Новий курс Рузвельта

1. Перехід США від процвітання до економічного кризису.

У першій чверті XX в. США у числі основних держав світу і найблагополучнішою стосовно економіки країною. З переходом промислового капіталізму до монополістичному центр світового економічного розвитку перемістився із Європи в Північну Америку. США розвивалися найшвидше і митців справляли найбільше. Їх частка у світовому виробництві постійно збільшувалася. Ще сильніше позиції США зміцнилися після першої Першої світової, зокрема з допомогою істотних прибутків постачання країнам Антанти озброєння і боєприпасів. Швидко зростало промислового виробництва, інтенсивно розширювався основний капітал, збільшувався експорт. Економічні успіхи послужили народженню теорії «проспериті» — вічного процвітання цієї держави. Але вона виявилася «великої иллюзией».

Дійсність перекинула ці надії. У 1929 р. вибухнув світовий економічний криза, який тривав до 1933 р. включно й сильніша всіх вразив саме США.

Криза розпочалося Нью-Йорку з краху на фондову біржу. Воно охопило банківську систему, промисловість, сільське хозяйство.

За характером він був циклічний криза надвиробництва, коли внаслідок недостатньою купівельну спроможність населення вироблена маса товару не знайшла збуту й зовсім виявилася нереалізованої. У результаті порушився процес громадського відтворення, розорилися багато торговельних і промислові підприємства, транспортні компанії, банки. До 1932 р. промислового виробництва США скоротилась цілому на 46%, а, по окремих видів продукції значно більше: виробництво чавуну — на 79%, стали — на 76%, автомобілів — на 80%. З 279 доменних печей серед діючих залишалося тільки 44 печі «, криза викликав масову хвилю банкрутств. За 1929 — 1933 рр. невідворотно зазнали краху 135 тис. торгових, промислових та фінансових фірм, розорилися 5760 банків. Збитки корпорацій лише у 1932 р. склали 3,2 млрд. дол. Обороти зовнішньої торгівлі скоротилися в 3,1 разу. Країна було відкинуто до рівня 1911 г.

Неминуче наслідок циклічного кризи — погіршення становища трудящих. Різко знизився їх рівень життя. Падіння курсу акцій торкнулося від 15 до 25 млн. американців. Охоплені панікою люди прагнули розміняти банкноти на золото. Зростало число безробітних, кілька були полубезработными. З членами сімей безробітні становили майже половину від населення. Заробітну плату знизилася більш як удвічі. Багато втратили житла, виникли «гуверовские містечка» — поселення безробітних околицях міст, вибудовані з ящиків і вартість будівельних відходів. Населення голодувало — лише у Нью-Йорку у 1931 р. з голоду загинули 2 тис. человек.

2.Аграрный кризис.

Промисловий криза переплітався з аграрним. Збір пшениці упав до 1934 р. на 36%, кукурудзи — на 45%. Для підприємств сільськогосподарські продукти знизилися на 58%, ні тим більше 40% фермерських доходів йшло погашення заборгованості і податки. Упродовж років кризи розорилися близько 1 млн. ферм, вони були примусово продані, і фермери втратили власності на землю.

Для стримування падіння цін, і скорочення пропозиції продуктів ринку їх знищували — пшеницю спалювали в топках паровозів і пароплавів, молоко з цистерн виливали в водойми, картопляні і бавовняні поля заливали гасом чи запахивали.

У у період утвердилася філософія «американського індивідуалізму», який визнає державного регулювання економіки, його у справи приватного бізнесу, хоча у роки першої Першої світової воно застосовувалося. Набувши чинності в президента Герберт Гувер (1874—1964) спочатку обмежився запровадженням торгового протекціонізму, вважаючи, що криза минеться автоматично і кожна країна чи впорається з ним за 60 днів. У 1930 р. для різкого зниження ввезення товарів у США прийнято високий митний тариф. У відповідь інших країнах теж підвищили ввізні пошлины.

Становище країни погіршувався — у неї охоплена масовими виступами, організовувалися походи голодних і безробітних у Вашингтоні (в 1931—1932 рр.), похід ветеранів першої Першої світової (1932 р.); фермери Середнього Заходу бойкотували закупівлі сільськогосподарської продукції, противилися примусової продажу ферм, брали участь у голодних походах. Було створено Національний Рада безробітних. У 1930 р. відбулася загальнонаціональна демонстрація, у якій брали участь 1,2 млн. безробітних. У гірської, текстильної, автомобільної, швейної галузях розгорнулося стачечное рух. Воно ставало дедалі більше масовим. У 1933 р. чисельність стачечников перевищила мільйон человек.

