Антропоніміка в Україні

Частиною ономастики є антропоніміка, яка вивчає систему особових імен (індивідуальні імена, імена по батькові, прізвища, прізвиська, псевдоніми тощо).

Антропоніміка може слугувати джерелом краєзнавства, допомагаючи з’ясувати колишній етнічний склад та міграцію населення в минулому, датувати та локалізувати писемні пам’ятки.

Система імен формувалася протягом багатьох століть. В язичницькій Русі вибір імені для новонародженого визначався звичаєвим правом. Воно дозволяло жерцям добирати ім'я дитині залежно від порядку, часу та обставин її народження. Так, наприклад, третій дитині в сім'ї могли дати ім'я Третяк, шостій — Шестак, сьомій — Семак, восьмій — Осмак. Дівчинка, яка з’явилася на світ узимку, могла одержати ім'я Зима, а та, що народилася навесні, — Весна.

Іменем батьки могли висловлювати і своє ставлення до нового члена сім'ї. Дитині, народження якої з нетерпінням очікували, давали ім'я Бажан, Ждан, Жданко, Жадан, Любко, Кохан. Зовнішність, психічні або фізичні вади новонародженого також могли впливати на вибір імені. Малюків, що не відзначалися зростом, могли назвати Дрібко, Дрібля, Коротко, Малко, Малишко, Комар, Муха і т.п. Світлий чи темний відтінок шкіри, волосся теж мали значення, і світловолосих та русявих іменували Білан, Світлик, а смаглявих — Чорниш. Вередунів і крикунів називали Ревами, Кричунами, Верещаками, а спокійних, невередливих — Мовчанами, Несміянами.

Дуже популярними в сиву давнину були магічні, або заклинальні імена. Вважалося, що таке ім'я могло вберегти дитину від хвороби, смерті, хижого звіра та іншого лиха, зробити її щасливою. Зокрема, досить поширеними були імена Продан, Куплен, які присвоювали з охоронною метою — вберегти новонародженого від смерті. Їх давали у сім'ях, де часто вмирали діти. Називаючи малюка Продан чи Куплен, мати виконувала своєрідний обряд: за незначну плату продавала його жінці, в якої діти росли здоровими і не вмирали.

Вважалося, що вдало дібране ім'я вплине на здоров’я, характер і долю дитини. Вона буде рости здоровою, якщо назвати її Здоровко, щасливою — коли Щасний. Ім'я Розумник принесе розум, а Сон — спокійні ночі.

Імена з негативним емоційним забарвленням давались як застережний захід: за уявленням наших пращурів погані імена — Горе, Захворай — оберігали дітей від злих сил.

Наші предки до прийняття християнства часто вживали двоосновні імена з компонентомволод, -мир, -слав, -полк, -гост, -жир. Вони виникли внаслідок злиття в одне слово цілих словосполучень-побажань: наприклад, Ярослав — відомий запальністю; Радослав — той, хто прославляє радість; Твердослав — людина з твердим характером; Воїслав — воїн тощо. Імена Володимир, Святослав, Святополк, Ярополк, Всеслав, Всеволод, Мстислав, Ярослав, В’ячеслав найчастіше давали дітям князі та воєводи.

Наприкінці IX ст., коли Київська Русь прийняла християнство, на зміну давньоруським найменням прийшли християнські імена грецького, латинського і староєврейського походження, запозичені з Візантії разом з релігією. Але давньоруські імена ще тривалий час продовжували побутувати паралельно з новими християнськими іменами. Так, великий київський князь Володимир, який запровадив на Русі християнство, одержав при хрещенні ім'я Василій, а його син Ярослав Мудрий звався церковним ім'ям Юрій. Проте літописці іменують обох князів лише своїми, слов’янськими іменами. І не тільки в X ст., а й пізніше у XI—XII ст., особи князівського дому мали по два імені - при хрещенні дитина одержувала церковне ім'я, але одночасно вона нарікалася давньоруським, так званим «мирським» іменем. У літописах натрапляємо на такі записи: під 1177 р. «родился у Игоря сынъ и нарекоша имя ему в крещеньи Андреянъ, а княжее Святослава», під 1113 р. «преставися князь Михаиль, зовомый Святополк», під 1164 р. «Константинъ, а мирское Добрыло» та ін.

