Дендропарк «Олександрія», його значення для оточуючого середовища

• Вступ
• 1. Загальна частина
• 1.1 Місцезнаходження та площа дендропарку «Олександріївка», історія його створення
• 1.2 Природні умови
• 1.2.1 Клімат
• 1.2.2 Рельєф і ґрунт
• 1.2.3 Гідрологія і гідрографія
• 2. Спеціальна частина
• 2.1 Інвентаризаційна оцінка дерев і чагарників парку «Олександрія»
• 2.2 Макрофенологічні спостереження
• 2.3 Стан досліджуваних дерев і чагарників та їх санітарно-гігієнічна оцінка
• 2.4 Підбір асортименту деревних рослин
• 2.5 Рекомендовані лісокультурні і озеленювальні заходи для парку «Олександрія»
• Висновок
• Використана література

Вступ

У всіх розвинених країн світу екологічна ситуація, що складається в містах, і особливо у столицях, є предметом особливої уваги офіційної влади всіх рівнів, політичних і громадських рухів. Екологічна ситуація міст — «дзеркало», де відбивається рівень соціально-економічного становища країни, саме тому інформація про екологічну ситуацію в розвинених країнах загальнодоступна і займає одне із перших місць у політичному та громадському житті.

Зі збільшенням міста, розвитком його промисловості, стає дедалі складнішою проблема охорони навколишнього середовища, створення нормальних умов життя й агентської діяльності людини. Останніми десятиліттями посилилося негативний вплив людини на навколишнє середовище і, зокрема, на зелені насадження. Проблема зелених масивів (міських парків, лісів, садів, лук) — одна з найважливіших екологічних негараздів у місті. Рослинність, як середовище відновлювальна система, забезпечує комфортність умов проживання людей у місті, регулює (у межах) газовий склад повітря і її забруднення, кліматичні характеристики міських територій, знижує вплив шумового чинника і є джерелом естетичного відпочинку людей; вона має величезне значення для суспільства. Тому антропогенний вплив озеленення ми вважаємо дуже важливим і вирішили розглянути це питання у своїй роботі.

Озеленення у загальній системі зовнішнього благоустрою міст має велике значення. Перш за все зелені насадження значно зменшують наявність пилу й диму в повітрі міста, відіграють роль своєрідного фільтру. Вони впливають на формування мікроклімату в місті, бо діють на тепловий режим, вологість і ступінь рухомості повітря. Безліч видів декоративних рослин створюють широкі можливості для архітектурних композицій і планування міста у цілому.

дендропарк олександрія чагарник дерево Дерева і чагарники — основна частина в структурі загального озеленення. В озелененні населених місць велику цінність мають декоративні якості деревних рослин, які використовуються при оформленні регулярних композицій у парках і на вулицях міст. Форма крони, стовбура, фактура і колір кори, забарвлення листя, квіток і плодів служать важливим декоративним якістю, яка враховується при створенні зелених насаджень.

Тому в даній курсовій роботі ми звернули свою увагу на дендропарк «Олександрія», який має важливе значення не лише для міста Біла Церква, а й за його межами.

1. Загальна частина

1.1 Місцезнаходження та площа дендропарку «Олександрія», історія його створення

" Олександрія" - державний дендрологічний парк Національної академії наук України. Розташований у північно-східній частині Правобережного лісостепу, за 80 км на південь від Києва на північно-західній околиці міста Біла Церква, на висоті 80 — 106 м над рівнем моря. Це найбільший (понад 290 га) архітектурно оформлений ландшафтний парк в Україні.

Парк розташований на площі 297 гектарів на березі річки Рось. Площа декоративних водойм парку (ставки та р. Рось) становить 21 га. Загальна довжина алей і доріжок становить понад 20 км. Парк є зразком пейзажної паркової композиції, основу якої складають рослини, архітектурні споруди, скульптури, водна гладь річки Рось та ставків.

Парк розташований за адресою: Київська область, м. Біла Церква — 13. Директор: кандидат біологічних наук Галкін Сергій Іванович.

За 100 км на північний — захід від Києва розташоване стародавнє місто Біла Церква, яке лежить на річці Рось, притоці Дніпра.

Головним ініціатором створення загородної резиденції, яка отримала назву від її імені - парк «Олександрія» стала Олександра Браницька. Для втілення в життя своїх задумів до роботи в «Олександрії» були запрошені спеціалісти — паркобудівники. Вважається, що первісний план парку накреслив французький садівник Мюффо, який зайнявся посадкою дерев та впорядкуванням клумб. Надалі парковими роботами керували такі садівники, як: Август Станге, Рінгер Чех, Бартецький, Вітт та ін. Відомо також, що був ще один садівник, який провів у Браниціьких майже все своє життя. Це — Август Єнц, німець за національністью, запрошений Браницькими з Берліна в 1815 році.