3. Спроби Гувера здійснити державне кредитування банков.

У умовах з метою запобігання банкрутству Гувер з кінця 1931 р. зробив спроби державного кредитування банків, промисловості, транспортних підприємств. І тому була створена кредитна корпорація із капіталом у 3,5 млрд. дол., що у січні 1932 р. перетворилася на Реконструктивну фінансову корпорацію. Для надання допомоги великим фермерам організовано урядове «Федеральне фермерське бюро». Завдання цього бюро полягали у підтримці рівня ціни сільськогосподарську продукцію. Діяльність бюро не увінчалася успіхом й у остаточному підсумку призвела до дезорганізації ринку України і подальшому руйнування фермерів. Соціальні протиріччя продовжували загострюватися. До березня 1933 р. число безробітних досягло 17 млн. человек.

Отже обіцянку Гувера швидко перебороти економічну кризу виявилося невыполненным.

4. «Новий курс» Рузвельта.

З 1933 р. президентом США обраний Франклін Делано Рузвельт (1882—1945). На той час становище у країні було надзвичайним. Для виходу потім із нього були потрібні неординарні заходи. Урядом Рузвельта було здійснено великомасштабні реформи, які увійшли до історію під назвою «Новий курс Рузвельта».

Попри те що, що «Новий курс» ні заздалегідь обдуманої системою нововведень, воно являє собою однією з найбільш визначних акторів і ефективних реформ у світовій історії. Рузвельтом проведено у життя більше реформ, що було обіцяно у передвиборній кампанії. Вже 9 березня була скликана спеціальна сесія конгресу й у протягом 100 днів (за 3 місяці) закладено основи політики «Нового курса».

Заперечуючи політику «грубого індивідуалізму» Гувера, президенту Рузвельту розраховував перебороти економічну кризу шляхом планування господарства, встановлення «класового світу» всередині країни та доброго сусідства коїться з іншими странами.

Теоретичною базою «Нового курсу» стало вчення видатного англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса (1883—1946). У разі глибоких змін — у економіці капіталістичних країн за часів панування монополій Кейнс та її послідовники визнавали необхідним участь держави у регулюванні господарської жизни.

Виходячи з цього, основна мета реформ Рузвельта стало активне втручання у процес громадського воспроизводства.

У здійсненні «Нового курсу» виділяють два етапу: початковий — з 1933 до 1935 рр. другий етап — з 1935 р., коли позначилися зрушення влево.

5. Основні заходи «Нового курса».

Розглянемо основні заходи «Нового курсу». Насамперед почалося порятунок банківської і легальною фінансовою систем. Для оздоровлення заборонявся вивезення золота зарубіжних країн; було припинено обмін банкнот на золото. У не працювали всі банки. Попри те що, що чимало громадські діячі та політики вимагали націоналізації банків, Рузвельт не зробив це. У прийнятому одноголосно Надзвичайне законі про банки передбачалося поновлення функції й одержання урядових кредитів (позик) з федеральної резервної системи, це дозволялося лише благополучним, тобто. найбільшим банкам. Наприкінці березня 1933 р. знову відкрито 4/5 банків — членів Федеральній резервній системи, проте 2 тис. банків дозволу це получили.

Створена за нового президента Гувере Реконструктивна корпорація розширила свої операції — за перші 2 року «Нового курсу» сума позик, виданих нею, перевищила 6 млрд. дол. Через війну посилилася концентрація банківської системи — число банків із 25-ма тис. скоротилося до 15 тыс.

Для збільшення фінансових ресурсів держави й розширення його регулюючих функцій у період США відмовилися від золотого стандарту, вилучили золото з обігу й провели девальвацію (знецінення) долара. У 1934 р. золотий вміст долара знизилося на 41%.