Великий князь Київський Володимир Всеволодович Мономах відомий нам під своїм мирським ім'ям. В хрещенні він був Василь, а його батько — Андрій, так що він звався за церковним ім'ям Василь Андрійович Мономах. А його внук Ізяслав Мстиславич, згідно зі своїм та батьковим церковним іменем мав зватися Пантелеймон Федорович. Крім того, імена супроводжувалися ще й прізвиськами. Наприклад: Володимир — Василь Мономах мав прізвисько «Грізні Очі». Схожі порядки були й у Західній Європі.

У XV-XVІ ст. подвійні імена були у царів: Іван III (1462−1505) мав ім'я Тимофій; Василь III (1505−1533) був Гаврилом; син Івана IV Грозного, відомий як царевич Дмитро (вбитий в Угличі), — не Дмитро, а Уар; одне ім'я — царське, друге — церковне.

Це спостерігалося майже до кінця XVII ст. Прикладом цього може бути найменування Богдана Хмельницького, загальновідомого під слов’янським ім'ям Богдан, хоча гетьман мав і церковно-християнське ім'я Зіновій.

Суть людських імен складають загальноважливі слова й давні назви прикмет людини, а також назви звірів, птахів, різних речей, назв міст, сіл, географічних територій, річок, гір тощо. Дослідимо походження деяких імен, які поширені в Україні.

Андрій. В основі імені лежить коріння грецького слова «анд», тобто чоловік, людина, муж. Це імення має багато різновидів: у словаків — Ондрей, у лужичан — Гандрей, у молдован — Андріяш, у французів — Анрі.

Споріднені з іменем Андрій деякі наукові терміни, як от: антропоніміка — наука про особливі людські імена і прізвиська; антропологія — біологічна наука про тілесну природу людини; антропоїд — людиноподібна мавпа.

Від Андрія походять багато українських прізвищ: Андрієнко, Андрійчук, Андрійченко, Андрієвський, Андрущенко, Андрусенко та ін.

Богдан — «богом даний». В такий спосіб наші предки прагнули зробити покровителем своїх дітей всемогутнього Творця. Ім'я Богдан загальновживане й популярне. Воно має багато близьких за значенням імен і в інших народів: Богодар, Богумил, Теодор, Теодос, Доротей, Матео, Ганнібал, Ованес і навіть Іван, Федір, Феодосій, Матвій, Ананій тощо. У таджиків Богдан — Гудайдод, казахів — Гудайберген, турків — Алаверди, туркменів — Гудайберди, персів — Гудаверди.

Ім'я Богдан дало багато похідних імен, а ще більше прізвищ: Богданенко, Богданів, Богданюк, Богданків, Богдасів, Богданчук, Богданович, Богданецький та ін. Іменем Богдан скористалися й жінки: Богдана, Богданка, Данка.

Найпоширенішим чоловічим іменем в Україні є Іван. Лише в буковинських говорах зафіксовано понад сто розмовно-побутових варіантів цього імені.

Найпоширенішим жіночим іменем в Україні є Ганна, яке має найбільше розмовно-побутових варіантів, а також великий набір скорочених, здрібніло-пестливих або згрубіло-зневажпивих найменувань. Лише серед населення Закарпаття це ім'я має 70 варіантів.

Найдовше ім'я. Серед чоловічих імен три імені, включені у «Словник власних імен людей», містять 11 літер: Аполліпфій, Максиміліан, Пантелеймон. Стільки ж мають і два жіночих імені: Аполлінарія та Дзвенислава.

Найкоротше ім'я. Ян та Ія.

Борис. — Вчені по-різному тлумачать це ім'я. Одні вважають його скороченою формулою наймення Борислав, тобто від слів «боротися» та «слава», інші доводять, що воно походить від давньобулгарського слова «бариш», що означає «давання», «подавання». Друга версія походження цього імені, певне, точніша. До речі, слово «бариш» збереглося у назві предмістя Києва та в найменуванні аеропорту Бориспіль (колись Боришполь).

Від цього імені пішли пестливі імена Бориско, Борисик, Борько, а також прізвища Борисів, Борисенко, Борисевич, Борисюк, Борисець, Борисяк, Борисівський тощо.

