакових чи різних професій з урахуванням відповідних виробничих площ, устаткування, інструмента, оснастки, сировини й матеріалів, спрямоване на випуск високоякісної продукції певного кількості з найменшими матеріальними і трудовими витратами основі колективної зацікавленості і відповідальності. За сучасних умов до великих виробничих бригадам пред’являється низку вимог до: застосування єдиного вбрання; оплата праці за кінцевим результатам; застосування госпрозрахунку і підряду; виробничо-технологічна викінченості робіт; можливість встановлення напружених виробничих завдань, розрахованих з урахуванням прогресивних і нормативів; можливість встановлення взаємин з іншими бригадами і його адміністрацією на договірній основі; визначеність виробничих площ, і устаткування; можливість многостаночного обслуговування і суміщення функцій і будь-яких професій; здійснення взаємодопомоги і взаимоконтроля; наявність чіткої системи планування і врахування показників, характеризуючих кінцеві результати своєї роботи; застосування ефективного механізму освіти і розподілу колективного заробітку; поєднання індивідуальної та колективної зацікавленості і персональної відповідальності у досягненні кінцевих результатів; можливість здійснення самоврядування трудовому колективі, широкої участі трудящих під управлінням виробництвом. Досвід передових підприємств країни (Калузький турбінний завод, ПО «АвтоВАЗ», ПО «Запоріжтрансформатор», Ереванское ПО «Луїс» та інших.) свідчить про високої ефективності бригад нового типу. І недаремно бригадна організація праці отримала стала вельми поширеною в усіх галузях промисловості, про що свідчать дані, наведені у табл. 5.1. Щоб сформувати бригадного колективу необхідно наявність трудових зв’язків, націлених для досягнення кінцевих результатів. Формування бригадного колективу пов’язані з колективним трудовим процесом, у яких свої мети, кордону, структуру і змістом. Ними і обумовлений завжди чисельний і професійнокваліфікаційний склад бригад. Досвід свідчить, створення бригад нових типів можливо, за таких умовах: 1) наявність певної виробничої площі, устаткування, інструменту та оснастки; 2) технологічна цілісність основних, допоміжних й обслуговуючих операцій, сконцентрованих на певної виробничої площі, що дозволяє випускати кінцеву продукцію (деталі, вузли, складальні одиниці, вироби тощо.); 3) відсутність необхідність створення операційних напрацювань на окремих робочих місць і збільшення виходу продукції з останнього операції; 4) взаємозамінність, і суміщення професій в окремих робочих групах; 5) відповідний чисельний і професійнокваліфікаційний склад робочих; 6) неможливість розчленовування цілісного технологічного процесу задля індивідуального виконання; 7) можливість встановлення і нормативів трудових і матеріальних витрат з операціям і з кінцевої продукції; 8) можливість обліку матеріальних витрат з операціям і з кінцевої продукції; 9) наявність системи планування і врахування операційній і кінцевої продукції. Відповідно до переліченими умовами при формуванні бригад нових типів слід дотримуватися низки організаційно-технічних та соціальноекономічних принципів. Організаційно-технічні принципи: самостійність і відносна замкнутість трудового процесу у бригаді. Для цього принципу необхідні територіальне єдність робочих місць, наявність щодо закінченого циклу виготовлення продукції (деталей, вузлів, готових виробів), можливість кількісної та якісної оцінки, закріплення за колективом необхідних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування, інструменту та оснастки; оптимальне зміст бригадного трудового процесу. Відповідно до цього принципу в бригадний трудовий процес необхідно включити ті основні, допоміжні і управлінські функції, що безпосередньо так і безпосередньо пов’язані з виконанням виробничого завдання й забезпечують ефективність праці. Це означає, що з основними робітниками у складі бригад повинні входити допоміжні та що обслуговують робочі, а при необхідності — фахівці і службовці. Проте включення до складу бригад останніх повинно бути механічним; пропорційність, безперервність і ритмічність праці в бригаді. Необхідно, щоб у об'ємі та номенклатурі продукції бригад і в середині окремих ділянок та цехів, і з-поміж них встановлювалися оптимальні кількісні пропорції. Пропорційність повинна статися між: потужностями устаткування, встановленого на виробничі площі і закріпленого за бригадою, та можливостей робочих, обслуговуючих це устаткування; численным