В честь 50-річчя його ювілею роботи в парку в 1865 році господарями було встановлено пам’ятну колону, яка зберігається донині. Історичний осередок парку — «Дідинець» розташований в північній частині парку неподалік від Сквирської дороги. Тут влаштовано літню резиденцію графа Браницького «Аустерію» — комплекс павільйонів, залу для танців, допоміжні служби та зелені і водні оздоблення. На віддалі 500 м розташовано економічний двір — правління економа, що відав лише парковим господарством (управитель всіма маєтностями мав резиденцію у Білій Церкві). Тут містилося житло постійних працівників, майстерні, оранжерея та квіткове господарство, фруктовий сад, поруч рибні стави. Поряд з «Дідинцем» з західного боку розплановано сад у мурі (сад, обведений мурованою стіною для захисту теплолюбних плодових дерев від холодних вітрів); зі східного боку — клини: сад Катерини II Сад Потьомкіна, Російський сад, городи. Західна частина парку, третина всієї паркової території - відмежована дорогою, від економічного двору до Сквирського шляху, була відведена під мисливські угіддя — звіриниць і служила лісопарком. Решта території була визначена під художню частину паркових влаштувань. До них належить Мала і Велика галявини з прилеглими архітектурними спорудами: Колонада «Ехо», «Руїни», «Китайський місток», «Арочний місток», острів «Марії», острів «Срібний серпанок», різного роду фонтани, водоспади, та інші малі архітектурні форми. Разом з галявинами та дібровою, ставками та річкою Рось вони утворюють чудовий незабутній парковий ансамбль, який є одним з найкращих не тількі в Україні, а у Європі. За первісним планом на території парку була запроектована діброва на базі існуючого дубового гаю. Як показує аналіз, архітектор-проектант стояв на творчих засадах ландшафтного принципу в паркобудівництві, який здобув визнання в той період по всій Європі.

Однак в «Олександрії» поруч з елементами ландшафтного принципу значне місце посідають елемнти принципу регулярного. Найперше, автор розташував будівельне ядро «Дідинець» (палацова група) не на периферийній території парку, або й за його межами, не включаючи в чинники активного показу, як це було узаконено ландшафтним принципом, а майже по осі паркового клину. В доповнення до цього «Дідинецеві» були підпорядковані алеї: Головна, Ялинова, Липова, Соснова, Березова — всі прямі, крім того перед палацевою групою було розташовано партерний газон, а поряд Мала і Велика поляни. Вони були оформлені стриженими та вільнорастучим чагарником, вазами та скульптурами. Всі ці елементи повністю притаманні регулярному стилю парків. Час значно змінив накреслення первісного проекту, Сади Катерини II, Потьомкіна, Сад «Мур», Російський сад у східній частині парку, Берзова алея відмерли і на їх місці виникли масиви більше, чи менше організованих пейзажів і пейзажних фрагментів та самосіву. Однак частина композицій: Велика та Мала поляни, Ялинова алея, Діброва — ще несуть належне їм ландшафтне навантаження хоч і вони значно деградують і потребують відновлення, або реконструкції. Утримання парків, особливо великих, завжди потребує багато коштів. Тому «Олександрія» до скасування кріпосного права, доки була дармова робоча сила, розвивалась і підтримувалась добре. По скасуванні панщини, коли за роботу стало потрібно платити, художній образ парку щораз гіршає. Занепадає дорожна мережа, протоки островів замулюються, острови зливаються з суцільним берегом, Павільйони, зокрема «Руїни», ушкоджуються й не відбудовуються. Деякі інші декоративні павільйони («Люстгаус» тощо) перетворюються в сараї. Деякі ознаки роботи над парком помічаються на початку XX століття. Закладена нова Ялинова алея на Палієвій гора, півколо каштанів поблизу.

Після цього, в основному після подій 1905 року розбудова парку припиняється. З цього часу спостерігається поступовий занапад парку, а громадянська війна та іноземна інтервенція 1917;1920 рр. та Велика Вітчизняна війна — парк сплюндрували. Починаючи від 1914 р. і до 1946 р. ніякі роботи по культурному догляду паркової рослинності не проводилися. Відмирали ординари й групи віковічних дерев. Густі крутини й групи на «Клинах», на Великій поляні, в Діброві поріділи. В додаток під час німецької окупації в 1943 р. було зрізано понад 3 га вікових дерев сосни звичайної. Водночас на попередньому рідколіссі: зона Дідинця, Саду Катерини II та Потьомкіна — все вкрилося густим самосівом, знівелювавши попередній художній образ цих ділянок парку. Руїни споруд — палаца, флігелів, танцювального павільйона заростали самосівними деревами клена, ясена та тополі. В наш час такі дерева мають вік від 20 до 80 років. В 1920 році після організації Білоцерківського сільськогосподарського технікуму, місцевими земельними органами парк передається в його користсування. А з 1921 р. «Олександрія» стає основною базою його навчально-дослідного господарства. «Олександрія» отримує нову назву — парк ім. Ч. Г. Раковського. Виходячи з потреб відбудови госпадарства перших років Радянської влади час від часу, поволі «на цеглу» розбиралися зруйновані, або напівзруйновані споруди, вирубувалися дерева. Площа парку використовувалась не з декоративною метою, як це мало бути, а задля добування деревинної маси. Ще більшої руйнації парк зазнав після рішення Білоцерківського окружного виконавчого комітету в лютому 1928 р. про забудову на території парку водогону для міста. Постановою від 10 квітня 1946 р. Рада Міністрів СРСР передала дендропарк в відання Академії наук України. З цього часу розпочинається роботи по відбудові парку, які набули особливого змісту після передачі «Олександрії» в 1953 р. для науково-методичного керівництва Центральному республіканському ботанічному саду Академії наук УРСР. За проектом і керівництвом в натурі архітектора Д. М. Криворучко відбудовано ряд архітектурних споруд: Головний вхід, Ротонда, Колона Суму, Колонада «Луна», Китайський місток, Арочний місток, «Руїни», Великий водоспад, фонтани та ін. Заново збудовані: Господарський в'їзд, «Лев», кругла альтанка в західній частині парку, пам’ятний знак С. Палію на Палієвій горі, мурована альтанка в Східній частині парку, металева альтанка над ставом «Дзеркальний», скульптурні групи «Потерчата» та «Той, що в скелі сидить». Тут слід відмітити як велику заслугу архітектора Д. М. Криворучка в питанні відбудови архітектурних споруд парку так і помилки, які були ним допущені коли в класичний стиль «Олександрії» почали вводитися нові тематичні композиції за мотивами Лесі Українки («Потерчата», «Той, хто в скелі сидить» та багато інших).