Заслуговує на увагу метод девальвації грошової одиниці, застосований урядом Рузвельта. Девальвація долара утруднялася активним торговим і платіжним балансом. Стати ж шлях масового випуску незабезпечених золотом паперових грошей Рузвельт не бачив можливості. І він знайшов оригінальний, шлях інфляційного розвитку. США що його великомасштабні закупівлі золота за цінами, перевищують курс долара стосовно золоту. Не варто 1933 р. золота закупили на 187,8 млн. дол. Це штучно знизило курс долара. Одночасно золоті запаси був із федеральних резервних банків та переданий казначейству. Банкам замість видавалися золоті сертифікати, прирівняні до золота і забезпечуючі банківський резерв. На початку 1934 р. було ухвалено Закон про золотом резерві, який встановлює нову ціну на золото — 35 дол. за унцію, що діяла до 1971 г.

Завдяки девальвації долара розподіл доходу змінилося користь промислового, а чи не позичкового капіталу. Тим самим було було відвернуто масові банкрутства у кредитній сфері, зменшилася заборгованість монополій уряду, посилилися експортні можливості США. Щоб стимулювати дрібних акціонерів і вкладників (приватних засобів) було створено корпорація по страхуванню банківських вкладів, і навіть вжиті заходи захисту вкладів від ризику через біржовий спекуляції. Запровадження державного страхування депозитів (вкладів) сприяло запобіганню банкрутств, підвищувало довіру вкладчиков.

Центральне місце у заходах «Нового курсу» відводилося проблемі відновлення промисловості. У червні 1933 р. було прийнято одне із двох найважливіших законів — закону про відновленні національної промисловості (НИРА). На його проведення було створено Адміністрація національного відновлення, до складу якої ввійшли представники фінансової олігархії (від торговельної палати, від фірми «Дженерал Моторс», «Стандарт ойл», від групи Моргана та інших концернів), і навіть економісти, діячі Американської федерації праці. Головою Адміністрації національного відновлення призначили генерал Г’ю Джонсон. Емблемою цього важливого органу став синій орел. Якщо такий емблеми на продукції тій чи іншій компанії був, наше суспільство її товари бойкотировало.

Закон про відновлення промисловості вводив систему державного регулювання цього підрозділу економіки. Він містив три розділу. Перший розділ передбачав заходи, які б пожвавленню економіки та висновку їх із тяжкої ситуації. Основний наголос було зроблено на «кодекси чесну конкуренцію», у яких встановлювалися правила конкуренції, зайнятості і найма.

Асоціація підприємців всю промисловість розділила на 17 груп, кожна з яких зобов’язувалася розробити такий кодекс. Кодексами кожному за підприємства встановлювалися обсяги виробництва, рівень зарплати, тривалість робочого тижня, ринки збуту, єдина політика цін. У кожному кодексі обов’язково визначалися умови зайнятості і найму. При найманні працювати не допускалася дискримінація членів профспілки, робочим надавалося декларація про їх організацію, визначалися нижчий межа зарплати (мінімум) і максимально допустима тривалість робочого тижня. У разі затвердження кодексу президентом, він ставав законом, а дію антитрестівського законодавства припинялося. Загалом у всіх галузях промисловості адміністрація Рузвельта санкціонувала 746 кодексів, що охопили 99% американської індустрії і торговли.

У другому й третьому розділах закону визначалися форми оподаткування нафтопереробки і фонд суспільних робіт із зазначенням порядку використання коштів цього фонду. Для надання допомоги безробітним Конгрес створив Адміністрацію суспільних робіт, яку очолив міністр внутрішніх справ Г. Икес. На організацію суспільних робіт виділялося 3,3 млрд. дол., сума небачена на той час. Серед інших заходів боротьби з безробіттям були — створення трудових таборів для безробітної молоді 18—25 років. Вони забезпечувалися безплатним харчуванням, житлом, форменій одягом, їм платили 1 дол. щодня. Чисельність у таборах досягала 250 тис. людина. Роботами керували офіцери резерву ЗС. З огляду на популярність такої міри, до 1935 р. табори були розширено й у яких до Другої світової війни побувало 3 млн. людина. Молодь очищала лісу, проводила меліорацію, займалася лесонасаждением, ремонтувала дороги. Адміністрація надзвичайної допомоги на чолі з радником президента Р. Гопкинсом (1890—1946) видавала штатам дотації на допомогу безробітним. Масштаби суспільних робіт, організованих американським урядом, можна припустити значними — ними до січня 1934 р. працювали 5 млн. людина. Посібники отримували 20 млн. американцев.

