Проектування системи машин для комплексної механізації вирощування цукрового буряка по інтенсивній технології в ТОВ «Глухів-Агроінвест» Глухівського району

Зміт Вступ

1. Виробничо-господарська характеристика об'єкту

1.1 Загальна характеристика господарства

1.2 Аналіз наявності технології і організації вирощування с/г культур в.т.ч. посів цукрового буряка

1.3 Склад МТП і аналіз її стану

1.4 Аналіз економічних показників використання МТП в господарстві

1.5 Обґрунтування теми дипломного проекту

2. Розрахунково-конструкторська частина

2.1 Обґрунтування необхідності розрахунку оптимального складу МТП

2.2 Визначення інвентарної кількості тракторів

2.3 Розрахунок потреб в ПММ

2.4 Розробка заходів по зниженню витрат ПММ

2.5 Порядок складання технологічної карти на вирощування і розрахунок по карті

2.5 Опис розробленого пристрою.

3. Організаційно-експлуатаційний розділ

3.1 Агротехнічні вимоги до посіву цукрового буряка

4. Технологічна частина

4.1 Вибір обґрунтовування і розрахунок складу агрегату

4.2 Підготовка агрегату до роботи

4.3 Підготовка поля

4.4 Організація роботи агрегату в загінці.

4.5 Розрахунок техніко-економічних показників роботи агрегату

4.6 Організація контролю і оцінки якості роботи.

4.7 Складання операційно-технологічної карти

5. Економічна частина

5.1 Розрахунок собівартості сільськогосподарської продукції

6. Енергозбереження

6.1 Особливості збереження енергії в сільському господарстві

6.2 Економіко-організаційні принципи ефективного енергоспоживання

7. Охорона праці

7.1 Загальні положення охорони праці

7.2 Визначення шкідливих і небезпечних факторів при посіві цукрового буряка

7.3 Розробка інструкції з охорони праці при посіві цукрового буряка трактором John Deere-8410 та сівалки RDA 400S

7.4 Вимоги пожежної безпеки під час виконання операції

7.5 Природоохоронні заходи

8. Охорона природи

8.1 Значення природоохоронних заходів у с/г виробництві

8.2 Охорона ґрунтів від ерозії

8.3 Охорона ґрунтів від забруднення міндобривами і пестицидами

8.4 Заходи щодо збереження тваринного світу Заключна частина Література

Вступ Найважливішою умовою удосконалення сільського виробництва, підвищення життєвого рівня людей з прискоренням науково-технічного прогресу, високоефективне використання виробничого потенціалу і зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства на основі подальшого розвитку механізації і автоматизації виробництва.

Важливий напрямок в технології вирощування сільськогосподарських культур — забезпечення постійного росту врожайності з одночасним зниженням затрат праці та засобів на одиницю отриманої продукції. Для цієї мети призначені інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур, виконання яких дозволяє значно підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва.

Сучасна технологія являє собою науково обґрунтовану систему вирощування визначеної сільськогосподарської культури. Сучасна технологія характеризується високим рівнем комплексної механізації. При сучасній технології передбачається поточне виконання всіх робіт у визначені строки з дотриманнями агротехнічних вимог по кожній технологічній операції і проведенням мінімальної кількості технологічних дій на ґрунт. В більш широкій інтерпретації інтенсивна технологія виробництва запланованої врожайності з застосуванням сучасної техніки. По своєму змісту така технологія наближається промислового, виробничого виробництва.

Сучасна технологія базується на дослідженні сучасної агротехнічної науки застосуванні енергонасиченої високовиробничої техніки, використанні в комплексі оптимальних доз гербіцидів і пестицидів для хімічного захисту рослин від хвороб і бур’янів і використання наборів різноманітних по швидкості високопродуктивних і надійно вистачаючих сортів і гібридів рослин і застосуванні мінеральних доз органічних і мінеральних добрив. При сучасній технології вимагають: сурову технологічну дисципліну виконання всіх операцій; кваліфікацій, високу кваліфікацію механізаторів і наукову організацію праці, а також відповідний емоційний механізм господарювання. Сучасною технологією забе6зпечується запланована врожайність при найменших затратах праці і засобів на виробництво одиниці продукції.

В структурі рослинництва найбільш вагоме значення має вирощування цукрового буряка. Ця культура має складове місце прибутку господарства. З цукрового буряка виробляють не тільки цукор. Залишки після його переробки йдуть на корм худоби. Також цукровий буряк являється одним з основних продуктів для розрахунку за придбану господарством техніку та паливо, мастильні матеріали.

1. Виробничо-господарська характеристика об'єкту

1.1 Загальна характеристика господарства Товариство з обмеженою відповідальністю «Голландська аграрна компанія», створена в 2007 році в результаті реформування колективного сільськогосподарського підприємства «Злагода».

«Голландська аграрна компанія» розташовується в с. Березі Глухівського району Сумської області. Відстань до районного центру м. Глухів — 7 км до обласного центру м. Суми — 135 км, відстань до найближчої автомобільної дороги Кіпті - Глухів — Бачівськ — 35 км.

Господарство розташоване в поліській зоні, це зона лісостепу України. Клімат помірно — теплий, добре зволожений, характеризується такими показниками: сумами активних температур більш 10 градусів, кількістю випадання за цей час опадів 310 — 320 мм і гідротермічним коефіцієнтом 1. Найбільш жаркими місяцями в році є липень з середньою температурою +18,8 градусів, найбільш холодний січень, середня температура дорівнює -8,2 градусів. Середня довгота без морозного періоду складає 155 днів, найбільша 189 днів, найменша 128 днів. В різні роки вона може значно коливатися. Робітники господарства спрямовані на отримання високоякісної продукції. Зональний тип грунтів — сірі лісові опідзолені грунти. Поширені також дерново-підзолисті, опідзолені і вилугувані чорноземи.

Сірі опідзолені грунти утворюються під листяними лісами з травяним покровом під дією підзолистого і дернового процесів ґрунтоутворення. Підзолистий процес на території господарства виражений менше, ніж у інших зонах, а для дернового процесу створюються кращі умови. Сірі опідзолені грунти на відміну від дерново-підзолистих мають більш виражений гумусний горизонт глибиною 15…35 см. Слабко-кислою реакцією (5…7.5) і грудкувату структуру, де міститься значно більше органічних речовин і вміст гумусу становить 2…4.5%.

Рослинність зони характеризується листяними лісами з трав’яним покровом і трав’яною рослинністю. Зональний тип ґрунтів — сірі лісові опідзолені ґрунти.

Таблиця 1.1 — Склад МТП і сільськогосподарських машин на 2013р.

Таблиця 1.2-Структура земельних угідь на 2013 рік

Таблиця 1.3- Структура посівних площ на 2013 рік

В ТОВ «Голландська аграрна компанія», порівняно з іншими господарствами, дуже добре відрегульований механізм продажу продукції, також налагоджено постачання ПММ і деталей. Господарство закупило нову зарубіжну техніку, більш продуктивну і ефективну, та планує купувати її надалі для покращення своїх виробничої - економічних показників.

На сьогоднішній день ТОВ «Голландська аграрна компанія» є нормально функціонуючим господарством, яке нарощує свої економічні та виробничі показники незважаючи на складну економічну ситуацію, що склалась в сільському господарстві України.

1.2 Аналіз наявності технології і організації вирощування с/г культур в.т.ч. посів цукрового буряка Цукровий буряк — одна з найбільш поширених культур універсального використання. В Україні цукрові буряки — основна сировина для виробництва цукру. Цукровий буряк використовують як на цукор так і на корм тварин. Практично з однієї площі посіву вони дають два врожаї: перший коренеплоди — сировина для цукрової промисловості, другий — корм для худоби у вигляді гічки і жому. вирощування цукрових буряків є важливим фактором підвищення культури землеробства і продуктивності сівозміни. Оптимальна концентрація цукрових буряків сприяє більш повному і раціональному використанню трудових ресурсів.

Першочергове значення в інтенсифікації виробництва цукрових буряків має високоефективне використання машинно-тракторного парку. Ця умова забезпечується встановленням раціональних технологічних, технічних і організаційних систем та іншими заходами по реалізації споживацьких властивостей с/г машин, які гарантують високу якість виконання робіт у задані агротехнічні строки з найбільшою економічною ефективністю.

1.3 Склад МТП і аналіз її стану Має добру МТП, яка дозволяє успішно виконувати поставлені перед господарством завдання по випаруванню с/г культур.

Господарство має адміністративний корпус, майстерні з цехами, токарним, зварювальним, ковальським, та по поточному ремонту тракторів, комбайнів та інших с/г машин. Господарство має машинний двір з гаражами для автомобілів, тракторів і комбайнів, а також площадки з твердим покриттям для зберігання с/г машин.

Заправка техніки паливо мастильними матеріалами забезпечується заправочною станцією.

Для підтримання більш високої технічної готовності треба замінити частину парку на новий, а також урізноманітнити його.

1.4 Аналіз економічних показників використання МТП в господарстві

Техніко-економічні показники господарства по посіву цукрового буряка за три попередні роки наведені у таблиці 1.4

Таблиця 1.4- Техніко-економічні показники господарства по посіву цукрового буряку.

З даних показників видно, що цукрового буряка в господарстві висівається на великій площі з доброю врожайністю, яка за останні роки збільшується за рахунок використання сучасних технологій та техніки, які використовує Голландська агрофірма в своїй виробничий діяльності. Крім того збільшується площа зайнята під цукрового буряка.

1.5 Обґрунтування теми дипломного проекту С/г — одна з провідних галузей народного господарства. Продукція с/г виробництва — це насамперед продукти харчування людей, сировина для різних галузей промисловості. Стабільне і ефективне функціонування аграрного виробництва основа економічної стабільної держави і добробуту громадян.