1.2 Природні умови

1.2.1 Клімат

Клімат району розташування парку помірно — континентальний. За даними Білоцерківської метеорологічної станції середня багаторічна річна температура повітря становить 6,93 єС, середня за багаторічний період кількість опадів становить 498 мм, близько 80% яких випадає у вигляді дощу. Зима м’яка; середня температура січня — 6 °C. Літо тепле; середня температура липня від 18 до 20 °C. Температура ґрунту 0 єС і нижче спостерігається до глибини 40 см, із грудня по березень. Число похмурих днів у році - 146, ясних — 46 днів. Сніжний покрив лежить 80 днів. Іноді спостерігаються пізні весняні заморозки (1999 р.5 — 7 травня на поверхні ґрунту — 7,9єС; 2000 р.2 — 4 травня — 2,5єС).

Район характеризується нестійким зволоженням, тому є ймовірність посушливих років.

Середня дата переходу середньодобової температури повітря через позначку +5єС весною 6 — 8 квітня, восени — 26 — 28жовтня, середня тривалість вегетаційного періоду 160 — 170 днів.

Таким чином, клімат у районі розташування дендропарку сприятливий для рослин у тому числі інтродуцентів з Північної Америки, Далекого Сходу, Малої Азії й ряду інших районів.

1.2.2 Рельєф і ґрунт

В основі геологічної будови залягають докембрійські кристалічні породи, вік переважної більшості яких сягає за мільярд років. Ці кристалічні породи часто виходять на поверхню. На берегах річок, у межах нашого краю виявлені гнейси, граніти, кварцити, різноманітні піски, глини та суглинки; часто на глибині до 70 м залягають шари бурого вугілля, що сприяє розвитку гірничої справи.

Територія представляє собою другу заплавну терасу р. Рось і характеризується рівнинним схилом місцевості до річки. Рельєф доповнюється наявністю 3 балок, що витягнулися майже в меридіальному напрямку.

У композиції плану і стильової спрямованості архітектурних об'ємів та споруд «Олександрія» має спільні риси з іншими парками романтичного стилю. Стиль архітектури — пізній класицизм.

За даними агроґрунтового обстеження ґрунти дендропарку належать до наступних генетичних груп: сірі лісові, чорноземи, дереново-лугові, мулисто-глеєві болотні ґрунти.

На території парку найпоширеніші сірі лісові ґрунти. І хоча гумусний горизонт у всіх ґрунтів потужний (місцями досягає 50 — 60 см) він містить тільки 1,2 — 2,8% гумусу, з недостатньою кількістю рухливих форм азоту, калію й фосфору.

1.2.3 Гідрологія і гідрографія

Стік річок характеризується великою мінливістю в різні пори року через залежність від атмосферних опадів. Велику роль відіграє снігове живлення, тому близько 70% стоку припадає на березень — травень, через танення снігів і весняні зливи, на червень — серпень — 10%, на осінній сезон близько 5%, на зимовий період 15%, велику роль відіграє також підземне живлення.

" Олександрія" знаходиться у зоні нестійкого зволоження. Середньорічна кількість опадів становить 510−530 мм. Нерівномірно опади розподіляються за порами року. Мінімум їх припадає на зимові місяці - 14 — 18%, максимум на літо — 40%. За теплий період року випадає 70% атмосферних опадів, за холодний період — 30%.

До поверхневих вод міста належать річки Інгулець, Бешка, Березівка, Войнівське. водосховище. на. р. Інгулець,. ставки,. затоплені,. відпрацьовані кар'єри і буровугільні розрізи.