У 1933 р. було створено Управління долини річки Теннеси, яким було покладено освоєння цього найбільш відсталого району. Тут здійснювалося будівництво ГЕС, проводилися лісонасадження і з ерозією грунтів, контролювалася промисловість, снабжаемая електростанцією Теннеси. Роботи було надано 40 тис. людина. Для працевлаштування безробітних півдні США створювалася сучасна інфраструктура — будувалися автостради, аеродроми, мости, гавані й дуже далее.

Сам Рузвельт надавав цим законом дуже велике значення: «У історію закону про національному промисловому відновленні ввійде, можливо, як найважливішу і яка йде законодавство, коли-небудь прийняте конгрессом».

Закон про відновлення національної промисловості запроваджувався на двох років. Він передбачав ліберальні реформи галузі трудових відносин. Спочатку закон виходив з компромісу між капіталом й робітниками. Для підприємців мала значення скасування антитрестівського законодавства. У той самий час профспілки отримували декларація про колективну захист. З метою домогтися «класового світу», покласти край конкуренції з допомогою робітників у пункті 7а «Кодексу чесну конкуренцію» за робітниками визнавалося як право об'єднання на професійні спілки, а й укладання колективних договорів із підприємцями. Тим самим було робочі утримувалися від революційної боротьби. У той самий час американські монополії не забували про інтереси: вони наказували в кодексах фіксувати рівень зарплати мінімальним, а тривалість робочого тижня — максимальної. Після запровадження таких кодексів загальний рівень зарплати снизился.

Реалізація цього закону зміцнила становище великих монополій, позаяк у кінцевому підсумку вони визначали умови виробництва та збуту; менш сильні компанії витіснила. Тому закон НИРА слід розглядати, хоч і примусової, але зручною для американських монополій формою картелирования.

Попри те що, спочатку НИРА сприйняли американськими діловими колами охоче, до осені 1934 р. вони, незадоволені зайвої регламентацією і централізацією, стали порушувати питання про перегляд цієї закону, тим паче, що з березня липень 1933 р. виробництво промислової продукції різко пішло вгору. З метою запобігання радикального розвитку «Нового курсу» створили спеціальну організацію «Лігу американської свободи». Тож у 1935 р., коли президенту Рузвельту поставив запитання про продовження строку дії цього закону, він натрапив на сильне опір різних. Представники великого бізнесу критикували НИРА з позицій ідеалів свободи приватної підприємницької роботи і вбачали у ньому майже «державний соціалізм»; малі вітчизняні підприємці вважали, що НИРА послаблює їхній позиції в конкурентної боротьби з монополіями. У 1935 р. прибічників виявилося набагато менше, ніж противників, і 27 травня 1935 р. Верховного суду США визнав його неконституційним, хоча регулююча роль держави в що свідчить сохранилась.

Другий закон — закону про регулюванні сільського господарства — Конгрес США досить зустрів у початку 1933 р. напередодні оголошеної фермерами загального страйку. На його проведення було створено Адміністрація регулювання сільського господарства, так звана ААА. Для подолання аграрного кризи закон передбачав заходи підвищення ціни сільськогосподарську продукцію рівня 1909 — 1914 рр. У тому числе:

1. Скорочення посівних площ, і поголів'я худоби. За кожен незасіяної гектар фермери отримували компенсації та, кошти, які мобілізувалися з допомогою податку компанії, податку борошно і податку бавовняну пряжу. На момент запровадження такого заходи які були ціни на всі зерно робили вигіднішим його використання кронштейна як палива, й у деяких штатах збіжжя та кукурудзу спалювали замість дров і угля.

2. Надзвичайні заходи для фінансуванню державою фермерської заборгованості, що до початку 1933 р. досягла 12 млрд долл.

3. Інфляційні заходи. Уряд отримувало право девальвувати долар, ремонетизувати срібло, випустити на 3 млрд. дол. Казначейських квитків, державних облігацій. Через війну фермери за 1933;1935 рр. отримали кредити більш як за 2 млрд. дол., і продаж збанкрутілих ферм з аукціонів прекратилась.