Значні труднощі виникають при впровадженні машин в господарствах. Машин, що потребують особливого підходу високої культури землеробства, попадаючи в

старий технологічний процес, не приносять очікуваного ефекту, не досягають запланованої продуктивності, дають продукцію низької якості. При впровадженні нових технологічних процесів, окремих машин і комплексів знижується їх техніко-економічна ефективність, підвищується матеріальна-енергоємкість, зменшується віддача засобів механізації.

Тому вимагається корінне підвищення ефективності застосування нової техніки і, насамперед, по тим культурам, де рівень механізації наближається до 100%.

До таких культур належать цукровий буряк, який має велике значення, багатогранне значення. В Україні цукрові буряки — основна сировина для виробництва цукру.

Практично з однієї площі посіву вони дають два врожаї: перший — коренеплоди — сировина для цукрової промисловості; другий — корм для худоби у вигляді гички. Крім того можна отримати пектиновий клей, спирт, кормові дріжджі, синильну кислот.

При урожайності коренеплодів 250 ц/га, з вмістом цукру 14% вихід його після переробки 13,5%. З кожного гектара цукрових буряків можна отримати 54 ц і 84 ц кормів.

Вирощування цукрового буряка є важливим фактором підвищення культури землеробства і продуктивності сівозмін. Способи обробітку ґрунту під цю культуру сприяють очищенню полів від бур’янів.

Оптимальна концентрація виробництва цукрових буряків сприяє більш повному і раціональному використанні трудових ресурсів. Підвищення питомої ваги посівів цукрових буряків дає можливість більш повно використовувати техніку, що позитивно впливає на ріст урожаю буряків та інших культур сівозміни, збільшення виходу молока, м’яса, зниження собівартості с/г продукції.

Одним з основних шляхів цього важливого завдання є забезпечення високих темпів виробництва цукрових буряків, послідовної її інтенсифікації, високоефективного використання землі, всебічного укріплення матеріально-технічної бази, при скореного впровадження досягнення наук і передового досвіду.

Результатом впровадження сучасної технології в окремих господарствах довели, що така технологія відкриває великі можливості різкого підвищення урожайності цукрових буряків при значному скороченні всіх видів витрат.

Першочергове значення в інтенсифікації виробництва цукрових буряків має високоефективне використання машинно-тракторного парку. Ця умова забезпечується встановленням раціональних технологічних і організаційних систем та іншими заходами по реалізації споживацьких властивостей с/г машин, які гарантують високу якість виконання робіт у задані агротехнічні строки з найбільшою економічною ефективністю.

Тобто поставлене завдання — значно збільшити віддачу від створеного виробничого потенціалу та того що надходить у сільське господарство.

Ця проблема ще більше загострюється в умовах переходу до ринкових відносин в аграрному секторі проведення земельної реформи, поширення нових організаційних форм господарства.

2. Розрахунково-конструкторська частина

2.1 Обґрунтування необхідності розрахунку оптимального складу МТП Оптимальний склад — це підбір машин такого типу і кількісного співвідношення, що дає змогу механізувати всі види робіт у господарстві при найменших затратах праці і коштів на одиницю продукції.

Вибір і обґрунтування оптимального складу машинно-тракторного парку є дуже відповідальним завданням. Складність його зумовлюється тим, що акціонерні товариства, як правило, є багатогалузевими, що вирощують різні культури, а умови проведення виробничих операцій різні і непостійні через природні особливості і зміни погодинних умов, майже кожен тип машин і агрегату за своїми технічними можливостями найбільш ефективно може використовуватись лише у визначному діапазоні природно-виробничих умов для якого він розрахований.

Крім того різноманітність тракторів і с/г машин ускладнює її агрегатування, технічні обслуговування, ремонт і утримання, зменшує сезонний виробіток на одну машину тощо. Отже, з великої різноманітності машин підбирають тільки мінімально необхідну кількість, яка забезпечить виконання усіх робіт з найбільшим економічним ефектом.

Доцільно починати вибір машин з енергетичних засобів — універсальної частини машинного парку, на яку припадає найбільша частина вартості і експлуатаційних витрат. При доборі типів енергетичних засобів (тракторів, самохідних машин, автомобілів) звичайно одночасно вибирають і необхідні типи машин, склад агрегатів для даних умов.

2.2 Визначення інвентарної кількості тракторів Визначення кількості тракторів за графіком є експлуатаційною, тобто на кількість, яка безпосередньо зайнята на виконанні робіт виробничого плану.

Фактична (інвентарна) кількість тракторів МТП господарства повинна бути дещо більшою у зв’язку з неминучими простоями їх на ремонті, на технічному обслуговуванні та з інших причин.

Отже інвентарна кількість тракторів проектується, враховуючи коефіцієнти технічної готовності тракторного парку, який становить 0,85 … 0, 95.

Інвентарну кількість тракторів визначають за формулою Пін = Пе •? т.r. (2.1)

де Пе — експлуатаційна кількість тракторів яка визначена за графіком машиновикористання.

? т.r. — коефіцієнт технічної готовності тракторного парку.

Для МТП, в яких окремі марки мають по 1 … 3 трактори, інвентарну їх кількість беруть, що дорівнює експлуатаційні

2.3 Розрахунок потреб в ПММ Раціональне використання нафтопродуктів у господарствах великою мірою залежить від правильного обґрунтування річної потреби їх, враховуючи структуру МТП, природно — кліматичні та виробничі умови.

Річну потребу паливо — мастильних матеріалів для КСП визначають на основі плану механізованих робіт і норм витрати палива на одиницю роботи, виходячи з технічних карт вирощування с/г культур та планових виробничих завдань, а також робіт у тваринництві, використання стаціонарних двигунів ремонтних майстерень тощо. До витрат основного палива, згідно з планом механізованих робіт, додається витрата на холості переїзди тракторів, переміщення с/г машин з поля на поле тощо.

Ці витрати становлять в межах 3 … 5% від витрат на виконання операції.

2.4 Розробка заходів по зниженню витрат ПММ Для проведення різних робіт у сільському господарстві багато витрачається дизельного палива, бензину та інших нафтопродуктів. Тому зниження витрат їх має велике значення. Значним резервом економії палива є правильна експлуатація агрегатів, застосування оптимальних режимів роботи, своєчасне і якісне технічне і технологічне обслуговування машин, правильне виконання регулювань та інше. Наприклад, на витрату палива дуже впливає ступінь використання потужності двигуна трактора: при завантаженні 60% витрат палива на одиницю виконаної роботи збільшується на 30%. Навантаження трактора John Deere- 8410 на 10, 20, 30, 40, і 50% призводить до перевитрат палива відповідно на 5,11, 19, 28 і 40%.

Резерви економії є і в скороченні кількості холостих переїздів, зменшенні простоїв з працюючим двигуном, раціональній швидкості руху. У господарствах треба відповідно до схеми землекористуванням розробляти плани-маршрути переміщення агрегатів і з мінімальною кількістю холостих переїздів.

На витрату палива впливає спосіб руху і повороту агрегату, швидкість і навантажувальні режими, технологічне налагодження.

Наприклад, під час оранки, коли центр опору ваги плуга зміщено від лінії тяги трактора, його тяговий опір може збільшитись до 12%, а це зумовлює приблизно таку саму перевитрату палива.

При оранці погано відрегульованим плугом із затупленими лемешами перевитрати палива на 1 га досягає 30%. Із збільшенням товщини різальної кромки лемеша до 5 мм витрати палива зростає на 40−50%. Боротьба за раціональне і ефективне використання нафтопродуктів дає відчутну економію, коли проводиться цілеспрямовано і з урахуванням усіх факторів.

2.5 Порядок складання технологічної карти на вирощування і розрахунок по карті

Технологічна карта — це документ, у якому зафіксовані в строгій послідовності і взаємозв'язку між собою технологічні операції і способи їх виконання, набір машин, пристроїв і обладнання, визначення економічного ефекту від застосування їх на виконання окремих операцій і на виробництво продукції в цілому.

Технологічна карта на вирощування цукрового буряку за сучасною технологією складається з 19-ти граф.

Пояснення граф та їх розрахунок проводимо за технологічною операцією «посадки картоплі».

