Ососбливості організації позакласних заходів у початкових класах

Урок, навіть найвдаліший, має один недолік: він обмежений у часі і не допускає відволікань, навіть коли група гостро цікавиться будь-яким питанням. Інша справа — позаурочне заняття, в якому вчитель не пов’язаний жорсткими тимчасовими і плановими мірками. В обов’язки вчителя можуть включатися: керівництво гуртками, клубом за інтересами, факультативом і т.д. Ця діяльність є продовженням цілеспрямованої роботи на уроках і здібностей школяра, формування його особистості [32].

Будучи органічно пов’язаною з навчальною діяльністю, позакласна робота на відміну від неї, будується за принципом добровільності, а її створення має відповідати особистим інтересам школяра. Такий підхід дає змогу всебічно враховувати їх запити, індивідуальні нахили, диференціювати тематику занять. Разом з тим слід враховувати, що, хоча самодіяльність та активність учнів у позаурочній роботі більше, ніж на уроках, не можна виходити тільки з їх бажань. Учитель повинен виконувати свою спрямовуючу роль тому, що краще знає, що знадобитися дітям у самостійному житті [11].

Окремо слід сказати про широкі можливості вчителя у формуванні у школярів інтересу до винахідницької та раціоналізаторської діяльності, науковому, технічної творчості. Саме в позаурочній роботі можна успішно розвивати в них ті якості, без яких творча особистість може не відбутися.

Важко переоцінювати у зв’язку з цим роль таких перевірених багаторічною практикою форм позаурочної роботи, як олімпіади, виставки творчих робіт, різні конкурси професійної майстерності, огляди досягнень науки і т. д. [6].

В.О. Сухомлинський вважав, що «Школа стає осередком духовного життя, якщо вчителі дають цікаві і за змістом і за формою уроки … Але чудові блискучі уроки є там, де є ще щось чудове, крім уроків, де є і застосовуються найрізноманітніші форми розвитку учнів поза уроків «[30, с.76].

Потреба вдосконалення шкільної освіти зумовили інтенсивне вивчення пізнавальної активності школярів, пошук шляхів формування мотивів навчання, і як наслідку — розвитку школяра.

Одним із способів створення мотивації є включення учня в процес позакласної роботи. Вона органічно входить у навчально-виховний процес, який на сучасному етапі шкільної освіти має свої особливості. Враховуючи практичне, виховне, загальноосвітнє та розвиваюче значення позакласної роботи у справі навчання і виховання учнів у школі, вчителі приділяють їй велику увагу. Кожен вчитель-предметник знає, що дає позакласна робота і який величезний потенціал в ній закладено. Вона сприяє розвитку і підтримує інтерес учнів до його предмету, підвищує рівень їх практичних навичок, виховання учнів, розширенню їх світогляду, уяви, пам’яті й уваги, формуванню у них самостійності, організованості, точності та акуратності у виконанні доручених завдань і багато що інше.

Своїми захоплюючими формами позакласна робота викликає певний емоційний настрій, є потужним важелем мотивації навчання [28].

Процес організації позакласної роботи у школі можна розглядати як систему, яка включає сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих організаційних форм, методів і видів позаурочної діяльності, об'єднаних загальними цілями.

У створенні системи важливо врахувати наступність різних вікових етапів і послідовність оволодіння новим матеріалом, комунікативною діяльністю. Рівень базової підготовки учнів та їх психофізіологічні особливості визначають вибір змісту, форм і методів роботи, а також характер взаємин вчителя і учня.

У плануванні та проведенні позакласної роботи з предмета необхідно приймати до уваги, що вона значуща і ефективна у випадку, якщо кожний її захід органічно вписується у навчально-виховний процес. У цьому аспекті ми можемо виокремити цілі позакласної роботи, які можуть бути конкретизовані вчителем:

• 1) розширити і поглибити знання, вміння і навички;
• 2) стимулювати інтерес учнів до вивчення предмета;
• 3) сприяти всебічному розвитку особистості.