складом робочих різною кваліфікації, і т. буд. Принцип безперервності вимагає точного визначення можливостей суміщення професій та зняття функцій многостаночного обслуговування з метою забезпечення безперервної роботи устаткування, встановленого на виробничих площах бригади, і сповненого використання робочого часу. Безперервна і пропорційна робота, безперебійне постачання матеріальних ресурсів для, своєчасне виконання усіх видів обслуговування забезпечують ритмічність у роботі. Тому важливо, щоб було створено відповідні умови і передумови для ритмічної роботи; можливість зміни праці. Дотримання цього принципу необхідне зменшення монотонності у роботі, що є важливим гарантією скорочення плинності в бригаді, створення стабільного колективу; керованість — необхідна умова для оперативного управління бригадиром (майстром) трудовим процесом в бригаді. Якщо кількість працівників в бригаді великою і неможливо ними керувати одному бригадира (майстру), то доцільно у складі такий бригади створити самостійне ланка (ланки). Це питання може бути безпосередньо пов’язані з встановленням оптимальних кордонів Шотландії й змісту трудового процесу у бригаді. Соціально-економічні принципи: статус бригади як об'єкта виробничо-технічного обслуговування і планово-учетной одиниці. У плановооблікової документації бригад мають відбиватися об'єм і якість кінцевої продукції, матеріальні і трудові витрати, фонд зарплати, кількість працівників по професійно-кваліфікаційному складу тощо. буд. У цьому випадку бригада може бути первинна ланка управління; постійне вдосконалення організації праці бригаді. Ця робота має спрямувати на вдосконалення обслуговування робочих місць, нормування праці, раціоналізацію трудових процесів, впровадження передових форм і методів праці, поліпшення підготовки й підвищення кваліфікації кадрів, вдосконалення потребує матеріальних та моральних стимулів, зміцнення трудовий дисципліни тощо. буд.; оцінка та оплата праці колективів бригад та його окремих членів по кінцевим результатам роботи з основі єдиного вбрання. У процесі формування бригад необхідно з’ясувати, чи відповідають діючі техніка, технологія й організація виробництва переліченим принципам. Якщо немає, потрібно здійснити їх реорганізацію. На промислових підприємствах діють бригади різних типів, що особливостями технології, організації виробництва та його технічним рівнем. Усі бригади діляться на великі групи — спеціалізовані й комплексні. Спеціалізовані бригади об'єднують робочих однієї професії (однаковою чи різною кваліфікації), зайнятих на однорідних технологічними процесами (механічна обробка деталей, зварювання вузлів, фарбувальні праці та т.д.). Комплексні бригади включають робочих різних професій (як основних, і допоміжних), виконують технологічно різнорідні, але взаємозалежні роботи, що охоплює повний цикл виготовлення деталі, вузла чи його закінченою частини. Такі бригади можна створювати практично переважають у всіх виробничих процесах, але де вони найефективніші у тих ділянках зі складною технологічним устаткуванням, за умов предметно (подетально)-специализированных виробництв з замкнутим технологічним циклом, за умов поточно-конвейерных виробництв. По ознакою внутрибригадного поділу праці комплексні бригади може бути: які з поділом праці (кожен працівник постійно працює однієї професії та кваліфікації; ця робота є складовою комплексного завдання бригади); з частковим поділом праці (працівник разом із своєї певної операцією за необхідності виконує операції родинних спеціальностей); без поділу праці (кожен працівник може виконувати усі фінансові операції, що входять до виробниче завдання бригади). По функціональному ознакою комплексні бригади поділяються ми такі типи: виконують частина операцій основного процесу; виконують усі фінансові операції основного процесу; виконують допоміжні роботи; виконують основні допоміжні роботи. У перших такому разі у складі бригади включаються лише основні робочі, у третій — допоміжні, а останньому — як основні, і допоміжні. Під час створення підрядних колективів у тих ділянках й у цехах у яких включаються поряд з основними і допоміжними робітниками всі фахівці і службовці цих підрозділів до цеху і їхніх заступників. Залежно від чинного режиму роботи комплексні і спеціалізовані бригади може бути змінними і наскрізними (многосменными). Змінні бригади включають працівників лише однієї зміни і створюють в умовах дискретного виробництва, де сув’язь робіт виробляється у