Периоды античної культури
Культура Рима История Стародавнього Риму охоплює період із VIII в. до зв. е. по V в. зв. э. Древние римляни залишили по собі грандіозні архітектурні ансамбли, сооружения приголомшливою інженерної техніки, реалістичний, який доходить іноді до нещадності характеристик портрет в скульптурі, високі зразки монумен тальной живопису та твори прикладного мистецтва. Римське мистецтво багато взяла, творчо… Читати ще >
Периоды античної культури (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Периоды античної культуры Платонова Э.Е.
Античность — це культура древньої Греції та Риму з рубежу III-II тис. до зв. е. і по IV-V ст. н.е. Її можна розділити втричі періоду:
эпоха грецької колонізації (VIII-VI ст. до зв. е.) — коли разносимая грецькими поселенцями культура поширюється на берегах Середземного і Чорного морів,.
эпоха еллінізму (IV-III ст. до зв. е.) — коли антична культура шляхами, відкритим македонським завоюванням Персії, поширюється сходові, досягаючи Індії, та Середню Азію,.
эпоха римських завоювань (II-I ст. до зв. е.) — коли антична культура поширюється захід до берегів в Атлантичному океані.
Если розглядати ці три періоду докладніше, то культуру античності прийнято розділяти сталася на кілька етапів.
Развитие давньогрецької культури:
Крито-микенский період (II тис. до н.е.).
Так назыввемый «Гомерівський період» (X-VIII ст. е.).
Период архаїки чи архаїчний період (VII-VI ст. е.).
Классический період або період класики (V-IV ст. е.).
Эллинистический період або період еллінізму (кінець IV-I ст. е.).
Развитие давньоримському культури:
Период Республіки — кінець V — кінець I ст. е.
Период Імперії - кінець I в. е. — V в. н.е.
Культура Греции.
(печатается за 57-ю статтею З. У. Скобелєва зі збірки монографій Інституту Відкрите суспільство).
Крито-микенская культура В формуванні мистецтва народів, мешканців басейні Середземномор’я, величезну роль зіграло зване Егейське, чи крито-микенское, мистецтво. Эгейская культура склалася і розвинулася в II-III тисячоліттях е. й була створена племенами, які жили на острові Кріт, на Пелопоннесі, на Західному узбережжі Малої Азії. У 1871 р. німецький археолог Генріх Шліман розкопав на Гиссарлыкском пагорбі ще догомеровские міста, які можна датувати III тисячоліттям е. і які належать до передісторії егейської культури. Це про Криті та її колишньому писав римський поет Вергілій у І в. до зв. е.: Кріт, великого Зевса острів, лежить серед моря, гори Идейские там, колиска це нашого роду. Сто міст населяють великих багаті царства…
Гомеровская Греция В початку I тисячоліття до зв. е. племена Стародавньої Еллади розселилися з усього Середземномор’ю. Дорийцы зайняли весь Пелопоннесский півострів, острів Кріт та інші острова. Ахейцы були відсунуті на острова Егейського моря, в Малу Азію й острова Кіпр, в Середню Грецію, Аттика, де його вже ионийцы.
Период історії еллінів з XI до VIII в. до зв. е. називається гомеровским, оскільки ми знаємо про ньому основному з цих двох поем, написаних у кінці IX початку VIII в. до зв. е. і приписуваних Гомеру.
В цей період переходу від родового ладу до раннього рабовласницькому класовому суспільству складаються грецька міфологія і епос. Греки були язичниками. Вони поклонялися багатьом богам, на чолі яких був Зевс, і наділяли їх рисами, властивими людської натурі. Вже грецької релігії було закладено, що це притаманно мистецтва греків: мірою всього бачити людини, його досконалість, його красу. У міфах греки висловили уявлення про світобудові, в міфи вони вклали своє поетичне образне сприйняття світу. Міфологія становила як арсенал грецького мистецтва, але його грунт.
Греческая архаика.