Цілі позакласної роботи спрямовують діяльність дітей в тому випадку, якщо вони збігаються з їх особистісними установками. У випадку розбіжності їх на конкретному етапі з цілями школяра, відсутність у нього мотивів діяльності вся робота виявляється формальною, так як не приймається дітьми і не впливає на них [13].

Важливо, щоб позакласна робота формувала в учнів потребу в пізнанні, в накопиченні соціального досвіду, в самопізнанні, в саморозвитку та самовдосконаленні. Для того, щоб процес її організації був саме таким, необхідне психологічне забезпечення. Воно зводиться, по-перше, до формування у кожного учня відповідної потребностно-мотиваційної сфери його діяльності, а по-друге, емоційного насичення цієї діяльності. Принцип психологічного забезпечення означає, що позакласна робота повинна бути так організована і так проводитися, щоб забезпечити мотивацію і позитивне ставлення до неї, адже вона повинна змінти ставлення учнів до предмету.

У плануванні позакласної роботи вчитель дуже часто стикається з проблемою, яким заходам і заняттям віддати перевагу. Будь-який запропонований вчителем вид діяльності буде привабливим для учнів, якщо не викликатиме перевтоми, не буде одноманітним.

У підготовці кожного запланованого заходу необхідно дотримуватися ряду етапів:

• 1) обговорити з учнями та адміністрацією школи характер і зміст заходу, час його проведення;
• 2) підібрати необхідний матеріал, скласти сценарій, розподілити серед учнів ролі, призначити відповідальних за музичне та художнє оформлення і т.д. Крім цього, необхідно провести відповідну роботу з фактичним матеріалом, необхідним для розуміння змісту заходу [26].

В основі функціонування системи позакласної роботи з кожного предмету лежить ряд принципів і приватних вимог, що визначають зміст, форми, методи, напрям педагогічного сприяння на особистість, характер зв’язку окремих елементів системи. Найбільш значущими принципами позакласної роботи є:

ь Принцип зв’язку з життям.

Реалізація цього принципу дозволяє забезпечити тісний зв’язок позакласної роботи з умовами життя і діяльності дитини.

ь Принцип комунікативної активності.

Комунікативність в позакласній роботі дещо відрізняється від комунікативності на уроці. Позакласна робота проводиться в основному з використанням вже сформованих знань, умінь і навичок і сприяє їх подальшому розвитку.

ь Принцип урахування рівня підготовленості учнів і наступності з уроками досліджуваного предмета.

В позакласній роботі, так само як і на уроках, необхідно домагатися свідомого застосування знань, умінь і навичок. Уникати перевантаження в позакласній роботі дозволяє встановлення тісного зв’язку з уроками. Наступність між урочної та позаурочної роботою не тільки стимулює діяльність учнів за рахунок підвищення готовності брати участь в ній, але й об'єднує мотиви навчальної та позанавчальної діяльності, дає можливість практично застосовувати знання, вміння і навички з близькою до досліджуваної за програмою темі. Результатом дотримання наступності є вдосконалення та закріплення отриманих на уроці знань, умінь і навичок, формування потреби у спілкуванні поза уроком. Однак спадкоємність уроку та позакласної роботи з предмета ні в якій мірі не означає дублювання теми, форм і методів роботи.

ь Принцип урахування вікових особливостей учнів.

Певний момент у навчанні співпадає з найбільш суперечливим і важким у виховному відношенні періодом. Він характеризується прагненням учнів до самостійності, дорослості і недостатніми можливостями (малий кругозір, недосконалі пізнавальні та практичні навички, не розвинене вміння критично оцінювати свої сили). І разом з тим відбувається інтенсивне формування понять, переконань, ідеалів, розвиток моральної свідомості та самосвідомості.

ь Принцип поєднання колективних, групових та індивідуальних форм роботи.