Графа 1. «Номер операції» — записуємо номер операції у хронологічній послідовності їх виконання;

Графа 2. «Технологічна операція» — даємо перелік технологічних операцій по вирощуванню і збиранню даної культури;

Графа 3. «Одиниці виміру» — записуємо одиниці виміру відповідної операції;

Графа 4. «Обсяг робіт» — знаходимо множенням кількості нормо-змін на змінну еталонну продуктивність агрегату за формулою:

ум.ет.га, (2.2)

де Wет — змінна еталонна продуктивність, ет. га/зм, визначаємо за формулою:

ет.га/зм, (2.3)

Графа 5. «Енергоносії» — проставляємо необхідну техніку для виконання операції;

Графа 6. «Марка с.-г. машини» — проставляємо марку с.-г. машини, яка виконує даний вид робіт;

Графа 7. «Кількість с.-г. машин» — проставляємо необхідну кількість машин для виконання операції;

Графи 8−9. «Обслуговуючий персонал»

Графа 8. «Механізатори» — проставляємо кількість механізаторів, працюючих на агрегаті ;

Графа 9. «Інші робітники» — проставляємо кількість працюючих робітників на агрегаті;

Графа 10. «Норма виробітку» — приймаємо з довідника «Типові норми механізованих робіт» чи по даним технічних характеристик;

Графа 11. «Кількість нормозмін» — визначаємо відношенням об'єму робіт на змінну норму виробітку за формулою:

(2.4)

де Q — обсяг робіт, га, т, т/км;

Wзм — змінна норма виробітку, га, т, т/км Графа 12. «Витрати праці на весь обсяг робіт» — записуємо витрати, необхідні для виконання всього обсягу робіт;

Графи 13−14. «Тарифна ставка за нормозміну»

Графа 13. «Механізаторам» — проставляємо тарифну ставку для механізаторів на виконання даного виду робіт;

Графа 14. «Іншим робітникам» — проставляємо тарифну ставку для інших робітників на виконання даного виду робіт;

Графи 15−17. «Зарплата на весь обсяг робіт»

Графа 15. «Механізатором» — проставляємо зарплату, яку отримують механізатори за весь обсяг виконаної роботи;

Графа 16. «Іншим робітникам» — проставляємо зарплату, яку отримують інші робітники за весь обсяг виконаної роботи;

Графа 17. «Разом» — проставляємо зарплату, яку отримують механізатори та інші робітники за весь обсяг виконаної роботи;

Графи 18−19. «Витрати палива»

Графа 18. «На одиницю роботи» — приймаємо з довідника «Типові норми на механізовані роботи;

Графа 19. «На весь обсяг робіт» — визначаємо, шляхом множення обсягу робіт на витрату пального на одиницю роботи, за формулою:

кг, (2.5)

де Q_ор — витрата пального на одиницю роботи, кг

2.5 Опис розробленого пристрою.

При обслуговуванні та ремонті сільськогосподарської техніки завжди є необхідність в нестандартному обладнанні для знімання різноманітних деталей.

З метою підвищення ефективності проведення робіт по експлуатації та ремонту техніки мною запропонований знімач, який призначений для зняття підшипників з валів автомобілів та тракторів різних марок що обов’язково знайде своє місце серед інструменту механізаторів та молодших спеціалістів по обслуговуванню техніки.

3. Організаційно-експлуатаційний розділ

3.1 Агротехнічні вимоги до посіву цукрового буряка

В умовах широкої індустріалізації с/г виробництва все більш актуальним стає удосконалення форм організації праці. Основною формою її в бурякосійних господарствах є виробнича бригада, за якою закріплюється земля, робоча сила і техніка. Визначаючи розмір бригади в кожному господарстві за основу беруть максимальний вихід продукції за одиницю площі при мінімальних трудових і матеріальних затратах. За останні роки в окремих господарствах почали застосовувати групову організацію праці. У напружені періоди польових робіт створюються такі робочі групи: централізованого механізованого приготування робочих розчинів і рідких добрив; доставки і заправки агрегатів насінням, добривами та пестицидами; сівби цукрового буряка; догляду за посівами; проріджування сходів; технічного обслуговування, культурно-побутового обслуговування.

Механізовані групи працюють за принципом єдиного технологічного процесу, по черзі на кожному полі сівозміни. Склад груп комплектують, виходячи із обігу виконання робіт з таким розрахунком щоб сівбу і догляд за рослинами в кожному полі провести за 1 -1,5 дня. Для централізованого механізованого приготування робочих розчинів пестицидів і рідких комплексних добрив використовується агрегат АПЖ — 12. Робочі розчини в поле транспортує агрегат John Deere- 8410+ ЗУ-36. Транспортування насіння і мінеральних добрив проводяться автозавантажувачем сівалок ЗСА-40. У кожному полі сівозміни одночасно працює 6 — 9 агрегатів. Це дає можливість одержувати одночасно рівномірні сходи і вчасно проводити до і після сходовий механізований обробіток.

Для своєчасного усунення поломок в польових умовах і проведення ТО створюється група по технічному обслуговуванню агрегатів (одна на бригаду).

Важливе значення має група культурно-побутового обслуговування, яка створюється для своєчасного харчування та відпочинку робітників.

Наявність великої кількості технічних засобів на одному полі вимагає чіткої

організації планування робіт по управлінню збирально-транспортним процесом.

Для цього створюються диспетчерські служби. Вся суть операції загонів заклечається у тому, що на основі оперативного управління процесом, оптимального співвідношення технічних засобів і своєчасного їх обслуговування, культурно-побутового забезпечення механізаторів значно (на 25 — 35%) підвищується продуктивність кожної машини.

буряк собівартість посівний агрегат

4. Технологічна частина

4.1 Вибір обґрунтовування і розрахунок складу агрегату Якість виконання операцій та затрати механічної енергії на їх виконання залежить від раціонального комплектування агрегатів. Раціональність агрегатів визначається відповідністю трактора і с/г машин — знарядь для виконання операцій та оптимальним співвідношенням тягового зусилля (потужності /трактора з робочим опором машин — знарядь, які входять до складу агрегату.

Отже, перед тим, як прийняти тип і марку трактора, а також підібрати відповідні с/г машини чи знаряддя, потрібно враховувати цілий ряд факторів. Вид і призначення операцій, конкретні умова, в яких вона буде виконувати (тип ґрунту, величини і конфігурація поля, довжина гонів, кут схилу тощо).

Прийнявши марку трактора і знаючи його агротехнічні вимоги, діапазон робочих швидкостей км/год, із технічної характеристики встановлюють робочі передачі, враховуючи умови, визначають тягове зусилля (Рток) теоретичні швидкості руху трактора на прийнятих передачах (К).

Порядок визначення агрегатів з начіпними машинами, а саме сівалка RDA 400S. Враховуючи умови і агротехнічні вимоги беремо трактор John Deere 8410 і підбираємо сівалку RDA 400S швидкість руху Vр = 5 км/год, вага трактора Qгр = 31,5 кН, сівалка 6 м = 11,5 кН, питомий опір 1,4 кН/м Рахунок виконуємо в такій послідовності:

1. Визначаємо робочі передачі, на яких може виконуватись дана операція і відповідні цим передачам типові зусилля на гаку.

V''' т = 7,24 км/год Р н. гак = 14, о кН (4.1)

V''' т = 54,8 км/год Рр. = 14, о кн.

2. Визначаємо тягове зусилля трактора з урахуванням величини підйому Р гак = Р н. гак — Q гр 1 (4.2)

де Р н. гак — номінальне зусилля трактора на відповідних передачах (з технічної характеристики) Р рак = 14, о кн.

Q тр — вага трактора кН./ Q тр = 31, 5 кН к — величина підйому (1 = 0,003)

Отже, Ргак''' = 14,0 — 31,5 · 0,03 = 13,1 кН Рр'''. = 14,0 — 31,5 = 17,1 кН

3. Знаходимо максимальну ширину на ІІІ передачі

(4.3)

де К — питомий опір сівалки кН./м / к = 1,4 кН/м / ;

R — додатковий опір на подолання підйому, кН./

(4.4)

Отже

4. Визначаємо кількість сівалок в агрегаті

де Вк — ширина захвату однієї сівалки (Вк = 5,4)

Беремо на ІІІ передачі І на ІІІ з редуктором по одній сівалці.

5. Визначаємо тяговий опір агрегатів кн.

Rагр'''. = (К + Р) Вк Пк = (1,4 + 0,05) · 5,6 · 1,6 = 12,9 (4.5)

Rр = (К + Р) Вк ПК = (1,4 + 0,050) · 5,6 · 1,6 = 12,9

6. Визначаємо коефіцієнт використання тягового зусилля трактора

(4.6)

В результаті проведення розрахунків агрегат буде працювати дуже ефективно

4.2 Підготовка агрегату до роботи Якісна підготовка агрегату до роботи має важливе практичне значення в забезпеченні своєчасного виконання технологічних операцій на високому агротехнічному рівні.

Суть підготовки до роботи полягає в перевірці комплектності машин, правильності їх складання відповідно до заводських інструкцій складання агрегату в натурі, обладнання його додатковими пристроями, проведення технічного обслуговування.

Важливою складовою частиною підготовки агрегату до роботи з технологічного налагодження (регулювання робочих органів).

Підготовка сівалок полягає в перевірці їх технічного складу проведення технічного обслуговування, встановлені на задану глибину загортання насіння і задану норму висіву, а також у встановленні вильоту маркера або слідопоказчика.

Для встановлення на задану норму висіву розраховують кількість насіння 0, яке висівається при заданій нормі висіву за 15 або 30 обертів ходового колеса сівалки Якщо практично висівається більш або менш та відповідно зменшується чи збільшується висів передавальним механізмом, або зміною робочої частини висівного апарата.

Кількість машин різних найменувань визначається розмірами площ і сезонним виробітком машин. В свою чергу сезонний виробіток залежить від експлуатаційної продуктивності тривалості зміни і оптимального строку виконання операцій з урахуванням погодних умов.

4.3 Підготовка поля Ефективне використання агрегатів і якість виконання операції залежить від правильної підготовки поля. Для підготовки поля слід оглянути його з метою

усунення перешкод, які негативно впливають на якість виконання операції і продуктивності агрегатів, а також вибрати напрям і спосіб руху. При цьому враховують агротехнічні вимоги до операції та особливості агрегату. Одразу чи після збирання зернових або інших культур роблять обов’язкове лущення на глибину 5−6 см. Це сприяє зменшенню вологи та накоплення за рахунок опадів, а також інтенсивному проростання насіння.

Під зяблеву полину вносять повну дозу органічних і мінеральних добрив. Гній треба розподіляти рівномірно (40 … 60 т/га) та відразу розробляти. Мінеральні добрива треба вносити у вигляді складених тюків.

Оранку роблять з боронуванням на глибину 32 … 35 см плугами Manager C або ПЛН-3−35 в агрегаті з трактором John Deere-8410. Після оранки поверхню поля рівняють.