VII-VI століття до зв. е. час складання й зміцнення античних рабовласницьких міст-держав, грецьких полісів називаються архаїчними (від грецького архайос древній). Посилено будуються й зміцнюються міста, прокладаються дороги, мости, водопроводи. Складається общегреческий ринок, чеканится монета. Саме тоді вже чітко простежується соціальну нерівність і демосу з аристократами, эвпатридами. Греки швидко розселяються в басейні Середземномор’я. З Сицилії, з Апеннінського півострова, Єгипту, Північного Причорномор’я вони ввозять рабів і хліб, греки ж вивозять у провінції переважно твори художнього ремесла, кераміки.
Период архаїки час виникнення грецького письма (з урахуванням фінікійської), медицини, астрономії, історії, географії, математики, натурфілософії, ліричної поезії, театру й, звісно, образотворчих мистецтв. Греки, вміло використовуючи досягнення колишніх культур Вавилона, Єгипту, створили свою власне мистецтво, оказавшее величезне впливом геть усе наступні етапи європейської культури.
Греческая классика Еще в VI в. до зв. е. Афіни вступили під час розквіту. Наприкінці сторіччя реформами Клисфена було закріплено перемога демократії над аристократією. Афіни стали головним містом Центральної Греції, основним осередком грецької культури. Тут народилося мистецтво театру, вперше було записано грецькі поеми, тут влаштовувалися перші Панафинейские урочистості на честь богині Афіни. Афінська демократія була рабовласницької демократією. Питання життя вирішували лише вільні громадяни.
В першій половині V в. до зв. е. Афіни очолювали боротьбу грецьких міст України з персами. Це була боротьба за волю і незалежність грецького народу, однак була і різних форм громадського світопорядку: еллінського та східної деспотії, боротьба різних світоглядів. Бої і перемога греків стали сюжетом безсмертної трагедії Есхіла «Перси». За півстоліття війни організували морської союз двохсот грецьких міст у главі з Афінами, влада яких швидко зростала. Невдовзі Афінський морської союз перетворився на потужну Афінську державу.
Истинный розквіт Афін справедливо пов’язується згодом, коли місто очолював перший стратег Перикл (444−429 рр. до зв. е.). Близько нього групувалася інтелектуальна еліта: митці та (поет Софокл, архітектор Гипподам, «батько історії» Геродот), знамениті філософи на той час. По схилу афінського акрополя у знаменитій театрі Діоніса представляли трагедії Есхіла, Софокла, Євріпіда, комедії Арістофана, які виховували почуття гідності, відповідальності греків перед співгромадянами, шляхетність і духу. Мистецтво греків показувало, яким має бути людина: фізично морально прекрасним, гармонійно розвиненим.
Эллиническое искусство Еще у другій половині IV в. до зв. е. на арену історії виступила нова політичну силу Македонія, якої могли протистояти грецькі міста-держави. Завоюваннями Філіппа Македонського, та був сини Олександра скінчилася політична незалежність Еллади. Строката держава Олександра Македонського простиралася від Північної Італії до Індії, від Ніла до Середню Азію. Та після смерті владики вона нас дуже швидко розпалася. Для її руїнах було створено нові монархії, провідні між собою безперервні війни.
Именно за доби еллінізму злилися і взаємно збагатилися культури Стародавню Грецію і східних країн. Саме цю пору активно систематизувалися знання, досвід, накопичений навіть століттями, а тисячоліттями. Одна Олександрійська бібліотека налічувала 700 000 рукописів сувоїв пергамену і папірусів. Розвивалися таких наук, як математика, медицина, натурфілософія. У елліністичну епоху жили великий математик Архімед, геометр Евклид, астроном Гіппарх, географ Ератосфен та інші. У літературі отримали розвиток різні жанри: комедія моралі (Менандр), епіграма, буколіка, елегія.
Постоянные завоювання давали величезну кількість рабів з полонених, їх руками розбивалися парки, зводилися палаци, храми, житлові будинки, видовищні споруди інших містах на кшталт Антіохії, Олександрії, Пергама. Це був створення гігантських творів інженерного мистецтва: Фаросский маяк заввишки сто з лишком метрів, поставлений на острові Фарос біля входу до гавань Олександрії і що простояв 1500 років, і Колос Родосський бронзове зображення бога сонця Гелиоса в 32 м заввишки, виконане учнем Лисиппа скульптором Харесом, невипадково стали називатися дивом світла.