Громадський характер навчання і виховання в школі, досягнення методики інтенсивного навчання змушує по новому поглянути на проблему взаємин особистості і колективу.

Колектив учнів характеризується спільністю інтересів і цілей, спільною діяльністю, наповненою громадським глуздом і має особистісну значимість для її учасників. Інтерес до колективної діяльності чітко виражений вже у молодшого підлітка. Прагнення до самоствердження та визнання в колективі, потреба в дружбі і товаристві сприяють залученню його в роботу різних гуртків. колективну підготовку позакласних заходів з предмета, як змагання. колективні ігри і т.д. Певне значення мають довіру, надання учням самостійності заохочення їх ініціативи.

У молодшому шкільному віці створюються ще більш сприятливі умови для міжособистісного навчання. Спільні інтереси та інтереси, потреба в обміні думками, встановлення дружніх відносин з учителем сприяють згуртуванню коллективу.

Проблема особистості в колективі і проблема організації спілкування тісно пов’язані. Колективні форми роботи незалежно від віку їх учасників впливають на формування особистості і визначають розвиток самого колективу.

Підготовка колективних заходів включає групові та індивідуальні форми роботи з учнями. Групи, згуртовані спільністю інтересів і прагнень, взаємними симпатіями, досвідом спільної діяльності, відповідальним дорученням.

В організації групових видів діяльності у позакласній роботі необхідно враховувати, що іноді душевна рівновага і творча активність школяра залежить не від визнання його всім колективом, а від симпатій його близьких друзів. У зв’язку з цим одним із шляхів формування груп у позакласній роботі є надання учням свободи вибору партнерів. Інший спосіб залучення учнів у групову роботу пов’язаний з організацією різних видів діяльності за інтересами.

Заснована на добровільних засадах позакласна робота висуває особливі вимоги до обліку індивідуальних особливостей особистості в усіх видах діяльності. Вона повинна створити оптимальні умови для прояву всіх потенційних можливостей школяра, його схильностей і задатків та їх розвитку. У числі цих умов — організація взаємодопомоги в ході спільної узгодженої праці, диференційований підхід у розподілі доручень, включення у позакласну роботу матеріалів, що відображають життя школяра і враховують його інтереси і потреби, створення позитивного ставлення до виконуваної роботи шляхом роз’яснення її значення для самого учня та колективу, в якому виховується.

Особливе значення слід надавати розвитку самоконтролю. Увага до старанням дитини, навчання його різних методів і прийомів діяльності, тактовне вказівка ??на недоліки, вміла постановка цілей і перспектив мають стимулюючий вплив на нього, формує позитивне ставлення до поглибленого вивчення предмету.

Індивідуалізація позакласної роботи передбачає розробку надлишкових завдань для її учасників, варіювання їх з урахуванням контингенту і умов. Учитель вміло стимулює активність учнів, надає їм право вибору виду діяльності та її зміст, залучає до складання програми тижневих заходів і до планування позакласної роботи, виявляє «талант» і успішно їх використовує. Ці та інші подібні приклади дозволяють підвищити інтерес учнів до роботи, і поліпшити якість всіх запланованих заходів.

Вміле поєднання колективної, групової та індивідуальної форм роботи засноване на гарному знанні вчителем контингенту учнів, їх інтересів, можливостей, планів. Індивідуальні, групові та колективні види діяльності повинні органічно поєднуватися між собою.

ь Принцип міжпредметних зв’язків у підготовці та проведенні позакласної роботи.

Значення цього принципу обумовлено, по-перше, єдністю кінцевої мети навчально-виховного процесу школи — формування всебічно розвиненої, гармонійної особистості, по-друге, єдністю духовної сутності людини, якого неможливо виховувати і навчати по частинах. У здійсненні міжпредметних зв’язків реалізується одне з вимог системного підходу до проведеної роботи з навчання і виховання підростаючого покоління. З урахуванням цієї вимоги позакласна робота з предмета повинна проводитися не ізольовано, а в тісному взаємозв'язку з іншими навчальними предметами.