В системі раціональної весняної обробки ґрунту проводять ранньовесняне рихлення та вирівнювання ґрунту з найменшим розривом у часі. Ці операції виконують двома широкозахватними агрегатами з гусеничними тракторами на підвищених робочих швидкостях.

При боронуванні глибина обробки повинна складати не більше 30 мм, а висота гребців не повинна перевищувати 20 мм.

Для більш ефективної боротьби з бур’янами при вирощувані цукрових буряків застосовують гербіциди ТХА 7 … 8 кг/га. Гербіциди вносять при ґрунту по поверхні поля з зарубкою культиваторами КРНВ-5,6−04. Після виконання передпосівною культивацією агрегатами.

Велика ефективність від гербіцидів досягається одночасним їх внесенням до всіх цих операцій можна вважати поле придатне до посіву цукрових буряків.

міжрядь складає 45 чи 60 см. Для сівби використовують сівалку точного висіву RDA 400S агрегатуючи з трактором John Deere-8410. Перед початком операції агрегат встановлюють на поворотній смузі і при виїзді на контрольну борозну .

4.4 Організація роботи агрегату в загінці.

При сівбі цукрових буряків застосовують пунктирний і рядовий способи.

Сіяти треба не більш 3−4 днів з глибиною загортання насіння 3−4 см.

Ширина органи машини переводять в робочий стан. При першому проході проїхавши 20…30 м зупинити агрегат і перевірити якість виконаної операції, відповідно до агрегативних вимог. При подальшій роботі постійно стежити за станом робочих органів. У кінці загінки, після її проходу на поворотній смузі, здійснюють поворот агрегату для зворотного руху. При повороті робочі органи піднімають в транспортне положення в момент проходження останнього робочого органа через межу поворотної смуги. При необхідності очищають робочі органи сівалки від ґрунту і буряків.

4.5 Розрахунок техніко-економічних показників роботи агрегату Розрахунок показників зводиться до визначення до визначення змінної технічної продуктивності агрегату, витрати палива і затрат праці на одиницю виконаної роботи.

Зміна продуктивності агрегату визначається за формулою:

(4.7)

де Вр — робоча ширина захвата агрегату, м

— робоча швидкість руху агрегату, км/год Тр — час роботи агрегату, год.

Тр = Т з м · 6 (4.8)

де Тз — тривалість зміни (8 год)

— коефіцієнт використання часу змін Тр = 7 · 0,64 = 4,48 год Отже Wзм = 0,1 · 5,4 · 5 · 4,48 = 12,09 год Витрата палива на 1 га обробленої площі визначається за формулою.

(4.9)

Ср, Сх., С3 — годинні витрати палива при роботі під навантажуванням на холостому ході і зупинка кг/год.

Тр, Тх, Т3 — час затрачений на виконання робіт холостого ходу і зупинки агрегату за зміну /год.

Затрати праці на одиницю виконаної роботи визначають за формулою:

(4.10)

де Пм — кількість механізаторів, які обслуговують агрегат (1 чол)

По — кількість допоміжних працівників 3 чол.)

W год. — година продуктивність (га)

4.6 Організація контролю і оцінки якості роботи.

Якість посіву цукрових буряків визначають не менш 3-х разів зміну по таким показникам :

— практична норма висіву насіння на 1 м рядків;

— глибина заробки насіння в ґрунт ;

— ширина міжрядь в середині захвату сівалки;

— норма висіву добрив;

— прямолінійність сівби.

Норму висіву визначають не менш як у трьох містах, які знаходяться на однаковій відстані один від одного по колу кожної сівалки. Для цього на відрізку кожного рядка довжиною 2 м взвідного в захват сівалки розкривають потім насіннєву борозну і підраховують кількість насіння.

Глибину заробки насіння визначають не менш як у трьох місцях, що зосереджені на одній довжині один від одного по ходу кожної сівалки. В площині перпендикулярної ходу сівалки потім розрізають ґрунт до глибини заглиблення насіння і лінійкою виміряють товщину шару ґрунту над насінням з точністю до 1 мм. На кожному рядку це повторюють не менше 10 разів. Перед вимірюванням вимірюють ґрунтові, утворені загортачами сівалки.

Ширину міжрядь вимірюють лінійкою з точністю до 0,5 см. Спочатку ширину центрального міжряддя (довжину між 6 і 7 рядками, 1-рядкові сівалки) потім довжину міжрядь справа і зліва від нього. Для визначення довжини стикових міжрядь находять насіння в крайніх рядках суміжних проходів і вимірюють довжину між ними.

Для перевірки норм висіву добрив на 1 га з точністю до 1 кг бункери туковисівних апаратів заповнюють зваженими добрива. По закінченню висіву заміряють площу, на яку вони витрачені

Прямолінійність сівби визначають накладанням на маркерну стрічку стальної вимірювальної стрічки довжиною 20 м, края якої після натягнення приколюють шпильками. Потім вимірюють максимальні відхилення від відрізу маркерної стрічки до вимірюючої стрічки. Точність виміру 0,5 см.

Рівняння поверхні засіяного поля визначають візуально.

Наявність просівів встановлюють при огляді поля сходів цукрових буряків.

4.7 Складання операційно-технологічної карти Ефективність виробництва продукції рослинництва великою мірою залежить від раціонального поєднання і послідовності виконання виробничих процесів, повного використання технічних можливостей тракторних агрегатів, правильно організувати виконання кожної операції.

Операційно-технологічна карта являє собою комплекс організаційно-технічних правил, які визначаються у формі дотримання виконання технологічної операції. В операційно-технологічній карті записуємо: умови роботи, агротехнічні вимоги, порядок підготовки агрегату і поля до роботи, спосіб руху і швидкісний режим, продуктивність агрегату і витрати пального, контроль за якістю.

Визначаємо тривалість одного циклу за формулою:

_в., (4.11)

де t_р — час повороту, _в.

Т_ц = (12 · 1455,4 / 100 · 11,37) + 2 · 0,45 = 16,3хв.

Визначаємо технічну продуктивність за цикл з формули:

га, (4.12)

де? — коефіцієнт використання часу зміни

W_ц = 0,1 · 18,2 · 11,37 · 0,27 · 0,85 = 4,75га Визначаємо кількість циклів за зміну з формули:

цк/зм, (4.13)

П_ц = 7 / 0,27 = 25,93цк/зм Витрату пального за зміну визначаємо за формулою:

кг, (4.14)

де W_зм— змінна продуктивність, визначаємо за формулою:

га, (4.15)

W_зм = 4,75 · 25,93 = 123,1га;

Q_зм= 4,5 · 123,1 = 554,2 кг.

5. Економічна частина

5.1 Розрахунок собівартості сільськогосподарської продукції

Визначаємо вартість 1ц цукрового буряка за сучасною технологією, використовуючи технологічну карту для підрахунку всіх елементів витрат, що входять до складу собівартості продукції.

Вартість одиниці продукції визначаємо за формулою:

грн./га, (5.1)

де С_з — заробітна плата, грн.;

П_м — вартість паливо-мастильних матеріалів, грн.;

А — відрахування на амортизацію машин, грн.;

С_пт — відрахування на поточний ремонт і технічний огляд, грн.;

В_н — вартість насіння, грн.;

Д_н — вартість мінеральних добрив, грн.;

Д_г — вартість гербіцидів, грн.;

П_пів — інші прямі витрати, грн.;

З_в— загально-виробничі витрати, грн.;

З_г— загальногосподарські витрати, грн.;

В_ппр — вартість побічної продукції, грн.;

В_пр — валовий збір продукції, т.

С_п = (4105,38 + 29 290,44 + 2946,35 + 2083,5 + 33 176 +128 789 +

+ 27 630,27 + 755,83 + 604,66 + 491,29 — 379,24) / 572 = 401,21грн./га Заробітну плату визначаємо за формулою:

грн., (5.2)

де З — основна заробітна плата, грн.;

С_дод — додаткова заробітна плата, грн.;

С_сс — відрахування на соціальне страхування, грн.;

С_пф — відрахування в пенсійний фонд, грн.;

С_фн — відрахування у фонд від нещасних випадків, грн.

С_з = 2528,43 + 505,69 + 87,99 + 48,55 + 980,02 + 26,7 = 4105,38грн.

грн., (5.3)

де О_пр — оплата праці, грн.;

З_кл — надбавка за класність, що складає 10% від оплати праці, визначаємо за формулою:

грн., (5.4)

З_кл = 0,1 · 1764,76 = 176,48грн.;

З_як — надбавка за якість, яка становить 10% від оплати праці, визначаємо за формулою:

грн., (5.5)

З_як = 0,1 · 1764,76 = 176,48грн.;

З_від — відрахування на відпустку, що становить 8,54% від оплати праці і всіх доплат, знаходимо з виразу:

грн., (5.6)

З_від = 0,0854 · (1764,76 + 176,48 + 176,48) = 180,85грн.;

З_ст — відрахування за безперервний стаж роботи, який становить 10% від суми оплати праці і всіх доплат, визначаємо за формулою:

грн., (5.7)

З_ст = 0,1 · (1764,76 + 176,48 + 176,48 + 180,85) = 229,86грн.

З = 1764,76 + 176,48 + 176,48 + 180,85 + 229,86 = 2528,43грн.

Визначаємо додаткову заробітну плату за формулою:

грн., (5.8)

де П_д — відсоток додаткової оплати С_дод = 20 · 2528,43 / 100 = 505,69грн.

Відрахування на соціальне страхування визначаємо за формулою:

грн., (5.9)

де П_с — відсоток відрахування на соціальне страхування С_сс = (2528,43 + 505,69) · 2,9 / 100 = 87,99грн.

