Лекції

КУЛЬТУРОЛОГІЯ 1. Наука культурология.

Культурологія — один із найбільш молодих наук. Сам термін «культура», хоча дане слово відомо віддавна, в сучасному звичному нам значенні використовується лише початку XIX века.

Термін «культурологія» ще молодший. Вперше з’явився на роботах американського вченого Леслі Уайта у середині ХХ століття. Цим поняттям він означив нову дисципліну, яка народилася з кінця гуманітарних та соціальнонаукових знань. Вайт обгрунтував необхідність формування нової науку й заклав її загальні теоретичні основи. У межах своїх працях «Наука культуру», «Еволюція культури», «Поняття культури» він розглядає культури як цілісну систему елементів матеріального та духовної планів, має властивість самонастраивания і рух вперед принаймні засвоєння людиною дійсності і самої розвитку технологічної та енергетичної сторін цивилизации.

Культурологія посіла гідне місце базисної дисципліни серед інших соціальногуманітарних наук, отримала свої предмети і об'єкти дослідження, закони функціонування, області застосування. У формування науки культурологія зробили внесок відомі вчені О. Шпендлер, О. Конт, Т. Шарден, П. Сорокин, Л. Гумільова і др.

Культурологія — гуманітарні науки про сутності, закономірності існування й розвитку, людському значенні й засоби її постижения.

Культурологія має предмети і об'єкти изучения.

Предметом культурології є об'єктивних закономірностей світового і національної культурної процесу, пам’ятники й явища матеріальну годі й духовної культур, чинники та передумови, управляючі виникненням, формуванням та розвитком культурних інтересів та потреб людей, їх що у збільшенні і передачі культурних цінностей від покоління до поколению.

Об'єктом культурології є культурні аспекти різних сторін життя людей, виявлення особливостей і досягнень, основних культурно-історичних типів, аналіз тенденцій і процесів, які у сучасної соціально-культурної среде.

2. Поняття культуры.

Поняття «Культура» — центральне в культурологии.

У античності (Давні римляни) під поняттям «Культура» розуміли обробку землі (її обробіток). До цього часу збереглося це значення (злакові культури та др.).

Давні греки під цим розуміли на відміну від диких варварських племен.

У Середні віки під поняттям «Культура» передбачалося прагнення божественному идеалу.

Просвітителі XV-XVII століть мали у вигляді розумність людського общества.

У у вісімнадцятому сторіччі під поняттям «Культура» розуміли вихованість, дотримання норм, певна ступінь образованности.

У ХІХ столітті встановилися 4 основних розуміння слова «Культура»;

1) рівень загального стану ума;

2) рівень інтелектуального розвитку цілого общества;

3) сукупність художньо-творчої деятельности;

4) спосіб життя матеріального та духовної плана.

Культура — історично певний рівень розвитку суспільства, творчих зусиль і здібностей людини, виражені в типах і формах організації життя й агентської діяльності людей їхніх взаєминах, соціальній та створених ними потребує матеріальних та духовних ценностях.

Культуру створює людина, будучи суб'єктом природи, й те водночас культура впливає на людини через норми, правила, закони, і творча людина є впливу культури. Це відбувається після закони спадкоємності і стабільності наслідування культуры.

3. Функції культуры.

Культура — багатофункціональна система:

1) освоєння і перетворення навколишнього світу — одне з головних функций;

2) познавательная;

3) збереження і передача людського досвіду, знань, культури, информации;

4) образовательная;

5) воспитательная;

6) комунікативна (общение);

7) нормативна (регулятивная);

8) психологічна разрядка.

4. Структура культуры.

Структурними одиницями культури матеріальна та своє духовне культуры.

Матеріальна культура — предметно-объектная діяльність людини, спрямовану задоволення його потреб, тобто. «чоловік у вещи».

До матеріальної культурі зараховуємо будинку, споруди, транспорт, комунікації, види тварин, сорти рослин, відтворення людини, виробничі процеси, гармати й кошти праці, гроші, фізкультура (спорт), екологія і др.

Духовна культура — емоційно-чуттєва сторона діяльності человека.

Форми духовної культуры:

1) Один із ранніх — міф — особлива система світогляду, дає пояснення навколишнього світу через природу, її обожнювання і наділення її надприродною силой.

У процесі переходу від форми 1 до форми 2 (за тридцяти 000 років) возникают:

Тотемізм — поклоніння тварині миру.

Фетишизм — поклоніння неживої природе.

Анімізм — одухотворення живої і неживої природы.

Язичництво — многобожие.

2) Релігія — особлива система світогляду, дає пояснення навколишнього світу через бога і наділення його надприродною силой.

3) Філософія (приблизно VI е.) — наука про загальних законах розвитку та руху природи, нашого суспільства та мышления.

4) Наука — система знання закономірності становлення, формування, розвитку природи, суспільства, человека.

5) Мистецтво — діяльність людини за законами вроди й гармонии.

6) Моральність — діяльність людини, що регулюється її правилами та аналогічних норм, прийнятих у обществ.

5. Масова і елітарна культуры.

Масова (загальнодоступна) культура — розрахована в середньому споживачів. До жанрам масової культури ставляться мелодрами, бойовики, стилі ненауковою фантастики, розважальні шоу, шлягери, різновиду легких жанрів музики, «жовта» преса. Він повинен мати легкий сюжет, дії мають відбуватися в екзотичної местности.

Елітарна культура — культура для обраних і створена самими обраними: балет, опера, театральний жанр, симфонічна і класична музика, живопись.

———————————;

Матеріальні потреби (їжа, питво, сон).

Безпека особистої жизни.

Общение.

Уважение.

Самореализация.

Матеріальна культура.

Духовна культура.