Висновки. 
Дислексія та дисграфія у дітей з порушеннями мовлення

На дітей, які страждають на дислексію, довго ліпили ярлик «розумово неповноцінних», проте, з розвитком науки і цей міф поступово сходить нанівець, оскільки саме явище дислексії не є психічним відхиленням, а скоріше являє собою незвичайну особливість мозку, яка дає таким людям велике перевагу в образному мисленні і здатність до нестандартних рішень. Важливий крок до розуміння природи дислексії зробили американські вчені. Як встановила група співробітників медичного факультету Єльського університету на чолі з доктором Саллі Шейвіц, основна причина цього явища в тому, що дитина не вміє не стільки розпізнавати обриси літер, скільки співвідносити їх з відповідними звуками. Пов’язано це в першу чергу з недостатньо активною роботою однієї з ділянок головного мозку. Головна цінність відкриття, зробленого за допомогою спеціальної апаратури для сканування мозку, в тому, що тепер вчені точно знають, про який саме ділянці йде мова. Це насамперед відкриває можливості для ранньої діагностики дислексії - адже зараз це порушення мозкової функції виявляється, як правило, лише на друму-третьому класі початкової школи, коли ні в чому не винну дитину часом встигають записати в безнадійно відстаючу. Вже запропоновані і нові способи корекції даного недоліку, наприклад, використання пристроїв, спеціально «розтягуючих» кожен звук, щоб його легше розпізнавали учні. Вченими доведено, що серед тих, хто домігся визнання й успіху — учених, художників, акторів, — чимало страждаючих на дислексію. Напевно, через те, що їх мозок влаштований інакше, ті хто хворіє на дислексію, як правило, дивляться на речі з нової, незвичайної точки зору, що дозволяє їм виходити на принципово новий рівень сприйняття, залишаючи всіх стандартно мислячих далеко позаду. Вони бачать світ наче в яскравому тривимірному зображенні, в той час як інші дивляться плоске чорно-біле кіно.