Василь — походить від грецького слова «базілеус», що означає «цар», «князь». У різних народів це ім'я звучить неоднаково: Василь, Василакс, Базіль тощо. Йому ж завдячує своєю назвою польова квітка — васильки. Українці утворили від згаданого імені чимало прізвищ: Василенко, Васильченко, Васильків, Василькевський, Василиний, а також Базилевич, Базильник тощо.

Віра — від загальнослов’янського слова «віра», що означає упевненість у правдивості, справжності чогось. Корінь цього слова лежить в основі багатьох слів: вірний, довіра, вірогідний, не довіряти, віроломний і т.п. Фонетичних родичів слова «віра» можна знайти і в латинській мові: Верус — правдивий, справжній, верітас — правда, істина. Німецьке слово «варгайт» — правда.

Наші предки, бажаючи, щоб їхня дитина була вірна і правдива в усьому надавали їй таке ім'я-талісман. Колись навіть чоловіки мали ім'я Віра.

Володимир — володіти миром чи світом. Є багато форм цього наймення: Владімір, Уладзімір, Владзімеж, Вальдемар, Володя, Владик, Вова, Володюха, Владен, Владзьо. Споріднені з цим іменем слова, як от: волость, влада, володар, владика, владичий.

Є і прізвища, утворені від цього імені: Володимиренко, Владимиров, Володимирський, Владко тощо.

Галина. Це ім'я — своєрідна «візитка» українських жіночих імен. Вчені вважають, що українська форма цього імені виникла від давньоруської назви пташки галки, що в перекладі сучасною мовою означає чорна. Є й інша версія походження цього імені - від імені дочки морського володаря нереїди Галини, що з грецької перекладається, як тиша, спокій, безвітряна погода.

Від цього імені утворено багато пестливих форм: Галя, Галинка, Галка, Галюня, Галюся, Галютенька. Є й прізвища з цим коренем: Галиненко, Гальченко, Гальчинський.

Гафія — одне з найдавніших імен в Україні. В його основі лежить грецьке ім'я «агапе», що означає любов.

Від Гафії утворилися прізвища: Гафієнко, Агафоненко, Гафончук, Гапон, Гапончук, Гапонюк.

Георгій — від грецького слова «геоергов» (гео — земля, ергон — праця), тобто хлібороб, орач. Близьким до нього є ім'я Юрій. У різних країнах Георгій — це Георг, Джордж, Жорж, Єжи, Іржі тощо.

Є багато пестливих форм цього імені: Юрко, Юрась, Ірусь, Іранек, Гйорг, Георгіца та ін. Не менше Георгій «народив» прізвищ: Георгієнко, Георгійчук, Георгіївський, Георгіу, Юрченко, Юрасенко, Юр'єнко, Юречко, Юрків, Юрійчук, Юрасюк, Юрчак, Юрчук, Юра, Юрченсон, Георгадзе, Геворкян.

Гнат — походить від латинського слова «ігнораре» — не знаю, не відаю. Близнюками цього імені є слова: інкогніто — таємно, ігнорувати — вдавати, що чогось не знаєш, не помічаєш.

Ім'я Гнат пустило на світ багато прізвищ, як от: Гнатко, Гнатків, Гнатів, Гнатенко, Гнатківський, Гнатуша, Гнатюк, Гнатчук, Гнатченко, Гнатусь, Гнатик, Гнатенчук.

Психіатри США у 80-х роках XX ст. провели дослідження і знайшли, що люди з потішними і дивними іменами в чотири рази більше від інших схильні до різних психічних комплексів. А дитина з ім'ям, що викликає глузування, з самого дитинства знаходиться в оборонній позиції, вона вимушена боротися за позитивне ставлення до себе, що формує відповідні риси її характеру. Спеціалісти з університетів Сан-Дієго та Джорджії дійшли висновку, що вчителі у школах постійно ставлять низькі оцінки учням з одними іменами, високі - з іншими. Дівчата з привабливим ім'ям погано просуваються по службі, але можуть досягнути значних успіхів в шоу-бізнесі. Англійський терапевт Тревор Уенстон зробив висновок, що особи, чиї імена починаються з букв останньої треті алфавіту, в три рази частіше хворіють на серцево-судинні хвороби.

Григорій — виникло із кореня грецького слова, що перекладається як бадьорий, пильний. Від Григорія є багато похідних форм: Гриша, Григорко, Григір, Ригорко, Гриць, Грицько, Гринько, Гриня, Гриник, Грунько, Грушко, Грицун. Міцно вкоренилось ім'я і в прізвищах: Григоренко, Григорук, Григорчук, Григурко, Григорович, Григораш, Гриценко, Грицай, Гринь, Гринченко тощо.