Отже, всі вищезгадані принципи взаємодіють один з одним. Здійснення єдиного принципу в практиці педагогічної діяльності неможливе без дотримання інших, що відображено в їх характеристиці. У цьому виявляється їх системний, основоположний характер. Поряд з названими, необхідно дотримуватись також і не методичні принципи [6; 15].

Ефективність і результативність позакласної роботи знаходиться в прямій залежності від дотримання як перерахованих принципів, так і наступних умов:

• 1) добровільну участь,
• 2) поєднання самодіяльності та ініціативи дітей з направленою роллю вчителя;
• 3) усна організація і ретельна підготовка всіх запланованих заходів;
• 4) естетична виразність, цікавість і новизна змісту форм і методів роботи;
• 5) наявність цільових установок і перспектив діяльності: 6) широке використання методів педагогічного стимулювання активності учнів.

Усі зазначені принципи в позакласній роботі мають різне значення, тому жодному з них не можна віддати перевагу. Доповнюючи один одного, вони становлять нерозривну єдність. Сутність взаємозв'язку і єдності принципів навчання і виховання полягає в тому, що вони припускають цілеспрямований, послідовний і систематичний вплив на всі сторони розвитку особистості [15].

Існують різноманітні форми та види позакласної роботи. У методичній літературі прийнято розрізняти такі три форми, виходячи з кількості учасників в ній: масову, групову та індивідуальну. Масова форма позакласної роботи може проводитись епізодично і періодично; у всіх випадках, вона повинна включатися органічно в загальношкільний план позакласних заходів. До цієї форми належать: вечора, ранки, конкурси, олімпіади, КВК, вікторини та інші. У них беруть участь цілі класи, паралелі класів.

До груповій формі відносяться гуртки, клуби. Групова форма позакласної роботи характеризується стабільністю учасників, регулярністю занять. За змістом можна виділити такі групи позакласної роботи як:

• 1) змагальні форми роботи;
• 2) засоби масової нформации,
• 3) культурно-масові форми роботи.

Організаційний аспект системи позакласної роботи в середній школі передбачає розподіл наявних форм роботи за ступенями навчання і класами. Тут необхідно враховувати інтереси учнів, їх вікові особливості, контекст діяльності.

У пошуках форм роботи педагог виходить із змісту: відбирає оптимальні засоби, які б найкращим чином несли на собі навантаження зовнішнього оформлення ідеї. Дитина ж від форми йде до змісту. Він сприймає зовнішнє, просуваючись до суті, він захоплюється формою.

Педагогічний пошук форми пов’язаний з деякими умовами. Будь-яка форма повинна бути орієнтована на три канали сприйняття так, щоб всі учасники отримували достатньо духовної їжі для внутрішньої активності. Форма повинна бути мінливою через елементи новизни. Форма не може бути відтворена в своєму цілісному вигляді, то вона завжди розробляється для конкретних обставин.

Багаторічна практика виробила і відшліфувала ряд традиційних форм. Ці форми пройшли перевірку часом, зберегли свої внутрішні педагогічні потенціали. До таких традиційних форм відносяться: конкурси, олімпіади, змагання, вечори відпочинку і т.д. [7].

Логіка педагогічного процесу підказує, що будь-яка сама добре продумана і теоретично обгрунтована система проведення позакласної роботи виявляється не результативною, якщо в її конкретному втіленні не будуть враховані умови, що змінюються в житті колективу і окремих її членів і інші фактори.

Пропонують розумне поєднання різноманітних заходів. Головне, щоб будь-який вид діяльності був привабливим для учнів, не викликаючи перевтоми, не був одноманітним.