Успешно вирішувалися містобудівні завдання. Міста будувалися по гипподамовой системі, відомої ще Греції V в. до зв. е.: вулиці прокладали під прямим кутом друг до друга, місто ділився на квадрати житлові квартали, виділялася головна площа адміністративними торговий центр. Культова елліністична архітектура тяжіла до гігантських розмірам. У цей період створюється диптер хоча б прямокутний у плані храм, як і периптер, але обнесений не одним, а двома рядами колон. Найбільший їх Олимпейон було закладено ще в VI в. до зв. е., а закінчено вже у ІІ. зв. е.
Культура Рима История Стародавнього Риму охоплює період із VIII в. до зв. е. по V в. зв. э. Древние римляни залишили по собі грандіозні архітектурні ансамбли, сооружения приголомшливою інженерної техніки, реалістичний, який доходить іноді до нещадності характеристик портрет в скульптурі, високі зразки монумен тальной живопису та твори прикладного мистецтва. Римське мистецтво багато взяла, творчо переробивши, у Стародавньої Греції, але виросло воно землі, де вже був власна, древнеиталийская культура, започаткована ще піднімається ще до III тисячоліттю до зв. е. і де найцікавішим і розвиненим було мистецтво етрусків. Походження і естонську мови етрусків досі не повністю з’ясовані. Більшість дослідників дійшли їх малоазийскому походженню.
Этрусская культура Уже в VIII в. до зв. е. етруски заявила про собі як відважні мореплавці й досвідчені торговці. Міста етрусків були чудово укріплені, з'єднувалися упорядкованими шляхами Європи та мостами. Це був маленькі военно-жреческие рабовласницькі міста-держави з царями у главі. Як можна і греки, етруски були язичниками, многобожниками, та їх релігія була похмурішою, у ній великій ролі грали божества смерті, загробного світу, а головними богами були Юпітер, Юнона і Мінерва (що відповідало грецьким Зевсу, Гере і Афіну), і тож багато хто храми мають інтер'єр, розділений втричі частини. Архітектура етрусків близька грецької. Саме етрускам належить знаменита Капітолійська вовчиця (початку V в. е.).
Искусство Римської республики В IV-III ст. до зв. е. Рим зумів підкорити собі весь Аппенінський півострів, в III-II ст. римляни розбили Карфаген, завоювали в Грецію й все Східне Середземномор'ї. Завойовники і солдати, римляни утворювали потужне военно-административное держава, запровадили тверду упорядкованість на свій побут, що нагадувало побут казарми. Постійний приплив рабів з полонених давав дешеву робочої сили. Римська республіка патриціїв і плебеїв перетворилася дуже швидко в могутню рабовласницьку державу древнього світу. Однак протягом всієї історії суще-ствования Римську республіку стрясали повстання рабів, громадянські війни, боротьба влади, що й спричинило до зниження республіки й виникнення імперії.
Во ІІ. до зв. е. грецьку мову стає звичною у вищому світі. Твори грецького мистецтва, прекрасні грецькі статуї заповнили громадські споруди Риму, житлові будинки, заміські вілли. Тоді і з’явилося крім оригіналів гострі суперечки з прославлених грецьких творів Мирона, Фідія, Поликлета, Праксителя, Скопаса, Лисиппа. Але поетичного натхнення грецького мистецтва, й до художнику як обранцю богів, наделивших його талантом, у Римі було ніколи. Римське мистецтво завжди був більш утилітарним.
Утилитарность мислення римлян позначилася й у архітектурі. Після етрусками римляни побудували передусім прекрасні дороги. З ІІ. до зв. е. римляни починають будувати довгі, іноді що тягнуться упродовж десятків кілометрів акведуки, бо постачання Риму водою з Альбенских гір через непридатності води з Тибра було з головних завдань. Залишки кам’яного акведука зі свинцо-выми і глиняними трубами, якими йшла чиста вода до міста, і з сьогодні збереглися навколо Риму. У період імперії водою десятка акведуків постачалися терми, фонтани, вдома городян.