2. Спеціальна частина

2.1 Інвентаризаційна оцінка дерев і чагарників парку «Олександрія»

Інвентаризація об'єктів зеленого господарства здійснюється з метою: охорони та збереження зелених насаджень умістах та селищах міського типу у здоровому і впорядкованому стані; посилення відповідальності за збереження насаджень підприємств, організацій і установ; сприяння створенню та формуванню високодекоративних і екологічно ефективних та стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища насаджень; використання даних інвентаризації під час розроблення в містах та селищах міського типу планів зеленого будівництва; відновлення, реконструкції та експлуатації об'єктів зеленого господарства та проведення в необхідних випадках профілактичних, лікувальних заходів. Інструкція є обов’язковою під час виконання робіт з інвентаризації всіх насаджень у межах смуги міст та селищ міського типу, а саме: загального користування, обмеженого користування та спеціального призначення.

Видовий склад дерев, кущів та трав’янистих багаторічників «Олександрії» нараховує 2240 таксонів. Окремі з яких мають вік понад 200 років: сосни чорна та Веймутова, ялівець. віргінський, тюльпанове. дерево, модрини польська та європейська, дуб червоний, гледичія триколючкова, глід рожевий махровий та ін. Особливу цінність становить багатовікова діброва парку, де окрім 300−400. вікових дубів,. багато дерев і кущів вихідців. із Північної Америки, Канади, Китаю, Японії, Кореї, Західної і Південної Європи, Криму, Кавказу, Далекого Сходу.

Інвентаризаційна оцінка дерев і чагарників парку «Олександрія» розпочинається розподілом загальної території парку на окремі райони з різними групами насаджень, схематичне зображення якого ми подаємо у дендроплані дендропарку «Олександрія» нижче на малюнку 2.1.1.

Дендроплан дендропарку «Олександрія»

Музеями рослин можна назвати Велику (9 га) і Малу (4 га) галявини парку. На Великій галявині росте 83 види дерев, з яких 17 є представниками місцевої флори, а 66 — інтродуковані. Серед них сімейне дерево Браницьких — чотиристовбурова сосна звичайна, яка росте з одного кореня, а далі, подібно генеалогічному дереву, розгалуджується на чотири стовбури. Неподалік колонади «Луна» знаходиться улюблене дерево графині О.В. Браницької - сосна Веймутова. Серед своєї породи це найстаріше дерево в Україні. Крім дерев, Велика галявина є колискою 97 видів трав, багато з яких знаходяться на межі зникнення і занесені у Червону Книгу.

У північній та східній частинах парку на досить значних площах домінуючим видом є ясен звичайний — супутній вид у чисто дубових лісах. Як домішки до ясена на цих ділянках виступають граб звичайний, клен гостролистий, липа серцелиста. Серед аборигенних порід в парку в незначній кількості зустрічаються також сосна звичайна, клен польовий, вільха клейка, береза повисла, верба козяча, яблуня дика, осика та деякі інші. У підліску ростуть такі чагарники: барбарис звичайний, бруслина європейська, бузина чорна, калина гордовина, ліщина, шипшина звичайна, черемха звичайна. В трав’янистому покриві парку зустрічаються такі найхарактерніші лісові види: анемона дібровна, герані лучна та Роберта, зірочки жовті, зірочник лісовий, зеленчук жовтий, дзвоники персиколисті, бугила лісова, медунка темна, ряст Галлера, щитовник чоловічий, підсніжник звичайний.

В центральній частині парку ще і сьогодні мальовничо виглядають окремі дерева сосни чорної та Веймутової, групові посадки ялини європейської та модрини. європейської,. гіркокаштана. звичайного,. ялівців. звичайного. та віргінського, ліріодендрон тюльпановий у вигляді ординару, який є одним із найстаріших дерев в Україні та могутній дуб червоний. Крім цього в парку зібрано колекції деревних, чагарникових та трав’янистих рослин. Найчисленнішими є значні колекції окремих родів: Глід, Бузок, Садовий жасмин, Таволга.

Дуже добре в насадженнях парку представлені деревні бобові (Fabaceae). Паркову колекцію останнім часом було поповнено новими родами Метасеквойя та Тсуга, видами. і. формами. родів: Кіпарисовик, Ялівець, Плоскогілочник, Туя, Ялиця, Ялина, Сосна, Тис.

Дані про інвентаризаційну оцінку дерев та чагарників на об'єкті дендропарк «Олександрія» занесені у таблицю 2.1.1, а результати дендрологічного обстеження у таблицю 2.1.2.

Таблиця 2.1.1

Відомість інвентаризаційної оцінки дерев і кущів на об'єкті Олександріївка міста Біла Церква

В даній таблиці ми бачимо основні відомості про сучасний стан дерев, які зростають на території нашого об'єкта, а саме їх місце розташування, вид рослини, висоту самого дерева, висоту штамба, діаметр стовбура, колір стовбура, ширину, щільність та форму крони, стан рослини. Завдяки цим даним ми можемо визначити для яких із видів мікроклімат та ґрунтові умови дендропарку підходять найкраще. Так в нашому випадку такі рослини, як калина гордовина, магонія падуболиста та барбарис звичайний знаходяться у відмінному стані, тобто для їх росту та розвитку були створення найкращі умови. А такі рослини, як модрина європейська, сосна звичайна та верба біла з тих чи інших причин перебувають у незадовільному стані, тому тут можна говорити про їх заміну чи оновлення.