Данило — від давньосемітського слова Даніель, що в буквальному перекладі відтворюється як «мій суддя — бог» .

Данило, Даніла, Даніїл, Данієль, Дай, Денні - такі форми цього імені у різних народів. Є й пестливі форми: Данилко, Данько, Данилик, Данилець, Даник тощо. Ще довший прізвищний ряд цього імені: Даниленко, Данилів, Данилин, Данилюк, Данильчук, Данильчак, Данильченко, Данилишин, Данько, Данькович, Данченко, Данилович та ін.

Денис — від імені грецького бога родючості, виноградарства і виноробства Діоніса. В різних країнах ім'я звучить як: Дзяніс, Денисій, Діонісус, Діонізіє, Діониз, Денніс, Дені, Дінес, Діон, Діонізіо, Дініц, Діоніджі.

На його основі виникло чимало прізвищ: Денисенко, Денищенко, Денисів, Денисюк, Денисюченко, Денищук та ін.

Дмитро. В основі імені лежить наймення сестри бога Зевса Деметри, яка відала достатком і хліборобством. Отож Дмитро означає «хлібороб» або «плід землі». У цього імені багато споріднених: Дмитрій, Дзімітрій, Змітрок, Мітрій, Дімітар, Дімітре, Дімчо, Демітріус, Думітріу. Є й жіночі імена: Дімітра, Дімітріна, Діма, Дімка, Мітрана, Деметрія тощо.

Воно має чимало пестливих форм, як от: Дмитрик, Дмитрусь, Митько, Митя, Митеш.

Ім'я Дмитро лежить в основі багатьох прізвищ: Дмитренко, Дмитрук, Дмитерко, Димитров, Митрусенко, Митяшенко, Думитраш, Думитрину.

Єлизавета. Це ім'я відзначається розмаїттям форм. В українців воно звучить як Лизавета, в поляків — як Ельжибета, в німців — як Ельза або Ільза, а в англійців — як Елізабет, в іспанців — як Ізабелла.

На думку лінгвістів, в основі цього імені лежить давньосемітське наймення Елішеба, тобто «клянуся всевишнім» .

Іван. Це ім'я народилося в давній Іудеї. Як доводять лінгвісти, тоді воно звучало приблизно так: Іоганаан, тобто Іоганан, що означає «Яхве», «бог» .

Іоганан у грецькій мові згодом перетворився в Іоанеса і через церовно-слов'янську форму дійшов до нас як Іоан, а згодом — Іван.

На це поширене чоловіче ім'я зазіхнули й жінки — Іванна, Жанна, Джанні, Яніна, Яна тощо.

Це ім'я має безліч пестливих форм: Івась, Івасько, Івасик (Телесик), Ваня, Янко, Яник, Ясько, Ян, Ганс, Вано…

Багато народило воно й прізвищ: Іваненко, Іванчук, Іванов, Іванченко, Іващенко, Іванина, Іванишин, Іванович, Янчук, Іванець тощо.

Ігор — від давньогерманського «інг» (молодий, юний) та «вар» (військо військова сила). «Інгвар» закони слов’янської мови поступово перетворили на «Ігоря», що означає: молодий воїн. З пестливих форм цього імені відомі такі: Ігорок (Ігорьок), Ігорко, Ігорусь, Горик, Гоша, Гога.

Костянтин — від латинського слова «констанс», тобто постійний, стійкий, твердий, рішучий. До нас воно примандрувало з Візантії. Є й жіночі різновиди цього імені, як от: Констянтина, Констанція. Це ім'я породило чимало прізвищ: Костенко, Костюк, Костюченко, Костянтинченко, Константинов тощо.

Лариса. Одні вчені вважають, що воно походить від грецького слова «ларос», що означає «приємна», «солодка», інші виводять його з латинського «ларус», тобто чайка.

Людмила — людям мила. Близькі за значенням імена поширені також у західних та південних слов’ян. У Чехії - це Милин, Милиця, Милехна, Милешна, Добромна, у Польщі - Миловіт, Богумна, Милей, Милослав, у Сербії і Хорватії - Милоша, Милійка, Мимоша.