Відрахування у фонд зайнятості визначаємо за формулою:

грн., (5.10)

де Ф_з — відсоток відрахувань у фонд зайнятості

С_фз = (2528,43 + 505,69) · 1,6 / 100 = 48,55грн.

Відрахування у пенсійний фонд визначаємо за формулою:

грн., (5.11)

де П_пф — відсоток відрахування в пенсійний фонд С_пф = (2528,43 + 505,69) · 32,3 / 100 = 980,02грн.

Відрахування у фонд від нещасних випадків визначаємо за формулою:

грн., (5.12)

де П_нв — відсоток відрахувань у фонд від нещасних випадків С_фн = (2528,43 + 505,69) · 0,88 / 100 = 26,7грн.

Вартість пального згідно з даними технологічної карти становить — 16 936,44грн., а вартість мастильних матеріалів визначаємо за формулою:

грн., (5.13)

де Q_м — загальна витрата мастильних матеріалів, кг;

В_м — вартість мастильних матеріалів, грн.

П_мм = 355 · 34,8 = 12 354грн.

витрати на паливо-мастильні матеріали складають — 29 290,44грн.

Вартість посівного матеріалу визначаємо за формулою:

грн., (5.14)

де Q_н — необхідна маса насіння, кг;

В_нн — вартість одного кілограма насіння, грн.

В_н = 22 880 · 1,45 = 33 176грн.

Вартість мінеральних добрив визначаємо за формулою:

грн., (5.15)

де Q_д — необхідна кількість мінеральних добрив, кг;

В_д — вартість одного кілограма добрив, грн.;

Д_н = 88 820 · 1,45 = 128 789грн.

Вартість гербіцидів визначаємо за формулою:

грн., (5.16)

де Q_г — необхідна кількість гербіцидів, кг;

В_г — вартість одного кілограма гербіцидів, грн.

Д_г = 852,8 · 32,4 = 27 630,27грн.

Інші прямі витрати визначаємо за формулою:

грн., (5.17)

П_пів = 10 · (2528,43 + 2946,35 + 2083,5) / 100 = 755,83грн.

Загальновиробничі витрати визначаємо за формулою:

грн., (5.18)

Основна заробітна плата робітників Сосн.грн., визначається за формулою :

Сосн. = Т: С (5.6)

де Т — час виконання робіт, год. ;

Визначаємо додаткову заробітну плату Сдод, грн за формулою :

Сдод. = Сосн. * Пд /100 (5.19)

де Пд — відсоток додаткової оплати, Пд = 20%.

Сдод. = 69 * 20 /100 = 13,8 грн.

Визначаємо відрахування на соціальне страхування Сс.с., грн., за формулою :

Сс.с. = (Сосн. + Сдод.) * П с.с. / 100

Сф.з. = (69,0 + 13,8) * 1,6 /100 = 1,3 грн.

Відрахування у пенсійний фонд Сп.ф., грн., визначаємо за формулою :

Сп.ф. = (Сосн. + Сдод.) * Пп.ф. / 100 (5.20)

де Пп.ф. — відсоток відрахування в пенсійний фонд, Пп.ф. = 32,2%

Сп.ф. = (69,0 + 13,8) * 32,2 / 100 = 26,6 грн.

Відрахування в фонд від нещасних випадків Сн.в., грн., визначаємо за формулою :

Сн.в. = (Сосн. + Сф.д.) * Пн.в. /100 (5.21)

де Пн.в. — відсоток відрахувань у фонд від нещасних випадків, Пн.в.=0,88%

Сн.в. = (69,0 + 13,8) * 0,88 /100 = 0,7 грн.

Повна заробітна плата за формулою становитиме :

Сз.п. = 69,0 + 13,8+ 2,4 + 1,3 + 26,6 +0,7 = 113,8грн.

Накладні витрати становлять 60% від повної заробітної плати робітника:

Нв. = Сз.п. * 60 / 100 = 113,8 * 60 /100 =68,23 грн.

6. Енергозбереження

6.1 Особливості збереження енергії в сільському господарстві

Аграрна сфера матеріального виробництва має особливості, які визначаються специфікою енергетичних процесів у землеробстві і тваринництві порівняно з процесами споживання енергії у промисловості, що зумовлює неадекватність темпів зростання енергоспоживання та обсягів виробництва продукції. Ці особливості мають різне походження і вплив на характер енергофікації сільськогосподарського виробництва, визначають його потребу в енергетичних потужностях та енергоресурсах.

Перша особливість сільського господарства пов’язана із використанням землі як непересічного чинника виробництва продовольства: «Праця — батько і найактивніший принцип багатства, земля — його мати» (У. Петті).

Земля як засіб виробництва при правильному використанні не зношується (як, наприклад, машина), а може підвищувати свою віддачу.

Підвищення економічної родючості ґрунтів значною мірою відбувається у процесі енергетичного впливу шляхом застосування досконаліших способів обробітку, хімізації і меліорації за умови, що процес внесення енергії не порушує екологічної рівноваги. Оскільки земля поряд з іншими елементами навколишнього середовища у процесі господарської діяльності людини піддається негативному впливу (ерозії тощо), то з цього випливає необхідність ґрунтозахисного характеру використання технічних засобів, спрямованого на збереження родючості ґрунту, що зумовлює використання додаткових обсягів енергії. Неоднакова якість земельних угідь обумовлює різну урожайність та рівень питомих витрат енергії.

Властивості ґрунту (структура, вологість, які визначають різні умови руху, особливо під час бездоріжжя) викликаюсь необхідність витрачати значну кількість енергії на вантажообіг, який залежить від маси машини та протяжності шляху. Трактори тільки на переміщення витрачають 30% і більше потужності.

На мало енергоємних роботах понад 75% усіх енерговитрат припадає на переміщення машин і матеріалів.

Мобільність сільськогосподарської техніки внаслідок впливу рельєфу, взаємодії силової і робочої складових машинних агрегатів обумовлюють високу вібраційну та динамічну завантаженість конструкцій. Підвищена запиленість та забрудненість під час роботи машинних агрегатів у польових умовах викликає інтенсивне абразивне зношування недостатньо захищених елементів, зокрема, паливної апаратури двигунів, інших вузлів, що обумовлює додаткові витрати пального.

Друга специфічна ознака енергоспоживання у сільському господарстві пов’язана з використанням у виробництві живих організмів (сільського — сподарських рослин і тварин), біологічних об'єктів.

Залежно від функцій рослини і тварини можуть бути як предметом праці (наприклад, енергетичні засоби використовують енергію, впливаючи на стан сільськогосподарських культур), так і за способом праці (зокрема продуктивна худоба). Ця особливість сільського господарства вимагає при конструюванні технічних засобів враховувати специфіку вимог біологічного процесу відтворення живих організмів. Сільськогосподарські роботи поєднують у собі біологічні процеси та виробничі операції. На противагу промисловості, де піднесення технічного рівня пов’язано з оновленням машин та устаткування, застосуванням нових технологічних процесів, у сільському господарстві значення технічного рівня здебільшого пов’язують з біологічним відтворювальним процесом рослин та тварин, особливостям яких підпорядковані усі елементи технологій. Сільськогосподарські екосистеми відрізняються від природних (ліси, луки тощо) тим, що, по-перше, окрім сонячної енергії вони одержують від людини (чи за її участю) додаткову енергію (енергія м’язів людини та тварини, добрив, енергетичних засобів тощо); по-друге, максимізацією виходів окремих видів рослинницької чи тваринницької продукції шляхом використання більшої кількості енергії; по-третє, природний відбір замінюється штучним шляхом селекції рослин і тварин, пристосованих до інтенсивного засвоєння природної і штучної енергії.

Особливістю сучасного сільськогосподарського виробництва є те, що більшість енергоємних технологічних операцій механізовано, а рівень енергоспоживання в основному стабілізувався. Суттєвого зниження питомих енерговитрат на цих операціях добитися важко, якщо не змінювати технологію. Як правило, основна частина ручної праці застосовується на мало енергоємних — технологічних операціях, тому механізація цих процесів зумовлює додаткові питомі витрати енергоресурсів.

Третьою специфічною особливістю енергоспоживання у сільському господарстві є залежність виробництва від погодно-кліматичних умов, що визначають хід технологічних процесів. Залежно від погоди навіть протягом дня можуть змінюватися умови праці, склад операцій, витрати енергії тощо. Технологічні лінії у рільництві на відміну від промисловості не можуть бути чітко детермінованими. Вони, як правило, тимчасові, зі змінними обсягами робіт і тривалістю циклів, складом мобільних агрегатів. Зміна погодних умов, яку заздалегідь важко визначити, впливає на здійснення технологічних операцій. Внаслідок неоднакових термінів дозрівання сільськогосподарських культур, різної їх урожайності тощо змінюються тривалість виконання технологічних процесів, їх енергоємність.

Сільському господарству притаманний чинник технологічного ризику, обумовлений погодно-кліматичними умовами, а отже і коливання енергоємності виробництва продукції: несприятливі погодні умови навіть за високого рівня інтенсифікації рослинництва на 70—80% обумовлюють варіабельність урожайності. Коливання рівня урожайності залежно від погодних умов зумовлюють, по-перше, значні втрати продукції в урожайні роки, по-друге, зниження ефективності сільськогосподарського виробництва через непродуктивне використання енергетичних та інших ресурсів у неврожайні роки. Погодно-кліматичні умови визначають характер сільськогосподарського виробництва і через дію чинника часу.

Специфічність дії цього чинника в сільському господарстві полягає в тому, що

оптимальні терміни виконань можуть відхилятися на 1—3 тижні, відрізняються

через особливості структури ґрунту та рельєфу навіть для одного і того ж поля.