Таблиця 2.1.2

Відомість дендрологічного обстеження парка, Київська область, Біла Церква населений пункт

В таблиці 2.1.2 записані дані дендрологічного обстеження таких деревно-кущових порід як: гіркокаштан звичайний, ясен звичайний, бузина чорна, барбарис звичайний та бузок звичайний. Описаний їх стан та тип посадки, який використовується для даних порід у дендропарку «Олександрія» .

2.2 Макрофенологічні спостереження

Під фенологічним розвитком рослин розуміють закономірне чергування та щорічне повторення одних і тих же фенологічних циклів (вегетації і спокою, росту пагонів та його припинення, цвітіння, дозрівання плодів і насіння та ін), а в межах циклів — послідовний хід настання і проходження фенологічних фаз росту і розвитку. Фенологічні фаза (фенофаз) — це такий етап у річному циклі розвитку рослини в цілому або його окремих органів, який характеризується чітко вираженими зовнішніми морфологічними змінами (появою сходів, розпусканням сім'ядоль, набуханням і розпусканням бруньок, розгортанням листя, початком і закінченням росту пагонів, цвітінням і дозріванням плодів, осіннім розцвічень і обпаданням листя та ін.) Календарний час настання тієї чи іншої фенофаз називають фенодатою, а часовий інтервал між певними фенодатами становить міжфазний період, або фенологічний цикл.

В основі фенологічного розвитку рослин лежить спадково закріплена ритмічність і періодичність фізіологічних процесів, що отримала назву біологічних, чи фізіологічних, годинників. Проте динаміка настання фенофаз, терміни початку, закінчення і тривалість фенологічних циклів у рослин знаходяться під постійним і могутнім впливом сезонних змін географічного середовища (природи) і передусім сезонності кліматичних умов (закономірного чергування на Землі сезонів з різною тривалістю дня і ночі, теплих і холодних, дощових та сухих), пристосовуючись до яких рослини істотно змінюють ритміку процесів росту і розвитку, своє фенологічний стан. У теплі або дощові сезони рослини вегетують, в холодні або сухі впадають в спокій. Під впливом сезонних змін погодних умов у рослин різко змінюється динаміка їх ростових процесів. Тому фенологічний розвиток рослин розуміють як їх сезонний розвиток.

Наука, що синтезує в собі всю систему знань про сезонне розвитку природи, отримала назву фенології. Її розділ, що вивчає сезонний розвиток рослин і утворених ними співтовариств, визначають як фітофенологію, а розділ про сезонне розвитку деревних рослин та їх спільнот — як дендрофенологію. Фенологія базується на фенологічних спостереженнях, в процесі яких встановлюють календарний час настання досліджуваних сезонних явищ, а у рослин — фенофаз. Діапазон наукових і прикладних завдань, що вирішуються сучасної фенологією і дендрофенологією, надзвичайно широкий. У лісовому господарстві, наприклад, за матеріалами багаторічних фенологічних спостережень встановлюють закономірні зв’язки між часом настання тих чи інших фенологічних явищ-індикаторів і оптимальними термінами проведення робіт з посіву і посадці лісу, рубок, догляд та захист лісів від пожеж, шкідливих комах і хвороб, із заготівлі плодів, насіння, ягід, грибів, лікарської та дубильного сировини, з проведення сприяння природному поновленню лісу і т.п. Фенологічні стан лісів враховують і при їх таксації (обліку) із застосуванням аеро-чи космічної фотозйомки, так як оптичні властивості лісів тісно пов’язані з їх сезонним розвитком.

Велике значення фенологічних спостережень і в практиці озеленення міст і населених місць. Вивчення динаміки сезонного розвитку рослин необхідно при підборі їх для озеленення, для оцінки естетичних та санітарно-гігієнічних властивостей рослин, при розробці та проведенні заходів, що забезпечують підвищення біологічної стійкості міських зелених насаджень, їх захист від шкідників і хвороб. Матеріали фенологічних спостережень використовують при складанні календарів цвітіння рослин, дозрівання та збору плодів і насіння, при встановленні оптимальних строків посіву і посадки.

Багаторічні дані про терміни настання фенофаз (сокоруху, розпускання листя, зацвітання, дозрівання плодів, осіннього розцвічування листя та його опадання) у багатьох деревних порід (клена, берези, дуба, горобини, липи, вільхи та ін) широко використовують при розробці систем природної (фенологічної) періодизації року і складанні місцевих фенологічних календарів. При вивченні деревних рослин фенологічні спостереження над ними дають велику і цінну інформацію про біологічні особливості рослин і їх екологічних властивостях.