Проведення цього закону, у життя призвела до того, що заорали 10 млн. акрів засіяних бавовною площ, знищили ¼всех посівів. За рік дії ААА забито 23 млн. голів рогатого худоби і 6,4 млн. голів свиней. М’ясо убитих тварин обертали на добрива. Якщо спостерігалися неврожаї, це вважалося удачею. Так було в 1934 р. США вразили найжорстокіша посуха і піщані бурі, що дуже скоротило врожай. Отже вдалося підтримати ціни, і поліпшити становище у аграрному секторі - доходи фермерів до 1936 р. зросли на 50%. Завдяки позикам багато фермерські господарства не впоралися із кризою. Однак близько 10% всіх ферм (600тыс.) розорилися і було продані з молотка. Заходи, передбачені Законом про регулюванні сільського господарства, передусім торкалися дрібні фермерські господарства, оскільки великі фермери могли скорочувати посіви за рахунок малоплодородных земель, компенсуючи ці втрати поліпшенням обробки хороших земель, купівлею сільськогосподарських машин і добрив, домагаючись підвищення продуктивності і збільшення одержуваних продуктів. Пільговими кредитами могли користуватися також конкурентоспроможні ферми, не обтяжені боргами. Великі сільськогосподарські монополії і фермери мали й більший прибуток від підвищення цін. Завдяки цьому процес концентрації земельної власності усилился.

У 1935 р. у політиці «Нового курсу» намітився поворот вліво. Цього домоглися трудящі своєї боротьбою. За 1933;1939 рр. страйкувало більш 8 млн. людина. Найактивнішою формою класової боротьби стали «сидячі страйку», коли частина робочих залишалася всередині заводів, інші ж цілодобово пікетували. Такі страйку виявилися ефективними і сприяли юнионизации (освіті профспілок) навіть у тих галузях, де сваволю підприємців був особливо відчутний. Робітники домагалися запровадження федеральної системи соціального страхування. У 1936 р. сталося згуртування всіх робочих організацій корисною і вони влилися у єдиний Робочий альянс Америки. Було створено Ліга об'єднаних фермерів та Союз издольщиков. Через війну широкого руху трудящих уряд Рузвельта другою етапі здійснення «Нового курсу» значно більшою мірою змушене було враховувати інтереси своїх робітників і фермерів. Найважливішим завоюванням робочого класу США можна припустити ухвалення закону Вагнере, білль якого було винесено в руки Конгресу після скасування НИРА. У біллі зізнавалися необхідність колективної захисту робітниками власних інтересів через професійні спілки і шляхом укладання із підприємцями колективних договорів. За робітниками визнавалося декларація про страйку. Адміністрація не могла застосовувати репресії за належність до профспілці і втручатися у внутрішні справи робочих організацій. Суднам ставилося обов’язок розглядати скарги профспілок порушення закону. робочому руху. Так само важливого значення мав закону про соціальному забезпеченні, ухвалений кілька тижнів після закону Вагнера. Їм вводилася система пенсій від старості і допомоги безробітним. Пенсії встановлювалися з 65 років; опинялася допомогу хворим та інвалідів. Пенсійні фонди формувалися з внесків трудящих, і підприємств. Норми пенсійного забезпечення встановлювалися єдиними для країни. Коло одержувачів посібників, розміри і продовжити терміни виплат визначалися законодавством штатів. Проте закон поширювався на робітників і службовців торгівлі, сфери обслуговування. Робоча законодавство 30-х рр. Серйозний. З другого краю етапі проведення «Нового курсу» збільшилися масштаби суспільних робіт. Коли першому етапі із метою виділялося 3,3 млрд. дол., то 1935 р. — 4,9, а 1938 р. — ще п’ять млрд. дол. Створена нова Адміністрація щодо реалізації суспільних робіт, очолювана Г. Гопкинсом. На початку 1936 р. суспільно-корисними роботами працювали 3,5 млн людина. У 1938 р. було ухвалено Закон про справедливих умов праці, яким заборонялося використання дитячого праці, на підприємствах федерального значення встановлювалися єдині норми зарплати, її мінімальний і максимальний рівень, максимальні межі тривалості робочого тижня — 44 години. Аналізуючи цей етап уряд справляло допомогу як великому фермерству, а й низкодоходным господарствам. Робітники-мігранти могли проживати в таборах, орендарі на купівлю ферм отримували позики, могли об'єднатись у кооперативи. Попри те що, що тривали заходи для скорочення посівних площ, почалася кампанія з відновленню родючості грунтів, що створювалося негативними наслідками низки посух і курних бур, які спостерігалися у 30-ті годы.

Усі заходи, проведені «Новим курсом», зробили його однієї з найбільш прогресивних сторінок історії США.