Оптимальні терміни виконання сільськогосподарських операцій складно встановити точно, тому фактичні дані здійснення технологічних процесів можуть значно відхилятися від запланованих, що змушує використовувати енергетичні засоби не в оптимальному режимі. В цілому сільськогосподарські виробничі процеси внаслідок нестабільного обсягу робіт у рільництві мають імовірнісний характер.

Четверта особливість енергоспоживання — це сезонність, яка визначає нерівномірне, а саме пікове завантаження енергетичних засобів протягом року. Можна виділити чотири найнапруженіші періоди польових робіт: сівба та садіння сільськогосподарських культур; догляд за просапними культурами; збирання врожаю; зяблева оранка та посів озимих. Зокрема, близько 40% річного обсягу сільськогосподарських вантажів транспортується під час збирання урожаю. Для сільського господарства характерні висока добова і сезонна нерівномірність електроспоживання: насосні підстанції для зрошення полів максимально використовуються влітку, теплиці і парники.

6.2 Економіко-організаційні принципи ефективного енергоспоживання Ефективне використання енергії у сільському господарстві стало можливим лише за умови, коли виробничі процеси почали розщеплюватися та організовуватися відповідно до вимог їх механізації.

Заходи по раціональному поєднанню у часі і просторі енергетичних засобів, обслуговуючого персоналу і предметів праці ґрунтуються на принципах організації виробництва (безперервності, ритмічності, пропорційності, паралельності, прямо точності, максимального завантаження в усіх ланках) у межах певних форм організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування, диверсифікації).

Безперервність аграрного виробництва передбачає відсутність (чи мінімум) перерв у роботі технічних засобів і забезпеченість синхронності процесу виробництва.

Принцип безперервності найповніше і збільшення роботи машинного часу енергетичних установок.

При забезпеченні безперервності створюються умови протікання виробничого процесу без проміжних складів втілюється у потоковості, за якої забезпечується синхронність виконання виробничих операцій та паралельне поєднання їх у часі, скорочення енерговитрат за рахунок зменшення пауз (холостого ходу) у технологічному процесі та перевалок скорочується число технологічних операцій'. Завдяки дотриманню принципу безперервності зменшуються енерговитрати на переміщення сировини, що обробляється, вантажно-розвантажувальні роботи. У рослинництві безперервність має пульсуючий характер, коли оброблювана сировина перемішується певними частинами. Безперервність руху сировини забезпечує зниження енерговитрат і шляхом рівномірної її подачі.

Залежність між кількістю тракторів та робочих машин встановлюється виходячи з терміну їх експлуатації протягом року. Так, важливо мати оптимальну кількість тракторних причепів для колісних тракторів, які на транспортних роботах зайняті 60—70% робочого часу. Рівень забезпечення тракторів універсальними причепами — це відношення кількості таких причепів певної марки до кількості тракторів, які використовуються в агрегаті з цими причепами. Економічна доцільність придбання причепа визначається із співвідношення витрат на утримання трактора і причепа в період їх простою через відсутність роботи.

Принцип максимального завантаження у всіх ланках виробничого процесу передбачає розчленування останнього з метою забезпечення найвищої продуктивності технічних засобів та виробничого персоналу. Це досягається за умови, коли ланки виробничого процесу незалежні одна від одної у часі. Максимум продуктивності агрегату може не співпадати з необхідністю мінімізувати енерговитрати у кожній ланці.

Важливо, домагаючись максимізації завантаження, обмежитися мінімумом енерговитрат для кожного процесу в цілому.

6.3 Резерви зменшення енергоємності в рослинництві

Концентрація як форма суспільного розподілу праці (енергії) — це процес зосередження енергії праці і капіталу, що у певних межах забезпечує збільшення виробництва продукції. Виникають умови для використання високопродуктивної енергонасиченої техніки на основі розподілу виробничого процесу за операціями, для кооперації праці, об'єднання загально виробничих функцій та заощадження питомих витрат енергії. На межі концентрації впливають природно-економічні (регіональні) особливості, рівень розвитку продуктивних сил тощо. Мінімальний рівень концентрації сільськогосподарського виробництва з огляду на раціональність використання енергоресурсів є нижньою межею забезпечення енерговіддачі. Оптимальний рівень концентрації виробництва забезпечує мінімальну енергоємність вироблюваної продукції. Процеси концентрації і спеціалізації завжди відбуваються паралельно.

Спеціалізація як форма суспільного розподілу праці (енергії) характеризується зосередженням виробництва певної аграрної продукції в сільськогосподарському підприємстві, стимулює концентрацію виробництва і капіталу, збільшення розмірів підприємств, що забезпечує заощадження енергоресурсів на масштабах господарської діяльності. Уособлення виробництва одноманітної продукції (предметна спеціалізація), окремих стадій єдиного технологічного процесу і розподілу, окремих технологічних стадій — самостійні виробництва (по стадійна спеціалізація), окремих виробничих функцій (технологічна чи функціональна спеціалізація) мають різні сфери дії в аграрному виробництві.

Перехід від предметної до стадійної і технологічної спеціалізації розширює інтервал розмірів виробництва, що зумовлює кумулятивний ефект організаційної структури нового типу.

Кооперування як форма суспільного розподілу праці (енергії), за якої кілька аграрних товаровиробників безпосередньо взаємодіють при виробництві однотипного продукту, забезпечує зменшення витрат енергії. Особливою формою кооперації є комбінування, що ґрунтується на технологічному (функціональному) поєднанні різних виробництв з метою отримання кінцевого продукту шляхом інтеграції послідовних стадій обробки сировини тощо. Специфічною формою комбінування виробництва є агропромислові об'єднання, де за рахунок поліпшення пропорційності між окремими ланками, високої міри концентрації сировинної бази тощо досягається зменшення витрат енергоресурсів на виробництво і транспортування продукції, знижується енергоємність її виробництва шляхом зменшення втрат сировини, комплексної переробки її та утилізації відходів.

Важливими принципами зменшення енергоємності в рослинництві є принципи: повноти забезпечення потреби у енергоресурсах; поєднання індивідуальних, внутрішньо колективних (корпоративних) та державних (суспільних) інтересів у енергоспоживанні; ефективного розподілу енергоресурсів; максимізації енергетичної ефективності аграрного виробництва; зацікавленості товаровиробників в енергозбереженні; нормативності енергоспоживання; цілеспрямованості енерговитрат; керованості енергетичними потоками; адекватності чинників виробництва та енергозбереженні системності показників енергетичної ефективності;, відповідно до розмірів підприємств вимогам енергетичної ефективної відповідності спеціалізації і концентрації виробництва умов; ефективної реалізації наявного енергетичного потенціалу; врахувань «ефекту запізнення»; відповідності реалізації енергетично потенціалу соціально-екологічним вимогам.

Хімізація неоднозначно впливає на сукупну енергоємність виробництва продукції рослинництва. З одного боку, використання хімічних засобів звужує енергетичні функції як людей, так і техніки, замінюючи використання енергії в прямій формі енергією у непрямій формі, що містяться в міндобривах, отрутохімікатах тощо. З іншого боку, зростають питомі сукупні енерговитрати, пов’язані з виробництвом, транспортуванням, зберіганням і внесенням засобів хімізації.

Для зростання енергетичної ефективності засобів хімізації необхідно: підвищення ефективності використання поживних речовин добрив; поліпшення їх якості; усунення диспропорцій у співвідношенні поживних речовин при внесенні міндобрив; зменшення втрат хімічних засобів при транспортуванні, зберіганні та внесенні. Резервом заощадження пального при внесенні мінеральних добрив є використання тукосумішей.

З урахуванням енергетичного чинника, солому, яка подрібнюється зернозбиральними комбайнами, доцільно на віддалених полях розкидати. Енергетичний ефект цього заходу досягається за рахунок усунення енерговитрат на транспортування і скиртування соломи, навантаження, транспортування і розкидання гною, адже 1 т соломи та 8—10кг азотних добрив рівноцінні 5 т гною.

Велика кількість пального використовується на збиранні зернових. Аналіз свідчить, що витрата пального зернозбиральними комбайнами значною мірою визначається співвідношенням зерна і соломи, що з надходить в молотильно-сепаруючу систему. Так, для комбайна Дон-1500Б, укомплектованого з жниваркою шириною 5,7 м, при прямому комбайнуванні (урожайність колоскових 50ц/га, IIгрупа господарств) енергоємність технологічного процесу при співвідношенні зерна до соломи 1: 1 складає 5,7кг/т, при співвідношенні 1: 1,5 — 6,8кг/т (на 19,3% більше), а при співвідношенні 1:2 — 8,0кг/т (на 40,4% більше). В 60—80 рр. у розвинених країнах проводилась селекційна робота, спрямована на створення мало соломистих сортів зернових. Якщо на початку цього періоду співвідношення зерна і соломи становило 1: 1,5—2, то в 80-х рр. — вже 1: 0,5—1,2. Заданими англійських дослідників, зменшення такого співвідношення з 1: 1,2 до 1: 0,64 зумовлює зменшення питомої витрати пального зернозбиральним комбайном з 3,2—4,3 до 1,9—2,3л/т (в 1,8 рази менше). На наш погляд, в Україні треба висівати такі сорти зернових колоскових, які б з одного боку забезпечували потребу господарств в кормах, підстилці та гної, а з іншого боку — максимально заощаджували пальне на збиранні біологічного врожаю. Тим паче, що в окремих господарствах Лісостепу постійно накопичується надлишок соломи, що знаходиться в 50—100-тонних скиртах по 3—4 роки, які потім спалюються як непотрібні, хоча лише на збирання 1 т соломи комбайном витрачається 2,2—2,5 кг пального.