Терміни настання різних фенофаз встановлюють залежно від цілей фенологічних спостережень над деревними рослинами. В одних випадках враховують тільки окремі фази — індикатори сезонного розвитку природи або найбільш господарсько важливі, такі як зацвітання, дозрівання плодів і насіння, їх поширення. Якщо ж потрібно отримати досить повне уявлення про фенологічних особливості рослин того чи іншого виду (форми), спостереженнями охоплюють всі основні фенофази.

Спостереження за фенофазами необхідні лісовому господарству, для встановлення часу цвітіння деревних порід, строків дозрівання плодів і насіння, збирання плодів і насіння, строків посіву, посадки, догляду за. насадженнями. З фенологічних спостережень починається вивчення інтродукованих і екзотів. Тому кожен спеціаліст — озеленювач, лісівник повинні вміти організувати фенологічну службу і методично правильно її провести.

Фенологічні спостереження можуть мати різні цілі і різну глибину досліджень. Можуть бути спостереження за сезонним розвитком зародкових пагонів в бруньках (мікрофенологія), за сезонним розвитком пагонів у період

їх поза брунькового формування (мікрофенологія), за зростанням коренів (фенологія кореневих систем) і т.д. З даними феноспектрів в датах можна побудувати графічний лінійний феноспектр, а для рослин з дворічним дозріванням плодів (сосна) можна побудувати спектр по Архімедовій спіралі, з радіально — променевими спектрами фенофаз.

Для навчальних фенологічних спостережень на нашому об'єкі, а саме парку «Олександрія», ми обрали ряд рослин, які добре розвинені, вступили в період плодоношення і зростають на волі, добре чи задовільно освітлені, зростають в одиночному стані або в рідкостійних насадженнях рослин.

Дані про настання таких фенофаз, як початок сокоруху, розкриття бруньок, облистненість, цвітіння, формування плодів, зміна кольору листя та опадання плодів для ялини колючої та барбарису звичайного, які зростають на території дендропарку «Олександрія» занесені до таблиці 2.2.1.

Таблиця 2.2.1

Карта фенологічного спостережень за деревними рослинами 20 листопада 2013р Студента Лопатинська Наталія Степанівна

Картку заповнила Лопатинська Н. С. 20.11.2013

Підпис Перевірив і прийняв Матусяк М.В.

2.3 Стан досліджуваних дерев і чагарників та їх санітарно-гігієнічна оцінка

Стан компонентів насаджень визначається оцінкою життєстійкості в умовах міського середовища, особливостями росту і розвитку. Відмінний і хороший стан визначається високою зимостійкістю рослин, відсутністю сухих гілок, нормальною облистненістю, цвітінням, плодоношенням, соковитим забарвленням листя, правильною природною формою.

Задовільний стан характеризується невеликим наявністю сухих гілок,

слабким цвітінням, дрібним листям, відставанням у рості.

Поганий стан характеризується наявністю сухих засохлих гілок

(суховершинність) у рослин, відсутністю цвітіння, слабкою зимостійкістю, наявністю ушкоджень (шкідники, хвороби).

Оцінка декоративності окремих екземплярів рослин проводиться за 4-х бальною системою:

4 бали — рослини, що відрізняються гарним приростом, розвитком і формою крони, яскравим і соковитим забарвленням листя і квіток;

3 бали — рослини, що зберігають свій габітус, який знаходяться в хорошому стані, мають добре сформований стовбур і гілки крони;

2 бали — рослини з помітним пригніченням в рості і розвитку, крона і стовбур деформовані. Є сухі гілки і пагони, стовбур пошкоджений (морозобоїни, дупла);

1 бал — рослини сильно пригноблені. Гілки відмирають на 60−70%, крона сильно деформована, стовбур сильно пошкоджений, рослини не можуть відновити свою життєдіяльність і повинні бути видалені.

Проведена нами оцінка декоративності окремих екземплярів рослин на об'єкті дендропарк «Олександрія» дала такі результати: калина гордовина, магонія падуболиста та барбарис звичайний за 4-х бальною системою отримали 4 бали. Тобто дані види мають гарний розвиток і форму крони, яскраве та соковите забарвлення листя, особливо барбарис, а калина та магонія мають високу декоративність за рахунок чудового цвіту.

Сосна Веймутова, ялина колюча, дуб звичайний, ліщина ведмежа, вільха чорна, хоч і не належать до красивоквітучих дерев та не відрізняються яскравим забарвленням листя та хвої, отримали 3 бали. Оскільки дані дерева знаходяться в хорошому стані, зберегли свій габітус, мають добре сформований стовбур і гілки крони.

Верба біла та сосна звичайна перебувають в доброму стані, але мають сухі гілки та пагони, пошкодження стовбура, особливо це стосується верби білої стовбур якої уражений грибковими захворюваннями, тому їх оцінка декоративності 2.

1 бал отримала модрина європейська, яка перебуває в насадженнях дендропарку у незадовільному стані, має деформовану крону та ушкоджений шкідниками стовбур, тому не несе декоративної цінності.