Оцінюючи «Новий курс», ми мають насамперед відзначити, що він відповідав історичної епосі затвердження державномонополістичного капіталізму (ГМК) і відбивав тенденцію переходу економіки США перевищив на стадію ГМК. Завдяки активної регулюючої роль держави, країна змогла вибратися з кризи, прибутку американських монополій пішли у гору.

Політична активність робочих, фермерів, міської дрібної буржуазії, негритянського народу змусили Рузвельта під час проведення політики «Нового курсу» проявити гнучкість, маневрування, врахувати інтересів різних верств населення Криму і зробити поступки трудящимся.

У той самий час «Новий курс» не можна розцінювати як до соціалістичному планування, оскільки приватна власності залишалася непорушною, був націоналізовано жодного підприємства чи банка.

Через війну політики «Нового курсу» США зміцнилися позиції великої буржуазії, простежується в усіх галузях економіки — промисловості, банківську систему, аграрному секторі. Концентрація виробництва та банків посилилася. Найбільш сприятливі наслідки ця політика мала до груп американського монополістичного капитала.

Проведення «Нового курсу» був безболісним. Проти «Нового курсу» виступали прихильники старих методів антирабочего законодавства — представники консервативних верств фінансових монополій. Проти Рузвельта були Морган, Дюпон, Рокфеллер, Меллон. Опозиція «Новому курсу» посилилася з ослабленням економічної кризи, що призвело скасування законів про НИРА, ААА, і навіть порушення закону Вагнера. Створена Американська Ліга свободи вимагала відмовитися від державного регулювання, зниження податків на великий капітал та початку жорсткому курсу стосовно трудящимся.

У політиці Рузвельта втілилися риси либерально-реформистского варіанта розвитку У політиці Рузвельта втілилися риси ліберальнореформістського варіанта розвитку ГМК. Найважливішим інструментом його політичного курсу став до державного бюджету, рахунок коштів якого відбувалося фінансування розширеного відтворення й соціальних програм. До такої політиці Рузвельт прийшов не відразу, на початковому етапі не прийняв пропозиції вченого-економіста Кейнса практику дефіцитного фінансування, позаяк у виборчої кампанії обіцяв досягти збалансованого бюджету. У 1935 р. Рузвельт відкрито заявив, що «бюджет залишатиметься незбалансованим до того часу, поки існують армія нуждающихся».

У цей час навколо «Нового курсу» згуртувалася широку коаліцію ліберально-демократичних сил, завдяки чому 1936 р. Ф. Рузвельт здобув перемогу захоплюючою й був обраний президентом другого термін. У 1937 р. він розпочав реформі Верховним судом — вищої інстанції країни, який санкціонував закон Вагнера та інші акти соціального законодавства. У 1938 р. Рузвельт перейшов план так званої «підкачування насоса» — збільшення попиту з допомогою нових державних вкладень. Обсяг суспільних робіт розширився, чисельність одержують посібники збільшилася до 21,3 млн. людина. Дефіцит бюджету став швидко вона зростатиме і в 1939 р. становив 2,2 млрд. дол. Після цього кількість прибічників кейнсіанської теорії США істотно возросло.

Використана литература:

1. Історія світової економіки. Господарські реформи 1920;1990 рр.: Учеб посібник/ О. Н. Маркова, М. С. Кривцова, О.С. Сирівців та інших.; Під ред. проф. О.Н. Маркової. — М.: Закон право, ЮНИТИ, 1995.

2. Держава і управління США.- М.: Думка. 1985.

3. «Американська буржуазія і «Новий курс». :Кредер А. А., 1988.

Міністерство загального користування та професійної освіти РФ.

Новгородський державний університет імені Ярослава Мудрого.

Інститут економіки та управления.

«Новий курс Рузвельта».

Контрольна робота з дисципліни социология.

Виконала студентка ФУ,.

ОЗО, спеціальності 61 100.

(менеджмент), групи 7111,.

3-го курса.

Коротаева Ганна Александровна.

Викладач: Рудківський Г. И.

Великий Новгород 2000 г.

ПЛАН:

1. Перехід США від процвітання до економічного кризису.

2. Вступ у президенти Герберта Гувера. Його спроби подолати економічний кризис.

3. Вступ у президенти Франкліна Делано Рузвельта. Основні заходи «Нового курса».

4. Основні заходи «Нового курса».