Открытие нового будівельного матеріалу — бетону дало нові конструктивні визначення можливості спорудження гігантських будинків та склепінних перекриттів. Зовні будинок облицовывалось мармуром чи каменем.
Искусство Римської империи В кінці I в. до зв. е. Римське держава, виснажений боротьбою станів, цивільними війнами, сотрясаемое повстаннями рабів, дійшов військову диктатуру, перетворюється з республіки до імперію. Першим імператором Риму був Октавіан, титулований Августом, тобто. божественним (27 р. е. — 14 р. н.е.). Його славила римська література, римська поезія й, звісно, образотворче мистецтво.
При Флавиях, імператорах Веспасіана і Титі, в 75−82 рр. побудували величезний амфітеатр для гладіаторських боїв. Колізей (від латинського слова «колоссеум» — колосальний), на кшталт якого і з сьогодні споруджуються стадіони. Під ареною Колізею, де, до речі, могло боротися відразу до 3000 пар гладіаторів, було розміщено приміщення гладіаторів, клітини для тварин і систему водопостачання. Арену можна було затопити водою і розігрувати в Колізеї морські бої. Погана схоронність Колізею пояснюється лише тим, що у середньовіччя й до XVIII в. служив каменоломнею. Римлянам належить і тип тріумфальної арки, одне-, трьохі пятипролетной, на вшанування того чи іншого імператора.
Во ІІ. зв. е., у період найвищого могутності, Римська держава поширилася від Іспанії і Галлії ніяких звань до Єгипту й Сирії Сході.
Каждый з імператорів намагався прикрасити Римський Форум. Найбільш грандіозним був Форум імператора Траяна (109−113 рр.), побудований архітектором Аполлодором. До площі примикали дві бібліотеки з латинськими і грецькими рукописами, площею стояла колона Траяна і храм у його честь. До нашого часу збереглася лише колона Траяна, стовбур якій понад 30 м висоти. Усередині колони проходить караколь. Колона завершувалася бронзовою фігурою Траяна, що у XVI в. замінили статуєю апостола Петра.
При імператорі Адріане (117−138 рр.) постав і той найвідоміший пам’ятник римської архітектури — Пантеон, «Храм всіх богів». Пантеон являє собою зразок технічного досконалості римського зодчества.
Около 170 р. було вилито кінна статуя імператора Марка Аврелія, яка послужила зразком для наступних європейських монументів. У XVI в. Мікеланджело поставив у центрі площі на Капітолії. «Філософ на троні», стоїк, Марк Аврелій зображений хіба що глибокій роздумі. У він писав: «Час людського життя — мить, її сутність — вічну течію, відчуття — погано, будова всього тіла — тлінне, душа — нестійка, доля — загадкова, слава — недостовірна».
Со другої половини ІІ. глибокий економічний і соціально-політичну кризу, куди вступає Римська імперія, породжує серед інших і конфлікт між індивідом та громадянським суспільством.
III століття — період кривавих громадянських війн історія Риму. Рабовласницький спосіб виробництва (і з цим і рабовласницьке світогляд) вичерпує себе, йдуть бурхливі розшарування в рабовласницькому класі, з’являються вільні орендарі - колони, складаються елементи нових форм існування, предвосхищающие феодалізм, але розвиток їх гальмується рабовласницькими відносинами.
Античность гинула. Містичні східні культи, складні теологічні вчення, поширювалися як і провінціях, і у самому Римі, також вважали свій відбиток у мистецтві. Але головне зміна приносила нова релігія — християнство, який виник у I в. і по 313 р. колишнє релігією неофіційної. Відповідно до античному світогляду, людина — іграшка року, іграшка до рук богів, але також і міра всіх речей, гідний предмет мистецтва. Християнство проповідує зневага до земного життя, до людському тілу як посудині гріха і спокуси. То справді був розрив із античністю, античним світоглядом, античним естетичним ідеалом.
В 395 р. відбувся поділ Римської імперії на Західну і Східну. У 476 р. Західна Римська імперія впала. Рим захопили і розгромлено варварами. І мистецтву нової доби — середньовіччя — потрібно було вже дуже складним шляхом розвивати риси позднеантичного мира.
Список литературы
Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.