Марія. В основі імені лежить давньосемітське слово «маріам «, що перекладається як «вищість, піднесеність, перевага» .

Микола — походить з коренів грецьких слів «ніке» (перемога) і «лаос» (народ). Поширене і в інших країнах: Міклош, Мікулаш, Ніколаус, Кола, Колетт, Ніколь, Ніколоз, Клаус. Український Микола має ряд пестливих імен, як от: Колюня, Миколка, Микольцьо, Колянчик тощо.

Ілля. В основі лежить семітський вигук «Еліягу!», що означає: «Мій бог є Єгова!». Наймення витлумачується як «божа фортеця». Ілля в різних народів звучить по різному: Ілько, Ілья, Іллеш, Іліє тощо. Від цього імені утворилися похідні форми: Ілліч, Ілляш, Ілляшенко, Ільєнко, Ілычов, Іллєв, Єлізаров та ін.

Катерина. Це ім'я примандрувало до нас з Давньої Греції: «катаринос» з грецької означає «чиста, непорочна, цнотлива». Ім'я поширене в усьому світі: Катя, Кітті, Катінка, Катіліна, Кетлін, Катрін, Катіца, Кацярина, Єкатерина.

Килина — походить від латинського слова «аквіліна», тобто «орлиця «. Ім'я Аквилина в часи прийняття християнства було досить поширене. Згодом, спростившись, воно набрало форму «Килина», але значення свого не втратило, проте сьогодні зустрічається рідко.

Кирило — його основою є грецьке слово «керике «, тобто «вісник «. Ім'я стало джерелом великої кількості прізвищ: Кириленко, Кириченко, Кирилишин, Курило, Кириленко, Кирилюк, Кирильчук, Курашкевич тощо.

Клим — походить від латинського слова «клеменс» і рівнозначне українським словам: милостивий, лагідний, поблажливий. Прізвища пов’язані з цим ім'ям: Клименко, Климчук, Климченко, Климко, Климов та ін.

Оксана. Його попередниками були східнослов'янське ім'я Гостята та грецьке слово «ксенос», що перекладається як «гість, гостина». Від основи імені Оксана походить і давня назва Чорного моря. Понт Евкінський, тобто море Гостинне.

Олександр. Ім'я складається з двох грецьких слів: «алексо» (захищаю, допомагаю) та «андрос» (людина, муж). Отже, Олександр перекладається як людина, що захищає людей.

Наймення має чимало пестливих, зменшених форм, а саме: Сашко, Санько, Лесь, Олесь тощо.

Від імені Олександр утворено довгий ряд прізвищ як в Україні, так і в усьому світі: Олександренко, Сенченко, Сенкевич, Александров, Олександреску, Сандук, Іскандер, Сандерс, Лісандро, Алісон, Шендор.

Ольга. Це ім'я має скандинавське (давньогерманське) походження і означає «свята». Відомо багато пестливих форм цих імен: Оля, Оленька, Олечка, Олюня та Олесько, Олежик, Олежечко та ін.

Петро. В основі лежить грецьке слово «петрос» (камінь). Це ім'я зустрічається на всіх континентах планети: Петер, П'єро, Петре, П'єр, Педро тощо. Ім'я започаткувало чимало українських прізвищ: Петренко, Петрів, Петрик, Петриченко, Петрусь, Петрусенко, Петрунько, Петровський, Петришин та ін.

Сергій — прийшло ім'я до нас з давньої Римської імперії. Лінгвісти розшифровують його як «високий, вельмишановний». Ім'я має багато цікавих форм: Серж, Серьога, Сергей, Серго і навіть просто Сірий. Є й прізвища з цим ім'ям: Сергійчук, Сергіюк, Серьогін.

Степан. В основі слова лежить грецьке слово «стефанос», тобто вінок, оздоблений обруч. Сподобалося воно і жінкам: Степанида, Степанина, Стефанія, Стефа. Степан у різних народів звучить по-різному: Сцяпан, Стефан, Іштван, Штефан, Стівн, Естебан, Стефано тощо.

Тарас — походить від грецького слова «тарактіос», що означає «бунтівливий», «той, хто викликає збентеження» .

Ярослав — перша частина імені походить від назви давньоруського бога Сонця — Ярила, що означає: палкий, буйний, енергійний. Друга частина пояснення не потребує: слава є слава.