протягом однієї зміни. Наскрізні бригади включають працівників двох чи трьох змін і створюють в виробничих умовах, де тривалість виробничого циклу перевершує тривалість зміни і, що розпочалася протягом однієї зміни, триває на другий зміні. По чисельному складу — бригади бувають нечисленні (5—10 людина), середні (11—25), великі (25—50 чоловік і більше). Чисельний та фаховий склад формується з урахуванням забезпечення і складності виробничого процесу, закріпленого за бригадою виробничого завдання й рівня продуктивність праці. Враховуються також міра виробничо-технічної закінченості здійснюваних робіт і можливість розширення трудових функцій, поєднання й зміни професій. За рівнем господарської самостійності бригади може бути без застосування госпрозрахунку, із елементами госпрозрахунку, госпрозрахунковими і підрядними; які працюють без єдиного вбрання на основі єдиного вбрання. Бригадам без госпрозрахунку планується лише обсяги виробництва. Бригадам з елементами госпрозрахунку поруч із обсягом виробництва плануються якість продукції, фонд зарплати, чисельність. Госпрозрахунковим бригадам, крім перелічених показників, планують також витрата матеріальних й енергетичних ресурсів, а окремих випадках — собівартість продукції (неповну) за тими елементам витрат, рівень яких безпосередньо залежить від діяльності колективів бригад. Підрядним бригадам планують самі госпрозрахункові показники, як і ділянкам (цехах), і всі стосунки з адміністрацією вирішуються на відповідність до заздалегідь ув’язненим договором між бригадою і його адміністрацією. У бригадах без єдиного вбрання кожної операції складається окремий наряд з урахуванням операційних розцінок. У бригадах, працівників основі єдиного вбрання, складається наряд з урахуванням комплексних і розцінок, і оплата праці членам такий бригади проводиться у разі кінцевим результатам. Основний тенденцією розвитку бригадній форми організації праці є перехід від спеціалізованих бригад до комплексним, від змінних до наскрізним, від бригад без госпрозрахунку до госпрозрахунковим і підрядним бригадам. Порівняно з спеціалізованими комплексні бригади мають низку особливостей. Насамперед робочі комплексних бригад виготовляють готову продукцію чи його закінчену частина, бачать реальні результати своєї праці, що різко підвищує їх матеріальну зацікавленість й. У комплексних бригадах істотно спрощуються планування і організація оплати праці, оскільки в основі береться не операційна вироблення, а кінцевий продукт. Створюються об'єктивні передумови і освоєння суміжних професій, що сприяє ущільнення робочого дня, раціональному використанню устаткування й перетворенню праці змістовніший і привабливий. Однією з шляхів підвищення ефективності бригадній форми організації праці є створення великих комплексних наскрізних бригад. Вони як ліквідують междусменные простої, а й домагаються повнішої завантаження устаткування й збільшення коефіцієнта змінності роботи. Найбільш прогресивними є госпрозрахункові чи підрядні комплексні наскрізні бригади. У цих бригадах складаються сприятливі умови для раціонального використання трудових і матеріальних ресурсів, устаткування наукових і виробничих площ, значно скорочуються обсяг незавершеного виробництва та тривалість технологічного циклу, радикально підвищуються продуктивності праці і якість продукції. Однією з особливостей підрядних бригад був частиною їхнього спеціалізація за технологічного, а, по предметного ознакою — випуску кінцевий продукт. Інша особливість у тому, що бригадний поспіль одна із ланок повного госпрозрахунку великого виробничого комплексу (об'єднання). До того ж подібні бригади стають основним ланкою планування та управління на підприємстві основою для створення колективного і орендного підряду на ділянках й у цехах. І, насамкінець, підрядним бригадам і ділянкам передаються функції управління ресурсами та реальними витратами, що раніше не здійснювалися адміністрацією цеху. Підрядні і орендні колективи, створювані в цехах і ділянках, — це цілком нову самостійне ланка у системі керування виробництвом. Організація таких колективів дає можливість повною мірою реалізувати все принципи госпрозрахунку, посилити матеріальну зацікавленість фахівців і службовців у поліпшенні кінцевих результатів роботи цих підрозділів, впроваджувати в перспективному плануванні і укрупненное нормування. З іншого боку, складаються сприятливі умови як для технічного переоснащення, широ кого освоєння прогресивної технологій і нових