2.4 Підбір асортименту деревних рослин

Основним матеріалом для зеленого будівництва є дерева і кущі. Видовий склад, або асортимент, деревних і чагарникових рослин визначає архітектурні якості насаджень, їх санітарно-гігієнічні властивості, довговічність і економічну ефективність застосування на різних об'єктах озеленення, тому саме підбір асортименту деревних рослин є визначаючим у створенні нових та реконструкції існуючих парків, скверів, дендропарків, алей.

Для оновлення складу насаджень дендропарку «Олександрія» ми пропонуємо звернути увагу на такі види дерев та кущів: таксодій дворядний, тис ягідний, магнолія кобус та Куланжа. Дані види чудово підходять за своїми вимогами та потребами до природно-кліматичних умов дендропарку.

Таксодій дворядний або кипарис болотний — рід хвойних дерев родини кипарисові Cupressaceae. Таксодіум росте 30−45 м заввишки з вузько — пірамідальною формою крони в молодому віці і широкопірамідальною, інколи розпростертою — в зрілому. Хвоя м’яка, світло-зелена, гребінчаста, на зиму опадає разом з вкороченими пагонами. Його батьківщина — південний схід Північної Америки. Таксодій є світлолюбною, швидкоростучою рослиною, живе до 500−600 років. Трапляються окремі дерева, вік яких досягає до чотирьох-шести тисяч років. Газоі димостійкий вид. Тому введення його в культуру «Олександрії» дасть можливість сформувати довговічне насадження. А оскільки даний вид росте на вологих піщаних і глиняних ґрунтах, на берегах річок і на болотах з добрим дренажем, то він прекрасно себе почуватиме на берегах р. Рось, яка протікає на межі дендропарку.

Тис ягідний - це вічнозелене хвойне дерево або чагарник, який чудово зростає у нашій зоні. Він дуже декоративний завдяки правильній формі крони та яскраво-червоним плодам. Через повільне зростання добре піддається формовці і стрижці, тому підійде для створення живоплотів і топіарі, що підійде для центральний алей парку та декорування фасадів приміщень. Магнолія кобус та магнолія Суланжа належать до акліматизованих у нашій зоні видів, вони середньовимогливі до ґрунтових умов, зимостійкі. Це вискодекоративні види оскільки мають великі красиві квіти, що розцвітають до появи листя. Вони стануть неперевершеною окрасою весняної «Олександрії». Оскільки дані види досить вологолюбні їх слід висаджувати в місцях достатнього зволоження.

Орієнтовні місця посадки даних видів схематично зображено на дендроплані дендропарку.

Екологічний паспорт обраних нами рослин подається у таблиці 2.4.1.

Таблиця 2.4.1

Екологічний паспорт деревних рослин

В даній таблиці наведені дані про обрані нами види декоративних рослин для оновлення дендропарку «Олександрія», їх видова українська і латинська назва, родина, розмір та вимоги до умов навколишнього середовища.

Використавши довідкові дані (Колесников, 1974) ми склали календар цвітіння листяних чагарників для даного нам району. Рослини розташували в хронологічному порядку початку цвітіння і дані записали в таблиці 2.4.2.

Таблиця 2.4.2

Календар цвітіння

В таблиці 2.4.2 подаються відомості про термін цвітіння таких видів як: барбарис звичайний, бузина чорна, бузок звичайний. Найпершою у травні зацвітає бузина чорна, а згодом бузок звичайний та барбарис звичайний. Початок цвітіння рослин змінюється в залежності від погодніх умов даного року.

2.5 Рекомендовані лісокультурні і озеленювальні заходи для парку «Олександрія»

В цілому парк перебуває у задовільному стані, однак в останні роки не проводився моніторинг стану архітектурних і технічних споруд і парку в цілому; центральне планувальне ядро — Дідинець — так і не було відновлено, як це передбачалось на другому етапі реставрації і реконструкції парку; окремі архітектурні об" єкти, відреставровані більше 50 років тому, знову потребують відновлювальних робіт; проекту розвитку зелених насаджень також немає - вирубки відбуваються хаотично і не завжди обґрунтовано, принаймні з естетичної, ландшафтної точки зору; об" єкти, що з" являються у парку, перш за все копії скульптур, які знаходились тут до 1917 р., переважно значно відрізняються від оригіналів і розташовуються не на місці історичної локалізації; водні і технічні споруди також потребують ремонту і розчищення. Великою проблемою для парку є вандалізм його відвідувачів. Наприклад, на даний час у скульптурі «Афродіта» повністю зрізано фігуру оленя, скоріше за все для продажу як брухт кольорових металів.

Деякі види дерев та кущів, які перебувають у задовільному та незадовільному стані потребують омолоджуючої рубки та рубки догляду. Для постійного забезпечення правильного формування живоплотів та крон дерев, які піддаються стрижці, потрібно її проводити вчасно та правильно, для швидкорослих видів два або навіть три рази на рік.