Отже, з наведених особливостей сільського господарства і, порівнявши їх з ефективними способами використання енергії можна зробити висновок, що ефективне використання енергії буде тоді, коли господарства розпочнуть використовувати енергозбережні та комбіновані агрегати, які використовуються разом з енергонасиченими тракторами і сільськогосподарською технікою. Однією з важливих ознак є дотримання науково-обґрунтованих сівозмін, які за рахунок раціонального удобрення ґрунтів дозволяють заощаджувати енергоресурси.

7. Охорона праці

7.1 Загальні положення охорони праці

Охорона праці в Україні є важливим державним завданням, тому що в кожній державі проводиться велика робота з охорони здоров’я і життя.

Охорона праці механізаторів має велике значення. Зростає технічне оснащення, механізація, висувають більше вимоги до системи машин, організації і охорони праці, а також до правил з техніки безпеки під час використання МТП.

Під час роботи з сучасними високопродуктивними машинами необхідно користуватися новинками в галузі механізації, дотримуватись правил виробничої санітарії і користуватись засобами особистого захисту. Головним завданням охорони праці механізаторів є найшвидше усунення несправності машин, несприятливих умов на робочих місцях.

Перед початком руху машинно-тракторні агрегати повинні бути правильно відрегульовані, захищені всі їх основні вузли. Трактор і с/г машини повинні бути обладнані двосторонньою аварійною сигналізацією, вогнегасником, мітлою, лопатою, інструментами, аптечкою першої медичної допомоги.

На роботах пов’язаних із посівом цукрового буряку, діють усі згадані раніше правила охорони праці, пожежної безпеки тощо.

Не можна працювати на машинах, на яких не огороджені передачі.

Забороняється проводити очищення, регулювання, технічне обслуговування і ремонт при працюючому двигуні.

Не дозволяється виконувати повороти і розвороти при включеному валу відбору потужності і картоплезбиральною машиною в робочому положенні.

Забороняється сідати на перебиральні транспортери.

На одязі працівників не повинно бути довгих, що висять, кінців.

При роботі в суху погоду тракторист-машиніст, комбайнер і обслуговуючий персонал повинні бути забезпечені захисними окулярами.

Всі електродвигуни мають бути заземлені, проводи ретельно ізольовані, гнучкі кабелі підвішені на підпорах чи прокладені в трубах.

7.2 Визначення шкідливих і небезпечних факторів при посіві цукрового буряка Під час виконання робіт у сільському господарстві (оранка, культивація, посадка сільськогосподарських культур, збирання врожаю і так далі), можливе виникнення шкідливих і небезпечних факторів та ситуацій, які можуть спричинити зупинку роботи сільськогосподарського агрегату, аварію машини або травму працівника.

Для уникнення та запобігання виникнення таких ситуацій, на підприємствах потрібно складати таблиці, в яких потрібно вказати можливі небезпечні ситуації, що можуть виникнути при виконанні певних сільськогосподарських робіт.

Нижче, в таблиці 7.1., наведено приклад 10 можливих небезпечних факторів, які можуть виникнути при вирощуванні цукрового буряку. Також в таблиці вказано умови, за яких виникла небезпечна ситуація, коли вона сталася, так до яких наслідків вона призвела.

Таблиця 7.1. Шкідливі і небезпечні фактори

Ознайомившись з даною таблицею, робітники зможуть передбачити виникнення шкідливих факторів, своєчасно усуваючи несправності, та невідповідності в роботі сільськогосподарських агрегатів.

7.3 Розробка інструкції з охорони праці при посіві цукрового буряка трактором John Deere-8410 та сівалки RDA 400S

ІНСТРУКЦІЯ

з охорони праці під час роботи на тракторі трактором John Deere-8410 та сівалки RDA 400S

1. Загальні положення.

1.1. До роботи працівники, які пройшли інструктаж безпосередньо на робочому місці.

1.2. Сівалка повинна бути технічно справною і відповідати вимогам з охорони праці.

1.3. На робочих місцях не повинно бути зайвих вузлів і механізмів.

1.4. На робочих місцях не має бути сторонніх осіб.

1.5. На робочі місця призначається старший ланки.

1.6. Робоче місце забезпечується аптечкою першої медичної допомоги.

1.7. Працівник несе персональну відповідальність за порушення інструкції.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи .

2.1. Працівники повинні з’явитися на роботу за розкладом, запізнення на роботу без об'єктивних причин не допускається.

2.2. Працівники повинні одягнути спеціальний одяг і застібнути всі ґудзики.

2.3. Перевірити агрегат на відповідність вимогам охорони праці.

2.4.Працівники повинні дотримуватись особистої гігієни, тримати в чистоті одяг та інші речі.

2.5. Працівники повинні знаходитися на закріпленому робочому місці, самовільне переміщення на інше робоче місце забороняється.

3. Вимоги безпеки під час посіву цукрового буряку.

3.1. Користуватися тільки справними інструментами, пристроями.

3.2. Бути обережним при підтягуванні кріплень вузлів і механізмів сівалки.

3.3. Перед встановленням сівалки на посів треба перевірити надійність підставки.

3.4. Усі регулювальні роботи повинні проводитися справним інструментом.

3.5. Під час руху агрегату забороняється сходити з трактора і виходити на нього.

3.6. Забороняється знаходитись під час повороту біля агрегату, регулювати і очищати робочі органи на ходу в транспортному положенні.

3.7. Забороняється проводити ремонт комбайна в робочому положенні і при працюючому двигуні, рухатися на зад.

3.8. Під час заправки агрегату забороняється користуватися відкритим вогнем і палити.

3.9. Заправку машинно-тракторного агрегату проводити тільки закритим способом.

4. Вимоги з техніки безпеки по закінченню роботи.

4.1. Працівники повинні повідомити керівника про всі порушення техніки безпеки в процесі виконання роботи.

4.2. Виконання вимоги особистої гігієни.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

5.1. У випадку одержання травми припинити роботу або зупинити агрегат, повідомити керівника, надати першу медичну допомогу, а за потреби відправити потерпілого в медпункт або викликати швидку допомогу.

5.2. Під час виникнення пожежі зателефонувати за № 101, а самим приступити до гасіння пожежі.

Ця інструкція складена на підставі Правил безпеки при посіві, вирощуванні та післязбиральної обробки.

Складена інструкція затверджується головою господарства та погоджується з головним інженером, інженером з охорони праці та юристом.

Погоджено

1. Головний інженер-механік_______________

2. Інженер з охорони праці_______________

3. Юрист-консультант_______________

7.4 Вимоги пожежної безпеки під час виконання операції

Значення протипожежного захисту об'єктів АПК вимагає від працівників пожежної охорони широкого використання в боротьбі з вогнем, досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіту. Трактористи — машиністи, а також комбайнери повинні не лише знати правила пожежної безпеки, а і неухильно виконувати їх.

Відомо, що основною причиною виникнення пожежі в машинно;

тракторному агрегаті являється іскра від вихлопних газів тракторів, комбайнів і автомобілів. Причиною цього може бути відсутність або несправність іскрогасника. Підчас роботи на дизелі слід стежити за щільністю контактів приєднання проводів, що йдуть від магнето до запалювальної свічки пускового двигуна. На кожному тракторі, комбайні і автомобілі обов’язково повинен бути встановлені вогнегасники, лопата. Вони повинні бути в доступному місці і в полі зору механізатора. Збороняється робота трактора з піднятим капотом, заправка агрегатів здійснювати лише за межами поля. При збиранні врожаю тимчасові стоянки для техніки облаштовують не менше ніж за 100 м від будівель, токів. На території господарства встановлено пожежний щит який включає лопату, сокиру, відро, багор, ящик з піском.

7.5 Природоохоронні заходи Значення природоохоронних заходів у сільському господарстві. На сьогоднішній день, охорона природи в світі є найважливішою проблемою суспільства. В умовах НТП, швидкого розвитку промисловості, сільського господарства, усіх галузей економіки величезного значення набуває поліпшення охорони природи та раціональне використання природних ресурсів. Головним джерелом забруднення є господарство і с/г техніка, особливо з використанням отрутохімікатів, а також пасивне відношення людей до ПММ, все це призводить до знищення природи. Спалюючи велику кількість палива, техніка викидає в повітря величезну кількість шкідливих газів, що спричиняє забрудненню атмосфери.

Охорона природи — система заходів, направлених на підтримання раціональної взаємодії між діяльністю людини і оточуючим середовищем: зберігання і відновлення природних багатств та розумне їх використання. Все це робиться для сьогоднішніх і майбутніх поколінь людей.

Усі ці заходи повинні науково обґрунтовуватись і здійснюватись на різних рівнях.

Охорона ґрунтів від ерозії. Ерозією називається руйнування ґрунту та гірських порід потоками води або вітру, а також технічними засобами. Кожен вид ерозії має свої особливості та умови розвитку .

Однак наслідками їх дій однаково є знищення родючості ґрунту та руйнування до повного знищення. Багатовікове використання землі без протиерозійних процесів призвели до значного впливу і видування ґрунтів, утворення ярів, наносів піску, замулення ставків, водойм і річок.

Ерозія може бути спричинена неправильним використанням худоби, безконтрольним вирубуванням лісів, прокладанням траншей, каналів, трубопроводів та іншими видами будівництва, неправильними методами землеробства .

На практиці маємо змогу переконатися в тому, що планове проведення комплексу протиерозійних заходів. Найбільш радикальними заходами для цього комплексу є організаційно-господарські, агротехнічні, агролісомеліоративні та гідротехнічні заходи. Організаційно-господарські протиерозійні заходи є обов’язковими. Вони передбачають в ерозійному відношенні с/г використання земель і найбільш ефективне використання різних способів і методів боротьби з ерозією.