Особливо слід виділити гру, як змагальну форму роботи. Гра дає можливість не тільки вдосконалювати, але і здобувати нові знання, тому що прагнення виграти змушує думати, згадувати вже пройдене і запам’ятовувати все нове, що зустрічається в грі. При використанні ігор необхідно враховувати і те, які саме знання ми хочемо перевірити, тобто гра не повинна проводитися просто заради гри. Важливою умовою гри є її доступність дітям. Особливо велике значення має гра під час навчання молодших школярів.

Кожна з змагальних форм роботи може мати кілька видів. У будь-якому конкретному випадку вчителю слід продумати зміст матеріалів і тему, враховувати рівні навченості та індивідуальні особливості школярів. Кожна розробка заходу має носити творчий характер. Головною метою розробок є формування основного уявлення про принципи організації, підготовки та проведення форм робіт. У кожній розробці повинні формулюватися практична, виховна та освітня цілі. До кожної розробці слід підходити творчо.

Педагог здатний передбачити результат організує діяльності дітей і вибудовувати її з орієнтацією на соціально-цілісний результат. Тоді ця діяльність свідомо стає набутих досвідом, озброюючи дитини ціннісними вміннями добрими переживаннями, а в результаті - соціально — ціннісними відносинами. Тим самим керована педагогом діяльність позбавлена?? великої частки випадковості.

Захоплюючі заходи дозволяють залучати у позакласну роботу навіть самих пасивних учнів. Учитель повинен чуйно реагувати на душевний стан вихованців. В учнів з’являються дисциплінованість і відповідальність, допитливість по відношенню до навчальних занять і підвищення працездатності на уроках, доброзичливість, товариство [11].

Професійна організація процесу позакласної роботи включає в себе неодмінно компонент педагогічного аналізу, завдяки якому можна впевнитися у правильному підході до організації позакласної роботи, в її тією чи іншою мірою успішності, можна удосконалювати організаційний процес, або удосконалювати його протягом згідно з часом, віком дітей, подіям і обставинам. Необхідно так організувати процес позакласної роботи, щоб протягом нього відбувався максимальний розвиток особистості.

Учитель повинен стати організатором і керівником позаурочної діяльності учнів, надаючи їм потрібну допомогу, зокрема шляхом постановки загальних цілей, подачі інформації.

Важливо, щоб вчитель по-справжньому був зацікавлений в результатах своєї праці і прагнув до творчості, спираючись на практичні поради та рекомендації щодо підготовки та проведення форм позакласної роботи. Дані форми проведення заходів є нетрадиційними. Відштовхнувшись від них, творчо працюючий вчитель зможе внести свої зміни, розробити власну методику, вибрати ті з них, які найбільш повно допомагають у вирішенні практичних. загальноосвітніх і виховних завдань і разом з тим економічні по часу не громіздкі, відповідають інтересам дитячого колективу, вдало поєднуються з усією системою навчально-виховного процесу [13].

На сучасному етапі розвитку освіти позакласна робота актуалізується, набуваючи значимість.

• — Організація взаємозв'язку урочної і позаурочної роботи підвищує ефективність педагогічного процесу, створює умови для його інтенсифікації.
• — Позакласна робота як одна з фаз процесу навчання дозволяє не тільки продуктивно здійснювати підготовку учнів до життя, але і включати учнів у життя.
• — Позакласна робота сприяє розвитку пізнавальних інтересів не тільки за предметом, а й в інших сферах позакласної діяльності.
• — Дуже важливий соціальний чинник позакласної роботи. Вона володіє значними можливостями для розвитку неформальних відносин, індивідуальних здібностей, дає простір дитячої винахідливості та фантазії. Позакласна робота може служити засобом попередження і подолання асоціальної діяльності.
• — Позакласна робота сприяє розвитку творчих можливостей не тільки за предметом, а й в інших сферах позакласної діяльності.
• — Позакласна робота повинна бути спрямована на зміцнення знань, умінь і навичок учнів, розвиток їх пізнавальних інтересів і творчих здібностей, підвищення їхньої культури, а також на моральне і естетичне виховання.