Висновок

Отже, в даній курсовій роботі ми ознайомились із дендропарком «Олександрія», який розташований на площі 297 гектарів на березі річки Рось. Площа декоративних водойм парку (ставки та р. Рось) становить 21 га. Загальна довжина алей і доріжок становить понад 20 км. Парк є зразком пейзажної паркової композиції, основу якої складають рослини, архітектурні споруди, скульптури, водна гладь річки Рось та ставків. Серед аборигенних порід в парку в незначній кількості зустрічаються також сосна звичайна, клен польовий, вільха клейка, береза повисла, верба козяча, яблуня дика, осика. У підліску ростуть такі чагарники: барбарис звичайний, акація жовта, бруслина європейська, бузина чорна, калина гордовина, ліщина звичайна, шипшина звичайна, черемха звичайна. В трав’янистому покриві парку зустрічаються такі найхарактерніші лісові види: анемона дібровна, герані лучна та Роберта, зірочки жовті, зірочник лісовий, зеленчук жовтий, дзвоники персиколисті, бугила лісова, ряст Галлера, щитовник чоловічий, підсніжник звичайний.

Ознайомились із природними умовами, кліматом, рельєфом та ґрунтом, гідрологією та гідрографією території на якій розміщений дендропарк.

Провели інвентаризаційну оцінку дерев та кущів на об'єкті за результатами якої в нашому випадку такі рослини, як калина гордовина, магонія падуболиста та барбарис звичайний знаходяться у відмінному стані, тобто для їх росту та розвитку були створення найкращі умови. А такі рослини, як модрина європейська, сосна звичайна та верба біла з тих чи інших причин перебувають у незадовільному стані, тому тут можна говорити про їх заміну чи оновлення.

Також ми провели фенологічні спостереження на нашому об'єкті. Ми обрали ряд рослин, які добре розвинені, вступили в період плодоношення і зростають на волі, добре чи задовільно освітлені, зростають в одиночному стані або в рідкостійних насадженнях рослин та визначили настання таких фенофаз, як початок сокоруху, розкриття бруньок, облистненість, цвітіння, формування плодів, зміна кольору листя та опадання плодів. Для дендропарку «Олександрія» ми обрали ялину колючу та барбарису звичайного.

Визначили в якому стані знаходяться зрозтаючі на території нашого дендропарку деревні та кущові рослини, а саме: Сосна Веймутова, ялина колюча, дуб звичайний, ліщина ведмежа, вільха чорна, модрина європейська, калина гордовина, магонія падуболиста та барбарис звичайний та оцінили їхню декоративність за чотирьох-бальною шкалою. А також виявили, що деякі види дерев та кущів, які перебувають у задовільному та незадовільному стані потребують омолоджуючої рубки та рубки догляду.

Ознайомились із особливостями підбору асортименту деревних рослин для певного об'єкту, і тим що видовий склад, або асортимент, деревних і чагарникових рослин визначає архітектурні якості насаджень, їх санітарно-гігієнічні властивості, довговічність і економічну ефективність застосування на різних об'єктах озеленення, тому саме підбір асортименту деревних рослин є визначаючим у створенні нових та реконструкції існуючих парків, скверів, дендропарків, алей. Спробували наші сили на дендропарку «Олександрія» .

Для оновлення складу насаджень дендропарку «Олександрія» ми пропонуємо звернути увагу на такі види дерев та кущів: таксодій дворядний, тис ягідний, магнолія кобус та Куланжа. Дані види чудово підходять за своїми вимогами та потребами до природно-кліматичних умов дендропарку.

Використавши довідкові дані ми склали календар цвітіння листяних чагарників для даного нам району. Записали відомості про термін цвітіння таких видів як: барбарис звичайний, бузина чорна, бузок звичайний. Найпершим у травні зацвітає барбарис звичайний, згодом бузина чорна і лише в другій декаді червня бузок звичайний.

Використана література

1. Белявін Ф., Помятунов О. Олександрія — місто гірників. — Олександрія.

2. Ворон В. П. Дерева та чагарники України. Атлас для практичних занять з дендрології Харків 2011.

3. Зайцев Г. Н. Фенология древесных растений. — М.: Наука, 1981. — 120 с.

4. Заповідники України и Молдови, М.: Думка, 1987, — 271 с.

5. Кузик.Б.М., Білошапка.В. В. Кіровоградщина: Історія та сучасність центру України.2 том. — Дніпропетровськ. Арт-Прес, 2005.

6. Колісніченко О.М. Сезонні біоритми та зимостійкість деревних рослин / О.М. Колісніченко. — К.: Фітосоціоцентр, 2004. — 176 с.

7. Міщенко Г. П. Кіровоградська область. — К., 1961.

8. Національні парки України. Я. Л. Садовенко. — К.: Т-во «Знання», 1987.

9. Пергунов А. П. Руські сади і парки. М.: Наука, — 1988.

10. Сади і парки в Україні. — К: Будівельник, — 1985.

11. Редько, Р.І. Лісові культури та захисне лісорозведення: підручник для вузів / Р.І. Редько. — СПб., 1999. — 419 с.

12. Цапюк С. К., Петленко В. П. Олександрія вчора, сьогодні, завтра. — Олександрія., 2004.

13. Шульц Т. Э. Общая фенология / Т. Э. Шульц. Л.: Наука, 1981. — 188 с.