А які ж імена були найпоширенішими серед наших прадідів?

Найпоширеніші імена та їх походження антропоніміка ім'я походження мова Слов’янські: Богдан — даний богом; Борис — малий; Володимир — силою великий; Святослав — свят (святий) і слав (слава); Ярослав — яр (ярий) і слав (слава); Людмила люд (люди) і мил (милий); Любов — любов; Світлана — світла (світло); Владислав — володіти славою.

Давньогерманські: Ігор — охоронець, молодий воїн; Олегсвятий; Ольга — свята.

Перське: Дарья — та, хто володіє.

Давньоєврейські: Адам — людина; Данило — божий суд; Захар — божа пам’ять; Іван — дар богів; Ілля — мій бог; Михайло — рівний богові; Семен — відмічений; Яків — п’ята; Ганна (Анна) — милостива; Єва — жінка; Єлизавета — клятва; Марія — кохана, бажана; Тамара — фінікова пальма; Юлія — кучерява.

Грецькі: Анатолій — східний; Андрій — мужній; Артем — здоровий; Василь — цар; Геннадій — благородний; Георгій — хлібороб; Григорій, той хто не спить; Євген — шляхетний; Кирило — володар; Леонід — лев; Микола — переможець народів; Олександр — захисник; Петро — камінь; Степан — вінок; Тарас — бунтівник; Трохим — годувальник; Федір — божий дар; Галина — тиха погода; Євдокія — добра слава; Зінаїда — подібна до Зевса; Зоя — життя; Ірина — мир, спокій; Катерина — чиста; Лариса — чайка; Майя — богиня весни; Оксана — чужа; Олена — сонячне світло; Раїса — легка; Софія — мудра.

Латинські: Антон — вступаю в бій; Віктор — переможець; Костянтин — стійкий; Павло — малий; Роман — римлянин; Сергій — служитель; Марина — морська; Маргарита — перлина; Наталія — рідна; Тетяна — призначена; Валентин — міцний; Гнат — вогненний.

Львівський мовознавець Р. Осташ провів дослідження козацького «реєстра», складеного після Зборівської угоди 1649 р. Реєстр зберігає імена і прізвища понад 40 тис. козаків з Наддніпрянської України (зафіксовано близько 200 імен). Основне навантаження припадає на 120. За частотою вживання вони розподіляються у такій послідовності.

Першість належить двом іменам — Іван (11% від загальної кількості імен), Василь — 6%. Далі 9 імен, кожне з яких має частотність 2−3%. Це Федір, Степан, Грицько, Михайло, Семен, Андрій, Яків, Олексій, Фесько (похідне від Феодосій). Близько 1% набрали імена: Гаврило, Данило, Ігнат, Роман, Савка, Дмитро, Максим, Мартин; 0,5% - Кіндрат, Левко, Лук’ян, Марко, Матвій, Микита, Остап, Павел, Пилип, Юрко, Ярема, Ясько.

Незмінним лишався набір найуживаніших імен до початку XX ст.; у дореволюційний період обряд наречення новонародженого належав церкві. Під час церковного обряду хрещення священик обирав зі святців — календарного церковного списку святих — ім'я для новонародженого.

Святий, за ім'ям якого було наречено дитину, вважався її духовним охоронцем, небесним заступником. У церковних календарях вказувалась і етимологія кожного імені, тому значення їх було загальновідомим. Але сам склад власних імен, які є у святцях, був соціально-поляризованим. О.С.Пушкін писав: «Сладко звучнейшие греческие имена, каковы например: Агафон, Филат, Федора, Фекла и прочие, употребляются у нас только между простолюдинами». Найчастіше імена серед російських селянок у XVІІІ-ХІХ ст. — Ганна, Євдокія, Параскева — дуже швидко ріділи серед дворянок. Найкраще джерело — повний список вихованок «Смольного інституту благородних дівиць». З 1758 по 1914 рр. процент «смолянок», які отримали ім'я Ганна, упав з 12,7 до 2,9%; Євдокія — з 2,4 до 0,6%; Параскева з 4,5 до 0,2%. На рубежі ХІХ-ХХ ст. графиня Мотря або дворянка Фекла була також немислима, як селянка Тамара, а якщо ім'я, поширене в привілейованих прошарках суспільства, ставало надбанням низів, від нього відверталися «верхи», така доля імені Марія в XIX ст.