виробів, а й посилення соціальної активності трудящих — розвитку ініціативи, підприємливості, самостійності, самоврядування. Розширенню самоврядування сприяє створення рад бригад і підрядних колективів, рад бригадирів цехів і підприємств, рад трудових колективів. Багато питань, які вирішуються раніше лише на рівні адміністрації підприємств і цехів, такі, як планування і організація роботи, оплата і стимулювання праці, прийняття та звільнення з посади окремих членів колективу та т. буд., передаються до компетенції колективів бригад і земельних ділянок, і навіть СТК. Важливу роль управлінні трудовими колективами за умов самоврядування грають бригадири і керівники різних підрядних колективів. Бригаду зазвичай очолює висококваліфікований робочий чи майстер. Нечисленими бригадами зазвичай керують не звільнені основної роботи робочі, великими бригадами — звільнені робочі чи майстра. Керівництво великими комплексними госпрозрахунковими чи підрядними бригадами можуть здійснювати лише майстер й інші фахівці. Підрядні колективи, створювані у тих ділянках й у цехах, включають всіх основних та допоміжних робочих, всіх фахівців та керівників цехів і земельних ділянок, оскільки вони безпосередньо забезпечують роботу виробничого підрозділи зацікавлені у досягненні загальних кінцевих результатів спільної прикладної діяльності. У цехах, мають порівняно не велику кількість працівників і розділених на виробничі ділянки, але що здійснює повний (окремий) виробничий цикл, створюються єдині підрядні колективи, які включають весь персонал цеху. У цехах, мають виробничі ділянки, створюються підрядні колективи ділянок, що потенційно можуть складатися з кількох госпрозрахункових чи підрядних бригад (у разі паралельної ланцюжка технологічного циклу) або останніх (у разі послідовної ланцюжка технологічного циклу). Подрядный колектив ділянки очолюється старшим майстром чи начальником ділянки, а цеху — начальником цеху. Керівник госпрозрахункового (підрядного) колективу (бригади, ділянки, цеху) обирається загальними зборами колективу при таємному чи відкритому голосуванні (на розсуд зборів) терміном до п’яти й утверджується керівником підприємства. Від займаній посаді керівник підрядного колективу звільняється керівником підприємства за рішенням колективу відповідного підрозділи. У підрядних колективах поради бригад і поради бригадирів, працюючи на демократичних засадах під керівництвом адміністрації, націлюють свою діяльність створення соціально-економічних і суто організаційнотехнічних умов підвищення ефективності роботи колективу. До складу ради бригади включаються: керівник підрядного (госпрозрахункового) колективу, парторг, профорг, комсорг, найавторитетніші робітники і фахівці. До компетенції ради входять: розробка що з адміністрацією проекту підрядного договору; внесення пропозицій з уточненню планових показників; участь у розробці і запровадження оргтехмероприя-тий, вкладених у підвищення якості випущеної продукції, економію трудових і матеріальних ресурсів немає і т. буд.; коригування що з адміністрацією договору разі суттєвого зміни плану чи умов виробництва; що у розгляді випадків невиконання підрядних зобов’язань та виробленні санкцій щодо порушників; що у атестації і раціоналізації робочих місць; підготовка пропозицій з впровадженню прогресивних норм праці та сприяння їх освоєння; вибір методів розподілу колективного заробітку; встановлення переліку та значущості чинників, визначальних КТУ; організація обліку індивідуального вкладу кожного працівника і запровадження КТУ; підготовка пропозицій з встановленню (скасування) надбавок і доплат за професійну майстерність і суміщення професій, зміни кваліфікаційних розрядів, окладів чи посад, встановленню доплат учням; участь у розробці режимів праці та відпочинку, правил внутрішнього трудового розпорядку; контролю над дотриманням законодавства про працю; що у складанні графіків всіх видів відпусток; прийняття рішень про притягнення до відповідальності порушників дисципліни; внесення пропозицій зарахування у колектив і виключення з нього працівників; участь у створенні соціалістичного змагання; уявлення кандидатур з п’яти членів колективу на моральне поощрение.

Список використаної дитературы:

Г. Р.Погосян, Л. И. Жукова Економіка праці, М., «Економіка», 1991. Э. И. Скоробагатый, М. Г. Ворожбий роботу з персоналом у нових условияз господарювання, До., 1992. Г. В. Щекин Основи кадрового менеджменту, До., МАУП, 1993.

11.11.98.

/Т.С. Бессарабова/.