Охорона ґрунтів від забруднення міндобривами і пестицидами. Науково-технічна революція значно розширила межі хімізації с/г виробництва. У землеробстві поряд з мінеральними добривами, вапнуванням і гіпсуванням ґрунтів широко застосовується хімічні засоби захисту рослин, стимулятори росту, різні синтетичні матеріали. З кожним роком збільшується виробництво отрутохімікатів. Проте тривале внесення у великих дозах в грунт, особливо азотних і фосфорних, виникає забруднення оточуючого середовища нітратами. Тому з метою охорони грунтів від забруднення мінеральними добривами необхідно суворо дотримуватись норм внесення добрив, використовувати добрива у формі гранул, не залишати на полях невикористані добрива, зменшити використання швидкорозчинних добрив у зонах надмірного зволоження. Не менш швидкого впливу завдає нерозумне використання пестицидів, тому основою для включення в список того чи іншого пестициду є попередні державні випробування, їх токсикологічна і гігієнічна оцінка, визначення конкретних норм витрат, строків використання.

8. Охорона природи

8.1 Значення природоохоронних заходів у с/г виробництві

Охорона природи в світі стала найважливішою проблемою суспільства. В умовах науково-технічного прогресу, швидкого розвитку промисловості, сільського господарства, містобудівництва, усіх галузей економіки величезного значення набуває поліпшення охорони природи та раціональне використання природних ресурсів.

Головним з основних джерел є господарство і сільськогосподарська техніка, особливо з використанням отрутохімікатів, пасивне відношення до паливно-мастильних матеріалів призводить до знищення природи. Спалюючи велику кількість палива, техніка викидає в повітря величезну кількість шкідливих газів, що спричиняє забруднення атмосфери.

Охорона природи — це система заходів, направлених на підтримання раціональної взаємодії між діяльністю людини і навколишнім середовищем: зберігання і відновлення природних багатств та розумне їх використання. Усе це робиться в інтересах сьогоднішніх і майбутніх поколінь людей.

Усі ці заходи повинні науково обґрунтовуватися і здійснюватися на різних рівнях.

8.2 Охорона ґрунтів від ерозії

Ерозія — це руйнування ґрунту та гірських порід потоками води чи вітру, а також технічними засобами. Кожен вид ерозії має свої особливості й умови розвитку. Однак наслідками їх дії, однаково, є знищення родючості ґрунту та руйнування аж до повного знищення.

Багатовікове використання землі без протиерозійних процесів призвели до значного змиву і видування ґрунтів, утворення ярів, наносів пісків, замулення ставків, водойм і річок. Ерозія може бути спричинена неправильним використанням худоби, безконтрольним вирубуванням лісів, прокладанням траншей, каналів, трубопроводів, шляховим та іншими будівництвами, неправильними методами землеробства.

Практика сільського господарства переконливо засвідчує, що проблема

боротьби з ерозією ґрунтів — це планове проведення комплексу протиерозійних засобів. Найбільш радикальними засобами для цього комплексу є організаційно-господарські, агротехнічні, агролісомеліоративні та гідротехнічні заходи. Організаційно-господарські протиерозійні заходи є обов’язковими. Вони передбачають безпечне в ерозійному відношенні сільськогосподарське використання земель і найбільш ефективне використання різних способів і методів боротьби з ерозією.

8.3 Охорона ґрунтів від забруднення міндобривами і пестицидами Науково-технічна революція значно розширила межі хімізації сільськогосподарського виробництва. У землеробстві поряд з мінеральними добривами, вапнуванням і гіпсуванням ґрунтів широко застосовують хімічні засоби захисту рослин, стимулятори росту, різні синтетичні матеріали тощо. З кожним роком збільшується виробництво отрутохімікатів. Проте тривале внесення у великих дозах добрив у ґрунт, особливо азотних і фосфорних, викликає забруднення навколишнього середовища нітратами. Тому з метою охорони ґрунтів від забруднення мінеральними добривами необхідно суворо дотримуватися норм внесення добрив, використовувати добрива у формі гранул, не залишати на полях невикористані добрива, зменшити використання швидкорозчинних добрив у зонах підвищеної вологості.

Не менш шкідливого впливу завдає нерозумне використання пестицидів, тому основною для включення в список того чи іншого пестициду є попередні державні випробування, їх токсикологічна і гігієнічна оцінка, визначення конкретних норм витрати, строків використання тощо.

8.4 Заходи щодо збереження тваринного світу Багатство тваринного світу є джерелом величезних матеріальних цінностей. Велике наукове, культурне та естетичне значення тварин в житті людини.

Однак діяльність людини відображається на тваринах як позитивно, так і негативно. Наприклад, сільськогосподарське виробництво спричиняє загибель тварин від хімічних речовин, які застосовуються для боротьби з шкідниками сільськогосподарських культур і буряків. Особливістю сільського господарства є те, що на великих площах рослинність представлена одним чи кількома основними культурними видами. Це призводить до зменшення кількості видів тварин у культурних ценозах і створює виключно сприятливі умови для розмноження деяких видів комах та інших рослиноїдних тварин.

З метою охорони тварин під час сільськогосподарських робіт необхідно обладнувати машини і причіпні механізми відлякуючими установками. Розпочинати польові роботи необхідно з середини поля чи від населеного пункту до лісу, вибирати для кожного поля таку тактику механізованих робіт, яка максимально збереже диких тварин (наприклад, робота «в розгін»), сприяти збереженню рідкісних зникаючих видів тварин, дотримуватись особливих обмежень у застосуванні пестицидів і добрив, запобігати потраплянню у водойми нафтопродуктів тощо.

Заключна частина Під час роботи над дипломним проектом на тему «Проектування системи машин для комплексної механізації вирощування цукрового буряка по інтенсивній технології в ТОВ „Глухів-Агроінвест“ Глухівського району з розробкою операційно-технологічної карти посіву цукрового буряка», я запропонував нову, більш ефективну технологію по посіву цукрового буряка в даному господарстві.

В даному проекті я описав виробничо-господарську характеристику господарства, проаналізував наявну технологію організації посів цукрового буряка в господарстві.

Згідно організаційно-експлуатаційної частини для більш ефективного використання енергії я охарактеризував види і особливості енергії в сільському господарстві, а також ознайомився і запропонував економіко-організаційні принципи ефективного енергозбереження та резерви зменшення енергоємності в рослинництві.

Для безпечних умов праці і збереження навколишнього середовища запропонував основні заходи безпеки і охорони природи в рослинництві та заходи щодо зменшення шкідливого впливу на ґрунт (ерозія, забруднення хімічними препаратами), а також розробив інструкцію з охорони праці при виконанні операції посіву буряка.

В розрахунковій частині я оглянув варіанти технологій посіву, запроектував нову технологія по посіву цукрового буряка В економічній частині я розрахував економічну ефективність від впровадження нової технології, що і було метою мого проекту.

Література

1. Білоконь Я. Ю. Нова мобільна сільськогосподарська техніка. Трактори. — ВКП «Аспект», 1999.

2. Борхаленко Ю. О., Андрусик В. С., та ін. Методичні рекомендації щодо виконання дипломного проекту з дисципліни «Машиновикористання в землеробстві». — Немішаєв: НМЦ, 2006. — 148 с.

3. Войтюк Д. Г. Сільськогосподарські та меліоративні машини. — К.: Вища школа, 2004. — 514с.

4. Геврик Є.О. Охорона праці. — К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. — 210с.

5. Гришко В. В. Енергозбереження в сільському господарстві. — Полтава, 1993. — 324с.

6. Дробота В.І. та ін. Бізнес-план розвитку сільськогосподарського підприємства. — К.: Мета, 2003. — 336с.

7. Журнали: «Зерно», «Пропозиція» та «Техніка АПК». — 2006

8. Івашина М. Б. Машиновикористання в землеробстві. — Немішаєв: НМЦ, 2003. — 160 с.

9. Івашина М.Б., та ін. Машиновикористання в землеробстві. — К.: Урожай, 1989. — 320 с.

10. Ільченко В.Ю., Карасьов П.І., та ін. Експлуатація машинно-тракторного парку в аграрному виробництві. — К.: Урожай, 1993. — 288 с.

11. Ільченко В.Ю., Нагірний Ю. П., та ін. Машиновикористання в землеробстві. — К.: Урожай, 1996. — 320 с.

12. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства. — К.: Вища школа, 1994. — 258с.

13. Мельник І.І. Машиновикористання в рослинництві. — К.: Кондор, 2004. — 286с.

14. Мотрук Б. Н. Рослинництво. — К.: Урожай, 1999. — 268с.

15. Погорілець О.М., Живолуп Г.І. Зернозбиральні комбайни. — К.: Український центр духовної культури, 2003. — 324с.

16. Типові норми виробітку і витрачання палива на механізовані польові роботи. Держагропром УРСР. — К.: Урожай, 1991. — 472 с.

17. Ружицький М. А., Ляшенко В. Д., та ін. Методичні рекомендації щодо виконання курсового проекту з дисципліни «Машиновикористання в землеробстві». — Немішаєв, НМЦ, 2003. — 144 с.

18. Фортуна В. Й., Миронюк С. К. Технологія механізованих сільськогосподарських робіт. — К.: Вища школа, 1991. — 316 С.

19. Ярош Ю. М., Трусов Б. А. Технологія виробництва сільськогосподарської продукції. — К.: Український Центр духовної культури.

20. Указ Президента України від 19.08.2008 року № 775/2008 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян — власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)»

21. Указ Президента України № 459/2011 «Про Державну iнспекцiю сiльського господарства України».